Протягом 5 хвилин необхідно розкрити тему РОБОТА , використовуючи для цього 20 слів чи речень . Не намагайтеся відібрати правильні або неправильні відповіді , бо таких в житті не буває . Пишіть те , що спаде на думку .- Чого було більше : приємного чи неприємного ?- Чи важко було передати власні асоціації ?Виділіть :- ЗЕЛЕНИМ – те , що допомагає в роботі ;- ЧЕРВОНИМ – шкодить ;- ЖОВТИМ –не впливають на роботу .- Яких більше ?- ЯКЩО ПЕРЕВАЖАЄ ЗЕЛЕНИЙ :ви впевнені в собі , намагаєтесь досягти більшого ;- ЧЕРВОНИЙ : на вашу впевненість впливає негативна думка інших та страх невдачі ;- ЖОВТИЙ : бажання досягти більшого на роботі має таку ж силу , як і страх невдачі .
Вчителювання завжди було стресовою роботою. А нині, коли на кожному кроці обстріли, блекаути, загрози, рівень напруження зашкалює. Інколи здається: найкращий спосіб не вигоріти — не горіти, не викладатися у класі, економити сили. Парадокс: ті, кому байдуже до роботи, потерпають найбільше. Тож як уникнути вигорання? Зібрали для вас корисні поради, тест і вправи.
Синдром емоційного вигорання — реакція на хронічний стрес, пов’язаний з великою кількістю емоційно насичених ситуацій і вимушено величезними обсягами спілкування. Інколи його ще називають «розплатою за співчуття». Такі ситуації виникають у тих випадках, коли адаптаційні ресурси людини в подоланні стресу перевищені. Тож очевидно, що педагогам ця проблема загрожує досить гостро (вони на другому місці після лікарів за частотою проявів).
Психологи пропонують вчителям хоча б двічі на тиждень збиратися, обговорювати переживання, знаходити спільні рішення. Здавалося б, навіщо ще спілкування? Невже замало педрад та інших професійних заходів?Спочатку слід розібратися, чому одні перенавантажені вчителі вирують ідеями та енергією, а інші — вже на шляху емоційного вигорання? Хтось працює 30 років спокійно, а на когось синдром чатує вже в перші роки роботи. Звісно, треба врахувати і особистісні риси, і стресостійкість. Але найважливіше інше: одна людина накопичує негативні емоції без звільнення від них, а інша — може «відвести душу» з колегами, друзями або родиною, а можливо, ще й має індивідуальні засоби «антистресу».
Як попередити емоційне вигорання: 1. Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.2. Вчіться керувати своїми емоціями. Часто доводиться приховувати їх від учнів, але не треба обманювати себе. Якщо багато негативу, шукайте свій спосіб «випустити» його (спорт, фізична праця, прогулянки, музика, самомасаж, підтримка близьких тощо).3. Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то ви самі переконаєте в цьому інших.
4. Будьте уважні до себе: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми.5. Адекватно оцінюйте свої можливості. Не беріть на себе надто багато.6. Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку, якщо негаразди в особистому житті. Вона — не притулок, а діяльність, яка є доброю сама по собі.7. Припиніть жити життям інших. Живіть, будь ласка, своїм власним життям. Не замість людей, а разом з ними.8. Знаходьте час для себе. Ви маєте право не тільки на робоче, а й на приватне життя. Спілкуйтеся з друзями та рідними.
8. Знаходьте час для себе. Ви маєте право не тільки на робоче, а й на приватне життя. Спілкуйтеся з друзями та рідними.9. Висипайтеся. Повноцінний сон не менше 8 годин на добу захищає психіку від перевтоми. Для того щоб добре і міцно спати, випийте на ніч теплого молока з медом або прогуляйтеся.10. Звертайтеся за допомогою та підтримкою. Якщо ви відчули, що починаєте емоційно «перегорати», зупиніться! Час визнати, що треба відпочити. Якщо є можливість, краще звернутися до психотерапевта. Він допоможе з’ясувати, у чому причина браку енергії, від чого захищає вас організм, що «вимкнув» емоції.
Для зняття накопиченої психічної напруги, для того, щоб заспокоїтись чи просто зосередитись, подолати чи попередити стрес – найбільш давньою та природною формою корекції емоційного стану є АРТ-ТЕРАПІЯ. Ці заняття дають можливість висловити, відтворити та пережити внутрішні почуття, переживання, сумніви, конфлікти та сподівання. Арт-терапія не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здібностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному
Як засіб невербального спілкування вона особливо цінна для тих, кому важко передати свої переживання словами. Арт-терапія як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього світу дитини. Дає значний позитивний емоційний заряд, формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах
Деякі види арт-терапевтичних технік, які слід використовувати для профілактики та подолання стресу: Казкотерапія; Бібліотерапія; Драмтерапія;Ізотерапія; Музикотерапія; Ігротерапія; Пісочна терапія; Кольоротерапія; Терапія тваринами;Фототеапія ; Танцювально-рухова терапія; Мандалотерарія
Вправи для регуляції емоційного стану Техніка крапання Суть техніки втому, що за допомогою піпетки та рідкої фарби створюється малюнок за темою чи малюнок на вільну тему. Причому це може бути просто хаотичне нанесення крапок на акварельний папір. Сприяє концентрації уваги, відволіканню від сторонніх думок і як правило, вияв внутрішнього стану особистості через колір.Ігрова вправа-діагностика “Каракулі”. Мета — самодіагностика емоційного вигорання і саморегуляція стану засобами артпрактики - ізотерапія, . Беремо аркуш паперу та ручку і починаємо, не думаючи, щось малювати (це можуть бути будь-які каракулі). Далі ми фокусуємось на своїх почуттях, відчуваємо їх зростання та продовжуємо “каракулювати”. Коли почнете відчувати розслабленість — зупиніться. Подивіться на “картину” і дайте їй назву (можна з гумором). Відчуйте, що ви — окремо, а ваші емоції — окремо. Розірвіть аркуш паперу на дрібні шматочки/спаліть.
Вправа “Перефразування” Негативні думки дуже часто поглиблюють стрес. Тож важливо їх замінювати позитивними- «У мене нічого не вийде» («Я зроблю все можливе, а коли не вийде, я це переживу»);- «Усе пропало» («Це не кінець світу»);- «Я дурень» («Я помилився», «Я - успіш¬на людина!»);- «Мені обов'язково треба мати це» («Мені б хотілося мати це, але я не обов'язково матиму те, що хочу»);- «Я повинен бути першим» («Мені б хоті¬лося стати першим»);- «Вони мусять це зробити» («Сподіваюся, вони це зроблять»);- «Це безнадійно» («Ще не все втрачено»);- «Не варто й починати» («Треба хоч спробувати»);- «Я не зможу» («Я ніколи не переймаюся через дрібниці»);- «Я безнадійна людина» («Я дивлюся на світ оптимістично»);- «Усе втрачено» («Варто спробувати ще раз»).
Піклування про себе. Піклування про себе — це будь-яка активність, яку ми обираємо, щоб піклуватись про своє фізичне, ментальне, емоційне благополуччя. Саме це допомагає нам здійснювати профілактику стресових станів та зберігати оптимальний баланс між професією та особистим життям. Психологічне благополуччя — визначальний критерій самозбереження особистості (психічне здоров’я, якісь життя, якісний стиль життя, емоційний комфорт, самоактуалізована особистість). Ось формула учительського оптимізму : ПОЗИТИВНЕ МИСЛЕННЯ +КРЕАТИВНІСТЬ – «ЗА ЩО ?» +»ДЛЯ ЧОГО ?»