Програма спецкурсу «Короткий вступ до науки про мову» для учнів 10 класу філологічного профілю

Тема заняття

Кіль-ть

год.

Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Вступ (2 год.)

Предмет мовознавства як науки про мову.

Галузі мовознавства. Часткове та загальне мовознавство. Загальне мовознавство. Основні проблеми мовознавства (ознайомлення): сутність і природа мови взагалі; структура та система мови; розвиток мови; виникнення та розвиток письма; класифікація мов за різними ознаками; вироблення методів лінгвістичних досліджень; шляхи застосування теоретичних розробок на практиці; вироблення термінології; зв’язки мовознавства з іншими науками

1

Учень:

• називає предмет мовознавства;
• розрізняє часткове і загальне мовознавство;
• знає основні проблеми мовознавства.

Поділ наук на дві групи (природничі та суспільні, або гуманітарні) та об'єкти їх досліджень.

Зв’язок мовознавства з іншими науками.

1

Учень:

• називає групи наук та об’єкти їх досліджень;
• пояснює зв’язок мовознавства з іншими науками.

Виникнення і розвиток мовознавства (5 год.)

Роль у формуванні науки про мову вчених стародавніх Греції та Індії. Стародавні граматики (оглядово). Граматика Паніні «Восьмикнижжя» (Індія. IV – III ст. до н.е.). Описові граматики давньогрецьких філософів (Арістарх, Діонісій Фракійський, Аполлоній Дискол, Платон, Арістотель та ін.). Описові граматики латинської мови (Елій Донат та Прісціан). Описові граматичні праці середньовічної Європи та епохи Відродження. «Граматика словенська» Л.Зизанія (1596 р.), «Граматікі словенскія правилноє синтагма» М.Смотрицького (1619 р.), «Лексис» Л.Зизанія (1596 р.), «Лексикон словено-роський» П.Беринди (1627 р.) та інші.

Праці, присвячені живим східнослов’янським мовам (українській та російській), І.Ужевича «Граматика словенська» (1643 р.), Генріха Лудольфа «Російська граматика» (1696 р.), М.Ломоносова «Российская граматика»  (1755р.)

2

Учень:

• знає основні етапи виникнення і розвитку мовознавства;
• пояснює роль стародавніх вчених та їх мовознавчих праць у формуванні науки про мову;
• називає найдавніші писемні пам’ятки.

Зародження  і розвиток порівняльно-історичного мовознавства в різних країнах. Вітчизняні мовознавці та їх праці (О.Х. Востоков, І.І. Срезневський, Ф.І.Буслаєв, В.Гумбольт, О.Потебня, О.Шахматов). Розвиток вітчизняного та зарубіжного мовознавства в ХХ столітті. Учення Ф.де Соссюри – швейцарського учений-мовознавець.

Напрямки вітчизняного мовознавства: теорія мовознавства; порівняльно-всторичне вивчення споряднених мов; типологічне вивчення мов; закономірності історичного розвитку конкретних мов; діалектологія; лексикографія; структурна і прикладна лінгвістика тощо. Найвидатніші мовознавці йього періоду – І.Мещанінов, Л.Щерба, В.Виноградов, Л.Булаховський, А Кримський, І.Білодід та інші.

3

Учень:

• знає про зародження і розвиток порівняльно- історичного мовознавства;
• називає вітчизняних мовознавці та їх праці;
• називає основні лінії розвитку вітчизняного та зарубіжного мовознавства в ХХ столітті;
• знає напрямки вітчизняного мовознавства
• аналізує внесок вітчизняних учених у розвиток мовознавства.

Методи лінгвістичних досліджень ( 4 год.)

Методи лінгвістичних досліджень (описовий, порівняльно-історичний, історичний, зіставний, структурний, кількісний).

Аспекти вивчення мови (синхроний і діахронний підходи до вивчення мови).

2

Учень:

• називає  та розрізняє методи лінгвістичних досліджень;
• знає аспекти вивчення мови.

Основні типи прийомів лінгвістичних досліджень. Прийоми описових лінгвістичних досліджень. Описовий метод – система дослідницьких прийомів, які застосовуються для характеристики явищ мови, опису її системи  на певному етапі її розвитку. Різновиди описового методу: парадигматичний і синтагматичний.

1

Учень:

• знає й розрізняє основні типи прийомів лінгвістичних досліджень;
• називає прийоми описових лінгвістичних досліджень;
• характеризує поняття описовий метод;
• називає й характеризує різновиди описового методу.

Прийоми порівняльних лінгвістичних досліджень. Різновиди порівняльного методу: порівняльно-історичний та порівняльно-зіставний.

1

Учень:

• знає і характеризує прийоми порівняльних лінгвістичних досліджень;
• називає й характеризує різновиди порівняльного методу.

Мова, її суспільна природа, походження й розвиток (24 год.)

Мова, її природа і суспільні функції (2 год.)

Суспільний характер мови. Зв’язок суспільства з мовою. Мова – найважливіший засіб  спілкування. Соціальна суть мови. Суспільні функції мови (комунікативна, виражальна (експресивна, когнітивна), мислеоформлююча, гносеологічна (пізнавальна), перцептивна, сигніфікативна, констатуюча, естетична, номінативна тощо). Взаємодія усіх функцій мови.

2

Учень:

• знає прирду і сутність мови;
• сприймає мову як явище суспільне;
• називає та аналізує функції мови
• розуміє значення мови в житті суспільства.

Мова й мислення ( 1 год.)

Єдність мови і мислення. Нерозривна єдність мови і мислення. Відмінності між мовою і мисленням. Специфіка мови і мислення. Мова – знаряддя спілкування, засіб обміну думками. Мислення – відображення зовнішнього світу у мозку людини у формах понять, тобто узагальнене уявлення про предмети, дії, ознаки тощо, суджень (стверджень чи заперечень чогось стосовно предметів чи явищ) і логічного зв’язку висловлювань.

1

Учень:

• розрізняє поняття мова і мислення;
• розкриває проблему взаємовідношення між мовою і мисленням;
• називає відмінності між мовою і мисленням.

Походження мови (2 год.)

Огляд найвідоміших гіпотез про походження мови. Звуконаслідувальна гіпотеза походження людської мови (Демокріт (V-IV ст. до н.е.), Г.-В. Лейбніц, Й.-Г. Гердар, В Гумбольдт ( ХVІІ- ХІХ ст.). Вигукова (рефлективна, аффективна) гіпотеза (епікурейці, Лукрецій ( І ст. до н.е.), Ч.Дарвін, О.Потебня  та ін. (ХІХ – поч. ХХ ст.). Гіпотеза ручної (кінетичної) мови. Недоліки перерахованих гіпотез.

2

Учень:

• називає й характеризує найвідоміші гіпотези про походження мови;
• знає представників найвідоміших гіпотез;
• аналізує недоліки перерахованих гіпотез;
• розуміє значення мови в житті суспільства;
• визначає переваги мови над іншими засобами спілкування.

Історичгий розвиток мов ( 10 год.)

Загальні закономірності розвитку мов. Поступовий розвиток мови, зміни, яких зазнає мова протягом усього періоду свого існування. Причини змін у мові (зовнішні, внутрішні). Розвиток суспільства – основа розвитку мови.

2

Учень:

• знає загальні закономірності розвитку мов;
• називає основні причини мовних змін;
• розуміє і пояснює закономірності  розвитку і змін мови.

Основні  процеси розвитку мов. Поняття диференціації та інтеграції (диференціація – розрізнення, або розходження, роз’єднання, розподіл. Інтеграція – об’єднання, або сходження, злиття).  Роль диференціації та інтеграції в розвитку мов.

2

Учень:

• називає основні  процеси розвитку мов;

• дає визначення і розрізняє поняття диференціація та інтеграція;
• знає роль диференціації та інтеграції в розвитку мов.

Мова і територіальні діалекти. Територіальні діалекти – історично зумовлені відгалуження від загальнонародної мови зі своїми місцевими різновидами, особливостями у лексиці, фонетиці, граматиці.

1

Учень:

• пояснює появу територіальних  діалектів;
• знає, що  - це результат диференціації мови в умовах послаблення спілкування загальнонародною мовою.

Основні етапи розвитку мов: мова племен, мова народностей, мова націй (національні мови). Мови і діалекти на різних етапах історичного розвитку.

3

Учень:

• знає та характеризує основні етапи розвитку мов;
• аналізує розвиток мови і діалектів на різних етапах історичного розвитку суспільства;
• доводить залежність розвитку і функціонування мови  та діалектів від історичного розвитку і  функціонування суспільства.

Літературна мова і діалекти.

Осовні ознаки літературної мови.

Літературна мова як засіб міжнаціонального спілкування.

Найпоширеніші мови світу.

Мови, які виконують роль міжнародного спілкування.

1

Учень:

• називає ознаки літературної мови;
• називає найпоширеніші мови світу, мови міжнародного спілкування.

Штучні міжнародні мови. Найвідоміші штучні мови – воляп’юк (створена у 1880 р. німцем І.М.Шлейєром, інтерлінгва (створена у 1963 р. італійцем Дж. Пеано), оксиденталь (створена у 1922 р. Едгаром де Ваалем), ідо (створена у 1907 р. французом Луї де Бофроном) та інші. Есперанто - найпоширеніша штучна мова, створена у 1887 р. польським зубним лікарем-поліглотом Л.М. Заменгофом. Штучні мови – допоміжний засіб міжнародного спілкування

1

Учень:

• називає найвідоміші штучні мови;
• знає, у чому полягає значення і знання мови як найважливішого засобу спілкування

Мова і письмо (4 год.)

Винайдення письма - одне з найбільших досягнень людської  думки.  Значення   письма. Основні етапи розвитку письма (піктографічне, ідеографічне, фонографічне), їх характеристика. Силабічне (складове), буквено-звукове - різновиди фонографічного письма. Слов’янське письмо (кирилиця і глаголиця).

2

Учень:

• знає, що таке письмо передумови його виникнення;
• з’ясовує значення письма в історичному розвитку суспільства;
• називає основні етапи розвитку письма;
• мотивує появу фонографічного письма;
• знає особливості силабічного та буквено-звукового письма;
• знає історію слов’янського письма.

Графіка й орфографія.

Лігатура – злиття  двох   чи   й   трьох   літер   в одну для передачі якогось одного звука чи двох звуків, діакритичних (надрядкових чи підрядкових) знаків тощо.

Алфавіт.

Фонетична та фонематична транскрипція. Транслітерація.

Стенографія –  це спосіб швидкого записування за допомогою системи скорочень і умовних знаків. Сфера застосування стенографії.

2

Учень:

• знає, що таке графіка, алфавіт;
• пояснює, що таке лігатура;
• розрізняє фонетичну та фонематичну транскрипцію
• наводить приклади транслітерації;
• знає, що таке стенографія;
• наводить приклади сфери застосування стенографії.

Мови світу та їх класифікація (5 год.)

Типи класифікацій мов. Два  типи класифікації мов. Структурно-типологічна (морфологічна) класифікація  мов. Поділ  мов  на чотири типи  за морфологічною класифікацією: аморфні, аглютинативні, флективні, інкорпоруючі (полісинтетичні).

Генеалогічна класифікація мов.

Поділ мов за їх спорідненістю між собою на ряд родин (сімей) чи групп.

Індоєвропейська сім’я мов. Групи та підгрупи мов, що входять до складу сімей (слов’янська, балтійська, германська, романська, кельтська, індійська, іранська)

Угро-фінська  сім’я  мов. Тюркська   сім’я   мов. Монгольська  сім’я  мов. Семіто-хамітська сім’я мов. Китайсько-тібетська сім’я мов. Малайсько-полінезійська сім’я мов.

Японська та корейська мови.

4

Учень:

• називає типи класифікацій мов;
• розрізняє аморфні, аглютинативні, флективні, інкорпоруючі (полісинтетичні) типи мов;
• наводить приклади генеалогічної класифікації мов;
• називає групи та підгрупи мов, що входять до складу сімей.

Мови народів і народностей України з погляду структурно-типологічного (морфологічного) і генетичного.

1

Учень:

• знає, які народи та народності проживають на території сучасної України;
• називає найпоширеніші мови, якими послуговується населення України  у різних її куточках.