Психолого-педагогічний консиліум «Адаптація пeршокласників до навчання»

Про матеріал

Психолого-мeдико-пeдагогічний консиліум 《Адаптація пeршокласників до навчання》 проводиться з мeтою виявлeння учнів 《групи ризику》, аналізу основних проблeм адаптаційного пeріоду школярів та вироблeння спільних шляхів Іх подолання, підвищeння ролі пeдагогічноІ майстeрності вчитeля. Форма консиліуму -трeнінг.

Перегляд файлу

ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНСИЛІУМ

Тема: АДАПТАЦІЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ

Мета: визначити рівні адаптованості першокласників та виявити дітей «групи ризику», проаналізувати основні проблеми адаптаційного періоду учнів, виробити шляхи їх подолання, підвищити рівень педагогічної майстерності вчителя.

Очікувані результати:

поінформованість учасників навчально-виховного процесу про проблему адаптації учнів 1 класу до умов навчання;
підвищення результативності навчально-виховного процесу;
розробка алгоритму психолого-педагогічного супроводу учнів «групи ризику».

Форма проведення: тренінг.

Обладнання: мультимедійна презентація, ноутбук, папір формату А4, ручки (олівці, фломастери), стікери, крейда.

Учасники:

- директор;

заступник директора з навчально-виховної роботи;
заступник директора з дошкільної освіти;
практичний психолог;
класовод 1-го класу та вчителі-предметники;
медична сестра;
вихователі ДНЗ.

Вступ. Привітання учасників, повідомлення теми та мети заняття.

Вправа-представлення «Я - педагог»

Мета: активізувати учасників на роботу, сприяти створенню довірливих стосунків у групі

Хід виконання: учасників спочатку просять подумки відповісти на запитання «Я - педагог. І якби я був деревом, то…. . Яким?». Потім пропонують взяти чисті аркуші паперу формату А4 і зобразити себе в образі дерева. Далі пропонується представити свій малюнок всій групі, акцентувавши на рисах і якостях характеру, які, на їхню думку, допомагають успішно адаптуватися учням до навчання.

Тренер уважно слідкує за висловлюваннями учасників, необхідне занотовує, а потім, якщо потрібно, пропонує групі обговорити почуте.

Також м’яко повідомляється про те, що для успішної адаптації учня 1-го класу кожному педагогу потрібно проявляти таку рису характеру як гнучкість. Педагог, який зобразив себе деревом, непохитним від вітру, не зможе проявити творчість у ситуації, яка випадково трапиться і потребуватиме нестандартного підходу, а діятиме за раніше встановленими правилами та виробленою впродовж усіх років праці своєю позицією. Натомість, педагогу, який зобразив себе деревцем, що може зламатися від сильного буревію, потрібно подбати про вміння протистояти урагану.

Вправа «Визначаємо правила роботи в групі»

Психолог пропонує учасникам пригадати та «затвердити» правила, за якими сьогодні потрібно працювати.

• Правило «тут і зараз».

• Правило піднятої руки.

• Правило відвертості й відкритості.

• Правило «Я-висловлювань».

• Правило активності.

• Правило конфіденційності.

Вправа «Очікування»

Мета: визначити очікування учасників від зустрічі, висловити побажання один одному

Психолог: «Пропоную кожному із вас по колу озвучити свої очікування від роботи сьогодні та висловити свої побажання один одному».

Хід виконання: рух думок відбувається по колу за годинниковою стрілкою.

Гра «Продовж речення»

Мета: закріпити знання педагогів про вікові особливості першокласників

Хід виконання: психолог зачитує початок речення, а учасники його продовжують:

Речення:

Процес і результат активного пристосування до видозміненого середовища за допомогою різних соціальних засобів (діяльності, вчинків, поведінкових дій) називається… (адаптація)

Центральною авторитетною особою для першокласника є… (вчитель)

Провідна діяльність першокласника – це … (навчання)

Період переходу дитини від дошкільного закладу до школи є… (кризовим)

Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному– від 2 тижнів до … (2 – 3 місяців)

Увага першокласників є … (мимовільною, нестійкою)

Інформаційне повідомлення «Адаптація першокласника до навчання у школі. Роль педагога в успішній адаптації. Командний підхід»

Ефективність та результативність навчання і виховання дитини у школі залежить від багатьох факторів: якісної управлінської діяльності адміністрації закладу, професійної компетентності вчителів, матеріально-технічної бази школи, активної участі батьків у шкільних справах, психологічного клімату в класному та педагогічному колективі, стану емоційного благополуччя та комфортності дитини у школі. До цього переліку вже давно треба вписати ще один фактор - якісний соціально-психологічний супровід навчально-виховного процесу. І розпочинається він із перших кроків дитини у школі.

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається в житті дитини. До найважливіших із них можна віднести ті, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом. Також необхідно розуміти, що у маленького дитячого суспільства теж є свої важливі проблеми – проблеми в спілкуванні, проблеми з уроками, проблеми з вчителем. Найчастіше в перші дні вересня школяр перебуває у відмінному настрої, він радий новим знайомствам, новим заняттям. Але з кожним днем зростає навантаження, вчителі роблять зауваження і бажання до навчання зникає.

Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

Особистісні якості педагогів, збереження тісних емоційних контактів дітей з дорослими, постійна і доброзичлива, конструктивна взаємодія педагогів між собою, педагогів і батьків – основа створення і розвитку загального позитивного емоційного фону відносин в новому соціальному просторі, де співпрацюють вчителі і батьки, забезпечує зниження рівня тривожності у всіх суб'єктів педагогічного процесу в цілому. Це дозволяє зробити період адаптації першокласників недовгим, а результати його - високими.

Головна роль у створенні сприятливого клімату в класі належить вчителеві. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час перерв, в позашкільній діяльності і в спілкуванні з однокласникам. А спільні зусилля вчителів, батьків, медсестри, практичного психолога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

Саме тому щорічно ми з вами зустрічаємося і обговорюємо можливі способи подолання труднощів, які виникли у дітей в результаті пристосування до навчання.

Діти, яким важче адаптуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки з боку вчителя, психолога, батьків.

І одним із найважливіших завдань педагога - вчасно виявити дитину, яка має труднощі у навчанні та максимально сприяти їх подоланню.

Ділова гра з педагогами «Проблемні ситуації»

Мета: дати можливість учасникам пригадати типи адаптації, розібратися, що є причинами дезадаптації першокласника

Хід виконання: учасників ділять на дві групи. Кожній із них пропонується розглянути приклади із ознаками можливої дезадаптації першокласника і знайти відповідь, як працювати і підтримати таку дитину, знайти індивідуальний підхід до неї. Групи працюють за такою схемою:

Визначити, яка проблема у дитини (тип дезадаптації);
Встановити можливі причини проблеми;
Спланувати можливі напрямки роботи з дитиною, дії вчителя.

Кожна група захищає свій проект. Таким чином ділова гра допомагає зрозуміти проблеми дитини, удосконалює педагогічну майстерність, сприяє творчому пошуку при роботі із дітьми, створює атмосферу співпраці з колегами, батьками і учнями.

Приклад 1. Першокласник С. постійно скаржиться на погане самопочуття та іде до шкільного лікаря. Натомість у картці здоров’я дитини, яка знаходиться у медсестри, не зафіксовано жодного медичного діагнозу. А на уроках С. працює неохоче, часто малює улюблені тваринки на чернетці.

Відповідь: Несформована мотивація до навчання та внутрішня позиція школяра. Можливі причини: ранній вік, відсутність позитивного налаштування батьків на навчання, сімейні труднощі. Напрямки роботи: консультації батьків, корекційно-розвивальні заняття з психологом.

Приклад 2. Хлопчик А. постійно мовчить на уроці. На запитання вчителя часто піднімає руку, але коли його запитують, просто мовчить у відповідь, хоча письмові варіанти завдань виконує відмінно. На перервах з однокласниками спілкується неохоче.

Відповідь: Порушена емоційна та соціальна складові адаптації: невпевненість, тривожність бути осміяним у разі допущення помилки, «комплекс хорошого учня». Можливі причини: занадто високі очікування від батьків, особистісна тривожність дитини, звужене коло спілкування у дитинстві. Напрямки роботи: консультації батьків, корекційно-розвивальні заняття з психологом, налагодження контакту між вчителем та учнем шляхом індивідуальних бесід та розмов, використання методу «якісної похвали» при найменших висловлюваннях першокласника («Мені дуже важливо було почути твою думку», «Твоя ідея виявилась досить таки цікавою»), підвищення соціального статусу дитини.

Приклад 3. Першокласниця К. постійно конфліктує із однокласниками та скаржиться вчителю, що її ображають, хоча частенько сама провокує однокласників на такі вчинки.

Приклад 4. Учень 1-го класу із величезним задоволенням відвідує школу. Дружить з усіма однокласниками. Однак часто забуває те, що добре пам’ятають інші учні, найдовше виконує письмові завдання і не до кінця з ними справляється, допускає багато помилок під час виконання завдань за зразком, часто відволікається на другорядні речі.

Відповідь: Недостатньо сформована інтелектуальна готовність до навчання: порушена пам'ять, увага, недостатньо розвинена моторика руки. Напрямки роботи: консультації батьків, корекційно-розвивальні заняття з психологом.

Психолог. Всі приклади ситуацій, які ми розглядали, продемонстрували такі типи адаптації, які можуть бути порушені: мотиваційна, інтелектуальна, соціальна (комунікативна), емоційно-вольова. І, як ми вже побачили, одному вчителю самотужки не справитися із тими труднощами, з якими можуть стикнутися першокласники, хоча від його компетенції немало залежить.

Давайте ж визначимося із категоріями першокласників, які, на нашу думку, недостатньо на сьогодні адаптувалися до школи та визначимо можливі їх причини і стратегії підтримки з точки зору командного підходу.

А перед тим, як перейти до виконання цього завдання, пропоную всім трішечки відпочити.

Вправа «Аплодисменти»

Має на меті зняти напруження від роботи.

Учасникам пропонується вставати, коли вони чутимуть характеристику психолога, яка для них підходить, а решті учасників – хлопати тим, хто встав.

Речення - характеристики: «…ті, хто любить свою роботу», «…ті, в кого сьогодні хороший настрій», «…кому подобається пора року – зима», «хто народився взимку», «ті, хто вірить у Святого Миколая», «..в кого карі очі», «…хто вважає себе сміливим», «…хто вміє кататися на лижах».

Вправа «Коло адаптованих»

Мета: визначити учнів «групи ризику», які потребують посиленої уваги з боку дорослих у здійсненні заходів з подолання дезадаптаційних ознак

Хід виконання: кожному із учасників консиліуму пропонується на основі власних спостережень здійснити розподіл учнів першого класу за групками, яким відповідають три частини зображеного кола на аркуші паперу, який їм роздається, і відповідно вписати у них прізвища та імена дітей. Прізвища учнів, записані у останнє коло, співвіднести з ознаками дезадаптації (тривожні, мають проблеми у стосунках з учителем, однокласниками, не справляються із завданнями тощо).

Центральне коло, зображене вертикальними лініями, – учні, які адаптувалися до навчання: активні на уроках, переважає позитивний настрій, адекватно ставляться до невдач, дружать майже з усіма однокласниками, вміють слухати вчителя та виконувати його вказівки, не мають проблем із самопочуттям.

Наближене до центрального коло, позначене крапочками – це діти, які час від часу потребують допомоги дорослого, з легкістю її сприймають, адекватно поводяться на уроках, інколи проявляють невдоволення навчанням, однак вміють справлятися із своїми почуттями, рівень працездатності на уроці середній, мають друзів у класі.

Віддалене коло - першокласники, які були неготовими до навчання, часто скаржаться на погане самопочуття, переважає ігрова діяльність, мають конфлікти із однокласниками.

Кожен із учасників: педагоги, адміністрація, медсестра, психолог заповнюють бланки. Далі відбувається обговорення думок і методом мозкового шторму визначаються можливі причини, ускладнення адаптації та алгоритм подолання дезадаптації.

Також психолог надає додаткову інформацію щодо забезпечення індивідуального підходу до окремих учнів на основі власних спостережень та результатів діагностики.

Рольова гра «Неслухняний учень»

Мета: розвивати у педагогів навички ефективного спілкування з учнями, встановлення емоційного контакту з дитиною.

Хід виконання: одного із учасників просять зіграти роль неслухняного, гіперактивного учня І. Його просять сісти на стілець і максимально ввійти в свою роль: крутитися на стільці, на зауваження вчителя не звертати увагу, обурюватися, відволікатися на інші речі, коли вчитель звертається до нього. Також йому дається завдання максимально зосередитись на своїх почуттях, які будуть виникати у відповідь на здійснені спроби вчителя його заспокоїти.

Учасникам, які гратимуть роль вчителя, пропонується для заспокоєння учня підійти і промовити фразу, яка у нього написана на листку. Варіанти фраз (попередньо роздаються учасникам-вчителям): «Якщо ти не заспокоїшся, я зателефоную твоєму татові і все розповім», «Так поводитися нечемно», «Негайно заспокойся», «Останнє зауваження і ти підеш у куток», «Тільки ти один так вмієш не слухати», «Подивись, ось як сидить Петрик», «І чому ти такий неслухняний?». А один із учасників, який теж грає роль вчителя, підходить до учня, гладить його по голові і каже: «Я вірю, що ти вмієш слухати. Правда ж, І.?»

По завершенню здійснюється обговорення:

- Як почувала себе дитина, коли чула такі форми заспокоєння? Чи дієвими вони будуть? Якщо так, то чи надовго?

- Як часто педагоги використовують такі висловлювання по відношенню до учнів?

- Які стилі виховання були продемонстровані вихователями?

- Який підхід до дитини найбільш ефективний? Якими мають бути дії вихователя для встановлення контакту з «важкою» дитиною?

- Як би вчинили ви у такій ситуації?

Коментар для психолога: важливо пам’ятати, що особистість вчителя є не менш важливим чинником у сприянні полегшенню адаптації у дитини, налагодженню тісних контактів з дитиною.

Вправа «Рефлексія»

Кожному учаснику пропонується пригадати свої очікування, визначенні на початку зустрічі, та сказати чи здійснилися вони, що нового вони для себе дізналися.