"Психологічні та вікові особливості учнівства 5 класу"

Психологічні та вікові особливості учнівства 5-го класу

П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. В цей час діти в основному врівноважені, спокійні, вони відкрито і довірливо відносяться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від вчителів, батьків, інших дорослих допомоги та підтримки. Це відкриває великі можливості з погляду виховних впливів.

Основні задачі розвитку учнів п’ятого класу:

1. Оволодіння базовими шкільними навичками та вміннями.
2. Формування загально навчальних вмінь та навичок, уміння вчитися.
3. Розвиток навчальної мотивації, формування інтересів.
4. Розвиток навичок співробітництва з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно і різнобічно порівнювати свої результати з успішністю інших.
5. Формування уміння домагатися успіху і правильно відноситися до успіхів та невдач, розвиток упевненості в собі.
6. Формування уявлення про себе як про вмілу людину з великими можливостями розвитку.

У середній школі докорінно змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник – вчителі-предметники». Те, що  перехід цей збігається з кінцем дитинства (досить стабільним періодом розвитку), сприятливо для адаптації школяра до нових вчителів, нових умов.

Більшість дітей переживають цей перехід як важливий крок у їхньому житті. Центральне місце посідає, по-перше, сам факт закінчення початкової школи, і, по-друге, предметне навчання. Незважаючи на те, що і раніше діти вивчали різні предмети, саме при переході в середню школу вони починають розуміти й усвідомлювати зв’язок цих предметів з певною областю знань.

Для багатьох дітей, що навчалися спочатку в одного вчителя, перехід до декількох вчителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем відносин також є зовнішнім показником їхнього дорослішання.

Аналіз показує, що вчителі середньої школи часто не бачать різниці між п’ятикласниками  й іншими учнями середньої школи і пред’являють до всіх однакові вимоги. Великі вимоги найчастіше виявляються їм не під силу. Звідси підвищена залежність певної частини дітей від дорослих, «причепливість» до класного керівника, плач, капризи, інтерес до книг і ігор, виникає відчуття самотності, того, що нікому з дорослих у школі вони не потрібні.

Важливо, насамперед, звернути увагу вчителів та батьків на вікові особливості дітей. Педагоги і батьки найчастіше одночасно і «одорослюють» п’ятикласників, вважаючи на те, що вони повинні бути самостійними, організованими, і підкреслюють їхню «дитячість». Це створює подвійність, суперечливість відносин і системи вимог, що засвоюється школярами. Вони швидко навчаються маніпулювати дорослими за допомогою цієї подвійності.

Також у цей час в школярів дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету.

Проблеми, що пов’язані з  віковими особливостями:

1. Велике значення набуває емоційний фактор в самооцінці здібностей, що взагалі характерно для цього періоду. Таким чином відбувається домінування певних емоцій і це підкоряє  собі все психічне життя дитини, у тому числі «роботу» психічних процесів. Але відомо, що занадто сильні або занадто тривалі емоції, як негативні так і позитивні, можуть негативно впливати на емоційне життя дитини, можуть сприяти виникненню своєрідної «емоційно втоми», що виявляється в роздратуванні, капризах, «скандалах», плачі і т. п. Таким чином, надмірне захоплення емоційною стороною, прагнення максимально позитивно забарвити будь-яку діяльність школяра можуть привести до зворотного ефекту.
2. Загальне позитивне до себе ставлення і уявлення про свої можливості, що не спирається на оцінку своєї реальної успішності, призводить до того, що діти охоче беруться за багато справ, будучи впевненими, що вони зможуть це зробити, але при перших труднощах кидають, не зазнаючи при цьому певних особливих переживань. Стандартне пояснення цьому, як-то: «перестало подобатися, не хочеться, не можу», відбиває, як це не дивно для дорослих, реальну причину: губиться позитивне ставлення і, як наслідок, знижується самооцінка в цій області. При цьому через перевагу емоційної регуляції такі ситуації не впливають на загальне позитивне ставлення школяра до себе. Негативні оцінки навколишніх, власні невдачі сприймаються дітьми як ситуативні, тимчасові, а головне – не мають прямого відношення до їхніх здібностей, можливостей. Все це необхідно враховувати при роботі з дітьми даного віку.

Таким чином, найбільш важливим є орієнтація дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подолання їх розвитку і удосконалення.

Ще одним напрямком роботи під час адаптаційного періоду дітей є виявлення та обговорення індивідуальних особливостей школярів. Саме індивідуальні особливості дітей (підвищена повільність або імпульсивність, боязкість, надмірна чутливість до зауважень і т. п.), до яких пристосувався вчитель початкових класів, зненацька стають своєрідним «каменем спотикання» у середній школі.

Один з головних напрямків роботи у п’ятому класі – продовження формування загально навчальних умінь і навичок, уміння вчитися. Якщо сформовані в початковій школі уміння і навички не відповідають матеріалові та вимогам п’ятого класу, діти підвищено сенситивні до навчання.

Необхідно також звернути увагу на розвиток логічної пам’яті і довільної уваги школярів. Якщо цього не робити, то вони розвиваються стихійно з певними порушеннями в більшості дітей.

Заняття доцільно складати з коротких пояснень, виконання спеціальних вправ і їхнього обговорення. Саме вправи, навчання конкретним прийомам, які школяр відразу може використовувати в своїй навчальній роботі, складають основний зміст заняття.

На заняттях з п’ятикласниками важливо використовувати гумор. У цей час діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти. Дуже важливо, щоб дорослі розуміли значення гумору для розвитку дітей. Бути терпимими до дитячих жартів і уміли використовувати гумор у навчальній роботі. Як відомо, багато досить складних речей запам’ятовуються  досить легко (іноді на все життя), якщо вони представлені в жартівливій формі, з дотепним порівнянням.

Труднощі в навчанні:

1. Насамперед, ці причини пов’язані з недоліками навчальної підготовки при нормальному і навіть високому рівні розвитку мислення й інших процесів у дітей, а саме:
   • значні  проблеми  в знаннях за попередні періоди навчання;
   • не сформованість загально навчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок.
2. Наступна група причин пов’язана з несформованістю необхідних розумових дій і операцій – аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліків уваги та пам’яті.
3. Неуспішність школяра може бути пов’язана з особливостями навчальної мотивації підлітків.
4. І нарешті, причиною зниження успішності може бути слабка довільність поведінки і діяльності – небажання, «неможливість», за словами школярів, змусити себе постійно вчитися. 10-12 – літні школярі можуть виконувати досить складну діяльність, переборюючи значні труднощі заради привабливої мети. Але вони відчувають значні труднощі в подоланні як зовнішніх, так і внутрішніх перешкод су тих випадках, коли мета їх не приваблює. Тому таку роботу бажано супроводжувати формуванням і тренуванням застосуванням економічних способів, що дозволяють більш продуктивно справлятися з повсякденними обов’язками. Важливо організувати цю роботу таким чином, щоб школяр зрозумів, що запропоновані способи діяльності кращі, ефективніші, і захотів їх опанувати.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись в досить складній комбінації, і вимагають звичайно спільної активної роботи не тільки психолога і педагога, але і батьків, а головне – самого підлітка

Висновки:

Отже, центральний напрямок роботи в п’ятих класах – це орієнтація на повне вирішення задач періоду дитинства, тобто попередніх рівнів його розвитку.

У дитини четвертого класу повинно бути:

- розвинуте теоретичне мислення;

- сформовані уміння вчитися, здобувати нові знання самостійно;

- відчуття компетентності.

На основі цього в п’ятому класі розвивається:

• абстрактне мислення, рефлексія, схильність до самоаналізу;
• стає можливим самовиховання.

У п’ятикласників є сильна потреба у спілкуванні з однолітками, тому вони охоче відкликаються на групові форми роботи з інтерактивними методами навчання, вікторини, де є можливість суперничати, вигравати.

Рекомендації вчительству:

1. Розробити відповідну систему вимог окремо для учнівства п’ятих класів з урахуванням вікових особливостей.

2. Розробити план загальних заходів адаптаційного періоду для педагогічних працівників з метою відстеження проходження дітьми цього періоду.

Наприклад:

• організувати обмін спостереження вчителів, що працюють в п’ятих класах з метою всебічного вивчення особистості кожної дитини;
• заступникам директора з НВР та ВР аналізувати перевірені зошити та класні журнали, відвідувати класні години та уроки з метою відстеження завантаженості учнів, врахування особливостей адаптаційного періоду, відстеження взаємодії вчителів та учнів з урахуванням певних рекомендацій.
• класному керівнику розробити заходи щодо всебічного вивчення кожної дитини (наприклад, проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи).

3. Перший місяць навчання дітей у п’ятому класі не писати зауваження у щоденники.

4. Проводити оцінювання на користь дитини.

5. Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму на вихідні дні.

Інтернет ресурси:

https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola

https://divovo.in.ua/berejite-ditej-takimi-yakimi-voni-ye-zrobite-yih-takimi-yakimi.html?page=4

http://alkema0213.blogspot.com/2013/03/10-11.html