Проектні інновації на уроках математики.

  Проектні інновації на уроках математики.

 Вступ
     Серед багатьох нових педагогічних технологій у системі освіти, які спрямовані на реалізацію особистісно-орієнтованого підходу, найбільш характерною є проектна методика навчання, у якій широко використовується “его-фактор”, який передбачає переломлення всього навчання через особистість учня, його потреби та інтереси.
     Звернення науковців та практиків до проблеми особистісно-зорієнтованого навчання має давню історію. У кінці XIX ст. західні педагоги звертали особливу увагу на емоційну привабливість навчання. Ідеї гуманістичного направлення у філософії та освіті були пов‘язані з методом проектів, який також називали “методом проблем” та “методом цільового акту”.
     Метод проектів виник у 1920-ті роки у сільськогосподарських школах США через ідею трудової школи, яка все ширше розвивалася там. Проектне навчання було спрямоване на те, щоб знайти засоби, шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, щоб навчити його не тільки запам‘ятовувати та відтворювати знання, які дає школа, а також і вміти застосовувати ці знання на практиці. Таким чином, загальний принцип, на якому базується метод проектів, полягав у встановленні зв‘язку учбового матеріалу із життєвим досвідом учнів, в їх активній пізнавальній та творчій колективній діяльності в практичних завданнях (проектах) при вирішенні однієї загальної проблеми.
     Метод проектів успішно розвивався завдяки педагогічним ідеям американського педагога і психолога Дж. Д‘юі, також його учнів і послідовників В.Х. Кілпатрика, Е.У. Коллінгса.
Дж. Д‘юі виділяє ряд вимог до успішності навчання:
- проблематизація навчального матеріалу;
- активність дитини;
- зв‘язок навчання з життям дитини, грою, працею.
Таким чином, Дж. Д‘юі стверджує, що дитина засвоює матеріал не лише случаючи або сприймаючи органами сприйняття, а як результат потреби у знаннях, яка виникає у нього, отже, є активним суб‘єктом свого навчання.
Детальне висвітлення метод проектів отримав також у роботах В.Х. Кілпатрика и Е. Коллінгса (США). В.Х. Кілпатрик так визначає програму школи, яка працює за методом проектів: “Програма – це ряд досвідів, пов‘язаних між собою таким чином, що знання отримані від одного досвіду, слугують для розвитку та збагачення цілого потоку інших досвідів”.
На початку ХХ століття Е. Коллінгс пропонує класифікувати проекти наступним чином:
1) екскурсійні
2) трудові 
3) ігрові

4) проекти розповіді

На метод проектів звернули свою увагу і вітчизняні педагоги ХХ століття. Ідеї практичного навчання виникли в Росії майже паралельно з розробками американських педагогів. Велику увагу методу проектів приділяли С.Т. Шацький, В. Петрова, Н.К. Крупська, професор Б.В. Ігнат‘єв, В.Н. Шульгін, М.В. Крупеніна. Радянські педагоги вважали, що критично опрацьований метод проектів зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи та самостійності учнів у навчанні і буде сприяти безпосередньому зв‘язку між отриманням знань та вмінь та застосуванням їх для вирішення практичних завдань.
У 1929-1930 рр. універсалізація методу проектів та розвиток комплексної системи навчання привели до складання та видання комплексно-проектних програм. При такій побудові навчального процесу, як стверджували педагоги-практики того часу, учні потрапляли у різні життєві ситуації, стикалися з труднощами та долали їх з допомогою інстинктів та звичок, а також тих знань, які потрібні для досягнення даної мети.
Проектне навчання завжди орієнтоване на самостійну активно-пізнавальну практичну діяльність учнів при вирішенні особистісно-значимих проблем, у процесі якої відбувається відкриття основних закономірностей наукової теорії та їх глибоке засвоєння. Якщо розглядати це питання з психологічної точки зору, то варто відмітити, що в основі проектного навчання полягає принцип “его-фактора”, який передбачає такий підхід до учнів, який можна співвіднести з особистісно-діяльнісним підходом у навчанні, який також розвивається у наш час. В основі особистісно-діяльнісного підходу полягають психолого-педагогічні положення П. Я. Гальперіна, А.В. Запорожця, А.В Зимньої, А.А. Леонт‘єва, Д.Б. Ельконіна та інших.
     Суть проектної методики, яку ми розглядаємо у контексті особистісно-орієнтованого навчанні, полягає в тому, що мета занять та способи її досягнення повинні визначатися з позиції самого учня, на основі його інтересів, індивідуальних особливостей, потреб, мотивів, здібностей.
     Навчальний проект є дуже важливим засобом формування мотивації вивчення математики. Важливими факторами, які сприяють формуванню внутрішнього мотиву мовної діяльності, є:
• зв‘язок ідеї проекту з реальним життям;
• наявність зацікавленості у виконанні проекту з боку всіх його учасників;
• виконання викладачем консультативно-координуючої функції – перехід з позиції лідера у позицію консультанта та координатора, що дає учням реальну автономію та можливість проявити власну ініціативу та самостійність у процесі виконання проекту.
Таким чином, проектна методика реалізує особистісний підхід до учнів, який перш за все вимагає ставлення до учня як до особистості з її потребами, можливостями, прагненнями.
     Сучасне проектне навчання знайшло широке застосування в освітніх системах багатьох країн світу. Його висока ефективність підтверджується вчителями Великобританії, США, Бельгії, Бразилії, Фінляндії, Германії, Італії та інших країн, де ідеї Дж. Д‘юі (гуманістичного підходу до освіти) знайшли широке застосування та отримали велику популярність завдяки раціональному сполученню теоретичних знать та їх практичного застосування для вирішення конкретних проблем дійсності у сумісній діяльності

ПРОЕКТНА  ТЕХНОЛОГІЯ       

Одним з основних пріоритетів розвитку освіти є розвиток її науково-дослідної та науково-технічної діяльності, інтеграція науки й освіти. «Бігти з усіх ніг, щоб тільки залишитись на місці», - ця крилата фраза, що належить перу великого письменника та вченого Льюіса Керролла, має стати девізом для всіх, хто прагне досягти успіху в житті та кар'єрі.

На початку XX ст. у м. Далтон (США) педагог Елен Паркхерст запропонувала лабораторний план організації занять: учителі видавали письмове завдання кожному учню, уроки скасовувались. Учні працювали над матеріалом індивідуально та здавали вчителю звіт про виконану роботу. Лабораторний план організації занять став відомий в усьому світі під назвою «дальтон-плану». І хоча у своєму первісному варіанті він проіснував недовго (оскільки учням було не під силу самостійне освоєння навчального матеріалу), дальтон-план уважають родоначальником проектного навчання.

Проектне навчання іноді розглядають як альтернативу класно-урочної системи навчання. Однак вважають, що його варто використовувати як доповнення до інших видів навчання. У сучасному ліцеї можна виділити чотири основні напрями, при яких ефективно застосовувати методи проектів:

• проект як метод навчання на уроці;
• проектні технології дистанційного навчання;
• для формування дослідницьких навичок учнів у позаурочній роботі;
• як метод організації дослідницької діяльності викладачів.

Проектне навчання має безліч варіантів:

• за тривалістю роботи над задачею (від одного уроку до півріччя або року (курсові проекти));
• за формами організації (індивідуальна або групова робота);
• за формами представлення результатів роботи (письмовий або усний звіт, презентація, захист).

Учені-педагоги, які займаються проблемами проектних технологій навчання, відзначають, що у процесі роботи над проектом відбуваються залучення учнів у реальну діяльність предметної галузі, з якої виникла сама задача; розвиток навичок самостійної роботи у процесі виконання проекту; розвиток ініціативи та творчості.

Етапи реалізації методу проектів

Хотілося б звернути увагу на те, що проектні технології навчання відтворюють процеси дослідницької діяльності, оскільки містять цикл і мають на меті процеси руху від незнання до знання (на відміну від традиційних лінійних технологій навчання).

Проекти можуть бути однопредметні чи міжпредметні. Іноді тема проекту виходить за межі  програми ліцею. Міжпредметні проекти можуть виступати в ролі інтегруючих факторів, що переборюють традиційну предметну роз'єднаність освіти в ліцеї.

Основні характеристики проекту

Види діяльності, які роблять їх проектами, мають між собою низку загальних ознак, які й відрізняють проекти від інших видів діяльності:

• спрямованість на досягнення конкретних цілей;
• координоване виконання взаємозалежних дій;
• обмеженість у часі реалізації з визначеним початком і кінцем;
• неповторність та унікальність.

Спрямованість на досягнення цілей

Проекти спрямовані на одержання визначених результатів - на досягнення цілей. Саме ці цілі є рушійною силою проекту, й усі зусилля з його планування та реалізації розпочинаються для того, щоб ці цілі були досягнуті. Проект зазвичай припускає цілий комплекс взаємопов'язаних цілей. Той факт, що проекти орієнтовані на досягнення мети, має величезний внутрішній зміст для управління ними. Насамперед передбачається, що важливою рисою управління проектами є точне визначення й формулювання цілей, починаючи з вищого рівня, а потім поступово опускаючись до найбільш деталізованих цілей та задач. Ураховуючи вищезазначене, проект можна розглядати як переслідування ретельно вибраних цілей.

Скоординоване виконання взаємозалежних дій

Проекти складні вже по самій своїй суті. Вони містять у собі виконання численних взаємозалежних дій. В окремих випадках ці взаємозв'язки досить очевидні, в інших випадках вони мають більш тонку природу. Деякі проміжні завдання не можуть бути реалізовані, доки не будуть завершені інші завдання; деякі завдання можуть здійснюватись тільки паралельно, і так далі. Якщо порушується синхронізація виконання різних завдань, весь проект може бути поставлений під погрозу. Стає очевидним, що проект - це система, тобто єдине ціле, що складається із взаємозалежних частин, причому система є динамічною і, отже, це вимагає особливих підходів до управління.

Обмежена довжина в часі

Проекти виконуються впродовж визначеного відрізка часу. У них є чітко виражені початок і кінець. Проект закінчується, коли досягнуті його основні цілі. Значна частина зусиль при роботі з проектом спрямована саме на забезпечення того, щоби проект був завершений у визначений час. Проект є однократною, нециклічною діяльністю. Проект як система діяльності існує рівно стільки часу, скільки потрібно для одержання кінцевого результату.

Унікальність

Проекти - це заходи, які певною мірою неповторні й однократні. Разом із тим ступінь унікальності може сильно відрізняти один проект від іншого.

Диференційовані групи

Для роботи над проектом зазвичай створюються диференційовані групи. Існують різні критерії диференціації груп за:

• віком (шкільні класи, вікові паралелі, різновікові групи);
• статтю (чоловічі, жіночі, змішані групи, команди);
• сферою інтересів (фізико-математичні, та інші групи, напрями, відділення, ліцеї);
• рівнем розумового розвитку (за рівнем досягнень);
• індивідуально-психологічними типами (типові мислення, акцентуації характеру, темпераментові й ін.);
• рівнем здоров'я (фізкультурні групи).

Наприклад навчальні проект під назвою: «Многограники та їх зв'язок з різними галузями науки».

Ключове питання: «Як математика впливає на розвиток суспільства?»

Тематичні питання:

1. Як знання многораників може допомогти при будівництві?;

2. Чи може призма мати 115 ребер?;

3. З чим повязана поява стереометрії, як науки?

Змістовні питання:

1. Що таке многограник?

2. Який многограник називається призмою?

3. Яку призму називають паралелепіпедом?

4.Назвіть елементи піраміди.

5. Назвіть 5 типів многограників.

 Стислий опис

Проект передбачає вивчення питання «Многограників» в математиці. Цей проект покликаний розширити обрії житевого досвіду, бачити зв'язок науки життя, знаходити вихід із нестандартих ситуацій, бути щирими, відвертими. Учні вивчають і збирають інформацію щодо тематичного питання за певний проміжок часу, вони працюють в малих групах та створюють мільтимедійні презентації, публікації та веб-сайти.

 Перша група дітей працює над одним із ключових питань «Чи можна прожити без математики?» і створює презентацію.

 Друга група працює над питанням «Поява стереометрії, як науки» і свій світ подає у вигляді публікації. Це може бути буклет.

 Третя група працює над питанням використання многограників в різних галузях науки, в повсякденному житті і свою роботу розміщує на веб-сторінці (на приклад на сторінці можна помістити декілька цікавих задач для розвязання яких треба використати формули обєму і площ многограників, запропонувавши відвідувачам сайту надсилати свої розвязки або цікаві задачі на нашу скриньку.

 Проект закінчується захистом учнівських досліджень.

У будь-якій системі навчання тією чи іншою мірою присутній диференційований підхід і здійснюється більш-менш розгалужена диференціація.

Можливості диференційованого навчання при роботі над проектом

Навчальна пара (діада) найчастіше використовується вчителями як тренінг для закріплення засвоюваного матеріалу. Однак у методі проектів  - це форма організації дослідницької діяльності для вирішення спільно сформульованої задачі. В. Дьяченко виділив два типи навчальних пар:

• постійного (замкнутого) складу;
• динамічного складу.

На його думку, саме динамічна пара має великий комунікативний потенціал, оскільки учасникам діалогу потрібно щораз розуміти та приймати інший погляд на проблему, і це стимулює розвиток спілкування між учнями.

Критерії об'єднання учнів у пари

Існує безліч критеріїв об'єднання учнів у пари. Деякі педагоги вважають за необхідне включати в навчальну діаду сильного та слабкого учнів. Але Г. Цукерман уважає, що «слабкому учню потрібен не стільки «сильний», скільки терплячий і доброзичливий партнер. Упертюхові корисно помірятися силами з упертюхом. Двох бешкетників поєднувати небезпечно (але при тактовній підтримці саме в такому вибухонебезпечному поєднанні можна налагодити з дітьми довірчий контакт). Найбільш сильних учнів не слід прикріплювати до «слабеньких», їм потрібний партнер рівної сили.

До подібних висновків ще на початку минулого століття дійшов відомий психолог Л. Виготський. Займаючись проблемами дидактики, він помітив зворотну залежність між інтелектуальними здібностями учнів і динамікою зміни коефіцієнта інтелектуальності . Виявилося, що в умовах класно-урочної системи навчання при відсутності диференціації (сильні та слабкі навчаються однаково) найбільш слабкий ріст у найбільш інтелектуально обдарованих дітей, хоча в той же час вони залишаються лідерами у класі за успішністю (показник абсолютної успішності). Але якщо простежити процес індивідуального засвоєння матеріалу (показник відносної успішності), то виявиться, що найбільш інтенсивний інтелектуальний розвиток у дітей з найбільш слабким інтелектом.

Мій план реалізації проекту передбачає перелік того, що слід зробити заздалегідь перед початком проекту, що у продовж його виконання і тим самим забезпечити його успіх.

В проекті «Єгипетскі піраміди» учні ознайомившись і зключовим питанням обєднались у чотири команди по 3-5 осіб обравши теми міні –проектів для дослідження.

Перша команда «Теоретики»: збирає і узагальнює теоретичні відомості про піраміду і її практичне застосування в техніці, будівництві.

Друга команда «Дослідники»: досліджує особливості видів піраміди і подає результати у вигляді  форми мультимедійної презентації.

Третя команда «Журналісти»: збирає матеріали по ключовому питанню проекту, та створює публікацію.

Четверта команда «Веб-майстри»: –оформляє веб-сайт який поповнюється по мірі надходження матеріалу.

При плануванні, розробці та створення прикладу учнівської презентації особлива увага приділяється формування вмінь та навичок відбору переконливих фактів для демонстрування думок, ідей, розвитку навичок, стисло–чітко падвати результати досліджень.

Моя практика засвідчила, що особливо важлива організація навчальних мікрогруп для сором'язливих учнів, які люблять відмовчуватись у присутності великої кількості людей. Робота в навчальній трійці, парі, як правило, добре впливає на самовідчуття та самооцінку таких учнів. Але в педагогіці немає однозначно позитивних рецептів. Тому згодом може виникнути небезпека того, що учень захоче розкриватись тільки у групах з мінімальною кількістю учасників. Щоб цього не сталося, необхідно поступово знайомити учнів з іншими груповими формами навчальної роботи.

А тепер хочу подати розробку навчального проекту «Тіла обертання в повсякденному житті», який можна використати при вивченні теми «Тіла обертання» на ІІ курсі ліцею.

Ключове питання: «Для чого потрібна математика людині?»

Тематичні питання:

1. Які тіла ми відносимо до тіл обертання?
2. Де у сфери життєдіяльності людини використовуються тіла обертання?

 Змістові питання:

1. Яке тіло називається циліндром?
2. Які ви знаєте елементи циліндра?
3. Як обчислити площу поверхні та об’єм циліндра?
4. Що таке конус?
5. Який перпендикуляр називають висотою конуса?
6. Як обчислити площу поверхні та об’єм конуса?
7. Що ми називаємо кулею?
8. Який відрізок називається діаметром кулі?
9. Як обчислити об’єм кулі?

Цей проект передбачає вивчення теми . Вчить учнів поєднувати вивченні формули, означення з практикою, логічно мислити, спрямовує діяльність учнів на розв’язання творчих завдань передбачає обґрунтування актуальності теми дослідження, предмета та об’єкта.

Учні групи діляться на три підгрупи.

Учні І підгрупи досліджують властивості циліндра, площу поверхні та об’єм.

Циліндр належить до родини тіл обертання, і має ряд властивостей, які вирізняють його з – поміж інших фігур. Циліндром називається тіло, що складається з двох кругів, які не лежать в одній площині і суміщаються паралельним перенесенням, і всіх відрізків, що сполучають відповідні точки цих кругів.

Круги називаються основними циліндра, а відрізки, що сполучають точки кіл кругів, - твірними циліндра.

Радіусом циліндра називають радіус основи. Висотою циліндра називають відстань між площинами його основ. Поверхня циліндра складається з основ і бічної поверхні.

Об’єм циліндра дорівнює добутку площі основи на висоту.

Задача. Скільки квадратних метрів листового заліза потрібно, щоб зварити оприскувач циліндричної форми для отрутохімікатів довжиною 4 м і діаметром 200 см?

На оприскувач завдовжки 4 м радіуса 200см:2=1м треба: S_б= 2ПRН=8П≈25,12(м²) листового заліза.

Відповідь: 25,12 м².

Якщо вам потрібні знання з теми «Тіла обертання», знати, що таке циліндр, елементи циліндра, площа поверхні циліндра та об’єм – саме це знайдете на нашій сторінці.

Учні ІІ підгрупи досліджують властивості і об’єм конуса і коли і як люди навчились обчислювати об’єми.

Визначати об’єми тіл люди навчились давно. Єгиптяни вміли знаходити об’єм тільки дослідним шляхом, а загальний підхід до знаходження об’ємів відкрив грецький філософ-математик Демокріт у IV-V ст. до н.е.

Площина паралельна площині основи конуса, перетинає конус по кругу, а бічну поверхню-по колу з центром на осі конуса.

Об’єм конуса дорівнює третині добутку площі основи на висоту.

Практична робота

Завітавши на нашу сторінку веб-сайту ви дізнаєтесь властивості конуса, як можна обчислити об’єм конуса та як люди навчились обчислювати об’єми. Запрошуємо відвідувачів сайта до співпраці.

Учні ІІІ підгрупи досліджують об’єм кулі, її елементи, та використання в житті.

Тіло, що складається з усіх точок простору, які знаходяться від даної точки на відстані не більшій за дану називається кулею.

Відрізок, який сполучає дві точки кульової поверхні і проходить через центр кулі називається діаметром кулі. Куля так само, як циліндр і конус є тілом обертання.

Задача. Відомо, що радіус баскетбольного м’яча 13 см, а радіус футбольного м’яча 10 см. На скільки об’єм баскетбольного м’яча більший від об’єму футбольного м’яча?

Об’єм баскетбольного м’яча дорівнює: 2929,3 Псм².

Об’єм футбольного м’яча дорівнює 1333,3 Псм³.

Отже, об’єм баскетбольного м’яча більший на 1596 Псм³.

Відповідь: 1596 см³.

Якщо ви хочете дізнатись, що таке куля, діаметр кулі, і до яких тіл належить куля – ви знайдете всі ці відомості на нашій сторінці.

Висновок.

Учні І підгрупи дослідили що для зварювання оприскувача для отрутохімікатів циліндричної форми потрібно 25,12 м² листового заліза. Учні ІІ підгрупи виконуючи практичну роботу визначили, що об’єми конусів відповідно дорівнюють 18,84 м³, 10,85см³, 9,12м³, а учні ІІІ підгрупи дослідили що баскетбольний м’яч має більший об’єм ніж футбольний.   

Навчальна дискусія

Навчальна дискусія є однією з найпопулярніших форм пізнання, що вимагає:

• особливої підготовчої роботи;
• доброго знання предмета, обговорення;
• уміння керувати ходом дискусії та залучати у процес обговорення неактивних учнів;
• прийняття викладачем неминучого пожвавлення учнів.

У методі проектів дискусія є обов'язковим і неминучим етапом.

Обов'язкові умови успішної дискусії:

• учні повинні мати певні знання з обговорюваної проблеми;
• учасники повинні поводитись відповідно до отриманої ролі;
• характер ролі відображається тільки в поведінці; це «таємниця», що не розкривається до кінця дискусії.

Інші учні, які спостерігають за дебатами зі сторони, відмічають плюси та мінуси кожної позиції та вирішують для себе, яка роль є оптимальною для спільного обговорення.

Якщо навчальний діалог у взаємодіях педагога та учнів використовується регулярно, то в останніх формуються продуктивні підходи до оволодіння інформацією, зникає страх висловити «неправильне» припущення (оскільки помилка не несе за собою негативної оцінки) та встановлюються довірливі стосунки з викладачем, який постійно спонукає до нестандартного мислення. Педагогічні труднощі даної форми організації групових занять пов'язані з тим, що викладач, який працює в інтерактивному режимі, повинен володіти навичками ведення дискусії.

Правила взаємодії під час дискусії

У процесі освоєння технологій проектного навчання учні виробляють визначені правила взаємодії під час дискусії. Успіх і результативність заняття обумовлені:

• нетрадиційною постановкою обговорюваної проблеми;
• організацією простору для дискусії;
• підготовчою роботою;
• готовністю налаштуватись на актуальний стан співрозмовника (зрозуміти та прийняти);
• дотриманням правила «Людину відрізняє не тільки вміння говорити, а й уміння слухати»;
• використанням «підтримуючих» прийомів спілкування - доброзичливі інтонації, уміння ставити конструктивні запитання і т. д.;
• прагненням усіх сторін знайти найбільш оптимальне для даної ситуації рішення;
• навичками аналізу та самоаналізу, необхідними для розуміння того, як проходила бесіда, де і чому обговорення «провисало», як цього можна уникнути в майбутньому.

Проектне навчання як реалізація проблемного навчання

Проектне навчання іноді розглядають як одну із форм реалізації проблемного навчання. Дійсно, викладач тільки ставить задачу, діяльність із зібрання потрібної інформації, підбір методів дослідження й аналіз отриманих даних проводять учні. Здійснення проектного навчання звичайно займає кілька уроків, іноді півріччя. У цьому випадку основна робота над проектом здійснюється в позаурочний час, викладач виступає в ролі консультанта. Звітом буде робота, аналогічна курсовим роботам студентів ВНЗ.

Метод проектів як основа технології дистанційного навчання

Метод проектів як основа технології дистанційного навчання дозволяє використовувати вищеописані рекомендації, однак тут можна вказати кілька відмітних моментів.

По-перше, роль викладача помітно змінюється. Він уже стає не стільки генератором та інтегратором ідей, скільки стимулятором пізнавальної діяльності учнів. Практика роботи викладачів у технологіях дистанційного навчання показує, що головна проблема - це утримання мотивації діяльності учнів на достатньому рівні. Теми проектів, завдання, обмін інформацією й навіть контроль - усі ці функції бере на себе модератор (організатор проекту). Викладач стає майже рівним з учнями учасником роботи над проектом. З описаних вище функцій у нього залишаються функції організатора (оскільки він при необхідності створює робочі групи) та стимулятора пізнавальної діяльності учнів.

По-друге, технології дистанційного навчання дуже слабко вписуються у класно-урочну систему навчання. Як правило, робота над проектом ведеться в позаурочний час, наприклад, у вигляді факультативів.

Особливості підготовки проектів для науково-практичних конференцій
Виступ на науково-практичній конференції школярів обов'язково припускає наявність двох моментів - презентабельність роботи та її зміст.

Презентація роботи здійснюється у вигляді стенда. Стенд повинен бути не тільки красивий з естетичної точки зору, а й змістовний. На ньому повинні бути чітко зазначені назва, автори, мета та результати роботи.

Тема роботи повинна відбивати проблему та шляхи її рішення.

Наприклад, «Мультимедіа як засіб підвищення якості освіти у ліцеї», «Дидактична система формування елементарних навичок дизайну в учнів», «Національно-регіональний компонент як засіб формування національної самосвідомості учнів» та ін.

Помилки:

• тема роботи занадто загальна, претензійна, претендує на цілий науковий напрям;
• тема роботи декларативна, що не відбиває змісту виконаної роботи;
• на стенді багато картинок, але суть роботи можна зрозуміти тільки з усного опитування;
• реферативний характер роботи, без залучення власних статистичних даних (результатів соціального опитування й ін.) або власних висновків на основі аналізу даних (у тому числі статистичних).

Висновки

 Моя практика свідчить що навчальний проект – це послідовність взаємозвязаних дій учнів, які виконують впродовж встановленого, обмеженого проміжку часу, що передбачає активну діяльність кожного учасника як складової спільної роботи, в результаті якої досягається певна мета та розв’язуються значущі проблеми.

 В основі методу проектів лежить розвиток в учнів, пізнавальних навиків, уміння самостійно використовувати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати критичне мислення, формувати навички мислення високого рівня.

 На мою думку застосування методу проектів пов’язане з прагненням викладачів розвязувати основні проблеми уроку: проблему, повязану з колективним способом організації навчання та індивідуальним характером сприймання інетелктуальною діяльністью, емоційним реагуванням, та розвитком учня; проблема, пов’язана з організацією прямого та зворотнього звязку між учитилем та учнем.

 Я вважаю що основними вимогами до використання методу проектів є такі:

наявність значущої в дослідницькому ,або творчому плані проблеми чи задачі для розв’язання якої потрібні інтегровані знання та дослідницький пошук; охоплення достатнього обсягу навчального матеріалу; наявність цікавих завдань;практична, теоретична, пізнавальна значущість очікуваних результатів; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність; визначення кінцевої мети проекту; визначення базових знань з різних галузей, необхідних для роботи над проектом; структурування змістової частини проекту; використання дослідницьких методів; обговорення методів дослідження; оформлення кінцевих результатів; аналіз отриманих даних; підведення підсумків коригування, висновки.