"Прощання з "Буквариком" (за мотивами казки Г.К.Андерсена "Дюмовочка")

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ

СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №147 І-ІІІ СТУПЕНЯ

ІМЕНІ В’ЯЧЕСЛВАВА ЧОРНОВОЛА

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

 

 

 

Виховний захід

для учнів 1-А класу

 

«Прощання з «Буквариком»

(за мотивами

казки Г.К.Андерсена «Дюймовочка»)

 

 

Підготувала вчитель початкових класів

Віролайнен О.В.

 

 

 

 

м.Дніпро

2018

Мета: Розвивати творчі літературні  здібності учнів, зв’язне мовлення, мислення; удосконалювати навички виразного читання, культури спілкування; виховувати  любов до книги, прививати цікавість до читання, розвивати артистичність, сприяти розвитку творчих здібностей дітей, прищеплювати почуття дружби, взаємодопомоги в умовах інклюзивного касу.

Хід свята

Святково прикрашена актова зала, діти розташовуються на сцені на стільцях, стилізованих буквами алфавіту.

                                           Лунають фанфари

Вступне слово    Якщо зірки спалахують –

                              Значить це комусь потрібно.

                              Значить хтось хоче, щоб вони були

 Лунає музика. З’являється Оле Лукойє.

Оле Лукойє1: А ось і я, мої любі гості. Я –казкар. Ніхто на світі не знає стільки казок, скільки знаю їх я. Я розповідаю свої казки, свої історії, схожі на казки тільки хорошим і добрим людям. Сьогодні я розкажу вам історію життя людини, яка стала королем без корони і підкорила весь світ, не маючи меча в руках.

Оле Лукойє . Жила якось одна жінка. Вона дуже хотіла мати малесеньку дитинку, тільки не знала, де її взяти. От вона й пішла до двох подружок – добрих чарівниць та сказала їм:

Жінка - Мені так хочеться мати маленьку дитинку. Чи ви не скажете, де мені її взяти?

Чарівниця 1 - О! Цьому можна допомогти! Ось тобі чарівне зернятко. Воно зовсім не таке, як ті, що ростуть на полях. Поклади його у гарний  квітковий горщик, тоді побачиш, що буде!

Чарівниця 2 – Ось ще тобі чарівна книжечка. (дає «Букварика»)Якщо ти читатимеш її щодня зі своєю дитинкою, вона буде дуже розумною.

Жінка Спасибі вам!  Подякувала чарівницям і пішла додому.

Під музику жінка садить зерно, поливає, танцює навколо нього та лягає спать. Вимикається світло (звук літньої ночі) на сцені зявляється велика чудова квітка, схожа на тюльпан, але пелюстки були ще міцно стулені, як у пуп’янка та 4 квітки.

Квітка 1 погляньте, мої любі подруги, яка мила квітка з’явилася у нашому саду

Квітка 2 Які в неї тоненькі, ніжні пелюсточки

Квітка 3 пелюстки ще міцно стулені, як у пуп’янка, але ківточка дуже приваблива

Квітка 1 Вона ще не розкрила свій цвіт, а вже аромат розпливається по всьому саду

Квітка 2 Що ж то воно буде завтра, коли пелюсточки розкриються

Квітка 3 Мені розповідав рожевий метелик, що зернятко для неї дала сама добра чарівниця

Квітка 4 це та миловидна жіночка, що мешкає на галявині лісу?

Квітка 2 Рожевий метелик чув, як чарівниця обіцяла появу маленької дівчинки

Квітка 3 звідки може тут опинитися маленьке дівчатко?

Квітка 1 Ах, наша добра господиня так давно і безпорадно хоче собі дівчинку

Квітка 4 Може їй нарешті пощастить? Так хочеться на це сподіватися

Квітка 3 Ой, гляньте сонечко встає. Ранок. Відчуваю, щось сьогодні відбудеться

Квітка 4 Хай сьогоддні пощастить нашій господині

Квітка 2 Хай прийде щастя і до неї

Квітка 1 давайте заспіваємо таку гарну пісню, яку ще ніхто ніколи не чув.

Танок  квітів

Жінка прокидаючись підбігає до неї  Яка мила квітка! сказала жінка і поцілувала гарні червоні з жовтим пелюстки, і тільки вона їх поцілувала, як у квітці щось тріснуло і квітка зовсім розкрилась. Тепер було видно, що це справжній тюльпан, але всередині квітки, на зеленій маточці,, сиділа крихітна дівчинка,

Жінка: яка ти гарненька та ніжна! Ти на зріст не більше дюйма. Тому я назву тебе Дюймовочкою. Кожного дня ми з тобою будемо гуляти, гратися та читати «Букварика»

Оле Лукойє 2: Блискуча лакована шкаралупка грецького горіха була їй за колисочку, блакитні пелюстки фіалок — матрацом, а пелюстка троянди — ковдрою. Там вона спала вночі, а вдень бавилась на столі: гралася та читала книечку «Буквар», яка стала її улбленою. Це було справді чудесно!

Оле Лукойє 2 Якось вночі, коли вона лежала в своєму гарненькому ліжку, у розкрите вікно вскочили дві жабки – подружки. Вони стрибнули прямо на стіл, де спала під червоним пелюстком троянди Дюймовочка.

Жабка 1  Ой! Ква –ква! Квааааака квааасуня!!!!

Жабка 2  Квааасуня-кваааасуня! Ти диви, не зелена, а все рівно така кваааасива, і мабуть, розумна.

Жабка 1  Яяаакраз про таку квааасуню мріє наш замріяно - пришелепкуватий брат – Квууузька

Жабка 2  Квааака у мене гарна з’явилась ідея:  Давай цю квааасуню подаруємо нашому брату на день народження!!!

Жабка 1  Ква – ква – квака ти розумна!!!!  Ходдімо усіх погукаємо та принесемо її для Квууузьки.

Танець жабок

Оле Лукойє 3: Бідна маленька крихітка прокинулась рано-вранці і, побачивши, де вона, гірко заплакала. Навколо, з усіх сторін великого зеленого листа, була вода, і дівчинка ніяк не могла потрапити на землю.

Жабка 2  прокинулась наша квааасотка! Швидше знайомтесь! Коакс, коакс! Брекке-ке-кекс!

Жабка 1  - Ось там наш брат Квууузька, він буде твоїм чоловіком, і ви чудово житимете з ним внизу, в баговинні.

 Оле Лукойє 3:  Вони взяли гарненьке ліжко і попливли з ним, а Дюймовочка сиділа й плакала одна на зеленому листі, тому що вона не хотіла жити з жабами і виходити заміж за їх пришелепкуватого брата, вона мріяла ходити до школи.

  Пісня першокласника

Оле Лукойє 4:  Раптом сталося диво: Маленькі рибки, які плавали внизу у воді, перегризли стеблину зубами, і лист поплив униз по струмку. І Дюймовочка пливла на ньому ген далеко, тепер жодна жаба не могла її наздогнати.

Листок все плив далі й далі, і от Дюймовочка опинилась в іншій країні.

Дюймовочка яка краса! Як гарно співають пташки! Які навколо великі яскраві квіти!

Оле Лукойє 4: Раптом прилетів великий хрущ. Він побачив дівчинку, вмить схопив лапкою її тонку талію і відніс на дерево. О, як злякалась бідна Дюймовочка, коли хрущ схопив її і посадив на дерево. Та це не обходило хруща.

Хрущ Ось ми з вами і вдома. Перепрошую за вторгнення. Дозвольте відрекомендувати себе: я – Хрррущ, власною персоною! Як тільки я побачив вас, я закохався. Тому прошу вас: вирішуйте судьбу мою нещасну: прошу вашу руку та серце!

Дюймовочка любий, Хруще! Ви звісно дуже милий, але я не можу так зразу відповісти вам

 Хрущ О,  мила красуне, я  - Хрущ і я  - джентльмен. Я буду чекати вас стільки, скільки потрібно! А поки дозвольте я вас представлю своїм друзям.

Оле Лукойє 4:  Потім прилетіли до них з візитом хрущі, які жили на тому ж дереві. Вони розглядали Дюймовочку, і хрущиці-панночки ворушили вусиками і казали:

Дама – жучиха 1 У неї тільки дві ноги! Яка убогість!

Дама – жучиха 2  У неї нема вусиків! Яка потвора!

Дама – жучиха 1  Вона така тонка в талії, фі! Вона схожа на людину!

Дама – жучиха 2 Яка вона негарна! (звертачись до Хруща) Як ви могли, з вашим художнім смаком привести в дім таку потвору?!

Дама – жучиха 1  ти диви: у неї ще й книжка, то вона нас ще й вчитиме читати?

Дама – жучиха 1  ну це вже ми терпіти не будемо! Приберіть її негайно!

Оле Лукойє 4 Хрущ схопив Дюймовочку за руку,  злетів з нею з дерева і посадив на маргаритку. Дюймовочка заплакала: їй було так гірко, що вона така негарна, і навіть хрущі не хочуть її прийняти до себе.

 Хрущ Я гірко помилявся щодо вас. Я думав, що ви – красуня, а виявяється – ви – гідка потвора. Яка підступність: так мене надурити!!! Ви – хитра та небезпечна особа. Прошу вас не шукати більше зустрічі зі мною!!! Я залишаю вас тут, на самоті і раджу вам подумати про свою неприпустиму поведінку. Бувайте!!!

Оле Лукойє 4  Ціле літо прожила бідна Дюймовочка одна-однісінька у великому лісі. Вона сплела собі ліжечко з травинок і повісила його під листям лопуха, щоб дощик не замочив її. Вона їла солодкий квітковий пилок і пила росу, яку щоранку знаходила на листі та все читала сво улюблену книжку та згадувала милу рідну сторону.

Пісня «Україно, моя Україно»

Оле Лукойє 5 Коло лісу, куди потрапила Дюймовочка, простяглось велике поле. Хліб уже давно зібрали, і тільки гола суха стерня стирчала з промерзлої землі. Вона так тремтіла від холоду! Та от вона натрапила на двері хатки польової миші. Це була маленька нірка, прикрита стернинками. Там жили польові миші в теплі й добрі.

Дюймовочка   доброго дня, пані Миші! Чи можу я попросити у вас хоч шматочок ячмінного зерна — ось уже два дні ані крихітки не було у мене в роті.

Мишка1  Ах ти, мале біднятко! Заходь сюди, в мою теплу квартирку, і поїж із нами!

Дюймовочка дякую вам, пані Миші, ви такі добрі!

Мишка 1 Ти можеш лишитися у нас на всю зиму, але ти мусиш чистенько прибирати помешкання і розповідати нам різні історії, ми це дуже любимо.

Танець мишок

Оле Лукойє 6  І Дюймовочка стала робити все, що наказували добрі старі миші. Вони зажили дуже добре.

Мишка 2  Скоро у нас будуть гості. Раз на тиждень нас відвідує наш сусід. Він живе у себе в домі ще краще, ніж ми. Там просторі зали, і він носить розкішний костюм з чорного оксамиту. От коли б тобі пощастило вийти за нього заміж, ти була б добре влаштована. Та тільки він сліпий. Ти муситимеш розповідати йому найкрасивіші історії, які тільки ти знаєш.

Оле Лукойє 6  Та Дюймовочка зовсім не хотіла виходити заміж за сусіда, вона мріяла ходити до школи.

Пісня «Перший дзвоник»

Оле Лукойє 7  Зачарований її чудовим голоском, кріт одразу закохався в неї, але нічого не сказав, бо він був чоловік статечний. Трохи згодом кріт прорив довгий підземний хід від свого дому до їхнього і дозволив польовім мишам і Дюймовочці гуляти там, коли їм захочеться.

Оле Лукойє7 Проте він попередив, щоб вони не лякались мертвої пташки, яка лежить в проході, яка  вмерла, напевно, зовсім недавно. Дюймовочці стало дуже шкода її, вона ж так любила всіх маленьких пташок, вони їй так добре співали і цвірінчали ціле літо.

Кріт  Вже не пищатиме більше! Це жахливо — народитися малою птахою. Дякую долі, що моїм дітям це не загрожує: така птаха нічого не має, крім свого «цвірінь-цвірінь», і їй доводиться взимку помирати з голоду!

Мишка1 Звичайно, так тільки й може сказати розумний чоловік. Що мають птахи з своїм «цвірінь», коли надійде зима? Тому вони й вмирають від холоду та голоду, проте й у цьому находять щось величне.

Оле Лукойє 7  Вночі Дюймовочка зовсім не могла заснути. Вона встала з свого ліжка і сплела з сухої травички велику гарну ковдру, пішла і закутала нею мертву пташку. З боків, під крилечка, вона підмостила м’яку вату, яку знайшла в комірці у миші, щоб пташці було хоч трошки тепліше лежати в холодній землі.

Дюймовочка  Може, це та сама, що так чудово співала мені влітку. Скільки радості ти дала мені, мила, гарна пташко!

Оле Лукойє 7 Вона поклала свою голівку на груди пташки і раптом злякалась: всередині наче щось стукотіло. То було серце пташки. Пташка не вмерла, вона тільки задубіла від холоду, а тепер відігрілась і знову ожила.

Ластівка  Дякую тобі, маленька чарівна дитинко! Я так добре зігрілась! Я швидко зовсім зміцнію і зможу полетіти до теплого сонечка!

Дюймовочка. Надворі так холодно, мороз, йде сніг. Лишайся у своєму теплому ліжку, а я ходитиму за тобою та читатиму тобі мою улбюлену книжечку.

Пісня «Букварика беру до рук»

Оле Лукойє 8 Цілу зиму пташка лишалася під землею, і Дюймовочка піклувалась про неї і дуже її полюбила. Ані кріт, ані польова миша про це не знали нічого, вони не терпіли бідної ластівки і не ходили повз неї.

Ластівка настала весна і сонце зігріло землю я вже можу летіти до сонечка. Сідай мені на спину, добра дитино! Я заберу тебе у край вічноцвітущих квітів.

Дюймовочка Ні, я не можу, бо добрі старі пані Миші сумуватимуть за мною.

Ластівка Прощавай, прощавай, добра чудова дівчинко!

Оле Лукойє 8 Дюймовочці було дуже сумно, її ніколи не випускали погуляти на сонечку. На полі, навколо дому миші, посіяли хліб, і він виріс такий високий, що здавався густим лісом бідній миленькій дівчинці.

Мишка 1 Влітку ти повинна пошити придане! сусід посватав тебе.

Оле Лукойє 8 Коли знову надійшла осінь, все придане Дюймовочки було готове.

Мишка 2 За чотири тижні буде твоє весілля!

Дюймовочка заплакала не хочу йти за нудного крота!

Мишка 1  Дурниці! Не пручайся, не то вкушу тебе своїм білим зубом! У тебе буде прекрасний чоловік. Навіть у самої королеви нема такої чорної оксамитової шуби! Усі комори та льохи у нього повнісінькі добра. Ти повинна дякувати долю за такого чоловіка!

Оле Лукойє 8 І от надійшов день весілля. Кріт прийшов за Дюймовочкою, щоб відвести глибоко під Землю, куди не просякало світло ясного сонця, тому що кріт не любив його. Незабаром він прийшов з візитом із своїми друзями, які мали чорні дорогі костюми.

Танок кротів

Дюймовочка  Прощавай, ясне сонечко! Прощавайте! Прощавайте! Мої  маленькі червонї квітки.- Вітайте від мене милу ластівку, якщо побачите її.

Ластівка  Цвірінь! Цвірінь!

Дюймовочка Вона глянула вгору. Люба, мила ластівко! Я так рада бачити тебе знову! Прошу тебе, забери мене звідси, бо я не хочу йти заміж за сліпого крота!

Ластівка  Наступає холодна зима. Я відлітаю далеко-далеко, у вирій. Хочеш летіти зі мною? Сідай .на мою спину! Прив’яжи себе міцніше поясом, і ми полетимо від гидкого крота і його темного, підземелля, полетимо над горами і теплими країнами, де сонце ще прекрасніше, де завжди літо і весь рік цвітуть квіти. Летімо зі мною, дорога, мила Дюймовочко! Ти врятувала мені життя, коли я зовсім замерзала у темній холодній землі.

Дюймовочка Так! Я полечу з тобою! Можливо там, у чужі країні я знайду тих, з ким я буду щасливою. Там я буду бачити сонечко та читатиму свою улюбену книжечку.

Оле Лукойє 9 Дюймовочка, сіла пташці на спину, вперлася ніжками в її розкинуті крила і прив’язала себе поясом до найбільшого пера. Ластівка знялась високо в небо і полетіла над Лісами, над морем, над високими горами, де вічно лежить сніг.

Пісня «Букварик»

Оле Лукойє 10 Та ось і теплі краї. Під розкішними зеленими деревами, на березі блакитного моря, виблискував білим мармуром старовинний замок. Виноградні лози обвивали його високі колони, а вгорі, під покрівлею, ліпилося багато гнізд ластівок. В одному з них жила ластівка, яка принесла Дюймовочку.

Ластівка Оце мій дім! А ти вибери собі внизу найкращу квітку. Я віднесу тебе туди, і ти оселишся в ній. Там тобі буде так добре, як ти бажаєш.

Дюймовочка  Як чудово! заплескала маленькими ручками.

Оле Лукойє 10 Ластівка злетіла з Дюймовочкою і посадила її на одну з широких пелюсток. Але що за диво! Посередині квітки сидів крихітний чоловічок; такий на зріст, як Дюймовочка, і зовсім прозорий,- здавалось, він був кришталевий. На голові у нього була красива золота корона, а за плечима сяяли блискучі крила. В кожній квітці жив такий юнак або дівчина, але цей був королем над усіма.

Маленьки принц коли глянув на Дюймовочку, він був просто захоплений — такої чудової дівчинки йому ще не доводилось бачити.

Принц зняв з себе корону і одяг на Дюймовочку.  Як звуть тебе? Прекрасна незнайомко?

Дюймовочка мене звуть Дюймовочка

 Принц чи не хочш ти вийти за мене заміж? Ти будеш королевою над усіма квітами та навиш нас усіх читати завдяки своїй чарівній книжечці.

Дюймовочка  ти дуже мені милий, я згодна!

Принц Я такий радий, що знайшов таку красиву і розумну дівчинку! Ми будемо жити всі разом серед цих прекрасних квітів.

Чарівниця 2 – Ось так і відбувається у житті: розумна та добра дитина стає щасливою та завжди знаходить собі друзів.

Фінальна пісня «Аллфавіт»

Після виконання пісні під звуки маршу діти, забравши букви, на яких сиділи, займають свої місця в залі , поруч із батьками.

Лунають фанфари.

Діти по черзі запрошуться на сцену для урочистого нагородження «Дипломами читача»