Психологічно-просвітницьке заняття для вчителів "Психологічні вимоги до уроку в умовах упровадження нових Державних стандартів"

Психологічні вимоги до уроку

в умовах упровадження

нових Державних стандартів

О. М.Жадан, практичний психолог

КЗ «Шелудьківський ліцей ім. Ю. Є. Кравцова»

Слобожанської селищної ради Чугуївського району

Харківської області

Ефективність уроку великою мірою залежить від уміння вчителя аналізувати психологічні особливості управління діяльністю дітей, передбачати наслідки педагогічних впливів, враховувати психологічні критерії педагогічної діяльності. Важливим елементом професійної майстерності учителя є його здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку.

Знання вчителем психологічних факторів уроку сприятимуть підвищенню його результативності, дадуть можливість виявити причини невдач, відрізнити випадковий успіх від передбачуваного, прогнозувати напрямок розвитку учнів, здійснювати самоаналіз та корекцію своєї поведінки на уроці.

Кожний навчальний рік є певним етапом як у справі розбудови національної освіти, так і у професійній долі кожного учителя. Сьогодні освіта України переживає процес «перезавантаження»: вводяться нові Державні освітні стандарти, оновлені програми, підручники. Чому? Для чого? Як має все реалізовуватися?

Хто як не ми, педагоги, знаємо, що час не стоїть на місці, реальність стрімко змінюється. Ці фактори ставлять перед освітою інші завдання, ніж — 12 років тому. Держстандарти і навчальні програми мають відповідати вимогам часу, тобто в них мають бути закладені найновіші досягнення науки, технологій, педагогічної думки, новий освітній зміст. Адже в освіті, крім змісту викладання, все інше — косметика. Можна ставити різні бали, поєднувати, роз’єднувати предмети, але якість освіти визначається новими стандартами. Вони не повинні бути чимось застиглим, навпаки — це жива матерія, яка кожні 15—20 років має змінюватись, оскільки нагромаджуються нові знання, нові психологічні підходи, педагогічні методики, навіть діти стають іншими.

Зміст середньої освіти є складною багаторівневою системою, що складається з 7 освітніх галузей, десятків навчальних предметів і сотень виховних заходів. Це 12 тисяч тем уроків, які повинен опановувати український учень протягом усього шкільного курсу навчання.

Основною особливістю нового Державного стандарту є орієнтація вимог до рівня підготовки випускників на досягнення компетентностей. Причому, якщо в Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти 2004 року було подано лише перелік деяких компетентностей (формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентностей учнів), то в новому стандарті 2011 року дається більш ґрунтовний перелік і визначення основних понять компетентнісно орієнтованого підходу, який визначається одним із основних підходів до навчання, разом із діяльнісним та особистісно-орієнтованим.

Зміни стануть можливими лише, якщо збагнути, що традиційною метою шкільної освіти завжди було оволодіння системою знань, основами наук; пам’ять учнів перевантажувалась чисельними фактами, поняттями, іменами, датами. Але знання не завжди віддзеркалюються в діях. Наукою доведено, що для життєвого успіху необхідні не самі знання, а вміння їх застосувати відповідно до конкретної життєвої ситуації. «Дослідження, проведені психологами Гарвардського університету, показали, що успіх на 85% залежить від особистісних якостей, правильного вибору лінії поведінки, і лише на 15% визначається наявними знаннями». Таким чином, необхідність змістити акценти в освіті із засвоєння фактів на оволодіння способами взаємодії зі світом призводить до осмислення необхідності змінити характер навчального процесу та способів діяльності учнів.

Орієнтація на досягнення компетентностей задає принципово іншу логіку організації загальної освіти, а саме логіку вирішення завдань і проблем, причому не тільки і не стільки індивідуального, скільки групового, парного, колективного характеру. Відповідно перед учителем, якщо він хоче в якості освітнього результату мати компетентність учнів, постає завдання не примушувати, а мотивувати їх до тієї чи іншої діяльності, формувати потребу у виконанні тих чи інших завдань, сприяти отриманню досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до знань і до процесу їх отримання.

Учителям слід звернути увагу ще на одну проблему. Адаптація освіти до потреб сучасного суспільства зумовлює пошук інноваційних методів отримання надійних оцінок навчальних досягнень. Учитель сьогодні повинен уміти конструювати нові педагогічні ситуації, нові завдання, спрямовані на використання узагальнених способів діяльності та створення учнями власних продуктів в освоєнні знань.

Вимоги до уроку поділяються на дидактичні, виховні, психологічні та гігієнічні.

Психологічні вимоги до уроку

1. Організація та здійснення сприймання, усвідомлення, запам'ятовування та осмислення навчальної інформації.

2.Розвиток довільної та післядовільної уваги учнів, її концентрація на найскладніших і найвідповідальніших заняттях (поняттях, правилах, законах).

3.Застосування мнемонічних прийомів (механічного і смислового) запам'ятовування занять, тренування вмінь на уроці, а також під час виконання домашніх завдань.

4.Розумове виховання та самовиховання особистості в процесі навчання.

Гігієнічні вимоги до уроку

1.Забезпечення чергування методів і прийомів під час уроку, з тим щоб не допускати втоми, розумового перевантаження, особливо у викладанні класної, складної для сприймання теми.

2.Дотримання режиму гігієни, аерації повітря в класі.

3. Стеження за станом здоров'я учнів.

4. Явка вчителя в абсолютно здоровому стані. 
Уміння заходити до класу

1.Завчасно з'ясуйте, в якому кабінеті відповідно до розкладу ви маєте проводити заняття, особливо коли це пов'язано із замінами уроків.

2.У кожному класі доберіть собі помічників, які б під вашим керівництвом готували до уроків необхідне навчальне приладдя (своєчасно заносити демонстраційні матеріали, прилади тощо).

3.їПід час перерви відберіть усі матеріали, потрібні вам для конкретного уроку, компактно складіть їх.

4.Оглянувши себе перед дзеркалом, після першого дзвоника на урок виходьте з учительської й прямуйте до класу.

5.Почекайте другого дзвоника, дайте змогу всім учням зайти до класної кімнати.

6.Журнал, зошит, підручник тримайте в лівій руці, а правою відчиняйте двері. Ви маєте з'явитися в отворі дверей на повний зріст. Не обертаючись, правою рукою за собою спиною зачиняйте двері.

7.На вашому обличчі має бути вираз задоволення й ледь помітна усмішка: ви раді зустрічі з вихованцями.

8.Упевненим кроком ідіть до робочого стола, протягом двох-трьох секунд уважно огляньте клас, щоб охопити поглядом усіх учнів і психологічно налаштувати їх на навчальну діяльність.

9.Зайшовши до класу, не забудьте привітатися.

Кожен урок, як хороша вистава, повинен мати гарний вступ, що сприяє формуванню позитивної установки на діяльність. Установка на урок виникає в перші його хвилини та за своєю якістю може бути позитивною чи негативною. За позитивної установки учень швидко долучається до навчальної діяльності і, як правило, успішний у ній. За негативної установки (байдужість до уроку, відчуженість від нього) навчальна діяльність триває в’яло, важко змусити учня пізнати, якщо він цього не хоче. І тому психологи рекомендують використовувати наступні прийоми, за допомогою яких учитель може сформувати в учнів позитивну установку на урок:

1. Впевненість в собі та дітях.

2. Зацікавленість в результаті.

3. Передбачення успіху.

4. Формування позитивної установки на урок внаслідок ефективно продуманої мети.

У процесі підготовки до уроку важливе значення з позиції його ефективності має психічна самоорганізація вчителя. Психічні переживання й стани вчителя оформляються словесно ("Діти, ми з вами сьогодні обов’язково дамо відповідь на таке важливе питання, як…"), мімікою, жестами, емоційним забарвленням мови. Ця установка вчителя передається учням, і вони так само емоційно залучаються до діяльності на уроці. Вчитель повинен уміти бачити у певному класі "психологічну індивідуальність", знати індивідуальні психологічні особливості учнів цього класу, хоча б тих, хто потребує підтримки. Компетентного та вимогливого учителя, який любить дітей, найбільше поважають учні. Алгоритм його діяльності такий: чіткі норми вимог; максимальна допомога учням у їх досягненнях; справедлива оцінка кінцевого результату.

На жаль, у шкільній практиці часто спостерігаються невротичність, агресивність, конфліктність учителів, що самі потребують допомоги. Добре знайоме явище в сучасній школі – синдром "емоційного вигорання"- переважаюча втома, відчуття відсутності соціальної підтримки, невдоволення професією.

Важливою умовою розвитку соціальних мотивів навчання є позитивні взаємини між вчителем і учнем. Вчителі, на жаль, не позбавлені стереотипів і установок стосовно учнів (байдужа , ситуативна). Установки вчителя виявляються, наприклад, під час опитування – види питань, час для відповіді, підтримка учня. Так, учням, від яких чекають успіхів, задається більше питань, дається більше часу для відповіді, перебивають їх рідше, ніж тих учнів, від яких високих результатів не чекають. Вчителі також дають "сильним " учням підказки, підсилюючи свою віру в те, що вони зможуть відповісти, не очікують поганих відповідей (хоча такі й бувають ), формують з ними більш теплі стосунки (посміхаються, кивають головою при відповіді, хвалять їх більше й емоційніше ).

"Слабким" учням учитель задає легкі питання, дає менше часу на відповідь. Важливо знайти спільну мову зі всіма учнями без поділу їх на "сильних" і "слабких", заохочувати всі їхні добрі починання, досягнуті успіхи та прагнення до навчання. Для розвитку та закріплення бажаної поведінки використовують заохочення та покарання. Вчитель, впливаючи на учнів, сам визначає співвідношення кількості заохочень і покарань. Ефект буде значним при застосуванні всіх способів впливу з перевагою заохочення.

Досвідчені вчителі для підвищення мотивації до навчання пропонують :

- забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати результат діяльності ;

- використовувати всі можливості навчального матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мислення ;

- організовувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому ;

- самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

- бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви.

Особистий авторитет учителя дуже важливий, без нього важки організувати діяльність дітей на уроці. Але чим старші учні, тим більше вони хочуть контролювати себе самі, не люблять підкорятися навіть авторитетному вчителю, але згодні дотримуватися заздалегідь установлених та погоджених з ними правил і процедур.

Наведу вам орієнтовний приклад правил для учнів середніх класів:

1. Принось усе необхідне на урок (назвати ).

2. Будь на своєму місці, коли пролунає дзвоник.

3. Поважай інших і будь ввічливим.

Важливо також встановити зону відповідальності вчителя, зону відповідальності учня та зону спільної відповідальності. Учитель регламентує те, що безпосередньо впливає на взаємодію вчителя й учня в ході навчального процесу та на ефективність уроків. Наприклад, вибір методики викладання – це зона відповідальності вчителя. Та вважаючи поведінку багатьох учнів недопустимою, він не має права завжди вказувати, що і як їм робити. Лак на нігтях учениці – це зона її відповідальності, він не заважає навчальному процесу, тому вчитель не повинен робити зауваження. Спільна відповідальність повинна стосуватися дотримання правил та процедур. У рейтингу джерел інформації для підростаючого покоління шкільний учитель посідає не перше, як колись, а третє – четверте місце. Тому без використання ефективних психолого – педагогічних прийомів в освіті не обійтися.

З цією метою психологи рекомендують слідуючі поради вчителям щодо шляхів підвищення ефективності уроку:

1. Зробіть мету уроку метою учнів.

2. Формулюйте мету, орієнтуючись на потреби й інтереси учнів.

3. Серйозно ставтеся до організації уроку.

4.Орієнтуйте учнів на самооцінку діяльності.

- Запитуйте в учня: "Ти задоволений результатом "?, замість оцінки : "Ти добре справився з роботою ".

5.Якначастіше ставте учнів у ситуацію вибору.

6.Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного учня.

- Вибирайте такі завдання, при виконанні яких учні частіше досягають успіхів, ніж невдач.

7.Практикуйте роботу в групах, парах.

- Після вивчення складного матеріалу попросіть учнів перевірити себе в засвоєнні нового матеріалу, пояснюючи його один одному.

- Пропонуйте дітям придумати питання для однокласників і задавати їх на уроці.

- Дозвольте і підтримуйте роботу в парах: устигаючий і відстаючий учні.

8.Щоб запобігти порушенню дисципліни на уроці, створіть умови для підвищення якості знань учнів та їхньої самоповаги.

- Учіть позитивному ставленню до себе.

- Обговорюючи провину учня, говоріть тільки про те, що трапилося, не наклеюйте ярлика : "Ти як завжди…"

9. Не підсилюйте напруження ситуації.

- Контролюйте свої негативні емоції.

- Не дозволяйте собі спалахів агресії, таких як лемент, приниження, сварка.

- Не обговорюйте ситуацію в стані збудження, дайте "охолонути" собі й учню.

- Проводьте час від часу загальні дискусії про порушення поведінки, щоб пояснити, що є прийнятним у певних ситуаціях, а що – ні.

10. Враховуйте вікові особливості учнів у розвитку їх особистості та пізнавальної сфери.

Не навчайте дітей так, як навчали вас,- вони народились в інші часи...