Тема: Шлях до внутрішньої гармонії (Профілактика емоційного вигорання педагога)

Мета: Підвищення рівня поінформованості та обізнаності з поняттям «синдром професійного вигорання», його причинами та наслідками. Визначення шляхів профілактики та подолання професійного вигорання, опанування сучасними антистресовими техніками, розвиток навичок психоемоційної регуляції учасників тренінгу. Поповнення та пошук власних ресурсів.

Обладнання: карточки «Колесо балансу життя», кольорові олівці, сфера, аркуші А4, ватмани, журнали, клей, скотч, ножиці, ручки.

Орієнтовний час: 1 год 20 хв.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1.               Вправа «Знайомство» (зі сферою). (10 хв.)

Назвіть своє ім’я, місце роботи, посаду, стаж роботи. Назвіть одну асоціацію, яка пов`язана з тим що у Вас в руках.

 

2.               Слово тренера. (3 хв.)

Перші поселенці Канади сприймали життя, як колесо. Відповідно до нього, все в житті має бути в гармонії. Тобто все, що було сказано Вами, пов`язано з життям.

Наша сьогоднішня зустріч присвячена темі: «Шлях до внутрішньої гармонії», іншими словами Профілактика емоційного вигорання педагога.

Що ж таке «синдром емоційного вигорання»? Це стан надмірного емоційного, фізичного та психічного виснаження людини, яке обумовлюється тривалим перебуванням у емоційно перевантаженій ситуації. Основним чинником виникнення даної «хвороби» є стрес. А в роботі та житті педагога їх більш ніж достатньо. Тому не будемо зупинятись на запитаннях «чому?» і «навіщо?», перейдем до «що робити?». Для початку запропоную вам вправу, яка покаже яким сферам свого життя ви надаєте перевагу, а в яких не реалізовуєте себе.

3. Ознайомлення з правилами роботи у групі (5 хв.)

Мета: встановлення принципів роботи в групі; створення відчуття захисту; усвідомлення особливостей спілкування у групі, сприяння організації ефективного простору для особистісного розвитку вчителів. Для вільного обговорення та прийняття тренером пропонуються правила роботи в групі:

1. Спілкування на основі довіри. Важливо, щоб учасники максимально довіряли один одному. Створення атмосфери довіри можна почати з пропозиції прийняти єдину форму звернення один до одного на „ти”. Це психологічно ставить усіх в рівні позиції, в тому числі і ведучого, незалежно від віку, соціального статусу, життєвого досвіду і т. д.

2. Спілкування за принципом „тут і тепер”. Важливо говорити про свої актуальні відчуття і думки. Розвинена рефлексія допомагає людині бути самокритичною, краще пізнати себе і власні особистісні особливості, а також розуміти стани інших членів тренінгової групи. Тому під час занять всі говорять лише про те, що турбує їх саме зараз, і обговорюють те, що відбувається з ним у групі.

3. „Я-висловлювання”. Для більш відвертого спілкування під час занять варто відмовитися від безособового мовлення, яке допомагає приховану власну позицію і, тим самим, уникнути її усвідомлення. Тому ми замінюємо висловлювання типу: „Більшість людей вважає, що....” – на таке: „Я вважаю, що...” тощо. Це передбачає відмову від безадресних суджень про інших.

4. Щирість спілкування. Усі члени групи повинні спробувати відкинути всі ролі бути самим собою. Якщо немає бажання висловлюватись щиро і відверто, краще промовчати.

5. Конфіденційність. Все, що відбувається під час занять, ні в якому разі не розголошується.

6. Активність, відповідальність кожного за результати роботи в групі. Потрібно пам’ятати, що ефективність роботи тренінгової групи залежить від внеску кожного її члена та необхідності працювати не тільки для себе, на вирішення власних проблем, а й на інших, так як допомога іншому є спосіб пізнати себе.

7. Правило „СТОП”. Той член групи, який не бажає відповідати на будь-яке запитання, брати участь у будь-якій грі, процедурі з причин небажання бути щирим, або з причин неготовності до відвертості, має право сказати „Стоп!” і таким чином виключити себе з участі в процедурі. Проте це правило бажано використовувати по можливості рідко, так як воно обмежує людину у самопізнанні себе.

8. Повага до того хто говорить. Коли висловлюється хтось із учасників, ми його уважно слухаємо, даючи можливість сказати те, що він бажає. Не критикуємо і визнаємо право на висловлювання своєї власної думки. Право передбачає неможливість переривати того, хто говорить.

 

4. Очікування від тренінгу (7 хв.)

Тренер пропонує учасникам сформулювати власні очікування від тренінгу, починаючи словами: «Від заняття я очікую…», а потім записати їх на різнокольорових папірцях у вигляді різних речей і розмістити у нижній частині плаката (в середині зображена валіза). Якщо очікування справдяться, то можна буде зробити в кінці заняття «тривожну валізу вчителя»».

 

5.               Вправа «Колесо балансу життя» (7 хв.)

Мета: визначити фактори, які впливають на здоров'я осо­бистості. Існує дуже багато визначень поняття «здоров'я». В основу цієї вправи покладено концепцію здоров'я перших поселенців Канади, які сприймали життя як колесо. Відповідно до цього світогляду, все в житті має бути в гармонії. (Психолог подає інструкцію, малюючи схему колеса життя на дошці.) (Додаток 1)

Інструкція. Намалюйте велике коло на аркуші паперу, потім намалюйте маленьке коло в центрі великого й поз­начте його як центр. Намалюйте 8 спиць від центра до ве­ликого кола, кожна з яких прямо протилежна іншій і може продовжуватися за межами великого кола. Позначте кожну спицю так: духовна, інтелектуальна, екологічна, фізична, професійна, емоційна, соціальна, психологічна. Кінець і початок спиць позначте таким чином, щоб біля її центра були назви з негативним відтінком, тобто зі знаком «-», а біля великого кола — назви з позитивним відтінком, тобто «+»: духовна (неактивний — активний), інтелектуальна (самовдоволений — допитливий), екологічна (недбалий — дбай­ливий), фізична (нездоровий — здоровий), професійна (незадоволений — задоволений), емоційна (нестійкий — стійкий), соціальна (самотній — несамотній), психологічна (неадаптований — адаптований). Тепер знайдіть і позначте на кожній спиці місце, яке відповідає вашому стану, і з'єднайте їх су­цільною лінією. Якщо ви все зробили правильно, то повинно утворитися коло.

Дайте відповідь на запитання:

– Чи утворилося колесо (коло) з проведеної Вами лінії?

– У якому з аспектів життя Ви найбільш благополучні?__________________

_________________________________________________________________

– Які сфери життєдіяльності Ви хотіли б удосконалити?_________________

____________________________________________________________

Слід підвести учасників до висновку, що кожна зі спиць утримує наше колесо життя в рівновазі, кожна потребує нашої уваги. Щоб прожити життя гармонійно, слід рівномірно розви­вати усі аспекти здоров'я

 

6.               Слово тренера (3 хв.)

Що таке колесо життя? В житті кожної людини трапляються такі періоди, коли якомусь одному заняттю або області вона приділяє максимум уваги – робота над важливим проектом, підготовка до вступу в університет і т. д. Це позитивна якість, якщо ви здатні визначити пріоритети і повністю зосередитися на досягненні цілей. Але буває і навпаки: весь час і сили йдуть на щось одне, а решта відкидається і ігнорується. І мова не про тижні, місяці і навіть рік. Хтось стільки часу приділяє роботі і грошей, що втрачає або зовсім не набуває сім’ю. Хтось, навпаки, приділяє кар’єрі недостатньо уваги, і так і залишається на середній посаді, хоча в силу своїх талантів і знань міг досягти значно більшого. Якими б не були в даному відношенні приклади, суть одна – для щастя і повноцінного життя людині потрібна гармонія, вміння знаходити баланс. Про це говорять і цього вчать численні духовні практики. Але для переосмислення, контролю і аналізу свого життя не обов’язково прямо зараз починати перелопачувати гори тематичної літератури. Вправа «колесо життя» дозволяє отримати матеріал для роздумів і поглянути на своє життя «з висоти» і без всього цього. Намалювати власне колесо не становить великої праці. Але насправді все не так просто, як може здатися на перший погляд. В результаті отримаєте своє персональне Колесо Життя, а разом з ним і розуміння, чому особисто вам потрібно приділити більше уваги, а на що - менше. У яких областях у вас дисбаланс.
Створити картину і визначити важливі для вас «осі» дійсно багато часу не займе. А от бути чесним з собою, справедливо оцінити своє життя і, що не менш важливо, зрозуміти, в якому напрямку рухатися далі – завдання не з легких, але цілком посильне.

 

7.     Вправа-розминка "Австралійський дощ" (5 хв.)

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників тренінгу.

Хід вправи. Учасники стають у коло. Ведучий запитує: "Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Коли вони повернуться до мене, я передам наступні. Будьте уважні".

– В Австралії піднявся вітер (ведучий тре долоні).

– Починає накрапати дощ (клацання пальцями).

– Дощ посилюється (почергове плескання долонями по плечах).

– Починається справжня злива (плескання по стегнах).

– А ось і град та справжня буря (тупіт ногами).

– Але що це? Буря стихає (плескання по стегнах).

– Дощ стихає (плескання долонями по плечах).

– Лише рідкі краплі падають на землю (клацання пальцями)

– Тихий шелест вітру (потирання долонь).

– Ура! Сонце! (руки догори).

 

8.               Метафорична історія  «Четвертий тунель» (5 хв)

Людина конструює свою реальність через власні переконання та висновки, часто десятилітньої давності.

Є дуже показовий приклад зі щуром  та тунелями.

Якщо ми посадимо щура в лабіринт з чотирма тунелями і завжди будемо класти сир у четвертий тунель, тварина скоро навчиться шукати сир у четвертому тунелі. Хочеш сир? Бігом у четвертий тунель – ось і сир! Знову хочеш сиру? В четвертий тунель – маєш сир. Через деякий час великий Бог у білому халаті кладе сир у інший тунель. Щур захотів сир, побіг  у четвертий тунель, а сиру немає. Щур вибігає. Знову в четвертий тунель – сиру немає. Вибігає. Через деякий час щур перестає бігати в четвертий тунель і пошукає в іншому тунелі.

Різниця між щуром і людиною проста – людина бігатиме в четвертий тунель вічно! Людина повірила в четвертий тунель. Щури ні в що не вірять, їм потрібен сир. А людина, повіривши в четвертий тунель вважає правильно бігати туди, є там сир чи нема. Людині важливіше відчувати себе правим, ніж мати сир. І ми продовжуватимемо ходити по одному і тому ж шляху, навіть якщо давно не отримували сиру і наше життя погано працює. Людина схильна вірити у свої «четверті тунелі».

Людина надає перевагу бути правою і дотримуватись своїх переконань, ніж бути щасливою. Ми можемо все життя бігати по «четвертим тунелям» аби не зраджувати своїм переконанням та доказувати свою правоту. І це для нас важливіше, ніж бути щасливим. А великий Бог життя не забуває перекладати сир.

І ви ніколи не будете щасливі, намагаючись отримати щастя, якщо керуєтесь вірою в те, що ви знаєте, де знаходиться сир[1, с.128].

 

9. Інформаційне повідомлення (10 хв.)

Дійсно,  щоденна  робота  педагога  є  досить  великим  навантаження  на психіку, тому що  увесь час перед ним стоять нові й складні завдання, без часу на обміркування або розрахунку найбільш вдалого рішення.  Створюючи для дітей умови емоційного комфорту, турбуючись про їх здоров’я,  розвиток  та  безпеку,  педагоги  буквально  «згорають»  на  роботі,  частіше  за  все  забуваючи  про  свої  емоції,  які  «тліють»    і  з  часом перетворюються у «полум’я». Емоційне  вигорання  –  це  синдром,  який  розвивається  під  впливом хронічного  стресу  і  постійного  навантаження,  що  призводить  до  виснаження емоційно-енергетичних та особистісних ресурсів людини.  Емоційне вигорання виникає  в  результаті  накопичення  негативних  емоцій  без  «розрядки»  або «вивільнення» від них.  Так само як вогнище поступово поглинає поліна, професійне вигорання відбувається  не  одразу.  Бувають  ситуації,  коли  впродовж  тривалого  часу  неможливо  точно  сказати,  що  є  найбільш  вагомою  причиною  зниження  якості життєдіяльності педагога.

Одним  із  найбільш  важливих  пускових  механізмів  професійного вигорання  є  звуження  особистісного  простору  та  інтересів  до  професійної діяльності.

 Стадію  «Попередження»  можна  охарактеризувати  як  надмірну захопленість працівника робочим процесом. Основним  діагностичним  маркером  може  бути  відмова  або  мінімізація  своїх потреб  поза  робочим  процесом.  Це  може  виражатися  в  скороченні  часу  на неформальне спілкування та відпочинок, витіснення зі свідомості переживань

невдач.  Педагог  в  цей  період  може  часто  говорити  про  безсоння,  погіршення

уваги, емоційне виснаження, втрату відчуття себе.

Втрата відчуття Я може виражатися в тому, що вчитель:

  стає залежним від думки інших людей;

  знеособлює себе та свій вплив на робочий процес;

  втрачає інтерес до прийняття спільних рішень.

Іноді  знеособлення  може  переноситися  на  дітей  і  виражатися  в сприйнятті їх як «об'єктів практики». У педагогіці саме з таким знеособленням пов'язаний  суб'єкт-об'єктний  підхід  до  навчання  та  виховання.  Здійснюючи «автоматичне  професійне  функціонування», спеціаліст  маніпулює  людьми, пояснюючи це начебто благом та необхідністю. А тоді, коли вони протестують проти  такого  підходу,  дратується  та  злиться.  Тобто,  робота  стає  головним,  а іноді  єдиним,  смислом  життя  людини.  Робочий  ентузіазм  без  належної

винагороди, якщо не матеріальної, то хоча б моральної, є руйнівним.

Знецінення  своїх  професійних  досягнень  може  розвиватися  у  двох різних напрямах:

  педагог  проявляє  схильність  до  знецінення  своїх  досягнень,  ступеня впливу на процес («я не такий успішний, як інші»);

  негативне  ставлення  переноситься  на  «об'єкти»  його  праці  («кому  це треба», «прийшли для галочки»).

У  процесі  занурення  у  вигорання  все  частіше  приходять  думки  про бажання змінити професію. Варто звернути увагу, що таке бажання стосується саме професії, а не місця роботи. Якщо розглядати професійне вигорання як процес, то його порівнюють з драбиною, якою можна як  спуститися, так і піднятися. Оцінивши пройдені вниз  «щаблі»  можна  сформувати  індивідуальний  план  допомоги  колезі.  Слід пам’ятати,  що  кожний  новий  щабель  міститиме  в  собі  попередні  симптоми  і доповнюватиметься новими

 Стадія «Відчуження»

Сигналом  про  те,  що  стадія  відчуження  настала,  є  втрата  радості  від роботи. Механізм відчуження набирає нових обертів. Емоції притупляються, в стосунках відчувається відстороненість. Дедалі частіше з'являється невизначене роздратування:  «Дайте  мені  спокій!».  Зникає  емоційний  підйом  та  позитив  у спілкуванні  з  колегами.  Діти  замість  допомоги  та  підтримки  педагога починають  страждати  від  його  негуманного  ставлення,  контролю  та  нагляду. Власні  невдачі  приписуються  іншим  людям.  Зникає  емпатія,  замість  неї приходять  байдужість  та  цинічність.  Часто  звучать  саркастичні  репліки  про незадовільну  матеріальну  компенсацію,  заклики  саботувати  через  це  робочий процес.

 Стадія «Виснаження»

Відчуження  набуває  більш  яскравого  вираження.  Негативні  почуття щодо  оточення  і  роздратування  вже  не  можуть  бути  приховані.  Просто неможливо  тримати  їх  у  собі.  Незмінними  супутниками  таких  зривів  стають почуття  вини  та  сорому,  що  отруюють  навіть  незначні  проблиски  радості  та інтересу.  Особливо  важко  переживаються  ці  почуття,  коли  людина  не усвідомлює істинних причин того, що відбувається з нею. Вона наче застрягає між депресією та агресією. На цій стадії задіяні глибокі структури особистості. Емоційне  ставлення  до  світу  «сплощинюється».  Проявляються  переважно закладені  раніше  захисні  установки  та  схеми.  Спостерігаються  гострі психосоматичні реакції (тривалий головний біль, біль у шлунку; стійке безсоння; раптові приступи нудоти, запаморочення). Можуть розвиватися різні види залежностей, змінюватися звички в харчуванні.

 Стадія «Розчарування і відчай» Це  завершальна  стадія.  Її  маркерами  є  відчуття  порожнечі,  безпомічності  та  беззмістовності  не  тільки  роботи,  а  й  життя  в  цілому. Спостерігається  своєрідне  оціпеніння,  імпульсивність  та  хаотичність  рухів, відсутній  вираз  обличчя  та  очей.  У  тих,  хто  досяг  цієї  стадії,  є  тільки  два виходи.  Перший  —  попрощатися  з  роботою,  що  пов'язана  зі  спілкуванням  з людьми, другий — розпочати непросту тривалу роботу над відновленням своїх професійних та особистісних якостей в межах психотерапії.

 

10. Слово тренера (2 хв.)

Отже, щоб уникнути синдрому емоційного (професійного) вигорання нам необхідно діяти!

 

11. Робота в групах  Вправа  «Створення  умов  для  емоційного  комфорту  педагога  на  роботі та вдома (10 хв.)

 Мета: активізація групової взаємодії, визначення умов, які допомагають забезпечити емоційний комфорт педагога.

Обладнання: фото, журнали, ватмани, ножиці, клей, скотч, фломастери, олівці 

Пропонується    визначити  ті  умови,  які  допоможуть  зберегти  відчуття внутрішньої рівноваги та емоційного комфорту як на роботі, так і вдома.

Педагоги діляться на дві групи: 

перша група – створює колаж на тему «Створення умов для емоційного комфорту педагога на роботі»;

друга  група  –  «Створення  умов  для  емоційного  комфорту  педагога вдома»

 

12. Вправа «Очікування» (3 хв.)

Тренер пропонує всім, хто вважає, що їхні очікування від тренінгу здійснились підійти до плакату з речами і перемістити їх у «тривожну валізу вчителя».

 

13. Рефлексія. (5 хв.)

Закінчіть речення: «Дивлячись на Колесо балансу мого Життя, я думаю, що мені варто…_____________________________________________________ _________________________________________________________________________________________________________________________________» Що ви можете додати у цю фразу щоб зробити власне життя більш багатим, гармонійним і збалансованим? У якому напрямку далі рухатись? Які специфічні сфери життя потребують більшої уваги і яким чином можна досягти в них результатів? Що я можу зробити в найближчі дні, щоб досягти цієї мети? 

 

14. Заключне слово тренера. Пам’ятка «ПОРАДИ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕНЯ ДУШЕВНОЇ РІВНОВАГИ  (Додаток 2) (5 хв.)

Щодо професійного та емоційного вигорання на робочому місці, то психологи, що працюють в освіті знаходяться у зоні ризику. Тут я хочу відмітити особливу терапевтичну роль гумору, цінність та важливість якого перебільшити неможливо. На завершення розкажу свою улюблену притчу про двох психіатрів.

Два психіатри жили в одному будинку. Кожен вечір вони поверталися зі своїх  робочих закладів і часто піднімалися разом на одному ліфті. Ліфтер був дуже  сильно заінтригований одним явищем, яке відбувалося кожного разу знову і  знову. Перший психіатр, виходячи з ліфта, щоразу повертався і плював на другого. Той посміхався, спокійно діставав свою хустинку з кишені, витирав  оличчя, галстук чи пальто. Інколи ліфтер навіть чув, як він про себе усміхався. Йому ставало все більше й більше цікаво.

Одного дня він не втримався і, закриваючи за першим психіатром двері ліфта, запитав:

— Ради всього святого, лікарю, розкажіть мені, чому ваш колега постійно  так з вами чинить? І чому ви так реагуєте, вас це ніскільки не турбує?

 Другий психіатр посміхнувся і сказав:

— Я про це не знаю. Чому воно повинно мене турбувати? Це не моя, а його проблема.

 

Дякую вам за заняття, сподіваюся воно було для вас не тільки цікавим, але й корисним. Бажаю всім міцного здоров'я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Евтихов О.В. Практика психологического тренинга / О.В.Евтихов. – СПб: Издательство «Речь», 2005. – 254с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

 

 

Запитання:

– Чи утворилося колесо (коло) з проведеної Вами лінії?

– У якому з аспектів життя Ви найбільш благополучні?__________________

_________________________________________________________________

– Які сфери життєдіяльності Ви хотіли б удосконалити?_________________

_________________________________________________________________

Закінчіть речення: «Дивлячись на Колесо аспектів мого Життя, я думаю, що мені варто…_____________________________________________________ _________________________________________________________________________________________________________________________________» Що ви можете додати у цю фразу щоб зробити власне життя більш багатим, гармонійним і збалансованим? У якому напрямку далі рухатись? Які специфічні сфери життя потребують більшої уваги і яким чином можна досягти в них результатів? Що я можу зробити в найближчі дні, щоб досягти цієї мети? 

Додаток 2

 

 

Якщо ми не знаходимо спокою у собі, безнадійно його шукати будь-де.  Франсуа де Ларошфуко

1. Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні.

2. Думайте про щось хороше! Посміхайтеся! Навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв.).

3. Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок та сон.

4. Використовуйте протягом дня хвилини вимушеної бездіяльності.

5. Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми.

6. Відпочивайте разом з сім'єю, близькими друзями, колегами.

7. Знайдіть місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, почитайте анекдоти.

8. Хваліть себе! Влаштовуйте для себе невеликі свята!

9. Позитивний вплив на нервах систему і настрій мають: подорожі; відвідування музеїв, виставок, театрів, концертів; відпочинок на природі; спілкування з тваринами; музика; заняття танцями.

10. Робіть дні "інформаційного відпочинку" від ТБ і комп'ютера. Читайте.

11. Якщо негативні емоції захопили вас під час спілкування, то зробіть паузу, помовчіть кілька хвилин, порахуйте до 10, вийдіть з приміщення, займіться іншим видом діяльності: переберіть папери на столі, поговоріть зі своїми колегами на нейтральні теми, підійдіть до вікна і подивіться в нього, розгляньте вуличний рух, небо, дерева, порадійте погоді, сонцю.

12. Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслаблюючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація.

13. Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, яка вас оточує (колірна гамма). Добре заспокоюють нервову систему зелений, жовто-зелений і зелено-блакитний кольори. Добре, коли вдома стіни пофарбовані в ці кольори, або ж достатньо просто подивитися на будь-яку річ, якогось із цих кольорів, - і нервова напруга поступово знизиться.

Підготувала:  Практичний психолог/соціальний педагог Кожокар Е.А.

Вінницька обл., Козятинський район, с. Білопілля, вул. Шкільна 1, Телефон: 35-4-88

2018 р.