Професійне здоров’я педагога. Психопрофілактика синдрому вигоряння

Гречковська Л.П.

методист

Практичний психолог

Старосинявського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія»

 

Професійне здоров’я педагога. Психопрофілактика синдрому вигоряння

Анотація.  Актуальність даної статті полягає в тому що  професія педагога - одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним. Визначено домінуючі симптоми вигорання   у педагогів: психофізичні, соціально-психологічні та поведінкові. Особлива увага акцентується на формування уявлення про профілактику синдрому емоційного вигорання, усунення зовнішніх і внутрішніх факторів, які шкідливо відбиваються на психіці людини є важливими в процесі професійної діяльності. 

 

Ключові слова: професійне здоров’я, стрес, емоційне  та професійне вигорання, симптоми вигорання,зміцнення психічного здоров’я,  саморегуляція, аутогенне тренування,позитивне мислення.

Якщо ми не знаходимо спокою у собі,  безнадійно його шукати будь- де.Ларош Фуко

Вже не підлягає сумніву, що все зростаюча інтенсивність і напруженість сучасного життя проявляються на психологічному рівні в збільшенні частоти виникнення негативних емоційних переживань і стресових реакцій, які, накопичуючись, викликають формування виражених і тривалих стресових станів. Сформувалася тенденція до посилення ролі стресових впливів як фактору, що руйнує здоров'я, добре усвідомлюється фахівцями.В даний час  висловлюється думка, що до 90% всіх захворювань сучасної людини можуть бути в тій чи іншій мірі викликані стресом. В Україні 4 з 10 чоловік, яким не виповнилося 50 років, схильні до впливу стресу. Сильне навантаження на роботі, брак часу, відпочинку і сну - це лише одні з небагатьох факторів, які викликають у людини стресовий стан, який затягується на довгий час і є причиною розвитку нових проблем зі здоров'ям.

Професійне ж здоров’я передбачає стійкість організму спеціаліста до впливу чинників та умов, пов’язаних із конкретною професійною діяльністю. Водночас не можливо уявити абсолютну надійність такої стійкості. Тому поряд з проблемою професійного здоров’я розглядають проблему професійного нездоров’я. Саме до таких чинників належать феномени професійного і емоційного вигорання.

На сьогоднішній день синдром вигорання розглядається як довготривала стресова реакція, яка виникає як наслідок дії на людину хронічних професійних стресів середньої інтенсивності. У зв'язку з цим, ми розглядаємо синдром вигорання як «професійне вигорання», що потенціює деформацію особистості професіонала.

Синдром професійного вигорання – найнебезпечніше захворювання тих, хто працює з людьми: педагогів, соціальних працівників, психологів, менеджерів, керівників, лікарів, медичних сестер, журналістів, політиків, пожежників, рятувальників і так далі, - всіх, чия діяльність неможлива без спілкування. Невипадково, перший дослідник цього явища К. Маслач, назвала свою книгу «Емоційне згорання - плата за співчуття» [1, с. 105]             

 Професія педагога - одна з тих, де синдром “професійного вигорання” є  найбільш поширеним. Це пов’язано з великою кількістю непередбачуваних і неконтрольованих комунікативних ситуацій, із нерегламентованим режимом роботи, з високою мірою особистої відповідальності вчителя, з неможливістю отримати однозначні підтвердження ефективності своєї діяльності. Недостатня оплата вчительської праці також загострює психологічне неблагополуччя педагога.Навіть матеріально невибагливий учитель усвідомлює дисбаланс між енергетичними затратами на свою працю і тією винагородою, яку за неї отримує.На основі цього усвідомлення виникає хронічний внутрішній  конфлікт. Цей конфлікт особливо загострюється в дуже відповідальних, самовіданих учителів, які вболівають за дітей і не можуть не працювати не на повну силу. Аналіз проблеми “професійного вигорання” в сучасному світі свідчить, що “синдром вигорання” – це емоційне, фізичне або мотиваційне виснаження, що характеризується втомою, безсонням, порушенням продуктивності в роботі, підвищеною схильністю до соматичних захворювань. Цей синдром розглядається як стрес-реакція у відповідь на виробничі й емоційні вимоги, що відбуваються від зайвої відданості людини своїй роботі поряд зі зневагою до сімейного життя.

«Синдром вигорання» є процесом, що розвивається в часі, починається з
надмірного й тривалого стресу на роботі. Цей процес викликає у
педагогічних працівників почуття напруженості, дратівливості.

Симптоми, складові синдрому професійного вигорання, умовно можна розділити на три основні групи: психофізичні, соціально-психологічні та поведінкові.

До психофізичним симптомів професійного вигорання відносяться такі, як:

• відчуття постійної  втоми не лише вечорами, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);
• відчуття емоційного і фізичного виснаження;
• зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);
• загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
• часті безпричинні головні болі; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
• різка втрата або різке збільшення ваги;
• повна або часткова безсоння (швидке засинання і відсутність сну рано вранці, починаючи з 4 год.Загрузка... ранку або, навпаки, нездатність заснути ввечері до 2-3 год. ночі і "важкий" пробудження вранці, коли потрібно вставати на роботу);
• постійне загальмований, навпаки, сонливість і бажання спати протягом всього дня;
• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;
• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх , тілесних відчуттів.

До соціально-психологічним симптомів професійного вигорання відносяться  

такі неприємні відчуття і реакції, як:

• байдужість, нудьга, пасивність і депресія
• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;
• часті нервові "зриви"
• постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, образи, підозрілості, сорому, скутості);
• почуття неусвідомленого підвищеної тривожності
• почуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що "не вийде" або людина "не впорається";
• загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи

До поведінковим симптомів професійного вигорання належать такі вчинки і

форми поведінки працівника:

• відчуття, що робота стає все важче і важче, а виконувати її - все важче і важче;
• співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
• незалежно від об'єктивної необхідності працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
• керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі та іншим;
• почуття непотрібності, невіра в поліпшення, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;
• невиконання важливих, пріоритетних завдань і "схоплення" на дрібних деталях, яка не відповідає вимогам службовим трата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлювала виконання автоматичних і елементарних дій;
• дистанційованість від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватною критичності;
• зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день сигарет, застосування наркотичних засобів.

Помічено, що симптоматика професійного вигорання може бути "інфекційною" і виявлятися не тільки в окремих працівників. Нерідко зустрічається професійне вигоряння організацій, яке проявляється в тому, що у переважної більшості співробітників присутній внутрішнє фізична або емоційний стан з одними і тими ж симптомами, а також одні й ті ж форми поведінки. У таких випадках помітно "стираються" індивідуальні відмінності між працівниками, вони стають неприродно  схожими і однаковими, як би "на одне обличчя". Люди стають песимістами.

Професійне  здоров’я і довголіття педагога великою мірою залежить від діяльності, яку проводить у цьому плані адміністрація навчального закладу. Керівництво школою повинно забезпечити учителям можливість  професійного росту, налагодити соціальні й інші позитивні моменти, що підвищують мотивацію. Адміністрація   повинна чітко розподілити обов’язки, продумати посадові інструкції. Від неї у першу чергу залежить також психологічний клімат закладу і те, наскільки здоровими є взаємостосунки між педагогами. І для адміністрації, і для практичного психолога закладу освіти важливою ланкою діяльності повинна бути робота з молодими педагогами. У науковій літературі встановлено, що ризик виникнення синдрому емоційного згорання підвищується до третього-четвертого року професійної діяльності. Практичному психологу слід  звернути увагу і на роботу з педагогами, стаж роботи яких 10-15 років (так званий період "педагогічної кризи"), і на роботу із 40-річними вчителями, коли найчастіше розвивається синдром емоційного згорання, що пов’язано із настанням піку біологічного стану здоров’я людини.

На етапі професійної діяльності здоров’я педагога може бути збережене, зміцнене тільки наполегливою працею над собою, звичкою до самодисципліни і самообмежень. Корисно для педагога побудувати власну програму збереження професійного здоров’я, захисту від професійного стресу. Обсяг такої роботи залежить від особливостей кожного конкретного вчителя, умов, у яких він живе і працює.

У науковій літературі з проблем  ортобіозу пропонується ряд щоденних заходів щодо збереження і зміцнення здоров’я: релаксація як шлях до психічного здоров’я (аутотренінг, медитація, релаксація, йога, творчі спроби самовираження тощо); рекреація як шлях до фізичного здоров’я (гімнастика, дихальні вправи тощо); катарсис як шлях до духовного.

Важливим аспектом в професійній діяльності є саморегуляція та аутогенне тренування: поведінкою, емоціями та діями. Аутогенне тренування використовується в таких видах діяльності, які викликають у людини підвищене емоційне напруження. Аутотренінг являє собою систему вправ для саморегуляції психічного та фізичного стану. Він ґрунтується на свідомому використанні людиною різних засобів психологічного впливу на власний організм і нервову систему з метою релаксації та активізації.

В результаті саморегуляції можуть виникнути три основні ефекти:

1.Ефект заспокоєння (усунення емоційної напруги);

2. Ефект відновлення (ослаблення проявів втоми);

3. Ефект активізації (підвищення психофізіологічної реактивності).

 Завдяки саморегуляції та аутогенному тренуванню людина зможе керувати своїм психоемоційним станом в будь-яких ситуаціях, які можуть призвести до виникнення синдрому емоційного вигорання.

Приблизний перелік способів ефективної саморегуляції:  сміх, посмішка, гумор; роздуми про хороше, приємне; різні рухи типу потягування, розслаблення м'язів; розглядання квітів у приміщенні, пейзажу за вікном;  вдихання свіжого повітря;  читання віршів;  висловлювання похвали, компліментів кому-небудь просто так;  прослуховування спокійній, тихій музики; спілкування з чоловіком, дітьми, онуками;  рукоділля;  спілкування з мистецтвом.

Бойко В.В. сформував правила емоційної поведінки, які допомагають домогтися успішного емоційного режиму без наслідків вигорання [1, с.186]:

1. Проявляти турботу про привабливість свого зовнішнього вигляду, який відображає стан психічного здоров’я – інтелектуального, емоційного, морального і вольового. Позитивний зовнішній імідж економить енергетичні витрати.

2. Долати подвійність і невизначеність висловлювання (експресії) емоцій при спілкуванні. Для цього Бойко В.В. рекомендує виробляти такі звички: прагнути до того, щоб спілкування було наповнене живими і щирими емоціями, відмовитися від «мімічних масок», які приховують справжнє ставлення до подій, не демонструвати холодність у спілкуванні.

3. Не перевантажувати емоції енергією і змістом: усувати зі свого репертуару утрирувані емоції у спілкуванні з важкими (неприємними) людьми; знижувати напруження своїх емоцій, переходячи до більш помірних варіантів їх прояву; перетворювати перевантажені енергією і сенсом емоції в більш  позитивну і конструктивну форму.

4. Подивитися з боку на свої емоційні стереотипи (свою звичайну експресію), самокритично оцінити їх і всіма доступними засобами усунути вади.

5. Усунути причини, які заважають встановлювати емоційні контакти з іншими людьми: не «рекламувати» своє нещастя, не «застрявати» на проблемах і поганих передчуттях, що не переносять свій поганий настрій на інших, не «перегравати ролі», не експлуатувати інших для вирішення власних проблем.

 Російський психіатр Павло Сідоров дає  свої рекомендації, дотримуючись яких можна запобігти виникненню синдрому емоційного вигорання [3, с.68-74]:

- визначення короткострокових і довгострокових цілей (це не тільки забезпечує зворотний зв›язок, що свідчить про те, що потерпілий знаходиться на вірному шляху, але і підвищує довгострокову мотивацію; досягнення короткострокових цілей – успіх, який підвищує ступінь самовиховання);

- використання «тайм-аутів», які є необхідними для забезпечення психічного та фізичного благополуччя (відпочинок від роботи);

- оволодіння вміннями та навичками саморегуляції (релаксація, визначення цілей і позитивна внутрішня мова сприяють зниженню рівня стресу, ведучого до вигорання);

- професійний розвиток і самовдосконалення.

Одним із способів запобігання розвитку  емоційного вигорання є обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття більш широкого  світу, ніж той, що існує всередині окремого колективу;

- відхід від непотрібної конкуренції (бувають ситуації, коли їх не можна уникнути, але надмірне прагнення до виграшу породжує тривогу, робить людину агресивною, що сприяє виникненню синдрому емоційного вигорання);

- емоційне спілкування (коли людина аналізує свої почуття і ділиться ними з іншими, ймовірність вигоряння значно знижується або процес цей виявляється не настільки вираженим);

- підтримка хорошої фізичної форми (не варто забувати, що між станом тіла і розумом існує тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном, зменшення ваги.

Методів боротьби зі стресом існує безліч. Але основу будь-якого з них становить розслаблення - повна протилежність стресу. Розслаблення можна досягати за допомогою, дихальних вправ, адже дихання безпосередньо пов'язане з роботою і станом нервової системи. Будь-який метод дихальних вправ, покликаний допомогти заспокоїтися, базується на глибокому, розміреному диханні . За допомогою нього відбувається не тільки абсолютне наповнення легенів повітрям, а й збагачення киснем всіх тканин і клітин тіла. Це сприяє нормалізації артеріального тиску, позбавляє від м'язового напруги, стимулює правильну роботу мозку, допомагає нервовій системі розслабитися. Глибоке природне дихання здатне принести користь практично всім. Воно особливо полегшує життя людям, схильним до паніки, тривоги, апатії, головних болів. Глибоке дихання є виключно виправданою стратегією для швидкого зниження стресу різних рівнів. Це є техніка, якою можна скористатися в будь-якій ситуації, у будь-який час для того, щоб зняти емоційну і фізіологічну напругу, пов'язану із стресом.

До найкращих методів подолання стресу відносять зцілюючу силу молитви, музикотерапію(“Шоста симфонія” П. Чайковського, “Угорська рапсодія №2” Ф. Ліста, твори Ф. Шопена й ін.)., терапію кольором,ароматерапію. Використання ароматичних речовин відоме ще з часів стародавніх культур Єгипту, Індії і Китаю, античної Греції та Риму. Зокрема, досить популярна аромотерапія при стресах, перевтомі, неврозах і депресії. Здебільшого тут використовують олію лаванди, бергамота, лимона, сандала, іланга-іланга, жасмину, герані, полину, троянди та ін.

Важливим у профілактиці вигоряння є позитивне мислення. Ось деякі методики, ефективність яких перевірена на практиці.

1.  «Як думає лідер». Навчайтеся мислити як лідер. Це основна відмінна якість. Лідер завжди мислить позитивно.

2.   Висловлюйтеся завжди позитивно.

3. «Судіть про людей добре». Спираючись на хороше, що є в людині, ми створюємо умови для довготривалої співпраці з нею. Ми заряджаємо її позитивною енергією.

4. «Три чарівні питання». Вони допоможуть вам, здавалося б, в безнадійних ситуаціях. Що в тому, що сталося є хорошого? Чому я можу навчитися? Як я можу виправити ситуацію і отримати при цьому задоволення?

5. Зберігайте обличчя. У японців є вираз «зберегти обличчя». Він означає, що в будь-яких ситуаціях недопустимо принижувати людину або показувати, що ви не володієте собою.Залишайте людям можливість відноситися до вас добре.

6. «Список достоїнств». Одна з найефективніших методик. У свій записник запишіть 10 причин, з яких ви можете собою гордитися. Туди можна додавати різні ситуації, в яких ви були «на висоті». Цей список вам згодиться, коли вам не вистачатиме упевненості в собі або буде потрібна підтримка. Його дуже корисно читати перед відповідальною зустріччю або просто коли вам сумно. Особливість цього списку в тому, що він написаний спеціально для вас.

Позитивне мислення є ефективною дією для поліпшення загального добробуту людини. Позитивні думки дозволяють почуватися добре, що й веде до поліпшення здоров'я, підвищення мотивації і щастя загалом.

Перевагами позитивного мислення є: багато  друзів і хороші взаємини з оточуючими, здоров'я нервової системи і не лише, сильна мотивація,успіх. 

 З метою запобігання вигорання поради рекомендовані лікарем Д. Лейко, які названі звичками, що дозволяють піклуватися про своє психосоматичне здоров’я [6]:

1.Звички правильного харчування:

- регулярний прийом збалансованої, багатої на вітаміни їжу; - включення в раціон фруктів та овочів;- обмеження жирної їжі, рослинного масла і білків.

2. Багато рухатися та фізично тренуватися по 20-30 хвилин три рази на тиждень. Регулярні фізичні вправи сприяють виведенню із організму хімічних речовин, які утворюються під час стрессу.

 

 

Отже, вчасне інформування про причини та ознаки емоційного вигорання,  про загальнодоступні  методи допомоги собі зберегти професійне здоров’я є важливим напрямком у психопрофілактичній роботі.

Тільки спільні зусилля насамперед самих педагогів, цілеспрямована робота всього педагогічного колективу, увага до професійного здоров’я вчителів з боку адміністрації закладу сприятимуть їх професійному довголіттю, творчому кар’єрному росту, професійному саморозвитку. Вміння  педагогами використовувати техніки для саморегуляції психічного стану, навчитися керувати своїм емоційним станом, мислити конструктивним чином, щоб не «застрявати» на негативних переживаннях і не перешкоджати своєму творчому зростанню і пошуку нових альтернативних шляхів подолання професійних проблем. Уміння позитивно мислити, володіти своєю поведінкою – це індивідуальний ресурс, який може підтримувати педагога у будь-яких складних і емоційно напружених ситуаціях і не дозволить  стати жертвою вигорання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1.  Бодров В.А. Інформаційний стрес: Навчальний посібник для вузів. – М.: ПЕРСЕ,2000. – 352 с.

2.Водопьянова Н.Е., Старченкова Е.С. Синдром выгорания: диагностика и  профилактика 2-е
СПб: Питер, 2009. – 336с.

3.Диагностика эмоционального выгорания личности (В.В.Бойко) / Фетискин Н.П.,Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. — М., Изд-во Института Психотерапии. 2002.

4 Майерс  Девид Психология,Минск.2006.-с.696-698

5.Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя.- М.:Флинта:Московскийпсихолого- педагогический інститут,1998.-204

6. Сидоров, П. Синдром эмоционального выгорания. Причины, симптомы, лечение и профилактика [Текст] / П. Сидоров //Педагогическая техника, 2013.

7. Шепель В.М. Ортобиотика: слагаемые оптимизма. – М.: Наука, 1996. – 196 с.

 

 

 

1.   http://www.confession-at.blogspot.com
2.   http://vashpsixolog.ru

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.