12 серпня о 18:00Вебінар: Краще раз побачити: універсальні інтернет-ресурси для унаочнення навчального матеріалу

Профілактика професійної дезадаптації психологів-практиків

Про матеріал
Актуальність вивчення проблеми адаптації й подолання дезадаптації в умовах професійної діяльності зумовлюється стресогенністю ситуацій життєдіяльності людини, що виникають найчастіше у представників професій системи «людина-людина». На рівні організму професійну дезадаптацію можуть викликати емоційні стани різної інтенсивності, фізіологічний дискомфорт, порушення в психосоматичній системі, зміни в чуттєвості аналізаторів і фізіологічні зміни, які впливають на периферійні та центральні ланки аналізаторів. Професійна дезадаптованість призводить до неадекватної, погано контрольованої поведінки у професійних ситуаціях, конфліктних стосунків, проблем у професійній діяльності та розв’язанні професійних завдань.
Перегляд файлу

«Профілактика професійної дезадаптації психологів-практиків»

семінар - практикум

 

Бутмарчук С.В.

практичний психолог

     

Мета: попередження та подолання тенденції до професійної дезадаптації особистості шляхом активації адаптивного потенціалу.

 

Завдання:

  • проаналізувати причини професійної дезадаптації психологів-практиків;
  • запобігти розвиткові професійної деформації.

 

І. Теоретичний блок

 

Дезадаптація як психологічний феномен.

 

Актуальність вивчення проблеми адаптації й подолання дезадаптації в умовах професійної діяльності зумовлюється стресогенністю ситуацій життєдіяльності людини, що виникають найчастіше у представників професій системи «людина-людина».

Адаптація в гуманістичній психології - це вміння пристосовуватись до  навколишніх обставин. Існує тісний взаємозв’язок процесів адаптації та саморегуляції, у якому остання - безперервний процес пристосування особистості до навколишніх умов і задоволення потреб, що виникають у певний момент.

З проблемою адаптації повязаний психологічний феномен адаптованості. Адаптованість особистості - це такий стан, що дозволяє індивіду без тривалих конфліктів і фрустрацій виявляти власні творчі, конструктивні можливості, переживати стан самоствердження, своєї цінності та значущості.

Згідно з К. Роджерсом, дезадаптація - це стан невідповідності внутрішнього дисонансу, в якому основне джерело полягає в потенційному конфлікті між настановленнями «Я» і безпосереднім досвідом людини.

Дезадаптивність особистості - це нездатність особистості адекватно реагувати на зовнішні впливи.

Безпосередньо повязаний з проблемою дезадаптації і психологічний феномен дезадаптованості.

Дезадаптованість особистості – це стан, що характеризується тривалими конфліктами і фрустраціями, неможливістю виявляти власні репродуктивні та творчі здібності, конструктивні можливості, переживати стан самоствердження, власної цінності та значущості.

Основу дезадаптованої поведінки складає внутрішній конфлікт. Під його впливом поступово формується неадекватне реагування на умови і вимоги середовища у формі тих або інших відхилень у поведінці як реакції на систематичні, постійно провокуючі чинники, впоратися з якими особистість не може.

Початком дезадаптації є дезорієнтація особистості; людина губиться, не знає, як вчинити в певній ситуації. Через деякий час розгубленість зникає, але якщо прояви дестабілізації повторюються часто, це призводить до виникнення стійкого внутрішнього (невдоволення собою, своїм становищем) і зовнішнього (стосовно середовища) конфлікту, який створює стійкий психологічний дискомфорт і як результат, виникає стан дезадаптованості.

На рівні організму професійну дезадаптацію можуть викликати емоційні стани різної інтенсивності, фізіологічний дискомфорт, порушення в психосоматичній системі, зміни в чуттєвості аналізаторів і фізіологічні зміни, які впливають на периферійні та центральні ланки аналізаторів. Професійна дезадаптованість призводить до неадекватної, погано контрольованої поведінки у професійних ситуаціях, конфліктних стосунків, проблем у професійній діяльності та розвязанні професійних завдань.

Яким же чином попередити та подолати професійну дезадаптацію у психологів-практиків?

 Психопрофілактичні та психотерапевтичні прийоми і методи реалізуються впродовж трьох етапів:

  1. Психодіагностичний етап.

Визначення осіб із тенденціями до урозливості професійної дезадаптації та прогнозування особистісних якостей, які зумовлюють дезадаптацію. Сучасне розуміння порушень професійної адаптації припускає використання широкого діапазону методів психологічної діагностики, зокрема:

  • прихованих емоційних порушень;
  • міжособистісних конфліктів;
  • індивідуальних механізмів переробки стресу;
  • механізмів психологічного захисту.
  1. Етап психологічного впливу.

Застосування розвивально-адаптивних психотехнологій у формі психологічного консультування, індивідуальної та групової роботи як у контексті психопрофілактичних заходів, так і в подоланні професійної дезадаптації. Застосування активних методів навчання, зокрема методики саморегуляції (аутогенне тренування, нервово-мязова релаксація, психічна саморегуляція)

  1. Етап психологічного супроводу.

Регулярне спостереження за професійною діяльністю осіб, проведення додаткових психологічних консультацій; інструктування і навчання у тренінгових групах. Здійснення психокорекції засобами розвивально-адптивного тренінгу. Проблему терапії міжособистісних взаємин на рівні мікро- і макрооточення найчастіше можливо вирішити тільки у групах.

 

ІІ. Практичний блок.

 

  1. Привітання учасників. Вправа «Продовж речення»

 

Мета: сприяти створенню доброзичливої атмосфери серед учасників.

 

Завдання: продовжити речення по колу: «Якби я не була психологом, я…».

 

  1. Прийняття правил роботи групи

 

Мета: показати необхідність дотримування певних правил за якими будується взаємодія учасників групи.

  • конфіденційність;
  • активність;
  • доброзичливість;
  • толерантність;
  • регламент;
  • «тут» і «тепер».
  •  
  1. Вправа «Очікування»

 

Мета: дати змогу учасникам усвідомити власні очікування від тренінгу.

 

Учасники по черзі висловлюють очікування

 

  1. Вправа «Погляд збоку»

 

Ведучий пропонує учасникам разом розібрати поняття «психолог» - який зміст ми в нього вкладаємо.

 

П – привітний, професіонал, пунктуальний.

С – стриманий, справедливий.

И –

Х – хороший.

О – особистість, оптиміст.

Л – лояльний, людяний.

О – оригінальний, обізнаний.

Г – гуманний, гідний.

 

Висновок: психолог – усебічно розвинена особистість із високими моральними цінностями.

 

  1. Вправа «Маска»

 

Мета: розвиток самоусвідомлення та саморефлексії.

 

Ведучий. «Життя-театр, а всі ми в ньому актори. Актори завжди носять маски. Усе залежить від обставин – яку маску і в який час одягнути. У психологічній літературі трапляються описи різних способів поведінки психологів навчальних закладів, які можна розділити таким чином:

  • Психолог – посередник;
  • Психолог – адвокат;
  • Психолог – друг;
  • Психолог – «пожежник»;
  • Психолог – «дослідник»;
  • Психолог – ерудит;
  • Психолог – новатор;
  • Психолог – «месія»;
  • Психолог – «жилетка»;
  • Психолог – «цап – відбувайло».

 

Група учасників сідає в коло, і кожен отримує картку, на якій зафіксована професійна роль. Учасники по колу зачитують свою роль і розповідають, в чому вони схвалюють таку роль, а в чому засуджують.

 

  1. Вправа «Асоціації»

 

Мета: розвивати здатність учасників розуміти і відчувати себе та інших.

 

Завдання: дайте відповідь на запитання: «Які асоціації викликає у вас слово «робота»?»

 

  1. Вправа «Скриня мудрості»

 

Мета: продемонструвати необхідність використання алгоритму колективної взаємодії для результативної роботи.

 

Учасникам пропонується написати записку, в якій ставиться «важке» питання щодо професійної діяльності. Всі записки складають у коробку, потім учасники по черзі виймають по одній записці і дають відповіді на «важке» питання.

 

  1. Вправа «Близнюки»

 

Мета: розвивати уміння співпрацювати і домовлятися.

 

Учасники обєднуються в пари. Пара «близнюків» обіймає одне одного за талію так, щоб у кожного була вільною лише одна рука: в одного-ліва, у другого-права.

«Близнюки» повинні:

  • розгорнути складену газету;
  • щільно закрутити кришку на пляшці;
  • зашнурувати черевик;
  • застібнути ґудзики;
  • зав’язати стрічечку на бантик.

 

  1. Вправа «Реклама професії психолога»

 

Мета: установка на реалізацію людини як професіонала, створення творчої атмосфери.

 

Учасники, об’єднуються  у групи та створюють рекламу професії психолога, використовуючи різноманітні засоби(малюнок, інсценування, складання слогану тощо).

 

Відбувається презентація робіт.

 

Обговорення:

  • Чи складним було для вас завдання?

 

  1.      Вправа «Точка опори»

 

Мета: розкрити потенціал внутрішніх ресурсів учасників.

 

Ведучий. Архімед казав: «Дайте мені точку опори і я переверну світ!» У кожної людини повинні бути свої «точки опори», що допомогають їй у житті будувати своє щастя і досягати поставленої мети; дозволяють вижити і  вистояти; зберегти свою гідність в найважчих життєвих ситуаціях.

 

Завдання. Учасники по колу називають свої так звані точки опори.

 

  1.      Вправа «Разом нас багато» або «Наша психологічна служба»

Мета: сформувати навички конструктивної взаємодії команди практичних психологів.

 

Учасники на аркушах паперу обводять свою руку і пишуть на ній власне імя. Потім кожен передає «свою руку» сусіду, який сидить ліворуч і той пише на ній якусь позитивну рису власника «руки». Так триває поки «рука» не повернеться до власника. Далі ведучий пропонує розмістити всі «руки» на одному ватмані. Учасники повинні всі руки повязати між собою; треба продумати і написати, з ким і які звязки склалися у учасників. Таким чином створюється колаж, де всі разом спілкуються і взаємодіють.

 

  1.      Підбиття підсумків.

 

Учасники по колу діляться враженнями від семінару і закінчують речення: «Сьогодні мені сподабалося… і я зрозуміла…»

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література. 

  1. Пов'якель Н., Федоренко А. "Профілактика професійної дезадаптації психологів-практиків" «Шкільний світ», 2011-128с.
  2. Баранова Н. «Тренінги для вчителів» «Основа», 2010-159с.
  3. Туріщева Л. «Психологічні тренінги» «Основа», 2011-124с.
  4. Газета «Психолог» №33, 2009
  5. Газета "Психолог дошкілля" №1, 2010; №11, 2011

6.  Літковська О. «100 притч» «Шкільний світ», 2012-224с.

 

 

1

 

doc
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
29 лютого
Переглядів
119
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку