Психолого-педагогічний семінар Булінг в школі-причини і профілактика

 

 

 

 

 

Психолого- педагогічний

  семінар-практикум

для вчителів

 

 

 

 

Булінг  в школі !

 Причини та профілактика.

 

 

 

 

 

 

 

 

Спікер : психолог І категорії

Подгурська Н.П.

 

 

 

 

Пропагування здорових стосунків

є головним способом запобігання булінгу і створення безпечної і приязної

атмосфери у школі.

 

 

 

 

 

 

18.10.2021 р

 

Психолого- педагогічний семінар –практикум для вчителів.

 

Мета:

• Просвітницька робота з метою ознайомлення поняття « Булінг».
• Обговорити причини прояву боулінгу в учнівському середовищі
• Профілактична робота
• Навчити класних керівників та вчителів правильно поводити себе , контролювати та реагувати на дитячі прояви агресії, грамотно проводити бесіди профілактичного характеру

 

Завдання семінару:

1.Розширити інформацію про причини, прояви та наслідки  шкільного булінгу.

2.Виробити важливі навички міжособистісної взаємодії учасників навчально-виховного процесу з  профілактики шкільного насилля.

3.Сформувати систему психолого-педагогічних дій з протидії шкільному булінгу.

3.Удосконалювати  навички ефективного спілкування та раціональної поведінки педагогів під час конфліктів.

 

Додаткові матеріали для роботи на семінарі:

• Відеоролик « Профілактика булінгу»
• Теоретичний матеріал
• Презентація РР
• Роздатковий матеріал для гри

 

ХІД СЕМІНАРУ

Привітання учасників семінару.

Повідомлення теми та мети семінару.

 Інформаційне повідомлення. 3 хв.  Ознайомлення з темою семінару

Проблема жорстокості та насильницької поведінки дітей привертає увагу суспільства і знаходить своє відображення в зарубіжних та вітчизняних дослідженнях. Реальністю стало пропагування в ЗМІ культу сили та жорстокості, створення інформаційного фону, на якому неповнолітній формує хибний світогляд щодо способу і стилю життя, моделей поведінки, шляхів досягнення своїх цілей, зниження виховання потенціалу сім’ї, поширення зразків асоціальної поведінки.

Значного поширення набуло це явище у загальноосвітніх навчальних закладах. Ситуація булінгу призводить до низки педагогічних (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність), психологічних (психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація), медичних (травматизація) наслідків. Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма психічного насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псуванню особистих речей, фізичній розправі тощо.

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо, аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

 

Вправа « Ти такій же, як і я…»»

 

Інформаційна частина. ( з використанням слайдів презентації )

1. Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма психічного насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи тощо
2. Види булінгу. Компоненти булінгу ( слайд)
3. Форми шкільного булінгу :

1. учень ( агресор, провокатор)- учень ( жертва)

2. Дорослий (агресор)- Учень ( жертва)

3. Учень (агресор) – Дорослий (жертва)

 

ПС : У більшості випадків в школі дорослі перші розпочинають психологічне знущання з учнів.

4. Як розпізнати булінг ?

• когось затискають в кутку приміщення ;
• коли дорослий підходить до групки дітей вони, замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність ( можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку);
• один з учнів не обирається іншими ( в ізоляції);
• весь клас сміється над одним і тим же учнем;
• прізвиська дуже образливі;
• по обличчю одного з учнів: блідий, червоний (у плямах ), в сльозах, наляканий, ознаки насильства на тілі;
• молодші школярі бояться зайти в туалет;
• школярі після уроків не розходяться, когось чекають біля школи .

5. Мотивацією до булінгу :
   стають заздрість, помста,відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

 

Інформація для просвітницької роботи та опрацювання з вчителями ( слайди) :

 

Підлітковий булінг. Форми:

1. Фізичний булінг – навмисні стусани, штовхання, удари, побої, нанесення інших тілесних травм.

2. Сексуальний булінг – це підвид фізичного булінгу (дії сексуального характеру).

 

3. Психологічний булінг – насилля яке пов`язане з діями на психіку, наносяться психологічні травми шляхом словесних образ чи погроз, переслідуванням, залякуванням.

Підвиди психологічного булінгу:

o вербальний булінг, де зброєю служить голос (образливе прізвисько з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, розповсюдження пліток);

o образливі жести чи дії (плювання в жертву або в її направлені);

o залякування (використання агрессивного язика тіла та інтонацій голосу для того, щоб заставити жертву щось робити чи не робити);

o ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною коллективу;

o вимагання (грошей, їжі, інших речей);

o пошкодження чи інші дії з особистим майном (крадіжка, ховання особистих речей);

 

Кібербулінг – новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою приниження людини за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).

Булінг – в основному латентний (прихований, невидимий) для оточення процесс, але діти, які страждають від булінгу, отримують психологічну травму різного ступеня важкості, що призводить до важких наслідків.

Реальний булінг – це ситуація в шкільному дворі, де старші чи сильніші діти тероризують молодших. Реальний булінг, на відміну від кібербулінгу – закінчується, коли дитина приходить із школи додому, віртуальний терор продовжується і вдома.

На відміну від реального цькування, для кібер-булінгу не потрібно мати перевагу в силі чи соціальному статусі, достатньо мобільного телефону чи комп'ютера.

Причини: заздрість, бажання принизити (заради задоволення, розваги чи самоствердження).

Найчастіше агресор – найпопулярніша особистість у школі, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює.

Дитина-жертва найчастіше, самотня (друзі нечисленні, або від страху за себе і зовсім відсутні), слабкіша фізично, соціально нестійка, нестабільна, по природі може бути відособленою, тихою, може мати відмінні від інших риси характеру: тонку душевну конструкцію, плаксивість, уразливість, слабко розвинуте почуття гумору, добродушність, поступливість, не конфліктність. Ці діти не можуть постояти за себе, а захистити їх нікому. Діти-жертви можуть відрізнятися зовні: особливості фізичної будови, поганий зір тощо.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

 систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);

 задирство;

 фізичні і психічні приниження;

 різного виду знущання;

 бойкот та ігнорування;

 псування особистих речей та ін.

 

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

 1-ша група - прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

 2-га група - прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

 

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

переслідувач (булі);

жертва;

спостерігач.

 

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:

вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;

вони імпульсивні й легко шаленіють;

вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);

вони не виявляють співчуття до своїх жертв;

якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

 

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;

вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні й мають низьку самоповагу;

вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;

вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.

 

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

Чому ж тоді ми спокійнісінько дозволяємо учителям чи одноліткам моральне насилля над дітьми? Існує три основні причини цього:

1) свідчення сексуального та фізичного насилля можуть бути задокументовані, і цим видам насильства присвячені окремі статті Карного кодексу. Закон розуміє усю серйозність подібного - тож розуміють її і батьки. Про емоційне ж насильство не йдеться в Карному кодексі, тож його легко переплутати з «мотивуванням підлеглих» - це особливості нашої системи освіти;

2) часто булінг не виявляють вчасно, адже з боку вчителів його легко помилково прийняти за відданість роботі та вимогливість. Батьки довіряють авторитету вчителів, оскільки переконані: педагоги знають, що насправді є корисним для дітей;

3) в підґрунті психіатричних і психологічних обстежень перебувають бесіди, емоції та життєвий досвід. Неможливо надати незаперечні докази того, що дитині завдають серйозної шкоди.

Причини булінгу

Явища цькування і кібер-булінгу мають системну природу. А це значить, що причина явища не в індивідуальних особливостях учасників, а виникає як сума інколи непомітних внесків багатьох людей

Шкільна політика, толерантне або нейтральне ставлення адміністрації школи, вчителів до прояву агресивних, насильницьких, ворожих дій з боку учнів та поведінка самих вчителів формує загальну атмосферу не тільки учнівського класу, але й усієї школи, визначає внутрішнє життя, тобто соціально-психологічний клімат.

Булінг у шкільному середовищі розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху.

Булінг може виникати як компенсація за невдачі:

у навчанні;

суспільному житті;

від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих;

при недостатній увазі з боку дорослих;

як крайній засіб, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб;

у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні.

 

Жертвою в ситуації булінгу може стати учень, який

відрізняється від інших за будь-яким критерієм

на думку членів колективу.

Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій

ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

Зазвичай жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:

Фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, з порушеннями опорно-рухового апарату; діти, які фізично слабші за своїх однолітків; мають надто низький або надто високий зріст.

Особливості поведінки: замкнуті, відсторонені, тривожні, імпульсивні, плаксиві, нещасливі, діти з проблемних сімей та діти з заниженою самооцінкою.

Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірна чи наднизька вага тіла.

Недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватися з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною опікою батьків, невпевнені у собі, відчувають безсахистність.

Страх перед школою: мають негативне ставлення до школи внаслідок неуспішності у навчанні, підвищену тривожність та невпевненість, страх відвідування окремих навчальних предметів.

Відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, яі не відвідували дитячий садок, мають нерозвиненість комунікативних навичок.

Хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія (порушення вимови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).

 

Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жетвою булінгу, повинні говорити:

«Я вірю тобі». Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй віришити цю проблему.

«Мені дуже шкода, що це відбулося з тобою». Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.

«У цьому немає твоєї провини». Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, що деяким її оноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на уьому етапі – спрямувати зусилля на подолання проблеми.

«Добре, що ти зумів сказати мені про це». Це запевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.

«Я люблю тебе й намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загложувала небезпека». Це попоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.

Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі:

 із самого першого дня роботи з класом слід припинити глузувати над невдачами ровесників. Усі ми можемо помилятися, і кожен із нас має право на помилку;

 також слід уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускати переваги деяким учням, не підтримуати глузувань, насмішок на адресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи призвищ або індивідуально;

 підтримувати дітей, що стали жертвами;

 якщо репутація дитини якось зіпсована, необхідно дати їй можливість показати себе у вигідному світлі, підтримати її досягнення;

 требв заохочувати дитину брати участь у загальних заходах;

 непопуляриних дітей дуже травмує ситуація, коли під час розподілу на пари їх ніхто не обирає; якщо команда програє також можуть звинуватити цю дитину; треба продумувати вибір командних ігор та заходів;

 планомірно працювати з родинами, обов'язково цікавитися в батьків про проблеми дитини заїкання, енурез, інші хвороби);

 підтримувати в учнів адекватну самооцінку;

 контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати на них;

 у разі виявлення булінгу – невідкладно поговорити з переслідувачами та з'ясувати, чому вони цькують жертву, звернути увагу на почуття жертви;

 учити учнів бути толерантними, емпатійними до однокласників, уміти допомагати та підтримувати одне одного у складних ситуаціях, уміти регулювати власну поведінку, не піддаватися на правокації, уміти сказати «ні», не терпіти знущань, не соромитися привернути увагу до себе та совїх проблем, звертатися по допомогу до дорослих;

 зосереджувати увагу учнів на дотримання правил поведінки у школі.

 

Опрацювання вправ для використання учителями на уроках та  класних годинах з учнями :

Вправа «Карусель »

Вправа  « Покажи свій настрій »

Вправа « Памятка на чорний день»

Вправа « Прояви увагу»

Перегляд відеоролику.

 

 

Підведення підсумків семінару.

Рефлексія .

 

18.10.2021 р.     

Психолого школи

 

 

 

 

 

Для проведення даного семінару використовувались ігри та вправи, взяті з інтернету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прочитай з радістю	Прочитай  з зневагою	Прочитай з захопленням	Прочитай з гнівом
Прочитай зі злістю	Прочитай із  здивуванням	Прочитай з ніжністю
Прочитай з огидою	Прочитай із соромом	Прочитай із  страхом

 

 

Пам*ятка на « Чорний день»
Мої найкращі якості	Мої здібності та талант	Мої досягнення

 

Пам*ятка на « Чорний день»
Мої найкращі якості	Мої здібності та талант	Мої досягнення