Просте речення: інноваційні технології

 

 

 

 

 

Просте речення:

інноваційні технології

Навчально-методичний посібник

 

 

 

  Ткачук Л.М.

 

 

 

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА………………………………………………………………...	4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТИЛІСТИКИ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ………………………………………………………………………	6
Особливості вивчення синтаксису в шкільному курсі граматики української мови………………………………………………………………	6
РОЗДІЛ II. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СУЧАСНОГО УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ СЛОВЕСНОСТІ…………………………………………	11
2.1. Особливості технології уроків української мови………………………	11
2.2. Інтерактивні технології та методи навчання……………………………	17
2.3. Структура інтерактивного навчання……………………………………	18
2.4. Інтерактивні технології кооперативного навчання…………………….	20
2.5. Активізація пізнавальної діяльності здобувачів освіти засобами інноваційних технологій (з досвіду роботи)………………………………..	28
РОЗДІЛ III. МОДЕЛЮВАННЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З ВИКОРИСТАННЯМ ТВОРЧО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ………………………	34
3.1. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення (за матеріалами роману П. Куліша «Чорна рада»)…………………	34
3.2. «Чарівний світ у барвах золотих». Речення. Граматична основа речення: підмет і присудок. Речення з одним головним членом (Урок-подорож, 5 клас)………………………………………………………………	44
3.3. «Подорож Країною простого ускладненого речення». Урок-екскурсія, 5 клас ………………………………………………………………	49
РОЗДІЛ IV. СИСТЕМА ЗАВДАНЬ ЗІ СТИЛІСТИКИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ…………………………………………………………………….	53
«Вільний мікрофон»…………………………………………………...	53
Практичні завдання……………………………………………………	54
Культура слова…………………………………………………………	60
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….	65
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….	67

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

Реформування освіти є частиною оновлення освітньої системи, що відбувається останні десятиліття в європейських країнах і пов’язані із вивченням значимості знань як рушія суспільного добробуту і прогресу. Ці зміни стосуються створених нових освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-методичного матеріалу, підручників, форм і методів навчання. Цілеспрямоване набуття молоддю знань, їх трансформація в компетентності сприяє особистісному культурному розвиткові, удосконаленню технологій, здатності швидко реагувати на запити часу.

Інноваційні процеси, що охопили сучасну школу, стосуються насамперед уроку, його структури. Важливою проблемою з цього боку є технологія уроку, що передбачає системний підхід до освітнього процесу, який охоплює всі основні етапи розробки системи уроків - від постановки цілей і конструювання освітнього процесу до перевірки його ефективності. За умов системного підходу до навчальної діяльності технологію слід розглядати як «системне і послідовне втілення на практиці попередньо спроектованого навчально-виховного процесу». З огляду на те, що кожен урок є елементом педагогічної системи, його технологія є складовою частиною загальної педагогічної технології, під якою розуміють систему дій, що підвищують ефективність навчання.

Орієнтація на особистість вимагає від учителя активної творчої діяльності, стимулює розвиток мислення в поєднанні з багатогранністю уяви. Тому вважаємо доречним використання на уроках особистісно зорієнтованих інноваційних педагогічних технологій, в яких посилений творчо-діяльнісний та комунікативний компонент. Ефективність їх, в свою чергу, залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня.

Учителі-методисти, учителі-практики шукають відповідь на питання: якими мають бути сучасні уроки української мови і літератури? Які критерії їхньої оцінки? Досвід показує, що сучасні уроки - це надзвичайно багатогранний процес педагогічної діяльності. Адже найголовніше на уроці - єдність форми і змісту, реалізація цілей і завдань.

На думку автора, методичний супровід сучасного уроку неможливий без оп­тимального поєднання інноваційних інформаційних та інтерактивних технологій у поєднанні із традиційними формами і методами, осучасненими за допомогою мультимедійної техніки. Тому у своїй роботі учителі-словесники повинні приділяти значну увагу організації процесу навчання таким чином, щоб він сприяв розкриттю, вираженню здібностей учнів, формуванню в них мислитель них, інформаційних і творчо-комунікативних компетенцій. При цьому створювати відповідні умови для особистісного розвитку дитини через проєктування навчального середовища та розширення змістового, етико-емоційного поля уроку засобами саме творчо-дослідницьких інтерактивних та новітніх мультимедійних технологій.

Ураховуючи, що нині вчитель потребує методологічної підготовки, орієнтації в тих набутках, що має сучасна лінгводидактика, автор посібника прагне не стільки глибоко розкрити теоретичні основи інтерактивних технологій навчання чи їх елементів, скільки представити вчителям розробки і підходи до організації освітнього процесу, які будуть мати для них практичну цінність.

У посібнику висвітлено методичні матеріали з використання творчо- дослідницьких інтерактивних технологій навчання при вивченні простого речення в шкільному курсі граматики української мови. Узагальнено досвід роботи авторки, учительки української мови і літератури, котра працює над впровадженням в освітній процес інноваційних інтерактивних та інформаційних технологій, що сприяють вихованню особистості, яка здатна вчитися і яка хоче вчитися, причому вчитися не просто заради процесу, а у співвідношенні зі своїми особистими значущими проблемами. Подано відомості із загальних питань синтаксису, словосполучення та простого речення у вигляді логічних схем, опорних конспектів, таблиць, які узагальнено відбивають основні положення лінгвістичного матеріалу. Це спростить і полегшить роботу з вивчення теоретичного матеріалу, допоможе відтворити, узагальнити й систематизувати матеріал із теоретичних питань синтаксису. Крім того, опорні конспекти мають практичне спрямування, оскільки дають певні рекомендації щодо визначення, класифікації та характеристики мовних явищ, що в свою чергу сприятиме виробленню навичок синтаксичного аналізу словосполучення та простих речень різних типів. Поряд із синтаксичними відомостями до кожної з тем пропонуються правила пунктуації. Це допоможе здобувачам освіти удосконалити навички пунктуаційної грамотності.

Сподіваємося, що пропонований навчально-методичний посібник стане до душі усім учителям-словесникам, студентам-філологам, допоможе розширити й удосконалити методику, значно урізноманітнити уроки, покращити стан викладання української мови і літератури, глибше осмислити концептуальні засади мовної освіти, процес її стандартизації й успішно виконувати завдання, визначені нашою державою у вихованні молодого покоління громадян України.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТИЛІСТИКИ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ

1. Особливості вивчення синтаксису в шкільному курсі граматики української мови

 

«Граматика - душа мови, поза нею естетика мови просто неможлива, оскільки саме граматичні норми та особливості їх використання є тим ядром, що дає можливість правильно донести думку, комунікативні завдання, які ставить перед собою мовець» (Із рецензії на посібник А. П. Загнітка «Український синтаксис»//Дивослово. - 1999. -№ 3).

 

«Речення - це зоряний разок слів-намистин, що світяться алмазно, висіюють опукло і виразно. Найкращі нам разки найкращих слів низати в речення сам Бог велів».

Дмитро Білоус

 

Невід’ємною ознакою освіченої, всебічно розвиненої особистості є висока мовленнєва культура, що передбачає вміння активно використовувати як знаряддя спілкування сучасну літературну мову з усіма багатствами виражальних засобів, з притаманними їй нормами.

Невідповідність між теоретичними знаннями і практичними мовленнєвими вміннями негативно позначається на культурі мовлення, породжуючи різноманітні мовленнєві помилки. Щоб запобігти цьому, необхідно усвідомити, що володіти лише теорією мови недостатньо; важливо вміти орієнтуватися в конкретній мовленнєвій ситуації, ураховуючи зміст та мовні засоби вираження думки, володіти правилами мовленнєвої поведінки.

У курсі навчання української мови в сучасній школі важливе місце належить синтаксису, оскільки в синтаксичному ярусі мовної системи (реченні як найменшій комунікативній одиниці) знаходять найповніше вираження всі мовні одиниці інших рівнів, зокрема фонетичного, словотвірного, семантичного, морфологічного, стилістичного, набувають функціональної довершеності й логічної оцінки засоби мови і мовлення.

Український синтаксис і пунктуація мають свою тривалу історію становлення й формування.

Представники філософської школи епохи еллінізму - стоїки - упровадили термін «синтаксис» ще в III ст. до н.е., основним завданням якого вважали вивчення логічного змісту висловлень. Термін «синтаксис» (від гр. σύνταξις - військовий лад, побудова, поєднання, порядок) використовується у двох основних значеннях: 1) об’єкт вивчення (синтаксис української мови); 2) розділ науки про мову (синтаксис як наука).

Синтаксис української мови - це синтаксична будова мови, сукупність синтаксичних одиниць (словосполучення, просте речення, складне речення, висловлення) та правил, які регулюють творення й функціонування синтаксичних одиниць.

Синтаксис як наука - це розділ граматики, що вивчає синтаксичну будову української мови, форму і зміст синтаксичних одиниць, правила їх функціонування. Термін уживається також у більш вузьких, спеціальних значеннях, зокрема:

а) синтаксичні властивості окремих одиниць, тобто їх синтаксичні характеристики, синтаксичні можливості, наприклад, синтаксис словосполучення, синтаксис простого речення, синтаксис складного речення, синтаксис тексту;

б) синтаксичні особливості функціональних стилів сучасної української літературної мови (синтаксис наукового стилю, публіцистичного, офіційно-ділового, художнього та ін.);

в) індивідуальне явище - синтаксис мови письменника, синтаксичні особливості, характерні для творів того чи іншого письменника, поета, наприклад, синтаксис Т. Г. Шевченка, синтаксис Л. В. Костенко тощо.

Предметом українського синтаксису в сучасному мовознавстві є система синтаксичних одиниць, їх формально-граматична і семантична структура, синтаксичні зв’язки (предикативний, сурядний, підрядний), формальні способи вияву синтаксичних зв’язків (координація, керування, узгодження, прилягання) і семантики - синтаксичні відношення (наприклад, у складносурядному реченні - єднальні, протиставні, розділові, у складнопідрядному - часові, причинові, умовні, допустові та ін.).

Українська пунктуація почала формуватися з виникненням книгодрукування у XVI столітті. Під пунктуацією (від лат. punktuatio - punktum – крапка) переважно розуміють систему загальноприйнятих правил про вживання на письмі розділових знаків, які служать для членування писемного мовлення (зокрема тексту) відповідно до його синтаксичних, смислових або інтонаційних особливостей. В українських академічних граматиках, окремих шкільних підручниках пунктуацію здебільшого відносять до правописних норм, залишаючи її вивчення поза граматикою. Проте багато мовознавців, зокрема В. В. Бабайцева, Н. С. Валгіна, А. П. Загнітко, А. П. Медушевський, К. Ф. Шульжук та ін. розглядають пунктуацію в розділі «Синтаксис», уважаючи розділові знаки репрезентантами певних типів смислових, структурних і ритміко-мелодійних малюнків. Пунктуацію вивчають у трьох аспектах: 1) система загальнообов’язкових графічних позаалфавітних знаків, призначених для графічної організації й членування писемного тексту; 2) сукупність правил, норм пунктуаційного оформлення писемного тексту; 3) розділ мовознавства, який вивчає закономірності системи пунктуаційних знаків, їх функції і норми вжитку; досліджує особливості пунктуації як цілісної системи.

У шкільному курсі навчання української мови усталена пунктуаційна система, усе багатство розділових знаків вичерпно розкривається й засвоюється учнями саме під час вивчення синтаксису, ґрунтовного й виваженого аналізу синтаксичних одиниць. Пунктуація допомагає учню-читачу розуміти зміст написаного, сприймати виражені в тексті значення й відтінки, а тому, хто пише, - передавати певні значення й відтінки, які він вкладає у своє писемне висловлення, виділяти той чи інший реченнєвий компонент.

Лінгвістичні студії останніх років, у яких застосовано насамперед семантичний підхід до розгляду мовних одиниць, різноманітні методи й методики їх дослідження, а також опис їхнього використання залежно від ситуації мовлення, створили сприятливий ґрунт для дослідження такого суперечливого граматичного явища як речення. Ця найважливіша одиниця мови й мовлення залишається одним із найбільш дискусійних об’єктів у наукових працях. Незважаючи на різноманіття дефініцій, у яких речення розглядають із різних позицій, серед мовознавців досі немає єдиного погляду на сутність речення, а також на терміни, що характеризують його як одиницю мови чи як одиницю мовлення.

Основною лінгводидактичною ідеєю шкільної практики є навчання морфології на синтаксичній основі. Підготовка до сприйняття синтаксичних категорій здійснюється практичним шляхом. У процесі навчання синтаксису в 6- 7 класах звертається увага на морфологічні й лексико-морфологічні властивості синтаксичних одиниць. Під час вивчення морфологічних категорій обов’язково враховуються їх синтаксичні ознаки, що зумовлюються певними морфологічними властивостями. Ще академік В.В. Виноградов (1895-1969), розглядаючи зв’язок морфології й синтаксису як розділів граматики, слушно зазначав: «Нема нічого в морфології, чого нема чи раніше не було в синтаксисі... Морфологічні форми - це відстояні синтаксичні форми».

У 8-9 класах відбувається актуалізація пропедевтичних знань із синтаксису й пунктуації, систематичне опрацювання нових теоретичних відомостей та формування в учнів на цій основі синтаксичної й пунктуаційної компетентностей, що включають такі синтаксичні й пунктуаційні вміння й навички: виділяти словосполучення в реченні; знаходити в словосполученні головне й залежне слово; розрізняти словосполучення й речення; складати словосполучення за заданими схемами; добирати різні за будовою словосполучення для вираження того самого смислу; розрізняти прості і складні речення, види речень за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за будовою; визначати члени речення, звертання, вставні слова, відокремлені члени речення; правильно й доречно використовувати в мовленні різні види простих і складних речень; здійснювати синтаксичний розбір словосполучень і речень; визначати пряму й непряму мову; правильно інтонувати речення та їх складові частини тощо.

Важливо, щоб учні 8-9 класів свідомо опанували синтаксичну будову сучасної української літературної мови як ефективний засіб спілкування, розуміли закономірності функціонування синтаксичних конструкцій, особливості їх використання в певній мовленнєвій ситуації відповідно до завдань комунікативного дискурсу, тобто вміли орієнтуватися на важливу в даний момент інформацію (зокрема під час навчального діалогу, відповіді, бесіди, дискусії, дебатів, диспуту, попередження, зауваження, поради, пропозиції тощо), яка становить сутність відповідної комунікації й задля повідомлення якої ця комунікація має відбутися, інтонувати речення різних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення. У цьому процесі важливе значення має послідовне урізноманітнення граматичної будови мовлення учнів на рівні слова, словосполучення й різних видів речення (за метою висловлювання, емоційним забарвленням, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ, зокрема просте, складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове, складне речення з різними видами зв’язку та ін.). Адже цікавим є той співрозмовник, який послуговується не одноманітними структурами, а може варіювати синтаксичні конструкції залежно від завдань комунікації, пунктуаційно грамотно оформлювати діалогічні й монологічні висловлювання тощо. Володіння арсеналом синтаксичних конструкцій допомагає зробити мовлення правильним у функціонально-граматичному відношенні, точним - у смисловому й виразним в естетичному.

Відповідно до оновленої нормативно-правової бази неперервної мовної освіти навчання учнів 8-9 класів синтаксису й пунктуації української мови має поєднувати інноваційні освітні підходи в їх нерозривному взаємозв’язку й взаємозумовленості, зокрема компетентнісний (формування ключових, предметних і міжпредметних компетентностей як загальної здатності, що ґрунтується на знаннях, досвіді й цінностях особистості), особистісно зорієнтований (забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовного й мовленнєвого розвитку кожного учня, його самобутності, самоцінності; сприяння культурній ідентифікації дитини та ін.), діяльнісний (перехід від асоціативної, статичної моделі знань до динамічно структурованої системи розумових дій; удосконалення видів мовленнєвої діяльності школярів через аудіювання, читання, говоріння, письмо; формування когнітивних стратегій тощо). У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти обґрунтовано концептуальні засади інноваційних освітніх підходів, зокрема особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів; компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей; діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища. Такий взаємозв’язок і взаємозумовленість підходів обґрунтовуємо дитиноцентрованою спрямованістю освіти XXI століття, яка передбачає формування духовно розвиненої, креативної особистості з високою гуманітарною культурою, гуманістичним світоглядом, моральними цінностями й творчим мисленням, активною громадянською позицією тощо.

У методиці навчання учнів 8-9 класів українського синтаксису й пунктуації використовуються такі лінгводидактичні прийоми: аналіз словосполучень; поширення й скорочення різних видів речень; заміна одних синтаксичних одиниць іншими; перебудова/переконструювання синтаксичних конструкцій; складання речень за опорними словами або схемами; редагування речень; повний або частковий синтаксичний розбір речення (тексту); синтаксичний розбір із використанням графічних символів; синтаксичний аналіз синтаксичних одиниць; синтаксично-стилістичний аналіз синтаксичних одиниць; складання синтаксичних конструкцій за схемами; спостереження над логічною інтонацією в реченні, ритмомелодикою синтаксичних конструкцій тощо. Активізують мисленнєву діяльність школярів лінгвістичні казки, пунктуаційні кросворди, ребуси, творчі завдання.

Отже, як влучно постулює О. Є. Русинова: «...Кожен мовленнєвий акт - творчий акт, але рівень і характер цієї творчості, аксіологічно визначуваний ціннісною шкалою культури, значно вищий. Основна проблема - створити механізм виведення мовної особистості на цей рівень». Систематичне вивчення учнями 8-9 класів синтаксичного рівня мовної системи на комунікативній основі дає можливість сформувати національно-мовну особистість, свідомого носія мови з мовною культурою, мовним смаком і мовною стійкістю, який на метарівні не тільки послуговується великою кількістю мовних одиниць різних структурних рівнів, моделей, синтаксичних конструкцій певних видів і сполучних засобів для реалізації всіх різновидів дискурсивного діалогу, але й здатний до творчого мовотворення, мовомислення і мовопродукування.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СУЧАСНОГО УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ СЛОВЕСНОСТІ

2.1. Особливості технології уроків української мови

 

Основним підходом до впровадження системи навчання і виховання у сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчальної роботи є урок. Стосовно процесу навчання урок виконує інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти: мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів.

Методисти сучасним уроком вважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвивальною, виховною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.

Сьогодні, згідно з вимогами Державних стандартів базової і повної середньої освіти, необхідно змінювати традиційні рамки уроку, посилювати його місткість, підвищувати рівень індивідуалізації навчання і самостійної роботи учнів, розвивати їх творчу активність.

Завданнями сучасного уроку є:

- відповідність навчального матеріалу з української мови та літератури вимогам науковості, оптимальності, єдності навчання і виховання, зв’язку з життям;

- реалізація комплексної мети уроку: навчальної, виховної та розвивальної;

- урахування вікових особливостей учнів та їх пізнавальних можливостей, інтересів і запитів;

- реалізація інноваційних технологій сучасного уроку;

- інтегральність уроку (використання міжпредметних зв’язків);

- цілеспрямованість і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями, що виникають у результаті створення проблемних ситуацій;

- практична спрямованість уроку - всебічний мовленнєвий розвиток учнів.

У працях сучасних методистів сформульовані основні вимоги до уроків мови, які орієнтують учителя на те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів учнів, формуванню навичок самостійного здобуття знань, прищеплюванню любові до праці.

Вимоги до сучасного уроку:

- відповідне теоретичне підґрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку;

- за умови належного наукового рівня забезпечувати оптимальність змісту уроку;

- урок має бути містким, але не перевантаженим, бо порушення цієї умови призводить до механічного запам’ятовування матеріалу, послаблення інтересу, раціонально використовувати час;

- урізноманітнювати види робіт, методи та прийоми навчання і викладання, організаційні форми уроку, широко поєднувати індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи;

- добирати суб’єктивно значущу для учнів інформацію, тексти художніх творів і різноманітні мовленнєві зразки для наслідування;

- забезпечувати інтенсивну мовленнєву практику учнів, цілеспрямовану і систематичну роботу над розвитком зв’язного мовлення;

- постійно активізувати учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвивати їхню самостійність та ініціативність;

- ураховувати навчально-виховні можливості уроку, передбачати, щоб зміст сприяв вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня;             

- виховувати в учнів стійкий інтерес до мови та літератури;

- постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелект та естетичні потреби школяра;

- дбати про високу педагогічну культуру вчителя-словесника, його постійне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.

Пошуки засобів ефективного навчання спонукають до нововведень в освітній роботі, зумовлюють створення і застосування педагогічних технологій, які забезпечують цілеспрямоване вироблення в учнів певних якостей. Шкільна практика, як ніколи, виявилася тепер наближеною до науково-педагогічних надбань. Спостерігається ефект зустрічних течій, коли творчі напрацювання вчителів знаходять всебічний глибокий теоретичний аналіз і повертаються у шкільне виробництво як науково обґрунтовані й практично доцільні моделі навчання.

Урок - елемент педагогічної системи, його технологія - це система дій, яка підвищує ефективність навчання.

Технологічний підхід до уроку дає можливість сконструювати такий навчальний процес, який відповідав би змісту і навчальній меті, що ставить перед собою й учнями вчитель.

Технологія навчання - сукупність адекватних до мети, завдань, принципів і умов навчання форм, методів, прийомів, які забезпечують ефективне поєднання теорії й практики на заняттях з української мови.

У фаховій літературі описано технології модульно-розвивального навчання, проблемного навчання, глибокого засвоєння на основі схемно-знакових моделей тощо. Розглянемо найбільш перспективні педагогічні концепції, що діють у галузях мовної і літературної освіти або можуть бути застосовані в них.

Модульне навчання - це пакет науково адаптованих програм для індивідуального навчання, що оптимізує на практиці академічні та особистісні досягнення учня з певним рівнем підготовки. Воно здійснюється за окремими функціонально автономними вузлами, відображеними у змісті, організаційних формах і методах, тобто за модулями, призначення яких - розв’язання конкретного кола психолого-педагогічних завдань.

Модульно-розвивальна технологія навчання

(за А. Фурманом)

Мета: забезпечення оптимізацїї соціального зростання вчителя й учня.

Завдання: самореалізація особистості вчителя й учня завдяки творчому прилученню їх до культурних цінностей, оптимальний розвиток кожного.

Принципи: духовність, інтелектуальний розвиток, модульність, динамічність, гнучкість, усвідомлення навчальних перспектив, паритетність.

Зміст: знання (гуманітарні, наукові) як інструмент свідомості; норма - соціальної взаємодії, пізнавальної, програмно-регуляційної; цінності - духовні, світоглядні, моральні.

Форма організації: модуль

Модульно-розвивальна технологія навчання є версією модульного навчання, розробленою українським психологом А.Фурманом як альтернативна нинішній кла­сно-урочній. Основне завдання: самореалізація особистості вчителя й учня, оптима­льний для кожного з них розвиток здатності до безпосереднього, продуктивного спілкування з навколишнім світом, людьми, власним «Я».

 

Структура уроку за технологією проблемного навчання

(За Н.Дайрі)

 

Суть проблемного навчання полягає у створенні для учнів проблемних ситуа­цій, в усвідомленні, сприйнятті, розв’язанні їх у процесі спільної роботи учнів і вчи­теля за умов максимальної самостійності перших і під загальним керівництвом останнього. Таке навчання відбувається за типовою схемою:

•   учитель створює проблемну ситуацію, для розв’язання якої учень має знайти й ви­користати нові для себе засоби діяльності;
•   учні аналізують ситуацію, усвідомлюють, що для них невідоме, шукають способи розв’язання проблеми, вчитель допомагає їм, надаючи необхідну інформацію.

Результатом проблемного навчання є нові знання, уміння, способи їх реаліза­ції, розумова діяльність учнів.

Технологія глибокого засвоєння знань на основі схемно-знакових моделей

(За В.Шаталовим)

Суть технології полягає у кількаразовому вивченні навчального матеріалу з використанням таких опорних конспектів:

• перший етап — розгорнуте образно-емоційне пояснення вчителем відібраних для уроків параграфів;

• другий етап — стислий виклад навчального матеріалу за опорним конспектом;

• третій етап — робота з підручником і опорним конспектом удома;

• четвертий етап — письмове відтворення опорних конспектів на наступному уроці;

• п’ятий етап — перевірка і контроль знань.

Цілі навчання - формування ЗУН, прискорене навчання, навчання всіх учнів з будь-якими індивідуальними даними.

Особливості методики: опорні схеми відображають основні одиниць інформації у взаємозв' язках; робота з опорними сигналами в 5 етапів (вивчення теорії в класі, домашня самостійна робота, фронтальний контроль засвоєння конспекту, усне промовляння опорного конспекту, узагальнення і систематизація); конкретизація абстрактного матеріалу; розробка системи навчальної діяльності учнів.

Використання схемно-знакових моделей можливе там, де дослідження мовно­го явища є складним для учнів. У процесі навчання мові моделювання доцільне при попередньому знайомстві з будь-яким цілим, тобто ще до початку його глибокого аналізу.

Будь-які моделі стоять посеред шляху від практики до теорії або навпаки - від теорії до практики.

 

 

Технологія інтегрованого уроку

Інтегрований урок - урок, в якому органічно поєднано відомості з інших на­вчальних предметів, поєднаних однією темою. Таке поєднання сприяє інформацій­ному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення ціка­вого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

Способи інтеграції

За змістом

(залучення матеріалу з інших дотичних предметів).

 

За способами пізнавальної діяльності

(спостереження, мовлення, мислення)

В інтегрованому уроці застосовується обидва способи інтеграції з переважан­ням залежно від теми заняття та рівня підготовки учнів.

 

Типологія інтегрованих уроків української мови і мовлення

(за Л. Варзацькою)

•   вступні уроки (уроки до певної навчальної теми з використанням міжпредметних зв’язків та інтегрованих видів діяльності);
•   базові уроки (уроки, спрямовані на вироблення, корекцію і контроль навичок, умінь узагальнювати і систематизувати виучуваний мовний матеріал. На цих уроках не використовуються інтегровані засоби навчання, ефективними є міжпредметні зв’язки);
•   заключні уроки (уроки з вивчення певної теми та широким використанням інтегро­ваних видів діяльності, що активізують словесну творчість, розкривають виражальні можливості мовних засобів (слова, граматичні форми, інтонації).

Технологія особистісно-зорієнтованого уроку

Увібравши в себе елементи різних методик (розвивального, модульно- рейтингового навчання, педагогіки співробітництва), особистісно-зорієнтоване на­вчання ставить за мету зробити учня суб’єктом навчальної діяльності, забезпечити можливість навчання за індивідуальною програмою, створити умови для його само­визначення й самореалізації, спиратися на інтереси, цінності, схильності, психолого-фізіологічні особливості (пам'ять, увагу, уяву, мислення) особистості.

Учитель, обираючи особистісно-зорієнтоване навчання, має пам’ятати:

•   стиль спілкування на уроці повинен ґрунтуватися на педагогіці співробітництва;
•   урок слід будувати на діяльнісній основі: учень активно працює — одноосібно, у парі, групі, кооперативно;
•   оволодіння навичками ціле визначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов’язковим;
•   учитель має спиратися на суб’єктивний досвід, психофізіологічні особливості школяра, його інтереси, ціннісні орієнтації, індивідуальний стиль навчальної діяль­ності, створювати атмосферу успіху;
•   учень постійно має знаходитися в ситуації вибору;
•   використовувати активні й інтерактивні методи навчання.

Структура особистісно-зорієнтованого уроку

(за А. Фасолею)

Мотивація (мета: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми).

Цілевизначення (мета: чітке визначення цілей, забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони мають досягти на уроці й чого від них чекає вчитель).

Рефлексія (мета: обговорення роботи на уроці, а саме участі кожного в спільній діяльності, аналіз здобутих результатів, труднощів, обговорення шляхів подолання недоліків у роботі, осмислення своїх відчуттів, порівняння їх з відчуттями й мірку­ваннями однокласників, планування досягнення намічених цілей). Послідовність формування рефлексивних умінь має такий вигляд: аналіз і оцінка — взаємоаналіз і взаємооцінка — самоаналіз і самооцінка.

Оцінювання (на уроці оцінюються: рівень навченості учнів - традиційне вистав­лення оцінок за знання); рівень научуваності - оцінка навчальних можливостей, зо­на найближчого розвитку (за Л.Виготським); рівень особистісного зростання.

Складові технології уроку української мови
(за М. Пентилюк)

 

 

Найголовніші ознаки технології уроку:

- сучасність - постійне прагнення до новизни і вдосконалення змісту уроку;

•   оптимальність - спроба досягти навчально-виховних цілей при економічному ви­користанні часу;
•   інтегральність - синтез знань з мови, літератури, історії, краєзнавства тощо;
•   науковість - опора на досягнення сучасної лінгвістики, лінгводидактики, лінгвопсихології;             
•   відтворення процесу навчання і його результатів;
•   програмування діяльності вчителя й учнів;
•   використання різноманітних засобів навчання, ІКТ;
•   якісна і кількісна оцінка результатів уроку.

 

2.2. Інтерактивні технології та методи навчання

Успішному формуванню в учнів досвіду творчої діяльності сприяють методи навчання, які характеризуються:

•          практичною спрямованістю на основі розроблених підходів до визначення складності творчих завдань, їх систематизації;
•          здатністю оптимально поєднуватися;
•          забезпеченням необхідних педагогічних умов для їх реалізації.

Підґрунтям такого навчання є активізація пізнавальної діяльності учнів за до­помогою активного спілкування: учня з учнем; учня з групою учнів; учня з учите­лем; учителя з представником групи; учителя з групою учнів; учителя з класом. Таке навчання в методиці одержало назву комунікативно-ділового або інтерактивно­го. Тому й методи, які використовують під час такого навчання (дискусія, рольова гра, моделювання тощо), також називають інтерактивними.

Термін «інтерактивні методи» відносно новий. Його ввів у 1975 році німець­кий дослідник Ганс Фріц. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, перебування у режимі бесіди, діалогу, дій. Відповідно інтерактивним може бути метод, під час викорис­тання якого той, хто навчається, є учасником, що здійснює щось: говорить, управ­ляє, моделює, пише, малює тощо, тобто виступає не тільки слухачем, а й бере акти­вну участь у тому, що відбувається, власне, є учасником освітнього процесу.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес ор­ганізується на засадах постійної активної взаємодії усіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлек­тують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Учитель в інтерактив­ному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який не «за­микає» навчальний процес на собі. Необхідними умовами в процесі інтерактивного навчання є чіткий план дій і конкретні завдання для учні і вчителя, співпраця між учнями класу, між учнем і вчителем. Результати навчання досягаються через взаємні зусилля учасників процесу навчання, за умови чіткої організації, що передбачає мо­делювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення про­блем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.

Інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації освітнього процесу й дають змогу:

•          полегшити процес засвоєння програмового матеріалу;
•            активізувати навчальну діяльність учнів;
•              формувати навички аналізу навчальної інформації, творчого підходу до засво­єння навчального матеріалу;
•              формулювати власну думку, правильно її висловлювати, додавати свою точку зору, аргументувати й дискутувати;
•              моделювати різні ситуації й збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;
•              вчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;
•              налагоджувати конструктивні стосунки в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, шукати компроміси;
•              знаходити раціональні шляхи розв’язання проблем, формувати навички проек­тної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею спів­праці тих, хто навчає, і тих, хто навчається, вчить їх конструктивно взаємодіяти, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу ат­мосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.

 

2.3. Структура інтерактивного навчання

Інтерактивний урок - спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

О. Пометун, Л. Пироженко визначають умовну робочу класифікацію за фор­мами навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології. Вчені розділяють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності уч­нів:

•   інтерактивні технології кооперативного навчання;
•   інтерактивні технології кооперативно-групового навчання;
•   інтерактивні технології ситуативного моделювання;
•   інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань.

Інтерактивні технології кооперативного навчання

Кооперативна форма навчальної діяльності - форма організації навчання у ма­лих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. Кооперативне навчання здійснюється як в групах, так і в парах.

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок.

Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп: робота в парах; ротаційні (змінювані) трійки; два - чотири - всі разом; кару­сель; робота в малих групах; діалог; синтез думок; спільний проєкт; пошук інфор­мації; коло ідей; акваріум.

Інтерактивні технології кооперативно-групового навчання

До цієї категорії відносяться інтерактивні технології, які передбачають одно­часну групову (фронтальну) роботу всього класу. Групова (фронтальна) форма ор­ганізація навчання - передбачає навчання однією людиною групи учнів чи цілого класу. Усі учні працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів: обговорення проблеми в загальному колі; мікрофон; незакінчені речення; мозковий штурм; навчаючи - вчусь; ажурна пилка; аналіз ситуації (Case-метод); вирішення проблем; дерево рішень.

Інтерактивні технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі - побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру, підпорядковану дидактичній меті (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самостійно обирають собі роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), тренер (підказка учням для прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення). Види інтерактивних ігор: імітаційні ігри; симуляційні ігри; судове слухання; громадські слухання; рольова гра.

Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань

Дискусія - широке публічне обговорення спірного питання. Вона може виступати як метод засвоєння знань, закріплення їх, вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як метод стимулювання і мотивації уміння. Є кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:

- побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за всім матеріалом, яка відбувається на останньому уроці;

- включення дискусійного компонента в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу;

- побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговорення її результатів.

Найбільш поширеними у вітчизняній методиці навчання є метод прес; займи позицію; неперервна школа думок; дискусія; дебати.

Основна структура інтерактивного уроку

I. Мотивація навчальної діяльності.

II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

III. Надання необхідної інформації.

IV. Інтерактивна вправа - центральна частина заняття.

V. Підбиття підсумків, оцінювання роботи на уроці.

 

2.4. Інтерактивні технології кооперативного навчання

Парну і групову роботу організовують як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною уроку узагальнення умінь та навичок.

Магічні дрібнички

1. Учні об’єднуються в групи, а не розподіляються! З об’єднаних учнів виростають дорослі, здатні об’єднуватися і працювати разом, виростає об’єднана країна, держава або нація.

2. Усе, що пропонують учні, має бути прийняте і обговорене.

3. Якщо відповідь учня неправильна або неповна, пропонуємо йому опрацювати необхідну інформацію, не вказуючи прямо, що попередня відповідь була неправильна чи неповна.

4. Ніхто з учнів не повинен залишатися поза обговоренням.

5. Рішення учнів повинні сприйматися серйозно.

6. Ефективною групова робота буде в групі не більше 5-6 осіб. Більші групи потребують інших технологій.

РОБОТА В ПАРАХ

Технологія роботи в парах особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти отримують можливість вільно говорити, висловлюватись. Робота в парах дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилятися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. Серед них можна назвати такі:

• обговорити короткий текст, завдання, письмовий документ;

• взяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відео чи іншої навчальної діяльності;

• зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного;

• сформулювати підсумки навчального заняття чи серії занять з теми;

• розробити спільно питання до викладача або інших учнів;

• проаналізувати разом вправу, ситуацію чи проблему;

• протестувати чи оцінити один одного;

• дати відповіді на запитання вчителя;

• порівняти записи, зроблені в класі, й узагальнити.

Робота в парах є основою для організації самостійної роботи під час занять в класі. На відміну від роботи в малих групах, де учні по черзі відповідають, в парах будь-якого типу в кожний момент половина учнів відповідає, а друга половина контролює. Потім вони міняються ролями. У такій системі робота учнів в класії проводиться з використанням трьох видів пар: статичної, динамічної і варіаційної (рис.1).

Статична пара передбачає спільну роботу учнів, які сидять за одним столом (рис.1, а). Організувати роботу такої пари можна наступним чином:

1. Пропонуємо учням завдання, ставимо запитання для невеличкої дискусії чи аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання, фактів або ситуації, наведених у завданні, даємо їм 3-5 хвилин на продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

2. Визначаємо, хто з них буде висловлюватись першим, і пропонуємо обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допоможе звикнути до чіткої організації роботи в парі.

3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами. За потребою це може бути початком дискусії або іншої навчальної діяльності.

Рис. 1. Схема роботи в статичних (а), динамічних (б) та варіаційних (в) парах

Динамічна пара — це мала група з 4-х учнів, які сидять за сусідніми столами. Кожний працює з кожним, тричі змінюючи партнера (рис. 1, б). Організувати роботу динамічної пари можна наступним чином:

1. Поставте учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної конкретної ситуації. Після їх розв’язання дайте їм 3-5 хвилин часу для обдумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

2. Об’єднайте учнів у пари, запропонуйте обговорити свої ідеї один з одним. Визначте час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Попередьте, що пари обов’язково мають дійти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

3. Об’єднайте пари в четвірки і запропонуйте обговорити попередньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов’язкове.

Варіаційна пара — це варіант колективної роботи в малій групі з 4-х учнів. Кожний працює то з одним, то з іншим учнем із четвірки. При цьому здійснюється обмін матеріалами, варіанти яких будуть опрацьовані кожним членом мікро групи (рис.1, в). Цей варіант кооперативного навчання отримав назву «Карусель» і вважається найбільш ефективним для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань.

Така технологія застосовується:

• для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежними

позиціями;

• для збирання інформації з будь-якої теми;

• для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань;

• для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Організувати роботу за такої схеми можна наступним чином:

1. Розставте стільці для учнів у коло, коли кожен сидить навпроти іншого.

2. 3а сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець і опиняються перед новим партнером. Мета — пройти коло, виконуючи поставлене завдання.

РОТАЦІЙНІ (ЗМІНЮВАНІ) ТРІЙКИ

Найефективніший цей варіант кооперативного навчання для активного, ґрунтовного аналізу та обговорення навчального матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Організація роботи:

1.                   Розробіть різноманітні запитання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або поясненого матеріалу.
2.                   Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку справа і трійку зліва. Разом усі трійки мають утворити коло.
3.                   Дайте кожній трійці відкрите запитання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це запитання по черзі.
4.                   Після стислого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці й є постійними членами трійки. Результатом буде цілком нова трійка.
5. Ви можете рухати трійками стільки разів, скільки у вас є запитань.

«ДВА - ЧОТИРИ - УСІ РАЗОМ»

• Використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше в октетах тощо.

• Допомагає в навчанні як викладення, так і вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами.

• Переваги методу в тому, що навчає вести переговори і робити вибір.

• Проте слід пам’ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

Організація роботи:

1. Ознайомлення учнів з питаннями для обговорення, дискусії тощо.

2. Об’єднання учнів у пари і обговорення завдання з метою прийняття узгодженого рішення - консенсусу (обов’язково).

3. Об’єднання пар в четвірки і обговорення попередньо досягнутих рішень щодо поставленої проблеми. Прийняття спільного рішення обов'язкове.

4. Обговорення питання, узгодження позицій і вироблення спільного рішення в більшій групі.

«КАРУСЕЛЬ»

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується:

•     для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;
•     для збирання інформації з будь-якої теми;
•     для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (напрямку, термінів);
•     для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Як організувати роботу

1. Розставте стільці для учнів у два кола.

2. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому - обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.

3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє - рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером, мета - пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

РОБОТА В МАЛИХ ГРУПАХ

Роботу в малих групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовують малі групи тільки у тих випадках, коли навчальне завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

Організувати роботу учнів в малих групах можна наступним чином:

1. Переконайтеся, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів - вони не стануть докладати зусиль.

2. Об’єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох учнів. П’ятеро - це оптимальна верхня межа для обговорення в рамках малої групи. У процесі формування малих груп остерігайтеся навішувати будь-яких «ярликів» на учнів.

3. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу - «пліч-о-пліч», один проти одного. Усі члени малої групи повинні добре бачити один одного для подальшого спілкування в процесі обговорення завдання та прийняття рішення.

4. Повідомте (нагадайте) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи:

• спікер (капітан), головуючий (керівник малої групи):

- зачитує завдання, яке має виконати група;

- організовує порядок виконання;

- пропонує учасникам команди висловлюватися по черзі;

- заохочувати групу (команду) до роботи;

- підбиває підсумки роботи;

- визначає доповідача.

• секретар малої групи:

- веде записи результатів роботи групи;

- записи веде коротко й розбірливо;

- як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.

• посередник (рефері):

- стежить за часом, відведеним на роботу;

- заохочує групу до роботи;

- може вводити додаткову інформацію, якщо бачить у цьому потребу.

• доповідач:

- чітко висловлює думки групи щодо шляхів вирішення завдання;

- доповідає про результати роботи групи.

5. Будьте уважні до питання внутрішньо групового менеджменту (керування). Якщо один із учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу малої групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.

6. Дайте кожній малій групі конкретне завдання й інструкцію (правила, рекомендації) щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити їх максимально чіткими. Малоймовірно, що мала група може сприйняти більш як одну чи дві, навіть дуже чіткі, інструкції за один раз.

7. Стежте за часом. Дайте групам досить часу на виконання завдання. Вирішіть, чим зайняти малі групи, які виконують завдання раніше за інших.

8. Подумайте і вирішіть питання щодо методів заохочення (оцінки) і їх впливу на роботу в групах. Забезпечте нагороди за групові зусилля.

9. Будьте готові до певного дискомфорту в аудиторії, підвищеного шуму, характерного для методу спільного групового навчання.

10. Під час роботи малих груп обійдіть їх, запропонувавши допомогу. Зупинившись біля визначеної групи, не відволікайте уваги на себе. Подумайте про свою роль у подібній ситуації.

11. Запропонуйте малим групам подати результати роботи.

12. Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися. Використайте їхні ідеї наступного разу.

13. Прокоментуйте роботу малих груп з точки зору їх навчальних результатів та питань організації процедури групової діяльності.

14. Зробіть для себе висновки щодо недоліків, які мали місце в організації роботи в малих групах, аби в майбутньому їх уникнути.

Приблизно таким чином має бути організована робота малих груп доти, доки вона стане звичною (ординарною) для учнів.

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання малими групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі такі варіанти організації роботи груп.

«ДІАЛОГ»

Суть його полягає у спільному пошуку малими групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі, матриці, спільному рішенні тощо. Діалог виключає протистояння, критику позицій тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

Клас об’єднується у 5-6 малих робочих груп та групу експертів із числа «сильних» учнів. Малі групи отримують 5-10 хвилин для виконання навчального завдання. Група експертів готує свій варіант виконання завдання (еталон), стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці (комп’ютері) або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім по черзі надається слово одному доповідачеві від кожної робочої групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. До зошитів учнів занотовується кінцевий варіант.

«СИНТЕЗ ДУМОК»

Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в робочі групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці (комп’ютері), а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані таким чином матеріали передають експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним рішенням (еталоном), роблять загальний звіт, котрий обговорює академічна група.

«СПІЛЬНИЙ ПРОЄКТ»

Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й «Діалог». Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків. По завершенню роботи кожна мала група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей доповідачем груп складається спільний проєкт, який рецензується групою експертів.

«ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ»

Різновидом, прикладом роботи в малих групах є командний пошук інформації, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання, а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити дуже потрібний, але «сухий», іноді нецікавий навчальний матеріал.

Для малих груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. До них можуть належати:

• друкований роздатковий матеріал;

• нормативні документи;

• державні та галузеві стандарти;

• підручники та навчальні посібники;

• довідкові видання;

• матеріали мережі Інтернет;

• прилади та обладнання тощо.

Учні об’єднуються в малі групи. Кожна з них отримує запитання по темі навчального заняття. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці заняття заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються.

КОЛО ІДЕЙ («РАУНД РОБІН», «КРУГОВА СИСТЕМА»)

Метою є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі малі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій, проблем), які групи представляють по черзі. Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі малі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дасть можливість кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

Як варіант можуть подаватися по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань. Для створення списку думок, точок зору можна попросити кожного учня по черзі запропонувати одну ідею усно або написати свою думку чи ідею на картці без імені. Вчитель збирає всі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

«АКВАРІУМ»

Це форма діяльності учнів у малих групах, ефективна для розвитку навичок спілкування, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що діти вже мають добрі навички групової роботи. Для цього вчитель об’єднує учнів у малі групи по 4-6 осіб і пропонує їм ознайомитися із завданням.

Одна з груп сідає в центрі класу (або на початку середнього ряду, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити працюючу групу від слухачів певною відстанню. Ця мала група отримує завдання для проведення дискусії, сформульоване приблизно так:

• прочитайте завдання вголос;

• обговоріть його в малій групі;

• за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення.

Поки діюча мала група займає місце в центрі класу, вчитель знайомить решту учнів із завданнями і нагадує правила дискусії у групах. Пропонується вголос протягом 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв’язання проблемної ситуації. Діти, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорення проблеми групою, розташованою в центрі аудиторії.

По закінченні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а вчитель ставить до класу такі запитання:

• Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

• Чи була ця думка достатньо аргументованою?

• Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливими?

На таку бесіду відводиться 5-10 хвилин. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша мала група й обговорює наступну ситуацію.

Наприкінці вчитель повинен обговорити з учнями хід групової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах «Акваріуму» можна підбити підсумки заняття або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної малої групи.

 

2.5. Активізація пізнавальної діяльності здобувачів освіти засобами інноваційних технологій

(із досвіду роботи автора)

Нові технології — це унікальна можливість

відійти від шаблону, це ніби чистий ковток повітря

Г. Токмаль

«Будь-яке навчання людини - це не що інше, як мистецтво сприяти прагненню природи до свого розвитку», - говорив Й.Г. Песталоцці. При цьому навчання, виховання, самовиховання виступають як єдиний процес, що розвиває особистість та адаптує її до навколишнього світу. Вважаю, що головне і вирішальне значення для особистісного розвитку має діяльність самої особистості, внаслідок чого у неї формуються якісно нові звички, риси. Основною умовою успіху є висока пізнавальна активність.

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті пріоритетним напрямком у розвитку освіти є підготовка людей високої освіченості, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукоємних та інформаційних технологій. У зв’язку зі зміною соціальних вимог відбувається переосмислення ролі вчителя у процесі модернізації системи освіти в Україні. З огляду на сучасну критично- креативну парадигму особистісно зорієнтованого навчання та виховання, висока професійна компетентність учителя, його готовність до педагогічного співробітництва і співтворчості зі своїми учнями є вирішальними для забезпечення якісної освіти.

Перехід до 12-річної школи об’єктивно зумовлює переведення освітнього процесу на технологічний рівень. Тому повинні змінитися пріоритети у діяльності вчителя. Повинні бути використані особистісно зорієнтовані інноваційні педагогічні технології, в яких посилений творчо-діяльнісний та комунікативний компонент. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Орієнтація на особистість вимагає від учителя запровадження педагогічних технологій, які включають учнів в активну діяльність, стимулюють розвиток мислення, уяви, викликають зацікавленість і позитивне ставлення до навчання.

На мій погляд, методичний супровід сучасного уроку неможливий без оптимального поєднання інноваційних інформаційних та інтерактивних технологій із традиційними формами і методами, осучасненими за допомогою мультимедійної техніки.

Працюючи над проблемою активізації пізнавальної діяльності здобувачів освіти на уроках української словесності засобами використання інформаційних технологій, особливу увагу приділяю організації процесу навчання таким чином, щоб він спряв розкриттю, вираженню здібностей учнів, формуванню у них мислительних, інформаційних і творчо-комунікативних компетенцій. При цьому створюю відповідні умови для особистісного розвитку дитини через проєктування освітнього середовища та розширення змістового, естетико-емоційного поля уроку засобами саме новітніх мультимедійних технологій. Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, одержання і зберігання інформації відкриває нові можливості для застосування комп’ютерів в освітньому процесі. Інформатизація освіти - це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, тобто характеризуються високою інформативністю, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, розширюють сфери сприйняття, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання, а отже, дають учителеві простір для творчості.

Інформаційні технології навчання надають можливість учителю для досягнення дидактичної мети застосовувати як окремі види навчальної роботи, так і будь-який їхній набір, тобто спроєктувати навчальне середовище. Орієнтовані на вчителя інструментальні засоби (програми - конструктори уроків) дозволяють йому оперативно поновлювати зміст навчальних і контролюючих програм відповідно до появи нових знань і технологій. Учитель одержує додаткові можливості для підтримки і спрямування розвитку особистості здобувача освіти, творчого пошуку й організації їхньої спільної роботи.

Навчально-пошукова, дослідницька робота здобувачів освіти на уроках української словесності спрямована на набуття ними навичок елементарного аналізу, вміння зіставляти, порівнювати, узагальнювати, доводити власну думку, будувати логічно правильне і композиційно завершене висловлювання. Особливу увагу приділяю реалізації таких принципів:

•          використання проблемно-пошукового методу вивчення програмового матеріалу;
•          добираю завдання, що містять суперечку, викликають дискусію, спонукають до роздумів і пошуків, підвищують інтерес учнів до пізнання, відкриття нового;
•          поєдную традиційні форми роботи з новими технологіями.

У своїй практиці активно використовую інноваційні форми проведення уроків: інтегровані уроки, уроки-подорожі (зустрічі), уроки-ділові ігри, уроки-КВК, аукціони знань, уроки винаходу, уроки творчості; віддаю перевагу таким формам роботи, як поетичні хвилинки, розповіді від імені героя, складання сенканів, творчих робіт на одну літеру.

На уроках української мови та літератури належне місце займає робота з комп’ютером, мультимедійною дошкою. Розробляю презентації у програмі Microsoft PowerPoint як мовного, так і літературного матеріалу, створюю опорні конспекти, тестові завдання на платформах «Всеосвіта», «Наурок», в Google Формах, використовую завдання з LearningApps, користуюся відео з YouTube.

Вважаю, що мультимедійні технології на уроці мають служити дитині, як і будь-який засіб навчання, досягненню мети уроку, оптимізації навчального процесу. Такий урок - яскравий, динамічний, результативний.

Вивільнення навчального часу дає змогу також урізноманітнити заняття і підвищити якість навчання. У своїй роботі застосовую вивчення мовного матеріалу укрупненими частинами. Завдяки «стисненню» програмового матеріалу з’являється реальна можливість планувати систему різнотипних уроків у межах конкретного розділу. Унаслідок систематичного використання узагальнювальних таблиць і опорних схем досягається економія навчального часу, створюються умови для активізації пізнавальної діяльності.

Одним із прийомів, що допомагає залучати школярів до активної діяльності на уроці, є робота з узагальнюючими таблицями і схемами, яка полягає у стислому викладі і зображенні основних положень навчального матеріалу, чіткому визначенні основних його ідей. Такий підхід сприяє розвитку аналітичного і синтетичного мислення: зошит з узагальнюючими схемами і таблицями дає учням цілісну картину окремих розрізнених правил, допомагає тримати в пам’яті логічні зв’язку певного визначення, бо узагальнюючі схеми і таблиці мають здебільшого характер алгоритму і служать для практичного використання.

За узагальнюючою схемою можна повторити матеріал на уроці приблизно шість разів, а саме під час:

•          творення такої схеми;
•          зображення її на дошці;
•          перенесення в зошити;
•          виконання вправ з використанням схеми;
•          зіставлення схеми з матеріалом підручника;
•          формулюванням висновків.

Завдання виготовляти таблиці, схеми, моделі корисно давати здобувачам освіти. Вони самі відчувають, що виготовлення наочних посібників є однією з потреб, а тому працюють старанно, з задоволенням. Так, можна виготовити з кожної теми моделі, схеми, картки самоконтролю, контрольні завдання, пантбуки, кроссенси, таблиці до настінного тлумачного словника: «Говори правильно!», «Пиши правильно!», «Перевір себе», «Стеж за наголосом».

Щоб процес вивчення української мови був усвідомленим і цікавим, активізував пізнавальну діяльність учнів, схеми, таблиці повинні охоплювати, по-перше, теоретичний матеріал з мови до однієї теми, до кількох, до всього розділу. По-друге, теоретичний матеріал повинен закріплюватися значною кількістю тренувальних вправ, проблемних питань та завдань для самоперевірки. До того ж, все це може закладатися в програму комп’ютера або на мультимедійній дошці.

Щоб уроки української мови були цікавими, використовую різнорівневі завдання. Вивчати мистецтво слова - означає широко використовувати на уроці різноманітні творчі методи і прийоми, зокрема, словесне малювання, інсценування, художню розповідь, відтворення епізодів, уривків, складання різних планів, створення кадрів до кіносценарію улюбленого вивченого твору.

Постійно практикую подачу нової теми з використанням власних опорних схем, таблиць, малюнків, віршів-підказок чи загадок, віршів і творів, які починаються на одну літеру, віршів-сенканів. Такий підхід до пояснення навчального матеріалу здійснюю на основі принципів диференціації та індивідуалізації. Уроки стають більш ефективними, а в учнів активно працює над сприйняттям матеріалу не тільки слухова, а й зорова пам'ять. Це сприяє кращому запам’ятовуванню та результативному відтворенню теми уроку, виробляє в учнів уміння послідовно викладати свої думки, формує естетичні смаки.

Інтерактивні технології сприяють прилучанню учнів до поетичного слова, розвитку їх творчих здібностей. Практикую, щоб гімназисти самі пропонували завдання творчого характеру

Підвищення грамотності неможливе без роботи над помилками, допущеними під час написання творів та переказів. Учні часто редагують речення, тексти, пишуть цікаві творчі роботи. Члени творчих груп допомагають учителеві під час уроку, коли учні складають сенкани, пишуть твори чи вірші. Дбати про досконале володіння мовою має кожен, хто піклується про своє духовне збагачення й прагне до ефективного спілкування з іншими людьми.

Для ефективного засвоєння граматики і стилістики добираю систему практичних занять, які спрямовані на творче засвоєння теоретичного матеріалу. Основним завданням вправ є закріплення теоретичних відомостей про синтаксичні явища, вироблення в учнів навичок самостійного аналізу, застосування на практиці правил граматики. Виконуючи вправи, учні повинні вміти розрізняти словосполучення за ступенем зв’язаності компонентів, правильно виділяти типи підрядного зв’язку у словосполученнях; звернути увагу на структурну схему і парадигму речення, уміти виділяти види синтаксичного зв’язку в реченні, класифікувати речення за структурою, метою висловлювання, емоційним забарвленням. Виконуючи вправи на координацію підмета з присудком, повинні пам’ятати, що з простим підметом присудок координується за граматичними ознаками. Особливу увагу зосереджую на координації присудка й однорідних підметів.

Сучасні технології використовую і в позакласній роботі, організовуючи конкурси, літературно-мистецькі години, пошукову діяльність учнів, що сприяє їх зацікавленню, згуртовує колектив.

Зміцнюю матеріальну базу кабінету, створюю електронну картотеку матеріалів та електронний банк уроків.

Таким чином, структура уроку з використанням комп’ютера, мультимедійної дошки є багатоваріантною. Такий урок:

• формує не тільки знання, а й розвиває особистісну сферу учнів;

• уводить їх у сферу психічної діяльності;

• сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності;

• дає можливість унаочнити дидактичний матеріал;

• вивільнює час для закріплення умінь та навичок;

• робить урок більш інформативним.

Використання комп’ютерних засобів на уроках мови дає його учасникам великі можливості щодо переробки інформації. Учитель одержує додаткові можливості для підтримки і спрямування розвитку особистості здобувачів освіти, творчого пошуку й організації їхньої спільної роботи.

На зміну всебічному розвитку особистості прийшов «гармонійний розвиток особистості», який включає в себе відповідну сукупність технологій розкриття й розвитку в особистості задатків, якостей і здібностей, що забезпечує творчу діяльність учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III. МОДЕЛЮВАННЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

З ВИКОРИСТАННЯМ ТВОРЧО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

 

Тема. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ Й РЕЧЕННЯ ЯК ОСНОВНІ ОДИНИЦІ СИНТАКСИСУ. ПІДРЯДНИЙ І СУРЯДНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ СЛОВАМИ Й ЧАСТИНАМИ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

(за матеріалами роману П. Куліша «Чорна рада»)

Мета: узагальнити й систематизувати знання гімназистів про речення, його види; учити розрізняти словосполучення й речення, сурядний і підрядний зв’язок між словами й частинами складного речення; поглибити елементи лінгвістичного аналізу твору на матеріалі роману П. Куліша «Чорна рада»; розвивати логічне мислення, стійку увагу, навички пошуково-дослідницької роботи; удосконалювати пунктуаційні навички, уміння виправляти мовленнєві, змістові, лексичні помилки; виховувати любов і повагу до рідного слова, до історичного минулого держави.

Тип уроку: інтегрований урок (урок узагальнення й систематизації знань).

Обладнання: портрет П. Куліша, виставка творів письменника, тексти роману «Чорна рада», історична карта, ілюстрації до твору, опорні схеми, гаджети для проходження тестів.

Форми роботи: репродуктивна бесіда («вільний мікрофон»), коментоване письмо, комунікативний практикум («метод «Прес»), самостійна робота, пошукова робота («Два - чотири - усі разом»), літературознавчий практикум, інтелектуальна розминка, тестовий контроль знань на платформі «Всеосвіта», виразне читання поезії.

Епіграфи. Минуле - річ свята, і завжди хвилюючий доторк до неї.

Тамара Севернюк

                   І скажуть колись люди: коли народ сей пережив і такі часи і не загинув, то він сильний.

Леся Українка

Народе без пуття, без честі і поваги,

Без правди у завітах предків диких,

Ти, що постав з безумної одваги

Гірких п’яниць та розбишак великих!

Збагни, який ти азіат мізерний,

Своїм розбоєм лютим не пишайся.

Забудь навіки путь хижацтва скверний

І до сім'ї культурників вертайся.

«До рідного народу» П. Куліш

ПЕРЕБІГ УРОКУ

УСТАНОВЧО-МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП

І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Вступне слово вчителя.

ОПЕРАЦІЙНО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ ЕТАП

II. Актуалізація та корекція опорних знань і практичного досвіду учнів.

2.1. Перевірка домашнього завдання. Робота з картками.

КАРТКА 1

1. Записати слова у фонетичній транскрипції.

Осінній __________,

вівця __________,

джміль __________,

яблуньці __________,

шістнадцять __________,

стіл __________.

2. Запишіть слова, поставте, де потрібно, м’який знак.

Сім..сот, сьогодні, утр..ох, купец.кий, одес..кий, Кавказ..кий, бас..ко, різ..ко, різ..бяр, брин..чати, лл..ю, віз..му.

3. Виправте помилки у слововживанні.

Йти за ягодами _____________________

Сміятися над ними _____________________

Товари по знижених цінах _____________________

Комісія по працевлаштуванню _____________________

Приймати міри _____________________

Строгий виговор _____________________

 

КАРТКА 2

1. Записати слова у фонетичній транскрипції.

Розжувати __________,

дзюдоїст __________,

здається __________,

кишеньці __________,

в’їжджаємо __________,

ніяковість __________.

2. Запишіть слова, поставте, де потрібно, апостроф.

Грав..юра, п..ятирічка, брукв..яний, від..ємний, безправ..я, розм...якнути, мавп..ячий, п..юре, п..єса, двох..ярусний, б...язь, ф..юзеляж.

3. Виправте помилки у слововживанні.

Приходить на думку _____________________

Закид у мою адресу _____________________

За відсутністю часу _____________________

Думки співпадають _____________________

Творчий підйом _____________________

Пропозиції надавати _____________________

 

КАРТКА 3

1. Записати слова у фонетичній транскрипції.

Діяння __________, 

щабель __________,

дзвякає __________,

тьмяніє __________,

дочці __________,

узбережжя __________.

2. Запишіть слова, поставте, де потрібно, м’який знак.

Дяд..ко, пис..мо, емал.., памороз.., мороз.., постат.., близ..кий, бояз..кий, тон..кий, вуз..ко, гал..ці, Гал..ці.

3. Виправте помилки у слововживанні.

Багаточисленний мітинг ___________________

Крилатий вираз ­_____________________

Познайомитися з документом _____________________ 

У залежності від обставин _____________________

Чотири друзів про щось інтересне балакали _____________________

Давайте обговоримо питання _____________________ 

 

КАРТКА 4

1. Записати слова у фонетичній транскрипції.

Зілля __________,

Єдність __________,

Щирість __________,

Зарядка __________,

Свято __________,

Квітчання __________.

2. Запишіть слова, поставте, де потрібно, м’який знак.

Черкас..кий, близ..ко, київс..кий, перевір..те, прикарпатс..кий, тіс..ніший, св..ятковий, Уман..щина. брин..чати, нян..чити, Ман..чжурія, жен..шен..

3. Відредагуйте речення.

Нажаль, в аптеці не було самого ефектного обезболюючого препарату, який допомагає при такій болі _____________________­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­_______________________________________________

Музей заченяїться в вісімнадцять годин _____________________

Дасиш мені прочитати _____________________

Вони пробігли дві десятки кілометрів _____________________

 

2.2 Відтворення теоретичних відомостей.

Репродуктивна бесіда («вільний мікрофон»)

- Що вивчає синтаксис?

- Що називається словосполученням? Наведіть приклади.

- Які сполучення слів не є словосполученнями? Наведіть приклади.

- Яке слово в словосполученні є головним? Залежним? Наведіть приклади.

- Яким типом зв’язку - сурядним чи підрядним - поєднуються слова в словосполученні?

- Які існують види підрядного зв’язку між словами в словосполученні? Наведіть приклади словосполучень зі зв’язком узгодження, керування, прилягання.

- Яке словосполучення називається простим? Складним?

- На якій підставі словосполучення поділяють на іменні, дієслівні, прислівникові? Наведіть приклади.

- Чим словосполучення відрізняється від речення?

ВИСНОВКИ

Словосполученням називають синтаксичну одиницю, утворену поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку: безмежний степ, зоряна ніч, пахощі трав, гарячий від сонця, писати книжку про хліборобів, сидіти мовчки.

Словосполучення, як і слова, виконують функцію називання (номінативну), але на відміну від слів конкретизують поняття. Словосполучення, на відміну від речень, не мають закінченої думки, не є комунікативним засобом, не мають закінченої інтонації.

Словосполучення складається з головного та залежного слова. Головним є слово, від якого ставиться питання, залежне відповідає на питання: (який?) мелодійний спів, мелодія (чого?) пісні, наспівую (що?) пі-сню, говорити (як?) мелодійно. Залежне слово пов’язується з головним за змістом і граматично або лише за змістом.

Засобами граматичного зв’язку виступають:

- закінчення залежного слова: слухав інформацію, цікава інформація, повідомляючи студентам;

- закінчення і прийменник: навчання в університеті, зустріч з професором, підготовка до екзаменів, згаданий у доповіді, пам’ять на все життя.

Групи словосполучень за будовою.

За будовою словосполучення бувають прості (непоширені) і складні (поширені). Словосполучення, утворене поєднанням двох повнозначних слів, називають простим (непоширеним): розповідь про війну, радісне обличчя, перше враження, запросити додому. Словосполучення, утворене поєднанням трьох і більше повнозначних слів, називають складним (поширеним): цікава екскурсія по місту, навчальний заклад економічного профілю, написати твір про свій родовід, пробігти дистанцію дуже швидко.

Для синтаксичного аналізу складне словосполучення потрібно розкласти на прості: пробігти (що?) дистанцію, пробігти (як?) швидко, дуже (як?) швидко.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Поєднання слів, які не є словосполученнями:

1. Неповнозначне слово (прийменник, частка) + повнозначне: з-за хмари, з-поміж книг, заради миру, попід горою, незважаючи на дощ, принесіть же, розповіли б, таки написав.

2. Фразеологізми: байдики бити, дати березової каші, танцювати під чужу дудку, сім п'ятниць на тиждень.

3. Аналітичні (складні) форми слів: буду відпочивати — майбутній час дієслова; найбільш цікаво - найвищий ступінь порівняння прикметників; буду спортсменом, стану відомим — сполучення іменних частин мови з дієслівними зв'язками (складені іменні присудки).

4. Однорідні члени речення (сурядний зв'язок): день і ніч; добрий і чесний; я або ти; не свобода, а рабство; вітряно й холодно; ні ми, ні вони.

5. Граматична основа речення (підмет + присудок): Поле чорніє. Проходять хмари (М. Рильський). Блакить мою душу обвіяла (П. Тичина).

Примітка. Щодо останніх двох груп у мовознавстві існують різні погляди.

Групи словосполучень за способом вираження головного компонента.

Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, словосполучення поділяються на:

• іменні (головне слово іменник): історична пам'ять, турбота батьків, дорога на Київ, восьмий поверх, мої друзі, бажання вчитися, роздуми вголос;

• прикметникові (головне слово - прикметник): вірний присязі, вищий за брата, щирий серцем, готовий допомогти, безмежно щасливий;

• числівникові (головне слово - числівник): сім кілометрів, двоє спортсменів, третій за списком, декілька олівців, один з нас, чимало приїжджих;

• займенникові (головне слово - займенник): кожний з них, хто-небудь з нас, щось веселе, дещо з одягу, ніхто з присутніх;

• дієслівні (головне слово - дієслово: інфінітив, особова форма, дієприкметник, дієприслівник, безособові дієслова, форми на -но, -то): любити землю, милуватися пейзажем, знайомитися з колегами, виступити успішно, хвилює серце, займаємось спортом, трохи засмучений, усвідомлюючи відповідальність, повернувшись додому, щастить завжди, зачинено на ремонт;

• прислівникові (головне слово - прислівник): високо в небі, далеко від міста, ближче до світла, надзвичайно серйозно, удвічі краще, дуже тепло.

Примітка. У мові є словосполучення, різні за граматичною будовою, але однакові чи близькі за лексичним значенням, їх називають синонімічними: Шевченкові твори — твори Шевченка; материна пісня — пісня матері; книжкова полиця — полиця для книжок; готовий працювати — готовий до праці; поїхати додому - поїздка додому.

2.3. Коментоване письмо (робота біля дошки).

Записати словосполучення та сполучення слів, пояснити різницю між ними. Указати предикативні сполучення. У словосполученнях (сполученнях повнозначних слів із підрядним зв’язком) визначити головне й залежне слова. Вказати сполучення слів із сурядним зв’язком.

Українська гостинність; щиро вітати; традиції і звичаї; охоче зустрічати; минуле застерігає; врахувати помилки; життя триває; народна мудрість; батьки і діти; дослухатися до порад; розбудовувати державу; народ очікує; відчувати відповідальність; почуватися впевнено; молодь наполягає; історична справедливість.

Пояснювальний диктант.

Із записаних речень виділити кілька словосполучень (усно). Пояснити, чому не становлять словосполучення підмет та присудок, а також однорідні члени речення. Відповідь проілюструвати прикладами із записаних речень.

О краю, визначений Богом для щастя, щедрості й добра, що вмився водами Дніпра! Чому ти гнешся, мов тополя, на проклятущих на вітрах? (І. Цюпа.) В пахучій хмарі дощової глиці стоїть туман... І сонний гриб в смарагдовій куфайці дощу напився і за день підріс. Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи. Співає ліс захриплими басами, веде за повід стежечку худу (Ліна Костенко). Сміється сміх. ...Сміється так дитинно, стопричинно, сміється українно - ми живі... А доки ми сміємось - будем жити. (І. Драч.)

2.4. Відтворення теоретичних відомостей.

РЕПРОДУКТИВНА БЕСІДА («вільний мікрофон»)

- Що таке речення? (Реченням називається інтонаційно та граматично оформлена одиниця мовного спілкування, що виражає завершену думку).

- Які ви знаєте речення за метою висловлювання? (Розповідні, питальні, спонукальні).

- Які ви знаєте речення за емоційним забарвленням? (Окличні та неокличні).

- Які ви знаєте речення за будовою? (Прості та складні).

- Що становить граматичну основу речення?

- Які є другорядні члени речення?

- Які речення називають двоскладними? Односкладними? Навести приклади.

- Навести приклади означено-особового, неозначено-особового, узагальнено- особового та безособового речень; приклад називного речення.

- Які речення називають непоширеними? Навести приклади.

- Які речення називають неповними? Навести приклади непоширеного та неповного речень.

ВИСНОВКИ

Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).

Класифікація речень

Речення поділяються на:

1) за метою висловлювання:

- розповідні (стверджувальні та заперечні): Крива доріжка вела до Череваневого хутора Хмарища. А Черевань був тяжко грошовитий да й веселий пан із козацтва.

- питальні (власне питальні і риторично питальні): Хто там грюкає, наче в свої ворота? [Василь Невольник]. Де він? Чи в світлиці, чи в пасіці?

Відповідь на риторичні питання не передбачена: Що ж це у світі діється? Що б то робити?

- спонукальні: Поспішайте робити добро!

2) за емоційним забарвленням:

- окличні: Враг його знає, який тепер люд настав! Нехай на тебе так господь оглянеться, як ти на мене оглянувся!

- неокличні: Тепер він розпочав смутную думу про Хмельницького.

Окличні речення, так як і неокличні, можуть бути розповідними, питальними та спонукальними

3) за будовою:

- прості (одна граматична основа): Благословенна в болях ран Степів широчина бездонна (М. Рильський).

- складні (декілька граматичних основ): Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі (В. Сосюра).

4) за складом граматичної основи:

- двоскладні (наявні два головні члени речення): Земними плодами під зорями зоріє людини подвиг (М.Ткач)

- односкладні (має тільки підмет чи присудок): Вірю в пам'ять і серце людське (Б. Олійник)

5) за наявністю чи відсутністю другорядних членів:

- непоширені (немає другорядних членів): Люди - прекрасні. Земля - мов казка (В. Симоненко).

- поширені (наявні другорядні члени): Тільки родина у скрутну хвилину схилить надію тобі на плече (В.Крищенко)

6) за наявністю необхідних членів речення:

- повні (наявні всі необхідні члени речення): Нехай тендітні пальці етики Торкнуть вам серце і уста (Л. Костенко).

- неповні: Що може бути краще від друга? Нічого. Друг над усе. (Ю. Смолич).

7) за ускладненістю:

- ускладнені (наявні однорідні члени або відокремлені члени речення, звертання, вставні слова): Я так люблю рясне моє Полісся: Ліси, озера, сосни і блакить! В. Дячук

- неускладнені: В бентежнім серці буде битись Повік нескінчена весна. Є. Маланюк.

***

Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п'ятиповерхових будинків зародилася в 50-тіроки).

Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні: узгоджене означення стоїть перед означуваним словом; додаток - після керуючого слова; обставина може бути перед і після головного слова (у реченні ним виступає присудок).                            

2.5. Коментоване письмо (робота біля дошки).

Записати речення, підкреслити головні члени речення. Усно виділити у них словосполучення. Дати відповідь на запитання: у чому полягає відмінність між словосполученням і реченням? Прокоментувати, чому не становлять словосполучення підмет і присудок, а також однорідні члени речення (указати їх у реченнях). У виділених словосполученнях визначити головне й залежне слова, з’ясувати тип зв’язку між словами.

Було вже надвечір. Сонце світило стиха, без жари. Любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно та гарно, що все кругом неначе усміхалось. А подорожні були якось смутнії. Ніхто б не сказав, що вони ідуть у гості до веселою пана Череваня.

От же вони вже й під Хмарищем. А те Хмарище було окрите гаями, справді наче хмарами. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами. Через річку йшла до воріт гребелька. А ворота в Череваня не прості. Рублена башта під гонтовим щитом, і під башту вже дубові ворота, густо од верху до низу цвяховані. Бувало, і вдень і вночі сподівайсь лихого гостя - татарина або ляха. Над щитом - гостроверхий гребінь із дубових паль, а округ хутора - годящий вал.

Тепер він розпочав смутную думу про Хмельницького.

Ой настала жаль-туга да по всій Україні... Не один козак гірко плакав од сії думи, а Черевань тілько похитувавсь, гладючи черево.

Полковник Шрам, стоючи за деревом, дививсь на їх обох. Давно вже він не бачив свого смішливого приятеля, і хоть би кришечку перемінився Черевань. А божий чоловік, співаючи пісню, од серця голосить і до плачу доводить...

Слухав його Шрам довго, а далі вийшов із-за дерева та й став навпроти Череваня.

2.4 Комунікативний практикум («метод Прес»).

- До якого стилю мовлення належать подані речення?

Ці речення належать до художнього стилю мовлення. Адже він, по-перше, реалізується в жанрах художньої літератури [запропонований уривок взяти з роману]; по-друге, мета мовлення - різнобічний вплив на думки і почуття за допомогою художніх засобів; по-третє, йому притаманні специфічні мовні засоби.

- Що становить зміст мікротеми?

ТВОРЧО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ЕТАП

III. Застосування знань, умінь і навичок.

3.1. Презентація підібраних з мережі інтернет відеоробіт про життя і творчість П.Куліша.

Учитель. «І скажуть колись люди: коли народ сей пережив і такі часи і не загинув, то він сильний» (Леся Українка).

Минуле, навіть відступаючи, не зникає безслідно: воно переплітається із сущим, іноді лиш мрячить на обріях свідомості, зринає в болючому спогаді або приходить у снах. У чому причина руїни людських душ протягом тривалої історичної доби? Зрадництво? Віроломство? Боязнь проявити справжні свої почуття? Літопис минулого викарбовано в нашій історичній совісті, яку не кожен здатний почути через гордість і….?

https://www.youtube.com/watch?v=S8cNJLsL25U&ab_channel=%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9

https://www.youtube.com/watch?v=Mzt611vtEeo

 

3.2. Коментоване письмо (робота біля дошки).

Записати речення. Виділити в них словосполучення (усно). Пояснити, чому не становлять словосполучення підмет і присудок, а також однорідні члени речення (вказати їх у реченнях). У виділених словосполученнях визначити головне й залежне слова, з ’ясувати тип зв’язку між словами. Схарактеризуйте речення (усно).

Нахиливсь крилом єдиним журавель понад криницю. Ранок виніс на долонях сонця теплу паляницю. Нахилилась на криницю із відерцем журавлиця і стоїть, у вирій не зліта (П. Харченко). За журавлиними ключами вже осінь заміта сліди. І синім маревом ночами пливуть тумани від води (П. Малєєв). І «курли» ще й досі над полями лине, проводжає осінь тугу журавлину...

3.3. Словниковий диктант.

У записаних словосполученнях виділити головне й залежне слова, указати словосполучення поширені й непоширені, з’ясувати вид кожного за головним словом, визначити тип зв’язку між словами.

Осіння туга; золота пора; відлетіли у вирій; сумовите ячання; прощання з рідним краєм; закурликали протяжно; дуже високо; у захмаренім піднебессі; тужили відлітаючи; до наступної весни; вірність батьківщині; щедрі дарунки осені; прибрались ошатно; незрівнянна врода; несказанно прекрасні.

3.4. Розподільний диктант.

Записати словосполучення в три колонки, згрупувавши їх за зв’язком узгодження, керування і прилягання.

Неповторний краєвид; висловлення захоплення; неймовірно гарний; висловилися недвозначно; якнайвища оцінка; справжнісінька сенсація; стояли завмерши; знаменна подія; незабутнє враження; у центрі полотна; зачаровані колоритом; відгуки про пейзаж; не забулася відразу; на вершині слави; наперекір долі; освітлений яскраво; нестримно плине; працював захоплено.

3.5. Робота біля дошки.

Записати речення. Визначити в кожному граматичні основи. Пояснити, у чому полягає відмінність між реченням простими і складними, навести приклади. Указати речення поширені й непоширені, двоскладні й односкладні. Указати неповне речення.

Ніч прийшла. Зітхнули двері. Хата спить... (П. Харченко). Сонце. Осінь. І літа метелик. Може, це і є та благодать... (П. Вольвач). Зникли тіні, все поблідло. Промінь обрію сягнув (Б. Дегтярьов). Дерев столітніх видовжені душі кощаві руки в небо підняли (Л. Костенко). Останній вагон. Опустілий перон. У вікні — твій профіль холодний. Густішає дощ. Треба жити (П. Малєєв).

3.6 Літературознавчий практикум. Пошукова робота.

ТРОЄ СХОТІНОК

Я не хотів би ні царських палат,

Ні вертоградів пишно-прохолодних,

Аби у мене був з душею добрий лад,

Щоб не насилував я мислей благородних.

Я не хотів би світових утіх,

Що забавляють олухів великих,

Аби у мене був веселий в серці сміх

Серед моїх книжок, моїх палатів тихих.

Цураюсь я багатства, висоти

І популярності, ума отрути,

Аби Мадонною, о сонце дорога,

Сіяла ти мені в мої хмарні минути!

3.3. Художні засоби:

- епітети: «вертоградів пишно-прохолодних», «добрий лад», «мислі благородні», «світові утіхи», «олухи великі», «веселий в серці сміх», «палати тихі», «хмарні минути»;

- повтори: «Я не хотів би...», «Аби у мене був...»;

- метафора: «сміх був в серці»;

- звертання: «О сонце доброти»;

- риторичний оклик: «Сіяла ти мені в мої хмарні минути!»;

- інверсія: «Аби у мене був з душею добрий лад», «Щоб не насилував я мислей благородних», «Аби у мене був веселий в серці сміх...», «Цураюсь я багатства, висоти...», «Аби Мадонною, о сонце доброти,/Сіяла ти мені в мої хмарні минути!»

«Троє схотінок» вірш Пантелеймона Куліша. «Три схотінки» — це три бажання: миру душі, праця серед книг і рідна людина поряд. Пантелеймон Куліш озвучує свої найбільш заповітні бажання. Митець говорить про байдужість до суєти та про мрії. Його мрія: «з душею добрий лад», «веселий серця сміх» і мрія про жінку, котра б «сіяла ти мені в мої хмарні минути».

Використані у вірші художні засоби, забарвлюючись «різноманітними переносно-метафоричними і стилістичними відтінками, сплавляються висловлюваною письменником ідеєю в єдину образну систему» (С. Єрмоленко).

3.4. Інтелектуальна розминка.

У малих групах методом інтерактивної технології «два - чотири - всі разом».

- Зверніть увагу на специфіку авторського стилю.

- Які речення за будовою переважають у творі? (Складні).

- Чим можуть ускладнюватися речення? (Однорідними членами речення (підметами, присудками, додатками, означеннями, прикладками, обставинами), звертаннями (поширеними та непоширеними), вставними словами, зворотами (дієприкметниковими, дієприслівниковими, порівняльними).

- Чи є такі речення в аналізованому вірші? Укажіть їх.

 

СИСТЕМНО-УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНИЙ ЕТАП

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок.

Виконання тестових завдання на платформі «Всеосвіта» за покликанням https://vseosvita.ua/test/my/designer/2671090#vr-quest-anchor-38667850

V. Підсумок уроку.

VІ. Оцінювання знань здобувачів освіти. Домашнє завдання

Виконати індивідуальне завдання на картці, вивчити конспект.

 

Індивідуальне завдання

Прочитайте текст. Випишіть усі словосполучення, схарактеризуйте їх, поясніть їхні стилістичні функції.

Іду полем, бур'янищами, раз по раз обминаючи глибокі вирви з-під снарядів, ледве не вщерть налиті каламутною талою водою. Відлига вже третій день. Прислухаюсь до туману. Чи не обізветься де-небудь колодязна корба. А може, потягне звідкись пахучим солом'яним димом…

Але навкруги тиша. Тільки синиці посвистують. Інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

Я хапаю з землі мокру обталу грудку й навмання шпурляю в густе сіре місиво.

І знову йду. Під ногами джвякотить мокрий сніг. Поміж бур'янами вода дзюрчить, до яруг пробивається. Синички пурхають з бур'янини на бур'янину. А раз просто з-під ніг у мене заєць випорснув, аж грязючку в лице задніми лапами кинув. Одбіг кроків на п'ять і став, як пакілець. Він передні лапки до грудей приклав, вуха насторочив. Роздивлюся його добре зблизька. А тоді нехай біжить на всі чотири боки... (Г.Тютюнник)

 

«ЧАРІВНИЙ СВІТ У БАРВАХ ЗОЛОТИХ»

Урок-подорож, 5 клас

Речення. Граматична основа речення: підмет і присудок. Речення з одним головним членом

Мета: поглибити знання п’ятикласників про граматичну основу речення, способи вираження підмета і присудка; дати загальне уявлення про речення з одним головним членом; удосконалювати вміння відрізняти словосполучення від речення; формувати загальнопізнавальні вміння виділяти граматичну основу в реченні, порівнювати речення з повною граматичною основою і з одним головним членом, визначати спосіб морфологічного вираження підмета і присудка; розвивати логічне мислення, творчі вміння побудови речень і зв’язних висловлювань; виховувати мовну культуру, любов до природи, почуття поваги до рідного краю, збагачувати словниковий запас школярів.

Обладнання: мультимедійна дошка, комп’ютер, дидактичний матеріал, роздатковий матеріал.

Внутрішньопредметні зв’язки:

лексикологія: засвоєння нових слів (у тому числі й власне українських);

орфоепія: формування умінь правильного наголошення слів;

граматика: спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі підмета і присудка.

Тип уроку: урок засвоєння знань і формування на їх основі умінь і навичок.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

УСТАНОВЧО-МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП

I. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1. Вступне слово вчителя.

- Добрий день, діти. Сьогодні незвичайний урок, бо до нас завітали гості. Вони прийшли не просто так, а принесли з собою чарівні посмішки і доброту. Тож щиро усміхніться один одному, гостям, і почнемо наш урок, урок-подорож, під час якої ми будемо вивчати речення, його граматичну основу - підмет і присудок, речення з одним головним членом. Будьте уважні, адже подорожуючи разом з осінню, вам слід ознайомитися з реченням і його видами за наявністю граматичної основи.

Тож розгорніть зошити, запишіть число, класна робота і тему нашого уроку.

II. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.

Повторення вивченого матеріалу.

- Діти, погляньте, за вікном золота осінь. Ця пора року щедра на урожай, свята і барви. Недаремно так багато художників, композиторів, письменників присвятили їй свої твори. Ось, як писав про осінь український поет Володимир Сосюра:

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині,

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

Синьоока осінь їде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть копита,

Золоті копита чорного коня.

- Яке враження справили на вас ці рядки з вірша?

- Якою змалював Володимир Сосюра осінь?

- Які слова, підібрані поетом для опису осені, вам запам’яталися найбільше?

- Утворіть з ними словосполучення. Наприклад, вітер - холодний вітер.

- А зі скількох слів може складатися словосполучення?

- Яке слово називається головним, а яке - залежним у словосполученні?

- Які бувають словосполучення за будовою?

- А за видами?

- Молодці. А тепер чарівниця Осінь принесла вам завдання.

- Випишіть словосполучення з уривка даного вірша, розберіть їх (на партах - аркуші паперу з уривком вірша).

- Доведіть, що це дійсно словосполучення.

ДОДАТКОВО: поставте своєму однокласникові по словосполученнях запитання.

- Будьте уважні, чи може бути граматична основа речення словосполученням?

- А які ще сполучення слів не є словосполученнями? (По садах - іменник з прийменником, облітають квіти - підмет і присудок, обриває й розкида - однорідні члени речення).

ОПЕРАЦІЙНО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ ЕТАП

III. Сприйняття на засвоєння навчального матеріалу.

1. Творче спостереження над мовним матеріалом.

- Молодці. А тепер подивіться на проєкцію уривка вірша. Визначте зі скількох завершених частин він складається?

- За чим ви визначили ці речення? (за граматичною основою)

- Назвіть ці граматичні основи.

- Випишіть їх.

- Давайте підкреслимо підмети і присудки у цих реченнях.

Зверніть увагу! Ті речення, у яких немає другорядних членів речення, називаються непоширеними. А ті, що мають другорядні члени, називаються поширеними.

- Визначте поширені і непоширені речення.

То що ж таке речення? Пригадайте вивчений у початкових класах матеріал.

Речення - це найменша одиниця людського спілкування, яка є засобом вираження закінченої думки.

- Діти, у дерева є коріння - основа. А що є основою речення? (граматична основа).

- А як ще по-іншому можна назвати граматичну основу? (головні члени речення, підмет і присудок).

2. Робота з підручником.

- Добре. А щоб поглибити, розширити свої знання про речення, граматичну основу речення, звернімося до підручника.

- Розгорніть підручники на сторінці 66, §6 і прочитайте, що таке речення. Зробіть висновок своїми словами.

Діти читають вголос, пояснюють, розповідають за схемою.

ТВОРЧО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ЕТАП

IV. Виконання вправ та завдань на закріплення знань, формування умінь і навичок.

1. Робота з підручником.

- Виконаймо вправу 108 по рядах.

Перший ряд - виписує речення з одним головним членом - присудком (одно-складні речення).

Другий ряд - виписує речення з одним головним членом - підметом (одно-складні речення).

Третій ряд - виписує двоскладні речення (наявні і підмет, і присудок).

(Перевірити виконання вправи усно).

2. Робота зі схемою.

- А зараз поглибимо свої знання про граматичну основу речення. До складу граматичної основи речення можуть входити:

(Прочитати, визначити підмети і присудки, скласти свої речення за зразком).

- Отже, зробіть висновок про те, що ви дізналися про граматичну основу речення.

- Ці знання вам стануть у пригоді під час роботи над текстом.

3. Робота з текстом.

- Прочитайте текст.

(Усі діти мають роздруковані зразки текстів на партах).

- Визначте тему тексту.

- Доберіть заголовок до тексту.

- Визначте стиль і тип мовлення.

- Що означають три крапки в кінці тексту?

(Текст «Золота осінь» проєктується на мультимедійній дошці)

ЗОЛОТА ОСІНЬ

Осінь. Небо стало похмурим. Чомусь притихли птахи. Золотом і багрянцем вкрились дерева. Айстри сумно схилили голівки. Приморозило. Холодно. Небо розкреслюють журавлині ключі. Важко прощатися з рідним краєм. У повітрі срібляться тонкі нитки бабиного літа. Пахне червоними яблуками. Вони щедрий дарунок осіннього саду.

4. Робота з мовним матеріалом: дослідження та аналіз.

- Підкресліть у реченнях тексту граматичні основи (підмети і присудки).

- Скільки головних членів у першому речення?

- Яке це речення за наявністю (складом) граматичної основи?

- Прочитайте односкладні речення. Доведіть.

- Прочитайте двоскладні речення. Доведіть.

СИСТЕМНО-УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНИЙ ЕТАП

V. Узагальнення й систематизація вивченого.

1. Робота за картиною.

- Діти, ми подорожуємо в осінь, а разом з тим подорожуємо і країною Граматики. Тому наступна наша зупинка - Мистецька.

Демонструються картини осені.

- Погляньте, яка чарівна ця пора року - осінь. Так зобразили її художники.

Розгляд картин.

- А це картина українського художника Олександра Приходька. Чи подобається вам зображена осінь на ній?

ЗАВДАННЯ: декількома реченнями записати те, що зображено на картині, те, що вас найбільше вразило.

Наприклад, річка спокійна і по-осінньому задумлива. Дерева горять золотом. Небо глибоке і чисте.

2. Мовознавчий диктант.

- А тепер, щоби перевірити ваші отримані знання, проведемо мовознавчий диктант. Відповідати потрібно швидко, письмово і правильно.

1. Найменша одиниця людського спілкування, яка є засобом вираження закінченої думки, є ...

2. Граматична основа речення - це ...

3. Іменником і займенником у Н. в. однини виражається член речення ...

4. Присудок найчастіше виступає дієсловом, але рідше ...

5. Речення, у якому є підмет і присудок, називається ...

6. Речення, у якому є тільки підмет, або тільки присудок, називається ...

(Роботи перевіряються дітьми, які звіряють правильні відповіді зі слайдом).

VI. Підсумок уроку і домашнє завдання.

- Отже, діти, наша подорож в осінь закінчилася. Я вам дякую за урок.

(Оцінювання)

1. Рефлексійно-оцінювальний етап.

Доповніть речення.

- На сьогоднішньому уроці ми вчилися ...

- Найбільше мені сподобалося ...

- Я запам’ятав ...

2. Домашнє завдання.

Вивчити матеріал підручника (§6), доповнити текст про осінь декількома рядками).

«ПОДОРОЖ КРАЇНОЮ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ»

Урок-екскурсія, 5 клас

Просте ускладнене речення.

Узагальнення і систематизація вивченого

Мета: повторити і закріпити вивчений матеріал про просте ускладнене речення, вчити дітей використовувати набуті знання; розвивати усне й писемне мовлення; формувати культуру спілкування; удосконалювати навички роботи в групі, парах; виховувати любов до рідного слова, до столиці України - Києва.

Обладнання: картки (слайди) із завданнями, фотографії Києва.

Тип уроку: урок-екскурсія (застосування знань, формування умінь і навичок).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

УСТАНОВЧО-МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП

I. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1. Вступне слово вчителя.

Синтаксис — це душа мови. М. Рильський

Діти об’єднуються у пари і групи, на партах картки (слайди) із завданнями.

2. Вступне слово вчителя.

- Дорогі діти! Ви любите подорожувати, їздити на екскурсії у різні місця рідної країни. А сьогодні наша екскурсія буде незвичайною, бо я отримала запрошення від мешканців країни Простого речення. Вони хочуть, щоб ми провели екскурсію видатними місцями їхнього міста. Я бажаю всім щасливої подорожі, приємної зустрічі зі старими знайомими.

Отже, запишіть число, класна робота, тему уроку.

ТВОРЧО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ЕТАП

II. Виконання вправ та завдань на закріплення знань, формування умінь і навичок.

ПОДОРОЖ КРАЇНОЮ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

ЗУПИНКА 1 (показую малюнок країни Простого речення).

- Запрошую у Просте речення. Країна вам ця знайома, бо недавно вивчали її історію, знайомилися з незвичайними мешканцями, які населяють її. Що вас найбільше вразило?

ЗУПИНКА 2.

РОБОТА В ПАРАХ.

- Зараз ми пройдемося Центральною вулицею Простого речення.

Один із вас екскурсовод, а другий - турист. Турист запитує, а екскурсовод відповідає. Умова: питання не повинні повторюватися.

- До якої мовознавчої частини належить країна Просте речення?

- Що вивчає синтаксис?

- Що таке речення?

- Що таке граматична основа?

- На які питання відповідає підмет? Як підкреслюється?

- На які питання відповідає присудок? Як підкреслюється?

- Які є види речень за метою висловлювання?

- А за інтонацією?

- За характером граматичної основи?

- За наявністю (відсутністю) другорядних членів речення?

- Які ще члени, крім головних, можуть бути в реченні?

- На які питання відповідає і як підкреслюється додаток, означення, обставина?

- Чим може бути ускладнене просте речення?

- Що таке звертання?

- Яку роль виконують вставні слова?

- Які члени речення є однорідними?

- Як поєднуються між собою однорідні члени речення?

III. Практичні завдання.

ЗУПИНКА 3. ПІДМЕТ І ПРИСУДОК - ГРАМАТИЧНА ОСНОВА РЕЧЕННЯ.

- У країні Простого речення живуть брати Підмет і Присудок, погляньте, у яких замках вони живуть, бо вважають себе головними членами речення.

- Зупинимося біля них, поспілкуємося.

(На партах у кожного учня лежать завдання на картках).

- Брати Підмет і Присудок ознайомлять нас із Києвом.

1  група - у кожному речення підкреслити підмет і присудок.

Наша Вітчизна - Україна. Столиця України - Київ. Він приваблює туристів з усього світу. Історичні пам’ятки Києва є надзвичайно цікавими. Справжня перлина серед них - Софія Київська.

2  група - підмет і присудок попросили, щоб ви перебудували речення так, щоб між ними можна було поставити тире. У перебудованих реченнях підкреслити підмети і присудки.

Стародавню частину Києва можна назвати величним парком, символом нашої столиці є каштан. Цвіт каштана є окрасою герба Києва, складовою багатьох емблем є каштанове листя.

3 група - Діти! Інколи у братів виникають непорозуміння між собою, тоді кожен залишається сам. Визначте у реченнях граматичну основу.

Київ. Каштанове місто. Стоять висотні будинки. Вічно слухав би музику київських вулиць. Вони широкі та світлі, гомінкі та тихі. Любіть рідне місто, бережіть його.

ЗУПИНКА 4.

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕН РЕЧЕННЯ.

- Старші брати Підмет і Присудок мають менших братиків і сестричок. Це додаток, означення і обставина. Допоможіть старшим братам їх визначити. Доповніть рядки, підкресліть додаток, означення, обставину.

Софія ... і ... ворота міста, ... монастир і ... - ... лавра із залишками ... собору, ... Поділ і ... Борисфен — Дніпро — все це ... символи національної історії та культури.

... - ... Київ квапиться на роботу на великі заводи і в незліченні установи. Я бачу, який молодий наш Київ, який він бадьорий і життєрадісний.

Довідка: Золоті, Київська, Видубицький, Києво-Печерська, Успенського, старовинний, сивочолий, духовні, рано-вранці.

ЗУПИНКА 5.

РЕЧЕННЯ ЗА УСКЛАДНЕНІСТЮ ЧИ НЕУСКЛАДНЕНІСТЮ.

Коли зійдуться братики і сестрички, то про щось звертаються один до одного, висловлюють різні думки, припущення, тому до них у гості часто приходить Звертання, Вставні слова, Однорідні члени речення і часто ускладнюють його. Допоможіть їм розібратися між собою. Наведіть лад на цій зупинці, поставте між ними відповідні розділові знаки.

Києве мій

Я все люблю в тобі зелені береги Дніпра вулиці мого дитинства небесну бла-кить високі будинки каштанові вулиці.

Лину думкою мій батьку до тебе.

Добридень тобі столице моя Ти на щастя живеш у серцях українців і житимеш вічно.

ЗУПИНКА 6.

СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР РЕЧЕННЯ.

- Зібралися всі братики і сестрички: підмет і присудок, другорядні члени речення, звертання, однорідні члени речення, вставні слова, і попросили вас розібрати їх, підкреслити так, щоб усім було зрозуміло: хто і що ким є.

(Учні розбирають речення за схемою (по групах)).

Київ - це маленький куточок світу. По чужих землях розійшлася слава про наше золотоверхе місто.

Блукаю вулицями столиці, виходжу на круті й зелені схили Дніпра. Линуть звуки пісень, чую притишений сміх. Далеко озиваються зелені парки на косогорах. Білим полум’ям свічок догорають каштани.

Це мій Київ.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.

Оголошую групу, яка найактивніше працювала, нагороджую найактивніших оцінкою.

- Діти, екскурсія країною Простого речення відбулася. Вона поглибила наші знання про Київ - столицю України. Але наша екскурсія не закінчилася. Наступна відбудеться в країну Фонетику.

До зустрічі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ IV. СИСТЕМА ЗАВДАНЬ ЗІ СТИЛІСТИКИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

 

Тема 1. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису.

Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення

Ключові поняття теми: словосполучення, лексичні, фразеологічні, просте (непоширене), складне (поширене), підрядне словосполучення, способи підрядного зв'язку: узгодження, керування, прилягання; речення, граматична основа речення; речення просте і складне, односкладне й двоскладне, повне, неповне, поширене, непоширене, ускладнене, неускладнене.

 

1. «ВІЛЬНИЙ МІКРОФОН»

- Що вивчає синтаксис?

- Що називається словосполученням? Наведіть приклади.

- Які сполучення слів не є словосполученнями? Наведіть приклади.

- Яке слово в словосполученні є головним? Залежним? Наведіть приклади.

- Яким типом зв’язку - сурядним чи підрядним - поєднуються слова в словосполученні?

- Які існують види підрядного зв’язку між словами в словосполученні? Наведіть приклади словосполучень зі зв’язком узгодження, керування, прилягання.

- Яке словосполучення називається простим? Складним?

- На якій підставі словосполучення поділяють на іменні, дієслівні, прислівникові? Наведіть приклади.

- Чим словосполучення відрізняється від речення?

- Що таке речення?

- Які ви знаєте речення за метою висловлювання?

- Які ви знаєте речення за емоційним забарвленням?

- Які ви знаєте речення за будовою?

- Що становить граматичну основу речення?

- Які є другорядні члени речення?

- Які речення називають двоскладними? Односкладними? Навести приклади.

- Які речення називають непоширеними? Навести приклади.

- Які речення називають неповними? Навести приклади непоширеного та неповного речень.

 

 

2. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Вправа 1. Виправте ненормативні прийменникові сполучення. Поясніть причини виникнення таких помилок. З п’ятьма правильними формами складіть речення ділового стилю.

Згідно наказу 

відповідно постанови 

незважаючи обставини 

всупереч негараздів 

по можливості швидше 

дякуючи перемозі 

завдяки урагану 

завдяки хворобі 

завдяки неврожаю 

екзамен по математиці 

по проханням слухачів 

по поверненню додому 

по моїй думці 

коса по пояс 

ліки від грипу 

з відміною від тебе 

під відкритим небом 

купувати в розстрочку 

дивлячись на ніч 

мешкати по адресу 

на протязі року 

милуватися з краєвидів

 

Вправа 2. У записаних словосполученнях виділити головне й залежне слова, указати словосполучення поширені й непоширені, з’ясувати вид кожного за головним словом, визначити тип зв’язку між словами.

Осіння туга 

золота пора 

відлетіли у вирій    

сумовите ячання 

прощання з рідним краєм 

закурликали протяжно 

дуже високо 

у захмаренім піднебессі 

тужили відлітаючи 

до наступної весни  

вірність батьківщині 

щедрі дарунки осені 

прибрались ошатно 

незрівнянна врода  

несказанно прекрасні 

 

Вправа 3. Записати словосполучення в три колонки, згрупувавши їх за зв’язком узгодження, керування і прилягання.

Неповторний краєвид; висловлення захоплення; неймовірно гарний; висловилися недвозначно; якнайвища оцінка; справжнісінька сенсація; стояли завмерши; знаменна подія; незабутнє враження; у центрі полотна; зачаровані колоритом; відгуки про пейзаж; не забулася відразу; на вершині слави; наперекір долі; освітлений яскраво; нестримно плине; працював захоплено.

 

Вправа 4. Із поданого тексту виписати словосполучення й охарактеризувати їх за зразком.

Зразок. Робиться на землі – словосполучення, просте, дієслівне.

Місяць поволі піднімався все вище і вище, байдужим каламутним оком позираючи на те, що робиться на землі.

Несподівано з оповитої туманом степової балки виринув невисокий простоволосий отрок у білій вишиваній сорочці, підперезаний вузьким ремінним поясом, і, скрадаючись, почав наближатися до бойовища.

Тут, на горбку, він зупинився, висунув із бур’яну, мов ховрашок, чубату голову і сторожко оглянувся довкола (В. Малик).             

 

Вправа 5. Від поданих дієслів утворіть складені присудки. З якою метою такі присудки використовуються в офіційно-діловому та науковому стилях? З двома складеними присудками складіть речення.

Переговорити  

змагатися  

допомогти   

спостерігати 

боротися 

опиратися 

оголошувати  

поширювати 

оглядати  

наглядати 

перемогти 

розкладати 

збирати    

навчатися 

оперувати

 

Вправа 6. Користуючись фразеологічним тлумачним словником, замініть подані словосполучення фразеологізмами з числівниками, напр.: відразу, без перерви — одним духом.

Сам-самісінький  

до крайньої втоми

однакові люди  

дуже хворий

і далекі родичі  

виснажений

дуже далеко  

до пізнього часу

 

Вправа 7. Перетворити подані словосполучення так, зберігаючи при цьому їх значення, щоб у них змінилася форма підрядного зв’язку. Записати перетворені словосполучення.

Допомагати батькам  

срібний перстень 

полиця для книжок 

парта з дерева 

театр юного глядача 

дитяча бібліотека

звикнути читати книжки 

весело усміхатися 

іграшка з паперу 

щира людина 

допитливість хлопця

 

Вправа 8. Складні словосполучення розподілити на прості, а до простих додати слова, ускладнюючи їх. Як змінюється зміст словосполучень в обох випадках?

Брати участь у змаганнях, підійти до озера, пісня солов’я, суворо дотримуватися регламенту, зустріти біля школи, наблизитися до річки, розповісти зміст оповідання, підніматися на високу гору, аналізувати недоліки, написати товаришеві листа, посадити дерево, вивчати твори О. Гончара, сидіти у човні, вдячний за турботу, охочий до пісень, виконати з великим запізненням.

 

Вправа 9. Прочитайте текст. Випишіть усі словосполучення, схарактеризуйте їх, поясніть їхні стилістичні функції.

Іду полем, бур’янищами, раз по раз обминаючи глибокі вирви з-під снарядів, ледве не вщерть налиті каламутною талою водою. Відлига вже третій день. Прислухаюсь до туману. Чи не обізветься де-небудь колодязна корба. А може, потягне звідкись пахучим солом’яним димом…

Але навкруги тиша. Тільки синиці посвистують. Інколи пошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

Я хапаю з землі мокру обталу грудку й навмання шпурляю в густе сіре місиво.

І знову йду. Під ногами джвякотить мокрий сніг. Поміж бур’янами вода дзюрчить, до яру пробирається. Синички пурхають з бур’янини на бур’янину. А раз просто з-під ніг у мене заєць випорснув, аж грязючку в лице задніми лапами кинув. Од біг кроків на п’ять і став, як пакілець. Він приклав до грудей передні лапки, вуха насторочив. Роздивлюся його добре зблизька, а тоді нехай біжить на всі чотири боки.

 

Вправа 10. Доберіть і запишіть до поданих словосполучень синонімічні. Порівняйте будову й засоби граматичного зв’язку поданих і дібраних словосполучень. Якими відтінками значень вони відрізняються?

Символ нації

краї Донеччини

дозвіл батька

морський простір

вода із джерела

розмови ввечері

сила природи

постать людини

слово поета

листя дуба

лісові мешканці

осінні барви

телефон Сергія

записи Юлі

 

Вправа 11. Прочитайте твір Остапа Вишні. З’ясуйте, за допомогою яких мовних засобів автор досягає комічного ефекту.

Чухраїнці

Країна «Чукрен», як про те свідчать матеріяли, знайдені при розкопах гробниці чухраїнського царя Передери-матнюріохора, розлягалася на чималій просторіні від біблійської річки Сону аж до біблійської річки Дяну. Біля річки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гір. Це на Заході...

Південь країни «Чукрен» обмивало море з водою синього кольору. Синім те море зробилося дуже давно, ще тоді, коли найбільша в світі катаклізма одділила океан від землі. Тоді те море хотіло зробитися океаном - надулося, посиніло та так синім на весь свій вік і залишилося.

В синє море текла найулюбленіша чухраїнцями річка Дмитро.

А на південному заході була друга велика річка - Дситро. Від цих річок і чухраїнці прибрали назву: наддмитрянців і наддситрянців. Наддмитрянці - це ті, що жили над річкою Дмитром, а наддситрянці - над Дситром.

Чухраїнців було чимало: щось понад тридцять мільйонів, - хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть...

Як запитають було їх:

- Якої ви, лорди, нації?

Вони, почухавшись, відповідають!

- Та хто й зна... Живемо в Шенгеріївці. Православні.

«Чукрен» була країна хліборобська. На ланах її на широких росли незнані тепер хліба-книші, паляниці, перепічки... А найбільше чухраїнці любили на вгородах соняшники.

- Хороша, - казали вони, - рослина. Як зацвіте-зацвіте-зацвіте! А потім, як ісхилить голову і стоїть перед тобою, як навколюшках... Так ніби він - ти, а ти - ніби пан. Уперто покірлива рослина. Хороша рослина. Остап Вишня

 

Вправа 12. До кожної з поданих схем дібрати речення, різні за метою висловлювання та за емоційно-експресивним забарвленням.

• підмет + присудок + додаток;
• присудок + підмет + обставина;
• означення + підмет + присудок + додаток;
• означення + підмет + присудок + обставина.

 

Вправа 13. Виконайте орфографічно-пунктуаційне оформлення тексту.

Яс(ь)ніє небо над містом. Ле(г,х)ко (і,й) н(и,е)п(о,у)мітно відступає ніч(ь). Блякнуть зорі у в(е,и)с(о,у)кос(ь)ті. Тільки місяць х(е,и)зу(є,ї)т(ь)ся своєю вродою, відз(е,и)ркалюючись у (Д,дніпровій хв.(и,е)лі, та сонце (у,в)же гаряче плом(е,и)ніє на сході, опаливши в(е,и)дн(о,у)круг св.(о,у)їм жаром. Н(е,и)чутно, владно (з,із,зі) степу ш(е,и)роким фронтом, наче (у,в) облогу, б(е,и)ре місто с(ь)віта(н,нн)я... (Н. Рибак).

 

Вправа 14. Із наведеного уривка виписати двоскладні речення, охарактеризувати їх за схемою.

Які слова в українській мові найдавніші? Чи залишилися слова, які українська мова знала ще за часів її народження? Так, залишилися і молодо звучать і досі. Не доторкнулися до них тлінь і забуття. Бо ці слова нарекли вічне. Назвемо лише одне слово. Всі знають його - світле, сонячне, святе. Це слово мати. Воно прийшло до української мови з прасивої давнини, відшліфоване до досконалості численними поколіннями й випробуване часоплином на дужість. Нашій мові слово мати передала давньоруська мова. А давньоруська отримала від своєї попередниці - праслов’янської мови, що була спільною для всіх слов’ян мовою у найдавніший період їх історії (І. Вихованець).

 

Вправа 15. Котрі з поданих сполучень слів є синтаксичними словосполученнями? Виписати їх, охарактеризувати за схемою. Підкреслити лексичні словосполучення.

Новий автомобіль, наказ командира, порада вчителя, написати поему, сидіти мовчки, захоплено слухати пісню, зовсім молодий, сніг і дощ, Атлантичний океан, Далекий Схід, піймати облизня, пасти овець, пасти задніх, пекти раки, замилювати очі, буду конспектувати, білий вірш, батько й мати, малий, але розумний; молодий, проте поважний; доброзичливий і люб’язний, повага до старших, мовний апарат людини, неозначена форма дієслова, стріляний птах, більш вразливий, більше читати, збити з пантелику.

 

Вправа 16. Списати текст, визначити тип речення за метою висловлювання. З’ясувати граматичні засоби питальних (питальна інтонація, порядок, питальні слова) і спонукальних (спонукальна інтонація, присудок у формі наказового способу, спеціальні частки) речень.

I. Скільки ж слів створив наш народ? Чи спроможні ми порахувати усі слова?.. На жаль, ніхто не відповість на питання: скільки ж слів у сучасній українській мові? Не відповість навіть найталановитіший мовознавець. Це важко зробити з багатьох причин. Хоча б тому, що мова формувалася упродовж віків, завжди відгукуючись на зміни в житті. Кожне покоління отримує цей неоціненний скарб від своїх попередників, збагачує його і передає нащадкам. Ота предивна рівновага відносної стабільності і вічного руху витворює з мови найдосконаліше знаряддя нашого мислення й почуття, найвитонченіший інструмент зростання. То хіба ж спроможні ми порахувати усі слова, наявні в сучасній українській мові?! Це і загальновживані слова літературної мови, і терміни різних наук, і діалектні та застарілі слова... До того ж повсякчас народжуються нові слова. Ні, бажання перелічити усі слова нездійсненне! (І. Вихованець).

II. У гулі століть, у нездоланності народної пісні, у злетах мислі, у праці і борні зростало і розпросторювалося у світ найкоштовніше творіння українського народу, основа його духовності - рідна мова.

 Усі прояви життя - від тремтіння травинки на лузі до пророчої Тарасової думи - зберігає народ у рідному слові, передаючи нащадкам естафету гідності, мужності і любові. Проходять віки, вмирають люди, але живе народ, допоки лунає рідна мова й пісня рідна. Допоки буде перегук поколінь і потреба серця шанувати й леліяти слово матері. Допоки буде жага творчості - і в ній щоденна причетність кожного з нас до життя слова рідного.

Живе в нашому народі вічний вогонь пісні. Збагачуймось від роду і до роду українською піснею, нетлінно-вічним словом Кобзаря. Несімо у всесвіт титанну і горду мисль Івана Франка і Лесі Українки, оповиту в народне слово. Хай геній, тепер ще маля, готує світові прийдешнє слово. Нехай щастить йому і його слову на дорогах вічності (І. Вихованець).

III. Земна краса завжди линула у натхненне слово. Багатюща скарбниця української пісні, казки, легенди, поезії. Усі покоління несли і вічно нестимуть у рідну мову все прекрасне на землі і в серці. У багатобарвних мовних перлинах тонко передано те, чим ми захоплюємося, що переживаємо у хвилини єднання з природою. Хай вічно звучить музика народного слова. Нехай неповторні його пахощі стануть для кожного з нас найдорожчими і найріднішими.

Від давніх часів і до наших днів митці слова прагнули оспівати красу рідної землі. У поетичних рядках увічнено ніжність серця і роздуми про людське буття. Перегорнімо ще раз сторінки книг наших найбільших чарівників слова Тараса Шевченка, Івана Франка і Лесі Українки - і ви вкотре переконаєтеся: яка геніальна простота їх безсмертних творінь! (І. Вихованець).

 

Вправа 19. Знайдіть ненормативні словосполучення, зредагуйте їх, запишіть, прокоментуйте правки.

Провідна роль

ведучий вчений

громадська організація

ведучий концерту

суспільний лад

громадське доручення

писати по-українськи

провідна зірка

суспільний діяч

по праву особистої власності

впізнавати по голосу

інженер по освіті

за великим рахунком

наступного дня (тижня)

освоювати виробництво

 освоювати потужності

відпустка по догляду за дитиною

по цьому факту

за вказівкою

наступна зупинка

освоювати випуск

по заказу

наступний урок

наступні факти

освоювати науку

 

3.               КУЛЬТУРА СЛОВА

Правильно

Неправильно

Пробачте мені мені болить дотримати слова оволодіти ситуацією опанувати професію зрадити принципи називати на ім'я звернутися за адресою відправити поштою прийшов у справі прасувати білизну м’яке крісло килимові доріжки відчинити двері сходова клітка купувати праску нові стільці пофарбовані вікна кришталева ваза чисте скло неправильний номер змусив вивчити властивий дітям колишні випускники розгорнути книгу відкрити виставку характерний для дітей черговий у їдальні черговий по школі довів теорему відчинити вікно опанувати знання дякувати сестрі збиткуватися над ним іти по ягоди комісія для складання заходи щодо поліпшення сталося через недбальство один раз на місяць ввести до складу радіти з успіхів переоблік загорніть у папір основи закладати глузувати з підлітка пропустити по хворобі меблевий магазин відповідальність підвищувати збитки завдати посаду скасувати трапляються помилки що купуєте взуттєвий магазин квартплату вносити навчальний корпус великий виторг тримай виделку освіту здобути політику формувати магазин відчинений пляшка води замовити борщ достовірність встановлювати обсяг збільшувати платіж здійснювати присягу складати план складати пільги поширювати потреби задовольняти шкоду заподіяти чинність набирати функції виконувати територію упорядковувати тариф підвищувати пропозиції вносити приділити увагу світять ліхтарі мийний засіб перехожий не зупинився хай вам щастить дільничний лікар стережись автомобіля брати участь взяти до відома аптека за 100 метрів освітлена вулиця снігова гора викликати конфронтацію грошові засоби є доказом ігнорувати правила збільшити кількість наступний день нехтувати вказівками підбити підсумки підвести очі подати довідку порядок денний поширити досвід правильно зрозуміти рівень підвищився розв’язати задачу справжність документа виявити турботу приділити увагу о шостій ранку стан надходження коштів справжність документа виконати роботу недоліки враховано ціна, цінник плани на майбутнє автобіографія непритомніти, зомліти нанести шкоду більша частина ліцеїстів прочитаймо погляди збігаються

Вибачте мене; я вибачаюся мене болить держати слово керувати становищем оволодіти професію зрадити принципам називати по імені звернутися по адресу надіслати по пошті прийшов по справі гладити більйо м’ягкий стул коврові дорожки відкрити двері лєснічна клітка купляти утюг нові стульчики покрашені окна хрустальна ваза чисте стікло невірний номер заставив вивчити притаманний дітям бувші випускники розкрити книгу розпочати виставку притаманний дітям черговий по столовій черговий у школі доказав теорему відкрити вікно оволодіти знаннями дякувати сестру поїдатися з нього іти за ягодами комісія по здаванню заходи з поліпшення сталося із-за недбальства раз в місяць зарахувати в склад радіти через успіхи переучот замотати в бумагу основи започаткувати глузувати над підлітком пропустити із-за хвороби мебельний магазин відповідальність збільшити збитки надати посаду ліквідувати бувають помилки що купляєте обувниий магазин квартплату заплатити учбовий корпус велика виручка тримай вилку набути освіти політику провадити магазин відкритий бутилка води заказати борщ достовірність встановлювати обсяг збільшувати платіж здійснювати присягу прийняти план здійснити пільги поширювати потреби задовольняти шкоду завдати чинність набирати функції виконувати територію облагородити тариф збільшувати пропозиції вносити приділити увагу світять фанарі миючий засіб перехожий не зупинився хай вам повезе участковий лікар бережись автомобіля приймати участь брати до уваги аптека через 100 метрів освітлена вулиця сніжна гора створити конфронтацію грошові кошти являється доказом ігнорувати правилами підвищити кількість слідуючий день не зважати на вказівки підводити підсумки підняти очі представити довідку повістка дня розповсюдити досвід правильно поняти рівень збільшився вирішити задачу дійсність документа проявити турботу наділити увагою в шість ранку стан надходжень дійсність документа зробити роботу прорахунки враховано прейскурант цін перспектива на майбутнє моя автобіографія втратити свідомість завдати школи більша половина ліцеїстів давайте прочитаємо погляди співпадають

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, сучасний урок української мови - це, насамперед, урок, на якому вчитель використовує всі можливості учня, увесь його творчий потенціал з метою активного розумового розвитку, глибокого й усвідомленого засвоєння лінгвістичних знань, формування комунікативної компетентності та морально-вольових якостей, відтак - виховання мовної особистості.

Технологія сучасного уроку є необхідною ланкою схеми «учень-технологія- учитель», за якої вчитель стає педагогом-технологом (майстром педагогічної справи), а учень - активним учасником процесу навчання. Педагогічна майстерність учителя розвивається через фундаментальні знання фаху, високу загальну культуру й ґрунтовну дидактичну компетентність.

Сучасний урок - надзвичайно конденсований процес, який має відзначатися граничною насиченістю, корисною роботою, що активно впливає на формування мовних, мовленнєвих умінь і навичок. Однією з технологічних вимог такого уроку є безперервне удосконалення навчального процесу, відчуття його новизни, творчий підхід до планування та проведення кожного уроку.

Оволодіння ж мовою як засобом спілкування - необхідна складова становлення і розвитку всебічно розвиненої, соціально активної особистості, здатної плідно і творчо працювати в різноманітних сферах суспільної діяльності, вступати в контакти з іншими людьми, володіючи багатствами мови, її виражальними засобами. Саме тому одним із пріоритетних напрямів роботи педагогів є посилення практичної спрямованості навчання мови, формування комунікативної компетентності школярів. Особливого значення в цьому багатоаспектному і водночас складному процесі набуває робота зі стилістики й культури мовлення, найважливішими завданнями якої є розвиток в учнів чуття мови, боротьба з мовною одноманітністю, бідністю засобів вираження думки, ненормативністю українського мовлення.

Ефективність процесу вдосконалення лексико-стилістичних умінь школярів забезпечується дотриманням поетапності в роботі: від засвоєння знань про тексти різних стилів, усвідомлення значення, функцій і закономірностей використання в них стилістично нейтральних та стилістично маркованих лексичних засобів мови - до формування й розвитку практичних умінь і навичок у студентів

І саме тому лише методично правильний підхід до навчання учнів у процесі викладання української мови забезпечить повноцінне сприйняття ними навчального матеріалу, дасть можливість максимально підвищити їхню грамотність, збагатить знаннями, розширить світогляд, сприяє вихованню високого художнього смаку, формуванню особистості. А запорукою цього мають стати уроки словесності як основа відродження кращих традицій української лінгводидактики. Вони повинні повернути школярам утрачену здібність до природного мовлення, дати знання законів рідної мови, національної специфіки і водночас історії народу, його літератури, рис національного характеру, особливостей бачення світу.

Тому вважаємо, що сучасний урок рідної мови - плід майстерності і творчості учителя-словесника, його професіоналізму, ґрунтовних знань рідної мови, літератури, історії, народознавства, його патріотизму.

Щоб навчити учня, ми повинні постійно навчатися. Використовуючи творчо-дослідницькі інтерактивні та інформаційні технології навчання, намагаємося створити на кожному уроці такі умови, які сприяли б максимальному розкриттю можливостей школяра, стимулювали його внутрішні сили до творчого саморозвитку та вдосконалення, спонукали до активної діяльності та виявляли творчі здібності кожного. Цей принцип роботи та організації освітнього процесу є основою особистісно орієнтованого навчання. Критерієм ефективності такого навчання є вміння учнів самостійно визначати цілі, планувати й організовувати роботу, реалізовувати окреслені цілі, а в підсумку аналізувати й оцінювати свою діяльність, тобто бути активним учасником - суб’єктом діяльності, а в майбутньому - творчо-креативним членом суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                   Азбука уроку: планування, методика, технологія проведення, аналіз. - X.: Основа, 2006.
2.                   Біляєв О.М. Концепція інтенсивного навчання мови // УМЛШ. - 1991. - №6. -С. 26-30.
3.                   Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. - К.: Наук. думка, 1983. - С. 9-17.
4.                   Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. - К.: Либідь, 1993. - С.181-213.
5.                   Вихованець І.Р. Граматичні вияви керування // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУ, 1996. - Вип. 2. - С. 9-13.
6.                   Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. - К.: Наук. думка, 1992. -С. 5-40.
7.                   Вихованець І. Р. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення // Синтаксис словосполучення і простого речення. - К.: Наук. думка, 1975. - С. 29-45.
8.                   Вихованець І.Р. Типологія семантико-синтаксичних відношень // Українська мова. Теорія і практика: Темат. зб. наук. праць. - К.: ІСДО, 1993. - С. 7-10.
9.                   Відкриті уроки з української мови /Упорядник Корицька Г.Р. - X.: Основа, 2007.
10.               Гандзюк С.П. Дієслівна валентність та іменний присудок // Мовознавство. - 1978. - № 3. - С. 62-65.
11.               Грищенко А.П. Категорія предикативності // Синтаксис словосполучення і простого речення. - К.: Наук. думка, 1975. - С. 5-11.
12.               Грищенко А.П. Модальність і часова співвіднесеність як зовнішньо- синтаксичні ознаки речення // Синтаксис словосполучення і простого речення. - К.: Наук. думка, 1975. -С. 16-29.
13.               Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками словесності // Дивослово. - 1995. - №4. - С. 36-38.
14.               Загнітко А. Український синтаксис: теоретико-прикладний аспект / А.П. Загнітко. - Донецьк, 2009. - 137 с.
15.               Іваницька Н.Л. Складений присудок як синтаксична структура // Синтаксис словосполучення і простого речення. - К.: Наук. думка, 1975. - С. 59-84.
16.               Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод, посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. -К.: АПН, 2002.
17.               Інтерактивні технології навчання на уроках української словесності /Укладач Р.Орищик. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.
18.               Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназіях: Навчальний посібник [для студентів філологічного факультету, вчителів-словесників]. - К.: Ленвіт, 2000. - 272 с.
19.               Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. - К.: НМК ВО, 1992. - С. 55-69.
20.               Когут О.І. Інноваційні технології навчання української мови та літератури. - Тернопіль: Астон, 2005.
21.               Космакова-Братушенко Т. Як викладати українську мову // Дивослово. - 1997. - № 8. - С. 59.
22.               Космакова-Братушенко Т. Як викладати українську мову // Українська мова та література. - 1997. - №12 (28). - С. 36-37.
23.               Красоткіна Н.Г. Свято в школі «Мово рідна моя, не мовчи!» - К: ІЗМН, 1998.
24.               Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах: Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти / [Колектив автор.: М.І. Пентилюк, А.Г. Гелетова, С.О. Караман та ін.; за ред. проф. М.І. Пентилюк]. - К.: Ленвіт, 2004. -267 с.
25.               Мірченко М.В. Функціональний аналіз синтаксичних одиниць (словосполучення, просте речення): Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 15-24, 47-48.
26.               Мороз Л.В. Нас об’єднує слово, поезія, праця. Матеріали для роботи гуртка юних знавців української мови і літератури. - Шкоби, 2008.
27.               Нетрадиційні уроки. Рідна мова. 5-12 класи /Укладач Нечволод Л.І. - X., 2007.
28.               Нетрадиційні уроки. Українська література. 5-12 класи /Укладач Нечволод Л.І. -X., 2007.
29.               Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. - К.: Укр. енциклопедія, 1995.
30.               Парасюк С. Психолого-педагогічні основи викладання мови: застереження та пропозиції//Українська мова та література. -2001. - лист. (№44). - С. 1-2.
31.               Пентилюк М. Особливості технології уроку // Дивослово. - 1998. - № 4. - С. 17-18.
32.               Позакласна робота з рідної мови в школі /Упорядник Голобородько К.Ю. - Х.: Основа, 2005.
33.               Потапенко О.І., Потапенко Г.І. Методика викладання української мови. Практикум: Навчальний посібник для студентів педагогічних університетів спеціальності 02.19.00. «Українська мова і література». - К.: Вища школа, 1992. - 126 с.
34.               Слинько І.І., Гуйванюк М.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. - К.: Вища шк., 1994. - С. 5-54.
35.               Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.К. Білодіда. - К.: Наук. думка, 1972. -С. 5-50.
36.               Сучасна українська літературна мова: Підручник /За редакцією Плющ М.Я. - К.: Вища школа, 2003.
37.               Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. - К.: А.С.К., 2006.
38.               Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності. Метод. посібник / Д. Семчук. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.
39.               Фасоля А. Особистісно зорієнтоване навчання»: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова і література в школі. - 2004. - № 7.
40.               Чумак Т. Ігрові елементи на уроках мови // Дивослово. - 2001.- №7. - С. 44-46.