Публікація "Інтеграція - це добре!"

Інтеграція – це добре!

                                                Найдосвідченіший педагог ніколи

 не повинен спинятися на досягнутому,

                                             бо якщо немає руху вперед,

                                                                   то неминуче починається відставання.

Василь Сухомлинський

Сьогодні ідея інтеграції змісту та форм навчання приваблює багатьох вчителів-практиків. Але, будучи одним із перспективних напрямків сучасної освіти, процес інтеграції знаходиться в експериментальній стадії і потребує глибокого теоретичного  обґрунтування його педагогічних, психологічних, змістових аспектів.

За кордоном розробляється і впроваджується безліч освітніх технологій, що базуються на інтегрованих підходах. В Україні принцип інтеграції проголошений основним принципом реформування освіти поряд із принципом гуманізації. Пошук шляхів удосконалення системи освіти в школі спричинили до відродження такого методичного явища, як інтеграція навчання, що поступово переходить із дискусії в практику.

Проте питання, що таке інтеграція, залишається доволі суперечливим; проблеми впровадження інтеграції в освітній процес мало досліджені. Принцип інтеграції недостатньо відображений у чинних підручниках.

Про важливість інтеграції знань неодноразово наголошувалося у прогресивній педагогіці. Історія методики навчання в початковій школі свідчить про те, що інтеграція як процес пристосування  та об’єднання окремих елементів, або частин різних видів навчальної діяльності в єдине ціле за умов цілісної та функціональної їх однотипності – зовсім не новітня технологія навчання.

 Концепція інтеграції освіти була запропонована    Я.-А. Коменським, який вважав, що для формування системи знань важливо послідовно встановлювати зв’язки між навчальними предметами («Усе, що знаходиться у взаємозв’язку, повинно вивчатися в такому ж зв’язку»).

Й.-Г. Песталоцці розкрив багатогранність взаємозв’язків навчальних предметів початкової школи, акцентував увагу на небезпеці їх розриву.

К.Д. Ушинський справедливо вважав, що знання та ідеї, які повідомляються будь-якими науками, повинні органічно об’єднуватися у світлий і широкий погляд на світ та життя взагалі. Йому шляхом інтеграції письма та читання вдалося створити синтетичний метод навчання грамоти, який використовується і сьогодні. Більше того, в інтеграції одвічно полягла новизна й сутність цього методу, тому що він, за задумом автора, дозволяв пристосувати та злити в єдине ціле окремі елементи двох видів мовної діяльності – письма та читання – для швидкого та міцного досягнення однієї мети: формування у дітей здатності до дистанційного спілкування за допомогою тексту.

У педагогічній системі, розробленій і впровадженій                 В.О.Сухомлинським, була здійснена інтеграція процесів навчання і виховання на основі принципу гуманізму. Педагог розглядав навчання як найважливіший засіб розумового виховання. Він вважав, що дитинство – це щоденне відкриття світу.

Беручи до уваги досвід К.Д. Ушинського («День, проведений дитиною серед лісів і полів…вартий багатьох тижнів, проведених за шкільною лавою»), В.О. Сухомлинський закликав педагогічну громадськість не пропустити синтезивний період розвитку молодших школярів та обов’язково ввести кожного учня у світ природи – «світ дитинства думки», «дитячого мислення».

Впроваджуючи у практику свій задум, В.О. Сухомлинський для            6-річних учнів проводив «уроки під блакитним небом», «уроки мислення серед природи», «подорожі до джерел думки і рідного слова», щоб закони мислення вперше розкривалися  не перед класною дошкою, а серед луків, полів, біля річки, у шкільному гайку.

Практично вся педагогічна класика підтримує тенденцію до інтеграції науково-культурних надбань людства в інтересах формування у молодших школярів цілісного світогляду.

Педагогічна практика 60-70-х років XXст. починає широко використовувати міжпредметні зв’язки, що стають механізмом відносно інтеграції як провідної ідеї подолання предметної автономії.

У 80-90-х роках XX ст. функція інтеграції в освіті змінюється. Інтеграція набуває ще більшого значення: у школах вводять інтегровані курси, блоки, дні, уроки. Усе це дає значний позитивний результат.

Але викликає занепокоєння рівень складності інтегрованих предметів у сучасній початковій школі. Якщо пригадати зміст курсів, що викладалися в початковій школі до реформування освіти, побачимо, що половина цих дисциплін – первісно інтегровані, а саме:

* навчання грамоти – читання і письмо;

* математика – вміщує арифметику, елементи алгебри та геометрії, що сприяє кращому засвоєнню арифметичного матеріалу з одного боку, а також є пропедевтичним до вивчення алгебри та геометрії в середній школі;

* природознавство – складовими якого є основи природознавства, географії, анатомії;

* позакласне читання – курс, під час вивчення якого відбувається цілісний кругообіг процесів читання, розвитку мовлення, спілкування.

Також виникає запитання, на яке досить складно відповісти: як викладати матеріал інтегрованих курсів зрозуміло та цікаво, враховуючи при цьому вікові особливості молодшого школяра.

Не потрібно забувати й те, що навчання дітей 1-4-х класів є дещо специфічним: один учитель викладає багато, навіть усі предмети, тобто сам виконує роль інтегрованої ланки. Їх викладання вимагає високої кваліфікації та ерудованості вчителя.

Для сучасного етапу створення Нової української школи характерним є зростання обсягу необхідної інформації і зменшення часу, відведеного для її засвоєння. Справа не в лідерстві, не в пріоритеті, – справа в здоровому глузді.

Необхідно бути виваженими:

1) враховувати важливість і особливості інтеграції у початковій школі;

2) використовувати інтеграцію як засіб здобуття нового уявлення на межі традиційних предметних знань, об’єднаних в єдину систему;

3) створювати комфортні умови для творчого розвитку дітей;

4) зайняти позицію поміж дітей, поряд із ними як партнер, помічник, довірена особа;

5) визначити роль батьків учнів як активних учасників освітнього процесу, рівноправних партнерів та союзників.

Беручи до уваги все сказане вище, зазначу, що система освіти в Україні має змінитися таким чином, щоб дитина стала тим сонцем, навколо якого обертаються всі освітні засоби, тим радіусом, який визначає розмір усього кола шкільного життя.

Список літератури

1. Яценко Т.С. Інтеграція та дезінтеграція як процес психокорекції // Педагогіка і психологія. – 1996. - №1. – с.3-9.

2. Сова М. Філософсько-культорологічні основи інтеграції знань // Рідна школа.- 2002. - №5. – с.33-36.

3. Іванчук М. Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал. – Чернівці: Рута, 2004, - 410с.

4. Чекіна О.Ю. Інтегровані уроки в початковій школі // Видавнича група «Основа» Харків, 2007. – 192с.

5. Досяк І.М. Нестандартні уроки. 1-4 класи. // Видавнича група «Основа» Харків, 2007. – 154с.