Раціональність домашніх завдань

Двадцять перше століття – це століття інформаційного перевантаження. Об’єм інформації в світи збільшується в геометричній прогресії . Тому необхідністю сьогодення є не самі знання, а знання про те де і як їх застосовувати.  Де і хто може навчити учня регулювати свою діяльність? Відповідь очевидна – на уроках. Адже урок займає дві третини часу, проведеного в школі. Саме уроки повинні стати місцем планування діяльності школяра. Спочатку з обов'язковою допомогою вчителя, а згодом звести допомогу дорослих до нуля.

Якщо запитати учнів, який предмет в них найулюбленіший, то навряд чи більшість з них назвуть математику. Одні вважають, що цей предмет їм не під силу, інші – що знання з математики не знадобляться у житті. Не секрет, що математика завжди вважалася і вважається одним із найскладніших навчальних предметів. І причини такої думки різноманітні: нерозуміння матеріалу, з боку учнів, а звідси - невміння виконати зав­дання - це основна причина втрати інтересу до предмета, неуважність – одна з найпоширеніших причин низької успішності. Щоб подолати перелічені причини треба постійно здійснювати контроль за якістю і вести облік знань учнів на уроках математики. Контроль за освоєнням вивченого звичайно починається із перевірки домашнього завдання. 

Домашня робота або домашнє завдання (англ. Homework, Assignment) — завдання, що задається учителем  учневі  для самостійного виконання після уроків. Домашнє завдання покликане закріпити знання вивченого на уроці матеріалу, засвоєння якого носить концентрований характер.

Основні види

1. Вивчення матеріалу за підручником.
2. Виконання різних письмових і практичних робіт (вправ).
3. Написання творів.
4. Творчі роботи.
5. Підготовка різних схем, діаграм.
6. Підготовка гербаріїв з біології.
7. Проведення спостережень за явищами природи, а також підготовка до різних дослідів з хімії, фізики тощо.

Мета домашнього завдання

1.  розширити   набуті  знання   на  уроці
2.  поглибити   знання   вивчені  на  уроці
3.  закріпити   знання  вивчені  на  уроці
4.  формувати  навички  самостійно  працювати
5.  підготовка  до  засвоєння  нового  матеріалу
6.  розвивати  пізнавальні   інтереси
7.  розвивати  творчі  здібності  учнів, тощо

Домашні завдання за ступенем індивідуалізації

1. Загальні
2. Диференційовані
3.Індивідуальні

Рівні домашнього завдання:

1. обов'язковий  мінімум
       абсолютно  зрозуміло і доступно всім
2. тренувальний 
        для тих,  хто  бажає добре знати предмет
3.  творчий
          добровільно для тих, хто хоче  вищі  бали

Коли подавати домашнє завдання
1.Місце  подачі  домашнього  завдання  може  бути   на  будь – якому  етапі уроку.
2.Не  допускається  подача  домашнього   завдання  після дзвінка  на  перерву,  після  уроків.

 Домашні завдання — 10 хвилин на клас

Про доречність домашнього завдання можна посперечатися. Досвід початкової школи «Очард» у Вермонті, де до 5-го класу домашні завдання було скасовано та замінено на ряд альтернативних пропозицій для вільного часу школярів, свідчить: «учні не почали відставати й отримали час творити, мислити й займатись улюбленими справами». Національна освітня асоціація США рекомендує дотримуватися «правила 10 хвилин»: діти мають витрачати на домашнє завдання певну вікову норму часу щодня за формулою «десять хвилин = один клас». У першому класі — 10 хвилин, у другому — 20, у дванадцятому — 120 хвилин на день.

Згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування. утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), у 1-му класі домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв; у 3 класі - 1 години 10 хв; 4 класі - 1 год. 30 хв; Обсяг домашніх завдань визначається згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПІН 5.5.2.008-01), затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. № 63.

Так, у 1-му класі домашні завдання не задаються.

У 2 – 4 класах обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували: у 2-му класі — 45 хвилин; у 3-му класі — 1 годину 10 хвилин; у 4-му класі — 1 годину 30 хвилин.

Домашнє завдання на більшості уроків можна перевірити на початку уроку, якщо ці знання необхідні для засвоєння нового матеріалу. У деяких школах прийнято, що спеціально призначені учні перевіряють письмове домашнє завдання перед уроком і про результати перевірки повідомляють на початку уроку. Це сприяє і виховному ефекту, якщо тільки не перетворюєть­ся у формальність. Не виключений і такий варіант, коли домашнє завдання перевіряється наприкінці уроку. Це робиться в тих випадках, якщо матеріал домашнього завдання не був пов’язаний безпосередньо з новою темою. Мето­дика перевірки може бути найрізноманітнішою. Наявність і акуратність пись­мових, графічних і практичних завдань перевіряється під час обходу класу. Зміст роботи, її результати перевіряються фронтально за активної участі всього класу. Письмові завдання перевіряються й оцінюються вчителем вдо­ма — фронтально або вибірково. Деякі вчителі залучають для цього актив старшокласників. На початку уроку багато вчителів практикують коротко­часні письмові роботи для виявлення якості засвоєння основних елементів навчального матеріалу. Останнім часом для перевірки завдань використають тестові завдання й програмоване опитування — машинне або безмашинне.

Якщо вчитель відмовляється від систематичного контролю за виконанням домашнього завдання або ставиться до нього недостатньо серйозно, він роз­чаровує учнів, оскільки ігнорує їх роботу, їх досягнення й тим самим не сти­мулює продуктивність їх учнівської праці. Необхідно вести справи таким чином, щоб в учнів ніколи не виникав сумнів, чи обов’язково вони повинні виковувати завдання.

Досвід кращих педагогів учить — домашня самостійна робота учнів здо­буває серйозне педагогічне значення лише за умови її обов’язкової, система­тичної перевірки з наступним коректуванням і виправленням, коли це необ­хідно. У майстрів педагогічної праці склалася така собі приказка: «Задаєш додому — перевіряй, не перевіряєш — не задавай!»

Американський педагог Л. Фенкель у своїх працях говорив, що навчання з домашніми завданнями підвищує навчання на 30%, щоденна перевірка домашньої роботи на початку уроку додає ще 50% приросту ефективності

Погляди на домашню роботу учнів і у науковців, і у практиків різноманітні: одних приваблюють технології, де домашні роботи є добровільними або домашні завдання задаються але не всім, інші - категорично не згодні із скасуванням обов'язковості домашнього завдання. «Якщо вчасно не поглибити у пам’яті слід, прокладений на уроці, він зникне, і на наступний урок учень прийде майже стерильним. І починай усе спочатку»

Учні, нажаль, при виконанні домашніх завдань не рідко використовують збірники «Готові домашні завдання», користуються «підказками» Інтернету, допомогою батьків та проста списують домашні завдання в однокласників. Як наслідок – задачі та приклади, виконані учнем вдома – це охайно переписані готові розв’язування в зошиті.

Особливо важливо формувати в ході перевірки в учнів розуміння того, що домашня робота є продовженням й невід’ємною частиною їх навчальної класної роботи, невід’ємною складовою результату їх навчання.

Раціональна організація виконання домашніх завдань сприятиме збереженню здоров'я учнів, високого рівня функціонального стану їх організму протягом дня.

Ічнянський ліцей № 4

 Ічнянської міської ради

Доповідь

Раціональність домашніх завдань – запорука розвитку та саморозвитку кожного учня

Учитель  Ірина Романенко

2023р