Психолого-педагогічний семінар «Педагогічне спілкування як ефективний засіб впливу на особистість»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Психолого-педагогічний семінар.

Круглий стіл

«Педагогічне спілкування як ефективний засіб впливу на особистість»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступне слово психолога

Шановні колеги, рада вітати всіх за нашим круглим столом на тему: «Педагогічне спілкування як ефективний засіб впливу на особистість» і хотілося б розпочати з таких слів Ш. Амонашвілі «Спілкування вчителя з учнями – це як обмін речовин в організмі людини, його порушення викликає різноманітні захворювання».

Умовно процес спілкування можна поділити на три стилі:

1. Агресивний, який має тенденцію переростати у другий стиль:
2. Пасивно-покірливий або ліберальний, якщо виявляється, що супротивник сильніший (фізично, психічно, має більшу владу). Можливе також переростання пасивно-покірливої поведінки в агресивну у відповідних обставинах. Люди, які найчастіше використовують ці два стилі спілкування, схильні до маніпулювання іншими, прагнуть досягти свого, застосовуючи тиск, силу чи слабкість, беззахисність.
3. Демократичний. Його використовують особи, які, спілкуючись з іншими, вміють гідно вирішувати складні ситуації, не принижуючи себе і не ображаючи інших.

 

2. Тест М. Снайдера «Самоконтроль у спілкуванні». Інформаційне повідомлення

Для вчителя спілкування є необхідним, як у роботі з учнями та батьками, так і для самореалізації себе в педагогічному колективі.

Тому, зараз пропоную кожному за допомогою тесту визначити, який у вас самоконтроль у спілкуванні. Текст тесту на дошці (Додаток 1). Оцініть твердження та підрахуйте отримані бали.

Інтерпретація результатів

0 – 3 бали – у вас низький комунікативний контроль. Ви принципові та прямолінійні, пишаєтесь цим. Не вважаєте за потрібне підлаштовуватись під когось або під щось. У спілкуванні відверті та надійні. Багато хто вас за це любить. Дехто називає вас «недипломатичною» та «незручною» особистістю. Це може стати на заваді при роботі в колективі, особливо жіночому, де, як відомо, особисті стосунки означають дуже багато.

4 – 6 балів – у вас середній рівень комунікативного контролю. Ви достатньо відверті й водночас «акуратні у висловлюваннях». Зазвичай проблем у спілкуванні у вас не виникає.

7 – 10 балів – у вас високий комунікативний контроль. Ви погоджуєтесь із висловлюванням «Увесь світ – театр, а люди в ньому – актори». Гнучко реагуєте на зміни ситуації, добре відчуваєте уявлення про себе, любите інколи і «підіграти». Чудово знаєте, де та як слід поводитись. Професійне спілкування не є для вас проблемою, але, коли доходить до глибоких стосунків, відвертості та саморозкриття, ви відчуваєте, що вам незручно без звичних ролей і масок.

 

3. Вправа «Ситуації»

Зараз ми об’єднаємося в три групи (трикутники, кола і квадрати). Кожній групі надається проблемна педагогічна ситуація. Група обговорює свою ситуацію і пропонує вихід з неї. При бажанні, група може запропонувати вихід з ситуації у вигляді сценки.

 

Ситуація 1. До класу увійшов учитель після уроку фізкультури. Діти збуджені. Наступний урок математика. Що б ви зробили, щоб сконцентрувати увагу на собі і включити дітей в урок?

 

 Ситуація 2. Ви зайшли у клас, а Петрик сидить під партою. Дзвоник на урок вже пролунав. Ваші дії.

 

 Ситуація 3. На уроці в одного вчителя постійно гул в класі. Він знайшов прийом: підійшов до дошки і щось написав. Що?

 

 Висновок: наші педагоги молодці! Дуже креативні та комунікабельні. Ці риси допомагають знайти вихід з різних ситуацій. Також, як відомо, позитив, веселість педагога заряджає дітей оптимізмом, життєстійкістю, знімає перенапруження, викликає емоційну розрядку.

 

4. Вправа «Подарунок»

Сидячи за круглим столом пропоную кожному учаснику подарувати наступному учаснику подарунок, передаючи квітку, але подарунок повинен бути емоційно забарвлений, наприклад: «Тетяно Іванівно, я дарую вам доброту, тому, що ми з вами добрі люди, а Тетяна Іванівна каже я згодна чи не згодна і дарує наступному учаснику подарунок у вигляді емоції, побажання тощо».

 

5. Вправа – гра «Плакат»

Для виконання цієї вправи мені потрібно двоє бажаючих, які б прочитали діалог.

Уявімо діалог цих двох людей. Мабуть, він звучатиме приблизно так:

•                               Це шість.
•                               Це дев'ять.
•                               Та ні. Це шістка.
•                               Яка це шістка, коли це дев'ятка.
•                               Це справжнісінька шістка.
•                               Ти щось плутаєш. Це справжня дев'ятка.
•                               Ти що, не при своєму розумі? Дивишся й не бачиш?
•                               Та ні, це тобі треба лікуватися!

 

Висновок: ось в такій ігровій ситуації, ми побачили правдиву життєву ситуацію. Тобто, небажання зрозуміти іншого, впевненість, що наша думка єдино правильна, невміння зняти свої «стереотипні окуляри» – найкоротший шлях до непорозуміння, а часто до виникнення конфлікту.

Отже, якщо ми прагнемо продуктивного спілкування, необхідно поводитися так, аби не образити партнера, поважати точку зору іншого та його особистість, незалежно від соціального стану, національності, індивідуальних особливостей, уподобань тощо. Таке спілкування називається толерантним.

 

6. Притча – блюз

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив 37 цвяхів. Згодом навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася.

Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це.

 Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

 Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько відповів: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан уже ніколи не буде таким, як колись».

 

 Висновок: тож, шановні колеги, якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, незважаючи на те, скільки разів ви потім вибачитеся. Словесні рани заподіюють такий же біль, як і фізичні.

 Не залишайте на своєму шляху таких дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, непорозуміння, жорстокості в душі людей! Давайте будемо толерантними!

 

 Дякую всім за увагу та співпрацю!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Бланк тесту М. Снайдера

 

№ з/п	Твердження	1 бал	0 балів
1	Мені здається важким мистецтво копіювати вади інших людей	Ні	Так
2	Я б, можливо, міг поклеїти дурня, щоб привернути увагу або розвеселити інших	Так	Ні
3	З мене міг би вийти непоганий актор	Так	Ні
4	Іншим людям інколи здається, що я переживаю щось глибше, ніж насправді	Так	Ні
5	У компанії я рідко опиняюся в центрі уваги	Ні	Так
6	У різних ситуаціях і в спілкуванні з різними людьми я часто поводжуся зовсім інакше	Так	Ні
7	Я можу відстоювати лише те, в чому насправді впевнений	Ні	Так
8	Щоб досягти успіху в справах і стосунках, я намагаюся бути таким, яким мене прагнуть бачити	Так	Ні
9	Я можу бути дружнім із людьми, які мене дратують	Так	Ні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До класу увійшов учитель після уроку фізкультури. Діти збуджені. Наступний урок математика. Що б ви зробили, щоб сконцентрувати увагу на собі і включити дітей в урок?

 

 

 

 Ви зайшли у клас, а Петрик сидить під партою. Дзвоник на урок вже пролунав. Ваші дії.

 

 

 

 

На уроці в одного вчителя постійно гул в класі. Він знайшов прийом: підійшов до дошки і щось написав. Що?

 

6

 

 

•                               Це шість.

…………………………………………

•                               Та ні. Це шістка.

…………………………………………

•                               Це справжнісінька шістка.

…………………………………………

•                               Ти що, не при своєму розумі? Дивишся й не бачиш?

………………………………………….

 

 

 

 

 

 

……………………………………………

•                               Це дев'ять.

…………………………………………….

•                               Яка це шістка, коли це дев'ятка.

……………………………………………..

•                               Ти щось плутаєш. Це справжня дев'ятка.

……………………………………………..

•                               Та ні, це тобі треба лікуватися!

 

 

Притча – блюз

 

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив 37 цвяхів. Згодом навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася.

Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це.

 Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

 Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько відповів: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан уже ніколи не буде таким, як колись».