Психологічний супровід навчально-виховного процесу учнів 1-х, 5-х класів.

Відділ освіти Великомихайлівської районної адміністрації

 

 

Психологічний супровід навчально-виховного процесу

 за новим  базовим стандартом

 з метою адаптації школярів 1- х, 5-х класів

із залученням батьків та вчителів.

 

(методичні рекомендації

для класних керівників, вчителів – предметників,

психологів, батьків)

 

 

                                                       Роботу виконала

                                                 практичний психолог  

                                                 Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                 Райковська Вікторія Миколаївна

 

 

 

 

 

 

     ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………….............................2

І. Особливості п’ятикласників, труднощі у навчанні, шляхи подолання..3

ІІ.Організація процесу адаптації п’ятикласників………………………….4

ІІІ. Наш клас – найдружніший!…………………….……………….……..9

ІV. Рекомендації для педагогів…………………………………………….11

V. Рекомендації для батьків………………………………………………..13

Висновки……………………………………………………………..……..28

Список літератури…………………………………………………………..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Психологічний супровід навчально-виховного процесу за новим  базовим стандартом з метою адаптації школярів  5-х класів із залученням батьків та вчителів.
     Психолог у своїй діяльності керується Конституцією України, декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законом України "Про освіту", чинним законодавством України та положенням про психологічну службу системи освіти України.

     Основним завданням діяльності психолога є психологічний супровід діяльності навчального закладу. Основною метою психологічного супроводу навчально-виховного процесу в школі вважається підтримка комфортного освітнього середовища, яке сприяє найбільш повному розвитку інтелектуального, особистісного і творчого потенціалу суб’єктів освітнього процесу.

     Будь- які перехідні періоди життя і діяльності дітей мають свої специфічні проблеми, що потребують особливої уваги педагогів і шкільних психологів. Це стосується й переходу учнів із початкової ланки в основну. Умови навчання в середній школі висувають перед учорашніми молодшими школярами вищі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до знань і вмінь.

     Початок навчання в п’ятому класі дуже подібний до навчання в першому. Різка зміна умов навчання, різноманіття, якісне ускладнення вимог різних учителів, навіть сама зміна позиції «найстаршого» у початковій школі на «наймолодшого» в середній – досить складні випробування для психіки учнів. Вони вимагають від дитини самостійності, відповідальності, на яку та не завжди здатна.

     В адаптаційний період діти часто стають більш тривожними, боязкими або, навпаки, занадто галасливими. У них може знизитися працездатність, погіршитися пам'ять, дисциплінованість. Ускладнюється адаптація невідповідністю, навіть суперечливістю вимог різних учителів.

     Ось чому так важливо ретельно спланувати процес адаптації в житті дитини, коли закінчується шкільне дитинство й починається отроцтво.

 

 

Особливості п’ятикласників, труднощі у навчанні, шляхи подолання.

     Без повноцінної адаптації немає ні внутрішньої рівноваги особи, ні впевненості в завтрашньому дні, ні людської поваги, допомоги, доброти, ні творчості – навчальної, професійної, духовної. Без неї неможлива продуктивна соціалізація, тобто щоденне розгортання процесу впровадження дитини в нові соціальні ситуації та вироблення нею власної системи ставлень до суспільного оточення.

     Психічна адаптація – процес активного пристосування людини до умов навколишнього середовища, насамперед соціального. При успішному пристосуванні досягається стан адаптації як оптимальний рівень функціонування особистості.

     І якщо середовище висуває до учня вимоги, адаптація до яких складна через його особисті або вікові особливості, може розвинутися стан соціальної, соматичної, психічної напруженості – загроза дезадаптації.

     Унаслідок цього розвиваються:

• Непродуктивні форми реагування;
• Симптоми порушення поведінки;
• Емоційні розлади різного ступеня.

     Це виявляється у тому, що:

• Зростає емоційне збудження, тривожність, невротизм;
• Знижується комунікабельність, емоційна стійкість, самоконтроль, соціальна сміливість;
• З’являється почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками, у поведінці загалом – надмірна сором’язливість;
• Знижується успішність, увага й зосередженість на уроках – недостатні;
• Виникають скарги на погане самопочуття, сон;
• Втрачається інтерес до навчання, школи.

     Розглянемо причини труднощів у навчанні п’ятикласників:

1. Прогалини у навчальній підготовці за нормального і навіть високого рівня розвитку мислення та інших пізнавальних процесів у дітей, а саме:

• Значні пробіли в знаннях за попередні періоди навчання;
• Не сформованість загально навчальних і спеціальних навчальних умінь та навичок.

2. Не сформованість необхідних розумових дій і операцій (аналіз, синтез), поганий мовний розвиток, вади уваги та пам’яті. Ці причини є суто психологічними, тому для їхнього виявлення й усунення потрібна допомога психолога.
3. Особливості навчальної мотивації підлітків.
4. Слабка довільність поведінки і діяльності – небажання, «неможливість», за словами школярів, змусити себе постійно вчитися. 10-12 – річні підлітки можуть виконувати досить складну роботу, долаючи значні труднощі заради привабливої мети. Але їм складно долати як зовнішні, так і внутрішні перешкоди у тих випадках, коли мета їх не приваблює. Тому таку роботу бажано супроводжувати формуванням і тренуванням застосування способів, що дозволяють школяреві продуктивніше впоратися в повсякденними обов’язками. Важливо організувати роботу так, щоб школяр зрозумів: запропоновані методи діяльності кращі, ефективніші, щоб їх захотілося опановувати.

     Усі зазначені причини нерідко проявляються не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують звичайно спільної активної роботи не тільки психолога і педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     «Мета виховання – навчити наших дітей обходитися без нас.»

                                                                                                          Ернест Легвує

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

     Для ефективної адаптації учнів до навчального процесу необхідно створити такі умови:

1.  Розвиток когнітивної сфери учнів для адекватного відображення зовнішньої реальності й саморегуляції емоційного стану та поведінки.
2. Індивідуальний підхід до учня і його можливостей, щоб не послабити нервову систему, не знизити рівень само оцінювання і мотивацію до засвоєння знань.
3. Розвиток і реабілітація здібностей учнів.
4. Формування пізнавальної мотивації.
5. Формування цінностей та ідеалів.

     Для запобігання можливим негативним явищам на даному етапі розвитку особистості школяра, виявлення труднощів адаптації, слід провести спеціальні психологічні заходи і дослідження.

     Мета: виявлення потенційної «групи ризику», тобто дітей, чиє подальше навчання та виховання пов’язанні із суттєвими труднощами (діти з емоційними розладами, порушенням поведінки, зниження рівня навчальних досягнень) через дослідження таких адаптаційних процесів:

• Процес міжособистісної взаємоадаптації між окремими членами класного колективу, між колективом і кожним учителем:
• Процес реадаптації раніше сформованих і пере адаптації актуалізованих міжособистісних контактів учнів зі змінених, основних обставин навчання;
• Внутрішні процеси само пристосування учнів у змінених умовах шкільного життя.

І ЕТАП. Початковий

1. Проведення систематичних спостережень за дітьми на уроках і перервах (вересень-жовтень).
2. Батьківські збори. Психологічні особливості періоди адаптації: форми батьківської допомоги й підтримки (вересень).
3. Семінар-практикум. Проблеми адаптаційного періоду під час переходу учнів до середньої ланки школи та особливості роботи з учнями 5-х класів у системі особистісно орієнтованої освіти (жовтень).
4. Психологічна гра: «Починаємо розмову», «Наші вчителі», «Вагончики», «Кореспондентський марафон» (жовтень-листопад).

ІІ ЕТАП. Психолого-педагогічне дослідження

Мета: психологічна експертиза адаптації п’ятикласників (жовтень-листопад).

1. Методика визначення особистості адаптованості школярів А.Фурмана.
2. Діагностика шкільної тривожності (методика Філліпса).
3. Діагностика структури взаємин в учнівському колективі, виявлення «зірок» і «знехтуваних» (соціометрія, адаптована Бітяновою).
4. Анкета суб’єктивних оцінок психологічного клімату.
5. Анкета «Мій клас».
6. Визначення характеру психологічного комфорту учнів у класі, емоційного стану (проективні методики «Дерево» Дж.Лампена, «Неіснуюча тварина»).
7. Шкала соціально-психологічної адаптованості (Т.Снєгірьова).
8. Тест кольорових виборів Люшера. Опитувальник для дітей і підлітків Р.Кеттела.
9. Визначення рівня розвитку мовно-логічного мислення у п’ятикласників.
10.  Проведення проективної психологічної гри «Ми будуємо парк», «Планета мого класу» (січень).
11.  Визначення рівня  розвитку мовно-логічного мислення у п’ятикласників.

ІІІ ЕТАП. Нарада.

Тема: «Адаптація учнів 5 класів до навчання в середній школі» (листопад-грудень).

Мета: виявлення дезадаптованих учнів, причин дезадаптації.

Питання для обговорення:

• Аналіз успішності та поведінки п’ятикласників (заступник директора, класний керівник).
• Результати психологічного вивчення особистості адаптованості учнів 5-го класу.
• Розробка та затвердження психолого-педагогічної програми допомоги дезадаптованих учням.

     2. Підтримка роботи класного керівника: консультативна, методична робота впродовж року.

     3. Проведення циклу розвивальних занять на емоційне прийняття нової соціальної ситуації і нових навчальних вимог. (впродовж року)

     4. Підготовка класних керівників і педагогів предметників до наради (психолого-педагогічного консиліуму): збір навчальних матеріалів, узагальнення результатів спостережень.

     5. Нарада (психолого-педагогічний консиліум).

     Тема: «Виконання програми підтримки дезадаптованих учнів 5-го класу»

     Питання для обговорення:

• Аналіз навчальної діяльності п’ятикласників (заступник директора, вчителі предметними, класні керівники).
• Визначення шляхів роботи з учнями, у яких залишилась нерозв’язаною проблема шкільної адаптації.

 

 

 

 

Робота психолога з дітьми.

Головним критерієм підбору діагностичного інструментарію є новоутворення – нові психологічні особливості, що розвиваються у дітей цієї вікової групи.

1. Розвиток словесно – логічного мислення. Оволодіння понятійним мисленням веде до розвитку рефлексії, аналізу та внутрішньому плану дій.
2. Рівень довільності. Дитина в змозі користуватися нормами та правилами спілкування.
3. Пізнавальне відношення до дійсності. Предметне навчання дає розвиток нових пізнавальних потреб та інтересів.
4. Орієнтація на групу однолітків. Згасає авторитет дорослого, більше значення набуває спілкування з однолітками. Змінюється характер самооцінки дитини, виникає криза самооцінки (негативна).

Головними напрямками діагностики є:

• інтелектуальний розвиток;
• навчальна мотивація;
• саморегуляція поведінки;
• емоційний стан;
• система відносин дитини та її соціометричний статус.

Методики, що використовуються:

• Вивчення словесно – логічного мислення Е.Ф. Замбацявичене;
• Анкета шкільної мотивації (модифікований варіант);
• Рівень самооцінки «Інтегральна самооцінка особистості» Дембо – Рубинштейн;
• Діагностика тривожності Філіпса;
• Соціометрія (діагностика соціального статусу дітей та структури учнівського колективу);
• Анкетування батьків;
• Опитування педагогів за допомогою «Схеми – характеристики класу».

 

 

 

 

Наш клас – найдружніший!

 

 

     Мета: спрямувати діяльність учнів на дослідження та визначення соціально-психологічних проблем класного колективу.

    Матеріали: плакати «Сонечко», «Емоційний термометр», «Як знайти справжніх друзів?», скотч, стікери, аркуші, А4 (3 шт.), проектор, м’ячик.

     Психолог: дорогі діти, нещодавно ви закінчили початкову школу і перейшли до 5-го класу. У вашому шкільному житті відбулися значні зміни. З’явилися нові вчителі, навчальні предмети, друзі і, взагалі, новий класний колектив. Проте декому з вас до цих нових змін та обставин важко було пристосуватись. Можливо, дехто й досі почувається невпевнено, некомфортно за щось переживає, чогось боїться. І тому саме зараз, коли ваш колектив тільки-но формується, важливо подбати про те, щоб у ньому всім було добре, щоб ніхто не сумував, не почувався ображеним та самотнім, що б ваш клас став міцним і дружнім, а у кожного з вас завжди буде гарний настрій.

 

      Вправа-дослідження «Емоційний термометр»

      Матеріали: плакат із зображенням термометра, вузенькі смужечки стікерів.

     Психолог: А зараз за допомогою ось цього «Емоційного термометра» ми з вами дослідимо й визначимо температуру стосунків у вашому класі, тобто настільки комфортно, впевнено й затишно ви почуваєтеся серед своїх однокласників. (Діти знайомляться з позначками на термометрі: «дуже добре», «добре», «буває по-різному». «погано».)

     Кожен має прикріпити стікер навпроти тієї позначки на термометрі, яка найбільше відповідає емоційному стану, з яким, зазвичай, кожен з вас приходить до класу.

     Висновок

     Результати дослідження переконують, що не все так погано. Але є певні труднощі. Адже, якщо хоча б одному з вас погано, значить, не все у вас гаразд, є проблеми, які негайно потрібно вирішувати, аби ваш клас став міцним і дружнім, і кожен почувався потрібним і бажаним у ньому.

 

     Вправа-привітання «Комплімент»

     Психолог: Кожна людина – особлива, неповторна, має певні позитивні риси, за які її можна любити і поважати. Спілкуючись одне з одним, важливо вміти помічати ці гарні риси своїх однокласників. І тому зараз на початку нашої роботи, пропоную вам привітатися і сказати одне одному комплімент, тобто назвати певну позитивну рису, яку має ваш однокласник, за яку він вам подобається або за яку ви його поважаєте.

     Отже, вам потрібно:

• Привітатись, назвати ім’я того, кому будете кидати ось цього м’ячика;
• Кинути м’яч і продовжити речення: «Я поважаю тебе за …»;
• Той, у кого побував м’яч, кидає наступному.

 

     Вправа «Я – неповторний!»

     Матеріали: плакат «Сонечко», стікери.

     Психолог: Часто буває так, що людина почувається самотньою, неповторною серед інших через те, що сама себе недооцінює, тобто не бачить своїх переваг, усього того гарного, що робить її неповторною, особливою. І тому зараз я пропоную вам уважно придивитись до себе і спробувати віднайти найкращі свої риси, відповісти на запитання: «Чому я вартий поваги?».

     Ось на цих стікерах ви маєте створити свій власний портрет у промінчиках сонця. Для цього вам потрібно намалювати сонечко. У його серединці напишіть ваше ім’я, а на промінчиках – усі свої хороші риси.

 

       Робота учнів над завданням

      Доки ви працювали, у вашому класі засяяло ще одне сонечко (плакат «Сонечко» з надписами позитивних рис особистості на промінчиках). Воно, діти, незвичайне, тому що ці промінці символізують найкращі риси людини (доброзичливість, чесність, щедрість).

     Зараз вам потрібно підійти по черзі і закріпити своє сонечко біля тієї риси, яка  у вас найбільш виражена.

      Аналіз результатів роботи (на який промінчик прикріплено найбільше сонечок).

      Висновок

      Отже, діти, всі ви маєте багато гарних рис, тому кожен з вас вартий поваги та доброго ставлення інших. Бережіть їх, аби хмаринки злості, грубощів та заздрощів не затьмарили вашого сонечка. І тоді всім у вашому колективі буде добре.

 

      Бесіда «Як знайти справжніх друзів?»

      Психолог: Як ви вважаєте, що треба робити, аби мати справжніх, щирих друзів?...

      А ось, що рекомендують психологи.

Пам’ятка  «Як знайти справжніх друзів?»

      Насамперед слід стати справжнім щирим другом для інших. Що більше любитимеш і поважатимеш своїх друзів, то більше їх знайдеш сам. Змінити стосунки з друзями на краще ти можеш, дотримуючись певних правил.

1. Найважливіше правило: проявляй увагу до своїх друзів, учися співчувати, вислухати, порадити, при потребі – допомогти.
2. Проводь з друзями більше часу (дні народження, прогулянки, походи на природу, до них у гості тощо). Дружба потребує великих зусиль і часу.
3. Стався до друзів із любов’ю та повагою, не обманюй, будь чесним і справедливим, терплячим до їхніх вад, милосердним.
4. Не приховуй своїх друзів. Познайом їх зі своїми батьками, запроси в гості. А при нагоді розкажи про них у школі своїм однокласникам. Якщо ти цінуватимеш своїх друзів, то й вони віддячать тобі тим же. Пам’ятай, що друг пізнається в біді. Тому ти повинен першим прийти на допомогу, а не чекати, доки друг попросить про це.

     Що кращими будуть взаємини з друзями, то щасливішим буде твоє життя.

 

      Вправа «Серце класу»

      Психолог: зараз ми з вами створимо «серце» вашого класу. Ось воно таке велике, гарне! Давайте зробимо його добрим і щирим. Для цього у нас є маленькі «сердечка» - ваші. Нехай кожен напише на своєму «сердечку» найкраще побажання для свого класу, однокласників і потім наклеїть його на «серце класу», але перед тим прочитайте вголос своє побажання для всіх.

 

     Заключне слово

     Психолог: чи сподобалось вам наше сьогоднішнє заняття?... Я думаю, що якщо справдяться всі ваші добрі побажання, і ви станете одне одному добрими друзями, ваш клас буде найдружнішим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендації вчителям

1. У перший місяць навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденнику.
2. Проводити оцінювання на користь дитини.
3. Більшість матеріалу на уроці орієнтувати на повторення.
4. Дозувати навчальне навантаження на обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму на вихідні дні.

     Отже, центральний напрям роботи в п’ятих класах – це орієнтація на розв’язання завдань періоду дитинства з урахуванням попередніх рівнів розвитку учня.

     В учня молодшої школи сформовані:

• Теоретичне мислення;
• Уміння вчитися, самостійно здобувати нові завдання;
• Адекватна самооцінка.

     На основі цього у 5-му класі слід розвивати:

• Абстрактне мислення;
• Рефлексію власних досягнень;
• Схильність до самоаналізу.

     У п’ятикласників є сильна потреба у спілкуванні з однолітками, тому вони охоче поєднуватися до групових форм роботи з активними та інтерактивними методами навчання, де можна суперничати, вигравати.

 

Пам’ятка учителям, які викладатимуть у 5-му класі

1. Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Ознайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
2. Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну та методичну літературу.
3. Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
4. Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
5. Протягом уроку й додому давайте конкретні доступні завдання й вимагайте чітко виконувати їх.
6. Щодня перевіряйте письмові роботи над помилками.
7. Ретельно продумуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного й писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
8. Забезпечуйте систематичне повторення.
9. Уникайте переважання дітей.
10. Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-му класі.

 

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий: поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу В тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це — природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим.

Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини»:

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.

Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини.

Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.

Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми — купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності,

1. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

 

 

 

 

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість уміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля — небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням.

Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

 

 

Анкета для батьків «Чи знаєте Ви своїх дітей»

 

1. Чим особливо цікавиться Ваша дитина?

2. Який улюблений предмет у Вашої дитини?

3. Хто є улюбленим учителем у Вашої дитини?

4. Яку останню книгу прочитала Ваша дитина?

5. У які ігри грається Ваша дитина?

6. Де виконує домашні завдання Ваша дитина?

7. З ким з учнів класу товаришує Ваша дитина?

8. Чи знаєте Ви щось про сім’ї її друзів?

9. Які гуртки, секції відвідує Ваша дитина?

10. Які телепередачі любить Ваша дитина?

 

Психологічний тест для батьків "Ваш сімейний мікроклімат ".

"Вік ізвікувати – не пальцем перекивати", – каже народна мудрість.

Кожна одружена людина знає, що як би вдало не склалось її життя, розрив між мрією і дійсністю завжди існує. У кожній сім'ї є свої труднощі, дрібні сутички і серйозні конфлікти – життя неможливе без них.

Чи трапляються у Вас конфліктні ситуації?

А як Ви з них виходите?

Хто поступається?

Чи буває так, що Ви помиляєтесь?

Ви визнаєте перед дітьми свої помилки?

 

 

Тест «Чи достатньо Ви контактні з дітьми»?

1.     Як Ви вважаєте, чи є у Вашій сім’ї взаєморозуміння?

2.     Чи радяться з Вами діти з особистих питань, чи спілкуються душа в душу?

3.     Чи цікавляться діти Вашою роботою?

4.     Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?

5.     Чи бувають вони у Вас вдома?

6.     Чи беруть участь у господарських справах Ваші діти разом з Вами?

7.     Чи перевіряєте Ви, як діти виконують уроки?

8.     Чи є у Вас спільні з дітьми захоплення і заняття?

9.     Чи беруть діти участь у підготовці до свят?

10. Чи віддаєте Ви перевагу проведенню відпустки разом з дітьми?

Обробка результатів тесту

Стверджувальна відповідь оцінюється двома балами. Відповідь, виражена словами «іноді», «часом» – одним балом, «ніколи» – «0».

А тепер підрахуйте:

Якщо Ви набрали 20 балів, Ваші стосунки з дітьми можна вважати благополучними.

Від 10 до 20 балів – задовільними, проте недостатньо багатогранними. Подумайте, в чому саме вони мають бути доповненими, більш поглибленими.

Якщо менше 10 балів – Ваші контакти з дітьми перебувають у недостатній мірі. Варто подумати, як їх поліпшити.

 

 

Сім батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...
3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено не все.
7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

 

 

 

 

 

 

 

10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

 

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це необоротний закон вдячності.

 

3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

 

4. Не відносься до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.

 

5. Не принижуй!

 

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

 

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для свого дитяти. Муч, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

 

8. Дитя - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не "наш", "свій" малюк, але душа, дана на зберігання.

 

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому малюку те, чого не хотів би, щоб робили твоєму.

 

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановиту, неуспішну, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитя - це свято, яке поки що з тобою.

 

 

 

 

 

 

 

 

Почуйте серцем голос Вашої дитини

• Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.
• Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.
• Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.
• Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую “Забагато, задовго, зачасто”.
• Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.
• Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.
• Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.
• Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.
• Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.
• Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.
• У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.
• Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.
• Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.
• Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.
• Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.
• Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.
• Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.
• Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також “як” і “чому”.
• Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.
• Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.
• Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.
• Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.
• Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.
• Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.
• Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.
• Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.

 

Як допомогти дитині приготувати уроки?

Батьки, які практично одразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, які надмірно опікають дітей.

“ Уроки задані тобі, а не мені !”- Таке ставлення батьків викликає у дитини образу на байдужість рідних до важливих для неї шкільних справ. В цьому випадку страждає якість завдань, що виконуються.

“Ну, що НАМ сьогодні задано?” /при цьому розкриваються підручники і зошити/ - Ця позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, впевненість, що все буде зроблено гарно і без її власних зусиль.

Що ж потрібно, а що не потрібно робити батькам при спільному приготуванні уроків? Як привчити дитину до виконання домашніх завдань?

1. Перевірте, чи правильно  організовано робоче місце дитини? /джерело світла повинно знаходитись попереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих речей/.
2. Уточніть режим дня, розплануйте разом з дитиною час, коли вона сяде за уроки.

Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину – півтори після повернення  дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від занять, але ще не втомилась і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки і пізніше. Але в  будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.

3. Розплануйте разом з дитиною послідовність приготування уроків і намагайтесь заздалегідь визначити час, який їй знадобиться для виконання кожного завдання.

Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині – це допоможе їй зосередитись і включитись в роботу на емоційному підйомі.  Потім – найбільш важке, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу /малювання, ліплення, виконання поробок/ краще залишити на кінець занять - їх не слід обмежувати в часі.

Для 7-літньої дитини  час безперервної роботи не повинен перевищувати 15-20     хв, до кінця початкової школи він може доходити 30-40 хв. Потім дитині необхідно відпочити 5-10 хв, під час чого бажано зробити рухливі вправи.  До початку виконання  будь-якого завдання спитайте дитину: «Як ти вважаєш, скільки тобі потрібно часу, щоб виконати завдання? Поставте перед нею годинник і після закінчення роботи обов’язково зверніть увагу дитини на те, скільки часу витрачено. Це сприяє формуванню організованості і “відчуття часу”.

4. Контролюйте разом з дитиною виконання наміченного плану роботи.

Підвищена відволікаємість природна для молодшого віку. Здолати її дитині повинен допомогти дорослий. Навички роботи, набуті в перші роки навчання, залишаються на все життя. Звичка працювати чітко і організовано допоможе вашій дитині справитись з великими навантаженнями, які чекають її в середній і старшій школі. З самого початку дитина повинна знати, що на робочому місці ПРАЦЮЮТЬ, а граються, малюють, харчуються - в іншому місці. Якщо ви бачите, що дитина катає машинку по зошиту і відчуваєте, що вона  втомилася, краще дайте їй  додаткову перерву. Не припускайте “ розтягування” завдання за рахунок інших “справ”, які сама для себе знаходить дитина, не виходячи із-за стола. Намагайтесь відділити одне від іншого, і у дитини з часом формується умовний рефлекс - робоче місце буде викликати у нього стан мобілізації і працездатності.

5. Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулась з нездоланними труднощами.

Не треба підміняти діяльність дитини своєю. Навчання - це праця, яка потребує зусилля і напруги. Дитина повинна вчитися самостійно, вчитись  переборювати труднощі. Однак, якщо на даному етапі важкість для нього нездоланна - обов’язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитись і привести до явища, яке психологи називають “вивченою безпорадністю”. Якщо довготривалі зусилля не приводять до успіху, людина перестає вірити в свої сили, стає пасивною і безініциативною. Однак цей випадок /дитина намагається, але не може справитися з завданням/ треба вміти відділяти від ситуацій, коли вона зловживає вашею допомогою і звертається за кожною дрібницею. В цьому випадку Ви можете поставити йому умову: “Я можу відповісти тільки на два /3,4/ твоїх питання. Намагайся виконати завдання сам, а два самих важких питання ми с тобою розберем разом”.

6. Емоційно підтримуйте дитину.

Школа  висуває дитині важливі вимоги, протягом дня вона отримує велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Задача дорослого -“бути поруч”, разом з дитиною радіти  з її успіхів і хвилюватись за її невдачі і труднощі. Погана оцінка - серйозне покарання для дитини. Якщо Ви бачите, що дитина засмучена, не треба виказувати їй свою невдоволеність. Більше за все їй зараз  потрібна Ваша підтримка, розуміння, здатність розділити її почуття

7. Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте знову виконувати погано виконану класну роботу.  

 

Можна запропонувати перевірити її і виправити помилки, але переписувати не треба. Повторне виконання вже зробленого завдання приймається як непотрібне, докучне. Воно відбиває бажання займатися, позбавляє віри в свої сили.

8. Поступово знижуйте ступінь контролю.

Пряму участь і виконання уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч з дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а тільки перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час роботи. Під кінець початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашнє завдання самостійно, показуючи батькам тільки готовий результат.

 

 

ПОРАДИ ЩОДО ПЕРШИХ УРОКІВ, ПЕРШИХ САМОСТІЙНИХ РОБІТ:

• висувати вимоги до організації виконання домашнього завдання спокійним, лагідним тоном, з показуванням, з демонстрацією того , що хочете бачити;

перші уроки - легкі, доступні, послідовні;

• якщо ваші очі будуть світитися на початку року, то в кінці навчального року будуть світитися радістю очі ваших п'ятикласників;
• головним питанням для вчителя повинно бути питання «Чи реалізувалися діти на уроці»;
• не забуваємо про фізкультхвилинки;
• з 6-7 уроків починати вводити термінологію;
• дайте можливість учням висловити думку до кінця;
• перші самостійні роботи виконуйте разом з учнями, покажіть, що і як ви будете вимагати під час їх проведення.

 

"Як спілкуватися з дитиною"

Спілкування на рівних. Рівень очей.

1.Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

2. Запитувати в дітей поради.

3. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

4. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

5. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

6. Давати посильні доручення з відомим успіхом.

7. Схвалення в загалі (у цілому).

8. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя, знайти три позитивних моменти – оптимістичний погляд на життя).

9. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

10. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

11. Якщо ви не праві, просіть вибачення.

12. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

13. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід – це теж досвід).

14. 100% -ва увага 15 хвилин щодня.

15. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

16. Тілесний контакт 2-3 разу на день мінімум.

«Як почути свою дитину»

 1. Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, робила коліно, дорослі : «Припини плакати!» - образа в дитині гарантована.)  

2. Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу…»).

3. Моралі, проповіді («Учитися – це твій обов’язок» і т.д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).

4. Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці…!). Такі поради дратують дитину.

5. Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати…»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.

6. Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе…») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.

7. Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе…», «Мені подобається…»),

8. Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).

9. Здогади та інтерпретація.

10. Випитування та розслідування.

11. Співчуття на словах, чутки.

12. Від жартування, відхід від розмови.

   «Покарання. Подумай, навіщо?»

      Запам’ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4. Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6.  Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7.  Дитина не повинна боятися покарання.

«Як не потрібно карати і сварити»

           Не можна карати і сварити:

• якщо дитина хвора;
• якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
• якщо дитина їсть;
• після сну;
• перед сном;
• під час гри;
• під час виконання завдання;
• одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);
• якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, рухливістю, роздратованістю, із будь-яким наслідком, але щиро намагається подолати його;
• в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
• якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;
• якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.

  «Правила культури поведінки і взаємин у сім’ї»

 1. На піклування і любов батьків відповідай чемністю і чуйним ставленням до них.

2. Не завдавай своїм близьким неприємностей, не ображай словами і вчинками.

3. Будь чуйним і ввічливим з усіма членами родини, бажай доброго ранку, на добраніч, вітай зі святом.

4. Завжди зважай на думку батьків і старших.

5. Слідкуй за охайністю свого одягу і зовнішнього вигляду.

6. Допомагай батькам у домашньому господарстві.

7. Завжди будь стриманим у виявленні своїх почуттів, терпимим до вад рідних.

8. Ніколи не проси і не вимагай від батьків дорогих речей, якщо їх придбання виходить за рамки матеріальних можливостей сім’ї.

9. Раціонально використовуй свій вільний час, дотримуйся режиму дня.

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ

(поради батькам)

1.     Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2.     Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3.     Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4.     Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5.     Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6.     Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7.     Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8.     Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9.     Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

11. Під час приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.

12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи.

13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.

15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто говоримо "Ти вже великий" 7 – 8 – річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати контрольну роботу, що буде завтра.

Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.

 

Пам’ятка для батьків

• дитина ні в чому не винна перед вами. Ні в тому, що з’явилася на світ. Ні в тому, що створила вам додаткові труднощі. Ні в тому, що не дала очікуваного щастя. Ні в тому, що не виправдала ваших очікувань. І ви не маєте права вимагати, щоб вона розв’язала ці проблеми;
• дитина – не ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати на свій розсуд їй життя, ви не маєте права. Ви можете лише допомогти їй вибрати життєвий шлях, вивчивши її здібності й інтереси і створивши умови для їх реалізації;
• дитина далеко не завжди буде слухняною і милою. Її впертість і капризи так само неминучі, як самий факт її присутності в родині;
• у багатьох капризах і витівках дитини винні ви самі, бо вчасно не зрозуміли її, не прийняли її такою, якою вона є;
• дитина має численні чесноти. Ви повинні завжди бачити найкраще та вірити у неї, бути впевненими у тому, що рано чи пізно це неодмінно проявиться.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Маю надію, що дана інструкція допоможе виявити труднощі, що виникли у дітей при переході на ІІ етап навчання, і вчасно усунути їх.

Проте, для того, щоб допомогти дитині відчути себе в школі комфортно, звільнити ії інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для успішного навчання і повноцінного розвитку необхідно, крім виявлення особливостей психолого-педагогічного статусу кажного школяра, створення системи психолого-педагогічної підтримки всіх п’ятикласників у період їхньої адаптації і здійснення розвивальної, корекційної роботи з дітьми, які мають різні психолого-педагогічні труднощі.

Отже, для повного методичного забезпечення роботи психолога в напрямку успішної адаптації учнів необхідна подальша розробка:

• розвиваючої програми на адаптацію для п’ятикласників;
• методики проведення підсумкового психолого-педагогічного консиліуму;
• корекційних методик, направлених на корекцію виявлених у процесі діагностики проблем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Все про адаптацію (спецвипуск)// Психолог. – 2004. - №25-26.
2. Методичні рекомендації. Психологічні особливості адаптації дітей в перехідний період із початкової ланки навчання в середню. – Рівне, 1998.
3. Психологічні аспекти адаптаційного періоду дітей 5 класу / Упоряди. Л.В. Підлипна. – Івано-Франківськ: ОІППО, 2005.
4. Психологічні аспекти організації адаптаційного періоду під час переходу з початкової ланки навчання до середньої. – Миколаїв: МОІППО, 2005.
5. Як подолати шкільну неуспішність (спецвипуск) // Психолог. – 2006. - № 41.