Психологічна просвіта "Адаптація учнів до навчання в школі"

Психологічна просвіта

педагогічних працівників

«Адаптація учнів 1-го класу до навчання в школі»

ПЛАН

І. Вступ

ІІ. Особливості адаптації дітей до навчання у школі.

2. 1. Етапи та особливості фізіологічної адаптації.

2. 2. Особливості психологічної адаптації дитини до шкільного життя.

ІІІ. Ознаки та причини рівня пристосування дитини до навчання.

3. 1. Ознаки успішної адаптації.

3. 2. Ознаки дезадаптації.

3. 3. Чинники шкільних труднощів у період адаптації.

ІV. Практичні рекомендації з приводу підвищення адаптації дитини до школи.

4. 1. Загальні рекомендації.

4. 2. Основні моменти організації навчально-виховної та ігрової діяльності.

4. 3. Форми та прийоми оцінювання навчальної діяльності першокласника.

СЛАЙД 1-2

Вступ. Педагог здатний  реально вплинути на успішне проходження процесу адаптації дитини до шкільного навчання і життя. Тому кожному вчителю, який викладає у 1-х класах, необхідно володіти основним знанням про особливості дітей, які  щойно познайомилися зі шкільним життям. Психолого-педагогічні знання дають змогу здійснювати супровід дитини у процесі навчання й активного соціального життя. А дитина, відчуваючи впевнену поведінку дорослих щодо себе, почувається захищеною, що також відіграє дуже важливу роль у збереженні її психічного та фізичного здоров’я.              Успішна адаптація залежить від сприятливих умов і змісту навчання, діяльності і спілкування дитини в сім’ї, дитячому садку та школі. Сформованість пізнавальних процесів, оволодіння значущою для даного віку діяльністю, достатній рівень соціально-психологічного розвитку дитини, стимулювання її як суб’єкта розвитку з боку педагогів та батьків позитивно впливають на научуваність дитини, зумовлюють її шкільну зрілість.

СЛАЙД 3

ІІ. Особливості адаптації дітей до навчання у школі.

2. 1. Етапи та особливості фізіологічної адаптації. Коли  говорять про адаптацію дитини до навчання, то, зазвичай, мова йде про психофізіологічну адаптацію до шкільного життя. Виділяють три етапи фізіологічної адаптації. 1-й – орієнтований, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, пов’язаних із початком систематичного навчання, відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням майже всі системи організму (2-3 тижні).    2-й – нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить якісь оптимальні варіанти реакцій на ці впливи. На 1-му етапі про жодну економію ресурсів організму не йдеться: організм витрачає все, що є, а іноді й «бере в борг», тому важливо пам’ятати, яку високу ціну платить організм кожної дитини  в цей період. На 2-му етапі ця ціна знижується, буря починає стихати. 3-й етап – період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, що вимагають найменшого напруження всіх систем. Усі три фази тривають приблизно 5-6 тижнів, тобто орієнтовано до 10-15 жовтня, а найбільш складним є 1-4 тижні.              Для 1-х тижнів навчання є характерним досить низький рівень і нестійкість працездатності, дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи, а також низький показник координації (взаємодії) різних систем організму між собою. Тільки на 5-6 тижнях навчання поступово  і стають стійкими показники працездатності, знижується напруження основних систем життєзабезпечення організму, тобто настає відносно стійке пристосування до всього комплексу навантажень, пов’язаних із навчанням.                             Успішність процесу адаптації багато в чому визначається станом здоров’я дитини, тому, залежно від цього показника, адаптація може відбуватися по-різному. Виділяють такі групи дітей: з легкою адаптацією, адаптацією середнього рівня складності і важкою. За легкої  адаптації стан напруженості, функціонування систем організму дитини компенсується протягом 1-ї чверті. За адаптації середнього рівня складності погіршення самопочуття і здоров’я більш виражене і може спостерігатися впродовж 1-го півріччя. У частини дітей адаптація проходить важко, коли значні порушення стану здоров’я наростають від початку до кінця навчального року.                                                        Напруження всіх функціональних систем організму дитини, пов’язане зі зміною звичного способу життя, найбільше виявляється впродовж 1-го півріччя. Майже в усіх дітей на початку шкільних занять спостерігаються рухові порушення чи загальмованість, скарги на головний біль, поганий сон, зниження апетиту. Ці негативні реакції бувають тим більше виражені, що різкіший перехід від одного періоду життя до іншого, що менше ще готовий до цього організм учорашнього дошкільника. Важливе значення мають такі фактори, як особливості життя дитини  в родині. Безумовно, першокласники, які раніше відвідували дитячий садок, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні» діти, не призвичаєні до тривалого перебування в дитячому колективі й режиму дошкільного закладу.                                                                                                                Легку адаптацію й деякою мірою адаптацію середнього рівня складності можна, цілком ймовірно, вважати закономірною реакцією організму дітей на умови життя, що змінилися. Важкий перебіг адаптації свідчить про непосильність навчальних навантажень і режиму навчання для організму першокласника. Натомість вираженість і тривалість самого процесу адаптації залежить від стану здоров’я дитини до початку систематичного навчання.             

СЛАЙД 4

2. 2. Особливості психологічної адаптації дитини до шкільного життя. Соціально-психологічна адаптація дітей може відбуватися по-різному.              1-ша група дітей (54%) адаптується впродовж двох місяців навчання, тобто приблизно за той самий період, коли найгостріше виявляється й фізіологічна адаптація. Ці діти відносно швидко вливаються в новий колектив, освоюються у школі, знаходять нових друзів у класі; у них майже завжди гарний настрій, вони спокійні, доброзичливі, сумлінно і без явного напруження виконують доручення вчителя. Іноді в них виникають складнощі у контактах з дітьми чи у стосунках з учителем, тому що їм ще важко дотримуватися всіх вимог, правил поведінки: хочеться побігати чи поговорити з товаришем, не чекаючи дзвінка на перерву тощо. Але до кінця жовтня проблеми цих дітей, як правило, нівелюються, стосунки нормалізуються, дитина цілком освоюється і з новим статусом учня, і з новими вимогами, і з новим режимом – вона стає учнем.                                                                                    2-га група дітей (30%) переживає тривалий період адаптації, період невідповідності їхньої поведінки вимогам школи затягується: діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з учителем, дітьми. Вони можуть гратися на уроках чи з’ясовувати стосунки з товаришем, не реагують на зауваження вчителя чи відповідають сльозами, образами. Як правило, у таких дітей виникають труднощі в засвоєнні навчальної програми. Лише до кінця першого півріччя їхня реакція стає адекватною до вимог школи, учителя.                            3-тя група дітей (16%) – діти, в яких соціально-психологічна адаптація пов’язана зі значними труднощами; крім того, вони не засвоюють навчальну програму, у них фіксуються негативні форми поведінки, різке виявлення негативних емоцій. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, діти, батьки: вони заважають працювати у класі, тероризують однокласників.                                          Варто звернути увагу на те, що однакові зовнішні впливи негативних форм поведінки, чи, як зазвичай кажуть, погану поведінку дитини можуть спричиняти різні обставини. Серед таких дітей можуть бути ті, хто потребує спеціального лікування, можуть бути учні з порушеннями психоневрологічної сфери, а це переважно діти, які, наприклад, виросли в неблагополучних сімейних умовах. Постійні неуспіхи в навчанні, відсутність контакту з учителем призводять до відчуження і негативного ставлення однолітків. Але це викликає реакцію протесту: вони чіпляються до однокласників на перервах, кричать, погано поводяться на уроках, намагаються хоч так виділитися. Якщо вчасно не з’ясувати причин поганої поведінки, не скоригувати адаптацію, то це може спричинити зрив, подальшу затримку психічного розвитку й несприятливо позначитися на здоров’ї дитини.                                          Нарешті, це можуть бути просто перевантажені діти, які не справляються з додатковим навантаженням. Так чи інакше, погана поведінка – сигнал тривоги, привід уважніше поглянути на учня і разом з батьками, психологом з’ясувати причини труднощів адаптації до школи.                                                         Успішність і безболісність адаптації дитини до школи пов’язані, насамперед, із її готовністю до початку систематичного навчання. Організм має бути функціонально готовий (тобто розвиток окремих органів і систем має досягти  такого рівня, щоб адекватно реагувати на впливи зовнішнього середовища). Інакше процес адаптації затягується, відбувається зі значним напруженням. І це природно, тому що діти, не готові до навчання, мають нижчий рівень розумової працездатності. У третини «неготових» дітей уже на початку навчального року спостерігається незадовільна реакція на навантаження серцево-судинної системи, зменшення маси тіла; вони часто хворіють і пропускають уроки, а в результаті ще більше відстають від однолітків.                                          

СЛАЙД 5

ІІІ. Ознаки та причини рівня пристосування дитини до навчання.

3. 1. Ознаки успішної адаптації. Основними ознаками високого рівня пристосованості до умов навчання в загальноосвітній школі є:

• перебування в спокійному, врівноваженому стані;
• стриманість, уважність на уроках;
• активність і рухливість на перервах;
• прояв інтересу до нових людей, дорослих, дітей;
• зацікавленість в огляді інтер'єру класу, школи, приміщень;
• спостережливість, інтерес до старшокласників;
• легка орієнтація у просторі школи, демонстрація батькам своєї обізнаності вже через тиждень;
• легке розуміння і готовність виконувати вимоги вчителя, не чекаючи його заохочення;
• позитивне оцінювання дитиною своїх дій, ре­зультатів власних зусиль;
• адекватне сприйняття негативної оцінки дорослого;
• ініціативний характер спілкування в період на­вальної діяльності;
• активність на уроках;
• дружить із багатьма однокласниками;
• комунікативність у спілкуванні з учнями не лише свого класу;
• успішне опанування навчального матеріалу.

СЛАЙД 6

3. 2. Ознаки дезадаптації. Це наступні ознаки:

• труднощі у навчанні, стійка неуспішність;
• порушення взаємин з однолітками, батьками, вчителем;
• небажання відвідувати школу;
• соматичні прояви (головний біль, порушення сну, апетиту, біль у животі);
• пригнічений настрій, підвищена втомлюваність, глибокий спад працездатності наприкінці дня, тижня;
• підвищена тривожність, плаксивість, невміння будувати стосунки з дорослими, дітьми;
• емоційні порушення;
• прояви дефіциту уваги, неготовність до трива­лого спілкування.

СЛАЙД 7

3. 3. Чинники шкільних труднощів у період адаптації. Шкільна дезадаптація може бути зумовлена:

• психологічними особливостями: слабким типом нервової системи, підвищеною сенситивністю, збудженням нервових процесів;
• особливостями розвитку: не сформованістю емоційно-вольовоїсфери, слабкою саморегуляцією поведінки;
• своєрідними методами виховання в сім'ях: виховання типу «кумир в сім'ї», батьківською вседозволеністю, гіпо- або гіперопікою тощо;
• недосконалою організацією навчально-виховного процесу.

СЛАЙД 8-9

ІV. Практичні рекомендації з приводу підвищення адаптації дитини до школи.

4. 1. Загальні рекомендації .

• враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції;       
• індивідуальний підхід до учнів та їх можливостей, щоб не послабити нервову систему, не знизити самооцінку та мотивацію до засвоєння знань;
• приділяйте увагу внутрішньому стану дитини;
• не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність, краще об`єднайте їх у групи, що працюватимуть разом;
• порівнюйте роботи учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших;
• уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи»;
• створюйте ситуації успіху, хваліть учня за найменші досягнення;
• надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого;
• розширюйте й збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками;
• дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте її найменші вияви;
• давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах);
• залучайте до спільної діяльності для згуртування колективу.
• сприяйте особистісному зростанню дитини.

СЛАЙД 10

4. 2. Основні моменти організації навчально-виховної та ігрової діяльності. Найбільш важливими у період адаптації дітей до навчання у школі є врахування динаміки працездатності, вимог гігієни праці відповідно до фізіолого-гігієнічних особливостей дітей 6-річного віку, пізнавальних процесів, знання ознак втомлюваності дитини. Дамо  основну характеристику всім з вище зазначених параметрів розвитку 6-річної дитини в умовах шкільного навчання.

Тижнева динаміка працездатності:

• понеділок – призвичаювання;
• вівторок, середа – найвища і стала працездатність;
• четвер – початок спаду працездатності.
• розумова працездатність зростає аж до середини тижня, залишаючись низькою на початку (понеділок) і в кінці (п’ятниця).

СЛАЙД 11

Ознаки втомлюваності:

• зниження якості роботи, підвищення кількості помилок, порушення рухомих дій при письмі;
• погіршення регуляції фізіологічних функцій (іноді підвищується виділення поту, червоніє обличчя), порушення координації рухів (змінюється почерк);
• скарги на втому (у деяких дітей процес гальмування може привести до раптового засинання).

СЛАЙД 12

Вимоги до гігієни навчальної праці:

                   -      відсутність відблисків на дошці;

     -     відстань  від  очей  до  зошита  повинна  бути  30-40  см ( довжина  зігнутої  руки  в  лікті ) ;

     -    чергування  різних  видів  робіт  протягом  уроку ;

     -    проведення  вправ  для  органів  зору, а  також  на  розвиток  м’язів  пальців  рук

     -    пересаджування  учнів  у  рядах  і  за  партами  3-4  рази  на  рік

СЛАЙД 13-18

Розвиток  пізнавальних  навичок:

• увага. Домінує мимовільна увага, але під впливом учіння інтенсивно розвивається довільна увага. Властивості уваги: нестійка увага, діти відчувають значні труднощі у розподілі уваги на два види діяльності, відчувають труднощі і при переключені уваги з одного предмета на інший. Вчитель повинен давати їм час, оскільки обсяг уваги дітей менший обсяг уваги у дорослих;
• сприймання.  Домінує мимовільне сприймання, проте під впливом учіння розвивається довільне сприймання: спочатку сприймання першокласників іде на здійснення ними практичних дій з предметами. Дії з предметами є головною метою, а сприймання їх виступає засобом досягнення цієї мети. Вікові особливості сприймання: мало диференційованість сприймання, наприклад, коли діти плутають схожі предмети; тісний зв'язок сприймання з практичними діями, зв'язок сприймання з емоціями. Засоби розвитку сприймання: використання методу порівняння, виділення головного і суттєвого в об'єктах які сприймаються дітьми, використання наочності та технічних засобів, словесний звіт про те, як вони сприйняли певні об'єкти;
• пам'ять. У дитини механічна та образна пам'ять. Причини: домінування механічної пам'яті — досить високий рівень розвитку цього виду пам'яті, діти не розрізняють мнемічні завдання, недостатньо розвинене мовлення, тому їм легше запам'ятовувати дослівно, ніж відтворювати матеріал своїми словами. Ще не володіють прийомами смислового запам'ятання. Пам'ять молодших школярів протягом даного періоду має дві тенденції розвитку: посилення ролі смислової пам'яті у порівнянні з механічною,розвиток словесно-логічноїпам'яті. Засоби розвитку пам'яті: формування у дітей правильної установки на запам'ятання матеріалу, навчання дітей здатності розрізнювати мнемічні завдання, навчання дітей прийомам смислового запам'ятання;
• мислення. У молодшому шкільному віці на початок періоду домінує наочно-образного мислення, а під впливом учіння інтенсивно розвивається абстрактне мислення. Шляхи розвитку мислення: навчання дітей здатності виділяти головне і суттєве у матеріалі який вивчається, використання творчих завдань, створення проблемних ситуацій, організація навчальних дискусій;
• уява. В 2-х основних напрямах: збільшення реалізму образів уяви, розвиток здатності дитини управляти процесами своєї уяви. У цьому віці розвивається як репродуктивна так і творча уява. Шляхи розвитку уяви: використання творчих завдань, використання творів літератури та мистецтва, використання позакласної та позашкільної роботи;
• мовлення. На початку віку у дітей домінує усне і діалогічне мовлення. Під впливом учіння у дітей розвивається усне монологічне мовлення та писемне. Діти оволодівають лексичними, фонетичними та граматичними сторонами рідної мови. Засобом розвитку мовлення виступає використання різних видів словесної творчості, насамперед творів та переказів.

СЛАЙД 19

4. 3. Форми та прийоми оцінювання навчальної діяльності першокласника. Можна рекомендувати такі форми і прийоми оцінювання навчальної діяльності першокласників:

• різні форми схвалення, підбадьорення, пого­дження;
• розгорнуте словесне оцінювання;
• перспективна й відстрочена оцінка;
• виставки дитячих робіт;
• ігрова оцінка-нагородження.

СЛАЙД 20-21

Орієнтовні зразки вербального оцінювання діяльнос­ті учнів

(учитель має змінити вислови з модальністю «повинен» на «можливо»)

СЛАЙД 22

Підсумок. На завершення хочу побажати вам творчої наснаги, нових педагогічних звершень заради майбутнього рідного краю та підростаючого покоління. Адже кожен, хто обирає педагогічний фах, бере на себе відповідальність за тих, кого вчить і виховує, разом з тим відповідає за самого себе, свою професійну підготовку та саморозвиток, своє право носити таке високе й почесне звання. В умовах суперечливого сьогодення все це вдається непросто. Та радує те, що, незважаючи ні на що, свій обов’язок ви виконуєте гідно, завжди були і залишаєтесь  близькими наставниками молоді, передаючи їм свій досвід та знання.              

Візьміть чашу терпіння, налийте туди повне серце любові, вкиньте дві пригорщі щедрості, хлюпніть гумору, посипте добром і додайте якомога більше віри – і все те добре перемішайте. Потім намажте на шматок відпущеного Вам життя і пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

Ш. Амонашвілі