ПСИХОЛОГІЧНА ПРОГРАМА ПРОЦЕСУ

АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ|вчення|

(профілактика і корекція дезадаптації у першокласників)

ЗМІСТ ПРОГРАМИ «Я —  ШКОЛЯР»

Перший клас школи  -  один з найбільш важливих|поважних| і важких|скрутних| періо-дів у  житті дітей. Вступ малюка|маляти| до школи призводить|призводить| до емоційно-стресової ситуації: змінюється звичний стереотип поведінки, зростає психоемоційне навантаження.
         Школа з перших же днів ставить перед дитиною|дитям| цілий ряд|лаву| зав­дань|задач|, не пов'язаних безпосередньо з його попереднім досвідом|дослідом|, але|та| що вимагають максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил. На дитину|дитяти| впливає комплекс нових чинників|факторів|: класний колектив, особа|особистість| пе­дагога, зміна режиму, не­звичне тривале обмеження рухової активності і, звичайно, поява нових, не завжди привабливих обов'язків.   У програму роботи з адаптації дітей до школи входять:

• |консультації для педагогів  за темами: «Психологічна готовність дітей до школи», «Характеристика дітей молодшого шкільного віку», «Шкі­льна дезадаптація і пов'язані з нею труднощі навчання|вчення|»;
•  індивідуальні бесіди з|із| батьками першокласників на тему «Особливості розвитку дитини|дитяти| до вступу до школи»;
• виступ|вирушання| на перших батьківських зборах|зібраннях| з теми «Дитина|дитя| йде до пер­шого класу» (психологічна готовність до цього батьків);
• заповнення батьками анкети з виявлення рівня адаптації дитини|дитяти| до школи;
• проведення циклу занять з|із| дітьми  «Я школяр»;
• заповнення вчителем|учителем| опитувальника|опитувача| «Психологічний аналіз особливо­стей адаптації першокласників до школи»;
• обробка психологом опитувальника|опитувача|, заповненого педагогом і бать­ками;
• проведення коректувальної роботи з|із| дітьми, що показали середній і ви­со­кий відсоток|процент| дезадаптації.

Мета і завдання|задачі|:

• сприяти адаптації учнів|виучують| до шкільного навчання|вчення|;
• сприяти повноцінному психічному і особистісному розвитку школяра;
• виявляти психологічні причини, що викликають|спричиняють| труднощі|скруту| в процесі| адаптації учнів|виучують| до шкільного навчання|вчення|;
• розвивати і корегувати психічні функції школярів|виучують|;
• розвивати здібність до узагальнень;
• розвивати в|біля| учнів|виучують| здатність|здібність| оволодівати станом|достатком| нерішучості  й невпевненості;
• розвивати цілісну психолого-педагогічну | культуру школярів|
• навчити учнів співчувати іншим: одноліткам, дорослим і живому|жвавому| світу|світу|;
• знижувати рівень агресивності школярів|виучують|;
• знижувати емоційну|емоціональну| напруженість учнів|виучують|;
• створювати учням|виучує| ситуацію успіху;
• корегувати поведінку школярів|біля| за допомогою ігротерапії|;
• вивчати індивідуально-психофізичні особливості учнів|виучують|;
• формувати адекватну поведінку школярів|виучують|;
• формувати емоційно-позитивне ставлення|ставлення| дітей  до |виучують|спільної діяльності з|із| педаго­гом;
• формувати навчальні  мотиви школярів;
• визначати рівень готовності дітей до шкільного навчання|вчення|;
• проводити діагностику здібностей дітей;
• аналізувати труднощі в навчанні|вченні| і вихованні дітей.

 Актуальність програми:

Останнім часом  з'являється|появляється| все більше дітей, які вже в початковій школі не ви­конують |із| програму  навчання|вчення|. Ці діти вимагають до себе особ-ливої уваги і педа­гога, і психолога, оскільки|тому що| відставання в початковій школі негативно|заперечний| позначається на подальшому|дальшому| інтелектуальному і особистому  роз­витку дитини|дитяти|.

Прихід|прибуток| дитини|дитяти| до школи пов'язаний з певними труднощами звикання до шкільного життя, однією з причин яких є|з'являються| психологічні особливості ди­тини|дитяти| 6-7 років. До них належать  несформованість довільної діяльності, відсутність навичок|навичок| навчальні  праці і співпраці|співробітництва|, недостатньо розвинена саморегуляція поведінки, ве­лика емоційність у спілкуванні та ін.

Школа з перших же днів ставить перед дитиною|дитям| ряд|лаву| завдань|задач|. Їй необхідно успішно оволодівати навчальною  діяльністю, засвоїти шкільні норми поведінки, залучитися до класного колективу, пристосуватися до но­вих умов розумової праці й режиму. Виконання кожного з цих завдань|задач| пов'язане безпосередньо з попереднім досвідом|дослідом| дитини|дитяти|.

Зі|із| вступом дитини|дитяти| до школи під впливом навчання|вчення| починається|розпочинає| перебу­дова всіх його пізнавальних процесів, придбання|надбання| ним якостей, властивих до­рослим лю­дям. Це пов'язано з тим, що діти включаються в новий для них вид діяльності і сис­теми міжособистих стосунків, наявність у них нових психологічних якостей. Загальними|спільними| характеристиками всіх пізнавальних процесів дитини|дитяти| повинні стати їх довільність, продуктивність і стійкість.

Певна  частина|частка| першокласників зазнає труднощів, перш за все,|передусім| в налагодженні|налагоджуванні| взаємин з|із| учителем|учителем| і однокласниками, що нерідко|незрідка| супроводжується|супроводжується| низьким рівнем оволодіння шкільною програмою. У виразі|вираженні| їх облич |облич| видно|показний| емоційний|емоціональний| дискомфорт: типові для них сум, тривога, напруженість.

Неадаптованість учнів|виучують| до школи, пов'язана з|із| поведінковими пробле­мами – низьке засвоєння шкільних норм поведінки. На уроках ці діти неуважні, часто не слухають пояснення вчителя|учителя|, відволікаються на сторонні заняття і розмови, якщо ж вони напруги|напруження|: вони бігають, кри­чать, заважають|мішають| іншим дітям|хлопцям|. Все це зосередяться| на завданні|задаванні|, то виконають його правильно. На перерві |перерві| відбувається|походить| розряження поступово призводить|призводить| до їх ізоляції, все частіше в поведінці виявляються спалахи гніву, злості по відношенню до однокласників.  Від того, як пройде|минатиме| адаптація на пер­шому році навчання|вчення|, ба­гато в чому залежить працездатність і успішність школя­рів|виучують| у подальші|наступні| роки.

Психологічна програма спрямована|спрямована|  на допомогу дітям адаптуватися до шкільного навчання|вчення|, корекцію і розвиток психічних функцій.               

          Особливості психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Вступ до школи знаменує собою початок нового вікового періоду в житті дитини  - початок молодшого шкільного віку, провідною лінією якого стає навчальна діяльність.  Л.С.  Виготський відзначав інтенсивний розвиток інтелекту в молодшому шкільному віці. Розвиток мислення сприяє, у свою чергу,  якісній  перебудові сприйняття і пам'яті, перетворенню їх  у регу-льовані  довільні процеси. Дитина 7–8 років зазвичай мислить конкрет-ними категоріями. Потім відбувається перехід до стадії формальних операцій, який пов'язаний із певним рівнем розвитку здібності до узагальнення і абстрагу-вання.
         До моменту переходу  до середньої  ланки  школяри повинні навчитися самостійно міркувати, робити висновки, зіставляти, аналізувати, знаходити приватне і за­гальне, встановлювати прості закономірності.  Якщо  учні   1–2-го класу виділяють перш за все зовнішні ознаки, що характе­ризують дію об'єкта (що він робить) або його призначення (для чого він), то до 3–4-го кла-су школяри вже починають спиратися на знання, уяв­лення, що склалися в процесі навчання. Молодший школяр у своєму розвитку йде від аналізу окре-мого пред­мета, до аналізу зв'язків і стосунків між предметами і явищами. Особливі труднощі  в  учнів виникають у причинно-наслідкових зв'язках, в розумінні. Молодшому школяру легше  встановлювати зв'язок від  причини  до наслідків, ніж  від  наслідків до причини. Це і зрозуміло: від причини до наслідків встановлюється прямий зв'язок, розгляд же фактів у  зворотному порядку припускає аналіз  різних причин, що дитині часто ще не під силу.
        Розвиток теоретичного мислення, тобто мислення в поняттях, сприяє виник­ненню до кінця молодшого шкільного віку рефлексії (дослідження природи самих понять), яка перетворює пізнавальну діяльність і характер стосунків до інших лю­дей і до самого себе.

Під впливом навчання пам'ять розвивається в двох напрямах:
-  посилюється роль і питома вага словесно-логічного, смислового запам'ято­вування (у порівнянні з наочно-образним);
- дитина оволодіває можливістю свідомо керувати своєю пам'яттю й  регу­лювати її прояви (запам'ятовування, відтворення, пригадування).

У зв'язку з відносною перевагою  першої сигнальної системи у молодших школярів роз­виненіша наочно-образна пам'ять. Діти краще зберігають у пам'яті конкретні відомості: події, особи, предмети, факти, ніж визначення і пояснення. Вони схильні до запам'ятовування шляхом механічного повторення, без усвідом­лення смислових зв'язків. Вони часто заучують текст дослівно. Це пояснюється тим, що молодший школяр не уміє диференціювати завдання за­пам'ятовування (що треба запам'ятати дослівно, а що в загальних рисах, - цьому треба вчити). Він ще погано володіє мовою, йому легко завчити все, ніж відтворю­вати текст своїми словами. Діти ще не вміють організовувати смислове запа­м'ятову­вання: розбивати матеріал на смислові групи, виділяти опорні пункти для запам'я­товування, складати логічний план тексту.
          До переходу до  середньої  ланки  в учня повинна сформуватися здат-ність до запам'ятовування і відтворення сенсу, суті  матеріалу, доказу, аргу­ментації, логіч­них схем міркувань.  Дуже важливо навчити школяра правиль-но ставити цілі щодо запам'ято­вування матеріалу. Саме від мотивації зале-жить продуктивність запам'ятову­вання. Якщо учень запам'ятовує матеріал з певною настановою, то цей мате­ріал запам'ятову­ється швидше, пам'ятається довше, відтворюється точніше.
           У хлопчиків і дівчаток молодшого шкільного віку є деякі відмінності в запа­м'ятовуванні. Дівчатка вміють змусити себе  налаштувати на запам'ято­вування, їх довільна механічна пам'ять краща, ніж у хлопчиків. Хлопчики ви­являються успіш­нішими в оволодінні способами запам'ятовування, тому в ряді випадків їх опосере­дкована пам'ять виявляється ефективнішою, ніж у ді­вчаток.
          У процесі навчання сприйняття стає  більш диференційованим, прий­має характер організованого спостереження; змінюється роль слова в сприй­нятті. У першокласників слово несе називну функцію, тобто є словесним по­значенням після пізнавання предмету; у більш старших класів, що вчаться, слово-назва є швидше найзагальнішим позначенням об'єкта, передованням  його глибшого аналізу. Одним з ефективних методів розвитку сприйняття є порівняння. Сприйняття при цьому стає глибшим, кількість помилок зменшується.
          Можливості вольового регулювання уваги в молодшому шкільному віці обмежені. Якщо старший школяр може змусити себе зосередитися на нецікавій, важкій роботі заради результату, який очікується в майбутньому, то молодший школяр зазвичай може змусити себе наполегливо працювати лише за наявності «близької» мотивації (похвали, позитивної оцінки).  У мо­лодшому шкільному віці увага стає концентрованою і стійкою тоді, коли на­вчальний  матеріал відрізняється наочні­стю, яскравістю, викликає у школяра емоційне ставлення.
         Змінюється зміст внутрішньої позиції дітей. Вона в перехідний період біль­шою мірою визначається взаєминами з іншими людьми, перш за все з однолітками. У цьому віці з'являються  бажання дітей на певне положення в системі ділових і особових взаємин класу, формується достатньо стійкий ста­тус учня в цій системі.  На емоційний стан дитини  більшою мірою починає впливати те, як складаються його стосунки з товаришами, а не тільки успіхи в навчанні і стосунки з вчителями.
         Істотні зміни відбуваються в нормах, якими регулюються стосунки школярів один з одним. Якщо в молодшому шкільному віці ці стосунки рег­ламентуються в основному нормами «дорослої» моралі, тобто успішністю в навчанні, виконанням вимог дорослих, то до 9–10 років на перший план ви­ступають так звані «стихійні дитячі норми», пов'язані з якостями справж­нього товариша.
         При правильному розвитку школярів дві системи вимог - до позиції учня і позиції суб'єкта спілкування, тобто товариша, - не повинні протиста­влятися. Вони повинні виступати в єдності, інакше вірогідність появи конф­ліктів і з вчителями, і з однолітками достатньо велика.
          На початку навчання самооцінка школяра формується вчителем на ос­нові ре­зультатів навчання. До закінчення початкової школи всі звичні ситуа­ції піддаються корегуванню і переоцінці іншими дітьми. При цьому до уваги беруться не навчальні характеристики, а якості, що виявляються в спілкуван-ні.  Від 3-го до 4-го класу різко зростає кількість негативних самооцінок. Не-задоволеність собою в  дітей цього віку розповсюджується не тільки на спіл-ку­вання з однокласниками, але і на навча­льну  діяльність. Загострення кри-тич­ного ставлення до себе актуалізує в молод­ших школярів потребу в за-галь­ній позитивній оцінці своєї особи іншими людьми, перш за все дорос-лими. Характер молодшого школяра має наступні особливості: імпульсна  схильність негайно діяти, не подумавши, не зваживши всіх обставин (причина - вікова слабкість вольової регуляції поведінки); загальна недостат-ність волі - школяр 7–8 років ще не уміє тривало переслідувати намічену ме-ту, напо­легливо долати труднощі. Примхливість і упертість пояснюються не-доліками сімейного виховання: дитина звикла, щоб всі її бажання і вимоги за-довільнялися. Примхливість і упертість - своєрідна форма протесту дитини проти тих вимог, проти необхідності жертвувати тим, що «хоче», в ім'я того, що «треба». До закінчення початкової школи у дитини формуються: працьо-витість, старанність, дисциплінованість,охайність. Поступово розвиваються здібність до вольової регуляції своєї поведінки, уміння стримуватися і контролювати свої вчинки, не піддаватися безпосереднім імпульсам, росте наполегливість. Учні 3-4-х класів здатні в результаті боротьби мотивів відда-вати перевагу мотиву зобов’язань.
          До закінчення початкової школи змінюється ставлення  до навчальної діяльності. Спочатку в першокласника формується інтерес до самого про­цесу навча­льної   діяльності (першокласники можуть захопливо і старанно робити те, що їм в житті ніколи не стане в нагоді, наприклад,  змальовувати японські ієрогліфи). Потім формується інтерес до результату своєї праці: хлопчик на вулиці вперше самостійно прочитав вивіску, був дуже радий. Піс-ля виникнення інтересу до результатів навчальної  праці в першокласників формується інтерес до змісту навчальної  діяльності, потреба набувати знан-ня.  А стимулює це відчуття схвалення вчителя, дорослого, підкреслення навіть найменшого  успіху, просування вперед.
         У цілому за час навчання дитини в початковій ланці школи у неї по­винні сформуватися наступні якості: довільність, рефлексія, мислення в по­няттях; вона повинна успішно засвоїти програму; у неї мають бути сформо-вані основні компоненти діяльності; окрім цього повинен з'явитися якісно новий, «доросліший» тип взаємин із вчителями і однокласниками.

Тривалість програми -  15 годин|

Програма реалізується на основі психодіагностики

Ефективність програми оцінюється за наслідками спостереження

                                                     психологічного обстеження

Програма складена з урахуванням інтересів і психолого-віковими 

                                          особливостями  дітей 6-7 років

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Головним чинником|фактором|, що впливає на успішність засвоєння знань у першокласників, є|з'являється| адаптованість| до шкільних умов. Вступ до школи, зміна об­ста­новки пред'являють підвищені вимоги до психіки дитини|дитяти| і вимагають ак­тивного при­стосування до цієї нової громадської організації. Не у всіх дітей воно відбувається|походить| безболісно, це може визначатися станом|достатком| дитини|дитяти|, психологічною готовністю до навчання|вчення|.               Навчальна  діяльність ефективніше здійснюється в умовах гри, наявності елементів змагання|. Першокласник добре запам'ятовує, коли не тільки|не лише| чує інформацію, але і бачить наочне|наглядне| відображення, має можливість|спроможність| до­торкнутися до носія інформації. Увага і пам'ять в основному недовільні.

Головна особливість дітей цього віку – первинне усвідомлення позиції шко­ляра перш за все|передусім| через нові обов'язки, які дитина|дитя| вчиться виконувати. Присутнє гос­тре бажання бути успішним у навчанні, що для дитини|дитяти| означає «бути хорошим|добрим| і улюбленим|любим|». Дитина|дитя| переконана в тому, що у неї по­винно все виходити добре, тому дуже  переймається через свої невдачі, не завжди розуміє їх причини.

П|теперішня|рограму складено для учнів 1 класу

ЗМІСТ|  ПРОГРАМИ «Я  ШКОЛЯР»:

ДО КІНЦЯ РОКУ В ДІТЕЙ ПОВИННІ СФОРМУВАТИСЯ ТАКІ УМІННЯ І НА­ВИЧКИ:

* емоційне сприйняття;

* відчуття єдності, уміння діяти  злагоджено;

* готовність до самоаналізу і самооцінки, реального рівня прагнень;

* цілісна психолого-педагогічна культура;

* навчальні  мотиви;

* стійка позитивна мотивація на навчальну  діяльність;

* основні розумові операції (аналіз, порівняння, узагальнення, синтез, уміння виділяти істотні ознаки і закономірності);

* адекватне сприйняття дітьми дійсності і самого себе;

* адаптивність поведінки учнів відповідно до рольових очікувань інших;

* моральні-етичні якості;

* знання про небезпеку паління, вживання алкоголю, наркотиків;

* позитивна мотивація на збереження| і зміцнення свого здоров'я, формування по­треби в  здоровому образі життя

 підвищиться:  

* рівень працездатності;

* рівень розвитку дрібної моторики пальців рук;

* рівень розвитку пам'яті;

* уваги;

* мислення;

* сприйняття;

* довільної сфери;

* інтелектуального розвитку;

* уяви.

* працездатності;

* мовної активності;

* пізнавальної активності.

ДО КІНЦЯ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ УЧНІ ПОВИННІ УМІТИ:

*визнавати власні помилки, переживати відчуття незручності, провини|вини| за свою агре­сивну поведінку;

* співчувати іншим, своїм одноліткам, дорослим і живому світу;

* виплескувати гнів у прийнятій допустимій формі, а не фізичною агресією;

* аналізувати процес і результати пізнавальної діяльності;

* контролювати себе, знаходити помилки в роботі й  самостійно їх виправ­ляти;

* працювати самостійно в парах, у групах.

ДО КІНЦЯ РОКУ ВСІ УЧНІ ПОВИННІ СПРИЯТЛИВО АДАПТУВАТИСЯ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Список літератури, використаної при розробці програми:

1. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе. – М., 1997.
2. Винокурова Н. Лучшие тесты на развитие творческих способностей. – М., 1999.
3. Гиринин Л.Е., Ситникова Л.Н. Вообрази себе. Поиграем – помеч­таем. – М., 2001.
4. Гусева Н.А. Тренинг предупреждения вредных привычек у детей. – СнП., 2003.
5. Гуткин Н.И. Психологическая готовность к школе. – М.: Образова­ние, 1996.
6. Гаврина С. Е. , Кутявина Н. Л. и др. Развиваем мышление. – М. , 2003.
7. Дубровина И.В. - Психокоррекционная и развивающая работа с детьми - М., 1999.
8. Дубровина И.В. Руководство практического психолога. - М., 1999.
9. Гуревич К. М. Индивидуально-психологические особенности школьни­ков - М., 1988.
10. Залесская О.В. Младшие школьники с ЗПР: уроки общения.- М., 2005.
11. Овчарова Р.В. - Справочная книга школьного психолога - М., 1996.
12. Практическая психология в тестах - М., 2001.
13. Непомнящий Н.И. Становление личности ребенка. – М., 2004.
14. Нижегородцева Н. В. , Шадриков В. Д. Психолого-педагогическая го­тов­ность ребенка к школе. – М. , 2002.
15. Кривцова С.В. Навыки жизни: В согласии с собой и миром. – М., 2003 г.
16. Коваленко В.И. Младшие школьники после уроков. – М., 2007.
17. Романов А.А. Игротерапия: как преодолеть агрессивность у детей -  М., 2003.
18. Рыскова Н.А. Поведенческие расстройства у детей. – М., 2004.
19. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога (1-2 часть), М.,  2002.
20. Савенков А. И. Развитие логического мышления. – Ярославль, 2004.
21. Узорова О. В. , Нефедова Е. А. 350 упражнений для подготовки де­тей к школе. – М. , 2003.
22. Школьный психолог - М., 2003.