Відділ освіти Великомихайлівської районної адміністрації

 

Психологічний супровід навчально-виховного процесу

 за новим  базовим стандартом

 з метою адаптації школярів 1- х, 5-х класів

із залученням батьків та вчителів.

(методичні рекомендації

для вчителів початкових класів, психологів, батьків)

 

                                                             Роботу виконала

                                                 практичний психолог  

                                                 Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                 Райковська Вікторія Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………..............................3

І. Психолого-педагогічний розділ…………………………………………….……..5

ІІ. Діагностика дослідження

 психологічної готовності дітей до навчання у школі……………………..….......11

 

ІІІ. Розділ співпраці з батьками……….……………………………………………26

 

      ІV. Організація процесу адаптації першокласників……………………………………………..………………..….…..56

 

Висновки…………… …………………………………………..............................65

Список літератури………………………….……………………..........................66

Додатки………………………………………………………….............................67

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Психологічний супровід навчально-виховного процесу за новим  базовим стандартом з метою адаптації школярів 1- х, 5-х класів із залученням батьків та вчителів.
     Психолог у своїй діяльності керується Конституцією України, декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законом України "Про освіту", чинним законодавством України та положенням про психологічну службу системи освіти України.

     Основним завданням діяльності психолога є психологічний супровід діяльності навчального закладу. Основною метою психологічного супроводу навчально-виховного процесу в школі вважається підтримка комфортного освітнього середовища, яке сприяє найбільш повному розвитку інтелектуального, особистісного і творчого потенціалу суб’єктів освітнього процесу.

     Одним з  напрямків роботи є    визначення рівня  адаптації учнів  та її супровід.
Визначення психологічної готовності майбутніх першокласників до школи  виявляє, як правило, категорію дітей, яким необхідна протягом року допомога в розвитку навчальних навичок, формуванні мотиваційної та емоційно-вольової сфери, тому  з метою запобігання дезадаптації першокласників, проводиться профілактична робота, яка включає бесіди  батьками про індивідуальні особливості першокласників та проблеми, що були виявлені під час дослідження готовності до шкільного навчання, розробляються заходи супроводу дитини.

     Контроль за адаптацією першокласників проходить завдяки відвідуванню уроків та занять, спостереження за дітьми під час прогулянок, спілкування, психодіагностичного обстеження.

        Успішно застосовується методика консультування вчителів та батьків щодо важливості формування в учнів самостійності, відповідальності, організованості, які необхідні  для навчання. А також індивідуальне та групове консультування батьків і вчителів для сумісного пошуку впливів на дитину, з метою подолання труднощів у процесі адаптації. Проводиться діагностична та корекційно-відновлювальна   робота з учнями, які цього потребують, а також робота по запиту вчителів та батьків.

     З метою оптимізації навчально-виховного процесу проводиться психологічна просвіта учнів та батьків.

 

 

 

 

 

План-графік роботи

“Школи з нетерпінням чекає першокласника»

 

Заходи	Термін	Відповідальний
Методична робота: 1.Вивчення нормативної документації 2.Відпрацювання єдиного плану та програм занять з майбутніми першокласниками 3.Визначення пріоритетних напрямків роботи вчителів	Вересень - березень	Вчителі початкових класів
Робота з батьками 1. Проведення зборів батьків майбутніх першокласників 2.Робота консультаційного пункту 3.Запрошеня батьків і майбутніх першокласників на шкільні свята	березень   жовтень - травень   протягом року	Вчителі початкових класів
Робота з майбутніми першокласниками 1.Психолого-педагогічне обстеження майбутніх першокласників 2.Організація та проведення комплексно розвиваючих занять з майбутніми першокласниками 3.Первинна адаптація дітей до шкільного навчання, робота «Школи майбутнього першокласника»	Квітень - травень	Вчителі початкових класів

 

 

 

 

 

 

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

     Мета й завдання:

• визначення рівня дошкільної зрілості, яка визначає успішність дошкільної адаптації до школи та якісного засвоєння навчальної інформації й навчальної діяльності;
• психологічний супровід дітей старшого дошкільного віку в період їх підготовки до школи.

     Дошкільний період, дошкільне дитинство - це важливий період розвитку людини. Тільки зрілий дошкільник готовий до навчання в початковій школі з точки зору соціально-психологічної адаптації й успішності засвоєння вимог чинних навчальних програм. Діагностика дошкільної зрілості здійснюється безпосередньо через діяльність, а саме у грі.

      Принципово важливим є:

• сформованість прийомів ігрової діяльності;
• розвинені соціальні емоції та високий рівень морального розвитку (вихованість, культура поведінки, спілкування та інше);
• розвинене уявлення;
• високий рівень наочно-образного мислення, пам'яті, мови;
• висока самооцінка.

      Дітям пропонується рольова гра, в якій детально розписані діяльність ведучого й послідовність гри, а також карта спостереження. У ході діагностики використовуються такі методики, як:

• бесіда (визначення мовлення);
• визначення рівня домагань, моторики, уваги (зорової та слухової);
• координації рухів, пам'яті (зорової), уваги, мислення, самооцінки.

Критерії підготовленості дитини до школи

1. Загальний фізичний розвиток (зір, слух, моторика, стан нервової системи, загальний стан здоров'я).
2. Інтелектуальна готовність (словниковий запас, світогляд, розвиток пізнавальних процесів).
3. Особиста та соціально-психологічна готовність (внутрішня позиція школяра).
4. Емоційно-вольова готовність (уміння поставити мету й завдання, приймати адеквіатне рішення, подолання перепон).

     Рольова гра допомагає шкільному психологу визначити рівень психічного розвитку дошкільника й дати необхідну консультацію та рекомендації батькам і педагогам.

 

 

 

 

 

 

 

 

ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

     Мета занять:  визначення рівня дошкільної зрілості, психологічний  супровід дітей старшого дошкільного віку в період їх підготовки до школи.

     Завдання занять:

1. Сформувати адекватну самооцінку, орієнтовану на реальні досягнення, знання та вміння дитини.
2. Сформувати вміння працювати за заданим зразком.
3. Розвивати зорову, слухову,  сенсорну пам'ять дитини, навчити мнемічних прийомів.
4. Навчити знаходити спільну мову з однолітками і дорослими, брати участь у комунікативних ситуаціях.
5. Прищеплювати навичку аналізу, синтизу, порівняння.
6. Розвивати фантазію, уяву та уявлення про світ і довкілля.
7. Збагачувати словниковий запас.
8. Виховувати бажання навчатися, старанність, акуратність.

     Заняття розраховані на дітей 5-6 річного віку. Усього 6 занять. Кожне заняття триває 30 хв. Оптимальна кількість учасників – 10-15 осіб.місце проведення – спеціально обладнане приміщення – кабінет психолога. Особливість в тому, що на кожному занятті психолог стає активним учасником ( не спостерігачем!). Це сприяє покращенню взаємин, допомагає розслабитися.

     Заняття проводяться з березня по червень.

     Заняття 1. Знайомство. Який я?

     Мета: формування адекватної самооцінки, створення мотивації до пізнання самих себе, іншої людини.

     Вправа «Сніжок» (10 хв)

     Мета: створити мотивацію до пізнання самих себе, іншої людини; пізнання дітьми одне одного; долання рухового автоматизму; усунення бар’єрів у спілкуванні між учнями, між учителем і учнями.

     Обладнання: м’ячик, аркуші паперу, різнокольорова крейда.

     Діти передають м’ячик по колу, називаючи своє ім’я. отримуючи м’яч від сусіда, кожен спочатку називає ім’я попередніх сусідів, а потім – своє. Психолог допомагає, якщо в дітей виникають трудноші.

 

     Гра «П’єдестал» (10хв)

     Матеріали: м’яка іграшка, куб.

     Діти стоять півколом. Психолог кидає іграшку одному з дітей.

     Завдання. Хто впіймає іграшку, стає на «п’єдестал» з нею і каже про себе гарні, ласкаві, приємні слова. Після розповіді дитина віддає іграшку психологу. Гра триває, доки всі діти не побувають на «п’єдесталі».

 

     Проективна методика «Намалюй свій настрій» (10 хв)

     Матеріали: аркуші та фломастери (олівці 6 основних кольорів) на кожну дитину.

     Завдання. Намалюй свій настрій.

 

     Заняття 2. Будь уважним!

     Мета: розвиток уваги; формування елементів довільності й уміння керувати увагою на основі розвитку мовлення та пізнавальних процесів.

     Коректурна проба (10 хв)

     Матеріали: бланк з малюнками (5 рядків) на кожну дитину, фломастери для обведення.

     Завдання. Пред дітьми аркуш із малюнками. Їх багато, але є й однакові. Потрібно знайти:

1. Квітку (підкреслити);

б) Хатку (взяти в кружечок).

 

     Гра «Знайди дорогу» (5 хв)

     Матеріали: лабіринти (3 лабіринти по 4 копії), фломастери на кожну дитину.

     Завдання. Розглянути, що на малюнку намальовано… Потрібно допомогти казковому персонажу знайти дорогу. Для виконання завдання діти спочатку проводять дорогу олівцем, а потім промальовують її фломастером.

 

     Гра «Будь уважним» (5 хв)

     Завдання. Діти йдуть по колу. Психолог з різними інтервалами дає команди: «коні», «зайчики», «чаплі».

     Діти виконують команди:

• «Коні» - б’ють ногою об підлогу;
• «Зайчики» - стрибають;
• «Чаплі» - стоять на одній нозі.

 

     Гра «Лови м’яч» (5 хв)

     Матеріали: м’яч.

     Завдання. Варіант: їстівне – неїстівне (дитина ловить м’яч, якщо їстівне та відбиває, якщо неїстівне).

 

     Заняття 3. Знайди і запам’ятай

     Мета: розвиток пам’яті, оволодіти логічними прийомами запам’ятовування.

 

     Гра «Запам’ятай і знайди малюнки» (10 хв)

     Матеріали: робоче поле з 9 малюнками, рамким (4 шт.), демонстраційний плакат із 4 малюнками.

     Завдання. Психолог показує 4 малюнки, які діти повинні уважно розглянути і запам’ятати. У кожної дитини бланк, на якому 9 малюнків, 4 рамки. Діти мають знайти малюнки, які запам’ятали, і закрити їх рамками.

 

     Рухлива хвилинка(5 хв)

Діти виконують рухи, промовляючи такі слова:

Мама є. (Плеснути, підстрибнути.)

Ось тато йде. (Походити на місці.)

Я за ним бігаю. (Біг на місці)

Мама — сонце. (Руки вгору.)

Тато — небо. (Руки в сторони.)

Я — квітонька в гаю. (Присісти, руки до обличчя.)

Повторити 2—3 рази.

 

Гра «Назви правильно предмети» (10 хв)

Завдання. Психолог каже узагальнююче слово, а діти називають по черзі один відповідний предмет. Наприклад: Овочі — картопля, морква, цибуля тощо. Меблі — ліжко, диван, стілець, стіл... Дерева — клен, липа, дуб, ялина... (Транспорт, взуття, фрукти, одяг, іграшки.)

 

        Гра «Ким був раніше?» (10 хв)

Завдання. Психолог називає предмет (тварину, рослину), а діти повинні назвати, чим (ким) він був раніше:

• курка — яйцем;
• кінь — лошам;
• корова — телям;
•    риба — ікринкою;
• яблуня — зернинкою;
• хліб — борошном;
• сорочка — тканиною;
• будинок — цеглиною.

 

     Заняття 4. Я вмію спілкуватися

     Мета: розвиток комунікативних навичок, уміння контактувати, виявляти свою життєву позицію; навчання спільної роботи з іншими.

 

     Гра «Спільний малюнок» (10 хв)

     Матеріали: ватман (1/2 аркуша), фломастери.

     Завдання: Психолог починає малюнок, діти по черзі продовжують його, пояснюючи свій задум. Малюнок поповнюється новими елементами від кожної дитини.

 

     Гра «Веселий потяг» (10 хв)

     Матеріали: магнітофон, запис веселої музики.

     Завдання. Діти розбігаються по різних кутках кімнати і вибирають собі місце – це їх «станція». Один з учасників – «потяг». Його завдання – зібрати всіх в один потяг. Коли потяг зібрав усіх, можна спитати, кого взяв першим і чому. Виконується під веселу музику.

 

     Гра «Назви лагідно» (5 хв)

     Мета: виховувати доброзичливість.

     Матеріали: м’яч.

     Завдання. Діти стоять колом. Кожна дитина, передаючи м’ячик сусідові, який стоїть праворуч, називає його ім’я в лагідно – пестливій формі. М’ячик переходить із рук в руки по колу.

 

     Заняття 5. Вчуся мислити

     Мета: розвиток мислення, допитливості, самостійності.

 

     Дидактична гра «Частина — ціле» (10 хв)

     Завдання.Психолог називає предмет, а діти — будь-яку його частину.

Наприклад:

• стілець — ніжка, спинка, сидіння;
• каструля — ручка, кришка.

Потім навпаки: психолог називає частини предмета, а діти — ціле. Наприклад:

• дверцята, полиці, ніж­ки — шафа.

 

Гра «Форми»( 10 хв)

Матеріали: геометричні фігури (1 дитині — 1 фігура).

Завдання.Дітям роздають геометричні фігури. Кожна дитина повинна назвати якомога більше предметів, схо­жих за формою на цю фігуру. Наприклад:

• Прямокутник — шафа, телевізор, книжка, тумбочка...
• Овал — люстерко, батон, обличчя, людина...
• Коло — тарілка, м'яч, годинник, паляниця, сонце...
• Квадрат — вікно, будинок тощо.

 

Гра «Навпаки»(10 хв)

Завдання. Діти стають у коло. Психолог називає слова, а діти по черзі кажуть слово з протилежним значенням.

• День — ніч;
• сумний — веселий;
• чорний — білий;
• кислий — солодкий;
• старий — молодий;
• стояти — йти;
• гарячий — холодний;
• слабкий — сильний тощо.

 

     Заняття 6. Світ дитячих фантазій

     Мета: розвиток уяви, фантазій.

 

     Гра «Невербальний показ» (10 хв)

     Завдання. Показати:

1. чим займається тато після роботи;
2. що мама робить увечері;
3. як ти прокидаєшся і що робиш потім;
4. як сходить сонце;
5. як падає листя.

 

     Гра «Щось тут не так» (5 хв)

     Завдання. Психолог пропонує дітям розібратися з плутаниною у вірші.
Гарбузи їдять малину,
Малюки ростуть під тином,

Жабеня летить в ракеті,
Космонавт спить в очереті.

Грак в пустелі заревів,
Крилатий лев гніздечко звив,

Тесляр сяє в небесах,
Місяць ремонтує дах.

Цей поет – справжній дивак!
Написав він все не так!
Швидко виправляйте
По місцях все розставляйте!

 

     Малюнок сім’ї через образ тварин (10 хв)

     Матеріал: аркуш паперу, олівці на кожну дитину.

     Завдання. Уявити, що твоя родина перетворилася на тварин. Кожен перетворився на ту тваринку, на яку він схожий за поведінкою в житті. Намалювати свою сім’ю, як уявляєш її.

 

     Заключна частина. (підбиття підсумків)

     Ви впоралися з усіма складностями, тож тепер ви маєте повне право носити звання «Майбутнього першокласника», встаньте із за парт.
Вас нагороджено грамотами «Майбутнього першокласника».
     Після цього діти залюбки відвідують психологічні заняття, з нетерпінням чекають призначеного часу, дуже активні й відверті.

 

 

 

 

 

 

 

Діагностика дослідження

психологічної готовності дітей до навчання у школі

( Комплексна методика являє собою докладне практичне керівництво до дії шкільного ( дошкільного ) психолога. )

      Запропонована комплексна методика була розроблена з метою підвищення ефективності роботи психолога в рамках проблеми шкільної зрілості.

       Рівень розпізнавальної чутливості методики такий, що її можна з успіхом застосовувати і з метою психологічного добору ( за типом чи рівнем розвитку. )

        Методика складається з кількох запозичених методик ( Йїрасек, Венгера ), а також з модифікованих і авторських методик.

        Опис методики зроблено утилітарною метою , тому в ньому немає теоретичного обґрунтування.

ЗАГАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСТЕЖЕННЯ

     Особливістю комплексної методики є переважно груповий спосіб збирання даних , щоб навіть один психолог міг впоратися з обстеженням 20 дітей.

      Процедура обстеження  являє собою два уроки у групі та один урок, який психолог втрачає на індивідуальне обстеження дітей ( 5 – 7 хв на 4кожну дитину ) . Під час обстеження важливо дотримуватися послідовності апробації методики , оскільки так можна  отримати додаткові дані про працездатність дитини, а також  врахувати необхідність адаптації до обстеження і вставити період оптимальної працездатності для апробації „ інтелектуальних „ методик.

       Для проведення обстеження кожній дитині необхідно мати набір кольорових олівців  чи фломастерів , 2 простих олівців чи олівець і ручку , а також 2 – 3 аркуші нелінійованого стандартного  машинописаного паперу.

Для проведення однієї з методик знадобиться також „ заготовка „ – намальована „ нитка „ для намиста у вигляді підкови , а також – у вигляді літери s. Якщо дітей небагато, таку заготовку можна зробити підчас проведення обстеження.

      Оскільки у віці 6 – 7 років діти швидко стомлюються, якщо необхідно часто змінювати фокус уваги, важливо забезпечити оптимальні умови для підтримки фокусу уваги : двері до приміщення, де відбуваються обстеження, мають відчинятися якомога рідше. Для цього необхідно, щоб на обстеження прийшли тільки ті діти які заздалегідь записалися.

      Усі організаційні моменти зручно обговорити на попередніх батьківських зборах, де психолог розповідає про мету, зміст обстеження, а також про форму обговорення результатів. Якщо обстеження майбутніх першокласників проводиться в незнайомому приміщені школи, деякі з них можуть злякатися, розгубитися, відмовитися від роботи, просити, щоб „мама не йшла” тощо. Виявлення такої поведінки, з одного боку , допомагає діагностиці особливостей особистості, але не може бути самоціллю. Тестування має бути „ репетицією „ перед початком шкільних занять, даючи дітям можливість звикнути до нових умов.

   Також проводять консультування батьків за результатами обстеження  одразу після нього. Тому батьки повинні бути інформовані про час їхнього консультування за результатами обстеження. Доцільно заздалегідь підготувати „ аркуш самозапису „ для батьків, де кожен може записатися в домовлений день на зручний для нього час. Варто нагадати батькам що на консультацію за результатами обстеження дітей приводити не треба.   

     Цілі та задачі:

• визначення рівня готовності до школи;
• збір загальної інформації, знайомство психолога з дитиною;
• оформлення індивідуального паспорта.

     Контингент: учні першого класу загальноосвітніх навчальних закладів, або ті хто приходить в школу на тестування при здачі документів на І-ші класи.

     Строки та терміни проведення: вся процедура співбесіди займає приблизно одну годину. Рекомендується починати роботу з дітьми у II півріччі, коли буде наявний запит педагога до психолога.

     Організація дослідження, обробка та фіксація результатів 

     Матеріали та обладнання

     Для підготовки та проведення прийому необхідно мати:

• окремий кабінет, бажано хоча б два столи;
• протокол первинної співбесіди;
• канцелярське приладдя (папір формату А4, ручки різних кольорів, кольорові олівці), лег­кий м'ячик, ємність з кришкою, стрічка; можна використовувати різноманітні іграшки, але є небезпека, що вони відволікатимуть увагу малюка;
• роздатковий діагностичний матеріал для дитини;
• діагностичний матеріал для батьків (тест, анкета і т. д.).

     Особливості проведення: первинний прийом здійснюється за умови створення психоло­гічного комфорту і може бути здійснений психологом в декількох варіантах.

     1) Прийом дошкільника. Здійснюється під час зарахування дитини до школи, тобто при оформленні документів. Цілком логічно, що дитина приходить на прийом до психоло­га не сама, а з батьками. Часто така ситуація заважає об'єктивно оцінити рівень готов­ності дитини до школи, внаслідок того, що батьки (матуся) беруть занадто активну участь у бесіді та готові відповісти за малюка на всі запитання.

В такому разі батькам пропонується заповнити анкету «Таланти вашої дитини». Анкетування батьків має на меті не стільки відволікти, воно є перш за все цінним джерелом додаткової цікавої інформації, діагностичним матеріалом для організації індивідуального під­ходу до майбутнього першокласника.

     2) Прийом першокласника. Психолог згідно з розпорядженням МОН не бере участі у прий­мальній комісії, і первинний прийом дитини здійснюється вже протягом навчання. Бесі­да проводиться за згодою батьків та класного керівника в кабінеті шкільного психолога. Необхідно звернути увагу на підготовчий етап: для уникнення можливого психологіч­ного дискомфорту заздалегідь психолог проводить знайомство і бесіду з класом про те, хто такий шкільний психолог, чим займається і т. ін.

     Інструкція: «Зараз ми з тобою трохи познайомимося. Будемо розмовляти, малювати, гра­тися, я покажу тобі декілька цікавих вправ, а ти мені покажеш, що вмієш ти».

     Процедура прийому

      Вступ. Перед початком діагностичного обстеження дитини з метою встановлення пер­вісного контакту рекомендується проводити так зване діагностичне інтерв'ю, що може сто­суватися будь-якої теми. Необхідно зняти можливе емоційне напруження, налаштувати ди­тину на роботу і залучити до співробітництва.

     Опитування. Коли маля готове до роботи, проводиться більш детальне знайомство — про­понується назвати своє прізвище, ім'я, по батькові, дату народження. Якщо дитині склад­но це зробити, доречне питання «Скільки тобі років?». Далі ставляться навідні запитання («Коли був день народження — узимку чи влітку?» і т. д.). Принагідно ми з'ясовуємо знан­ня дитиною пір року, назв місяців, днів тижня, орієнтування в часі. Результати опитування фіксуються в протоколі.

Наступна серія питань стосується місця й умов проживання. Якщо на пряме запитання «Назви свою адресу» дитина не відповідає, доцільніше запитати «На якій вулиці ти живеш? А номер будинку знаєш?» і т. п.

     Далі запитують про родину — ім'я та по батькові мами й тата, вік, місце роботи, наяв­ність інших членів родини — це важливо для наступних діагностичних досліджень, що про­водитимуться з дитиною протягом навчання (зокрема, методика «Малюнок родини»). Пи­тання про домашніх вихованців особливо подобаються дітям — як кличуть тваринку, якого вона кольору, хто годує, доглядає тощо. «Скільки в будинку кімнат?», «Хто де розміщаєть­ся?», «Чи є в тебе окрема кімната?», «Де ти робиш домашнє завдання?», «У що, де й з ким лю­биш фати?», «Чи є в тебе домашні обов'язки?» і т. д. Звертається увага на висловлення дити­ни про родину, характер внутрішньосімейних відносин.

     З'ясовуємо, чи відвідувала дитина дитячий садок, що подобалося, не подобалося. «Де цікавіше — у школі, у садку чи вдома?», «Що тобі найбільше подобається в школі?», «Чи є в тебе друзі?», «Якби завтра тобі сказали, що ти можеш піти куди захочеш, куди б ти пішов?». Робиться висновок про соціально-психологічну готовність до навчання в умовах школи, мо­тиваційну спрямованість, прогноз адаптації.

     «Як і з ким готувався до школи?», «Чому навчився?». Пропонуємо дитині прочитати не­складну фразу (із плаката або заголовок у книзі), написати своє ім'я, порахувати від 1 до 10, потім — від 10 до 1. Надаємо емоційну підтримку, бажано похвалити дитину при демонстра­ції її успіхів.

     Спостереження. У ході бесіди звертають увагу на особливості зовнішності дитини (косо­окість, наявність окулярів та ін.), правильність мови (шепелявить, гаркавить, дитяча мова, інші особливості), ліво- праворукість, особливості зросту й ваги, будови черепа, зміна зубів. Оцінюємо пропорційність тіла, відповідність зросту й ваги, відзначаємо особливості поведін­ки, мовну й рухову активність.

       Вправи. Щоб зробити попередній висновок про провідну півкулю, проводимо з дити­ною серію вправ:

• руки «у замку»,
• поза Наполеона,
• оплески (яка рука зверху).

     Якщо дитина ліворука, необхідно більш детально з'ясувати особливості латеральної організації (істинний лівша, ліворукість або ін.).

• Пропонується згорнути в трубочку аркуш паперу і подивитися «у підзорну трубу»,
•  відкрутити-закрутити кришку,
•  зав'язати бантик,
•  зіграти в м'яч, попросив­ши дитину декілька разів кинути-піймати його однією рукою.
•  Можна запропонувати постри­бати на одній ніжці, щоб з'ясувати, яка нога є провідною.
• «Послухай, як цокає годинник» — з'ясовуємо провідне вухо.
•  У ході бесіди з'ясовуємо сформованість гігієнічних навичок: «По­кажи, як ти чистиш зуби?», «Чи ростуть нові?». Визначаємо «зубну зрілість» — як відбувається зміна молочних зубів на постійні.

Існують певні нормативи зміни зубів.

Вік	Стать	Число постійних зубів
		Уповільнений розвиток N	Відповідний розвиток N	Прискорений розвиток N
5,5	Хлопчики	0	0-3	Більше 3
	Дівчатка	0	0-5	Більше 4
6	Хлопчики	0	1-5	Більше 5
	Дівчатка	0	1-6	Більше 6
6,5	Хлопчики	0-2	3-8	Більше 8
	Дівчатка	0-2	3-9	Більше 9
7	Хлопчики	Менше 5	5-10	Більше 10
	Дівчатка	Менше 6	6-11	Більше 11
7,5	Хлопчики	Менше 8	8-12	Більше 13
	Дівчатка	Менше 8	8-13	Більше 14

     Необхідно пам'ятати, що кутні зуби ростуть відразу постійними.

     Філіпінський тест — психолог пропонує дитині дістати провідною рукою до протилеж­ного вуха через верхівку (доречна наочна демонстрація). Якщо дитина не може цього зро­бити, отже, її пропорції ще недостатньо сформовані. Успішність виконання цього завдання показує ступінь розвитку кістяка, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку приймати й переробляти інформацію.

     Вправа «З-під» — дитині пропонується покласти ручки на стіл долонями вниз. Психолог своєю долонею накриває одну руку дитини, а на іншій по черзі показує пальчики (водночас можна з'ясувати, чи знає малюк назви пальців). Дитина повинна підняти відповідний палець з-під руки психолога. Відзначаємо, чи піднімає вона «правильні» пальчики. Шестирічна ди­тина в нормі вільно розрізняє великий палець, вказівний і мізинець. У такий спосіб визна­чається зрілість кори головного мозку, а саме функціонування потилично-тім'яних відділів.

     Вправа «Коза — корова». Психолог показує дитині дві позиції: «коза» — руки в кулаки, викинути II й III пальці, «корова» — II і V пальці. Вправа полягає в почерговій зміні пози­цій (5—6 разів достатньо). Ціль — оцінка рівня сформованості кістяка, особливо кистей рук. Якщо стадії окостеніння кістяка проходять нормально, дитина справляється із цим цікавим завданням.

     Вправи і тести на змальовування й списування. Вправи характеризують довільність психіч­ної діяльності — загальний психічний розвиток, розвиток моторики, уміння виконувати за­дані зразки, саморегуляцію, короткочасну пам'ять.

План психолого-педагогічного обстеження дитини

№	Компоненти психологічної готовності до школи	Показники	Методи визначення
1	Мотиваційна готовність	1. Бажання йти до школи 2. Уявлення про школу 3. Співвідношення бажань і уявлень	1. Спостереження за іграми та заняттями дитини 2. Індивідуальна бесіда з дитиною
2	Емоційно-вольова готовність до школи	1. Здатність діяти за правилами під час виконання завдань та в поведінці 2. уміння доводити справу до кінця, висока працездатність 3. ставлення до труднощів Самостійність Темп роботи Уміння оцінювати свою роботу Ставлення до оцінки	1. Конструювання за зразком чи схемою. 2. Виконання завдань у зошиті за зразком 3. Спостереження за дитиною під час обстеження 4. Бесіда з батьками про домашні заняття й обов’язки дитини, її реакція на похвалу і зауваження, про заняття у гуртках т.д.
3	Розумова готовність до школи: а) загальна обізнаність із навколишнім, елементи світогляду; б) рівень розвитку пізнавальної діяльності, особливості сприйняття пам’яті, мовлення; в) володіння деякими елементами учбових навичок: лічби, фонематичний аналіз слова, читання, письмо.	1. Зміст уявлень дитини про навколишнє, про живу і неживу природу, про деякі соціальні явища 2. Системність уявлень 3. Вміння сприймати завдання не полегшуючи і не змінюючи його умову 4. Способи виконання завдань 5. Вміння усвідомлювати, визначати способи виконання завдань 6. Словниковий запас, зв’язне мовлення. Вміння здійснювати звуковий аналіз слова, математичні уявлення, підготовка до письма	1. Індивідуальна бесіда з дитиною 2. завдання на класифікацію 3. Завдання на порівняння 4. Розв’язування простих математичних задач
4	Соціально-психологічна готовність до школи	1. Уміння будувати свої взаємини з однолітками 2. Самопочуття дитини у сім’ї 3. Уміння будувати свої взаємини з дорослим. учителем	1. Спостереження за дітьми піл час ігор, занять 2. Оцінка дитиною різних вчинків літературних персонажів, однолітків, дорослих 3. Бесіда з батьками 4. Гра 5. Завдання «Малюнок сім’ї»
5	Здоров’я і фізичний розвиток	1. Кількість постійних зубів, зріст і вага 2. Ступінь активності, втомлюваності, зовнішній вигляд 3. Стан здоров’я, дитячі захворювання	1. Визначення порогів різних видів від­чуттів дитини (відчуттів тиску, нюху, дотику, зорової і тактильної чутливості, кольорового контрасту тощо). Бесіда з батьками Спостереження за дитиною

 

 

    Методика "Четвертий зайвий" (Вербальний тест)

     Для дітей віком від 5 до 10 років.

     Застосовується для визначення здатності до абстрагування, визначення спільних рис.

     Методика проведення.

     В кожному завданні пропонується чотири слова, три з яких об’єднані смисловим зв’язком, а четверте – зайве.

 

1.    Стіл, ліжко, підлога, шафа.

2.    Молоко, вершки, сало сметана.

3.    Черевики, чоботи, шнурки, валянки.

4.    Молоток, кліщі, пилка, цвях.

5.    Солодкий, гарячий, гіркий, кислий.

6.    Береза, сосна, дерево, дуб.

7.    Літак, віз, людина, корабель.

8.    Василь, Федір, Семен, Петренко.

9.    Сантиметр, метр, кілограм, кілометр.

10.    Токар, вчитель, лікар, книга.

11.    Глибокий, високий, світлий, низький.

12.    Годинник, барометр, термометр, аероплан.

 

     Оцінювання.

     Стандартні правильні відповіді:  підлога, сало, шнурки, цвях, гарячий, дерево, людина, Петренко, кілограм, книга, світлий, аероплан.

 

     Інтерпретація.

11 – 12 – підвищений рівень здатності до абстрагування у невербальній формі.

8 – 10 – звичайний рівень розвитку.

5 – 7 – дещо знижений рівень розвитку.

0 – 4 – знижений рівень розвитку.

 

     Визначення розвитку логічних операцій (тест Е.Ф.Замбацявичине, 1984р.)

     Кожній дитині дають аркуші з завданнями, на яких вони помічають свій варіант відповіді.

     Інструкції

     №1. „Обізнаність”

     Прочитай першу фразу. З перелічених під фразою слів вибери одне слово, яке за смислом підходить, щоб закінчити цю фразу. Потрібне слово підкресли. Вибирай лише одне слово.

     Переходь до читання наступної фрази.

 

     №2. „Виключення понять”

     Прочитай перший ряд слів. Серед них є одне, яке не підходить до решти слів. Підкресли його. Прочитай наступний ряд слів і теж знайди слово, яке зайве.

 

     №3. „Узагальнення”

     Прочитай перші два слова. Як назвати одним словом або словосполученням ті предмети, про які йде мова? Випиши це слово після двох надрукованих слів.

Переходь до наступних слів.

 

     №4. „Аналогії”

     Під цифрою 1 у першому стовпчику над рискою написано – огірок, а під рискою – овоч. Знайди таке слово, щоб пояснити стосунки між словами гвоздика - ... .

 

Тест розвитку логічних операцій

     Прізвище _____________________________________________

 

І. Обізнаність.

1. У чобота завжди є ...

    ( шнурок, пряжка, підошва, ремінці, ґудзики)

2. У теплих краях живуть...

    ( ведмідь, олень, вовк, верблюд, пінгвін)

3. Рік має...

    ( 24 місяці, 3 місяці, 12 місяців, 4 місяці)

4. Місяць зими...

    (вересень, жовтень, лютий, листопад, березень)

5. У нашій країні не живе...                                              

    (соловей, страус, лелека, синиця, шпак)

6. Батько старший за свого сина...                              

    (часто, завжди, ніколи, рідко, іноді)

7. Час доби...

    (рік, місяць, тиждень, день, понеділок)

8. У дерев завжди є ...

    (листя, квіти, плоди, корінь, тінь)

9. Пора року...

    (серпень, осінь, субота, ранок, канікули)

10. Пасажирський транспорт...

    (комбайн, самоскид, автобус, тепловоз)

 

ІІ. Виключення понять.

1. Тюльпан, лілія, квасоля, ромашка, фіалка.

2. Ріка, озеро, море, міст, ставок.

3. Лялька, скакалка, пісок, м’яч, дзига.

4. Стіл, килим, крісло, ліжко, табуретка.

5. Тополя, береза, ліщина, липа, осика.

6. Курка, півень, орел, гусак, індик.

7. Коло трикутник, чотирикутник, указка, квадрат.

8. Сашко, Олег, Андрій, Максимчук, Микола.

9. Число, ділення, додавання, множення, віднімання.

10. Веселий, швидкий, сумний, смачний, обережний.

 

ІІІ. Узагальнення.               

1.     Окунь, карась...

2.     Мітла, лопата...

3.     Літо, зима...

4.     Огірок, помідор...

5.     Бузок, ліщина...

6.     Шафа, диван...

7.     Червень, липень...

8.     День, ніч...

9.     Слон, мурашка...

10. Дерево, квітка...

 

IV. Аналогії.

1.     Огірок – овоч.

     Гвоздика – бур’ян, квітка, роса, садок, земля.

2.     Город – морква.

     Сад – паркан, гриби, яблуня, криниця, лавка.

3.     Учитель – учень.

     Лікар – окуляри, лікарня, палата, хворий.

4.     Квітка – ваза.

     Птах – дзьоб, чайка, гніздо, пір’я, хвіст.

5.     Рукавичка – рука.

     Чобіт – шкарпетки, підошва, шкіра, нога, щітка.

6.     Темний – світлий.

     Мокрий – сонячний, слизький, сухий, теплий.

7.     Годинник – час.

     Термометр – скло, хворий, ліжко, лікар, температура.

8.     Машина – мотор.

     Човен – ріка, маяк, вітрило, хвиля, берег.

9.     Стіл – скатертина.

     Підлога – меблі, килим, пил, дошки, цвяхи.

10. Стілець – дерев’яний.

     Голка – гостра, тонка, блискуча, коротка, сталева.

 

    Оцінка результатів

     По кожному блоку підраховується кількість правильних відповідей. Оскільки в кожному блоці по 10 завдань, то максимальна кількість балів – 10.

Середній сумарний  бал для вибірки 8-річних дітей – 29 балів, для 9-річних –   

34 бали.

 

 

 

 

Для 8-річних дітей:

 

Кількість балів	Рівень розвитку інтелектуальних операцій
36 - 40	високий
32 - 35	вищий за середній
26 - 31	середній
20 - 25	нижчий за середній
19 і менше	низький

 

 

 

 

Для 9-річних дітей:

 

Кількість балів	Рівень розвитку інтелектуальних операцій
-	високий
36 - 40	вищий за середній
32 - 36	середній
27 - 31	нижчий за середній
26 і менше	низький

 

     Методика "Виділення суттєвих ознак поняття"

     Для дітей віком 5 – 10 років.

     Застосовується для виявлення здатності до виокремлення суттєвих ознак поняття.

Обладнання: бланк картки.

 

     Методика проведення.      

     У кожному завданні пропонується підібрати з дужок два слова, що позначають суттєві ознаки виділеного поняття (перше слово).

 

     Особливості проведення тестування.

     Інструкцію дають на прикладі першого рядка. Якщо дитина не вміє читати, то слова їй зачитує психолог. Дитині говорять: „Подивись уважно на перший рядок. Головне серед слів – сад. Серед інших слів є два, без яких сад існувати не може. Подумай і підбери ці два слова і поясни свій вибір”.

 

Оцінювання.(Шкала оцінювання дається за Марцинківською Т.Д.)

Стандартні правильні відповіді:

1.     земля, рослини.

2.     вода, берег.

3.     вулиця, будинок.

4.     дах, стіни.

5.     папір, текст.

6.     гравці, правила.

7.     голос, мелодія.

8.     очі, слово.

9.     кути, сторона.

10. лікар, хворі.

11. ділене, дільник.

12. змагання, перемога.

 

 

     Інтерпретація.

11 – 12 – підвищений рівень здатності до виділення суттєвих ознак поняття.

8 – 10 – звичайний рівень розвитку.

5 – 7 – дещо знижений рівень розвитку, потребує колекційної роботи.

0 – 4 – причини зниження рівня розвитку потребують додаткового вивчення.

 

Картка для опитування

 

1.    Сад   (рослини, садівник, собака, паркан, земля).

2.    Річка   (берег, риба, рибалка, водорості, вода).

3.    Місто  (автомобіль, будинок, велосипед, натовп, вулиця).

4.    Хлів  (сіновал, кінь, дах, худоба, стіни).

5.    Книга  (малюнок, війна, папір, любов, текст).

6.    Гра  (карти, гравці, штрафи, покарання, правила).

7.    Спів  (дзвін, мистецтво, голос, аплодисменти, мелодія).

8.    Читання  (очі, друк. Книга, картинка, слово).

9.    Кубик  (кути, креслення, сторона, камінь, дерева).

10.    Лікарня  (приміщення, сад, лікар, радіо, хворі).

11.    Ділення  (клас, ділене, олівець, дільник, папір).

12.    Спорт  (медаль, оркестр, змагання, перемога, стадіон).

 

 

ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ТА ОПИС МЕТОДИКИ ОБСТЕЖЕННЯ

   Комплексна методика зроблена таким чином , що всі методики закріпленні за уроками. Нижче пропонується перелік використовуваних методик з нормативами часу для кожної методики :

І урок

1. Завдання ” Напиши своє ім'я „ – 2 – 3 хв.

2. Методика „ Намисто „ за Венгерок – 5 -7 хв.

3. Методика Четвертий зайвий „ – 10 – 15 хв.                                 

4. Методика „Фраза Вінні  Пуха ” – 5 – 7хв.

    (Перерва 5 хв.)

 

ІІ урок

1. Методика „ Джерело” – 7 -10 хв.

2. Методика „Г арна, погана дитина і я – 10 – 15хв.

3. „ Чарівна паличка „ – 5 -7хв.

4.Методика „ Намисто – 2” – час відносно необмежений.

      (Перерва 5хв.)

      І урок.

     Завдання „ Напиши своє ім'я”

     Мета: адаптація до процесу обстеження.

     Інструкція: „Діти, напишіть, будь ласка, своє ім'я в нижній частині аркуша. Напишіть своє ім'я і першу літеру прізвища, а хто може – прізвище цілком. Усі запам'ятали ? Своє ім'я і прізвище у нижній частині аркуша”. І далі: „ Може, хтось з вас не вміє писати. У цьому немає нічого страшного адже ви для того ,щоб навчитися писати, і прийшли до школи”, - і написати ім'я і прізвище дитини за неї.

При цьому можна запитати в маляти, де, на його думку, слід написати йому ім'я.

 

     2. Методика „Намисто” ( за Венгерок)

     Мета: Ця методика дасть змогу психологу переконатись у своєму припущені про рівень розвитку таких якостей, як увага, уміння слухати дорослого, уміння перекладати мовну команду в план діяльності, уміння утримувати інструкцію ( сформованість внутрішнього плану діяльності ), розвитку чи довільності переваги імпульсивності, розвиток дрібної моторики в дитини.

    Інструкція: „ Зараз я розповім вам казку. Жила собі принцеса. У неї було чарівне намисто. Коли принцеса одягала його, вона ставала невидимою. Але якось це намисто порвалося.

   Принцеса довго плакала, але раптом з'явилася добра чарівниця і сказала: „ Не плач, принцесо ! Якщо ти намалюєш своє намисто таким, яким воно було, воно знову стане цілим !” Діти, давайте допоможемо принцесі намалювати її чарівне намисто !

   Послухайте мене уважно: усього намистинок було п'ять. Усередині була синя намистинка, і поруч не було жодної однакового кольору. Будьте уважні: якщо ви намалюєте неправильно, намисто не буде чарівним! Запам’ятайте: усього намистинок було п'ять, посередині була синя намистинка, і поруч не було намистинок однакового кольору „. – Більше трьох разів інструкцію повторювати не можна. Після того, як з'ясується, що більшість малят закінчили виконання завдання, можна запропонувати їм уважно перевірити, чи правильно вони намалювали, не повторюючи при цьому умом.

   3. Методика” Четвертий зайвий”

     Мета: З її допомогою можна виявити весь комплекс проблеми,  пов’язаних з розвитком вербального мислення.

    Інструкція: „ діти, зараз ми з вами будемо розгадувати загатки. Я назву вам чотири слова , а ви виберіть з цих слів одне – зайве, що не підходить до всіх інших, і намалюйте його чи напишіть. Нічого, крім зайвого слова, малювати чи писати не треба. Намалюйте тільки одне зайве. Потім, пізніше, кожному з ваз потрібно буде пояснити мені на вушко, чому ви вибрали саме це слово. Слухайте мене уважно!”

    Далі психолог чітко чітко і ясно  два – три рази поспіль повторює набір з чотирьох  слів. Усього ми  пропонували  дітям чотири таких набори так, що в дітей виходили чотири малюнки.

    Очевидно, що саме слово і картинка, яку вона позначає,- на те саме. Діти у віці 6 – 7 років не бачать ще цього протиріччя  і виконує інструкцію,  як правило, адекватно у міру свого мовного розвитку.

    По закінчені першої серії слів через активізації уваги називається наступна серія слів:

    1. Автобус, будинок, літак, корабель.

    2. Картопля, капуста, каструля, яблуко.

    3. Хлопчик, дівчинка, мама, бабуся.

    4. Ноги, черевики, валянки, тапочки.

    Кожна із серій несе також додаткове інформаційне навантаження. Про ці розбіжності буде сказано нижче.

 

     4. Методика „ Вислів Вінні Пуха ”

     Мета: Розвиток зорових уявлень, уміння вичленувати й утримати образ знака (літери), розвиток дрібної моторики руки – ось не повний перелік якостей, що виявляються за допомогою цієї методики.

    Інструкція: „Діти, зараз я напишу речення на дошці.  Це речення написане англійською мовою. Спробуйте здогадатися, що тут написано?  Це речення говорить Вінні Пух”. Тут можна дати дітям трошки відпочити,  розповівши щось про Вінні Пуха і надавши їм можливість відгадати зміст вислову . І далі : „ Ви ще не знаєте англійської , але намагаєтеся переписати цей вислів собі на аркушах якомога точніше „ . Варто всіляко стимулювати виконання завдання : „ Перемалюйте хоча б одну літеру, це вже буде чудово. Але чим більше літер ви скопіюєте, тим краще „ .

      Пропонований вислів пишеться великими літерами на дошці:

„ I LIKE SWEETS „ .

       ІІ урок.

      5. Методика „ Дзеркало „

     Мета:спрямована на виявлення здатності до просторової операцій, конструктивній активності мислення, спостережливості, „ дзеркальності „ сприйняття, уваги, здатності о

орієнтуватися на зразок.

    Психолог на дошці малює рівнобедрений трикутник основою вниз, а нижче – квадрат і коло.                  

     Інструкція: „ Діти, погляньте, що тут намальовано ?  А тепер намалюйте цей малюнок „ догори ногами „ , не перевертаючи аркуша „ .

        6. Методика !” Гарна, погана дитина і  я „

    Спрямована на виявлення особливостей особистісного розвитку, тривожності, прогнозу соціально – психологічної адаптації до школи, особливостей сімейних взаємин, можливих невротичних проблем у дитини, спрямованості особливості дитини, сприйняття і уявлень ( перцептивної зрілості ) дрібної моторики, енергетичних характеристик діяльності тощо.

   Інструкція : „ Діти , зараз ми з вами будимо малювати. Подивіться уважна на свої кольорові олівці і виберіть два найкращих . Покажіть мені , які олівці ви вибрали ? – психологу варто демонструвати дітям необхідно від них дію, - А тепер переверніть свій аркуш паперу на чисту сторону і візьміть новий. Намалюйте у верхній частині аркуша два кола : одне коло – одним гарним олівцем, інше – іншим гарним олівцем.

     А тепер намалюйте тільки цими двома олівцями : хлопчики – найкращого хлопчика, дівчата – найкращу дівчинку.

    Малювати треба тільки двома гарними олівцями. Інші олівці брати не треба ! „

    Після того, як діти закінчили виконання цього завдання, дітям дають інструкцію наступного етапу.

     Відкладіть ваші гарні олівці. І тепер знову виберіть два олівці. Покажіть мені свій вибір. А тепер намалюйте два кола цими поганими олівцями внизу свого аркуша. Одне коло насмалюйте одним поганим олівцем, а інше – іншим поганим олівцем. Ці кола треба намалювати внизу.

А тепер намалюйте цими „поганими” олівцями: хлопчики – найгіршого хлопчика, дівчата – найгіршу дівчинку. Малювати треба тільки двома поганими олівцями”.

Після завершення цього етапу починається останній.

Інструкція: „Діти, а тепер візьміть два найкрасивіших і два найгірших олівці. Покажіть мені свій вибір. А тепер – тут можна зробити паузу – намалюйте тільки цими чотирма олівцями самого себе”.

Деякі діти ще на самому початку можуть відмовитися від малювання: „Я не вмію!”. Кількість таких дітей зростає на останньому етапі. У цьому випадку бажано підтримати таких дітей: „Тобі дуже добре вдається! Малюй, як зможеш!”.

Нарешті дають остаточну інструкцію: „Поставте хрестик поруч з найкращим хлопчиком (дівчинкою), а поруч зі своїм портретом – „Я”.

Діти можуть малювати не тільки олівцями, а й фломастерами. Потрібно заздалегідь подбати про те, щоб у дітей був набір кольорових олівців (фломастерів). Нехай діти малюють так, як вважають за потрібне. Так малюнок стає проективнішим.

7. Проективна проба „Чарівна паличка” (модифікація Заззо)

Мета: Є допоміжним засобом для визначення можливих емоційних проблем дитини. Також можна розглядати як додатковий адаптаційний прийом.

Інструкція: „Діти, зараз ми з вами пограємо. У мене для вас є чарівна паличка, і вона буде перетворювати вас на різних тварин. Але як тільки на болото прилетить лелека, ви станете жабенятами, всім потрібно сісти на свої місця-будиночки, інакше лелека когось піймає!”

Після цього дітям пропонується підвестися і за командою                                                          „ перетворюватися”: зараз хлопчики – жуки, дівчатка – метелики; а тепер – хлопчики – зайчики, дівчатка – білочки ; нарешті усі стають веселими жабенятами . На „ перетворення „ варто відвести не більше 3 хв, нехай це буде невелика розрядка й установка до виконання емоційно напруженого завдання.

Коли діти засвоять суть гри, їм потрібно запропонувати намалювати того,  на кого вона хотіла перетворитись.

     8. Методика „Намисто -2”

Мета: - з'ясувати енергетичні та структурні особливості  діяльності дитини, творчу активність.

Інструкція: „ Діти, перед вами ще один разок. Намалюйте на ньому намистинки так, як вам хочеться „.

Під час виконання завдання психолог повинен уважно стежити  за роботою дітей і зазначати:

• напрямок малювання;
• зміну напрямку малювання;
• індивідуальні особливості малювання;
• швидкість виконання роботи;
• наявність стратегії у виконані завдання;
• творчі компоненти.

 У процесі групового тестування психологу необхідно уважно зазначити  усі особливості поведінки дітей ( „ліворукість ”, емоційні реакції , швидкість виконання окремих завдань).

 Зручно виставляти свої оцінки на аркушах, на яких працює  дитина. Однак деякі діти можуть виявити здивування чи настороженість , тому варто насторожити їх: „ Я теж люблю малювати. Я іноді буду малювати щось на ваших аркушах, добре?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ СПІВПРАЦІ З БАТЬКАМИ

     Мета й завдання:

• надання допомоги батькам майбутніх першокласників у адаптації дітей до нових умов отримання освіти, організація батьківського лекторія та консультацій з підготовки дітей до школи.

План роботи батьківського лекторію

     Березень

1. Чи готова ваша дитина до школи?

2. Традиції й інновації в житті школи.

     Квітень

1. Дидактичні ігри в сім'ї як спосіб розвитку пізнавальної діяльності дитини.

2. Практичний тренінг.

     Травень

1. Розвиток психічних процесів дітей 6-7-річного віку.

2. Гігієнічні вимоги до максимального навантаження на дитину в початковій школі.

     Червень

1. Розвиток толерантних способів поведінки в майбутніх першокласників.

2. Як підібрати шкільні речі.

 

     Консультації для батьків майбутніх першокласників проходять кожної середи з 12 до 14-ї години.

 

    Мета: Створити умови для адаптації першокласника до нової ситуації (тобто пристосовувати "школу до дитини, а не тільки дитину до школи").

    Родина — основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім’ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

    Психолого-педагогічна просвіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття  своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї, спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.

     Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти  знаннями про допомогу дитині у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.

     Розуміння важливості цього періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та  недопустимість перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності їх дітей.

     Вибір батьками ролі як контролюючої, караючої інстанції або повної байдужості щодо змін у соціальному статусі дитини свідчить про недостатній рівень педагогічної компетентності.

     Психолого-педагогічна просвіта батьків розпочинається у дошкільному навчальному закладі, а продовжується у школі. Для встановлення ефективної взаємодії  батьків та вчителів важливе місце посідає перша співбесіда з майбутніми першокласниками та їх батьками. Батьки мають пам’ятати, що основна мета проведення співбесіди – не тільки визначити готовність дитини до шкільного навчання, а й  вказати батькам на важливість їх ролі як перших вчителів і експертів розвитку своєї дитини.

Важливими є перші батьківські збори, які покликані:

• ознайомити батьків зі школою, її освітньою концепцією, спрямованістю, навчально-виховною системою, яка здійснюється саме в цій школі;
•  ознайомити з умовами навчання дітей у першому класі, особливостями навчальної програми, підручників, режиму дня;
• познайомити з вчителями та вихователями, які будуть працювати в класі.

     Вчителі мають налаштувати батьків на обов’язкове відвідування батьківських зборів, тому що це одна з важливих форм зв'язку  школи з батьками і пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять з планами навчально-виховної роботи початкової школи та класу, де навчається їх дитина; вони одержують інформацію про стан успішності й дисципліни дітей, обговорюють проблеми допомоги школі в організації дозвілля школярів, їх трудового виховання тощо. Вчителі мають організовувати для батьків педагогічні читання, батьківські диспути, що  сприятимуть вирішенню проблем навчання і виховання.

     Корисними будуть спеціальні пам’ятки для батьків майбутніх першокласників, які мають допомогти їм своєчасно зорієнтуватись у новій для них ролі – батьків школярів, упорядкувати деякі організаційні питання, сконцентрувати увагу на потрібному.

     Батьки мають знати, що для вирішення індивідуальних питань можна завжди звернутися до вчителя, який допоможе вирішити будь-яке проблемне питання. Для цього можуть призначатися індивідуальні чи групові консультації. Зміст консультацій може бути досить різним, але головною метою залишається підвищення педагогічної та психологічної культури батьків, встановлення партнерських стосунків, визначення конкретних шляхів і методів спільного впливу на дитину.

     Вчителю варто познайомитись з умовами, в яких проживає дитина. Це допоможе зрозуміти загальну атмосферу в родині, моральний мікроклімат, взаємини, сімейні традиції, місце дитини в сім’ї.

 

 

 

 

 

 

Рекомендації батькам та педагогам:

• створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;
•   роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);
• перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;
• формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
• обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи;
•  неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);
•   виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;
•  урахування темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;
• надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю;
• заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи;
•  моральне стимулювання досягнень дитини;
• розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Здоров’я першокласника

    Для дитини вступ до школи – це стрес. Дуже багато нового й незвичного побачить вона у школі. Особливість сьогоднішніх дітей, які прийшли до першого класу, - це швидка втомлюваність. На першому уроці вони відверто позіхають, на третьому – лежать на партах. Чим ми, дорослі, можемо допомогти дитині? Головне завдання батьків і вчителів – стимулювати позитивні емоції дитини, що дозволить не тільки підвищити її інтерес до навчання, а й зберегти здоров’я.

    Крім складного адаптаційного періоду, першокласникові потрібно впоратися з безліччю інших, не менш складних проблем.
    По-перше, значно збільшується навантаження на опорно-руховий апарат дитини. Багато годин у школі та вдома вона проводитиме сидячи за партою. Порушення постави може призвести до значних проблем зі здоров'ям: сколіоз, кіфоз, лардоз, остеохондроз - це неповний перелік проблем, з якими може зіткнутися першокласник. Тому необхідно спрямувати всі сили на профілактику цих хвороб. Фізкультура, фізкультурні паузи між уроками, повноцінне харчування, ортопедичний рюкзак, парта, що «зростає» разом із дитиною, - це не розкіш, а життєва необхідність.

Група здоров'я дитини

      Поцікавтеся, до якої групи здоров’я відноситься ваша дитина
     1 вересня треба прийти до школи з довідкою, в якій вказана група здоров'я дитини.    Справа в тому, що шкільні заняття фізкультурою - це величезне навантаження на організм, що росте, і ви повинні бути впевнені, що вашому малюкові вона під силу. Залежно від стану здоров'я з самого народження всі діти діляться на групи, і для кожної з них повинні бути розроблені свої фізичні навантаження. Зрівнювати всіх дітей у класі не можна: те, з чим легко справляється дитина з I групою здоров'я, зовсім не під силу дитині III-V групи.
     Група I - діти здорові, з нормальним психічним розвитком і що хворіють не частіше 3-4 разів на рік. Діти цієї групи не мають вад розвитку або інших порушень внутрішніх органів.
     Група II - діти здорові, але які можуть мати невеликі проблеми зі здоров'ям, наприклад, дитина може страждати алергічним захворюванням або мати зайву вагу. Також - діти з хронічними захворюваннями в стадії стійкої клініко-лабораторної ремісії (не менше 3-5 років) або частими ГРЗ.
     Група III - діти з хронічними захворюваннями або вродженими вадами розвитку з періодами загострення.
     Група IV - діти, які мають значні відхилення у стані здоров'я зі зниженими функціональними можливостями.
     Група V - це найважча група здоров'я: діти, хворі на хронічні захворювання зі значно зниженими функціональними можливостями, інваліди. 

 

 

Ведемо дитину в перший клас.

Поради психолога батькам першокласників.

 

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата.

Декілька порад, як підготувати дитину:

Влаштуйте прогулянку до школи.

Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.

Збирайте портфель та одягайте форму.

Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Грайте в школу.

Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама- "вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "Петров", "Сидоров" і т. д.

До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.

Встаємо раніше.

 Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.

      Дружимо з годинником.

      Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.

 

Вчимося порядку.

Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був «Машей-растеряшей». До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.

"Доросла" кімната.

У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.

Більше зеленого.

Цей колір і стимулює увагу, і розслабляє. Бажано, щоб в кімнаті малюка з'явилося щось зелене. Психологи кажуть, що тільки після 7 років у дитини починають працювати частини мозку, які відповідають за утримання тіла в одній позі. До 7 років приборкати маленького "зірвиголову" дійсно складно. Але тим не менш протягом останнього місяця до школи батьки можуть по трохи розвивати навички посидючості в дитини. Адже в школі без них доведеться непросто.

Шийте чи грайте в шахи.

Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, тільки якщо малюка вдасться зацікавити).

Є ще один спосіб: щодня протягом місяця пропонувати дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давати їй якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію по цьому малюнку.

Формуйте позитивний образ школи.

Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Добре, якщо б перша вчителька написала листа майбутньому учневі, розповівши про те, як вони цікаво будуть проводити час у школі, скільки всього нового він дізнається, як багато друзів з'явиться. Якщо домогтися творчого підходу від учителя не вдалося, розповісти про все це повинні батьки. Ще від них вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

Не залякуйте оцінками.

Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.

Жартуйте над дитиною.

Наприклад, прізвище - Пузирьов. "Для профілактики" образ батьки можуть іноді називати малюка Пузир або бульбашка, щоб такі прізвиська були для нього на слуху. Тоді в школі вони не будуть для нього неприємною несподіванкою.

Більше рольових ігор.

В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще - майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою.

Не "ліпіть" вундеркінда.

За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією. Педагоги та психологи не радять відточувати уміння дитини до досконалості, наприклад, вчити його читати не 30 слів за хвилину, як годиться першокласникові, а 60. Так, з одного боку, бути лідером серед своїх однолітків приємно будь-якій дитині, але з іншого - відсутність "конкуренції" вбиває прагнення поліпшувати свої навики. У той час як успіх того ж сусіда по парті - хороший стимул для "відсталого" першокласника навчитися читати трохи швидше.

Тренуйте увагу і не тільки.

Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий - нехай скаже, яку річ замінили.

Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).

Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

     Темперамент дошкільника

     Темперамент характеризує сталі, властиві людині від народження риси. Його властивості накладають відбиток на характер і здібності, поведінку в повсякденних та незвичайних обставинах, особливості спілкування та взає­модії з людьми.

Від темпераменту залежить захопленість тією чи іншою діяльністю, гли­бина інтересів, швидкість запам'ятовування, швидкість сприймання, здат­ність до концентрації уваги, зручний темп діяльності, інтенсивність психіч­них процесів, спрямованість переважно всередину й назовні. Темперамент визначає всю динаміку психічного життя, становлення ін­дивідуальності.

     У цьому — своєрідність шляхів розвитку кожної дитини. Існує кілька типів темпераментів — типів нервової системи.

     Як визначити темперамент дитини?

     Кращий метод — спостереження. Наприклад, за планом, запропонованим нижче. Якщо  ви ще зовсім мало знаєте вашого підопічного, простежте, як він поводиться в наступних ситуаціях.

     (Батьки отримують бланк і самі визначають домінуючий тип темпераменту.)

     У відповідних графах ставимо плюс чи мінус.

 

	сангвінік	холерик	меланхолік	флегматик
	а	б	в	г
1.
2.
3.
4.

 

1.  Як поводиться учень, якщо виникає потреба швидко, невідкладно діяти?

А) легко включається в роботу;

Б) активно діє;

В) працює повільно, без зайвих слів;

Г) діє несміливо, невпевнено.

        2. Як реагує дитина на зауваження вчителя?

             А) Говорить, що більше так не робитиме, але через якийсь час знову робить те саме;

             Б) не слухається й робить по – своєму, бурхливо реагуючи на зауваження;

             В) мовчки бере до відома точку дорослого;

             Г) ображено мовчить, довго переживає.

        3. Як розмовляє дитина з іншими дітьми у важливих для неї ситуаціях?

            А) швидко, з охотою прислухаючись до висловлювань інших;

            Б) стрімко, пристрасно, нікого не слухаючи;

            В) спокійно та впевнено;

            Г) із сумнівами, невпевнено, оглядаючись на інших.

         4. Як поводиться в незвичайній обстановці

            А) легко орієнтується, виявляє  цікавість, активність;

            Б) збуджений;

            В) ніяковіє, поводиться сором ‘язливо;

            Г) довго мовчить, не відповідає на запитання.

     Сангвінік

     Жвава, впевнена, привітна дитина, легко йде на контакт, відкрита, жит­тєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується в новому колективі. На­стрій у дітей даного типу темпераменту стійкий, без різких коливань. Діти активні у різних видах діяльності, Проте інтерес до якогось виду діяльно­сті, три чи заняття поверховий, може активно виникнути і за короткий час пропасти. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, з виразною мімікою та жестикуляцією. Намагається займатися тільки легкою, приєм­ною і цікавою діяльністю и уникати складного, неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, користується симпатією ровесників. Засинає шви­дко, сон глибокий, спокійний. Легко прокидається і переходить до активної діяльності.

    Флегматик

Спокійна, повільна, розсухтива дитина, досить терпляча, в тому числі й до фізичного болю. Не                     витримує  значних фізичних навантажень, якшо змушена виконувати їх у швидкому темпі. Насправді почуття цих дітей від­різняються глибиною і постійністю. Болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлучення з близькими людьми, бояться і не люб­лять змін, нестабільності. Мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкуються з невеликим ко­лом дітей, стабільні в прихильностях. Вміють певний час самостійно за­йматися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктні, поступли­ві, розсудливі. Якщо дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, сус­пільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюб­леною справою людей.

 Холерик

 Діти-холерики загалом неспокійні, всі реакції даного типу носять яскра­вий характер: мова швидка, емоційна, яскраво забарвлена, міміка виразна, жести різкі. Нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до всіляких обмежень, режимних моментів, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами. Діти енергійні, наполегливі, здатні виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може повністю відмовитись. Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна рухливість, швидкість. Діти даного типу почуваються впевнено, легко спра­вляються із завданнями. Часто намагаються керувати дорослими, конфлік­тують зі своїми однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. Засинають насилу, сон неспокій­ний, прокидаються досить швидко і відразу включаються в активну діяль­ність.

      Меланхолік

Діти даного типу нервової системи реагують на найнезначніші подраз­ники. Вони малоактивні, малорухливі, вразливі, замкнуті, відрізняються втомлюваністю,.лякливі, нерішучі, бачать події у темних тонах. Ці особи-стісні якості неможливо ліквідувати. Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від дітей. Проявляють до­сить значну пасивність у спілкуванні з дорослими і однолітками. Меланхо­ліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнуті, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій обстановці кмітливі, уважні й чулі. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Вразливі і чутливі до схва­лення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів своєї праці. Дуже вимогливі до себе й оточуючих.

 

Рекомендації психолога

вчителю та батькам щодо спілкування з дітьми-сангвініками.

1.У спілкуванні з дітьми-сангвініками вимоги повинні бути максималь­но справедливі.

2.Варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття їхнього потен­ціалу та здібностей у суспільно корисній праці.

3.Потрібно виявляти довіру до сангвініка, підтримувати його корисну ініціативу, здійснювати підтримку в нього починаннях, закріплювати віру у власні сили в подоланні труднощів.

4.Не варте давати йому доручення, пов'язані з довготривалою монотон­ною діяльністю.

5.Допомогу слід надавати у формі відкритої дружньої підтримки, поради.

6.Бути максимально вимогливими у разі скоєння дитиною найнезначніших порушень.

7.Пам'ятати, що у дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, дити­на швидко втомлюється від одноманітних пінять, методів і форм роботи.

8.Під час виконання сангвініком завдань дорослий повинен використо­вувати додаткові стимули, або домогтися завершення роботи.

9.Коли дитина недоброякісно виконала завдання, заставити те саме за­вдання виконати ще раз.

10.Формувати стійкі інтереси. Не дозволяти частих змін видів діяльнос­ті. Розпочату роботу вчити виконувати до кінця. Виробляти з раннього віку стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати й доводити до кінця розпочату справу.

11.Навчити дитину дорожити дружбою.

12.Доцільно використовувати його лідерські якості в колективі, залуча­ти до організації вечорів, диспутів

 

Рекомендації психолога

вчителю та батькам щодо спілкування з дітьми -флегматиками.

 

1.Слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, як потрібно виконати, здійснювати докладний інструктаж (Що? Коли '? У якій послідовності?).

2.Не карати за повільність, не звинувачувати в тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають не­врози, формується комплекс неповноцінності через постійні невдачі.

3.Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції й зміцнює віру у власні сили.

 

Рекомендації  вчителю

та батькам щодо спілкування з дітьми-холериками.

1.  Не гальмувати активність дітей у формі прямої заборони.

2.  Не дозволяти капризи дітей заради того, щоб вони не нервували.

3.   Раціонально використовувати енергію дитини шляхом переключення з одного виду діяльності на інший.

4.  Ніколи не підвищувати голос чи вдаватися до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття.

5.  Спілкуватись з такими дітьми спокійним, але впевненим тоном. Уни­кати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Кра­ще впливати опосередковано, через колектив.

6.  Постійно оберігати нервову систему дитини, обмежувати протягом дня ігри, заняття, які приводять до збудження.

7.  За дві години до сну пропонувати спокійні ігри, види занять.

8.  Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним поло­женням тіла (постій біля мене, будеш сидіти на стільці).

9.   Необхідно пропонувати дітям такі види діяльності, які формують і розвивають довільну увагу данини і сприяють закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шашки, різні види зображувальної діяльності).

10.   Потрібно виявляти зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно й опосередковано запобігати "зривам", враховувати мотиви вчин­ків, залучати до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

11.  Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності.

Рекомендації психолога

вчителю та батькам щодо спілкування з дітьми-меланхоліками.

1. Завжди дотримуватися принципу поступовості.

2.  Правильний виховний підхід полягає втому, що дорослий виявляє спів­чуття і повне розуміння почуттів дитини.

3.  Пам'ятати, що дитина не переносить сильних подразників. Обмежити нові знайомства, ігри.

4.   Враховувати, що меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується в колективі дітей.

5.   Прагнути викликати в дитини позитивні емоції, проявити максимум доброти. Тактовно, глибоко й зацікавлено проникати в її духовний світ, здійснювати моральну підтримку, зміцнювати віру у власні сили, виявляти розуміння її душевного стану.

6.  Не допускати підвищення голосу, окриків, непосильних вимог.

7.  Розвивати в дитини комунікабельність шляхом гри.

8.  Приходити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювані, підтримувати найменший прояв активності.

9.  Виховувати волю, наполегливість і почуття власної цінності в колек­тиві.

10.  Через певний проміжок часу організовувати для нього "ситуацію ус­піху".

11.   Меланхоліка потрібно змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість пра­ці та відпочинку, інакше можливе нервове іі фізичне виснаження дитини на грунті хронічної перевтоми або, з тієї самої причини, формування від­рази до праці, апатія.

Для того, щоб дитина не відставала від інших за темпом письма, читан­ії:;, лічби, доцільно вже у три- чотирирічному віці в ігровій формі вчити її рахувати й читати, а з п'яти-шести років — писати. Так у неї сформуються необхідні навички.

9 способів допомогти дитині з нетерпінням чекати 1 вересня

1. Знайомимося з територією
     Як правило, територія школи не огороджена так, як територія дитячого садка і погуляти там можна без особливих проблем. Пройдіться з малюком, подивіться на будівлю, на спортивний майданчик. Періодично ходіть тією дорогою, якою потрібно буде дитині ходити кожен день в школу.
     2. Знайомимося з класом
     Швидше за все у вас буде можливість перед початком навчального року відвідати школу і клас, в якому буде навчатися ваш першокласник. Так само можете допомогти класному керівнику приготувати клас до першого вересня.
     3. Позитивні історії - позитивний настрій
     Читайте з малюком казки про школу, про те, як дітки там навчаються. Зараз дуже популярні казки про лісові школи. Дуже позитивні і навчальні оповідання.
     4. У школі багато цікавого
     Розкажіть дитині, що в школі набагато більше цікавих занять, ніж просто уроки. Є заняття музикою, де можна співати, малювання, художня праця, спортивні заняття, а також захоплюючі поїздки і походи всім класом. 
     5. Шкільні обіди
     За тиждень до початку занять обговоріть зі своєю дитиною, що б вона хотіла їсти на обід. Звичайно, у кожній школі є безкоштовні обіди для учнів молодшої школи, але, з певних причин, багато батьків від них відмовляються. Запитайте малюка, що йому покласти з собою - бутерброд, круасан, сендвіч або щось інше. Не забудьте про ласощі на десерт. Все буде в кілька разів смачніше, якщо упаковано в спеціальну коробочку для шкільних обідів, яку можна без проблем купити. 
     6. Знайомимося з однокласниками
     Добре, якщо разом з вашою дитиною в одному класі будуть вчитися і інші дітки, яких вона знає. Але якщо таких немає, то варто з ними познайомиться або на підготовчих заняттях, або за кілька тижнів до занять, коли вчитель буде збирати батьків з дітками для знайомства. 
     7. Розкажіть про свої шкільні роки
     Впевнена, у кожного з нас є кумедні і цікаві історії зі свого шкільного життя, про які можна згадувати дуууже довго. Так чому б не поділитися ними зі своєю дитиною? Адже школа - це не страшно, це весело і захоплююче. 
     8. Шкільна форма
     Дозвольте своїй дитині самій вибрати шкільну форму, в якій їй захочеться ходити. Звісно, враховуючи шкільні вимоги. 
     9. Збираємо портфель
     Обов'язково разом з дитиною вибирайте шкільне приладдя, адже саме їй ними користуватися. А потрібно купувати дуже багато: портфель, пенал, зошити, олівці та багато іншого шкільного приладдя, без яких неможливо навчання в школі.

      Як налагодити відносини з учителем і навчитися прощатися з дитиною без сліз?

     Першокласникам важко звикнути до нового колективу, нового розпорядку дня... Як допомогти маляті адаптуватися і не плакати при розставанні з мамою, як знайти спільну мову з першою вчителькою – про все це ми розповімо в ще одній статті з циклу "Скоро до школи!"

Як навчитися прощатися з дитиною без сліз?

Не затримуйтесь

• Чим на довше ви розтягуєте момент прощання - тим важче розлучитися.
• Скажіть малюкові, що ви будете його чекати біля школи / роздягальні / класу, щоб забрати додому після уроків.
• Ідіть відразу, як тільки попрощалися і побачили однокласників вашого малюка.
   

      Створіть свій власний ритуал

• Можете щоранку цілувати малюка перед тим, як розвернутися і піти. Або можна обійняти і поцілувати.
• Головне, щоб після певної дії ви йшли. Так і дитина буде готова, що після цього мама йде, і вам буде спокійніше.
   

Візьміть з собою друга з дому

• Зазвичай вчителя першокласників дозволяють приносити з собою в школу улюблену іграшку. Але за умови, що грати нею можна буде тільки на перерві.
•  Запитайте класного керівника своєї дитини, чи можна принести "друга" з дому, щоб було не так страшно?
• Головне, не беріть найулюбленішу іграшку, тому що ніколи не будете впевнені в тому, що принесете її цілою і неушкодженою додому.
  
  Придумайте систему винагороди
• Можна ставити в календарику навпроти кожного навчального дня смайлик: веселий - якщо дитина посміхаючись йде в клас; сумний - якщо малюк вередує і ниє.
• Наприкінці тижня за певну кількість усміхнених смайликів можна винагороджувати дитину походом в парк, морозивом, або чимось ще, на ваш розсуд.
  
  Зустрітися з одноклассниками
• Коли ви можете назвати однокласників вашої дитини на ім'я, то школа стає більш знайомою і безпечною в уявленні дитини. 

Як налагодити хороші відносини з учителем вашої дитини?

          Залишайтеся на зв'язку

• У кожного з батьків повинен бути телефон вчителя і навпаки. Про всяк випадок.
•  Ви можете періодично телефонувати вчителю для того, щоб дізнатися, як справи у вашої дитини в навчанні і по поведінці, якщо немає можливості поспілкуватися "наживо".
  Приймайте активну участь в житті класу
• Супроводжуйте дітей з учителем на колективні поїздки, походи, відвідування театрів, музеїв і т.д.
• Можете взяти на себе зобов'язання організувати один з таких заходів.
• Якщо ви не можете взяти на себе ці зобов'язання, запитайте у вчителя, що ви можете зробити, щоб якось приймати участь в житті класу і допомогти вчителеві. 
  
  Будьте відкриті для критики
• Постарайтеся адекватно сприймати критику вчителя в бік своєї дитини.
• Є моменти, які класний керівник бачить краще ніж ви.
• Вислухайте, поговоріть із своєю дитиною, а потім робіть висновки. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чому дитина не хоче вчитися?

     Дошкільники рідко бувають ледачими - частіше батьки страждають від їх невгамовної активності. Але в школі починаються проблеми, велику частину яких батьки схильні описувати ємким словом "лінь".

     Коли хороший дошкільник стає поганим школярем, батьки звинувачують перш за все школу, рідше - дитину, майже ніколи - самих себе. Насправді все якраз навпаки: велика частина проблем так чи інакше спровокована батьками. Небажання вчитися може бути викликане різними причинами. Одні діти втрачають інтерес до навчання вже до другого класу, інші - в четвертому-п’ятому, треті, - в підлітковому віці. Якщо ж дитина не хоче вчитися із самого початку, причина, як правило, в його психологічній неготовності до школи.

     Кому не терпиться?

     Школа не прагне набирати в перший клас "неготових" дітей, адже їй же з ними мучитися! Малюк теж не рветься завчасно розлучитися зі своєю свободою. Це завжди ініціатива батьків. Фахівці знають, що якості, необхідні для початку шкільного навчання, формуються у більшості дітей до семи років. Бувають, звичайно, п'ятирічки, цілком готові до школи, інші ж дозрівають лише до восьми. Але, як правило, саме в сім років у дитини формується мотивація для переходу від гри до навчання.

      Можна по-різному оцінювати готовність дитини до школи. Підхід батьків часто формальний. Букви знає, до десяти рахувати вміє, може прочитати напам'ять вірш - готовий. Такий підхід виник не на порожньому місці. Система конкурсного прийому в хороші, престижні школи спонукає і батьків, і підготовчі групи "натаскувати" дітей до "приймальних іспитів". А хороша дитяча пам'ять дозволяє їм вивчити все що потрібно. При цьому батьки упевнені: головне – пристроїти дитину, а там вже якось все утруситься. Небажання маленького школяра вчитися для них грім серед ясного неба. І незрозуміло, як його заставити. Неготовність до школи якраз і полягає в недоліку мотивації. Тобто розуму йому вистачає. Він в принципі може засвоїти те, що проходять в класі. Але не хоче. Йому нудно сидіти на уроці, нудно готувати домашні завдання.

     Часто батьки недооцінюють серйозність положення. Коли шестирічне малятко приходить додому і рішуче заявляє, що в школі йому не сподобалося і ходити туди воно не буде, їм це здається забавним курйозом, який варто переказати рідним і знайомим. Деякі бачать в цьому прояв незалежного характеру. Тим часом це класичний випадок відсутності учбової мотивації. Дитина ще не дограла своє. Вона знаходиться на іншому, не менш важливому етапі розвитку, і потрібно дозволити їй пройти цю частину  частина шляху до кінця.

     Пора

     Якщо малюкові сім, восьмий, а він до цих пір не готовий до такого серйозного переходу, абсолютно необхідно проконсультуватися з психологом. Дитині із затримкою розвитку потрібні спеціальні програми, особливий підхід. Навчання на спільних підставах їй нічого не дасть, окрім комплексу неповноцінності.

     Зовсім інший випадок, коли розвиток в нормі, але не сформована учбова мотивація. Маля як би застрягло в "ігровому" періоді. В цьому випадку за допомогою фахівця можна спробувати перекласти його на інші рейки. Інтерес до навчання у такої дитини можна збудити лише за допомогою гри. Завдання фахівця полягає в тому, щоб поступово замінити ігрову мотивацію на більш дорослішу (для цього розроблені спеціальні методики). Як правило, якщо проблема виявлена в квітні-травні, до вересня дитину можна вивести на рівень нормального свідомого першокласника. В ідеалі всі діти, яким з осені треба приступати до навчання, повинні б ще навесні проходити стандартне тестування на шкільну готовність. Розроблені системи тестів, які дозволяють не лише визначити ступінь зрілості дитини, але і виявити його слабкі місця. І попередити батьків заздалегідь, які саме труднощі можуть чекати їх дитину в школі. А труднощі у різних дітей можуть бути абсолютно різні.

      "Здатний, але ледачий"

      Дітей цього типу особливо багато у великих містах. Вони націлені на пізнання, на здобуття нової інформації - і отримують від цього задоволення. Схоже, це природжена властивість, хоча, як правило, ті, що оточують досить багато роблять для його розвитку.         

     Таке маля вирушає в школу, сподіваючись знайти там невичерпне джерело нової інформації. І часто буває розчароване. З'ясовується, що школа досить нудне місце, де доводиться робити багато нецікавих і неприємних  речей. Вчитися красиво писати. Повторювати і закріплювати пройдений матеріал. Терпляче слухати відповіді інших дітей. А він не любить і не хоче все це робити, оскільки тут немає новизни, немає задоволення.

     Часто ці діти, не дивлячись на хороші розумові здібності, вчаться посередньо і навіть можуть потрапити в розряд невстигаючих. При цьому спрагу нового вони задовольняють в інших місцях - читання, комп'ютер, гуртки...

     Соціально орієнтований

     Це дитя зовсім іншого складу. Якщо першого цікавить вміст навчання і мало цікавлять оцінки, то це дитя орієнтоване на похвалу, на схвалення. Він може з рівним успіхом займатися самими різними речами, оскільки суть для нього не в предметі, а в тому, щоб все зробити правильно, виправдати очікування дорослих. Він вирушає в школу саме тому, щоб бути хорошим школярем. Незалежно від рівня інтелекту, він непогано справляється з програмою, все виконує і нічого не пропускає.

    Такого роду мотивація абсолютно необхідна на початку навчання - і саме її зазвичай не вистачає шестирічкам. Діти, націлені на нову інформацію, і в шість років, і в сім демонструють приблизно однаковий ступінь готовності до школи. Соціально орієнтовані діти дозрівають до семи років.

    У молодших класах це цілком благополучна категорія - і батькам нема на що скаржитися. Але настає час, коли схвалення вчителів і батьків втрачає пріоритетність. На перший план виходить схвалення однолітків. У них же можуть бути в ціні зовсім інші досягнення, інші якості. І ось вже дитину як підмінили. Вона не робить уроків, вчиться як-небудь, десь пропадає або базікає годинами по телефону. Загалом, ледаря ганяє. При цьому вона може проявляти велику старанність в тих сферах, які цінуються в його крузі.

    Обох описаних типів дітей не можна назвати ледачими. Вони можуть працювати багато і із задоволенням, але при цьому не робити те, що ми від них вимагаємо. Але є діти, до яких визначення "ледачі" притаманне найбільшою мірою. Це діти, яким нічого не потрібно. Їх зараз стало більше.

    Діти, яким нічого не потрібно

     Це маленькі Обломови, їх всіх влаштовує, аби їх не чіпали. Природжена ця властивість або придбана, сказати важко. Швидше за все те і інше, тобто природжені передумови закріплюються вихованням.

     Рушійною силою розвитку дитини є потреба в нових враженнях. Щоб розвиток йшов нормально, необхідно три основні умови: любов і увагу матері або людини, яка її замінює, деякий природний запас енергії у самої дитини і, нарешті, середа, яка забезпечує цій дитині достатню кількість вражень. Діти, які не отримують необхідної уваги і тепла, не отримують нових вражень, зростають пасивними, позбавленими інтересу і ініціативи. Це звичайна проблема приютських дітей.

     Але і в благополучних сім'ях може виникнути схожа проблема, якщо дитину дуже опікають, обмежують її ініціативу. При цьому маля з сильною волею бунтує, а поступливіший звикається, стає пасивним, вчиться отримувати задоволення від своєї безпеки, спокою і комфорту. Він вибирає заняття, що не вимагають напруження, не пов'язані з ризиком. Це дуже зручне маля, яке може цілком влаштовувати дорослих. Особливо якщо самі дорослі того ж складу. Або якщо дитина єдина, довгождана, така, що важко дісталася. Тоді тепличне виховання може здаватися матері єдино можливим.

     Якщо додатково таке маля всім забезпечене, все отримує раніше, ніж встигає захотіти, то воно не здатне не лише добиватися чогось, але навіть випробовувати сильні бажання. І все б нічого, але приходить час вчитися - і з'ясовується, що у дитини не лише немає жодної мотивації, але і незрозуміло, як її сформувати. Лише і залишається, що робити з ним уроки з першого класу і до закінчення школи. Або наймати людей, які будуть це робити. Але користі від цього небагато. Необхідність напружуватися викликала у нього стійке небажання. Ні життя, ні друг, ні жінка не змогли це здолати.

     Чи знаєте ви своє дитя?

     Абсолютно ясно, що питання, як боротися з лінню або що робити з ледачим дитям, не має сенсу. Все залежить від того, яке маля. Як правило, батьки в змозі самі визначити, до якого типу відносяться їхні діти.

     Охоче робить те, що йому велять, але сам не проявляє ініціативи, не ставить собі цілей - це один випадок. Тут батькам слід докласти всіх зусиль, щоб розвинути у дитяти інші форми мотивації, поки є час, поки їх слово, їх думка, оцінка ще важливі для нього. Навряд чи він стане коли-небудь таким, як Пожирач Інформації, але може цілком виявляти стійку зацікавленість в якійсь певній області, якщо його вчасно зорієнтувати. Це можуть бути спорт, комп'ютер, спів, танці, ремесла... У будь-якому випадку на той час, як ви перестанете бути для нього авторитетом, він буде оточений дітьми і взагалі людьми, що цінують уміння і досягнення у вибраній області, - і орієнтуватиметься на їхню думку. А значить, у нього буде стимул діяти, зростати.

     Активний, допитливий, але не старанний, байдужий до оцінок, не доводить справ до кінця. Цьому дитяті явно не вистачає мотивації досягнення... У нього не так вже багато шансів стати старанним. По-перше, він отримує задоволення від процесу, а не від результату. По-друге, він слабо реагує на похвалу або осуд. Проте з ним можна працювати, використовуючи якраз особливості його натури. Простий приклад: вчитель оголошує, що на екскурсію в канікули поїдуть лише ті, хто добре закінчить чверть. Оскільки екскурсія цікава, то дитя, мабуть, може заради цього попрацювати.

     Діти, орієнтовані на результат. Вони отримують задоволення від виконання задуманого. І тому стараються доводити справу до кінця. Здавалося б, прекрасна властивість. Ось вони де - відмінники, лідери, великі учені. Проте сама по собі мотивація досягнення ще нічого не визначає. Все залежить від того, які цілі ставляться, які результати досягаються. Один запускає ракету в космос, інший грабує банк. І діти цього складу можуть бути як з позитивними установками, так і з негативними. Спільне у них лише наполегливе прагнення до результату. Така дитина може абсолютно нехтувати навчанням, якщо воно не входить в сферу її інтересів, не надихає на якісь досягнення. З іншого боку, навіть не володіючи видатними здібностями, малюк може багато чого досягти, якщо його правильно націлити.

     Як не треба боротися з лінню

• Абсолютно точно не треба боротися з лінню за допомогою ременя, позбавлення прогулянок і інших карних заходів.
• "Пиляти" дитину теж безглуздо. Інакше її небажання робити уроки може перерости у неприязнь до школи і праці взагалі, а також до вас особисто.
• Що ж до "пряника", то із цього приводу існують різні думки. Та і пряники можуть бути різними. Дорослі теж, до речі, працюють не безкоштовно. Якщо жодні інші стимули не діють, матеріальний теж може згодитися.
• Ще краще, якщо ви навчите дитину саму створювати собі стимули і призначати винагороду - це їй допоможе в житті.
• Для деяких дітей немає кращої винагороди, чим "зробив - і вільний". Теж варіант. Ми з вами щодня до нього удаємося, коли робимо нудні або неприємні справи.
• Варто сказати про найпоширеніший метод роботи з ледачими учнями, а саме про спільне приготування домашніх завдань. Інші батьки сидять з дітьми за уроками мало не до десятого класу. Мало того, склалася думка, що хороші батьки саме так і повинні поступати. А ті, хто з дітьми не сидить, -  люди безтурботні і безвідповідальні. Це украй шкідлива ідея. Готувати з дітьми уроки можна лише перший час, щоб навчити їх прийомам організації праці. Надалі роль батьків зводиться до перевірки і допомоги в разі якоїсь скрути. Якщо першокласник ще не дозрів, неорганізований, не в змозі собою керувати, ви можете сидіти поруч, займаючись якоюсь своєю роботою і наглядаючи за ним. Дорослий повинен розуміти, що його мета звести опіку до мінімуму. До кінця першого шкільного року навчання всі діти повинні вміти готувати уроки самостійно.

 «Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає»

1. Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.

2. Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.

3. Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.

4. Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.

5. Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

6. Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і бо¬язкою.

7. Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

8. Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.

9. Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терпля¬чою.

10. Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

11. Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

12. Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.

13. Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

14. Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Як ви виховуєте своїх дітей?»

• Приблизно всі хочуть бути гордими за свою дитину. Успіхом у цьому може стати внутрішня гармонія кожного з батьків і мир між ними.
• Якщо ви хочете навчити чомусь вашу дитину, навчіться спочатку самі.
• Якщо ви, наприклад, не вмієте керувати власними емоціями, то вам буде важко навчити цьому дитину.
• Пригадайте, якою ви були дитиною і як вас виховували ваші батьки. Якщо ви задоволені тим, як вас виховували ваші батьки, як ви ставились одне до одного, ви можете за приклад взяти ці стосунки, плануючи життя у власній сім'ї. Ви будете робити так, як ваші батьки, але при цьому у вас залишається можливість багато проблем вирішувати на власний розсуд.
• Якщо вам не подобалось, як вас виховували батьки, то зробіть все, щоб такого у вашій сім'ї не повторилося. Ви вже будете знати, що не треба робити.
• Але треба обдумати, що саме ви будете робити по-іншому. Тут у вас немає прикладів і ви повинні самі вирішувати. Але головне — це знати, що найважливіше в житті — інтереси дитини, любов і турбота.

«Сімейні заборони та секрети»

• У спілкуванні між батьками і дітьми виникають теми, яких батьки бояться. В результаті цього з'являються заборони на обговорення тієї чи іншої теми. А дорослі виправдовують себе байками «захистити дітей від непотрібного, складного дорослого життя», говорячи їм: «Ти ще маленький». У дитини тоді формується відчуття, що при досягненні певного віку двері в доросле життя відкриваються автоматично і всі знання про це прийдуть самі.
• Існує великий розрив між тим, що повинна робити дитина, і тим, що вона вже робить. Необхідно вчити дітей знаходити зв'язки через ці розриви, знаходити можливість подолання труднощів.
•  Сімейні заборони поширюються і на сімейні секрети, їх сором'язливо приховують і тримають у таємниці від дітей. Секрети обумовлюються правилом, що батьки не можуть робити нічого поганого; тільки «ви, діти, завжди погано себе поводите».
• Завжди, як тільки ви починаєте нервувати, згадайте, що дитина погано поводиться — зупиніться і подумайте: чи не приховуєте ви від своєї дитини гріхи вашої молодості.
•  Поведінка дитини не повторює поведінку батьків, але може бути дуже на неї схожа, необхідно, щоб батьки звільнили свої старі гріхи, не соромились їх і не ховали від дитини.
• Багато секретів батьків і в їх особистому житті. Батьки вважають, що їх дитина сліпа, нічого не розповідаючи їй.
• Необхідно тільки знайти правильний підхід — розповісти все дитині. Якщо вам важко, зверніться до психолога, педагогів, інших людей, яким ви довіряєте.

                                    «Покарання. Подумай, навіщо?»

     Запам'ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю — ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) — не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).

3. За один раз — одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання — не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4. Пам'ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний — прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Покарання — але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі — покарання подіє у зворотньому напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання.

                                         «Як не потрібно карати і сварити»

Не можна карати і сварити:

• якщо дитина хвора;
• якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
• якщо дитина їсть;
• після сну;
• перед сном;
• під час гри;
• під час виконання завдання;
• одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння), необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);
• якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, рухливістю, роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається подолати його;
• в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
• якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;
• якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.

                                     «Як не потрібно хвалити»

1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

2. Не можна хвалити за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів — немає за що хвалити.

4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється, треба її знати.

5. Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дуже часто батьки і вчителі скаржаться на неуважність своїх дітей.

 Саме в ній бачать причину поганого навчання.

      Увага — психічна функція, яка виявляється у спрямуванні й зосередже­ності на певних об'єктах. Увага є необхідною умовою ефективної діяльності, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

      На нервову систему як дитини, так і дорослої людини щохвилини вили­ває безліч подразників: світло, шум, звуки людського мовлення, відчуття голоду, болю, спраги, утоми. Усе це привертає нашу вату.

      Виділяються такі основні типи уваги: мимовільна і довільна увага встановлюється і підтримується незалежно від усвідомленого наміру людини.    Довільна увага — це усвідомлено спрямована та регульована увага, в якій суб'єкт усвідомлено вибирає об'єкт, на який вона спрямовується. Довільна увага розвивається з мимовільної. Водночас довільна увага пере­ходить у мимовільну вже без особливих зусиль. Мимовільна увага звичайно зумовлена безпосереднім інтересом. Довільна увага потрібна там, де такої безпосередньої зацікавленості немає і ми усвідомленим зусиллям спрямо­вуємо нашу вагу відповідність до поставлених завдань.

     До характеристик уваги належить: вибірковість, обсяг, стійкість , можливість розподілу та, переключення.

Увага та успішність.

     Діти відрізняються за показниками обсягу, стійкості ту розподілу уваги. У цілому уважні діти вчаться краще, однак у неуважних дітеей успішність більше пов'язана з показниками довільної уваги, особливо з її розподілом. Низький рівень розвитку цієї властивості уваги обмежує можливості дітей під час виконання навчальних завдань. Тому тренування розподілу уваги може сприяти поліпшенню успішності.

      Високий рівень розвитку довільної уваги є необхідною умовою реалізації інших факторів успішного навчання, зокрема індивідуального моторного темпу. При цьому, що вищий індивідуальний темп в уважних учнів, то кра­ще вони вчаться. А в неуважних учнів високий індивідуальний темп може поєднуватися з низькою успішністю.

     На успішність із математики особливий вплив має обсяг уваги та індиві­дуальний темп. Стійкість уваги може корелювати з низькими здібностями до математики. На успішність із мови великий вплив має рівень розвитку розподілу уваги і менший — обсяг уваги. Успішність із читання найбільше пов'язана зі стійкістю уваги, яка забезпечує точне відтворення звукової форми слова.

Формування уваги.

     Розвиток уваги в молодших школярів відбувається у процесі навчання та виховання. Вирішальне значення для організації уваги має уміння поста­вити завдання і так мотивувати, щоб його сприйняв суб'єкт.

     Щоб сформувати новий акт довільної уваги, ми повинні, поряд із основ­ною діяльністю, поставити завдання перевіряти її, вказавши для цього кри­терії та прийоми, загальний шлях і послідовність. Все це починати потріб­но у зовнішньому плані, тобто не із самої уваги, а з організації контролю як певної (зовнішньої) предметної дії. А далі ця дія за допомогою поетап­ного відпрацювання доводиться до розумової, узагальненої, скороченої та автоматизованої форми, коли вона перетворюється в акт уваги, що відпові­дає новому завданню.

     Формування стійкості уваги може вироблятися шляхом контролю від­повідно до поетапного формування; починати можна з матеріалізованої форми, потім — у голосному мовленні і, нарешті, у формі зовнішнього мовлення про себе. Після цього контроль у школярів набуває завершеної форми у вигляді акту уваги.

     Отже, зробити дитину уважною — це передусім організувати її діяль­ність.

 

Причини неуважності.

     Батьки й учителі часто скаржаться на неуважність дітей, особливо молод­шого шкільного віку. Причини неуважності — різні. їх слід знати, щоб успішно виховувати.

     1. Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями:дозволяють дивитися ввечері телевізійні передачі, часто водять у гості, — нервова система дитини збуджується. Школяр погано і мало спить, у клас приходить сонний. Сон — це охоронне гальмування.

     2. Неуважність може бути наслідком порушення правильного дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), розростаючись, за­важають дихати через ніс. Дитина дихає ротом і це погано позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість, а з нею й неуважність.

     3.Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей — їх недостатня розумова активність. Якщо дитина пасивно слухає тривалі пояснення дорос­лих, стійкість уваги швидко падає, і вона легко відволікається на щось інше. Коли дитина робить цікаву справу, коли в процесі роботи треба не лише слухати, а й щось робити (виконувати дії з матеріалом), то її увага отримує величезну підтримку. Розумова активність, підтримувана практичними дія­ми, є основою стійкої уваги. Увага підтримує мислення. Коли під час вико­нання завдань немає матеріалу для мислення дитини, дорослий не доб'єть­ся стійкості уваги, скільки б разів він не звертався до дитини із закликом бути уважним.

     4. Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок та іграшок, рано й часто водять її на виставки, у музеї, театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматися в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого поверхового ознайомлення із довкіллям, її увага стає поверхневою. У таких випадках дорослим потрібно вміти показати вже знайомий предмет, явище природи з нового боку, "відкривати" дитині ті якості, особливості й зв'яз­ки, яких вона раніше не бачила.

     5.Неуважність — це й негнучка увага, відсутність уміння переключатися з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні 1—3 класів не відразу можуть потім включитися в навчальну ро­боту. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому. Подібне часто спостерігається у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. Потрібна пауза, щоб дитина переключила свою увагу на новий зміст.

     6.Виховання уваги — це виховання почуття відповідальності та трену­вання вольових зусиль. У дитини потрібно поступово й наполегливо вихову­вати прагнення домагатися мети. Необхідно цілеспрямовано формувати навичку бути уважним, вірити у свої сили.

     7.Важливо виправляти увагу дитини, виховуючи спостережливість. Учити дитину спостерігати на уроці, вдома, на природі, вчити орієнтуватися на вулиці, дотримуючись правил дорожнього руху.

     Привчайте дитину робити не лише те, що їй цікаво, а й те, що не привер­тає уваги, але знадобиться їй у житті.

 

Пам'ятка для батьків

Як уникнути помилок, працюючи з учнями початкової школи над вико­нанням домашніх завдань?

1.  Виховувати звичку виконувати домашні завдання систематично.

2.  Починати виконувати завдання можна вже через 1,5—2 години після шкільних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.

3.  Привчати дитину сідати до роботи без нагадувань.

4.  Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинни­ком робити перерви (10—15 хв) для активного відпочинку і знову сідати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно від того, можете ви їй приділити увагу чи ні.

5.  Навчити дитину спочатку складати орієнтовний план майбутніх дій, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потім самостій­но братися до роботи.

6.  Навчити виділяти головне й другорядне, уміти зосередитись на голов­ному.

7.  Не забувати нагадувати учневі повторити правила, які вивчали на уро­ках.

8.  Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналіз та самооцінювання. Найпростіший спосіб — порівняння сьогоднішнього рівня виконання з учорашнім. Акцентувати увагу навіть на незначних перемогах, щоб дити­на помічала їх і намагалася досягати більших результатів.

9.  Не порівнювати результати навчання своєї дитини з результатами ін­ших дітей, а тільки з її власними!

10.   Не забувати відзначити старанність дитини. Не створювати "хроніч­ний дефіцит похвал" через те, що дитина одержує нижчий бал замість очі­куваного високого.

11.  На початку навчального року корисно контролювати, як дитина ви­конує домашні завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозуміла пройде­ний матеріал. У І семестрі краще це робити щовечора, а у II — контроль можна зменшити до 2—3 разів на тиждень.

12.  Перевіряти — не значить "робити замість": ніколи не підказуйте ди­тині готових рішень.

     Примітка. Пам'ятайте, що телевізор — ворог №1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж будуть викопані усі завдання. Я і-, що дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.

 

Як збирати портфель

• Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години.

• Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства.
• Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.

                                                            Вчимо дитину писати

Поради батькам

 

• Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).
• Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столi та його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.
• У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.
• Пiд час роботи над написанням лiтер звернiть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможiть їй видiляти найпростiшi графiчнi одиницi, проведiть ритмiчне прописування цих елементiв спочатку в повiтрi, а потiм за допомогою ручки.
• Орiєнтуйте маленьких школярiв на правильне з’єднання букв у складах, на дотримання нахилу пiд час написання букв i слiв.
• Навчайте дiтей писати чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двiчi. Таке письмо сприятиме вихованню охайностi, працьовитостi, сумлiнностi та старанностi у виконаннi будь-якої роботи.
• Виконуючи з дитиною роботу з написання слiв, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхiднiсть дотримуватися правил орфографiї.
• Пам’ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.
• Через кожнi 7 - 10 хвилин роботи з прописами необхiдно проводити фiзкультхвилинки тривалiстю 1,5 - 2 хвилини, а також спецiальнi пiдготовчi вправи для розвитку пальцiв, кистi, передплiччя руки.
• Формування графiчних навичок — процес складний i тривалий. Дитина, зображуючи найпростiшi елементи тiєї чи iншої букви, докладаї максимум зусиль, емоцiйно переживає свої невдачi. Тому необхiдно враховувати настрiй дитини, вчасно приходити їй на допомогу.
• Не забувайте похвалити дитину, заохотити її стараннiсть.
• Ваша постiйна увага, пiдтримка та активна допомога в оволодiннi навичками письма нададуть дитинi впевненостi у своїх силах i можливостях.

      В. Сухомлинський писав, що витоки здібностей і обдарованість дітей — на кінчиках пальців. Дуже важливо підготувати руку до роботи, зміцниш пальці, розвивати дрібні м'язи пальців та кисті.

      Зміцнити руку шестирічного першокласника допоможуть спеціальні під­готовчі вправи для письма, рухливі ігри (з малими і великими м'ячами), робота з конструктором, ліплення з пластиліну, малювання.

     Вправи для рук.

1.  Руки зігнуті у ліктях. Пальці рук міцно стискають кулак і розтискають.

2.  Руки зігнуті у ліктях. Кругові рухи кистями рук (кулачки). Права кисть — ліворуч, ліва — праворуч.

3.  Пальці рук у "замку". Притиснути руки до грудей, розвернути долоня­ми вперед, потягнутися руками вперед.

4.  Пальці рук у "замку". Вільні рухи пальцями у "замку".

     Ігрові вправи.

1.  "Миємо руки". Енергійні рухи, що імітують миття рук.

2.  "Піаніно". Діти імітують гру на піаніно.

3.  "Пальці танцюють". Виконуються рухи кожним пальцем почергово або всіма пальцями разом (згинання, кругові рухи, вібраційні).

4.  "Рибка". Голова рибки — початок долоні, хвостик — пальчики, верх­ній палець — плавець. Долоня і пальці розслаблені, гнучко звиваються.

5.  "Равлик". Покласти праву руку на стіл долонею вниз, підняти й розвес­ти вказівний і середній пальці, поворухнути ними, зображуючи равлика.

     Серед першокласників дуже часто зустрічаються шульги (ліворукі діти). Перевчати таку дитину не можна. Для неї слід створити особливі умови: світло — праворуч, підручники і зошити лежать ліворуч, не примушувати до нахилу буки, зошит повинен лежати так, щоб верхній куток був піднятий — це дає можливість бачити слова та підтримувати правильну поставу.

 

 

Користування предметами (споживання)

• Дитина шести років має  знати про те, що кожний предмет використовується (споживається) для задоволення потреб людини.
• Вміти використовувати за призначенням основні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбайливо до них ставитися, знати місце зберігання кожного.
• Володіти елементарною культурою споживання продуктів праці інших людей.

Пограйте з дітьми. 

       Д/гра “Який предмет потрібен?”

1.     Щоб визначати час.

2.     Розмовляти на відстані.

3.     Спостерігати за зірками.

4.     Вимірювати вагу.

5.     Міряти температуру.

6.     Варити їжу.

7.     Намалювати картину.

8.     Їсти суп.

9.     Чистити зуби

Виготовлення предметів (виробництво)

• Дошкільники мають знати про існування різних виробництв, що виготовляють предмети вжитку, технічні прилади та знаряддя, засоби пересування та зв’язку.
•  Називати деякі з відомих.
• Розуміти відмінності між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичною дитини.
•  Охоче займатися практичною діяльністю, доводити розпочате до кінця.

1.     Пограйте з дітьми.

1.Необхідно дати дітям поняття про матеріали, з яких виготовляються предмети: папір, тканина, деревина, метал, глина, скло, пластмаса, гума.

2.     Д/гра “З чого зроблений предмет?”

3.     (рушник, стіл, ложка, окуляри, ручка, книга, сукня, чашка, лампа, пилка, лінійка, гумка, лялька, м’яч, шорти, ніж, подушка, олівці...)

–       Д/гра “Що буває дерев’яним, скляним, гумовим?”

–       Д/гра “Що зайве?”

–       рушник, наволочка, окуляри, сарафан;

–       тарілка, ложка, чашка, цукерниця;

–       ніж, каструля, шпалери, таз;

–       ваза, ковдра, окуляри, лампочка;

–       книга, газета, олівець, зошит;

-    лінійка, ручка, зубна щітка, стіл

 

Не вчитись після 19.00!

     На цьому наголошують не тільки психологи, а й офтальмологи: «Коли дитина йде до першого класу, вона отримує велике навантаження на зір. Якщо батьки виконують з нею домашні завдання після 19-20 години, вони вдвічі збільшують це навантаження. Щоб не зіпсувати зір, через кожні 20-30 хвилин занять першокласник повинен змінювати рід діяльності: подивитись за вікно, пограти з м’ячем або просто помріяти. У жодному разі між заняттями не можна дивитися телевізор чи грати комп’ютерні ігри, тому що тоді очі не відпочивають».

     Дорослі тільки шкодять своїм малюкам, коли завантажують їх після школи багатьма додатковими гуртками. Організувати позашкільний час потрібно так, щоб дитина не перенавантажувала свій зір. Крім того, не слід забувати про прості вправи, які розвантажують очі: рухи вгору, вниз, вправо, вліво, вправи з крапкою на склі. Таке заняття винахідливі батьки завжди можуть перетворити на корисну та цікаву гру.

Що він знає про школу? Тест.

 

     Тепер визначте, що знає про школу ваш малюк. Адже вже першого вересня в нього виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здаватимуться дрібницями, а для нього найважчими зав­даннями. Будьте завбачливі і допоможіть дитині заздалегідь. Отже, вихід із майбутного скрутного становища.

Запитайте малюка:

1. Як звертаються до вчительки?

2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

3. Що сказати, якщо потрібно вийти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як дізнаються, що пора починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого потрібна перерва?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояснює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки гарні, а які погані?

12. Що таке шкільний щоденник?

13.У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14. Що таке канікули?

 

Важливо, щоб дитина відповіла принципово правильно, можна і без уточнень.

 

Порівняйте її відповіді з правильними:

1. На ім'я і по батькові, на Ви.

2. Мовчки підняти руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку і сказати: «Вибачите, можна вийти?»

            4. Це той час, протягом якого діти вчаться чогось нового: слухають пояснення вчителя і відповіді учнів, роблять вправи і не виходять із класу.

              5. Дзвенить дзвоник, коридори порожніють, діти біжать у класи.

              6. Перерва — це проміжок часу між уроками.

              7. Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийти з класу, відпочи­ти, пограти, поснідати.

              8. Парта.

              9. Вчитель пише на дошці.

             10. Оцінка — це цифра, якою оцінюють успіхи: правильно або неправильно, добре або погано учень виконав завдання.

             11. Щоденник — це такий зошит, куди вписується розклад уроків, діти записують домашнє завдання, а учитель виставляє оцінки.

             12. В одному класі вчаться звичайно діти одного віку, одного року народження.

             13. Канікули — це перерва в навчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть у наступний клас.

 

Якщо дитина відповіла правильно:

 

— на 13—14 запитань — у шкільних правилах для неї не буде неспо­діванок;

— на 7—10 запитань — непогано, але можна поговорити або почи­тати про школу;

— на 4—6 запитань — необхідно докладніше поговорити про шкільні правила і повернутися до гри;

— на 1—3 запитання — а чи ходили ви самі в школу? Пограйте в ту саму гру, придумавши нові запитання, і попросіть бути вчителем кого-небудь із знайомих.

 

 

Організація процесу адаптації першокласників

Ставлячи завдання визначити рівень адаптації учнів, слід перш за все розмежувати це поняття “діагностика рівня адаптації” від поняття «діагностика рівня психологічної готовності до школи».

Психологічна готовність до школи на сучасному етапі розглядається як комплексна характеристика дитини, в якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в шкільне життя і для розвитку навичок навчальної діяльності на етапі шкільного дитинства. Ці психологічні якості згруповані в основні компоненти психологічної готовності до школи, а саме такі: 

• інтелектуальна готовність до школи; 

• мотиваційна готовність до школи; 

• емоційно-вольова готовність до школи; 

• комунікативна (готовність до спілкування з однокласниками і вчителем).

В зв’язку з цим перед психологом, який супроводжує дитину на етапі дошкільного дитинства, постає завдання вивчити рівень сформованості кожного з компонентів.

Адаптація, як зазначалося вище, це процес пристосування до успішного функціонування в даному середовищі і здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку.

Відповідно метою діагностики шкільного психолога є констатування учпішності чи неуспішності даного процесу та виявлення  причин дезадаптації.

Основна мета психолого-педагогічної підтримки першокласників в цей період – створити педагогічні і соціально-психологічні умови, які дозволяють дитині успішно розвиватися в навчальному середовищі.

Адаптаційний процес першокласників побудований наступним чином:

Дошкільний етап (березень-серпень), до якого входять:

• діагностика готовності до шкільного навчання;
• знайомство дітей зі школою та її територією (екскурсія);
• корекційно-розвивальні заняття з дітьми;
• групові та індивідуальні консультації батькам майбутніх першокласників з метою повідомлення корисної інформації з організації життя дитини перед початком шкільних занять.

Саме на цьому етапі починається співпраця психологів дошкільної і початкової ланки. Маючи списки укомплектованих класів, психолог загальноосвітнього закладу отримує інформацію з дошкільного закладу, де зазначені результати діагностики психологічної готовності дітей до школи, зокрема виявлені діти з низьким рівнем готовності. В ідеальному варіанті, напередодні навчального року шкільному психологу потрібно провести додаткову консультацію з батьками таких дітей. Під час адаптації ця інформація дасть змогу виявити причини дезадаптації: це неготовність до школи чи щось інше.

Етап загальної адаптації (вересень – січень), який передбачає:

• педагогічну підтримку школярів в урочний і позаурочний час (розвиваючі заняття з метою швидше познайомитися один з одним, зняти надмірну психічну напругу та ін.);
• моніторинг адаптації першокласників;
• спільну роботу педагогів і психологів, направлену на побудову навчального процесу відповідно до індивідуальних особливостей і можливостей школярів;
• консультування батьків.

Корекційний етап (2-е півріччя 1-го класу), який включає:

• індивідуальну і групову психокореційну робота зі школярами, які мають труднощі у навчанні, поведінці і спілкуванні з педагогами і однолітками;
• консультування педагогів з питань навчання і спілкування з проблемними школярами;
• індивідуальну робота з батьками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Програма діагностики адаптації

Вибір методик для загального дослідження процесу адаптації має відповідати наступним вимогам: 

• Вимірювати ключові параметри адаптації-дезадаптації;

• Отримувати в результаті обстеження інформацію, яка не тільки констатує, але й орієнтує психолога в причинах можливої дезадаптації; 

• Бути економічною за формою проведення і витратам часу.

Вивчення літератури з даної проблеми і практика роботи показує, що процес адаптації у першокласників характеризується основними змінами:

• Відбувається фізіологічне підлаштовування діяльності функціональних систем організму першокласника відповідно до нового режиму і навантаження; 
• Формуються і засвоюються способи та прийоми нової діяльності – процесу навчання;
• Емоційна сфера першокласника оцінює зміни в навколишній реальності як суб'єктивно комфортні/дискомфортні і таким чином здійснює регуляцію його поведінки і діяльності.

Для загальної оцінки рівня адаптації першокласника до школи необхідно отримати якісні показники цих змін, що здійснюється за допомогою програми,  представленій в наступній таблиці:

Програма вивчення рівня адаптації першокласника

Компоненти адаптації	Характеристики	Методики	Залучаються
Фізіологічне підлаштовування   організму	Відсутність захворювань в період адаптації    Відсутність психосоматичної симптоматики	Опитування батьків Аналіз медичної статистики   Опитувальник для визначення рівня адаптації дитини до школи (Л.М. Ковальова, Н.Н. Тарасенко)	Батьки, вчителі, медичний працівник
	Здатність організму до енерговитрат	Методика “Будиночки" (О.А. Орєхова)
Шкільна успішність та поведінка	Засвоєння учнями способів і прийомів навчальної діяльності	Опитувальник для визначення рівня адаптації дитини до школи (Л.М. Ковальова, Н.Н. Тарасенко)	Вчителі
Емоційне сприймання нової соціальної ситуації	Емоційне сприйняття процесу навчання	Методики “Будиночки" (О.А. Орєхова), “Школа звірів” (Вьюнова Н.І., Гайдар К.М.) Опитування батьків	Батьки
	Емоційне ставлення до вчителя	Методики “Будиночки" (О.А. Орєхова), “Школа звірів” (Вьюнова Н.І., Гайдар К.М.) Опитування батьків	Батьки
	Емоційне ставлення до себе в новій ролі	Методики “Будиночки" (О.А. Орєхова), “Школа звірів” (Вьюнова Н.І., Гайдар К.М.)
	Емоційне сприймання стосунків з однокласниками	Методики “Будиночки" (О.А. Орєхова), “Школа звірів” (Вьюнова Н.І., Гайдар К.М.); Опитування батьків	Батьки

 Таким чином, для оцінки рівня адаптації першокласників необхідно:

• Зібрати та проаналізувати дані про захворюваність першокласників за минулий період;
• Провести анкетування батьків на батьківських зборах з питань адаптації першокласників;
• Здійснити спостереження разом з вчителем за допомогою “Опитувальника для визначення рівня адаптації дитини до школи” (Л.М. Ковальова, Н.Н. Тарасенко);
• Продіагностувати першокласників за допомогою методики особистісних відносин, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій “Будиночки” (О.А. Орєхова);
• Провести проективну методику “Школа звірів” (автори Вьюнова Н.І., Гайдар К.М.), яка дає можливість вивчити мотиваційну сферу, відношення дитини до вчителя, до однокласників, до навчання в школі, а також шкільну тривожність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проективний тест особистих відношень, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій “Будиночки”.

Методичною основою тесту є кольорово-асоціатівний експеримент, відомий за тестом відношень А.Еткінда. Тест розроблений О.А.Ореховою [7] і дозволяє провести діагностику емоційної сфери дитини, а саме вищі емоції соціального генезу, особистісні переваги і дяльнісні орієнтації, що робить його особливо цінним з точки зору емоційного ставлення дитини до школи.

Для проведення методики необхідні наступні матеріали:

• Аркуш відповідей (Додаток 3).
• Вісім кольорових олівців: синій, червоний, жовтий, зелений, фіолетовий, сірий, коричневий, чорний. Олівці мають бути однаковими, забарвлені в кольори, відповідні грифелю.

Дослідження краще проводити з групою першокласників – 10-15 осіб, дітей бажано розсадити поодинці. Якщо є можливість, можна залучити для допомоги старшокласників, заздалегідь їх проінструктувати. Допомога вчителя та його присутність виключається, оскільки йдеться про відношення дітей до шкільного життя, у тому числі і до вчителя.

Процедура дослідження складається з трьох завдань, які передбачають розфарбовування, і триває близько 20 хвилин.

Інструкція: сьогодні ми займатимемося розфарбовуванням. Знайдіть в своєму листочку завдання № 1. Це доріжка з восьми прямокутників. Виберіть той олівець, який вам приємний більш всього і розфарбуйте перший прямокутник. Відкладіть цей олівець убік. Поглянете на олівці, що залишилися. Який з них вам більше подобається? Розфарбуйте ним другий прямокутник. Відкладіть олівець убік. І так далі.

Знайдіть завдання №2. Перед вами будиночки, їх ціла вулиця. В них живуть наші відчуття. Я називатиму відчуття, а ви підберіть до них відповідний колір і розфарбуйте. Олівці відкладати не треба. Можна розфарбовувати тим кольором, який по-вашому підходить. Будиночків багато, їх господарі можуть відрізнятися і можуть бути схожими, а значить, і колір може бути схожим.

Список слів: щастя, горе, справедливість, образа, дружба, сварка, доброта, злість, нудьга, захоплення.

Якщо дітям незрозуміло, що означає слово, потрібно його пояснити, використовуючи дієслівні предикати і прислівники.

Знайдіть завдання №3. У цих будиночках ми робимо щось особливе, і мешканці в них – незвичайні. У першому будиночку живе твоя душа. Який колір їй личить? Розфарбуйте. 

Позначення будиночків: 

№2 – твій настрій, коли ти йдеш до школи;

№3 – твій настрій на уроці читання;

№4 – твій настрій на уроці письми;

№5 – твій настрій на уроці математики;

№6 – твій настрій, коли ти розмовляєш з вчителем;

№7 – твій настрій, коли ти спілкуєшся зі своїми однокласниками;

№8 – твій настрій, коли ти знаходишся вдома;

№9 – твій настрій, коли ти робиш уроки;

№10 – придумайте самі, хто живе і що робить в цьому будиночку. Коли ви закінчите його розфарбовувати, тихенько на вушко скажіть мені, хто там живе і що він робить (на аркуші відповідей робиться відповідна позначка).

Методика дає психотерапевтичний ефект, який досягається самим використанням кольору, можливістю відреагування негативних і позитивних емоцій, крім того емоційний ряд закінчується в мажорному тоні (захоплення, власний вибір).

Процедура обробки починається із завдання №1. Обчислюється вегетативний коефіцієнт за формулою [12]:

ВК= (18 – місце червоного кольору – місце синього кольору) / (18 – місце синього кольору – місце зеленого кольору).

Вегетативний коефіцієнт характеризує енергетичний баланс організму: його здібність до енерговитрат або тенденцію до енергозбереження. 

Енергетичний показник інтерпретується таким чином: 

• 0 – 0,5 – хронічна перевтома, виснаження, низька працездатність. Навантаження непосильні для дитини.

• 0,51 – 0,91 – стан втоми, що компенсується. Самовідновлення оптимальної працездатності відбувається за рахунок періодичного зниження активності. Необхідна оптимізація робочого ритму, режиму праці і відпочинку.

• 0,92 – 1,9 – оптимальна працездатність. Дитина відрізняється бадьорістю, здоровою активністю, готовністю до енерговитрат. Навантаження відповідають можливостям. Спосіб життя дозволяє дитині відновлювати витрачену енергію.

• Понад 2,0 – перезбудження. Частіше є результатом роботи дитини на межі своїх можливостей, що приводить до швидкого виснаження. Потрібна нормалізація темпу діяльності, режиму праці і відпочинку, а інколи і зниження навантаження. 

Завдання № 2 і № 3 по суті розшифровують емоційну сферу першокласника і орієнтують дослідника у вірогідних проблемах адаптації.

Завдання № 2 характеризує сферу соціальних емоцій. Тут треба оцінити рівень диференціації емоцій – в нормі позитивні почуття дитина розфарбовує основними кольорами, негативні – коричневим і чорним. Слабка чи недостатня дифференціація вказує на деформацію в тих чи інших блоках особистісних  відношень:

Щастя-горе – блок базового комфорту,

Справедливість – образа – блок особистісного росту,

Дружба – сварка – блок міжособистісної взаємодії,

Доброта – злість – блок потенційної агресії,

Нудьга – захоплення – блок пізнання.

За наявності інверсії колірного градусника (основні кольори займають останні місця) у дітей часто спостерігається недостатня диференціація соціальних емоцій – наприклад, і щастя і сварка можуть бути позначені одним і тим же червоним кольором. В цьому випадку треба звернути увагу, як розфарбовує дитина парні категорії і наскільки далеко стоять пари в колірному виборі.

Актуальність переживання дитиною того або іншого відчуття вказує на його місце в колірному градуснику (завдання №1).

У завданні № 3 відображено емоційне відношення дитини до себе, шкільної діяльності, вчителя і однокласників. Зрозуміло, що за наявності проблем в якійсь сфері, першокласник розфарбовує саме ці будиночки коричневим або чорним кольором. Доцільно виділити ряди об'єктів, які дитина позначила однаковим кольором. Наприклад, школа–щастя–захоплення або домашні завдання–горе–нудьга. Ланцюжки асоціацій досить прозорі для розуміння емоційного відношення дитини до школи. Діти із слабкою диференціацією емоцій швидше за все будуть амбівалентни і в емоційній оцінці видів діяльності. За результатами завдання №3 можна виділити три групи дітей

• з позитивним відношенням до школи;
• з амбівалентним відношенням;
• з негативним відношенням.

Слід зазначити, що при занадто низьких або занадто високих показниках ВК, сумнівах в чистоті дослідження дана методика може бути продубльована за тією ж схемою, але індивідуально, із стандартними картками з тесту Люшера.

Методика "Школа звірів".

Для багатьох дітей процес адаптації до школи є складним випробуванням. Дитина стикається з рядом проблем, які не в силах вирішити сама. В результаті в неї можуть виникнути шкільні неврози. Рання діагностика, корекція і профілактика шкільних неврозів залишаються актуальною і надзвичайно важливою проблемою.

При діагностиці цього явища психолог перш за все стикається з різними формами неадекватного психологічного захисту. Оскільки психологічний захист формується на неусвідомленому рівні, дослідження його механізмів може проводитися за допомогою проективних методик. Одна з них — «Школа звірів» (автори Вьюнова Н.І., Гайдар К.М.). Вона дає можливість виявити шкільні неврози на початковій стадії розвитку, з'ясувати причини і способи корекції. Невизначеність стимульного матеріалу, атмосфера доброзичливості і відсутність оціночних суджень дозволяють дитині розкритися найглибше. До того ж малювання для молодших школярів є звичною і цікавою справою. Аналіз намальованого дає можливість зробити деякі припущення про ті труднощі, які виникли у дітей в процесі навчальної діяльності.

Проте ця методика може застосовуватися не лише на етапі адаптації до школи, але і в більш старшому віці — при діагностиці причин труднощів учнів на різних уроках, у навчальній діяльності і в спілкуванні з однокласниками, вчителями.

Діагностика може проводитися як в груповій, так і в індивідуальній формі [8].    Обладнання: Аркуш, кольорові олівці.

Попередня підготовка.

Психолог: Зараз ми з вами зробимо дивну подорож в чарівний ліс. Сядьте зручно, розслабтеся, закрийте очі. Уявіть, що ми опинилися на сонячній лісовій галявині. Послухайте, як шумить листя над головою, м'яка трава торкається ваших ніг. На галявині ви бачите «Школу звірів». Погляньте довкола. Які звіри вчаться в цій школі? А який звір вчитель? Чим займаються учні? А якою твариною є ви? Що ви при цьому відчуваєте? Проживіть ці відчуття в собі. Ви можете знаходитися ще деякий час в цій «Школі звірів», поки я рахуватиму до 10, а потім розплющте очі.

Інструкція.

Психолог: Ви побували в «Школі звірів». А тепер візьміть олівці і папір і спробуйте намалювати те, що бачили.

Діти виконують завдання.

Поглянете уважно на свій малюнок і знайдіть ту тварину, якою могли б бути ви. Поряд з ним поставте «х» або букву «я».

 

Інтерпретація

1. Розміщення  малюнка на аркуші.

Розміщення малюнка ближче до верхнього краю аркуша трактується як висока самооцінка, як незадоволеність своїм статусом в колективі, недостатність визнання з боку оточуючих.

Положення малюнка в нижній частині — невпевненість в собі, низька самооцінка.

2. Контури фігур.

Контури фігур аналізуються за наявністю або відсутністю виступів (наприклад щитів, панцирів, голок), чіткістю промальовуваних та затемнених ліній, що означає захист від оточуючих. Агресивна — якщо виконана в гострих кутах; із страхом або тривогою — якщо має місце затемнення контурної лінії; з побоюванням, підозрілістю — якщо поставлені щити, заслони.

3. Натиск.

При оцінці ліній необхідно звернути увагу на натиск. Стабільність натиску говорить про стійкість, слабкий натиск — про прояв тривожності, дуже сильний — про напруженість. Про тривожність може свідчити розірваність ліній, наявність обводів, сліди зтирання.

4. Наявність деталей, що відповідають органам чуттів, — очі, вуха, рот.

Відсутність очей свідчить про неприйняття інформації, зображення вух (тим більше великих і детально промальованих) говорить про зацікавленість в інформації, особливо тієї, яка стосуються думки оточуючих про себе. Відкритий, заштрихований рот — про легкість виникнення страхів. Зуби — ознака вербальної агресії.

5. Аналіз якості і взаємодії персонажів показує особливості комунікативних стосунків.

Велика кількість вступаючих у різні стосунки один з одним (грають, зображені в навчальній діяльності та ін.) і відсутність розділяючих ліній між ними говорить про сприятливі взаємини з однокласниками. В іншому випадку можна говорити про труднощі в побудові контактів з іншими учнями.

6.Характер стосунків між твариною-вчителем і твариною, що зображує дитину.

Необхідно прослідити, чи немає протиставлення між ними? Як розташовані фігури вчителя і учня стосовно один до одного?

6. Зображення навчальної діяльності.

У разі відсутності зображення навчальної діяльності можна припустити, що школа приваблює дитину позанавчальною стороною. Якщо ж немає учнів, вчителя, навчальної або ігрової діяльності, малюнок не зображує школу тварин або людей, то можна зробити припущення, що у дитини не сформувалася позиція учня, він не усвідомлює своєї позиції як школяра.

7. Колірна гамма. 

Яскраві, життєрадісні тони говорять про благополучний емоційний стан дитини в школі. Похмурі тони можуть свідчити про неблагополуччя і пригнічений стан.

Наибільш типові малюнки див в Додатку 4.

Методики “Будиночки” і “Школа звірів” є проективними  і їх результати інтерпретується тільки разом з результатами інших методик. Якщо результати методик протиречать один одному або характеристики відношень не є ярко вираженими, варто повторити процедуру діагностики індивідуально. 

Для систематизації інформації про учнів класу заповнюється узагальнений протокол (Додаток 5). Інформація про готовність дітей до навчання у школі (перший стовпчик) надається дошкільним закладом. Рівні готовності: низький (Н), середній (С), високий (В). Психосоматичні симптоми в період адаптації, інформація про які зібрана в результаті опитування батьків і медичної статистики, позначаються як наявні (+) чи відсутні (-). ВК, вегетативний коефіцієнт, визначається за методикою «Будиночки». К – коефіцієнт дезадаптації визначається опитуванням вчителя і має ранги: нормальний показник (Норма), середній (С), високий (В), група ризику (Р). Цією ж методикою визначаються фактори дезадаптації, які мають умовні позначення:

БС — батьківське ставлення;

НГШ — неготовність до школи;

Л — ліворукість;

НС — невротичні симптоми;

І — інфантилізм;

ГС — гіперкінетичний синдром, надмірна розторможеність;

ІНС — інертність нервової системи;

НП — недостатня довільність психічних функцій;

НМ — низька мотивація навчальної дія­льності;

АС — астенічний синдром;

ПІД — порушення інтелектуальної діяльності.

До картки учня (Додаток 6), окрім кількісних показників, вносяться якісні, зокрема соціальні дані; дані про те, які компоненти готовності до школи в дитини не сформовані; емпіричні характеристики емоційного стану учня за результатами проведених спостережень і проективних методик. Також фіксується план подальшої роботи з дітьми, рівень адаптації яких виявився низьким.

По закінченню адаптаційного періоду за його результатами оформлюється аналітична довідка (Додаток 7).

ВИСНОВКИ

Маю надію, що дана інструкція допоможе виявити труднощі, що виникли у дітей на ранньому етапі навчання, і вчасно усунути їх.

Проте, для того, щоб допомогти дитині відчути себе в школі комфортно, звільнити ії інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для успішного навчання і повноцінного розвитку необхідно, крім виявлення особливостей психолого-педагогічного статусу кажного школяра, створення системи психолого-педагогічної підтримки всіх першокласників у період їхньої адаптації і здійснення розвивальної, корекційної роботи з дітьми, які мають різні психолого-педагогічні труднощі.

Отже, для повного методичного забезпечення роботи психолога в напрямку успішної адаптації учнів необхідна подальша розробка:

• розвиваючої програми роботи психолога для першокласників;
• методики проведення підсумкового психолого-педагогічного консиліуму;
• корекційних методик, направлених на корекцію виявлених у процесі діагностики проблем.

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Битянова М.Р. Работа психолога в начальной школе. / М.Р. Битянова, Т.В. Азарова, Е.И. Афанасьева, Н.Л. Васильева. – М. :  Совершенство, 1998. –298 с.
2. Безруких М.М. Готов ли ребенок к школе? / М.М. Безруких. – М. : Вентана-Граф, 2005 – 64 с.
3. Диагностика школьной дезадаптации / ред. С.А. Беличевой, И.А. Коробейникова, Г.Ф. Кумариной. — М. : Академия. - 1993. – 240 с.
4. Марінушкіна О. Діагностика шкільної дезадаптації дітей молодшого шкільного віку / О. Марінушкіна // Діагностичний інструментарій психолога. / Упоряд. Т.Гончаренко. – К. : Шкільний світ, 2008
5. Орехова О.А. Цветовая диагностика эмоций ребенка. / О.А. Орехова. -  СПб. : Речь,  2002 - 112 с.
6. Панченко С. Перспективная методика "Школа зверей" (диагностика адаптации учащихся в школе)  / Светлана Панченко //  Школьный психолог. – 2000. – № 12.
7. Психолог в начальной школе: Учебно-практическое пособие / Г.С.Абрамова, Т.П.Гаврилова, А.Г.Лидерс и др.; под ред. Т.Ю.Андрущенко. – Волгоград : Перемена, 1995. - 284 с.
8. Тимофеев В. Краткое руководство практическому психологу по использованию цветового теста М.Люшера.  / В. Тимофеев, Ю. Филимоненко. – СПб. : Иматон, 1995. – 29 с.
9. Ясюкова Л.А. Методика определения готовности к школе. // Прогноз и профилактика проблем обучения в начальной школе. Методическое руководство. /  Л.А. Ясюкова. – СПб. : Иматон, 2006. – 204 с.
10.                        Гончарова-Чагор А. Адаптація першокласників до школи / Гончарова-

Чагор // Психолог .- 2006 .- № 11- с.20- 21.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1.

 

Анкета для батьків

 

Шановні батьки першокласників!

 

Психологічна служба школи просить Вас відповісти на питання, що стосуються  самопочуття Вашої дитини, ії адаптації до школи. 

Ваші щирі відповіді допоможуть нам зробити шкільне життя Вашої дитини психологічно комфортним.

Інформація, яку Ви повідомите, є конфіденційною і не буде використана  без Вашої згоди.

 

Просимо Вас відповісти на запропоновані питання. Підкресліть той варіант, який, на Ваш погляд, найбільш підходить до Вашої дитини.

 

1. Чи з бажанням йде дитина в школу?

       -   немає бажання; 

•      без особливого бажання; 
•      з бажанням, з радістю;
•      важко відповісти.

2. Чи повністю пристосувалася дитина до шкільного режиму?

•      ще ні;
•      не зовсім;
•      в основному так;
•      важко відповісти.

3. Які зміни в самопочутті та поведінці дитини Ви відзначаєте з того часу, як вона пішла в школу? Якщо ці ознаки спостерігалися до школи, поставте галочку зліва, якщо з'явилися зараз – підкресліть.

• засинає через силу;
• довго не може заснути, хоча дуже втомилася;
• раптово просинається вночі, плаче:
• розмовляє уві сні;
• довго просинається;
• вранці сонна  і млява;
• нетримання сечі;
• поганий апетит;
• млява, стомлена, дратівлива, збуджена  після школи;
• безпричинні болі в животі;
• часті головні болі;
• хворіла  у вересні-жовтні;
• стала смоктати пальці, гризти нігті, кусати губи, колупатися в носі, теребити волосся або багато разів повторювати які-небудь дії;
• спостерігаються швидкі сіпання (тики) лицьових м'язів, плечей, рук і тому подібне;
• веде себе як маленька, невідповідно віку;
• інші зміни _________________________________________________

4. Чи є в даний час у Вашої дитини хронічні захворювання, проблеми із здоров'ям?

•                   так__________________________________________________________
•                   немає.

5. Опишіть режим дня Вашої дитини:

•                   встає в ______ ;
•                   до школи йде самостійно;
•                   до школи дитину відводить   ______________;
•                   відвідує групу продовженого дня з________до_________ ;
•                   зі школи  повертається самостійно;
•                   зі школи дитину забирає______________в___________ ;
•                   відвідує додаткові заняття, гуртки, секції________________раз у тиждень;
•                   робить уроки зазвичай у групі подовженого дня з________до________;
•                   робить уроки вдома  з_________до__________ ;
•                   відпочиває з___________до____________;
•                   дивиться телевізор з__________до___________;
•                   грає з______________до______________;
•                   лягає спати в ___________________ ;
•                   Ваша дитина має окрему кімнату______;
•                   має своє місце для роботи та ігор в загальній кімнаті_________.

6. Чи часто дитина ділиться з Вами шкільними враженнями?

•                   інколи;
•                   досить часто;
•                   важко відповісти.

7. Який емоційний характер цих вражень?

•                   в основному негативні враження;
•                   позитивних і негативних приблизно порівну;
•                   в основному позитивні враження.

8 . Чи скаржиться дитина на товаришів по класу, ображається на них?

•                   досить часто;
•                   буває, але рідко;
•                   такого практично не буває;
•                   важко відповісти.

9. Чи скаржиться дитина на вчителя, ображається на нього?

•                   досить часто;
•                   буває, але рідко;
•                   такого практично не буває;
•                   важко відповісти.

10. Чи справляється дитина з навчальним навантаженням без напруги?

•             так;
•             швидше так, чим ні;
•             швидше ні, чим так;
•             ні;
•             важко відповісти.

 11. З якими проблемами, пов'язаними з початком шкільного вчення, Ви зіткнулися?

12. Чи потрібна Вам наша допомога і в чому саме_____________________

______________________________________________________________

 

Додаток 2

Опитувальник для визначення рівня адаптації дитини до школи

(Л.М. Ковальова, Н.Н. Тарасенко)

1. Батьки зовсім не займаються вихованням, майже не бувають в школі. 
2. Під час вступу до школи дитина не володіла елементарними навчальними навичками (не вміла рахувати, не знала букви тощо).
3. Учень не знає багато чого з того, що відоме більшості дітей ії віку, наприклад, дні тижня, пори року, казки тощо.
4. У першокласника погано розвинені дрібні м'язи рук: він відчуває труднощі з письмом, у нього виходять нерівномірні букви тощо.
5. Учень пише правою рукою, але зі слів батьків є відученою лівшею. 
6. Першокласник пише лівою рукою.
7. Учень часто безцільно рухає руками.
8. Першокласник часто кліпає. 
9. Дитина смокче палець або ручку.
10. Учень інколи заїкається.
11. Першокласник гризе нігті.
12. У дитини тендітна статура, маленький зріст.
13. Дитина явно «домашня», вона потребує доброзичливої атмосфери, любить, коли ії пестять, обіймають. 
14. Учень дуже любить грати, грає навіть на уроках. 
15. Таке враження, що дитина молодша за інших дітей, хоча за віком – ровесники. 
16. Мова першокласника інфантильна, нагадує мову 4-5-річної дитини. 
17. Учень надміру неспокійний на уроках. 
18. Дитина легко сприймає невдачі. 
19. Першокласник любить галасливі, рухливі ігри на перервах. 
20. Учень не може довго зосередитися на одному завданні, завжди прагне зробити роботу швидше, не дбаючи про її якість. 
21. Після цікавої гри, фізкультурної паузи дитину неможливо налаштувати на серйозну роботу.
22. Учень довго переживає невдачі.
23. При несподіваному питанні вчителя дитина часто губиться. Якщо ж дати час на обмірковування, може відповісти добре. 
24. Першокласник дуже довго виконує будь-яке завдання. 
25. Домашні завдання дитина виконує набагато краще класних (різниця дуже суттєва, більша, ніж у інших дітей). 
26. Учень дуже довго перелаштовується з одного виду діяльності на іншій. 
27. Дитина часто не може повторити за вчителем найпростіший матеріал, але при цьому демонструє відмінну пам'ять, коли йдеться про речі, що ії цікавлять (наприклад, знає марки машин, але не може повторити просте правило). 
28. Першокласник вимагає до себе постійної уваги з боку вчителя. Майже все робить лише після персонального звернення «Пиши!» тощо. 
29. Учень допускає багато помилок при списуванні.
30. Щоб відволікти дитину від завдання, досить найменшої причини: скрипнули двері, щось впало тощо. 
31. Першокласник приносить в школу іграшки і грає на уроках. 
32. Учень ніколи нічого не зробить понад покладений мінімум: не прагне взнати щось, розповісти. 
33. Батьки скаржаться, що насилу усаджують дитину за уроки. 
34. Таке враження, що на уроках учневі погано, він оживає лише на перервах.
35. До виконання завдань учень не любить докладати жодних зусиль; якщо у нього щось не виходить, кидає, шукає якісь виправдань, наприклад, «болить рука, живіт, голова».  
36. У дитини не зовсім здоровий вигляд (худенька, бліда). 
37. До кінця уроку першокласник працює гірше, часто відволікається, сидить з відсутнім виглядом. 
38. Якщо щось не виходить, дитина дратується, плаче.
39. Учень погано працює в умовах обмеженого часу. Якщо його квапити, може зовсім «відключитися» або кинути роботу. 
40. Першокласник часто скаржиться на втому, головний біль. 
41. Дитина майже ніколи не відповідає правильно, якщо питання поставлене нестандартно і вимагає кмітливості. 
42. Відповіді учня кращі, якщо у нього є можливість опори на якісь зовнішні об'єкти (лічить пальці тощо). 
43. Після пояснення вчителя не може виконати аналогічне завдання. 
44. Дитині важко застосовувати раніше засвоєні поняття, навички при поясненні вчителем нового матеріалу. 
45. Першокласник часто відповідає не по суті, не може виділити головне. 
46. Таке враження, що учневі важко зрозуміти пояснення, оскільки основні навички і поняття у нього не сформовані.

Додаток 3

Лист відповідей до тесту «Будиночки»

 

Прізвище, ім’я          клас    дата

1 завдання

 

1   2    3     4      5      6      7      8

2 завдання

 

 

 

 

1             2             3             4              5             6              7              8           9              10

3 завдання

 

 

 

 

1            2              3               4            5               6            7               8            9              10

Додаток 4

Типові малюнки до методики “Школа звірів”

 

На першому малюнку відсутні негативні асоціації, пов'язані з школою, його розміщення і використання колірної гамми також говорить про прийняття дитиною школи.

 

На другому малюнку негативних асоціацій немає, колірна гамма яскрава. Проте відділення учнів лініями один від одного може свідчити про труднощі у взаєминах з однолітками. Дуже висока оцінка вчителя. Дитина зацікавлена в спілкуванні, але один заєць не має рота, що побічно може підтвердити труднощі в налагодженні контактів.

Третій малюнок не закінчений. Тварини не розфарбовані. Немає чіткої відмінності між вчителем і учнями. Можливо, що вчителя взагалі немає. Практично всі звіри стиралися гумкою і малювалися знов. Досить сильний натиск олівця. Аркуш пом'ятий. Можна припустити наявність у дитини тривожності, можливо пов'язаної зі школою. В цьому випадку необхідна додаткова робота з дитиною для прояснення ситуації.

Четвертий малюнок показує присутність внутрішньої агресії, оскільки у тварин вуха і грива мають гострі кути. Крім того, можна говорити про тривожність (стирання). Ймовірно, школа притягує дитину позанавчальними сторонами. Можливо, дитину турбують головні болі.

П'ятий малюнок свідчить про наявність негативних асоціацій (вчитель — крокодил, дитина — заєць). Відчуття агресії в класі (зуби, кігті у вчителя, голки і зуби в учнів). Чітке відділення себе від вчителя та інших учнів. Вербалізація малюнка показує, що дитя відчуває себе в класі незатишно. Можливо, існують труднощі і в спілкуванні з однокласниками.

 

Додаток 5

Узагальнений протокол результатів дослідження

адаптації учнів _______ класу

 

№	П.І.Б.	Готовність до школи	Психосоматика	ВК	Коефіцієнт дезадаптації	Фактор дезадаптації

 

Додаток 6

КАРТА АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКА

 

П.І.Б.________________________________________________________________

Дані про родину ______________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________

Дані про готовність до школи___________________________________________ ____________________________________________________________________

Психосоматичний стан ________________________________________________ ____________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Засвоєння програмового матеріалу_______________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________

Рівень адаптації_______________________________________________________ ____________________________________________________________________

Емоційне сприйняття процесу навчання__________________________________ ____________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________

Емоційне ставлення до вчителя_________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Емоційне ставлення до нової позиції школяра_____________________________ ____________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________Емоційне сприйняття відносин з однокласниками__________________________ ____________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Можливі причини дезадаптації__________________________________________ ____________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

План індивідуальної роботи ___________________________________________ ____________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Додаток 7

 

Аналітична довідка за результатами дослідження адаптації учнів____класу (схема)

 

Мета дослідження: Виявлення потенційної “групи ризику”, тобто дітей, чиє подальше навчання та виховання пов’язані з суттєвими труднощами через дослідження наступних компонентів адаптації:

• фізіологічне підлаштування організму;
• шкільна успішність та поведінка;
• емоційне прийняття нової соціальної ситуації.

Програма дослідження включає:

• збір даних про захворюваність першокласників (статистичні дані);
• анкетування батьків (виявляємо наявність психосоматичних симптомів дезадаптації та збираємо інформацію про учня);
• опитування вчителя за допомогою опитувальника Л.М.Ковальової, Н.Н. Тарасенко (визначаємо рівень дезадаптації та виявляємо фактори, які їй сприяють);
• обстеження першокласників за допомогою проективної методики “Будиночки” (досліджуємо емоційне сприйняття нової соціальної ситуації, зокрема процесу навчання, вчителя, однокласників, самооцінку та визначаємо здатність організму до енерговитрат);
• проведення методики “Школа звірів” (вивчаємо мотиваційну сферу, ставлення дитини до вчителя, до однокласників, до навчання в школі, а також шкільну тривожність).

 

 

Дослідження проводилося протягом _____________________________________

 

Обстежено всього __________учнів, у т.ч. дівчат________, хлопчиків_______

 

 

 

 

 

 

За попередніми даними високий рівень готовності до школи

мають___% учнів, ___% середній, ___% низький (зокрема такі діти ___________________________________________________________________). Найчастіше факторами низької готовності є______________________________

____________________________________________________________________.

У більшості (меншості) учнів відсутня психосоматична симптоматика. У ___ % учнів спостерігаються такі психосоматичні симптоми дезадаптації:_________________________________________________________. Це такі діти _________________________________________________________.

За результатами проективної методики “Будиночки” ___% учнів мають низький ВК (вегетативний коефіцієнт), відповідно їхній стан характеризується хронічною перевтомою, виснаженням, низькою працездатністю. Це ____________________________________________________________________.

___% дітей мають ВК від 0,51 – 0,91, що свідчить про стан оптимальної працездатності, який відбувається за рахунок періодичного зниження активності. Учням ___________________________________________необхідна оптимізація режиму праці і відпочинку.

___% дітей мають оптимальну працездатність, відрізняються бадьорістю, здоровою активністю, готовністю до енерговитрат. Навантаження цих учнів (___________________________________________)відповідають можливостям.

___ % мають занадто високий ВК, що  свідчить про те, що часто дитина працює на межі своїх можливостей і це призводить до швидкого виснаження. Учням _______________________________________________________потрібна нормалізація темпу діяльності, режиму праці і відпочинку, а інколи і зниження навантаження. 

За результатами проективних методик ___% учнів мають негативне/позитивне сприйняття процесу навчання; ___ % - негативне/позитивне ставлення до вчителя; ___% мають занижену самооцінку себе як учня; ___ % мають проблеми у стосунках з однокласниками.

За результатами опитування за методикою Л. Ковальової, Н.Тарасенко___% учнів мають високий ступінь адаптації (дані про учнів див. в  узагальненому протоколі). Ці діти адаптувалися до школи протягом перших двох місяців навчання, швидко влилися в колектив, освоїлися в школі, набули друзів в класі, у них майже завжди гарний настрій, вони доброзичливі, сумлінно і без напруги виконують всі вимоги вчителя.

___ % учнів мають середній, ___ % учнів мають високий ступінь дезадаптації. Період адаптації цих дітей  в школі затягується: діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з вчителем, дітьми. Як правило, ці діти зазнають труднощі в засвоєнні навчальної програми. Середній рівень адаптації може перейти в легкий до кінця першого півріччя завдяки доброзичливому і тактовному відношенню вчителя.

___ % учнів мають високий коефіцієнт дезадаптації (це_______________). В цих дітей соціально-психологічна адаптація пов'язана із значними труднощами. Вони не засвоюють навчальну програму, у них відмічаються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій.  Серед них можуть бути ті, хто потребує спеціального лікування — учні з порушеннями психоневрологічної сфери, проте можуть бути і учні, не готові до навчання в школі. Це “група ризику”.

Найпоширенішими факторами дезадаптації є:

1. __________ (%)
2. __________(%)
3. __________(%)

Висновки ___________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Рекомендації_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Додаток 8.

Зведена таблиця методів вивчення компонентів шкільної зрілості

Параметри	Предмет вивчення	Методи оцінювання
Морфологічна готовність
1. Стан здоров'я (фізіологічна готовність)	Група здоров'я	Визначення групи здоров'я
2. Рівень фізичного розвитку	Довжина тіла, маса тіла й окружність грудної клітки Розвиток дрібної моторики руки і зорово-рухової координації	Фіксація показників довжини тіла, маси тіла й окружності грудної клітки Орієнтований графічний тест А. Керна Ґештальт-тест Бендер
3. Біологічний вік дитини	Пропорції тіла (голови, тулуба, кінцівок) і темп росту (напівзростовий стрибок) Ступінь окостеніння кістяка лівої руки Зубний вік Зрілість кори головного мозку	Філіппінський тест. Дістати правою рукою ліве вухо, провівши руку над головою Вправи «Перемога» і «Ріжки» Зміна 4-х молочних зубів на постійні Тест «Руки» (за М.Безруких, С.Єфімовою)
Психологічна готовність
Емоційно-вольова
1. Розвиток довільної регуляції діяльності	Уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого, самостійно діяти за завданням дорослого, правильно відтворювати на аркуші паперу напрямок лінії Уміння орієнтуватися на систему умов задачі, переборюючи відволікаючий вплив побічних чинників Здатність до саморегуляції навчальної діяльності (усвідомлення мети, уміння планувати дії з досягнення цілей, здатність орієнтуватися і відтворювати зразок, контролювати результати) Уміння діяти за правилом Уміння орієнтуватися у своїй роботі на зразок, точно копіювати його (особливості розвитку довільної уваги)	Методика «Графічний диктант» (автор Д.Ельконін) Методика «Зразок і правило» (автор А.Венгер) Тест «Копіювання безглуздих складів» (автор Ю.Гільбух) Методика «Так і ні» (додаток 6). Тест «Лабіринт» Методика «Будиночок»
2. Навчальна мотивація 3. Рівень тривожності 4. Емоційна стійкість	Здатність до розумової активності (ініціативність і наполегливість у розумовій діяльності) Схильність дитини до неврозу Оцінювання рівня тривожності Емоційно-позитивне ставлення до навчання в школі Наявність/відсутність імпульсивних реакцій	Вивчення навчальної мотивації Спостереження за особливостями поведінки дитини під час тестування Рисункові тести «Моя школа», «Мій клас», «Моя майбутня вчителька» Тест-опитувальник «Оцінювання рівня тривожності і схильності дитини до неврозу» Тест Теммл, Дорки, Амен Опитувальник для дорослих Спостереження за поведінковими реакціями дитини
Сформованість функцій мислення	Наочно-дійове мислення Наочно-образне мислення	Тест «Обвеан нятур» Методижа «Малюнок людини»
Розвиток мови Розвиток узагальнення Розвиток спостережливості	Фонематичний слух Звуковий аналіз слів Словниковий запас (активний і пасивний) Зв'язне мовлення Навченість, емпіричне чи теоретичне узагальнення	«Тест фонематичного слуху» (автор Ю.Гільбух) Тест «Звуковий аналіз слів» Методика «Звукові схованки» (автор Н.Гуткіна) «Тест словника» (автор Ю.Гільбух). Тест «Словниковий запас» Тест «Володіння зв'язним мовленням» Методика «Послідовність подій» Методика «Чобітки» (автор Н.Гуткіна) Завершення картинок «Чого тут бракує?» Твір за картиною «Розкажи про цю картину». Опис якої-небудь дії, предмета чи явища
Розвиток сприйняття Розвиток пам'яті Розвиток уваги	(зокрема, наочно-схематичного) Образне мислення Словесно-логічне мислення Швидкість мислення Зорове сприйняття Слухове сприйняття Зорова пам'ять Короткочасна слухова пам'ять Довільна образна пам'ять Концентрація уваги Стійкість, розподіл, переключення, обсяг Уважність	Методика «Лабіринт» Тест «Зайвий предмет» Тест ВМ(автор Й.Йєрасек) Тест «Знайди квадрат» Тест «Пиши кружечками» Тест «Упізнай фігури» Тест «Запам'ятай слова» Тест «Знайди схоже» Методика «Завчання 10 слів» (С.Рубінштейн) Тест «Коректурна проба» Тест Тулуз-П'єрона
Мотиваційна
Домінування мотиву навчання Інтерес до школи Бажання посісти позицію школяра	Пізнавальний чи ігровий інтерес Мотиви навчання Виявлення особливостей внутрішньої позиції школяра	Читання казки із завданнями (додаток 6) Методика «Навчальна мотивація» (автор М.Пнзбург) Методика «Бесіда про школу» (автор Т.Нєжнова)
Соціальна готовність
Соціальна компетентність комунікативні навички	Потреба спілкуватися з дітьми Готовність підкорятися інтересам і правилам групи Усвідомлене зв'язне мовлення Володіння  навичками ведення діалогу Уміння складати розповіді на відомі теми Навички диференційованого спілкування з педагогами, батьками, однолітками	Опитувальник «Профіль соціального розвитку дитини 5 років» Методика «Послідовність подій»

 

Додаток 9.

За результатами комплексного дослідження встановлено

Соціально-психологічна зрілість (вміння спілкуватися та ладнати з однолітками, доросли­ми, дотримувати шкільних правил, прийняття на себе нового статусу і ролі школяра, здат­ність до пристосування в колективі однолітків, адаптаційні можливості тощо):

високий рівень (виший за норму) —____ дітей (_____ %), з них____ хлопчиків і            дів­чаток;

достатній рівень (норма) —_____ дітей (____ %), з них____ хлопчиків і    дівчаток;

низький рівень (нижче за норму) —__ дітей (____ %), з них___ хлопчиків і        дівчаток.

Інтелектуальна готовність (словниковий запас, світосприйняття, рівень розвитку пізна­вальних процесів, їх орієнтованість на зону найближчого розвитку дитини. Це вміння ви­значати навчальну задачу та перетворювати її на самостійну мету діяльності. Рівень розвит­ку наочно-образного мислення та загального інтелекту, пам'яті, довільної уваги та ін.).

Стан оперативної пам'яті:

вище за норму___ дітей (__ %), норма_ (__ %), нижче за норму_______ дітей (          %);

з них_____ хлопчиків та_ дівчаток (_________________________________ ).

Рівень довільної уваги:

вище за норму___ дітей (_ %), норма_ (__ %), нижче за норму дітей (_ %);

з них______ хлопчиків та__ дівчаток (________________________________ ).

Просторове сприйняття:

вище за норму___ дітей (__ %), норма_ (__ %), нижче за норму_______ дітей (          %);

з них_____ хлопчиків та__ дівчаток (_________________________________ ).

Тонка моторика руки:

вище за норму___ дітей (__ %), норма_ (__ %), нижче за норму дітей (_ %);

з них_____ хлопчиків та__ дівчаток (_________________________________ ).

Показник інтелектуального розвитку: високий та вище за середній (вище норми)

(____ %), середній та нижче за середній (норма)__ дітей (  %), низький рівень (нижчий за норму) —_____________________________ (_______ %), з них         .

Мотиваційна готовність. У дитини є бажання ходити до школи, займати нову соціаль­ну позицію школяра. Сформоване відношення до вчителя як до дорослого, що володіє особ­ливими соціальними функціями, є бажання працювати з учителем. Домінують мотиви на­вчання, є прагнення отримувати знання, інтерес до навчальних занять. Школа вабить дитину не зовнішнім боком та атрибутами шкільного життя, а можливістю отримувати нові знання. Учень вміє довільно управляти своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає мож­ливим при сформованості ієрархічної системи мотивів.

Високий рівень мотиваційної готовності (вище за норму) — обстежених (____%), середній, достатній рівень (норма) —       дітей (           %); низький рівень, навчальна мотива­ція не сформована (нижче за норму) —    учнів (___%), з них ___.

Емоційно-вольова  готовність. Дитина вміє ставити цілі, намічати план дій, приймає са­мостійні рішення та зусилля для його реалізації. Сформовані необхідні передумови навчаль­ної діяльності, такі, як вміння уважно слухати й точно виконувати вказівки дорослого, само­стійно виконувати завдання за зразком, підпорядковувати свої дії певним правилам, вміння орієнтуватися на задану систему вимог. Сформована довільність психічних процесів, наявне емоційно-позитивне відношення до навчання у школі тощо, відсутні імпульсивні реакції та прояви надмірної тривожності.

Високий рівень (вищий за норму) ___ дітей (___%), середній рівень (норма) ___(___%); низький рівень (нижчий за норму)  дітей (___%); з них___ хлопчиків та ___дівчаток (       ).

Біологічна (морфологічна) готовність визначається рівнем розвитку основних функціональ­них систем організму, станом здоров'я та біологічним віком дитини. Як критерії оцінювання біологічної зрілості дитини виступають не просто антропометричні показники, а перш за все

пропорції та співвідношення частин тіла (голова, кінцівки, тулуб). Визначається зубна зрілість, зрілість кори головного мозку та кістяку, фізіологічні особливості визрівання дитини тощо.

Зрілість кори: норма— ___дітей (   ___%), нижче за норму — ___ (___%), в т. ч. ___хлопчиків та   дівчаток ___(___);

зрілість кістяку: норма — ___дітей (___%), нижче за норму —     ___(___%), в т. ч.            хлопчиків ___та   дівчаток ___ ___ );

зубна зрілість: норма — ___дітей ( ___%), нижче за норму — ___( ___%), в т. ч. хлопчиків ___та дівчаток ___(___).

Потребують консультації стоматолога ___% дітей групи.

Загалом рівень біологічної зрілості вище за норму —            , ___норма  ___обстежених (___%), нижче за норму — ___дітей (___%); з них ___.

Ліворукими виявилися дітей, з них істинна лівшість властива ___.

Вади мовлення виявлені у ___% досліджуваних, вони потребують консультації до­ лопеда.

Гіперактивними можна вважати ___(___% дітей), а саме ______________.

Особливості сімейного становища 

Сироти___________________________________________________________ .

Напівсироти______________________________________________________ .

Багатодітні сім'ї___________________________________________________ .

Неблагополучні умови проживання _____________________________ .

Діти з особливими потребами __________________________________ .

Соціального захисту потребують ________________________________ .

Особистісні та характерологічні якості _________

Самооцінка: завищена у ____дітей ( _____%), адекватна___       (___%), знижена у___(___%), причому хлопчики ___, дівчатка___.

Підвищену тривожність у малюнках демонструють__ ___(___%), хлопчики___,

Дівчатка ___.

Імпульсивними виявилися ___(___%) обстежених, в т. ч. хлопчики___, дівчатка___.

Ці діти діють за першим спонуканням _____________________.

Прояви агресивності властиві____% дітей, причому вербальна (словесна) агресія мож­лива ___, фізична____.

Що стосується хлопчиків________.

Дівчатка______.

Замкненість характерна для малюнків____дітей (___%),___.

Невпевненість у собі демонструють___(____%) дітей,____.

Інтелектуальні претензії, невдоволеність своїм інтелектом
серед хлопчиків_____, дівчатка___.

Нечутливими до критики виявилися___(____%) обстежених, причому серед хлопчи­ків ___, дівчатка____.

Демонстративними можна вважати учнів (___%),.

Висновки та рекомендації психолога

Рівень шкільної зрілості: норма (достатній рівень)___(____%), нижче за норму____(____%), (недостатній рівень)___.

«Група ризику» шкільної дезадаптації становить___дітей (            ___%) обстежених, а саме: ___________________________________________________________

Психолог_______________________________

 

Додаток 10.

Протокол первинної бесіди психолога

Мета: визначення рівня готовності до школи. Оформлення індивідуального паспорта.

1. П.І. Б. _____________________________________________________

2. Дата народження ____________________

Знання місяців: Пір року: Днів тижня: Часу за годинником:

Навички читання: Письма: Рахунок прямий: Зворотній

 

3. Хр. хвороби, д\облік, ЧМТ ___________________________________________

4. Адреса ____________________________________________________

ПІБ членів сім’ї, місце роботи______________________________________

Умови проживання _______________________________________________

Наявність свійських тварин ________________________________________

Відносини в родині _______________________________________________

Обов’язки дитини, відношення до них _______________________________

Як проводить вільний час вдома. Захоплення _________________________

Чи знайомий із комп’ютером _______________________________________

Чим хотів би займатися ___________________________________________

5. Чи відвідував ДДЗ? ТАК (НІ). Емоційне відношення до дитсадка _______

Що подобалося ___________________ не подобалося __________________

Як і з ким готувався до школи ______________________________________

Чи подобається ходити в школу? Чому? ______________________________

Улюблений предмет? Чому? _______________________________________

6. Вправи на виявлення лівшості. Провідна рука _______________________

Згорнути аркуш паперу: Поза Наполеона: Зав’язати бантик:

Відкрутити-закрутити кришку Кинути-піймати предмет, що летить Різати ножем, ножицями

Нога: Око: Вухо:

7. Біологічна зрілість

Зріст: Вага :

Зміна зубів: Філіппінський тест: Мовна активність: Рухова активність:

Особливості поведінки та мовлення _________________________________

8. Зрілість кори (вправа «З-під») ____________________________________

9. Зрілість кістяка (вправа «Коза-корова») ____________________________

10. Психологічна зрілість. Вправи на змальовування та списування:

Змальовування групи крапок. Рівень _______   Методика «НАМАЛЮЙ ЛЮДИНУ» Змістовна оцінка: Формальна оцінка: Загальна оцінка: Рівень розумового розвитку. Обсяг короткочасної пам'яті:________рядків цифр.

Наслідування прописних букв. Рівень. Тест «БУДИНОЧОК» Оцінка довільної уваги: Просторового сприйняття: тонкої моторики руки: Рівень шкільної зрілості Рівень фонематичного сприйняття.

Вправа «Пояснення понять»

Словниковий запас

Висновки про рівень готовності	Високий	Середній	Низький	Не готовий
1. Соціально-психологічна
2. Інтелектуальна
3. Мотиваційна
4. Емоційно-вольова
5. Біологічна

Примітки та рекомендації психолога:

 

Додаток 11.

Прізвище, ім’я  дитини, клас _________________________________________________

     Шановні батьки, це опитування проводиться з метою виявлення дезадаптації в учнів 1-го класу. Позначте, які прояви особливостей поведінки та навчальної діяльності Вашої дитини ви помічаєте останнім часом.
     Дякуємо за співпрацю!


Моя дитина:

1.     Відмовляється вранці йти до школи.
2.     Неохоче йде до школи.
3.     Йде до школи з побоюванням.
4.     Не виявляє цікавості до уроків.
5.     Без нагадування готується до уроків.
6.     Дуже довго готується до уроків.
7.     Під час підготовки до уроків постійно відволікається.
8.     Без контролю з боку батьків не може приготуватися до уроків.
9.     Постійно перевіряє себе, може по декілька раз перевірити свою готовність до уроків.
10.   Припиняє виконувати завдання, коли стикається з труднощами.
11.   Дуже хвилюється через шкільні успіхи.
12.   Погано засинає.
13.   Погано їсть.
14.   Збуджена, напружена, роздратована.
15.   Пригнічена, плаксива.
16.   Часто хворіє.
17.   Скаржиться на втому, різноманітні болі, нудоту.
 

 

 

 

 

Додаток 13.

Методичні рекомендації

щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання

для вчителів, батьків.

Психологічний супровід учнів 1-х класів у період адаптації до школи

1. Знайомство з першокласниками, спостереження за поведінкою учнів на уроках та після них.

2. Просвіта батьків на батьківських зборах про основні труднощі періоду адаптації, тактику спілкування та допомоги дітям.

3. Анкетування та (або) діагностика батьків першокласників.

4. Організація психологічної підтримки першокласників за допомогою ігор на знайомство, зняття психологічного напруження.

5. Консультування вчителів, які працюють у перших класах щодо виниклих проблем навчання та виховання.

6. Психологічна діагностика (психологічний мінімум) учнів перших класів: тривожність, самооцінка, агресивність тощо.

7. Проведення консиліуму за результатами діагностики та процесу адаптації першокласників.

8. Групова корекційно-розвивальна робота з учнями, які мають труднощі у нав¬чанні, поведінці, спілкуванні з учителями та дітьми.

9. Круглий стіл за результатами адаптації першокласники до умов навчання у школі.

10. Індивідуальні консультації батьків за результатами діагностики й іншими питаннями адаптації учнів до навчання у школі.