Профілактика жорстокого поводження з дітьми

Профілактика жорстокого поводження з дітьми

 

  Із зерна любові виростає сад,

Із зерна агресії піднімаються джунглі.

Зерна чого проростають у вашій душі?

М. Козлов

          Жорстоке поводження з дітьми та під­літкове насильство — проблема дер­жави і кожної свідомої особистості, її прояви — це тисячі дітей, які не отримують освіти, не мають постійного місця проживання, жебракують з однолітками або дорослими, по­терпають від побиття та насильства, яких при­мушують до важкої праці.

       Жорстоке поводження з дітьми — «безжальне», «нещадне», «надзвичайно суворе», як тлумачить словник. В «Енциклопедії соціальної роботи» за­значається, що «типова модель сімейної жорсто­кості — це застосування сили сильнішого до слаб­шого. Сила може бути фізичною чи визначатися статусом». Жорстоке ставлення до дітей зумов­люється як недієздатністю і залежністю останніх, їхнім невмінням захистити себе, слабкістю, так і позицією сильного, дорослого, котрий самореалізується таким чином, відстоює позицію силь­ного: «Бий своїх, щоб інші лякались». За свідченням дітей із жорстокістю вони вперше стикаються у власній родині. Жорстоке ставлення до дітей посилюється у ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, у неповних і кризових сім'ях. Тому профілак­тика алкоголізму та наркоманії є також важливою складовою соціальної роботи з попередження жорстокого поводження з дітьми.

       Жорстоке поводження — поняття ширше за насильство, оскільки воно не завжди умисне, свідоме, може не зачіпати прав і свобод дітей, але не задовольняти при цьому їхніх потреб та ін­тересів, і виражатися у грубій формі. Насильство здійснюється з наміром отримати певний ефект, а жорстоке поводження може мати в основі цілком позитивні наміри. Трапляються випадки, коли людина, яка здійснює жорстоке поводження, не усвідомлює поганих наслідків цього.

 

Жорстокість між дітьми виявляється в:

•     образливих прізвиськах;

•    насмішках із зовнішнього вигляду, пове­дінки дітей, які вирізняються серед однолітків;
•    примушуванні до негативних дій;
•    бойкоті, ігноруванні;
•    битті;
•    відбиранні у слабших дорогих речей, грошей, їжі;
•    погрозах, приниженнях;
•    примусі до «прислужування» сильному —нести портфель, бути напохваті, чергувати тощо;

      Результати анкетування учнів 9-11 класів Глухівської спеціалізованої школи-інтернату з питання існування проблеми жорстокості між дітьми показали, що проблема жорстокого поводження з дітьми та про­явів підліткового насильства існує в нашому су­спільстві.

Особливу небезпеку для розвитку особистості, на думку учнів, становлять сексуальне кривдження, психологічне (емоційне) та фізичне насильство. Це вказує на необхідність форму­вання в учнів моральних рис, навичок спілку­вання, вміння конструктивно розв'язувати кон­флікти.

Майже 80 % опитуваних дітей вважають, що основ­ними чинниками насильства серед молоді є вживання алкоголю та наркотичних речовин. Це вказує на необхідність і надалі проводити сис­тематичну роботу з формування в учнів навичок здорового способу життя.

Жорстоке поводження з дітьми найчастіше трапляється в колі ровесників. У сім'ї від жор­стокого ставлення найбільше потерпають дівчата, що вказує на факт гендерної дискримінації.

Прояви жорстокого поводження з дітьми та підлітками в навчальному закладі, на думку старшокласників, полягають у моральному приниженні, насмішках, ігноруванні. Це вказує на необхід­ність гуманізації навчально-виховного процесу та переході до особистісно зорієнтованого на­вчання й виховання. Демонстрація на теле- і кіноекрані бойовиків та передач з елементами насильства негативно впливає на психіку підлітків і юнацтва.

Важливою ланкою у формуванні особистості має бути сім'я та родина, де, крім свідомого, цілеспрямованого виховання, на дитину впли­вають: внутрішньосімейна атмосфера, статево-рольова поведінка батьків, яку несвідомо чи усві­домлено копіює підліток. Правильне виховання в сім'ї є одним зі шляхів протидії проявам на­сильства і жорстокості.

На формування ціннісних орієнта­цій сучасної молоді 13—18 років неаби­як впливають вулиця та навчальний заклад.

Відповіді підлітків свідчать: якщо вони і знають свої права, то не вміють їх захищати і не завжди розуміють, куди звертатися з проблемами. Дуже доцільною є як учительська, батьківська, так і дитяча просвіта в цьому напрямі.

Понад половина опитуваних відчувають по­требу дізнатися про себе більше, отримати досвід самоаналізу, сформувати навички ефективного спілкування, взаємодії з однолітками та дорос­лими. Отже, просвітницька та профілактична ро­бота з молоддю дуже необхідна.

 

Профілактику жорстокого поводження з дітьми у школі-інтернаті психологічна служба спрямовувала на:

•    формування ідеї толерантності, культури миру в сім'ї, громаді, суспільстві – проведення тижня толерантності, тренінгових занять «Зміни себе сам» І.М.Левченко, тренінгу з саморозвитку та самовдосконалення підлітків тощо.
•    формування життєвої, соціальної, кому­нікативної компетентності учнів – тренінг-курс «Рівний-рівному», розвивальна робота з учнями 1-их кл. за програмою – «Введення в шкільне життя», 4 кл. – «Уроки психології в молодшій школі», 5 кл.- «З малої стежини твій шлях до вершини», 10 кл.- «Мій вибір» тощо.
•    навчання дітей основ сімейного спілку­вання, захисту своїх прав у сім'ї та в суспіль­стві – проведення місячника правових знань, тижня превентивного виховання, виховних годин.
•    гуманізацію навчально-виховного процесу – День добрих справ, акція добра;
•    перехід до особистісно зорієнтованої мо­делі навчально-виховного процесу – саме така проблема над якою працює школа з цього навчального року;
•    формування в учителів умінь і навичок роз­пізнавати і виявляти жорстоке ставлення до дітей і насильство психологічна просвіта серед вчителів на теми: «Знущання та агресія в шкільному середовищі», «Ми проти насильства», «Агресія та жорстокість у підлітків» тощо.
•    навчання толерантного ставлення до дітей із різних сімей; майстерності управління собою і ситуацією, вміння розв'язувати конфлікти ра­ціональним способом – робота в корекційних групах з учнями «групи ризику» - програма «Зміни себе сам», з дітьми, що мають підвищений рівень тривожності – програма «Як допомогти сором’язливому підлітку», діти 1 класу, що мають прояви дезадаптації в емоційно-вольовій сфері – програма «Лісова школа», з учнями 3 кл. - «Соціально-психологічний тренінг», з учнями 5 класу, ща мають проблеми в поведінці – програма «Формування толерантних взаємин у колективі п’ятикласників», Н.Мирошниченко;
•    попередження і боротьба з наркоманією, палінням, алкоголізмом, проституцією, які є фак­торами, що провокують насильство та жорстоке поводження з дітьми – в школі створений клуб «Просвітницький кінолекторій», що функціонує щотижня, соціальним педагогом проводиться робота з дітьми-сиротами та дітьми, що позбавлені батьківського піклування за програмою «Рівне спілкування»;
•    формування гендерної рівності, захист жі­ночих і дитячих прав у сім'ї та суспільстві.

    У роботі практичного психолога та со­ціального педагога з дитиною, в якої прояви агресії, є дві сторони: діагностика причин агресії та девіантної поведінки і від­шукування ефективних способів знижен­ня їх рівня. Цінності, протилежні агресії й насильству, можуть виступити в якості сильного  засобу, здатного їх зупинити. По­дальша робота психолога має бути спрямо­вана на пошук і ефективне застосування методів практичної психології та соціальної роботи у спілкуванні з підлітками з явними відхиленнями у поведінці або з прихованими формами агресивності, що є передумовами девіантної поведінки.

Для цього з учнями  проводимо таку роботу:

• спостереження за дітьми, психодіагностика дітей, схильних до жорстокості (за методиками «Психологічна діагностика показників та форм агресивної поведінки людини А.Басса та А. Даркі», «Діагностика схильності особи до конфліктної поведінки К.Томаса», проективна методика незакінчених речень, проективні методики «Уявна тварина», «Малюнок сім’ї» тощо);
•    тренінги формування толерантності;
•    тренінги спілкування;
•    ознайомлення з відповідальністю за Кри­мінальним кодексом України за різні злочини, скоєні неповнолітніми;
•    міні-лекції, відеолекторії, бесіди, розповіді, вікторини і конкурси про права дітей;
•    День добрих справ, акція Милосерддя;
•    участь дітей в учнівському самоврядуванні, де діти матимуть змогу долучитися до різних дискусій, тренуватися відстоювати свої погляди й поважати погляди інших людей.
•    введення щоденника самоаналізу;
•    індивідуальна корекційна робота за програмами серійного малювання, з використанням мандали, казкотерапія;
•    використання етюдів на вираження різних емоцій в школі І ступеня.

 

     Саме я хочу зупинитися на використанні етюдів більш детальніше. Етюди на вираження різних емоцій сприяють усвідомленню способів їх адекватного прояву. Дитина вчиться виражати свої емоції. Освоївши це, розвинувши в собі таку здатність, вона одночасно засвоює адекватні способи привертання уваги до себе. Наприклад, замість того, щоб кричати й плакати, висловлюючи своє горе чи проблему, нехай дуже невелику, дитина може показати цю емоцію за допомогою міміки або жестів, при цьому досягається мета привернення до себе уваги, знижуються імпульсивні емоційні реакції дитини. Етюди на вираження різних емоцій охоплюють максимально широкий спектр емоційного реагування.

     Зміст етюдів не зачитується дітям, а запропонована в етюді ситуація емоційно переказується. Ситуація – лише основна тема для створення численних варіантів, в яких враховуються емоційні особливості та проблеми кожної дитини.

      Допоможуть дитині розрядитися, зняти агресію й гнів у реальній діяльності такі методи й прийоми:

• зім’яти й порвати папірець;
• бити подушку або боксерську грушу;
• потупотіти ногами;
• голосно покричати, використовуючи «склянку для криків», трубу, зроблену з ватману;
• побуцати ногою консервну банку;
• написати на папері всі слова, які хочеться сказати, зім’яти й викинути папірець;
• повтирати пластилін у картонку або папірець;
• скористатись водяним пістолетоьм, надувним кийком.

     Добре заспокоює і знімає агресію малювання власного гніву. Після виконання малюнку, виявивши до нього щирий інтерес, можна поставити наступні запитання:

• Що зображено на малюнку?
• Що ти відчував, коли малював?
• Чи можеш ти поговорити від імені малюнка?
• Чи змінився твій стан, коли ти малював малюнок?

Якщо дитина вирішує зім’яти або розірвати малюнок, не треба її стримувати.

 

        Педагогічний вплив передбачає використання всіх засобів і прийомів для досягнення виховного результату. У процесі педагогічної взаємодії з дітьми ефективними є такі прийоми педагогіч­ного впливу, які затримують негативний розвиток особистостей вихованців, сприяють формуванню позитивних рис, допомагають скоригувати нега­тивну спрямованість емоцій, ставлень, поведінки підлітка.

   Жоден метод впливу не може бути ефек­тивним, якщо застосовується не в комплексі. Пе­реконання так само малопродуктивне, як і при­муси й покарання. Мало чого можна домогтися одними словами. Потрібен соціально-педагогічний вплив на дитину, зміна середовища іс­нування, способу життя тощо.

Поведінкова програма має проводитися з усіма дітьми без винятку, оскільки попе­редження адиктивної та девіантної поведін­ки — необхідна умова, що забезпечується необхідним спеціальним навчанням, тобто психологічною імунізацією.

Додаток 1

7 порад учню:

Порада перша і найтяжча. Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу.Пам'ятайте, що успіх - це насамперед праця.Не вірте красивим фільмам, де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

Порада друга - про любов. Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди - полюби їх сам. Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі до чужих думок люди? То чому, якщо ти саме такий, повинні любити тебе?

Порада третя - особлива. Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

Порада четверта - про найдорожче. Полюби себе насамперед сам.  Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало.Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем  та іншими ядами.

Порада п'ята - пріоритетна. Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них.  Хоча спробувати себе в нових справах  ніколи не завадить. Хто зна, можливо, саме там чекає на тебе  успіх, сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.

Порада шоста - навчайся!  Навчайся все своє життя.  Ніхто не заперечує, що ти і так багато знаєш та умієш. Добре, що ти знаєш, скільки часу тривала столітня війна (100?!), чудово, якщо ти можеш відрізнити комп'ютерний вірус від вірусу  грипу, вітаю, якщо зумієш своїми руками забити звичайний цвях  в цегляну стіну.  

Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!) Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій дорогоцінний час на читання цих порад?

 Давай, не сиди, пора уже щось зробити своїми руками.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ УЧНІВ

1. Допомагати товаришу. Не чекай, коли тебе попросять, допомагай коли бачиш, твоєї допомоги потребують інші.

2. Поважати старших. Поважай не тільки вчителя, батьків, а й усіх людей.

3. Пам'ятай: кожен дорослий гідний поваги як трудівник, як людина. Не засмучуй дорослих своїми поганими вчинками.

4. Навчатися та працювати на совість. Не дозволяй собі лінуватися, не чекай, коли, тебе змусять готувати уроки, примушуй себе сам.

5. Щодня робити хоча б одну добру справу. Будь чуйним: заспокой малюка, що плаче, пограйся з молодшим братом, сестрою, за невдачі підтримай товариша, допоможи мамі готувати обід або прибрати кімнату; переведи неспроможну людину через перехрестя; допоможи людині похилого віку; донести сумку з продуктами до житла; зроби закупівлю продуктів для інваліда.

6. Відпочивати й розважатися розумно, не заважаючи іншим працювати й відпочивати. Гуляючи містом, не галасуй, не кидай каміння, не зривай квітів, будь стриманим. Учися грати з товаришами, підкорятися загальним правилам гри.

Це можуть усі, це можеш і ти!

1. Рано лягати спати і рано вставати.

2. Мати багато товаришів і серед них обов'язково вірного друга.

3. Займатися цікавими для себе справами тоді, коли виконано основну роботу.

4. Забувати образи, але пам'ятати, коли й за що ти образив іншого сам.

5. Не опускати рук перед труднощами. Якщо бути наполегливим — усе вдасться!

Додаток 2

Картка – роздум

 

П.І.Б.______________________________________________________________

Клас__________________                                                 Дата________________

 

1. Напиши правило, яке ти порушив___________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________

 

2. Поясни, що відбулося (сталося) _____________________________________
   ________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

3. Що тебе змусило так зробити (вчинити, поводитись) ___________________
   ________________________________________________________________
   ________________________________________________________________

________________________________________________________________

4. Поясни (чи - як ти вважаєш), чому твоя поведінка може заважати класу ___

___________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________

5.  Що ти можеш зробити, щоб уникнути повторення цього________________

___________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Як ти можеш виправити свою провину_______________________________

___________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

Висновки__________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Додаток 3

 

ЯК УПОРАТИСЯ З НЕПРИЄМНИМИ ПОЧУТТЯМИ

 ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ

     Досить часто трапляються в житті ситуації, коли нам буває погано. Ми відчуваємо злість. Ми ображаємося. Ми боїмося.

     У такі хвилини нам здаєть­ся, що інші люди погано став­ляться до нас. Ми почуваємо­ся самотніми. Ми думаємо: «Всі люди по­гані!» Здається, що ніхто не змо­же нам допомогти.

Але, виявляється, завжди є вихід

     Давай поміркуємо, що можна зробити, щоб почува­тися щасливим. Як ти вважаєш, чи однаково ми сприймаємо одне і те саме? Давай спостерігати. Наприклад, така звична для тебе ситуація: тебе не за­питали на уроці. Яке почуття виникає в тебе? А яке почуття може виник­нути в інших людей?

Злість: «Це було єдине за­питання, яке я знаю». Радість: «Яке щастя: я цьо­го не знаю!» Заздрощі: «Сашка завжди встигають запитати». Пригнічення: «Вона впевнена, що я нічого не знаю». Засмучення: «Вона ніколи мене не запитує».

Чи бувало так із тобою? Згадай інші ситуації.

Зверни увагу, справа не в тому, що трапилося, тобто не в самій події, а в тому, як ти її сприймаєш. Як ти розумієш, ба­гато залежить від тебе. Якщо роздратування «зривати» на комусь чи накопичувати в собі, це ні до чого доброго не приведе. Проблему ти все одно не вирішиш, а тільки по­чуватимешся погано.

Якщо ти хочеш почувати­ся краще:

1.Не поспішай «виплескувати» почуття на інших.

2.Навчися заспокоюватися. Для цього є різні способи. Вибери той, який підхо­дить тобі.

Наприклад, можна:

• зробити дихальну гімнастику — кілька глибоких вдихів і видихів (вдих на рахунок «один», затримай по­вітря на рахунок «чотири», видих на рахунок «два»);
• випити склянку води, чаю, соку;
• стати під душ;
• спробувати відволіктися: поговорити з кимось по теле­фону на іншу тему, почитати книжку, послухати музику;
• зробити кілька фізичних вправ (можна побоксувати з подушкою);
• поплакати для себе;
• можеш придумати свій спосіб.

Після такої розрядки обов'язково відчуєш себе спокійніше.

Тепер можна обдума­ти та обговорити поло­ження без криків, плачу та сварок.

Рішення обов'язково знайдеться

Крім того, виявляєть­ся, набагато приємніше живеться доброзичливим людям.Як ти вважаєш, що відчувають злі, жадібні та заздрісні люди? Постійне невдово­лення шкодить і серцю, і нервовій системі, і шлунку. Крім того — у такої людини зазвичай зовсім мало друзів. Як ти вважаєш, про що приємніше згадувати й розпо­відати іншим: про те, як ти допоміг комусь, чи про те, як образив когось? Виявляється, доброту в собі треба «тренувати»: роби­ти добрі вчинки, помічати в людях добре.

Наприклад, згадай та роз­кажи про хороші якості, добрі вчинки своїх друзів чи одноклас­ників. Спробуй згадати якнайбільше приємного про кожного. Якщо при тобі когось об­ражають, підтримай слабшого. Пам'ятай: «Слово може врятувати!»

Ми з тобою спробували ро­зібратися, чи можна інакше сприймати деякі проблеми. Ми сподіваємося, що твоя віра в себе трішечки зросла.

Усе залежить від тебе. Про­довжуй далі. Ми віримо в тебе!

 

Додаток 4

«Школа радості»

Розвивальне заняття

Мета: розвивати в учнів позитивне ставлення один до одного,  до навчання в 5-му класі; підвищити рівень самооцінки учнів; коригувати страхи п’ятикласників.

Обладнання:  з паперу вирізані макети: «диво-дерево» (1), «школа радості» (1) (великого розміру, щоб прикріпити на дошку), маленькі макети: 4 «жуки» (з одного боку зафарбовані чорним кольором, а з іншого яскравим), 4 «яблука» (з одного боку білі, а з іншого — червоні), 4 «вікна» (з одного боку блакитні, а з іншого — білі), 4 «фрагменти даху» (з одного боку рожеві, а з іншого — білі); середнього розміру макети: «сонце» (1), «хмари» (3—4, щоб закривали сонце на дошці); аркуші паперу (невеликого розміру), кошик для сміття.

 

Хід заняття

I. Організаційний момент

(Поділ команди на 4 групи.)

Ведучий. Щоб  розпочати наше заняття, нам потрібно поділитися на групи, але поділ буде незвичним. Давайте оберемо «садівників» (4). «Садівники» висаджують у своєму саду квіти. Кожен «садівник» обирає собі «троянду». «Троянда», у свою чергу, обирає для саду «півонію» і т. д., доки клас не поділиться на групи (садівник — троянда — півонія — ромаш-

ка — тюльпан — ірис — нарцис — волошка).«Квіти» сідають за столи зі своїми «садівниками».

 

ІІ. Власне заняття

Ведучий. Розпочинаємо нашу подорож у маленький світ казки. Запам’ятайте, що від наших із вами дій залежить добробут чарівної країни.

Вступна частина

Ведучий. В одному дуже мальовничому куточку нашої казкової країни була школа.

(Прикріпляє на дошку макет «Школа».)

Ведучий. Діти цієї школи посадили біля неї квітучий сад, який дарував радість не тільки школярам, а й мешканцям усієї країни. Сонечко обігрівало всю країну, а сад давав чудові плоди.

(Прикріпляє на дошку поряд зі «школою» «диво-дерево», «сонце».)

Ведучий.  Але  раптом учні змінилися. Почали грубіянити, брехати, не поважати один одного. І ось злий маг, бачачи, що відбувається, вирішив провчити дітей і забрав кольори з їх школи та саду. Усе навкруги стало сірим, безбарвним, непривітним: вікна, дах та ін. У саду стало порожньо. Навкруги все потемніло.(Закриває «сонце» «хмарами», а  поряд чіпляє безбарвну школу.)

Ведучий. І сказав злий маг: «Мої чари будуть діяти  доти, доки вам не допоможуть учні іншої школи, які поводяться чемно й виховано». Як  ви гадаєте, у  нас є  такі помічники?  (Діти погоджуються.) Давайте разом допоможемо своєю працею нашим друзям. Для цього нам із вами потрібно виконати певні завдання, які вимагатимуть від вас щирості, добра і відповідальності. На «диво-дерево» злий маг заслав своїх помічників — «чорних жуків». Це ваші страхи. Назвімо їх, щоб вони злякались і втекли, а на зміну їм прийшли корисні жуки.(Ведучий кріпить до стовбура дерева «чорних жуків». Діти на аркушах паперу пишуть свої страхи. Далі кожен по черзі називає свій страх, щоб перелякати «чорних жуків». Ведучий тим часом на дошці перевертає жуків «корисною стороною» до дітей.)

Ведучий. Діти, давайте відкладемо наші страхи на край столу. А тепер, коли ми поглянемо на наше «диво-дерево», то побачимо, що з’явилися корисні комахи, але  плодів немає. Нам із  вами потрібно за допомогою світлих мрій і думок оживити плоди. Для цього ви на макетах яблук напишіть ваші мрії стосовно навчання в  5-му  класі.  («У  5-му  класі я хочу...») (Діти записують свої бажання, обговорюють у групах, а потім «садівник» захищає проект. Під час виступу кожної групи ведучий прикріпляє до дерева яблука.)

Ведучий.  Дивіться, наш сад ожив, але школа та її мешканці залишається зачарованими. Допоможімо їм. На макетах вікон напишіть, яких ви хочете бачити вчителів у школі. («Мій учитель. Який він?») (Йде обговорення в  групах і  захист проекту «садівником». Ведучий під  час захисту кріпить до школи осяйні вікна.)

Ведучий. Із завданням ми впоралися прекрасно. Ми врятували наше дерево і частково школу. А що ж ми ще не зробили? (Не повернули колір даху.) Так, нам потрібно виконати ще одне завдання. Перед вами є фрагменти даху школи. Напишіть на цих фрагментах, якої допомоги ви потребуєте і від кого. (Учні записують відповіді, обговорюють їх, і «садівник» захищає проекти. Ведучий тим часом кріпить рожевий дах до приміщення школи, а також відкриває сонце, знімаючи хмари.)

Ведучий. Погляньмо, яке навкруги все стало кольорове, яскраве, чудове.Із вашою допомогою ми врятували учнів казкової країни, які тепер, дивлячись на вас, стануть вихованими. Але ми забули про себе. Погляньте на свої столи. (Діти знаходять на своїх столах аркуші паперу

зі своїми страхами.) Зберімо їх у кулак і викиньмо на смітник (діти мнуть папір і викидають у кошик для сміття). Тепер ми все зробили. Країна врятована, діти веселі й життєрадісні. «Школа радості» і «диво-сад» знову приносять радість людям своїми квітами і плодами. Але нам з вами потрібно розуміти, що злий маг може зачаклувати і нашу школу, коли ми не будемо жити за  законами добра, ввічливості, справедливості, любові.

 

ІІІ. Підбиття підсумків заняття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Спеціальні вправи на психокорекцію агресивності.

1. Посварилися два півники

Двоє дітей закладають руки за спину, стають на одну ногу і, поки звучить музика А.Райчева «Посварилися два цінники», підстрибуючи, намагаються вдарити один одною плечима, роблячи різкі рухи вперед.

Запитання: Через що могли посваритися два півники? Чи добре півникам, які б'ються? Як їм помиритися?

Рухливі ігри 1—3 змагального характеру вчать підкорятися певним правилам, які організовують, дисциплінують і згуртовують гравців.

2. Голка і нитка

Діти стають один за одним. Перша дитина — голка. Вона бігає, змінюючи напрямок. Решта біжить за нею, прагнучи не відставати. Гру супроводжує французька народна пісня «Горбуни».

3. Веретено

Гравці діляться на дві групи і стають один за одним. Тільки-но хтось крикне «починаймо!», діти, які стоять першими, повинні швидко, як веретено, повернутися навколо себе. Потім сусіди беруть їх за талію і повертаються уже вдвох і т. д., доки не дійдуть до останнього в ряду. Перемагає та група, діти якої повернулися швидше.

4. Дружна сім 'я

Діти сидять на стільцях, розставлених по колу. Кожний зайнятий якоюсь справою: один ліпить з пластиліну кульки, другий вбиває в дощечку маленькі цвяшки, хтось малює, хтось шиє або в'яже тощо. Приємно дивитися на сім'ю, в якій всі так дружно працюють.

Діти повинні маніпулювати руками так, ніби в руках у них не уявні предмети, а цілком реальні.

Етюд супроводжується музикою Р.Паулса «Золотий клубок».

Запитання: Як працюється разом у сім'ї? (Приємно, весело.) Чи часто ви вдома займаєтеся якоюсь справою разом? Що б ви хотіли робити разом зі своїми батьками (братом, сестрою, бабусею, дідусем)?

Етюд виховує товариськість, бажання співпрацювати з іншими.

5. На березі моря

Діти грають на березі моря. Хлюпочуться у воді. Досхочу накупавшись, діти виходять з води і лягають на прогрітий сонцем пісок пляжу. Закриваються руками від яскравого сонця. Розкидають у приємній втомі руки і ноги.

Гра сприяє розслабленню, усуненню агресивного настрою.

6. Гра з піском

Набрати в руки уявний пісок (на вдиху). Сильно стиснувши пальці в кулак, утримати пісок у руках (затримка дихання). Посипати коліна піском, поступово розкриваючи пальці (на видиху). Струшувати пісок з рук, розслаблюючи кисті й пальці. Безсило опустити руки вздовж тіла: лінь рухати важкими руками.

Повторити гру двічі-тричі.

Послідовне напруження і розслаблення м'язів рук справляє загальну тонізуючу дію.

7. Бридке каченя

Діти разом з ведучим згадують казку Г.-Х.Андерсена «Гідке каченя», потім розігрують епізод на пташнику. У ньому птахи і людина демонструють своє презирливе ставлення до каченяти, яке не було схоже на інших каченят. Вони вважали його нікчемним і бридким. Усі наганяли бідне каченя, навіть брати і сестри сердито казали йому: «Хоч би кішка вкрала тебе, нестерпний виродку!» А мама додавала: «Очі б на тебе не дивились!» Качки скубли його, кури дзьобали, а дівчина, яка годувала птахів, штовхала ногою.

Каченя не витримало зневажливого і ворожого ставлення до себе. Воно втекло через огорожу з пташника.

Тілесні вияви. Огида: голова відкинута назад, брови нахмурені, очі примружені, ніздрі роздуті і зморщені, кутики губ опущені або, навпаки, верхня губа підтягується вгору. Приниження: голова нахилена вниз, плечі зведені вперед.

Запитання: Як почувало себе каченя на пташнику? Як до нього ставилися інші птахи та люди? Чи хотіли б ви опинитися на місці каченяти? Чому? Як треба ставитися до маленьких? До не дуже привабливих? До нещасних людей?

Етюд спрямований на вираження і розпізнавання огиди й презирства. Виховує співчуття і терпимість до людей.

8. Сердитий дідусь

До дідуся в село приїхав Петрик і одразу пішов гуляти. Дідусь розсердився, що Петрик пішов за хвіртку. А якщо з лісу прийде вовк, що буде з Петриком?

Міміка. Насуплені брови.

Під час етюду звучить музика С.Прокоф'єва з симфонічної казки «Петрик і Вовк».

9. Розгнівана Гієна

Гієна стоїть біля одинокої пальми (спеціально поставлений стілець). У листі пальми ховається мавпочка. Гієна чекає, коли мавпочка знесилиться від голоду і спраги та зістрибне на землю. Тоді вона її з'їсть. Гієна лютує, коли хтось наближається до пальми, бажаючи допомогти мавпочці: «Я страшна люта Гієна. Ще й від гніву на губах закипіла піна.»

Тілесні вияви. Посилена жестикуляція. Міміка. Насуплені брови, зморщений ніс, відкопилені губи. Етюди 9—11 спрямовані на вираження й розпізнавання гніву та виховання дружніх почуттів.

10. Розлючена ведмедиця

На лісовій галявині хлопчик побачив маленького ведмедика. Ведмедик підбіг до хлопчика і став хапати його за ноги передніми лапами, ніби запрошуючи погратися з ним. Ведмедик був смішним і веселим. Чому не побавитися з таким пухнастим малюком? Раптом почулось голосне бурчання і хлопчик побачив, що на нього, піднявшись на задні лапи, йде ведмедиця. Хлопчик підбіг до великого дерева і швидко заліз на нього. Ведмедиця не полізла на дерево за хлопчиком, а почала люто дряпати стовбур кігтями, рикати, злобливо дивлячись на хлопчика. Раптом десь далеко заскиглив ведмедик. Ведмедиця залишила дерево і побігла визволяти ведмедика з уже справжньої біди. Хлопчик ще трохи посидів на дереві, потім спустився і побіг додому.

Тілесні вияви. Лють: насуплені брови, відкопилені губи, зморщений ніс, рик, тіло тремтить, посилена жестикуляція.

Запитання: Що подумала ведмедиця про хлопчика? Чи треба їй було нападати на нього? Що насправді загрожувало ведмедику? Як мама захищає свою дитину?

11. Два сердитих хлопчики

Хлопчики посварилися. Вони дуже сердиті, насупили брови, розмахують руками, наступають один на одного, ось-ось поб'ються...

Запитання: Що краще — сваритися чи дружити? Якої шкоди завдає бійка? Як помиритися, коли ви вже посварилися?

12. Посварились і помирились

Двоє дітей спочатку зображають дітей, які посварилися.

Тілесні вияви. Двоє дітей стають спинами один до одного і притупують однією ногою; руки на поясі або за спиною.

Потім показують дітей, які помирилися.

Тілесні вияви. Діти повертаються обличчям один до одного і, усміхаючись, беруться за руки, весело кружляють у танці. Наприкінці обнімаються.

Звучить музика Т.Вількорейського «Помирилися».

Гра спрямована на вираження агресії та дружніх почуттів.

13. Впертий хлопчик

Уже вечір. Час іти вечеряти й лягати спати. Мама взяла хлопчика

за руку, щоб відвести його додому, а він вириває руку та ще й тупає

ногою: «Не хочу! Не піду!»

Якщо етюд іде в музичному супроводі (Г.Ледньов «Впертий»), то можна

повідомити дітям, що в музиці композитор зобразив одного впертого

знайомого. Композитор говорив: «Знаю я одного хлопчика. Коли він впертий — розмахує руками, тупає ногами, наполягає на своєму, напевно знаючи, що не правий. У музиці є різкі капризні акорди». Прослухавши п'єсу, діти разом з ведучим дають моральну оцінку впертості.

14. Карабас-Барабас

Дитина зображає Карабаса-Барабаса. Вона сидить на стільці і, поки звучить музика з уривку А.Лепіна «Карабас», зловісно дивиться на Буратіно, якого ось-ось кине у вогонь.

Тілесні вияви. Сидіти на стільці, широко розставивши ноги, однією ногою можна притупувати, не відриваючи носка від підлоги, корпус тіла нахилений уперед, руками (кулаками) впиратись у боки, брови насуплені.

Етюди 14—15 спрямовані на вираження і розпізнавання злості, виховання доброзичливості.

15. Злюка

Дитина зображає злюку. Вона сидить на стільці і, поки звучить музика (Д.Кабалевський, «Злюка»), дивиться на кожного з присутніх зі злістю та незадоволенням.

Міміка. Брови насуплені, верхня губа закушена.

Запитання: Чи подобається вам злюка? Чому? Який вигляд має добра дитина? Як можна робити добро людям?

16. Люблячий син

Хлопчик тихенько входить до кімнати з подарунком, схованим за спину. Він іде на пальчиках і усміхається. Мама не знає, що хлопчик у кімнаті і зараз зробить їй подарунок.

Етюди 16—18 спрямовані на відображення гуманних почуттів.

17. Добрий хлопчик

Зима. Маленька дівчинка, граючись зі снігом, загубила рукавичку. У неї замерзли пальчики. Це побачив хлопчик. Він підійшов до дівчинки і надягнув на її руку свою рукавицю.

18. Уважний хлопчик

Вулицею йшла жінка з покупками. З її сумки випав згорток. Хлопчик, побачивши це, підбіг, підняв згорток і подав жінці. Жінка подякувала хлопчику.

19. Хлопчик (дівчинка) — навпаки

Учасники гри стають у коло, ведучий показує, що робити, всі повторюють рухи за ним. Хлопчик — навпаки повинен робити не так, як усі.

У грі розвивається довільний контроль за діями, простежується рухова розгальмованість, зникає негативізм.

 

 

 

 

Додаток 6

Нижче пропонуються ігри, які можуть використовуватись окремо або стати основою тренінгу соціальних умінь зі зниження рівня агресії у дітей. Ігри зорієнтовані на роботу з дітьми 10—14 років у малих (не більше 7 членів) групах. Члени цих груп добираються так, щоб не надто відрізнялися одне від одного рівнем соціальних умінь, інакше діти з великим дефіцитом умінь почуватимуться некомфортно. Склад групи має бути стабільним. Краще, коли такі групи зустрічаються двічі чи тричі на тиждень. Заняття може тривати близько години. Цикл навчання продовжується доти, доки учасники групи не досягнуть помітних для себе успіхів в оволодінні соціальними уміннями.

Скажи це

Мета. Коли гнів та. образа засідають глибоко в серці дитини, вона не може почуватися щасливою. Весь світ тоді видається винним у її проблемах і вона готова спрямувати на нього свою агресію. Але оскільки найближче оточення дитини складають рідні, друзі, вчителі, то саме з ними вона вступає у конфліктні стосунки.

У цій грі дитина побачить свою "ворожість та агресивність" стосовно інших «зі сторони», ніби очима інших. І тоді вона сама зможе вирішувати, чи варто залишати усе як є, чи змінювати свою поведінку, зважаючи на думку інших.

Інструкція: Будь ласка, сядьте так, аби добре бачити одне одного. Можна розташуватися по колу.

Кожен із вас може звернутися до інших і сказати по черзі кожному, що йому не подобається, на що він гнівається, ображається. Звертатися треба до, кожної дитини із конкретними претензіями: «Мені не подобається, коли ти у присутності моїх друзів на мене кричиш», «Коли ти порівнюєш мене із Сашком, мене це ще більше дратує»; «Мені хочеться вдарити тебе, коли ти дорікаєш мені, що я завдаю тобі стільки клопоту» тощо.

Коли всі висловлять один одному претензії, можуть розповісти про свої почуття й ті, на кого скаржилися. Тут можна закцентувати увагу на таких запитаннях: чи було почуте несподіваним? Чи здогадувалися ви, що ваші дії завдають іншим болю та спричиняють негативне ставлення до вас? Чи не шкодуєте ви про деякі свої дії, чи не хочете щось змінити? Чия допомога вам потрібна для цього?

Побігай і покричи

Мета. Негативні емоції, які нагромаджуються, повинні «виводитися» назовні. З допомогою цієї гри діти можуть навчитися «виливати» накопичений гнів, уникаючи таким чином можливого конфлікту з іншими. Крім того, гра показує, що можна керувати своїми емоціями, контролювати їх. І цього можна навчитися.

Інструкція, Найперше, треба подбати, аби приміщення було просторим та безпечним для гри (гра може відбуватися на спортивному майданчику, у парку, на лісовій галявині)

Усі стають у коло. Ведучий посередині. Почувши команду «Свобода!», діти починають бігати, петляючи поміж інших,, та щосили кричати. Почувши команду «Стоп!», треба зупинитися. .

Ведучий стежить за поведінкою дітей; Гра припиняється, як тільки він помічає, що рівень емоційної включеності дітей у гру знизився.

Добра тварина

Мета. За допомогою цієї гри дитина вчиться ставити себе на місце іншого та «вживатися» в його емоційний стан. Ідентифікуючи себе з «доброю твариною», дитина здобуває досвід вияву лагідності та доброзичливості.

Інструкція. Діти! Уявіть себе доброю, лагідною твариною. Але не повідомляйте нікому, ким саме ви себе уявили. Пригадайте, як ця тварина поводиться. Спробуйте побути нею. Ви можете гратися, бігати по залу, качатися по підлозі, потягуватися, вигинати спину. Ви маєте наслідувати дії тварини, якою себе уявили.

А тепер спробуйте відгадати, хто ким був. Що ви відчули, перебуваючи у грі?

Зла тварина

Мета. У цій грі дитині відкривається можливість здійснити аналіз емоційних станів (злості, страху, гніву) відсторонено: не як свого стану, а стану злої тварини. Прийняття «ролі злого» дає дитині більше свободи в обговоренні негативних емоцій, а також більше можливостей для їх осмислення й контролю.

Інструкція. Уявіть себе розгніваною, агресивною твариною — тигром, вовком, леопардом тощо. Побудьте в її роль Демонструйте мімікою, рухами тіла, голосом її поведінку та емоції, аж поки я не скажу: «Стоп!».

Тепер давайте проаналізуємо свій досвід у ролі «злої тварини»: що ви відчували, перебуваючи в цій ролі? Чи хотілося вам штовхатися, збивати з ніг інших? Чи легко було спинитися, вийти з ролі? Як ви гадаєте, чи може тварина керувати своєю агресією? А людина? Що потрібно для того, аби контролювати свої негативні емоції?

Вираз обличчя

Мета. Гра допомагає дітям справлятися з апатією, невдоволенням, поганим настроєм. Вони . можуть побачити, що добрий настрій — не чийсь дарунок, а результат власної праці над собою.

Інструкція. Діти, подивіться кожен у дзеркало. (Якщо група мала, можна скористатись одним великим дзеркалом або кожному з дітей виділити маленьке).. Зробіть своє обличчя невдоволеним,. роздратованим, злим. Покажіть його одне одному.

А тепер спробуйте змінити вираз обличчя на лагідний, усміхнений, оптимістичний. Для цього, дивлячись у дзеркало, кривляйтеся, висолоплюйте язика і корчіть усілякі смішні гримаси, аж поки вам не вдасться себе розсмішити. Можете поглядати одне на одного, запозичувати гримаси та демонструвати іншим свої.

Сподобалася гра? Які обличчя інших сподобалися більше — зі злим, невдоволеним виразом чи доброзичливі, веселі?

Як ви гадаєте, який вираз вашого обличчя більше до вподоби іншим?

Проте...

Мета. Гра допоможе подолати негативний настрій та відновити оптимістичне ставлення до життя.

Інструкція. Іноді нам хочеться самих себе підбадьорити: коли сумно чи важко на душі, знайти щось хороше довкола і на нього опертися. Давайте спробуємо це хороше пошукати разом.

Станьте в коло і кожен по черзі, дивлячись на сусіда справа, скажіть підбадьорливу фразу, яка починається словом «Проте». Це може виглядати, наприклад, так:

Оля: «Проте усе погане минає. Для цього іноді досить лише зачекати завтрашнього дня».

Юра: «Проте у мене в школі є друзі".

Остап: «Проте, навіть коли, мене несправедливо ображають, я вірю, що роблять це від нерозуміння, а не зі зла».

Катя: «Проте ми завжди можемо провести весело час у нашій дружній компанії».

Готові? Розпочали. А.тепер проаналізуємо гру:

- Що ви відчували, коли шукали аргументи для оптимістичного ставлення до життя?

- Чи не здивувало вас те, що іншим також доводиться шукати аргументи подібні до тих,
які використовуєте ви, аби додати собі оптимізму?

Чи пересвідчились ви, що аргументів для оптимізму можна знайти чимало? На якому етапі пошуку таких аргументів ви це відчули?

Злий— добрий

Мета. Граючи, в цю гру, діти осмислюють свої емоційні стани. Те, що дитина вживається поперемінне в роль «доброго» та «злого», ілюструє для неї той факт, що емоції їй підвладні Отже, їх можна контролювати, а поведінку обирати.

Інструкція. Діти! Сядьте парами один навпроти одного. У цій грі ролі ви будете грати поперед мною: один грає — інший спостерігає, потім,— навпаки.

Той, хто розпочинає гру, повинен закрити очі, зосередитись і уявити себе злим. Закрий очі, зосередься.

Уявляй те, що тебе найбільше злить. Це окремі люди, ситуації? Що ти відчуваєш у таких випадках найчастіше? Відкрий очі. Тепер спробуй реагувати на ці ситуації такі як ти реагуєш завжди: ходи по кімнаті, "стискай кулаки, тупай ногами тощо. Дихай так, як це буває, коли ти в гніві. Мімікою та рухами тіла виявляй свої почуття, не зважаючи на спостерігачів.

Тепер знову сядь на місце, навпроти спостерігача і, закривши очі, зосередься на своєму стані. Дихай ритмічно, глибоко, спокійно. Вийди з «ролі» злого. Заспокойся. Відкрий очі.

Тепер партнер по грі (виступивши у ролі твого дзеркала) спробує зіграти тебе злого. А ти матимеш змогу подивитися на себе збоку.

Друга частина гри — входження в роль «доброго» — розгортається аналогічно. Після цього діти; що перебувають У парі, міняються місцями — той, хто був спостерігачем, стає гравцем у ролях «злого» та «доброго».

• Опиши свої почуття у різних ролях.
• Що найважче було зіграти? Чому?
• Чи не був ти здивований тим, як виглядаєш злим та добрим?

• Спостерігаючи за грою свого партнера, який грав тебе, чи не хотілося тобі
виглядати достойно?

Іноді ми можемо контролювати свої почуття, «тримати обличчя». Як ти вважаєш, це потрібно?

Маска

Мета. Дитина має утверджуватися в думці, що емоціями можна керувати і спрямовувати їх у конструктивне русло.

Розповідь-інструкція. Відома письменниця Маріетта Шагінян у книзі «Человек и время: история человеческого становлення» розповідає про такий випадок зі свого дитинства.

Маріетта росла у забезпеченій родині і мала домашнього вихователя - гувернерку. Це була освічена людина, що досконало володіла не лише кількома мовами, а й етикетними нормами поведінки. Вона завжди була стримана, люб'язна, спокійна. Іноді така стриманість гувернерки навіть дратувала малу Маріетту.

Одного разу, бавлячись із кошеням на березі озера, Маріетта впустила його у воду. Вона щодуху побігла до гувернерки по допомогу. Влетівши в її кімнату, захлинаючись від хвилювання словами, Маріетта намагалася пояснити, що трапилося. Вона повторювала відривчасто: «Там!.. Там!.. Кошеня!.. Там!». Гувернерка строго сказала: «Вийди з кімнати. Приведи себе в порядок». «Але як вона може!? Як може! Зараз говорити про зовнішній вигляд, коли там., там!..» Проте Маріетта все ж підкорилася наказу. Вона швидко зайшла до своєї кімнати і глянула в дзеркало. На неї дивилася розпатлана і розчервоніла дівчинка з виряченими очима, з обличчям, на якому не було жодних слідів тверезої думки! Маріетта швидко пригладила волосся, «вдягла» на обличчя маску спокою, і, постукавши до кімнати гувернерки, увійшла та коротко сказала: «В саду у воду впало кошеня. Допоможіть, будь ласка». Гувернерка відразу поспішила на допомогу і кошеня було врятоване.

Вже будучи зовсім старенькою, М.Шагінян писала, що цей випадок допоміг їй зрозуміти, яким важливим у житті є уміння тримати себе в руках, володіти емоціями, вміння «носити маску».

Запитання для аналізу:

• Чи можете ви навести прикладу зі свого життя, коли вміння стримувати себе
  допомогло вирішити складну ситуацію?
• Чи не здається вам, що в цій ситуації вказується на спосіб стримати зайві емоції та
  спрямувати енергію не на переживання, (які, хоч і є важливими, але не допомагають
  розв'язати проблему), а на пошук конструктивного рішення? "
• Якщо можна, привівши в порядок своє тіло й обличчя, зробити якусь справу
  краще, швидше, то чому б у повсякденному житті не користуватися цим прийомом, чи не
  так?
• Спробуйте хоча б кілька днів контролювати рухи свого тіла; вираз обличчя. А про
  свої враження від цього експерименту розповісте при наступній зустрічі. Не забудьте
  спостерігати за тим, як реагуватимуть на такі зміни у вашій поведінці близькі вам люди
  батьки, брати, сестри, друзі.
• Маска «стриманості і спокою» допомагає багатьом людям не тільки справлятися з
  особистими проблемами, а й отримувати хорошу роботу, мати друзів, вибудовувати добрі
  стосунки у сім'ї. А від цього залежить, чи почувається людина у житті щасливою. Як ви
  гадаєте, чи не так?

Будь «у формі», або Ефект стюардеси

Мета. Гра навчає бути стриманим, володіти емоціями і вигравати від цього у реальному житті. Інструкція. Напевно, усі ви знаєте, хто така стюардеса, її усміхнене і доброзичливе обличчя ми нерідко бачимо на рекламних щитах різних аерокомпаній. Не зважаючи на те, що політ завжди пов'язаний із певним ризиком (досить згадати терористичні акти на аеролініях), стюардеса завжди спокійна й усміхнена. Адже вона мусить дбати про пасажирів: аби їм було комфортно, аби почувалися вони у безпеці та знали, що все буде добре... Вона разом з іншими членами екіпажу відповідає за них. Так само, коли людина обирає професію продавця, вона відповідає за те, аби покупець залишився задоволеним. Лікар відповідає за здоров'я пацієнта. Водій маршрутного таксі —. за здоров'я і життя пасажирів.

Отже, коли людина перебуває у професійній ролі, вона мусить вести себе дещо інакше — більш стримано і відповідно до вимог тієї праці, якою займається. А якщо не робити цього? Уявіть собі водія, який ображає пасажирів. Лікаря, який відкрито каже пацієнту, що він усе одно не зможе йому допомогти і що той приречений. Продавця, котрий куплену за нелегко зароблені гроші булочку не подає усміхнено і люб'язно, а кидає перед носом на прилавок. Неприємно? Певно, коли б усі люди діяли, як стюардеса — демонстрували одне одному доброзичливе ставлення одне до одного, жилося б усім значно краще. Згодні? І не тільки на вулиці, в магазині, транспорті, школі, а й удома з рідними, у колі друзів. Найчастіше стримана і доброзичливе ставлення до інших демонструють ті люди, що беруть на себе відповідальність за своє життя та життя інших. Можливо, така поведінка є характерною для когось із членів вашої родини, ймовірно; того, хто на своїх плечах несе найбільшу частку турбот про сім'ю. Це тато? Чи мама? Чи ваша мудра бабуся? А може, ви самі вже стаєте такими?

Спробуйте простежити упродовж кількох днів за вмінням інших людей завжди «бути в формі». При нашій наступній зустрічі розповісте про враження від спостережень . Також спробуйте й самі протягом цих днів «тримати форму».

А тепер давайте зіграємо кілька ролей. У цій коробці скручені записки. Кожен мусить собі витягти одну. Розгорнувши, ви прочитаєте на ній роль, яку вам треба зіграти. Наприклад, «водій». Яку роль вам випало грати — знатимете лише ви.

У придуманій вами ситуації ви маєте зіграти цю роль двома способами. Спершу без «рольової маски», тобто чинити так, як хочеться, піддаватися своїм емоціям, не думаючи

про інших. Потім — у «рольовій масці», тобто діяти так, як цього вимагає професійний обов'язок працівника, роль якого ви граєте.

Інші учасники гри виступають спостерігачами. Вони повинні будуть відгадати, кого ви зіграли.

А тепер давайте обговоримо результати гри.

• Що ви відчували, перебуваючи в ролі?
• Що було приємним і неприємним у грі?

Хто, на вашу думку, виграє від «хороших масок?»

Агресивна поведінка

Мета. Граючись, діти краще можуть розібратися в тому, що саме вони називають агресивною поведінкою. Вони можуть осмислити свою власну агресивну поведінку, а також агресивну поведінку інших».

Інструкція. Візьміть кожен по аркушу паперу і запишіть на ньому все, що робить та людина, про яку можна сказати: «Так, ця людина справді агресивна». Випишіть невеликий «рецепт», дотримуючись якого, можна створити агресивну дитину. Наприклад: пару добрячих кулаків, гучний голос, велику порцію жорстокості тощо. (Можна попросити кількох дітей демонструвати елементи такої поведінки, а інших — відгадати, що саме вони показують.)

А тепер поміркуйте над тим, які елементи агресивної поведінки ви зустрічаєте у класі,, в якому навчаєтеся, вдома, у дворі. Що здається вам агресивним? Коли ви самі проявляєте агресію? Яким чином ви можете викликати агресію інших щодо до себе?

Візьміть ще один аркуш паперу, поділіть його вертикальною лінією навпіл. Зліва запишіть, як оточуючі упродовж дня проявляють агресивне ставлення до вас. Справа запишіть, як ви самі проявляєш агресію щодо інших. Через 10—15 хвилин проаналізуємо записи.

Запитання для аналізу:

• Чому деякі діти та дорослі так часто намагаються демонструвати свою зверхність
над іншими?

• Як найчастіше поводиться той, хто стає жертвою агресії? Як стають жертвою
  агресії? Що можна на зробити, аби нею не стати?
• Чи знаєте ви дітей, які показують свою агресію не кулаками,: а якимось іншим
  способом?

 

• А якою є ваша поведінка?
• Чи хотіли б ви, аби всі діти почувалися рівноправними? У чому проявляється
  рівноправність між дітьми?

Безмовний крик

Мета. Дітям важливо навчитися навіть при великій образі чи гніві не почуватися жертвою. Ця гра допоможе дитині в цьому. Діти зможуть зрозуміти, що можна одночасно контролювати себе і позбуватися напруженості, а це важливо для роздумів про те, як по­збутися проблеми, яка є причиною напруженості.

Інструкція. Заплющіть очі і тричі глибоко і сильно вдихніть. Уявіть, що ви сидите самі у тихенькому і приємному місці, де вам ніхто не заважає.

Згадайте про того, хто найбільше вас нервує, злить, завдає шкоди. Уявіть, що ця людина ще більше вас дратує. Намагайтеся відчути це роздратування.

Тепер покажіть цій людині, що більше вже вас дратувати не можна. Як? Закричіть! Скільки вистачить сили.. Вашого крику ніхто не почує — він безмовний. Ви можете кричати «про себе»: «Досить! Перестань! Набридло! Зникни!». Ви у потайному місці.: І хоч ви відкрили рота і «кричите» щодуху, вашого крику ніхто не почує. Кричіть безмовно ще і ще... Скільки захочеться.

Тепер згадайте знову про ту людину, яка ускладнює вам життя. , Уявіть, що якимось чином заважатимете їй це робити.

Продумайте, як саме ви зможете це зробити. А тепер відкрийте очі і розкажіть про те, що ви переживали у грі. Запитання для аналізу;

• Чи вдалося вам «крикнути» дуже голосно?
• Що ви «кричали» людині, яка вас злить, завдає школи?
• Що ви придумали, аби зупинити агресію до вас цієї людини?

Король

Мета. Гра корисна як для агресивних, так і для невпевнених, сором'язливих дітей. Упродовж певного часу діти мають можливість побути в центрі уваги — в ролі короля, при цьому вони отримують право, нікого не ображаючи, висловлювати усі свої бажання; також можуть проявляти і королівську щедрість щодо інших.

Інструкція. Хто з вас коли-небудь мріяв стати королем? Які переваги отримує той, хто стає королем? А яких неприємностей це завдає? Ви знаєте, чим добрий король відрізняється від злого?

Я пропоную вам гру, в якій ви зможете побути королем. Звісно, не назавжди, лише на 5—10 хвилин. Усі решта дітей стають слугами і мусять робити все, що скаже король. Зауважте, що король не має права віддавати накази, які ображають чи принижують інших дітей. Проте він усе ж таки може дозволити собі немало. Наприклад, може наказати, аби всі «носили його на руках», щоб йому кланялися, подавали іжу тощо. Хто хоче стати першим королем?

Нехай кожна дитина у групі побуде королем. Одразу ж варто про це сказати дітям. Але за одну гру в ролі короля зможуть побути двое-трое дітей.

У кінці гри слід обговорити «правління» різних королів:

• Як ви почувалися в ролі короля?
• Що найбільше сподобалося в цій ролі?
• Чи легко було віддавати накази оточуючим?
• Що ви відчували у ролі слуги?
• Чи легко було виконувати накази і забаганки короля?
• Коли в ролі короля були інші діти (назвати конкретно), добрим чи злим для вас
  був король?
• Доброта короля може бути безмежною чи має певні межі?