Психолого-педагогічний семінар "Казка чи казкотерапія у житті дитини"

КАЗКА ЧИ КАЗКОТЕРАПІЯ  у житті дитини

(Психолого-педагогічний семінар)

•                               ознайомлення присутніх з базовими положеннями казкотерапії з можливостями використання педагогами в роботі з дітьми художніх казок із психокорекційною метою;
•                               ознайомлення присутніх з базовими положеннями казкотерапії з можливостями використання педагогами в роботі з дітьми художніх казок із психокорекційною метою;
•                               формування навичок саморегуляції емоційного стану в дорослих, профілактика емоційного вигорання серед педагогічних працівників, створення позитивного емоційного настрою.

В казках наших українських

Безліч різних  є пригод,

А складав їх рік за роком:

Добрий, мудрий наш народ

 

Усі ми родом з дитинства. І найперше, що постає в наших думках, згадуючи цю прекрасну пору, — казка.

Її можливості безмежні! Мова казки близька дитині, емоційна, захоплююча, герої наділені незвичайними силами та можливостями.

 

Запропонуйте групі прийняти правила роботи і спілкування.

1.Приходити вчасно

2.Бути лаконічним

3.Говорити по черзі

4.Бути доброзичливим

5.Зберігати таємниці

6.«Тут і тепер»

7.Говорити від себе

8.Бути толерантним

 

1.Завдання «Вітання від героя»

Люди завжди обмінюються історіями. Зараз я пропоную вам згадати того казкового чи мультиплікаційного героя, що вам дуже по­добався в дитинстві, і по черзі його презентувати. Чим вона вам подобалася? Дуже чудово, якщо у вас і у вашого героя ім'я буде починатися на одну і ту ж букву.?

    2Інформаційне повідомлення

Різні наукові джерела по-різному тлумачать  поняття «казка».

Казка — це:

•    цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті;

•   форма спілкування та передачі досвіду

•    вид художньої прози, що походить в народних переказів;

•    порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі;

•   засіб формування у свідомості дитини позитивного образу — уявлення, певного ідеалу — носія бажаних поведінкових якостей реакцій;

•   один з інструментів, на якому хороший педагог, як музикант, повинен хоч трохи грати.

У спілкуванні й роботі з людьми є великий простір для творчості.

 Термін «терапія» використовуємо рідше,  асоціація, що одразу виникає, — це «лікування». Але не тільки. Це ще:

•    внутрішні хвороби, внутрішня медицина — розділ медицини, який вивчає внутрішні хвороби, їх профілактика і лікування;

•   лікування, оздоровлення, ліки;

•   у клінічній психології — психологічна складова лікування хвороби;

•   процес, бажаною метою якого є полегшення, зняття чи усунення симптомів та про­явів того чи іншого захворювання, патологічного стану або іншого порушення життєдіяльносгі, нормалізація порушених процесів життє­діяльності й одужання, відновлення здоров'я. Сьогодні перед нами стоїть дилема: казка чи     все-таки казкотерапія, виховуємо чи лікуємо?

Казкотерапія — це — ме­тод, який використовує казкову форму для ін­теграції особистості, для розширення й удо­сконалення взаємодії людини з навколишнім світом. Основний принцип цього методу -ду­ховний, цілісний розвиток особистості ди­тини, турбота про її душу. Турбота про душу (в перекладі з грецької) і є терапія. Через те, що ми використовуємо просту і зрозумілу ди­тині форму казки, цей метод називається «казкотерапією».

 -   процес утворення зв'язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті:

- процес перенесення казкових смислів у реальність;

-  напрям практичної психології, що до­зволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки;

-   терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось нереалізоване; може  матеріалізуватися мрія; а головне — виникає відчуття захищеності, й    з'являється смак таємниці;

-   лікування казками: спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть у душі і в цей момент є цілющими;

-  розкриття внутрішнього та зовнішнього  світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному клієнту своєї особливої казки;

-  напрям практичної психології, який, ви­користовуючи метафоричні ресурси казки, дозволяє людям розвинути самосвідомість,

а стати самими собою і побудувати особливі до­вірчі, близькі стосунки з оточуючими;

-   одна з проективних методик аналізу особистості, один зі способів більше дізнатися    ( про себе);                                                                

-   інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуванням,    і, спрямованим  на  самостійність,  активність,    і творчість,  регулювання  дитиною  власного емоційного стану.

Казкотерапія — це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось нереалізоване; може матеріалізуватися мрія; а головне — виникає відчуття захищеності та смак таємниці.
Казкотерапія – це процес утворення зв’язку між казковими подіями та поведінкою в реальному житті, це процес перенесення казкових смислів у реальність.
Казка є одним із інструментів педагога, психолога, батьків, за допомогою якого вони можуть спілкуватися з дітьми їхньою мовою. Насамперед, це потрібно дорослим.
Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії — усе це подається в казковій формі, у формі метафори. В сучасній казкотерапії використовуються різні психотехнічні прийоми: аналіз, розповідь, створення, переписування, лялькотерапія, іміджтерапія, малювання, психодинамічні медитації, постановка казок.
Слухаючи казку, дитина на підсвідомому рівні переймає стилі людських стосунків та моделі поведінки, збагачується значущим для неї життєвим досвідом

 

ЯК КАЗКА лікувати НАВЧИЛАСЯ (Тетяна Большакова)

Жила-була Казка. Добре  їй жилося, бозавжди поряд були добрі і вірні друзі. Разом вони могли і посміятися, і порадіти; і страшнувато їм часом ставало, але

завжди все добре закінчувалося.

І ось одного разу зустріла Людина Казку і запитала її:

- Ти любиш людей?

- Так, - відповіла вона. Вона, і справді , всіх любила.

- Тоді ходімо зі мною, і я навчу тебе допомагати людям,позбавляти їх від хвороб.

- А подружок можна з собою взяти?

- Можна, - дозволила Людина. І тоді Казка погодилася:адже з друзями ніде не страшно.

Людина привела  компанію в великий красивий будинок. Там булобагато людей, і всі вони довго-довго слухали казки, історії,анекдоти, притчі. Потім люди гаряче заговорили про щось недуже зрозуміле, і стали різні вчені слова промовляти.

Зрозуміла тільки Казка, що дивні люди збираються з неїз подружками якийсь сенс витягувати і різні ліки робити.

Злякалася вона спочатку, але не втекла: друзі поруч - соромно,і цікаво, як цей сенс витягувати будуть. Та й людям допомогти хотілося, щоб не хворіли вони, бідні. Адже коли самій добре, хочеться, щоб і іншим жилося щасливо.

І почалося життя Казки в Інституті казкотерапії.

Спочатку, дійсно, багато дивним здавалося.  Адже вона звикла, що, слухаючи казки, всі посміхаються, а тут слухали зосереджено, потім довго-довго сперечалися, іноді навіть насуплювались ,але, йдучи від неї, все рівно говорили:  "Дякую"  І те, що з неї брали, теж чужим здавалося, ніби й не з неї зовсім. Але потім зрозуміла Казка, що відкрили в ній люди новий талант, і тепер вона не тільки радувати, а й лікувати може.

Лікувати те, що найпотрібніше - Душу людську!

А навчившись лікувати, казки знову пішли по білому світу, продовжуючи розповідати свої історії, тільки тепер у них для кожного є своя, особлива ..

 

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

 Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засво­юють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу со­ціалізації дошкільнят. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися у спілкуванні як  вербальними, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. Тісне переплетення відповідної музики, пластики, емоційних та рухових етюдів сприяють формуванню невербальних засобів виразності.

      На «казкових заняттях» діти багато рухаються, перевтілюються, вчаться передавати різні    емоційні стани героїв.

    Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення

і    дошкільників.

 

Казка  як інструмент передачі    досвіду «з вуст в уста» — це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб  передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, думах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти   закони, за якими існує дійсність.                           

Казка несе для нас важливі ідеї:

•   Навколишній світ живий! Ця ідея важ­лива для формування бережливого й осмис­леного ставлення до навколишнього світу.

•   Речі, які ожили, здатні діяти само­стійно і мають право на своє самостійне життя. Ця ідея важлива для формування поваги до   життя та діяльності кожної людини, виховує гуманізм.

•   Розмежування добра і зла, перемога добра. Ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки.

•   Найцінніше дістається через випро­бування. Ця ідея важлива для формування механізму бачення і досягнення мети.

•   Навколо людей є безліч помічників. Ця ідея важлива для формування самостійності і довіри до навколишнього світу.

Казка як невід'ємна частина освітнього процесу дає змогу педагогам ефективно розв'я­зувати розвивальні, навчальні та виховні завдання:

•   сприяє гармонійному розвитку і формуванню основ соціальної компетентності;

•   формує у свідомості дитини позитивний образ;

•   учить осмислювати, аналізувати, передбачати наслідки і можливі реакції;

•   формує загальнолюдські цінності;

•   учить   помічати   прекрасне,   розуміти   добро і зло.

 

ЯК ПРАЦЮЄКАЗКОТЕРАПІЯ?

 Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники впер­ше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть само­стійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто - не­гативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія допомагає вирішити безліч проблем:

•   інтеграція особистості в соціальне су­спільство;

•   адаптація в умовах пережитих психо-травмуючих ситуацій(страх);                                               

•    навчання і корекція небажаної поведін­ки (ознайомлення з альтернативними реак­ціями на ситуації, в яких дитина звикла діяти певним чином).

 

Принципи казкотерапії

Перший принцип казкотерапії — до­нести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, ці­кавому для неї вигляді.

Другий принцип казкотерапії — принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють ві­ру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.

Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів.

Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності

Функції казкотерапії

•                  Діагностична - дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи.
•              Прогностична - полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє.
•                  Виховна - допомагає нам за допомогою про­стих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас­тивості особистості
•      Корегуюча- є тим кінцевим результа­том, який ми хочемо отримати наприкінці казкоте­рапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

    

 Діти, як і дорослі, всі різні. До кожного по­трібно дібрати свій ключик. Одна дитина біль­ше схильна складати і розповідати, інша — не може всидіти на місці, їй необхідно рухатися, третя любить щось майструвати своїми рука­ми, четверта обожнює малювати. Те, як дитина малює, розповідає, складає, і є ключиком до пізнання її внутрішнього світу.

Комбінуючи різні прийоми, можна допо­могти дитині пережити багато ситуацій, з якими вона зустрінеться в дорослому житті, розшири­ти її світосприйняття, засоби взаємодії зі світом та іншими людьми.

Традиційні види роботи з казкою:

•   читання;

•   розповідь;

•   бесіда;

•   драматизація;

•   інсценування.

Нетрадиційні технології роботи з казкою:

•    складання,  переплутування сюжетів і героїв;

•   переписування, змінювання характеру героя;  

•    змінювання місця, часу події;

•   змінювання кінцівки казки;

•   складання казки за схемою.

•   аналіз

•   лялькотерапія;           '

•   арт-терапія;                                                        

•   психодинамічні медитації.

 

 Виділяють п'ять видів казок: Зінкевич-Євстігнєєва

•   художні — казки, міфи, притчі, створені багатовіковою мудрістю народу.

•   дидактичні — спеціально створені пе­дагогами для наповнення навчального мате­ріалу, при цьому абстрактні символи — циф­ри, букви, звуки, арифметичні дії — оживають, створюється казковий образ світу, в якому /" вони живуть. Дидактичні казки розкривають зміст і важливість певних завдань. У формі ди­дактичних казок «подаються» навчальні зав­дання;

•   психокорекційні - для м'якого впливу на поведінку дитини.

•   психотерапевтичні казки, які лікують душу; допомагають по-іншому побачити ситу­ацію.

•   медитативні створюються для на­копичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційного напруження, для формування кращих людських взаємин, роз­витку особистісного ресурсу. Головне при­значення таких казок — повідомлення нашій підсвідомості позитивних «ідеальних» моде­лей взаємин із навколишнім світом та іншими людьми. Тому особливістю цих казок є відсут­ність конфліктів і злих героїв.

 

«Чарівна країна почуттів».

Мета цієї методики - дослідження психоемоційного стану дорослого.

Перед дорослим є вісім олівців (червоний, жовтий, синій, зелений, фіолетовий, коричневий, сірий і чорний) і бланк методики (рис. 1).

Інструкція 1: «Далеко-далеко, а може бути, і близько, є чарівна країна, і живуть в ній почуття: Радість, Задоволення, Страх, Вина, Образа, Смуток, Злість і Інтерес. Живуть вони в маленьких кольорових будиночках. Причому кожне почуття живе в будиночку певного кольору. Хтось живе в червоному будиночку, хтось в синьому, хтось в чорному, хтось в зеленому ... Кожен день, як тільки встає сонце, жителі чарівної країни займаються своїми справами.

Але одного разу трапилася біда. На країну налетів страшний ураган. Пориви вітру були настільки сильними, що зривали дахи з будинків і ламали гілки дерев. Жителі встигли сховатися, але будиночки врятувати не вдалося.

І ось ураган закінчився, вітер стих. Жителі вийшли з укриттів і побачили свої будиночки зруйнованими. Звичайно, вони були дуже засмучені, але сльозами, як відомо, горю не допоможеш. Взявши необхідні інструменти, жителі незабаром відновили свої будиночки. Але ось біда - всю фарбу забрав вітер.

У вас є кольорові олівці. Будь ласка, допоможіть жителям і розфарбуйте будиночки ».

Таким чином, пропонується попрацювати з першої колонкою, де зображені будиночки.

Інструкція 2: «Спасибі вам від імені всіх жителів. Ви відновили країну. Справжні чарівники! Але справа в тому, що під час урагану жителі були так налякані, що зовсім забули, в будиночку якого кольору жив кожен з них. Будь ласка, допоможіть кожному жителю знайти свій будиночок. Зафарбуйте або підкресліть піктограму почуття кольором, відповідним кольором його будиночка ».

Тут ведучий пропонує  попрацювати з другої колонкою, в якій перераховані назви почуттів або є піктограми.

В результаті ми дізнаємося, з яким кольором асоціюється у досліджуваного певне почуття.

Інструкція 3: «Спасибі! Ви не тільки відновили країну, а й допомігли жителям знайти свої будиночки. Тепер їм добре, адже дуже важливо знати, де твій будинок. Але як же ми будемо подорожувати по цій країні без карти? Адже кожна країна має свою територію і межі. Територія країни наноситься на карту. Подивіться - ось карта країни почуттів (ведучий показує силует людини). Але вона порожня. Після відновлення країни карта ще не виправлена.

Тільки ви, як людина, що відновила країну, можете розфарбувати карту. Для цього візьміть, будь ласка, свої чарівні олівці. Вони вже допомогли вам відновити країну, тепер допоможуть і розфарбувати карту ».

Якщо, розглядаючи карту країни, дитина скаже, що це - людина, можна пояснити йому, що на карті обрис різних країн може бути схоже на що завгодно. Наприклад, обрис Італії схоже на чобіт (при цьому добре мати під рукою атлас і підкріпити свої слова розгляданням карт).

Коли карта буде розфарбована, то наступного разу вони почнуть ближче знайомитися з цією країною і дізнаються багато цікавих історій.

Обробка результатів. При обробці результатів важливо звертати увагу на наступне.

 Причому доцільно символічно розділити силует на 5 зон:

- Голова і шия (символізують ментальну діяльність)загальна духовна налаштованість

- Тулуб до лінії талії, виключаючи руки (символізують емоційну діяльність);

- Руки до плечей (символізують комунікативні функції);

- Тазово-стегнова область (символізує область сексуальних, а також творчих переживань);

- Ноги (символізують почуття «опори», впевненість, а також можливість «заземлення» негативних переживань).

Досліджуючи «карту», ​​ми дізнаємося, які почуття «живуть» в різних частинах тіла. Наприклад, почуття, «живуть в голові», фарбують думки. Якщо в голові «живе» страх,напевно, здійснювати розумову діяльність буде непросто. В руках «живуть» почуття, які відчувають в контактах з оточуючими. В ногах знаходяться почуття, які дають людині психологічну впевненість, або ж (якщо в ногах оселилися «негативні» почуття) людина має прагнення «заземлити», позбутися від них.

 

Вправа «Перебріхування казки» (15 хв)

Мета: активізувати увагу, пам'ять, зосередженість

Матеріал: казка «Червона Шапочка».

Завдання: ведучий читає відому всім казку, змінюючи істотне в героях, діях. Учасники слухають виправляють помилки.

Жила колись в одному селі маленька дівчинка, така красуня, що кращої за неї, мабуть, ніхто й не знав. Батько любив її до нестями, а бабуся — ще більше. Добрий дідусь зробив для внучки жовту шапочку, яка була їй так до лиця, що дівчинку почали звати Жовтою Шапочкою. Одного разу батько наварив борщу і каже: – Піди до дідуся, довідайся, як він поживає, бо мені казали, що він нездужає. Віднеси йому пиріжка і цей горшечок борщу.)

Коментар  ведучого. Дорослі часто виправляють своїх (і не лише своїх) дітей. За допомогою цієї вправи ми даємо дитині можливість побачити, що існують прояви життя, де вона орієнтується краще за дорослих! Тому малюки просять ще раз розповісти смішну, веселу неправильну казку. Перебріхування сюжету, зазвичай, дуже тішить дітей. Крім того, умови такого підходу до відомих текстів ставлять дитину в активну позицію, примушують зосереджуватись, виправляти помилки дорослих. Потрібно лише розумно перебрехати казку, змінюючи істотне в героях, діях.

Важливо  під час демонстрації цього мето­ду за можливості актором — із допомогою тону, міміки, жестів здивуватися своїй забудькуватості, а також висловити захоплення винахідливістю і гарною пам'яттю дітей

Завдання «Склади  чарівну квітку»
А тепер —  завдання для педагогів, воно складається з двох етапів.
1. Я вам пропоную геометричні фігури, з них треба скласти квітку, та не просту а чарівну. Під час складання обов’язково використовують усі фігури, їх не можна накладати одна на одну. Яка команда швидше впорається із цим завданням.
підказка: щоб правильно скласти чарівну  квітку, на звороті написані слова, які зустрічаються в казці. Прочитайте їх і здогадайтеся, про яку саме казку йде мова.
Завдання «Опиши казку за схемою»
Аналіз казки за схемою. У кожної команди своя казка: «Рукавичка»,  «Телесик», «Коза-дереза» (або будь-які інші казки на вибір психолога).
 

Схема аналізу
— Про що ця казка? Який її прихований зміст?
— Чому вчить нас ця казка?

— Які соціальні проблеми розкриті в цій казці? (Сирітство, насильство в сім’ї, безпритульність (відсутність житла), виховання дітей із обмеженими можливостями, викрадення дітей, загроза життю й здоров’ю дітей тощо.)
Гра-розминка «Ріпка»
Мета: активізація учасників, створення позитивної атмосфери.
Психолог. Я запрошую вийти на середину трьох учасників із кожної команди. Зараз ми з вами інсценізуємо казку «Ріпка». А зробимо це таким чином: кожен із вас отримає певну роль: Ріпка, Дід, Баба, Внучка, Собачка, Кішка, Мишка,. Я зачитуватиму текст казки, а ви, як тільки почуєте, про вашого персонажа — повинні швидко присісти й встати. Завдання зрозуміле?
У роботі з якими дітьми ми можемо використати цю розминку? (З гіперактивними дітьми.)
 

Інформаційне повідомлення

 Казка як невід'ємна частина освітнього процесу дає змогу педагогам ефективно розв'я­зувати розвивальні, навчальні та виховні завдання:

•   сприяє гармонійному розвитку і формуванню основ соціальної компетентності;

•   формує у свідомості дитини позитивний образ;

•   учить осмислювати, аналізувати, передбачати наслідки і можливі реакції;

•   формує загальнолюдські цінності;

•   учить   помічати   прекрасне,   розуміти   добро і зло.

У віці 1.5 – 3 роки діти починають говорити. тож казка стає поштовхом до розвитку зв′язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу.

 3 – 4 роки дитина розпізнає основні емоції. тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі варто обговорювати у сімейному колі чи у групі емоції героїв, їх поведінку.

 4 – 6 років мова казки є найзрозумілішою для дитини. Саме через казку дошкільник засвоює соціальний досвід.

Тому створюючи казку слід пам'ятати про структуру казки

1.початок казки(знайомить з  сюжетом, темою, готує до подальших дій)

2.основна частина (розвиток сюжету)

3. розвязання конфлікту, проблеми(подолання труднощів) 

4.кінець казки(висновок)

Творче завдання «Допиши казку»
Попереду у нас останнє завдання — потрібно дописати казку. Кожній команді дається зачин казки , а її завданням буде — дописати її, але є такі умови: треба дописати п’ять речень, розповідь має бути логічною, а кінець казки — щасливий…

Зачини казок
1. В одного Короля було троє дочок. Старші дочки були красиві, щасливі, їх дуже любив батько. А молодша не була красунею, і ні в чому їй не щастило. Батько не приділяв їй уваги, й вона почувалася дуже самотньою. Але якось…
2. Жила собі Канцелярська Кнопка.
Вона потрапила в руки злому хлопчиськові, що використовував її для своїх жартів: підкладав товаришам на стільці й, коли вони, присівши, схоплювалися як ужалені, голосно реготав. Кнопці її роль дуже не подобалася. І якось…
3. У родині Левів народилося Левеня. Тато з мамою його дуже любили та оберігали, від усіх негараздів, труднощів і небезпек. Вони продовжували це робити й тоді, коли Левеня виросло і стало левом…
4. Якось маленький Жайворонок випав із гнізда і впав у болото. «Де я?» – запитав він у Жаби. «В надзвичайному місці – в болоті, – сказала вона. – Ти розкошуватимеш тут усе своє життя!» Жайворонок повірив їй, хоча йому часом так хотілося в небо…
Зачитайте нам результати колективної творчості…
 

Психолог. Працюючи з дітьми я помітила, що багато з них вирішують конфліктні ситуації з позиції сили. Тому прохання для педагогів: при читанні казок і подальшому їх обговоренні — звертайте увагу на те, що не завжди казкові герої застосовують силу при вирішенні проблеми. Можливо тоді наші вихованці будуть спокійніші й толерантні.

Час нашого спілкування майже вичерпаний. Залишилося розглянути ще один аспект казкотерапії.
 

Якщо б кожна людина знала для чого вона живе в цьому світі, відчувала себе потрібною, любимою — таких професій як психолог і психотерапевт не існувало б. Звичайно, складно самому вирішувати численні проблеми, які виникають у житті. Але прагнути до контролю над своїми сумними думками, боротися з заниженою самооцінкою ми можемо. В цьому нам теж допоможуть казки. Адже казки є не тільки для дітей, але й для дорослих також. І зараз ми послухаємо одну з них. Сядьте зручно, закрийте очі або опустіть погляд донизу, глибоко вдихніть і видихніть… ми пере несемося в інший світ, світ дивовижної казкової країни й послухаємо одну з її історій.
 

МЕДИТАТИВНА КАЗКА «ЧАРІВНИК»
(автор Т. Зінкевич-Євстігнєєва)

Давним-давно це було. Жив на світі чарівник. Був він красивим і добрим. Важко сказати, скільки йому було років. У нього так блищали очі, що багато хто думав: «Він ще молодий». Але, поглянувши на його сиву бороду й волосся, говорили: «Він мудрий і літній чоловік». Цей чарівник умів робити те, що не вміли інші. Він розмовляв із деревами й квітами, тваринами й рибами. Він умів лікувати не тільки людей, але й тварин і рослин. Він знав, коли піде дощ чи сніг, коли буде спека чи вітер.
Багато людей приходили до нього за порадами. Ніхто не знав, звідки він прийшов, але говорили, що раніше він був звичайною людиною, таким, як усі.
Минали роки, а чарівник жив серед людей, і вони почували себе в безпеці поряд із ним.
Одного разу чарівник сказав: «Я дуже довго жив серед вас, настав час мені відправлятися в дорогу».
«Навіщо ти покидаєш нас, — відговорювали його люди, — нам буде важко жити без тебе, без захисту й підтримки. Передай нам хоча б частинку своєї мудрості.»
«Погляньте навколо, — сказав чарівник, — ви живете в прекрасному світі. Кожний день ви можете спостерігати, як встає й заходить сонце, як шумить вітер, як блищать краплинки роси, як потріскують полишу вогнищі. Давайте на хвилинку затихнемо й прислухаємося. Все, що нас оточує — живе в своєму ритмі. Свій ритм має й кожен із нас.»
Люди завмерли, закрили очі й почули, як дихає свіжо виорана земля — рівно й спокійно; як шумить вітер — то сильніше, то повільно й лагідно. І головне, кожна людина відчула свій ритм: спокійне биття серця, вільне дихання… І раптом людей охопило відчуття, що з ними відбувається щось незвичайне.
«Щось казкове й чарівне знаходиться всередині нас», — здивовано сказали вони чарівникові.
«Здається, ви відкрили найбільшу мою таємницю, — посміхнувся чарівник, — адже чари — це вміння слухати й відчувати ритм природи, всього, що нас оточує, жити у відповідності з ним. Треба тільки вміти прислухатися до себе, почути свій ритм і розбудити всередині себе Творця. Ось тоді й почнуться чудеса».
«Як же нам навчитися користуватися чарами?» — запитав дехто.
«Наприклад, можна уявити себе здоровим і щасливим, не дозволяти сумним думкам отруювати ваше життя. Через деякий час образ здоров’я й щастя міцно поселиться всередині вас, і ви почнете змінюватися.
Можна прислухатися й почути внутрішній ритм іншої людини, знайти спільне з вашим ритмом, і тоді кожний новий день буде приносити вам радість взаєморозуміння.
Можна навчитися бачити в кожній події урок для себе, тоді на зміну тривогам і хвилюванням прийде спокій і ясність».
Сказавши це чарівник відправився у дорогу. А люди залишилися, вони добре запам’ятали його слова. Жили, прислухаючись до свого внутрішнього ритму, й дуже скоро в них проснувся Творець. Спокійно і з любов’ю вони зустрічали кожний день, дарували іншим тепло й радість.
І зараз, якщо ми прикладемо руку до грудей, то почуємо спокійне биття свого серця, відчуємо ритм дихання… І Творець, який живе всередині кожного з нас, нагадає про себе теплою хвилею радості…
А ми глибоко вдихнемо й видихнемо й потихеньку будемо повертатися з чарівної країни додому.

А так як підсумок нашої роботи, я пропоную рекомендації  та пам’ятки.

Рекомендації дорослим щодо складання терапевтичної казки

•                              Почніть здалеку. Традиційно використовуються фрази, що позначають час: «давним-давно», «за часів Царя Гороха», «в давнину», «в минулому році», «такого-то числа і такого-то року» і так далі.
•                              Позначте місце, де будуть відбуватися події. У класичних казках це звучить так: «в деякому царстві-государстві», «в тридесятому царстві», «в одному лісі». Але ніщо не заважає вам придумати щось своє, особливо якщо казка лікувальна і покликана допомогти дитині впоратися з якоюсь проблемою. Можна обрати місцем казкових подій свою школу, своє місто або село, дитячий майданчик або дитячий садок.
•                              Вигадайте головного героя, який би був схожим на дитину, якій адресується казка. Нехай герой любить ті речі, до яких небайдужа дитина, має схожі з її звички й захоплення. Але не варто повністю копіювати дитину в герої історії. Треба зробити персонажа казковим, цікавим, кумедним, чарівним, що викличе у дитини найгарячіші симпатії і бажання опинитися на його місці.
•                              Позначте символічно проблему (в жодному разі не напряму!). Вона має відображати ситуацію, в яку потрапила дитина. Змініть ситуацію так, щоб вона лише вгадувалася, зробіть її по-справжньому казковою, чарівною, але цілком впізнаваною. Однак не зменшуйте труднощі, з якими зіткнувся головний герой.
•                              Придумайте продовження історії. Тут можна ввести в гру антигероя/героїв, які посилять проблему, або ж обійтися без них. Головне: проблема має бути посилена максимально, доведена до абсурду. Розвивайте історію так, щоб стало зрозуміло – герой просто не може не зробити щось відносно проблеми.
•                              Разом з героєм вирішуйте його казкову проблему. Герой казки має прийти до вирішення проблеми так, щоб дитина побачила вихід зі своєї власної – тієї, під яку і вигадувалася казка. Нехай в процесі герой проявляє свої кращі якості, задіює різноманітні ресурси, стаючи попутно сильнішим, розумнішим, добрішим, сміливішим.
•                              Виведіть свого героя з усіх пригод безумовним переможцем. Радійте разом з дитиною його успіху й хоробрості, а потім обговоріть з дитиною, чому навчила персонажа казки ця історія, як він надалі буде вести себе, потрапивши в схожу ситуацію.
•                              Казку для казкотерапії найчастіше складають для кожної дитини окремо, з урахуванням її особливостей, відштовхуючись від тих проблем та страхів, які притаманні конкретній дитині. Така казка повинна надати дитині можливість вдатися до самоаналізу. Головний герой переживає ті ж емоції, що і дитина, долає ті ж страхи та комплекси, знаходить виходи із проблемної ситуації. Дитина порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку і, як результат, вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті, позбувається тих недоліків, які притаманні їй зараз.

 

Мабуть, ви помітили, що в системі казкотерапії неважливо, з якою проблемою, точніше, з яким симптомом, працювати. Ми повертаємо казку до душі, та як наслідок—усе стає на свої місця...
Що б ми не робили, які б новітні чи давно -  забуті технології, форми, методи та прийоми не використовували, головним і найважливішим завданням було, є і залишається забезпечити, створити й підтримати дитину, допомогти почу­ватися щасливою, безтурботною, справжньою дитиною.

Казку нам пора кінчати,

Що лишається сказати?

 Мабуть, всім вам зрозуміло —

Дружно всяке зробиш діло.

Тож читати треба вміло.

Бо казки — найкраще діло!

В них багато є добра.

Тож читайте, дітвора!