ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВИНИКНЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРА У ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВИНИКНЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРА У ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Д. Ю. Педоренко

Горлівський інститут іноземних мов

Державного вищого навчального закладу

«Донбаський державний педагогічний університет»

Багато галузей трудової діяльності людини в наш час пов’язані з нервово-психічним напруженням. Підсилюють цю напругу інформаційні перенавантаження, урбанізація, прискорений темп життя та частіше  за все ці чинники сприяють виникненню і розвитку початкових форм нервово-психологічної патології. Тому вирішення цих проблем пов’язане з необхідною діагностикою перш за все акцентуацій характеру, які під впливом різних життєвих чинників переходять в патологічний стан.

Психологи, що займаються проблемою характеру, вважають, що менше 40% дорослих людей мають збалансований характер - гнучкий, стійкий до стресів, з невисокою чутливістю і помірною тривожністю. Автор цього припущення відомий психолог і психіатр К. Леонгард, вважає, що творчі особистості, наприклад, вчителі, не можуть мати збалансованого характеру. А у підлітковому віці особливості характеру часто загострюються, особливо при дії психогенних чинників, що адресуються до "місця найменшого опору", можуть наступати тимчасові порушення адаптації, відхилення в поведінці. При дорослішанні особливості характеру залишаються досить вираженими, але компенсуються і звичайно не заважають адаптації[1,134].

Протягом багатьох років нашої історії зарубіжні та вітчизняні вчені такі як: П.Б. Ганнушкіна, М. Фрамер, О.В. Кербіков, У. Шелдон,а в наші дні - Е. Фромм, К. Леонгард, Г.К. Ушаков, А. Е. Личко, намагалися побудувати типології характерів. Найбільш відома була запропонована німецьким психіатром і психологом Е. Кречмером, а також нашим співвітчизником В.М. Бехтеревим.

Характер - сукупність усталених рис особистості, які визначають відношення людини до інших людей, до виконуючої роботи.

Характер проявляється в діяльності і спілкуванні, і включає в себе те, що надає поведінці людини специфічний для неї відтінок.

Виявляється характер людини в її діях та вчинках і накладає на них певний відбиток. Від нього залежить поведінка людини за різних обставин: рішучість у прийнятті рішень, наполегливість у досягненні поставленої мети, винахідливість при уникненні небезпеки тощо[2,206-207].

Поняття характеру дуже відрізняється в різних теоретичних побудовах. В сучасній зарубіжній характерології можна виділити три напрямки:

1. Конституційно - біологічний (пов'язаний з іменем Кречмера. Характер по суті зводиться до суми конституції і темпераменту)

2. Психоаналітичний (З. Фрейд, Г. Юнг, А. Адлер. Характер пояснюється виходячи із безсвідомих потягів людини).

3. Ідеологічний (Психоетична теорія Робека. Характер заключається в гальмуванні інстинктів, які визначаються етико-логічними санкціями)

В підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру. А характер людини впливає на його пізнавальні процеси - сприйняття, увагу, уявлення, мислення і пам’ять.

Перші роки життя людини мають великий вплив на формування характеру людини.  Також вже на початку життя ми можемо спостерігати виникнення і закріплення рис характеру, які в подальшому будуть впливати на формування особистості.

В підлітковому віці особливо яскраво проявляють патологічні риси характеру. Наділений тією чи іншою акцентуацією підліток виявляє свій характер у спілкуванні з родиною, однолітками в розвагах в повсякденному житті.

Акцентуація характеру - граничний варіант норми, наслідок посилення окремих рис характеру.

В наш час ми не маємо єдиної класифікації типів акцентуацій. Кожен дослідник (К. Леонгард, російський психіатр Андрій Личко (1926-1996) та ін.)  надає різну кількість акцентуйованих типів та надає їм назви.

Опис акцентуації згідно Леонгарду:

1. Гіпертимна - підвищений фон настрою у поєднанні із спрагою діяльності, високою активністю, заповзятливістю[3, 123-124].

2. Збудлива - підвищена імпульсна, послаблення контролю над спонуканнями і потягами.

3. Емотивна - чутливість, вразливість, глибина переживань в області тонких емоцій в духовному житті[3,145-146].

4. Педантична - ригідність, інертність, довге переживання травмуючих подій[3,170].

5. Тривожна - високий рівень тривожності, схильність до страхів, підвищена боязкість і лякливість[3,177].

6. Циклотимна - періодична зміна гіпертимічних (підвищений настрій, активність) і дистимічних (понижений настрій, загальмованість) фаз[3,135-136].

7. Демонстративна - демонстративна, театральна поведінка, егоцентризм, жадання постійної уваги до своєї персони[3,151-152].

8. Неврівноважена - слабовілля, непосидючість, схильність до неробства і розваг, боязкість, безініціативність[3,158-159].

9. Дистимна - понижений фон настрою, фіксація на похмурих сторонах життя, ідеомоторна загальмованість[3,131-132]

10. Екзальтована - великий діапазон емоційних станів, схильність легко приходити в захват від одних подій і в повний відчай від інших[3,205-206].

У загальноосвітній школі №3 міста Рубіжного було проведено дослідження акцентуацій характеру в учнів 9х класів. Усього в опитуванні брали участь 30 учнів. Апробація характерологічного опитувальника Леонгарда показала, що переважають такі типи акцентуацій: гіпертимні, збудливі, циклотимні.

У результаті ми виявили, що показники яскраво виражених акцентуацій характеру досліджуваних невисокі жоден з них не наближається до відмітки 24 бали тобто у дослідженні не було виявлено жодної акуентуаціїї приближеної до крайньої норми.

На думку А.Є.Лічко більш правильно говорити про «акцентуацію характеру» на тій підставі, що особистість – поняття набагато складніше, ніж характер. Воно включає, інтелект, здібності, світогляд.

Дуже схожа з класифікацією Леонгарда і класифікація Лічко:

1.Гіпертимний тип. Рухливий, активний. Має завжди гарний настрій[4,46-47].

2.Циклоїдний. Перевага віддається самотності дратівливий[4,53-54].

3.Лабільний. Поведінка залежить від перемінливого настрою[4,58-59].

4.Астено-невротичний[4,61].

5.Снзитивний.Має високу чутливість до всього[4,62-63].

6.Психоастенічний.Ранній інтелектуальний розвиток[4,68-69].

7.Шизоїдний.Надає перевагу самотності[4,74].

8.Епілептоїдний.Жорстокість, власність, егоїзм[4,76].

9.Істероїдний.Прагнення до постійної уваги. Егоцентризм[4,85].

10.Нестійкий.Слабовольний[4,90-92].

11.Конформний.Це тип пристосування[4,92].

За класифікацією А.Є. Лічко існують ще й змішані типи, які складають майже половину випадків явної акцентуації. Їх особливості неважко описати на підставі наданих характеристик.

Висновки:

Роблячи висновки з вище написаного, в першу чергу слід відмітити те, що носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на діяльності, стосунках, способах дії в найширшому їх розумінні.

Що стосується дітей підліткового віку, то за несприятливих умов особистісний розвиток їх характеризується суперечливістю, дисгармонійністю та виникненням акцентуацій характеру. Що стосується ставлення до інших, то воно виявляється залежно від обставин та характеру оцінювання вчинків, і в позитивних, і в негативних рисах характеру. Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними.

Література:

1. Иванов Н.Я., Личко А.Е. Патохарактерологический диагностический   

опросник для подростков. Методическое пособие. - М.: «Фолиум», 1994-    347с.

2. Психология подростка: Хрестоматия / Ред.-сост. Ю.И. Фролов. - М., 1997. 234с.

3. Леонград К. Акцентуирование личности. - Киев, 1981. - 236 с.

4. Личко А.Е. -- Психопатии и акцентуации характера у подростков - М., 1983. - 127с.