Психологія перехідного періоду

Державний заклад вищої освіти Університет менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України

Кафедра загальної та практичної психології

Реферат

На тему: «Психологія перехідного періоду особистості»

Виконала студентка

І курсу

групи ПМ_21_Г2

Лісіцька М.Ю.

Київ 2022

Зміст

Вступ

Кризовий період, як невід'ємна частина життя

Психологічна допомога людині в кризовий період та пошук шляхів виходу з кризового періоду

Висновок

Список літератури

Вступ

Невід’ємною частиною життя особистості є криза. З точки зору найбільш поширеної класифікації до складу даного поняття входять вікові кризи та травматичні.

Найхарактернішими кризами становлення є вікові кризи, що вважаються нормативними, тобто необхідними для нормального процесу становлення особистості. Для вікових криз властиві чималі якісні зміни, що відбуваються у психології людини: формування психологічних новоутворень, зміна провідної діяльності і т. д. Але ці зміни завжди супроводжуються зміною ролей, оскільки певна діяльність (гра, спілкування, навчання і т. д.) передбачає і відповідну особистісну роль людини.[1]

Кризи становлення особистості характерні не лише для дитинства, підлітковості та юності. На думку багатьох авторів, усе життя людини закономірно супроводжується чергуванням певних періодів. Так, ще давні мислителі ділили життя людини на віки чи цикли, що починаються і закінчуються переломними, критичними фазами.

Проте найбільшої актуальності для громадян нашої держави питання подолання кризових станів набуває в умовах сьогодення. Сьогодні Україна не просто перебуває у глибокій економічній кризі, а й знаходиться у стані війни.

До осіб, які потребують допомоги психолога, належать такі категорії:  внутрішньо переміщені особи біженці з бойових дій; безпосередні учасники бойових дій, в тому числі ті, які залишилися інвалідами внаслідок бойових дій; родичі поранених і загиблих; діти тощо

Кризу як гострий емоційний стан, що виникає під час блокування цілеспрямованої життєдіяльності людини, як дискретний момент розвитку особистості, відмічаючи при цьому, що, якщо криза не задовольняє категорію психічного розладу, то вона є нормальною реакцією особистості на події, які виходять за рамки норми.[2]

Кризовий період, як невід'ємна частина життя

Зміни поступово відбуваються в психічних і особистісних утвореннях, породжують нову якість, причому цей перехід може мати різкий, стрибкоподібний характер. Наприклад, дитина, яка важко вимовляє навіть окремі слова, "раптом" починає говорити.

Кризи становлення у дорослому віці можуть супроводжуватися важливими життєвими подіями: зміною фаху, місця роботи, втечею з сім'ї, переїздом в інше місто і т. д. (а інколи і більш драматичними, аж до самогубства), що обов'язково передбачає зміну важливих соціальних ролей людини: професійних, сімейних, міжособистісних та інших.

Найперший - криза трьох років, коли дитина виявляє, що він така ж людина, як і дорослі, а його тримають... як не знаю за кого. Ця криза називається "я сам".

Другий - криза пубертата: підліток усе зрозумів, він уже дорослий, гормони грають, а "у дорослі" його не беруть.

Третій - криза середини життя. Деякі психологи ще називають його кризою першої життєвої ретроспективи. Людина вперше обертається назад і всерйоз задається питанням: а чи не так я жив? Настає він звичайно в 35 -і 45 років. Зараз він приходить пізніше, ніж пари десятиліть назад, -і народ довше ходить "у коротких штанцях".

Ядро будь-якої кризи - емоційний дискомфорт. Причина проста: людина не одержує того, що йому потрібно. А потрібна йому одна річ -і реалізована само-тотожність, тобто розуміння того, хто ти, прийняття себе таким і реалізація цього. Розвиток само-тотожності йде по чотирьох лініях:

•                   статева ідентичність (дівчинка я чи хлопчик);
•                   професійна ідентичність;
•                   ідеологічна ідентичність (де і з ким я живу, географія, історія, етнічна приналежність);
•                   любовно-сімейна ідентичність.

Будь-яка криза в житті людини не відбувається без причин та має ефект накопичення емоцій, як пережитих, так і непережитих (тих, які ми шлибоко заховали у підсвідомість за різними причинами, але не пропрацьовані – вони впливають на наше життя та програмують його).

Але є кризові в нашому житті, які не мають накопичення – це втрати в нашому житті, які треба вміти прожити, щоб не переходити в стан жертви.

Найбільшим кризовим періодом в житті людини є втрата будь-чого: втрата роботи/бізнесу, розставання з коханою людиною, смерть коханої чи близької людини, війна тощо.

Кожна наша втрата має певний цикл її проживання та довжину її тривалості. Так, стадія горя жінки, яка пережила розлучення буде дорівнювати по довжині кризі, яка пов'язана зі смертю близької людини і ториватиме по довжині 1 рік.

Стадії прийняття горя.

Кожен з нас індивідуальний, кожен має індивідуальне ставлення до певних проблем і однакової реакції на одну і ту саму ситуацію існувати просто не може. Тому, навіть дві дитини по різному переживатимуть смерть одного з батьків, тому що стосунки з кожним будуть відрізнятись. Ми всі різні за енергоемністю, емоційним сприйняття, сприйняттям почуттів та відчуттів, тому по різному будемо виходити зі стадії горя.

Сюди ж ми можемо віднести і нинішню ситуацію в країні, стан війни, кожна людина переживає по різному: одні йдуть на фронт, щоб максимально наблизити перемогу, часто не радячись з близькими, які страждають та перживають по своєму дану кризу в кризі, інші – навпаки в пошуках безпеки їдуть шукати захисту за кордон. До цього періоду втрати звичного ритму життя, виходу із зони комформу, неусвідомлення свого майбутнього і життя одним днем з радістю та вдячністю ввечері, що лишився живим часто накладаються різні інші критичні симптоми: синдром вижившого, синдром недостатньої допомоги, синдром «відкладеного життя», а подекуди і «Стокгольмський синдром», але він вже в більшості зійшов на нівець, через жорстокість поводження з людьми в окупації.

Психологічна допомога людині в кризовий період та пошук шляхів виходу з кризового періоду

Для того, щоб зрозуміти ментальність народу, достатньо подивитись на їх культуру, зокрема приказки, прикмети і крилаті фрази. Саме вони в своїй більшості закладають в нас з дитинства сценарій нашого життя та відношення до «соціальних запитів», які вкладаються в кожного з нас.

Кожен з нас приходить в це життя з певним набором знань та життєвим сценарієм, які після виконання призводять до кризиового періоду і кожен має лише два варіанти виходу з цих криз: перше – пошук нових цілей та прагнень, інший – це смерть (при чому тут теж є два виходи, або людина самостійно йде з життя, або ж підсвідомість не маючи інших планів, до яких треба пробудовувати шляхи, знаходить ціллю смерть, і звідси в людини можуть виникнути смертельні хвороби).

Для того, щоб криза стала поштовхом та мотивацією, її краще прожити і пропрацювати з психологом, який допоможе знайти варіанти цікавого та продуктивного виходу з кризи.

Кожна криза має свої періоди. І першим періодом будь-якої кризи є підвищення рівня кортизолу, тобто гормону тривожності, людина відчуває себе тривожно, але не знає причини.

Другим етапом кризи є те, що тривожність призводить до притягування наслідків, тобто в життя приходять проблемні ситуації, які виникають через надмірну тривожність.

Третім етапом є власне кризовий період та пристосуваня до нових реалій, адаптація до змін та проживання негативних емоцій, опанування їх та пощук щляхів до розв'язання проблеми.

Четвертим етапом є власне вихід з кризи, відновлення життєдіяльності.

Але люди нашої країни, які проживали своє дитинство та юність у часи Радянської окупації дуже часто не можуть перелаштуватись та звернутись за кваліфікованою допомогою до спеціаліста, який допоможе їм прийняти на себе відповідальність за своє життя та знайти шляхи подолання проблем. Натомість такі люди часто починають звинувачувати всіх і все навколо в своїх невдачах та провалах.

Тому, кожній людині потрібен психолог, якому вона довіряє та який має повну карту звернень та минулі проблеми, які вже пропрацьовані, щоб підібрати метод допомоги у новій проблемі, або навіть пошук коуча, який допоможе проставити та спланувати нові напрямки життя.

Висновок

Кризові періоди – притаманні кожній людині. Але якими людина з них вийде – це вибір індивідуальний, для когось криза стане періодом вдосконалення, пошуку себе нового та виходом на якісно новий рівень життя. Для когось – стане проваллям, в яке людина скотить залишок свого життя. І, як людина сприйме кожен життєвий виклик – залежить від неї самої. А також від людей поруч, тому що принцип «відра з крабами» ніхто не відміняв. Людина є середнім арифметичним між 5 найближчими людьми свого оточення. В кожного є «правило 5 рукостискань», через які можна відслудкувати знайомство, умовно, з Британською королевою або іншими впливовими людьми. Але для того, аби добре жити потрібно одне – захотіти добре жити, ніхто не відміняв правила «допоможи собі сам».

Список використаної літератури

1. http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/13760/1/7.pdf
2. https://osvita.ua/vnz/reports/psychology/29373/