Комунальний заклад "Маріупольська загальноосвітня школа I III ступенів № 52 Маріупольської міської ради Донецької області"

м.Маріуполь

Семінар - практикум

«ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ

З ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СОЦІАЛЬНОЇ ГРИ

У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА» та іншими ментальними порушеннями

Підготувала вчитель – дефектолог: Одот Олена Андріївна

- ключовий фактор у розвитку будь-якої дитини, а також дітей з розладами аутистичного спектра

(далі РАС), провідний вид дитячої діяльності.

У ході гри у дитини активно розвиваються основні форми мислення, мова та уява; відбувається взаємодія дитини з навколишнім світом, дитина розігрує певний сюжет і ролі, внаслідок чого він починає усвідомлювати соціальні  норми і     правила.   Діти    з аутизмом  мають специфічні порушення у своєму розвитку, які, безумовно, позначаються на особливості гри.

У ряді випадків у дітей з аутистичними розладами можуть бути сформовані окремі стереотипні ігрові дії. Але діти здійснюють їх наодинці, «не пускають» інших людей у ​свою гру і не виявляють інтерес до участі в іграх інших дітей. Багато дітей з аутизмом навіть не здатні грати поряд з іншими дітьми. Іноді у дітей, які мають РАС, зберігається мотивація до спільних ігрових дій, але взаємодія виявляється утруднено через не сформованість у них способів соціальної гри.

Діти не володіють навичками імітаційних (наслідувальних) ігор, не вміють ділитися ігровими матеріалами, не засвоюють численних соціальних правил гри, зокрема. не здатні чекати своєї черги, вчиняти дії з переходом ходів тощо. В результаті замість ігрової взаємодії вони демонструють дезадаптивну не ігрову поведінку.

Дослідження показують

що порушення соціальної гри відзначаються у всіх дітей з РАС

Однак уважний аналіз цієї проблеми показує, що в сучасній літературі не описана детально опрацьована система корекційної роботи, спрямованої на формування навичок соціальної гри у дітей з аутизмом.

У той же час навчання цих дітей соціальній грі значною мірою сприяє подоланню труднощів їхньої соціальної взаємодії та соціалізації.

Корекційна робота, спрямована на формування навичок соціальної гри, включає наступні напрямки:

«Формування роздільної уваги».

«Формування навичок імітаційної гри».

«Формування навичок паралельної гри».

«Формування навичок хороводних ігор».

«Формування навичок гри з переходом ходів».

«Формування вміння ділитися ігровими матеріалами».

«Формування навичок ігрового співробітництва».

Ø Принцип комплексного впливу

Припускає     участь,  взаємодію   та   співробітництво в процесі   корекційної роботи всіх фахівців, що працюють      з дитиною, та її батьків.

Дотримання даної умови дозволяє значно підвищити ефективність   навчання.    У     дітей     з     РАС   відзначаються    значні труднощі перенесення формуються вмінь і навичок з однієї соціальної ситуації в іншу.

Наприклад:    Дитина може   демонструвати навички імітаційної гри на ігрових заняттях з одним педагогом, але не здатна вступити в цю гру в іншому кабінеті з іншим дорослим або   вдома.   Включення   у     процес навчання   максимальної кількості учасників   дозволяє     значною      мірою   подолати    ці труднощі, полегшити перенесення навичок соціальної гри в умови повсякденного життя та закріпити їх. При цьому вплив на дитину    має      бути   узгоджений та   синхронізований,    що досягається при тісній взаємодії та співпраці батьків дитини, педагогів, дефектолога, психолога та інших фахівців.

Ø Принцип систематичності

Вказує на необхідність систематичного навчання та постійної практики при розвитку соціальної гри.

Одна з основних проблем аутичних дітей полягає в тому, що вони не здатні самостійно засвоїти навички соціальної гри, необхідні для повсякденного життя. Цілеспрямоване, систематичне навчання допомагає подолання цієї проблеми. Принцип систематичності передбачає впорядкованість та послідовність навчання. Спочатку здійснюється формування найпростіших навичок, потім складніших.

Наприклад:

На перших етапах дітей навчають вмінню переміщувати увагу з ігрового предмета на партнера по грі, потім імітувати дії іншої людини, на наступних етапах - більш складним навичкам ігор з переходами ходів, вмінню ділитися ігровими матеріалами і т.д.

Ø Принцип від простого - до складного

Тісно пов'язаний із принципом систематичності і передбачає необхідність формування навичок

соціальної гри у певній послідовності з поступовим ускладненням корекційних завдань.

Так, формування вміння імітувати дії з предметами здійснюється за наступним алгоритмом:

1.   Імітація простої дії з одним предметом.

2.   Імітація простої дії з двома предметами.

3.   Імітація двох послідовних дій.

4.   Імітація послідовності з декількох ігрових дій.

Наприклад:

1.   Дитина катає машинку (імітуючи дії дорослого).

2.   Дитина завозить машинку в гараж.

3.   Дитина катає машинку, а потім завозить в гараж.

4.   Дитина катає машинку, садить чоловічка на машинку, катає його і завозить машину в гараж.

Навчання навичкам хороводної гри включає певну послідовність дій:

1.  Формування вміння вставати в коло, взявши сусідів за руки.

2.  Формування вміння йти по колу, взявшись за руки.

3.  Формування вміння здійснювати синхронні дії в кругу.

4.  Формування вміння співати хороводну пісню в унісон, здійснюючи синхронні дії в коле. Послідовне формування навичок з їх поступовим ускладненням лежить в основі покрокового навчання, що застосовується при роботі з дітьми, що мають РАС.

ØПринцип міцності

Вказує на необхідність систематичного закріплення навичок соціальної гри.

У дітей з РАС характеризується нестійкість сформованих навичок, які мають тенденцію розпадатися.

У зв'язку з цим важливо навчати їх не тільки новим соціально-ігровим патернам, але й постійно забезпечувати можливість тренування вже сформованих умінь, більшу стійкість.

Наприклад:

У ході корекційної роботи постійно закріплюються навички ігрової імітації, які є базисними і забезпечують дитині подальшу можливість наслідувати ігрову поведінку інших учасників гри на вищому рівні.

Ø Принцип наочності

Розкриває необхідність використання додаткової візуальної підтримки, що надає суттєву допомогу при навчанні аутичних дітей навичкам соціальної гри.

Відомо, що у дітей з аутизмом відзначаються порушення розуміння мови. Тому для демонстрації ігрових дій, позначення ігрового простору, місця розташування учасників, правил гри використовуються не тільки мова, але й додаткові наочні засоби. Наприклад: На всіх етапах роботи використовується наочне моделювання, демонстрація ігрових дій.

v  На кожному занятті використовується наочний розклад, що відображає послідовність ігор.

v  При проведенні спортивних ігор як візуальної підказки може служити мотузка на підлозі, яка вказує місце, з якого потрібно кидати м'яч.

v  Для формування вміння здійснювати послідовні ігрові дії в ході паралельної гри, як наочна підказка використовуються сюжетні картинки.

v  Під час паралельних ігор, спрямованих формування вміння користуватися загальним ігровим матеріалом, використовується символічне позначення ігрового матеріалу кожного гравця певним кольором.

Наприклад: під час конструювання на одну дитину одягають червону футболку, на іншу – жовту. Кожен гравець із загальної коробки вибирає деталі конструктора відповідного кольору.

•        У хороводній грі наочною підказкою може бути кепка, яка позначає роль «ведучого».

•        При формуванні вміння ділитися ігровими матеріалами за допомогою коробок позначаються місця, куди потрібно повертати іграшки, з якими діти вже пограли.

Ø   Принцип диференційованого підходу

Вказує на необхідність підбору методів, прийомів та форм організації корекційної роботи в залежності від рівня сформованості навичок соціальної гри дитини.

Для дотримання цього принципу необхідно визначити рівень сформованості навичок соціальної гри. Для дітей різного рівня зміст навчання відрізнятиметься.

Наприклад:

Ø   дітей з низьким рівнем сформованості навичок соціальної гри навчають навичкам імітації простих ігрових дій, вмінню брати участь у паралельній грі, використовуючи власний набір ігрових матеріалів;

Ø   у дітей середнього рівня формують навички імітаційної гри у групі, паралельної гри з частковим використанням загальних ігрових матеріалів, навчають хороводної гри;

Ø   дітей з високим рівнем навчають навичкам гри з переходом ходів, вмінню ділитися ігровими матеріалами, співпрацювати для досягнення спільної мети.

Ø   Принцип

індивідуального підходу

Передбачає необхідність урахування індивідуальних особливостей, потреб

та інтересів дітей у процесі корекційної роботи, спрямованої на формування навичок соціальної гри.

Наприклад: при роботі з дітьми, у яких відзначається не сформованість

продуктивної уяви, використовуються тільки сенсомоторні та функціональні ігри; ігри; а для дітей із вищим рівнем уяви – сюжетні та рольові ігри.

ОРГАНІЗАЦІЯ ІГРОВОГО ПРОСТОРУ

Правильна організація простору мотивує дітей із РАС на соціальне взаємодія, дає можливість сформувати вони навички соціальної гри, засвоїти соціальні функції різних ігрових предметів, сформувати ігрові способи дій із предметами. Дуже важливо, щоб навчання навичкам соціальної гри проходило лише у відповідному місці – приміщенні, спеціально обладнаному для ігрових занять, наприклад, в ігровій кімнаті чи на ігровому майданчику.

Для формування навичок соціальної гри

                                                                                                                                мала підгрупова                                                (підгрупова)

Перехід від однієї форми до іншої здійснюється поетапно.

1-й етап.Підготовчий.

На даному етапі в ході індивідуальної роботи (дитина – дорослий) проходить підготовка для подальшої роботи в малій групі, у дитини закладається основа для

§   формування навичок соціальної гри;

§   формування початкової ігрової мотивації;

§   формування соціальної уваги;

§   формування базових імітаційних ігрових навичок у парі з дорослим; § розширення репертуару індивідуальних  ігрових дій.

1-й етап дуже важливий, оскільки саме в ході індивідуальної роботи формуються початкові навички гри, вміння використовувати різноманітний ігровий матеріал.

Варто зазначити, що на наступних етапах навчання індивідуальна робота повинна йти паралельно з малою груповою , т.к. на індивідуальних заняттях формуються нові можливості використання ігрового матеріалу. А робота у малій групі спрямована переважно на навчання навичкам соціальної гри, які формуються на основі вже наявних навичок «одиночної гри».

2-й етпа Перехідний

На цьому етапі здійснюється перехід від індивідуальної до малої групової форми  роботи.

Навчання проходить у малій групі (2 дитини, 2 дорослих). Один дорослий в цьому випадку перебуває у ролі провідного групи, другий – у ролі помічника. Головна особливість цього етапу у тому, що 2 дитини грають поруч друг з одним, але з-поміж них немає безпосереднього взаємодії.

Наприклад: обидва імітують дії дорослого або обидва беруть участь у паралельній грі, використовуючи лише власний набір ігрових матеріалів.

3-й етап Основний

Малу групу на основному етапі також складають 2 дитини та двоє дорослих. Один дорослий знаходиться в ролі ведучого, інший асистента, що надає допомогу в міру потреби.

Саме тут реалізуються основні корекційні та навчальні цілі та завдання:

ü  Формування навичок паралельної гри з частковим використанням загальних ігрових матеріалів; Формування навичок гри з переходом

ü  ходів;

ü  Формування вміння ділитися ігровими матеріалами;

ü  Формування вміння співпрацювати з партнером по грі для досягнення певної мети;

ü  Формування навичок хороводних ігор та ігор в колі також здійснюється на даному етапі.

Важливою умовою є врахування особистих інтересів та потреб дітей.

Іграшки, підібрані відповідно до інтересів дитини, мотивуватимуть її на гру та соціальну взаємодію. Якщо стимульний матеріал, підібраний для гри, дітям буде нецікавий, формування соціальної гри виявиться вкрай скрутним.

При роботі в малій групі

Необхідно використання тільки добре знайомих ігор та ігрового матеріалу, з якими дитина навчилася грати в ході індивідуальної роботи. дії з іграшкою.

Дотримання цієї умови дозволяє дітям сконцентруватися на соціальній взаємодії з партнером по грі, а не на освоєнні чергового способу дії з іграшкою.

Наприклад, якщо дитина вже вміє самостійно скріплювати деталі конструктора і будувати з них вежу, то в грі з переходом ходів він концентрує увагу на передачі ходу, з'єднуючи деталі автоматично

Якщо дітям пропонується мало знайомий матеріал , то їх увагу переключається з його освоєння, і в результаті

сильно слабшає соціальну увагу і взаємодія. здійснюється формування навичок імітаційної гри, т.к. метою цієї роботи є досягнення вміння імітувати нові ігрові дії.

Одне з найважливіших умов для формування соціальної гри –

зосередження на невербальному взаємодії.

Від дітей не вимагається використання навичок мовної комунікації під час навчання. Необхідність використовувати комунікативні навички в процесі корекції значно знижує результативність роботи з формування навичок соціальної гри.

Це пов'язано з тим, що у дітей з РАС порушена вербальна комунікація, і їм складно одночасно концентрувати увагу на двох дефіцитарних сферах – соціальній взаємодії та комунікації.

Тому навички вербальної та невербальної взаємодії потрібно формувати паралельно, а не одночасно!

Для дорослих, які ведуть заняття в малій групі, також необхідно дотримання особливого мовного режиму, що включає низку вимог:

Ø  Мова дорослого має бути ситуативною, тобто. ставитися до поточного ігрового контексту;

Ø  Висловлювання повинні бути короткими та спрощеними, наприклад: «кидай», «пограйте з кубиками», «твій хід» і т.д.;

Ø  Слова повинні бути поширеними і загальновживаними;

Ø  Потрібно дотримуватися балансу між спокійним і емоційно забарвленим тоном.

Наприклад: у ситуації підказки тон голосу повинен бути спокійним, в ситуації спонукання - піднятим, для заохочення краще використовувати радісні інтонації («Молодець!»);

•  Необхідно надавати дітям час для реакції на висловлювання дорослого, тобто. робити невелику вичікувальну паузу.

Наприклад: підкажіть дитині «бий м'яч» і зачекайте, коли вона вдарить. При навчанні дітей навичкам соціальної гри в малій групі необхідно постійне закріплення вже сформованих навичок. У випадку, якщо вже освоєний якщо вміння не закріплюються, вони можуть розпадатися.

Структура ігрових занять у малій групі.

Включає такі етапи:

1.       Привітання. Двоє дітей та двоє дорослих стають у коло (через одного) так, щоб діти опинилися один навпроти одного, і беруться за руки. Ритмічно розгойдуючи руками, учасники групи весело вітаються «Здра-вствуй-те!».

2.       Розігрів. Як розігрів підходять будь-які ігри та ігрові дії, які приносять дітям радість і стимулюють їх до подальшої роботи, наприклад: - ведучий бере в руки плюшевого собаку і бігає за дітьми, імітуючи гавкіт собаки і лоскочучи іграшкою кожного з дітей; ведучий надує мильні бульбашки, а діти дивляться на них і ловлять;

3.       Формування нової навички. Ведучий пропонує дітям гри, спрямовані на навчання новому навичці або навичці, що знаходиться в стадії формування.

4.       Час вільної гри, релаксація. Залежно від переваг дітей та інтенсивності заняття, дітям надається або вільний ігровий час, протягом якого вони грають самостійно (найчастіше поодинці), вибираючи цікавий ігровий матеріал, або час релаксації, в процесі якої:

дорослі, наскільки можна, пом'якшують освітлення; наприклад: діти відпочивають на матах під музику; дорослі катають дітей на великих надувних м'ячах, щоб вони поступово розслаблялися; дітям робиться масаж за допомогою масажних м'ячиків і т.д.

5.       Закріплення попередніх навичок. Провідний групи пропонує дітям гру, спрямовану на закріплення сформованого більш ранніх етапах навыка.

6.       Прибирання ігрового матеріалу.

7.       Прощання (до наступного заняття). Діти та дорослі беруться за руки і встають у коло (як і в на початку заняття). Ритмічно розмахуючи руками, всі хором вимовляють: «До - свідчення».

При формуванні навичок соціальної гри використовується наступний алгоритм навчання:

ØВибір мети навчання: визначення навички, яку необхідно

сформувати.

ØМоделювання, демонстрація ігрової дії.

ØНадання дитині (дітям) часу для виконання ігрової дії.

ØНадання підказки, допомоги у разі утруднення

ØПідкріплення спроби дитини здійснити соціальноігрову дію.

ØЗакріплення та генералізація навички у повсякденному житті за участю кількох осіб

(фахівців, батьків дитини , його знайомих і т.д.).

Для формування кожної навички соціальної гри розробляється серія однотипних ігор.

Наприклад:

ØМета: формування вміння робити хід і передавати його партнеру по грі.

ØМоделювання, демонстрація ігрової дії: двоє дорослих стоять на зазначених місцях і кидають м'яч один одному.

ØДорослі допомагають дітям зайняти вихідні місця. Одному із дітей дається м'яч. Дітям надається час для самостійної гри.

ØЯкщо діти відчувають утруднення, один з дорослих дає вербальну підказку («кидай!») або надає невербальну допомогу, наприклад, ззаду злегка підштовхує руки дитини, щоб він кинув м'яч. Другий дорослий допомагає другій дитині зловити м'яч.

ØКожен перехід ходу підкріплюється похвалою кожному учаснику.

ØЗакріплення та генералізація навички здійснюються в ході багаторазового проведення аналогічних ігор у різних місцях із різними партнерами.

Способи та умови організації корекційної роботи, є основою для формування навичок соціальної гри у дітей з розладами аутистичного  спектра.

Вони можуть бути доопрацьовані, деталізовані і видозмінені в залежності від особливостей дітей, а також корекційних і навчальних завдань.

Сподіваюся, що представлені рекомендації допоможуть вам педагогам в організації індивідуальних та групових занять із дітьми РАС.

Дякую за увагу