Програма соціально-психологічного тренінгу "Я і комп'ютерний світ"

ПРОГРАМА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ

«Я І КОМП’ЮТЕРНИЙ СВІТ»

Розвиток інформаційної культури й компетентності дитини є необхідною умовою для успішної її адаптації до життя в сучасному суспільстві, подальшого навчання, майбутньої наукової та трудової діяльності.

Разом із тим неконтрольоване, нераціональне використання засобів інформаційно-комунікативних технологій у навчанні, повсякденному житті несе в собі потенційні ризики для неповнолітніх, що може виявлятися в розвитку комп’ютерної та ігрової залежності, призводити до негативних змін особистості.

У сучасних дослідженнях зарубіжних і вітчизняних учених (В. М. Бондаревська, Т. Ю. Больбот, Т. М. Вакуліч, Р. А. Розенфельд та ін.) серед негативних наслідків комп’ютеризації визначаються такі: втрата відчуття часу, інтересу до навчання, порушення концентрації уваги, зниження обсягу короткочасної пам’яті, тривожність, проблеми у спілкуванні з рідними, однолітками, пріоритет віртуальної реальності над повсякденним соціальним життям тощо.

Результати досліджень, проведених серед вихованців гуртків психологічною службою Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю у 2018 році, свідчать про те, що менше однієї години, проводять за комп’ютером щодня лише 15 % дітей віком від 12 до 17 років, 18 % їхніх однолітків – близько 4 годин, а 5% вихованців 16–17 років – більше 40 годин на тиждень, що становить більше 5 годин на день. Діти-користувачі Інтернет найбільш часто спілкуються в соціальних мережах (67%), грають у комп’ютерні ігри (50%) і лише 25% шукають там потрібну для навчання інформацію.

Усе це актуалізує проблему попередження розвитку комп’ютерної та ігрової залежності серед неповнолітніх.

Як свідчать результати наукових досліджень щодо розвитку Інтернет-залежності у дітей та підлітків (Н.М. Алєксеєнко, Н.М. Бугайова, Н.В. Чудова, Л.М. Юр’єва та ін.) і власний досвід практичної роботи з дітьми, проблема попередження цього виду адикції не може вирішуватися лише залякуванням і демонстрацію негативних наслідків Інтернет-залежності. Слід проводити системну роботу з вихованцями, спрямовану на усвідомлення власної відповідальності за своє фізичне і психічне здоров’я, уміння самостійно робити конструктивний вибір.

Саме тому пріоритетним напрямом роботи з неповнолітніми повинна бути первинна профілактика, спрямована на формування стійкості до агресивного впливу інформаційного середовища. Така робота зорієнтована не лише на проблему комп’ютерної залежності та подолання її негативних наслідків, а й на збагачення дітей інформацією, розвиток комунікативних навичок, емоційно-вольової сфери, формування ціннісного ставлення до себе й оточуючих, допомогу в реалізації особистісного і творчого потенціалу.

Стратегія первинної профілактики Інтернет і комп’ютерної залежностей серед неповнолітніх передбачає різні форми і методи роботи, чільне місце серед яких посідає соціально-психологічний тренінг як ефективна інноваційна форма психологічної підтримки вихованців.

Розроблена програма соціально-психологічного тренінгу «Я і комп’ютерний світ» спрямована на попередження (зниження) проявів Інтернет та комп’ютерної залежностей у неповнолітніх; формування в них навичок свідомого й відповідального користування інформаційно-комунікаційними технологіями.

Завдання програми:

• розширення знань вихованців про ризики використання інформаційно-комунікаційних технологій;
• допомога в пізнанні себе, своїх емоцій і почуттів;
• розвиток навичок міжособистісних стосунків і комунікативних здібностей;
• сприяння усвідомленню соціально значимих цінностей життя;
• розвиток здатності до самоаналізу та рефлексії;
• сприяння актуалізації особистісних ресурсів, формуванню відповідального ставлення до емоційного та психологічного здоров’я,  відповідальної поведінки.

Програма тренінгу розрахована на роботу з вихованцями 12–15 років. Вона складається з 8 занять, тривалістю 90 хвилин кожне. Заняття проводяться один раз на тиждень. За необхідністю, кількість занять можна збільшити. Кількість учасників не має перевищувати 15 осіб.

Кожне заняття має таку структуру:

1. Привітання.

2. Рефлексія щодо попереднього заняття.

3. Розминка.

4. Інформаційні повідомлення, вправи та психологічні ігри, що сприяють досягненню мети заняття.

5. Рефлексія заняття.

6. Ритуал прощання.

На першому занятті приймаються правила групової роботи, учасники дізнаються про мету та завдання тренінгу, відбувається процедура знайомства.

План

Заняття 1. Знайомство.

Заняття 2. Комп’ютер: можливості й небезпеки.

Заняття 3. Інтернет-небезпеки.

Заняття 4. Емоції і почуття.

Заняття 5. Життєві цілі.

Заняття 6. Відповідальна поведінка.

Заняття 7. Цінуймо час.

Заняття 8. Моє життя – мій вибір.

ЗМІСТ

Заняття 1.

Тема: «Знайомство»

Мета: сприяти знайомству учасників, обговорити цілі та завдання тренінгу, визначити очікування його учасників, прийняти основні правила групової роботи, створити сприятливий психологічний клімат для подальших занять.

1. Презентація соціально-психологічного тренінгу

Тренер стисло розповідає про мету та завдання тренінгу, ознайомлює з особливостями організації групової роботи, оголошує тему та мету першого заняття.

2. Вправа «Знайомство»

Мета: сприяти знайомству учасників, зниженню психоемоційної напруги в групі.

Тренер пропонує кожному обрати собі незнайомого партнера (або такого, з яким раніше мало доводилося спілкуватися). Учасники за чергою беруть один у одного інтерв’ю з метою дізнатися три будь-яких факти про життя партнера. Потім виготовляють один для одного візитні картки, представляють їх групі і розповідають, що вони дізналися один про одного.

Запитання. Які відчуття були у вас під час виконання цього завдання? Чи легко було презентувати партнера? Що відчували ви, коли говорили про вас? Що нового ви дізналися, виконуючи цю вправу?

3. Вправа «Правила нашої групи»

Мета: налаштувати учасників на ефективну співпрацю, прийняти правила, що сприятимуть подальшій ефективній груповій роботі.

Учасникам пропонується встановити правила поведінки під час тренінгу. Їх не повинно бути багато і вони мають бути такими, що сприяють створенню комфортного самопочуття учасників і конструктивній роботі групи.

Орієнтовний перелік правил:

• бути активними;
• говорити від свого імені;
• не запізнюватися;
• цінувати час, говорити лаконічно;
• не можна дражнити, висміювати та критикувати один одного;
• говорить один – усі слухають;
• обговорювати вчинки, а не людину.

Запитання:  –  Що дало виконання цієї вправи? (Установлені правила записують на аркуші та вивішують на видному місці. За необхідності, правила можуть доповнюватися впродовж наступних занять).

4. Вправа «Очікування»

Мета: вчити підлітків визначати власні очікування результатів участі в тренінгу.

Учасники на маленьких аркушах записують, що вони очікують від тренінгу. Після цього кожен оголошує свої очікування та прикріплює аркуш на заздалегідь підготовлений плакат «Наші очікування» із зображенням символічного пісочного годинника (у верхню його частину).

5. Вправа «Чим ми схожі»

Мета: сприяти згуртуванню групи, установленню дружніх узаємин між її членами.

Тренер стає в центр кола і запрошує до себе одного з учасників, підкреслюючи його подібність із собою (наприклад: Валя, підійди, будь ласка, до мене. Ми з тобою схожі тим, що у тебе й у мене  карі очі тощо). Вийшовши в центр кола, учасник, у свою чергу, запрошує вийти наступного, називаючи ознаку, за якою вони схожі. Вправу виконують усі члени групи.

Запитання тренера:  – Які почуття й емоції виникали у вас під час виконання цієї вправи?

6. Вправа «Коло довіри»

Мета: створити умови для формування в учасників навичок спілкування в групі.

Учасники сидять на стільцях, розміщених по колу. Тренер пропонує задавати запитання сусіду ліворуч.  Після того, як учасники отримають відповідь на запитання,  тренер пропонує задати наступне запитання.

Інструкція тренера перед тим, як поставити запитання

• запитуйте про те, що не стосується особистості вашого сусіда (наприклад, про час, погоду, природу тощо);
• запитайте про особливості, що стосуються зовнішнього вигляду вашого сусіда (наприклад, з якого матеріалу зроблені прикраси, де він придбав таке гарне взуття тощо);
• запитайте про уподобання сусіда (наприклад, про музику, фільм, книги, спорт тощо);
• запитайте про особливості його характеру (Мені здається, що ти весела людина, чи не так?).

Запитання тренера учасникам:  – Як ви почувалися під час виконання завдання? Що сприяло встановленню довірливих стосунків, відвертості? Що перешкоджало?

7. Вправа «Мені подобається в тобі…»

Мета: розвивати уміння говорити приємні слова один-одному; створити умови для виявлення власних позитивних сторін, підвищення самооцінки.

Вправа виконується всіма учасниками. Кожен учасник, звертаючись до сусіда праворуч, закінчує речення, що починається словами: «Мені подобається в тобі…».

Запитання: – Що відчували, коли говорили приємні слова іншому? Коли вам говорили такі слова? Що було більш приємним? Що ви дізналися нового про себе, виконавши цю вправу?

8. Рефлексія

Мета: сприяти розвитку навичок самоаналізу.

Учасники відповідають на запитання: – Що вам сподобалось (не сподобалось) під час заняття? Який зараз у вас настрій?

9. Вправа «До наступної зустрічі»

Мета: підсилити відчуття згуртованості.

Учасники стають у коло і, міцно тримаючись за руки, говорять один одному «Дякую. До наступної зустрічі!»

Заняття 2.

Тема: «Комп’ютер: можливості й небезпеки»

Мета: ознайомити підлітків з інформацією про комп’ютерну й Інтернет залежності, формувати навички безпечного використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, розвивати комунікативно-творчі здібності та навички рефлексії.

1. Привітання

2. Вправа «Попереднє заняття»

Мета: розвивати навички рефлексії,  мотивацію до самовдосконалення.

Учасники сидять на стільцях (розміщені по колу) і обмінюються враженнями про попереднє заняття.

Орієнтовні запитання: – Що запам’яталося з попереднього заняття? Як ви почувалися під час заняття? Що очікуєте від сьогоднішнього заняття?

3. Оголошення теми та мети заняття. Повторення (зміни, доповнення) правил групової роботи

4. Вправа «Самопрезентація»

Мета: сприяти усвідомленню вихованцями своїх уподобань, розвивати навички самопрезентації.

Учасникам пропонується презентувати себе за таким алгоритмом: ім’я, улюблена страва, улюблене заняття (урок), улюблена музика, хобі. Запитання для обговорення: що ви відчували під час презентації? Чи є в нашій групі діти, які схожі  на вас за своїми уподобаннями?

5. Вправа «Інтернет: плюси та мінуси»

Мета: активізувати мислення учасників, визначити можливості й небезпеки комп’ютера та Інтернету.

Учасники формують дві групи: перша визначає позитивні можливості комп’ютера та Інтернету (+), друга – негативне (-). Кожна група записує ідеї на аркуші і розміщує на фліп-чарті, коментуючи їх. Після виконаної роботи проводиться обговорення.

Запитання: – Чим є корисними комп’ютер та Інтернет? Чи комп’ютер є «другом»? Чому? У яких випадках комп’ютер і Інтернет можуть зашкодити? Чому?

6. Інформаційне повідомлення

Одним із найбільших надбань двадцятого століття є розвиток комп’ютерних технологій. Це дало змогу людству значно прискорити технічний і технологічний розвиток.

Однією із новітніх інформаційних технологій є Інтернет. Він допомагає нам реалізувати три основні види діяльності: комунікативну (спілкування); пізнавальну (пошук, використання потрібної інформації, отримання нових знань); ігрову (розваги, ігри).

В Україні понад 16 млн. громадян є активними користувачами Інтернету. Наша країна посідає 9 місце у Європі за темпами розповсюдження Інтернет-мережі. Так, 9 із 10 українців у віці від 16 до 21 років є активними користувачами Інтернету. Але відомо, що вплив комп’ютера на здоров’я є дуже негативним. Високі рівні електромагнітного випромінювання концентруються навколо пристрою у вигляді електромагнітного поля та викликають розлади нервової системи, зниження імунітету, розлади серцево-судинної системи, проблеми пов'язані із зором, м'язами і суглобами; стрес, депресію, інші нервові розлади.

Багато дітей і підлітків люблять грати в ігри на комп’ютері. Але навіть найкращі комп'ютерні ігри та програми роблять життя однобоким. Діти  втрачають інтерес до навчання, спорту, спілкування з друзями, інших видів діяльності , що є необхідними умовами розвитку особистості.

Неправильне і надмірне користування можливостями Інтернету часто стає причиною Інтернет-залежності – виду поведінкової залежності.

У Інтернеті (дослівно «мережа взаємодії») діти слухають музику, дивляться кінофільми, грають в ігри тощо. Як результат у багатьох розвивається залежність: без Інтернету життя їм видається порожнім і нудним, а жити повноцінним життям у реальному світі вони не вчаться, а повертаються до нього лише для того, щоб поїсти і поспати.

Інтернет-залежність проявляється порушеннями сну та фізіологічних процесів, погіршенням зору та загального стану здоров’я, такими психологічними проблемами, як труднощі в налагодженні реальних соціальних контактів, неадекватною самооцінкою тощо. До психічних проблем додаються фізіологічні: головні болі, підвищення тиску, біль в очах, хвороби  хребта тощо. У Інтернет-залежної людини втрачається відчуття часу, визначається пріоритет віртуального життя над реальним.

Слід пам’ятати, що залежність формується за умови, коли проводять багато часу за комп’ютером. Часто Інтернет-залежність формується тоді, коли у віртуальному світі задовольняються ті потреби, що не можуть бути задоволені в реальному житті. Наприклад, постійне спілкування на форумах може виникати через нереалізованість комунікативного потенціалу, установлення значної кількості віртуальних знайомств – нездатністю налагодити взаємодію в реальному житті; нав’язливе бажання грати в онлайн-ігри – відсутністю друзів, з якими можна було б поспілкуватися, провести змістовно час тощо. З огляду на зазначене доречним може бути афоризм «Комп’ютер – гарний слуга, але поганий господар». Як ви розумієте цей вислів?

7. Робота в малих групах «Портрет Інтернет-залежної людини»

Мета: закріпити отримані знання, сприяти покращенню групової взаємодії, розвивати навички рефлексії.

Учасники формують групи з 4–5 осіб і зображують портрет Інтернет-залежної людини у вигляді малюнка, інсценізації тощо, після чого презентують свої напрацювання.

Запитання: – Чи легко було виконувати завдання? Чому? Що ви відчували під час роботи? Хто, на вашу думку, намалював найбільш вдалий портрет? Чому?

8. Вправа-руханка «Незнайомець»

Мета: зняти психоемоційне напруження, покращити групову взаємодію.

Учасники розміщуються по колу, у середині якого знаходиться «детектив». Завдання для детектива: знайти серед присутніх «таємного незнайомця». Ведучий обходить учасників за колом і, торкаючись долонею одного з них, говорить: «Незнайомець серед вас…». Той учасник, якого торкнулися – «незнайомець». Невербальними засобами (посмішкою, підморгуванням тощо) показує іншим учасникам, що саме він є тим незнайомцем, намагаючись, щоб цього не помітив «детектив». Учасники, які помітили знак, присідають. Завдання детектива – якомога швидше зайти «незнайомця» .

Запитання:  – Чи сподобалася вам гра? Ваші враження від неї?

9. Вправа «Корисні поради користувачам комп’ютера й Інтернету»

Мета: актуалізувати отримані знання, сприяти формуванню навичок безпечного користування Інтернетом, свідомого ставлення до свого здоров’я.

Кожен учасник записує одну пораду і прикріплює аркуш з надписом до плакату «Корисні поради користувачам Інтернету». Після чого всі поради зачитують, за необхідності доповнюють (уточнюють) і розміщують на видному місці.

10. Вправа «Закінчи речення»

Мета: сприяти розвитку навичок рефлексії.

Учасники закінчують речення «Заняття допомогло мені зрозуміти, що …»

11. Вправа «До наступної зустрічі» (див. заняття 1)

Заняття 3.

Тема: «Інтернет-небезпеки»

Мета: надати об’єктивну інформацію про Інтернет-небезпеки, сприяти формуванню навичок безпечного користування Інтернетом.

1. Привітання

2. Вправа «Поговоримо про попереднє заняття» (див. заняття 2)

3. Оголошення теми та мети заняття. Повторення правил групової роботи

4. Вправа «Асоціація»

Мета: актуалізувати знання про Інтернет-небезпеки, налаштувати учасників тренінгу на ефективну роботу.

Учасники по черзі продовжують фразу «Для мене Інтернет – це…». Після чого тренер узагальнює відповіді.

5. Мозковий штурм «Інтернет-небезпеки»

Мета: визначити рівень обізнаності учасників про Інтернет-небезпек, сприяти їх усвідомленню.

Тренер пропонує учасникам відповісти на запитання: «На які небезпеки можуть наражатися користувачі Інтернету?» Усі відповіді записує на фліп-чарті, пропонує їх доповнити, уточнити, узагальнити. Запитання для обговорення: – За яких умов віртуальні небезпеки можуть стати реальними?

6. Інформаційне повідомлення «Інтернет-небезпеки»

Наражатися на небезпеки можуть усі користувачі Інтерету. Важливо знати, що доросла людина завдяки життєвому досвіду набагато швидше може відчути он-лайн небезпеку і вчасно на неї відреагувати. Набагато складніше зробити це дітям і підліткам, тому, що вони такого досвіду не мають.

Найбільша небезпека для неповнолітніх в Інтернеті може загрожувати від кіберзлочинців. Так називають людей, які використовують Інтернет для реалізації своїх негативних намірів – образити, отримати інформацію для подальшого неправомірного її використання, що може принести шкоду (моральну, фінансову тощо). Щоб увійти в довіру, кібер-злочинці найчастіше користуються такими прийомами:

• намагаються викликати жалість (прохання про допомогу з твариною – домашнім улюбленцем);
• пропонують подарувати (виграти, дешево продати) незвичні, яскраві іграшки чи речі за умови особистої з ними зустрічі;
• пропишуть про унікальність дитини, пропонують розуміння і підтримку (те, чого їй не вистачає в реальному житті);
• звертаються від імені знайомих, авторитетних людей (друзів батьків, співробітників правоохоронних органів тощо) і просять вислати важливу конфіденційну інформацію про себе або членів родини.

Експерти стверджують, що за останні роки кіберзлочинність стала більш організованою і прийняла форму бізнесу.

У еру цифрових технологій людей легко ідентифікувати, використовуючи цифри (персональні дані), що містять паролі, номери банківських рахунків тощо, тому персональні дані стають основним предметом торгівлі для шахраїв у всьому світі. Кіберзлочинці використовують усілякі способи, що змушують користувачів самостійно розкрити конфіденційні дані, посилаючи, наприклад, електронні листи з пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на веб-сайт в Інтернеті, зовнішній вигляд якого повністю копіює дизайн відомих ресурсів.

Кіберзлочини можуть бути пов’язані не лише з комп’ютером, а й телефонами, банкоматами та іншими пристроями. Найпоширенішим прикладом кіберзлочинів щодо дітей є мобільні шахрайства. Дитина отримує анонімний дзвінок ніби від оператора сервісного центру. Голос повідомляє, що телефон заблокують, якщо він не пройде нову реєстрацію, і пропонує спеціальний номер для «порятунку». Налякана дитина виконує вказівки, що надійшли. Потім із рахунку зникає чимала сума коштів. Дзвінки також можуть містити повідомлення і про виграш призу.

Швидко поширюються в Інтернеті погрози й образи ровесників з використанням SMS або   соціальних мереж. Це – кібербуллінг, що є популярним в  підлітковому і молодіжному середовищі.

За європейською статистикою близько 32% дітей були об’єктом глузувань, образ або погроз в Інтернеті. Дехто у відповідь починає використовувати аналогічні прийоми. Та слід пам’ятати, що в більшості дівчат і хлопців критика стосовно зовнішності чи особистих проблем викликає негативні емоції, які супроводжуються станом пригніченості. Багато хто сприймає образи й погрози, як особисту проблему і на одинці страждає від негативних переживань.

Щоб попередити такі ситуації, необхідно знати правила безпечного користування Інтернету. Наприклад, коли хтось занадто нав’язливо цікавиться особистою інформацією, блокувати цього користувача, повідомляти батькам про кожен випадок зацікавленості вами незнайомою людиною тощо.

7. Вправа «Як захистити себе від Інтернет-небезпек»

Мета: навчити учасників визначати рівень небезпеки Інтернет-контенту, формувати навички впевненої поведінки

Учасники формують групи з 4–5 осіб для обговорення ситуацій.

Ситуація 1. На своїй сторінці в соціальній мережі ви бачите лист від незнайомої людини, яка стверджує, що знає вас із дитинства і дуже хоче зустрітися, щоб поспілкуватися. Ця людина «згадує» випадки з вашого дитинства і дуже наполягає на зустрічі.

Ситуація 2: На вашій сторінці в соціальній мережі невідома людина почала розміщувати різні образливі коментарі, погрози, писати таємні повідомлення на зразок: «Я знаю, хто ти і де ти живеш. Я прийду до тебе…» тощо.

Ситуація 3: Незнайома (малознайома) людина активно цікавиться вашим віртуальним життям, часто оцінює ваші фотографії, пише коментарі й  дуже хоче з вами зустрітися в реальному житті.

Ситуація 4:  На одному з сайтів є посилання на «дорослий сайт», який пропонує отримати 1$ за кожний «like» фотографій з їх сайту та 50$ за розміщення власної фотографії (ніби таємно).

8. Вправа «Соціальні мережі»

Мета: покращити групову взаємодію, актуалізувати отримані знання.

У приміщенні виділяють чотири зони: «Особиста» (тут розміщені різні ілюстрації чи фотографії з журналів), «Мої друзі», «Друзі моїх друзів», «Усі». Перший учасник вибирає «своє» фото із зони «Особиста» і передає його у зону «Друзі». «Друзі» швидко переглядають його, коментують, за бажанням, домальовують і передають у зону «Друзі друзів», а потім – у зону «Усі». У кожній зоні учасники можуть усно або письмово коментувати та змінювати зображення на свій розсуд. Кожний учасник має побувати в усіх зонах.

Запитання: – Як ви почувалися в різних зонах? Що вам не сподобалося? Що сподобалося?

9. Вправа «Інтернет-безпека»

Мета: сприяти формуванню культури користування Інтернетом, розвивати навички відповідальної поведінки.

Учасники формують групи з 4–5 осіб для визначення правил безпечного користування Інтернетом. Групам пропонується скласти правила безпечної поведінки в соціальних мережах, на сайті знайомств, користування електронною поштою. Кожна група обговорює і записує правила на аркуші паперу і презентує результати роботи. Після групового обговорення (доповнення, уточнення) правила вивішують на видному місці.

Запитання: – Чи важливі ці правила? Чому? Чи важко буде їх дотримуватися? Що може допомогти (завадити) їх виконанню?

10. Вправа «Закінчити речення»

Мета: виявити рівень розуміння проблеми, сприяти розвитку навичок рефлексії.

Запитання: – Що нового ви дізналися на сьогоднішньому занятті? У чому ви вбачаєте користь від сьогоднішнього заняття?

11. Вправа «До наступної зустрічі»

Заняття 4.

Тема: «Емоції і почуття»

Мета: актуалізувати досвід і знання учасників про емоції та почуття в реальному і віртуальному житті; тренувати вміння виражати свій емоційний стан; сприяти формуванню відповідального ставлення до емоційного та психологічного здоров’я; розвивати навички рефлексії.

1. Привітання.

2. Вправа «Поговоримо про попереднє заняття»

3. Вправа «Намалюй свій настрій»

Мета: формувати навички самоаналізу.

Кожен учасник малює свій настрій. Після виконання завдання малюнки розміщують на фліп-чарті. Учасники презентують свою роботу.

Запитання: – Що ви відчували, виконуючи завдання? Від чого залежить ваш настрій? Тренер підсумовує відповіді і визначає, які емоції переважають зараз у групі.

4. Інформаційне повідомлення «Емоції»

Поняття «емоція» в перекладі з латинської мови означає «вражаю», «хвилюю». Емоції віддзеркалюють оточуючий світ у формі безпосереднього переживання явищ і ситуацій. Дуже складно уявити життя людини без емоцій. Усі емоції можна поділити на позитивні й негативні. Будь-яка ситуація, інформація, що сприяє задоволенню потреб (або збільшує таку ймовірність) викликає позитивні емоції. А ситуація чи інформація, що призводить до зниження вірогідності задоволення потреб людини, сприяє виникненню негативних емоцій. Тому часто ми вибираємо поведінку, що призводить до задоволення наших потреб і сприяє виникненню позитивних емоцій. Таким чином емоції керують нашою поведінкою.

Емоції та почуття – найважливіший регулятор людського спілкування. Спілкуючись з іншими людьми, ми вчимося відчувати їх стан, співпереживати, розуміти мотиви своїх і чужих вчинків.

5. Мозковий штурм «Емоції в нашому житті»

Мета: сприяти усвідомленню  значення емоцій у житті людини.

Учасники формують групи з 4–5 осіб в кожній. Завдання для груп: записати на аркуші емоції, що  супроводжують життя людини, поділити їх на негативні та позитивні. Питання для обговорення: – Як люди виявляють емоції? Що спричиняє позитивні (негативні) емоції? Значення емоцій у житті людини.

6. Вправа «Смайлики»

Мета: активізувати діяльності учасників, сприяти створенню сприятливої психологічної атмосфери.

На підлозі розміщують обручі, у середину кожного з них кладуть зображення смайлика з відповідною емоцією. Тренер зачитує ситуації, що здатні викликати ті чи інші емоції, а учасники швидко займають місця в обручі, відповідно тієї емоції, що викликає в них відповідна ситуація. Ті, хто не встиг зайняти місце в колі на рахунок «три», разом «озвучують» відповідну емоцію (голосно сміються, голосно плачуть тощо).

Ситуації. 1. Ви зустрілися з другом, якого давно не бачили. 2. Ви знайшли річ, що довго шукали. 3. Ви потрапили під дощ, а парасольки немає. 4. Ви посварилися з найкращим другом. 5. Ваш публічний виступ був успішним.  6. Ви залишилися на цілий день без Інтернету.

Запитання: – Які емоції викликала у вас гра? Яка ситуація була для вас найбільш приємною (неприємною)?

7. Вправа «Спілкування реальне та віртуальне»

Мета: сприяти усвідомленню власного емоційного стану, формуванню відповідального ставлення до емоційного здоров’я, розвитку навичок рефлексії.

Кожен учасник має записати в першій колонці назви почуттів (позитивні, негативні), які були ним пережиті, позначити місце, де це почуття виникало (позначок може бути кілька), оцінити  інтенсивність почуттів за 10-бальною системою.

Запитання: – Яких почуттів (емоцій) у вашому житті більше? Де ви більше отримуєте позитивних емоцій? Яких емоцій більше у реальному світі? У віртуальному? Як можна простежити емоції співрозмовника під час віртуального спілкування? Чи завжди вони відповідають дійсності? Як можна пояснити той факт, що багато ваших однолітків проводять занадто багато часу за комп’ютером? Якими можуть бути наслідки такої поведінки?

8. Інформаційне повідомлення «Емоції у віртуальному світі»

Життєво важливі позитивні емоції, що ви отримують під час віртуального спілкування з цікавими людьми, будуть підкріплюватися повноцінною взаємодією з ними в реальному житті. Якщо спілкування обмежується лише віртуальним простором (комп’ютерні ігри, прослуховування музики, спілкування в соціальних мережах, перегляд фільмів тощо), то зростає ймовірність виникнення емоційної напруженості, яка призводить до того, що в реальному житті негативні емоції (страх, злість, тривожність тощо) починають переважати. Так, за результатами соціально-психологічних досліджень у 80% підлітків, які зловживають віртуальним спілкуванням, спостерігається підвищений рівень тривожності й неадекватна самооцінка.

Проте, небезпечними є не емоції, що виникають, а автономізація емоційної сфери – неспроможність контролювання власних емоцій, що призводить до стресу.

У процесі спілкування Інтернет не надає можливості стежити за інтонацією, мімікою, жестами і поглядами, що є надзвичайно важливим для продовження чи зупинення спілкування. Порушення емоційного компонента спілкування в Інтернет-залежних користувачів, неможливість проаналізувати зазначену вище невербальну поведінку співрозмовників призводить до того, що людина втрачає здатність адекватно реагувати на поведінку людей у реальному житті. Інакше кажучи, навичка «розмовляти смайликами», сформована під час віртуального спілкування не може стати в пригоді в реальному житті.

Отже, спілкуючись у віртуальному світі, люди прагнуть отримати позитивні емоції, задоволення, радість. Тривале спілкуванням має й зворотний ефект: людина починає страждати від утоми, стає дратівливою й виснаженою. Часто перебування в Інтернеті стає нагальною потребою та самоціллю, що  негативно впливає на розвиток особистості, її фізичний і психічний стан.

9. Обговорення  в групі

Мета: зорієнтувати учасників із віртуального на реальне життя.

Учасники формують групи з 4–5 осіб, шукають можливості розв’язання проблеми «Що робити, якщо віртуальне життя цікавіше за реальне?»

Після закінчення роботи презентують свої напрацювання.

Запитання: – Чи легко було розв’язувати проблему? Яке рішення найбільш прийнятне для ваших однолітків? Які висновки ви зробили для себе?

10. Вправа «Закінчити речення»

Мета: сприяти розвитку навичок самоаналізу та рефлексії.

Учасники по черзі закінчують речення «Це заняття допомогло мені зрозуміти, що …»

11. Вправа «До наступної зустрічі»

Заняття 5.

Тема: «Життєві цілі»

Мета: навчити учасників ставити життєві цілі, формувати вміння брати відповідальність за свої дії, розвивати комунікативні здібності, здатність до самопізнання.

1. Привітання

2. Вправа «Поговоримо про попереднє заняття»

3. Вправа «Хто я?»

Мета: сприяти розвитку здібностей до самопізнання, здатності аналізувати і визначати психологічні характеристики (свої та оточуючих людей).

Учасники підписують аркуші, поділяють їх на три частини вертикальними лініями: у першій частині швидко записують слова-відповіді на питання «Хто я?». У другій частині - як на це питання відповіли б батьки чи хтось із близького оточення. Після цього кладуть аркуші на стіл, перемішують їх і пропонують кожному взяти один, не дивлячись на прізвище.

Кожен учасник, прочитавши прізвище, заповнює третю частину аркуша. Далі кожний отримує свій аркуш, в якому заповнені всі частини.

Запитання для обговорення: – Чи мають місце повтори особистих якостей у кожній частині? Про що це може свідчити? Чи добре ви знаєте себе (кількість слів, записаних у першій частині)? Як ви ставитеся до себе (співвідношення позитивних і негативних якостей)? Що ви відчували під час виконання завдання? Чи було це завдання складним? Чому?

4. Вправа «Зигзаг»

Мета: формувати навички ведення дискусії, толерантного ставлення до тих, хто має інший погляд на проблему.

Учасники формують дві команди. Завдання для команд: обговорити проблему «Чи потрібні людині життєві цілі?». Одна команда незалежно від особистої позиції учасників шукає аргументи «за», інша «проти».

Починає дискусію один учасник команди, аргументуючи свою позицію. Учасник з іншої команди, відповідає йому, починаючи зі слів: «Якщо я тебе правильно зрозумів…», далі передає зміст почутого. Переконавшись, що він правильно зрозумів свого опонента, озвучує протилежну думку і аргументує її. Далі наступний учасник із першої команди пояснює, як він зрозумів почуте і аргументує своє бачення проблеми. Інший учасник з другої команди висловлює власну позицію у такому ж порядку. Вправа триває доти, доки кожен учасник не візьме в ній участь.

Рефлексія. Учасникам пропонується закінчити речення «Ця вправа дала мені можливість зрозуміти, що….».

5. Інформаційне повідомлення «Життєві цілі»

Життєві цілі для людини дуже важливі. Їх наявність або відсутність суттєво впливає на її поведінку і вчинки. Відомий німецький письменник Й. Гете був переконаний в тому, якщо в людини є мета, заради якої слід жити, то вона зможе вижити в будь-якій ситуації. У свою чергу письменник Ф. Шиллер зазначав, що людина зростає відповідно до того, як зростають її цілі. Якщо в людини відсутні цілі, її дії та вчинки визначаються людьми, які її оточують, обставинами, життєвими ситуаціями тощо.

Значно краще, коли ви самі будете визначати і використовувати свій потенціал й можливості, рухатись за їх допомогою вперед, аніж відчувати себе в інвалідному візку, що везуть за вас інші (С. Герман). Визначення цілей допомагає краще оцінити доцільність дій, спонукати себе до діяльності, правильно організувати її й досягти бажаних результатів. Та однієї мрії про цілі недостатньо. Їх досягнення в будь-якій діяльності не можливе без особистої активності людини, її вміння їх конкретизувати і цілеспрямовано все, щоб досягти мети.

Серед нас завжди є люди, які в досягненні мети, навіть за однакових умов з іншими, стають переможцями, влучають прямо в «десятку». Формула їхнього успіху: активність + усвідомлення особистісної важливості мети + креативність у формах і методах її досягнення.

6. Вправа «Автомобілі»

Мета: надати можливість учасникам зрозуміти значення власної активності в досягненні  мети.

Учасники об’єднуються в пари, стають один за одним. Перший учасник – «автомобіль», другий – «водій». Другий учасник кладе руки на талію тому, хто стоїть попереду. За сигналом «автомобіль» починає рухатися, перший учасник рухається із заплющеними очима, тримаючи руки перед собою, а «водій» повинен керувати автомобілем мовчки і вести машину так, щоб не потрапити в аварію. Потім учасники міняються ролями і гра продовжується

Запитання: – Чи сподобалась вам гра? Як ви думаєте, про що вона? У якій ролі ви почувалися комфортніше? У якій ролі краще рухатися до мети?

7. Вправа «Ставимо цілі»

Мета: навчити підлітків ставити цілі, конкретизувати їх, шукати шляхи їх досягнення.

Учасникам пропонується визначити важливі для них цілі (не більше трьох) і записати їх на аркуші. Цілі можуть стосуватися будь-якої сфери діяльності. Учасники озвучують написане. Після цього кожен обирає одну мету для реалізації в недалекому майбутньому.

Алгоритм для подальшої роботи:

• сформулювати мету у стверджувальній формі (без частки «не»);
• яскраво (чуттєво) описати результат досягнення мети (що повинно відбутися за умови її досягнення);
• визначити, на скільки реальною вона є;
• оцінити, на скільки її досягнення залежить конкретно від вас (у%);
• оцінити ресурси для досягнення мети (що є: здібності, знання, навички, досвід, обставини, люди, які можуть допомогти; чого не вистачає);
• проаналізувати можливі труднощі та перешкоди (об’єктивні, суб’єктивні) на шляху до мети;
• проаналізувати, як вплине на вас (батьків, родичів, друзів) те, що ви досягнете бажаної мети;
• який перший крок і коли ви збираєтеся зробити в напрямку її досягнення.

Запитання: – Що ви відчували під час виконання вправи? Що для вас було зробити складно? Чому? Що вам дало виконання цієї вправи? Як може допомогти (зашкодити) комп’ютер (Інтернет) в досягненні поставленої цілі?

8. Вправа «Мій портрет у променях сонця»

Мета: формувати в учасників  позитивне ставлення до себе.

Учасники намалюють сонце. У центрі сонячного кола пишуть своє ім’я або малюють автопортрет. Уздовж кожного променя пишуть позитивні якості, що їм притаманні.

Запитання: – Що ви відчували, виконуючи цю вправу?

9. Рефлексія

Мета: отримати зворотний зв’язок, сприяти розвитку навичок самоаналізу.

Учасники відповідають на запитання: – Що вам сподобалось (не сподобалось) під час заняття? Що нового ви  для себе дізналися?

10. Вправа «До наступної зустрічі»

Заняття 6.

Тема: «Відповідальна поведінка»

Мета: сприяти формуванню відповідальної поведінки.

1.   Привітання
2.   Вправа «Поговоримо про попереднє заняття»

3.   Оголошення теми та мети заняття
4.   Вправа «Футболка»

Мета: сприяти формуванню навичок самопрезентації.

Кожен учасник виготовляє свою візитку у вигляді футболки, на якій робить надпис, малюнок, що його характеризує. Після закінчення роботи учасники демонструють футболки, а всі присутні, орієнтуючись на зображення на футболці, дають характеристику її власника.

Запитання: – З яким настроєм ви виконували завдання? Чи вдалося вам презентувати себе так, як ви планували це зробити?

5. Колективне обговорення «Я у віртуальному світі»

Мета: сприяти формуванню знань про особливості спілкування в мережі Інтернет.

Запитання: – Чи завжди презентація себе в Інтернеті є достовірною й відображає правдиві дані про власника персональної сторінки? Що може критися під псевдонімом (анонімністю)? До чого може призвести хибна інформація? Що впливає на налагодження стосунків із незнайомими  людьми? Що означає «бути відповідальним» під час спілкування в мережі Інтернет?

6. Інформаційне повідомлення «Відповідальна людина»

Відповідальна людина – творець свого життя. На відміну від пасивної особистості вона не чекає, що буде відбуватися, а діє активно, впливає на події й досягає успіхів.

Така людина поважає себе і тих, із ким спілкується. Вона здатна вільно висловлювати свої думки і почуття. Вона може легко спілкуватися зі знайомими (сім’я, друзі), незнайомими чи мало знайомими людьми.

Узяти на себе відповідальність – означає ніколи не звинувачувати інших у тому, що відбувається, адже перекладаючи відповідальність на інших, людина виправдовує свою поведінку. А це, у свою чергу, призводить до небажання змінити ситуацію, що не влаштовує. Якщо весь час перекладати відповідальність на інших, то неможливо навчитися діяти самостійно. Взяти відповідальність – не означає також звинувачувати себе. Бути відповідальним – це контролювати життєві обставини і впливати на них. Відповідальність передбачає свободу вибору. Кожен із нас має право вибирати. Робити вибір доводиться нам щодня. Тому маємо пам’ятати, що ми відповідаємо за свій вибір. Обирати варто такий шлях, що спонукає до розвитку, допомагає знайти гармонію в собі, порозумітися з оточенням.

Відповідальна людина – упевнена у собі людина. Вона здатна відмовитися від небажаної пропозиції, бути незалежною, сильною особистістю. У житті доводиться постійно робити вибір. Кожна людина вирішує для себе, як діяти. Вона несе відповідальність за рішення.

7. Вправа «Ключі»

Мета: сприяти формуванню навичок відповідальної поведінки у ситуації вибору. Тренер пропонує  учасникам об’єднатися у дві групи і кожній групі обрати шляхи вирішення проблеми: «Як досягти успіхів у житті?» («Як бути здоровим?»)

Серед запропонованих варіантів слід обрати ті, що активно сприятимуть вирішенню проблеми.

Деякі варіанти відповідей:

- я можу наполегливо працювати;

- я можу виграти великі гроші, граючи в онлайн-ігри;

- я можу просити гроші у батьків;

- я можу навчитися аналізувати свої дії;

- я можу звинувачувати інших людей у своїх невдачах;

- я можу займатися спортом;

- я можу піднімати собі настрій вживаючи алкоголь, наркотичні речовини, за допомогою куріння;

- я можу знайти багато віртуальних друзів і, спілкуючись з ними, цікаво проводити час і відволікатися від реальних життєвих проблем;

- я можу спокійно сприймати невдачі та критику від інших людей і навчитися виправляти помилки.

Після виконання завдання учасники обговорюють у якій мірі запропонована поведінка є відповідальною та можливі наслідки такої поведінки, обирають найефективніші способи вирішення проблеми.

8. Вправа «Лінія життя»

Мета: сприяти формуванню відповідальності за наслідки своїх рішень. Тренер пропонує кожному учаснику намалювати на аркуші паперу свою «лінію життя», позначивши на ній відрізками «минуле», «сьогодення», «майбутнє». Учасники на окремих аркушах записують найвизначнішу подію, що пов’язана із зазначеними періодами життя. Після чого тренер пропонує уявити, як може змінитися «лінія життя» за умови потрапляння особистості в залежність від комп’ютера?

Запитання для обговорення : що ви можете сказати після виконання цієї вправи? Тренер підсумовує сказане.

9. Вправа «Ювіляр»

Мета: сприяти формуванню позитивного образу «Я».

Учасники по черзі виконують роль ювіляра, сідаючи на стілець у центрі кола. Кожен вітає «ювіляра», висловлюючи лише позитивну думку про його досягнення, вчинки й поведінку.

Запитання для обговорення: Як ви почували себе в ролі ювіляра?

10. Вправа «Воскова паличка»

Мета: сприяти формуванню групової єдності учасників, звільненню від емоційного напруження.

Учасники стають у коло на невеликій відстані один від одного, руки – на рівні грудей, долонями у коло. У середині – один із учасників – «воскова паличка, що нижнім кінцем міцно прикріплена до підлоги» (очі учасника заплющені) Завдання для тих, хто в колі – обережно передавати один одному «воскову паличку», що хитається.

Роль «воскової палички» можуть виконувати всі бажаючі.

Запитання для обговорення: – Чи відчувала «воскова паличка» довіру до учасників? Що відчували учасники, які стояли в колі? Чи змінювались почуття залежно від того, хто перебував у центрі кола?

11. Рефлексія

Мета: отримати зворотний зв’язок.

Учасникам пропонується по черзі висловитися про свої враження від  заняття і закінчити фразу «Сьогодні я дізнався, що …»

12. Вправа «До наступної зустрічі»

Заняття 7.

Тема: «Цінуймо час»

Мета: сприяти формуванню навички раціонального використання часу.

1. Привітання
2. Вправа «Поговоримо про попереднє заняття»
3. Оголошення теми та мети заняття
4. Вправа «Годинник»

Мета: створити сприятливу емоційну атмосферу; згуртувати учасників, налаштувати їх на подальшу ефективну роботу.

Учасники сидять на стільцях, розміщених по колу. Тренер пропонує уявити, що група – це великий годинник (цифри на циферблаті годинника розподіляються між учасниками за часовою стрілкою). Тренер називає час, а учасники його «показують». Спочатку плескає в долоні той, кому дісталася цифра, на якій стоїть годинникова стрілка, а потім говорить «Бом!» той із учасників, у якого цифра, на якій стоїть стрілка, що показує хвилини. Якщо дві стрілки показують одну цифру, то один учасник спочатку плескає в долоні , а потім промовляє «Бом!».

Запитання: – Що ви відчували під час гри? Чи легко було впоратись із поставленим завданням?

5. Вправа «Моє відчуття часу»

Мета: сприяти удосконаленню вмінь розрізняти емоційні стани та особливості сприйняття часу.

Тренер пропонує учасникам заплющити очі, за сигналом зосередитися на внутрішньому відчутті часу й відкрити очі (підняти руку) тоді, коли на їх думку, мине одна хвилина. Тиша підтримується доти, доки всі учасники не розплющать очі (піднімуть руку). Після закінчення вправи тренер звертає увагу учасників на те, що вони розподілилися на три групи: ті, хто підняв руку раніше; ті, хто підняв руку пізніше; ті, хто підняв руку вчасно.

Запитання для обговорення: – Що ви відчували під час виконання вправи? Що, на вашу думку, впливає на сприймання часу? Коли час спливає дуже швидко?

6. Інформаційне повідомлення «Відчуття часу й раціональне його використання»

Відчуття часу – дуже важлива частина управління власним життям. На скільки це відчуття розвинене, залежить від багатьох чинників, серед яких: вид діяльності людини, особистісні якості. У деяких людей добре розвинений «внутрішній годинник» – здатність відчувати час, сприймати його тілом, а не розумом. Такі люди краще контролюють час, що позитивно вливає на власне життя. Підвищити точність власного «внутрішнього годинника» може кожна людина. Для цього слід тренувати навички. Та важливо не лише відчувати час, а й раціонально використовувати його.

Багатьом молодим людям здається, що час є і буде завжди. Та на справді це не так. Послухайте притчу про цінність часу.

Один бізнесмен працював день і ніч, заробив три мільйони доларів. Він вирішив, що саме тепер може дозволити собі трохи відпочити, пожити в розкоші. Але йому не судилося це зробити, бо в цей день до нього спустився Ангел Смерті. Бізнесмен був професіоналом у сфері торгівлі і думав, що зможе купити в Ангела Смерті трішки часу, для того, щоб здійснити свою мрію. Він звернувся до Ангела Смерті: «Дай мені три дні життя і я віддам тобі третину свого багатства – один мільйон доларів золотом». Але Ангел відмовився це зробити. «Гаразд, залиш мені лише два дні життя і я віддам тобі дві третини свого багатства – два мільйона доларів золотом». Ангел відмовив йому й цього разу. «Благаю, дай мені хоча б один день, щоб насолодитися красою землі та побути зі своєю родиною, якій я не приділяв належної уваги, і я віддам тобі все, що маю: три мільйони доларів». Та ангел був непохитний. Тоді бізнесмен попросив кілька хвилин, щоб написати прощальний лист. Це бажання Ангел задовольнив. «Правильно використовуйте час, що відведений вам для життя, – написав мільйонер. – Я не зміг купити навіть годину життя за три мільйони золотих доларів. Перевірте, прислухайтесь до свого серця, чи всі речі, що вас оточують, мають цінність.»

Запитання для учасників: – Чому Ангел не погодився на жодну пропозицію? Як ви розумієте вислів «правильно використовуйте час»? Чи завжди час, проведений за комп’ютером, має істинну цінність? Чому вчить ця притча?

7. Групове обговорення

Обговорення слів комп’ютерного генія Стіва  Джобса «Ваш час – обмежений, тому не марнуйте його, проживаючи чиєсь життя».

8. Інформаційне повідомлення «Як управляти своїм часом»

Ефективно використовувати час, щоб досягати бажаного – означає витрачати свій час на речі, що є дійсно важливими для вас. Однією з вправ, що демонструє, як правильно використовувати свій час, є вправа «Про скляну банку, велике каміння, дрібну гальку, пісок і воду». Скляна банка символізує час, який  ви маєте кожного дня, а кожен окремий предмет, покладений у банку – уявний символ діяльності (чим значиміша діяльність, тим більший розмір предмету).

Велике каміння – це найважливіші для вас справи. Головна ідея полягає в тому, що вам потрібно спланувати свій день навколо своїх найважливіших завдань (заповнити банку спочатку камінням). Це можуть бути не завжди термінові справи, але вони сприяють просуванню до здійснення ваших важливих життєвих цілей.

Галька – важливі й термінові справи. Галькою слід заповнити простір між великим камінням Такі справи слід планувати заздалегідь і контролювати їх виконання, оскільки вони потребують багато часу та ресурсів. За умови, якщо їх залишити неконтрольованими, ці справи здатні заповнити весь день.

Пісок – термінові, але неважливі завдання. Іншими словами, після важливих завдань слід запланувати термінові. Зазвичай це рутинні справи, що не зразу не призводять до досягнення поставлених цілей, але без них неможливо їх досягнути (піском слід заповнити простір між великим камінням і галькою).

Вода – насамкінець, залийте в вашу банку воду. Вона –  марнування часу – ні важливі, ні термінові справи, що відволікають вас від роботи над досягненням важливих цілей.

Якщо ви будете дотримуватися такого підходу у своєму щоденному плануванні, ви розумієте, що можете досягати більшого за більш короткий проміжок часу. Кожен ваш день буде більш продуктивним і корисним. Ви також помітите, що витрачаєте менше часу на діяльність, яка не є цінною для вас.

Запитання: – Яке враження справила на вас ця вправа? Яким справам ви присвячуєте більше часу? Чому? Скільки часу ви витрачаєте в день на роботу за комп’ютером. Що вона для вас: велике каміння? галька? пісок чи вода? (можливий варіант відповіді у відсотках).

9. Рефлексія

Мета: отримати зворотний зв’язок, сприяти розвитку навичок самоаналізу.

Учасникам пропонується по черзі висловитися про свої враження від заняття  і продовжити речення: «Я хочу сказати…»

10. Вправа «До наступної зустрічі »

Заняття 8.

Тема: «Моє життя – мій вибір»

Мета: активізувати усвідомлення змістовожиттєвих орієнтацій, сприяти позитивним змінам у системі емоційної й мотиваційної сфер підлітків.

1. Вправа «Привітання»
2. Рефлексія з приводу попереднього заняття
3. Оголошення теми та мети заняття
4. Вправа «Вірш про нас»

Мета: актуалізувати творчі ресурси учасників, сприяти формуванню мотивації до саморозвитку; підсилення відчуття згуртованості.

Учасники формують групи з 4–5 осіб. Тренер пропонує кожній групі дописати рядки у віршованій формі: Ми – ….(найяскравіші позитивні характеристики)…Ми знаємо…Ми чуємо…Ми бачимо…Ми хочемо…Ми (повторення першого рядка)…Ми вміємо…Ми відчуваємо… Ми турбуємося …Ми (повторення першого рядка)… …Ми мріємо…Ми переконані …Ми будемо… Ми стверджуємо…Ми (повторення першого рядка)…

Після виконання завдання кожна група презентує власний доробок. Запитання: – Чий вірш вам сподобався найбільше? Поділіться враженнями від виконання цієї вправи.

5. Вправа «Фахівець»

Мета: закріпити знання та навички щодо безпечного користування Інтернет і комп’ютерними технологіями.

  Учасники формують групи з 4–5 осіб і, виконуючи роль фахівців з питань безпечного користування Інтернеті і комп’ютерних технологій, готують тези для користувачів. Після виконання завдання кожна група презентує свій творчий доробок. Найбільш переконливі аргументи розміщуються на фліп-чарті.

6. Вправа «Автобіографія»

Мета: закріпити позитивний образ «Я в майбутньому».

Тренер пропонує учасникам уявити себе за 15 років уперед і написати автобіографію. Після закінчення роботи кожен учасник читає свою біографію. Можливі окремі доповнення, обговорення думок і вражень.

7. Вправа «Яких результатів ми досягли»

Мета: сприяти аналізу та усвідомленню учасниками якісних змін, що відбулися в них після роботи в тренінговій групі.

Тренер пропонує учасникам подивитися на плакат «Наші очікування» у вигляді пісочного годинника, що символізує спливання часу, відведеного для тренінгу. На ньому ще на першому занятті всі учасники прикріпили свої наклейки з очікуваннями Якщо вони реалізувалися, учасники переміщують наклейки в нижню частину символічного годинника.

Запитання до учасників: – Що ви отримали від тренінгу? Як ви оцінюєте свої досягнення? Який досвід, отриманий під час занять, стане в пригоді у вашому подальшому житті?

8. Вправа «Я бажаю вам …»

Мета: сприяти покращенню настрою, закріпленню гарних стосунків між учасниками.

Тренер пропонує на закінчення роботи висловити свої найкращі побажання всім учасникам, або комусь одному, продовживши речення «Я бажаю вам / тобі….».

Список використаних джерел

1.              Анн Л.Ф. Психологический тренинг с подростками /  Л.Ф Анн. – СПБ.: Питер, 2005. – 271с.
2.              Большаков. Психотренинг. Социодинамика. Игры. Упражнения / В.Ю. Большаков. – СПБ.: Питер, 1996 – 380с.
3.              Прояви турботу та обачливість: навч.-метод.посіб. /  [Б. М. Ворник, О. А. Голоцван, В.П Коломієць, К.О. Талалаєв. та ін.]. – К.: Навч. книга, 2002. – 152с.
4.              Петровская Л.А. Теоретические и методологические проблемы социально-психологического тренинга / Л.А. Петровская. – М.: МГУ, 1982. – 162с.
5.              Роменець В.А. Психологія творчості: навч. посіб. 3-тє вид. / В.А. Роменець. – Київ.: Либідь, 2004. – 288 с.
6.              Твоє життя – твій вибір: навч.-метод. посіб. /  [Н.В. Зимівець, З.А. Сивогракова, Н.О. Лещук та ін.]. – К.: Навч. книга, 2002.– 190 с.
7.              Технологія тренінгу / [упоряд. О. Главник та ін.]. – К.: Главник, 2005. – 112 с.