Психолого- педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами

Психолого-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами.

«… Особлива дитина – перш за все дитина, а потім вже особлива”. Л. С. Виготський. Життя дивна та непередбачувана річ... Іноді буває так, що в ньому трапляються події, на які важко вплинути та зрозуміти до кінця. Народження дитини з вадами – це подія, яка стається не з чиєїсь провини, а просто стається. І від ставлення до неї залежить, наскільки ця дитина має шанс на те, щоб просто БУТИ, щоб отримати розуміння та підтримку світу й знайти в ньому своє місце.

Незалежно від стану здоров`я наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна дитина має право на повноцінне життя та навчання, якість якого не має відрізнятися від якості навчання решти людей. Саме цей принцип є основним в організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами. Освіта дітей з особливими потребами передбачає включення їх у загальну діяльність разом з іншими дітьми, починаючи вже з дошкільного віку. Мета інклюзивного навчання дати усім дітям можливість повноцінного соціального життя, активного включення в життєдіяльність колективу однолітків, тим самим забезпечуючи взаємодію і турботу одне про одного як учасників колективу.

Переваги інклюзивної освіти. Для дітей з особливими потребами:1. Завдяки спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей з особливими освітніми потребами.2. Ровесники відіграють роль моделей поведінки для особливих дітей.3. Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.4. У дітей особливими освітніми потребамиє можливості для налагодження дружніх стосунків зі звичайними ровесниками й участі у громадському житті.

Переваги інклюзивної освіти для звичайних дітей:- Діти вчаться природно сприймати і толерантно відноситися до людських відмінностей;- діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;- вчаться співробітництву;- вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Участь кожного. Батьки - інформацію про стан здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини. Педагог – навчає, співставляє вимоги програми та можливості дитини, особливості поведінки, слідкує за спілкуванням з ровесниками та дорослими. Адміністрація – адміністративна організація додаткової підтримки. Психолог:1. Визначає потенційні можливосі дитини.2. Надає рекомендацій педагогічним працівникам щодо організації роботи з вихованцями з особливими освітніми потребами.3. Сприяє створенню позитивного мікроклімату в групі, (проводить тренінгі, бесіди, круглі столи тощо).4. Бере участь у складанні індивідуальної програми розвитку.

Діти з особливими освітніми потребами- Діти з мовленнєвими порушеннями.- Діти із затримкою психічного розвитку.- Діти із порушеннями зору.- Діти із порушеннями слуху.- Діти із порушеннями опорно-рухового апарату.- Діти із гіперактивністю та дефіцитом уваги.- Діти із раннім дитячим аутизмом.- Діти з порушеннями поведінки.

Як спілкуватись з дітьми з особливими освітніми потребами1. Дітей в групі потрібно завчасно підготувати.2. Коли вас знайомлять з людиною з обмеженими фізичними можливостями, звертайтесь прямо до неї, а не до того, хто її супроводжує, не до сурдоперекладача.3. Коли вас знайомлять із людиною з обмеженими фізичними можливостями, цілком природно потиснути їй руку. Навіть той, кому важко рухати рукою, чи той, у кого протез, може потиснути руку – праву чи ліву – це припустимо.4. Якщо ви пропонуєте допомогу, почекайте, доки її приймуть, а потім спитайте, що саме робити, коли і як.

Правила роботи з дітьми особливими потребами. Дотримуватись правил психолого-педагогічного висновку, і індивідуальної розвивальної програми . Використовуйте позитивне підкріплення: усмішка, кивок голови чи плескання по спині, хваліть за правильні дії, не примушуйте до колективної роботи, приділяйте особливу увагу, щоб у дітей з’явилося відчуття довіри, необхідне для колективної роботи. Звертайте увагу на зусилля, а не на результат. Особливо складно працювати з агресивними дітьми. Необхідне просторе приміщення, щоб можна було виокремити гіперактивних дітей.

Дитина з порушенням мовлення. Розмовляючи з дитиною, яка має труднощі у спілкуванні, будьте терплячі, чекайте, коли співрозмовник сам закінчить фразу. Не виправляйте його і не закінчуйте речень за нього. Скажіть, якщо не до кінця зрозуміли. Це допоможе співрозмовнику відповісти вам, а вам – зрозуміти його. Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови («так», «ні»). Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Ускладнення мовлення не завжди показник низького рівня інтелекту. Якщо у вас виникають проблеми в спілкуванні,запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб — надрукувати, написати.

Дитина з порушенням слуху Аби привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по плечу. Дивіться їй просто у очі, говоріть чітко. Люди з порушенням слуху можуть читати по губах, але не завжди.

Діти із порушеннями опорно-рухового апарату. Інвалідний візок – це частина недоторканного простору. Спиратися чи виснути на інвалідному візку – означає спиратися і виснути на його власнику. Коли говорите з людиною, яка пересувається на візку розташуйтеся так, щоб ваші очі були на одному рівні. Тоді вам буде легше розмовляти. Пам’ятайте, що в людей із труднощами у пересуванні, як правило, немає проблем із зором, слухом та нюхом.

Дякую за увагу !