Тема. Пряма й непряма мова. Заміна прямої мови непрямою
Мета: навчальна – ознайомлення з особливостями будови речень із прямою мовою,інтонацією в них; навчатися розрізняти слова автора і пряму мову, перебудовувати пряму мову на непряму;
розвивальна – розвивати пунктуаційні вміння ставити і пояснювати розділові знаки при прямій мові;
виховна – виховувати любов до рідного слова.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Засоби навчання: підручник, дидактичний матеріал
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
– Добрий день, учні. Як ваш настрій?
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Ліна Костенко написала: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Як ви зрозуміли слова письменниці?
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Чужа мова – це мова іншої особи, не автора, не мовця? (+)
Спосіб передачі чужої мови без збереження лексичних, синтаксичних особливостей – це пряма мова? (-)
Дослівне відтворення чужої мови – це пряма мова? (+)
Змістове ядро у конструкції з прямою мовою становлять слова автора? (-)
ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ
Сьогодні на уроці ми продовжимо поширювати ваші знання про пряму та непряму мову, які ви отримали в п’ятому класі.
V. СПРИЙМАННЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ УЧНЯМИ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Спостереження за мовним матеріалом
Максим Рильський написав: ««Енеїда» – енциклопедія українського життя ХVІІІ століття».
Максим Рильський написав, що «Енеїда» – енциклопедія українського життя ХVІІІ століття.
2. Пояснення нового матеріалу.
Пряма мова – це чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту та інтонації. Наприклад: У своєму вірші «Праця поета» Г. Чупринка сказав: «З піснею, з казкою, з словом, з молитвою, з ріднею мовою – гострою бритвою Муза явилась моя».
Непряма мова — це чуже мовлення, передане тільки зі збереженням змісту висловлюваної думки без збереження форми та інтонації висловлювання. Наприклад: У своєму вірші «Праця поета» Г. Чупринка сказав, що з піснею, з казкою, з словом, з молитвою, з ріднею мовою – гострою бритвою Муза явилась його.
Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують на те, кому вона належить. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині й після неї:
«Земля найкраще пахне восени», – говорить сам до себе Тимофій (М. Стельмах). «П», – а.
Згадала слова нашого поета Володимира Сосюри: «Люби, українець, свободу, люби! Покажемо світу, що ми не раби!». А: «П!»
«Чому це ви радієте? – запитує Тетянка. – Сонця ж нема. Хмарно» (В. Чухліб) . «П? – а. – П».
3. Робота біля дошки
1. І журавлик заспівав радісно не звіть мене журавликом, щоб я не журився! А звіть мене веселиком, щоб я веселився! (О. Іванченко). 2. Іди доню каже мати Не вік дівувати! (Т. Шевченко). 3.Не кидайсь хлібом він святий в суворості ласкавій бувало каже дід старий (М. Рильський). 4. А куди ви їдете, люди добрі осмілився спитати Павлусь (А. Чайковський). 5. Діти кажуть ми Вітчизну нашу любимо святу! (П. Тичина).
4. Коментоване письмо
1. «Яка ти розкішна, земле», – думала Маланка. (М. Коцюбинський)
2. Підвівши голову, боєць запитав: «Де санпункт?» (О. Гончар)
3. Кислиця не второпає ніяк: «Чому від мене кривить губи всяк?» (В.Симоненко)
4. «Якби мій шлях спрямить, я вже була б на полюсі», – пишалась працею своєю Білка в Колесі. (С. Коваль)
5. Пояснення нового матеріалу
Існує кілька способів заміни прямої мови непрямою:
1. Якщо пряма мова є розповідним реченням, то вона передається підрядною частиною складнопідрядного речення і приєднується сполучниками що, ніби, щоб.
«Гарна музика», – шепнула заслухано Дарка (І. Вільде). Шепнула заслухано Дарка, що гарна музика.
2. Якщо пряма мова є питальним реченням, то вона передається підрядною частиною і приєднується сполучниками або сполучними словами хто, що, який, чий, котрий, де, коли, як та ін.:
Підвівши голову, боєць запитав: «Де санпункт?» (О. Гончар). Підянявши голову, боєць запитав, чи знаю де санпункт?
3. Якщо пряма мова є спонукальним реченням, то вона передається підрядною частиною і приєднується сполучником щоб або передається простим реченням:
«Тосю, ану йди сюди!» – закричав Юрко (Є. Гуцало). Юрко закричав, щоб Тося підійшла.
Отже, пряму мову можна замінити непрямою. Речення з непрямою мовою – здебільшого складнопідрядні речення, у яких є дві частини: головна – слова автора, підрядна – пряма мова, що приєднується до головної частини сполучниками підрядності або сполучними словами.
6. Конструювання речень
1. «Не проводжайте мене, – попросила Леля рідних. – Я скоро повернуся» (О. Гончар). 2. Вершник притримав коня і запитав: «Де тут штаб?» (П. Панч). 3. У народі кажуть: «Правду говорить не язик, а душа». 4. Очима ти сказав мені: «Люблю» (Л. Костенко). 5. Пірат прокинувся й гавкнув спросоння: «А хто там мені бігає по двору?» (О. Довженко). 6. А мати, було, лається: «Яка ото лиха година картоплю підриває?» (Остап Вишня).
7. Творча лабораторія
А: «П».
А: «П!»
А: «П?»
«П», – а.
«П, – а, – п».
«П! – а. – П».
«П? – а. – П».
«П, – а: – П».
VІ. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
1. Робота в парах
1. Рина попросила брата …
2. Учитель уважно подивився та сказав …
3. Марина запитала …
4. Мати порадила сину …
5. Уля повідомила …
VІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ Й ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
1. Фронтальна бесіда
2. Домашнє завдання
Опрацювати §5. Вправа 74.