Реалізація моделі зцілюючих класів.

Комунальна організація (установа, заклад) «Шосткинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8» Шосткинської міської ради Сумської області

Модель «зцілюючих класів» розроблена травмопедагогом Гаральдом Каруцем (Німеччина). Prof. Dr. Harald Karutz

сама атмосфера, яку створює та підтримує вчитель, сприяє профілактиці та попередженню психологічного травмування, якнайкращому опрацюванню отриманого травмівного досвіду, посиленню резилієнс.

роль каталізатора позитивних змін у системі освіти, допомога вчителю.

«В умовах війни вчитель має бути віднесений до представників критичної інфраструктури, бо він надає підтримку та дозволяє дитині опрацювати травмівний досвід», - стверджує професор Гаральд. «Я – дорослий, я знаю що робити і зможу допомогти тобі. Якщо я чогось не знаю або не вмію, то я знаю інших дорослих, які це знають і вміють, і зможуть тобі допомогти!».

1. Під час війни та колективної кризи всі є постраждалими. Не важливо як далеко вчитель та учні знаходяться від зони бойових дій, бо в умовах сучасної війни ризик обстрілів є достатньо високим на всій території країни.

2. Спостереження та поміркованість. Цей принцип декларує можливість відхилення від звичного способу організації навчання «від дзвінка до дзвінка». Вчитель має приділити певний час обговоренню актуальних для дітей питань – безпеки, самопочуття, стосунків вдома чи контактів з ровесниками. («термометр настрою», різнокольорові наліпки, картки тощо).

3. Дозвіл на обговорення питань війни та її наслідків в класі разом з вчителем. Молодші діти у більшості випадків ретранслюють ставлення і переживання своїх батьків, натомість підлітки мають своє бачення, хоча вони не завжди можуть розповісти про це батькам. Тому вчитель є надійним і толерантним другом в обговоренні подій, що пов’язані з війною. Основний меседж: «Це нормальна реакція на ненормальну ситуацію!» та «Під час війни всі люди переживають (зляться, нервують, бояться…)»

4. Забезпечення продовження навчання, яке саме по собі є одним з ефективних способів профілактики і опрацювання травмівного досвіду. Занурюючись в навчання діти комунікують, діляться думками, виконують домашні завдання. Такі рутинні справи повертають учня в «тут і тепер», що є основним із завдань в опрацюванні травмівного досвіду. Завдяки цьому відбувається дистанціювання від травмівної події.

5. Дивитися не на прояви, а на їх причини. Афективні прояви під час уроку звичайно ж погіршують навчальний процес, однак вони лише наслідки тієї події, яку пережила дитина. Можливо так проявляється брак підтримки вдома (з боку батьків), сімейні конфлікти, ізоляція у класі, таврування чи інше. Тому завдання для вчителя — зменшити вимоги щодо поведінки та знайти інструменти впливу на причину!

6. Зниження працездатності та можливостей дітей. Травма забирає у дитини ресурси, а травмівний стрес перешкоджає продуктивній обробці інформації та здатності зосередитися, тому для вчителя важливо проявляти розуміння та забезпечувати періодичні перерви, в тому числі під час уроку. «Регулюйте дозу навчання!», — так, за Гаральдом Каруцем, виглядає механізм реалізації даного принципу на практиці. Пам’ятайте, що сьогодні діти в Україні навчаються в ненормальних умовах, а тому можуть бути не уважними, не посидючими, не слухняними.

7. Необхідність понад законом. В умовах війни чи надзвичайної ситуації, встановлені шкільні нормативи мають бути переглянуті. В умовах великої країни, такі функції мають бути передані від Міністерства освіти і науки, управлінь освіти до вчителя та адміністрації школи. Вчитель, з урахуванням умов навчання, кількості дітей, які пережили страшні травмівні події, самостійно вирішує які нормативи мають бути виконані, а показники досягнуті. Не діти для індикаторів та показників, а індикатори і показники для дітей!

8. Залишайте простір для творчості — це важливо! В умовах війни простір для творчості у класі, школі (малювання, спорту, співів, театру) так само важливий, як і власне навчання. Вказані види діяльності є перевіреними та ефективними засобами опрацювання травмівного досвіду дитиною. Терапевтичну та профілактичну цінність з цієї точки зору мають записи, які роблять діти (ведення щоденника, створення книги про себе, свою історію, комікс або серію малюнків).

ранкові привітання та прощання після уроків; контакт з кожним учнем; позитивний мікроклімат у колективі дітей; щоденний скринінг для швидкої оцінки психоемоційного стану дітей до початку занять; зміна місця в класі; інтеграція педагогіки та психології в навчанні дітей психологічній стабілізації; опора на сильні сторони, збережені ресурси, намагання або здобутки дитини.

https://hope.dpiagency.com/ Інформаційно-ресурсний хаб «HOPE network»

Стимулюючі завдання: Дайте учням можливість вибирати проєкти чи завдання, які вони хочуть виконати, пов'язані з історією. Це збільшить мотивацію і зацікавленість у вивченні матеріалу. Підтримка самооцінки: Запитуйте учнів про їхні досягнення, навіть якщо вони невеликі. Збудуйте їхню впевненість і позитивне ставлення до себе як до учнів, що можуть досягати успіху.

Уявляємо, ніби ми повільно задмухуємо свічку. Повільно видихаємо. Повторюємо 3-5 разів. Дихальні техніки

Техніки дихання знижують рівень тривожності перед важливими іспитами чи тестами. Заспокоюють нервову систему та підвищують концентрацію. Правильне дихання підтримує когнітивні функції та стимулює творчий потенціал. Може допомогти уникнути стресу та відкрити канали для нових ідей. Ефективне дихання важливо не лише для збереження енергії під час фізичних навантажень, але й для забезпечення максимального кисневого обміну в організмі та підтримки його загального здоров'я. Коли учні стикаються зі стресом, тривогою або нервовим напруженням, правильне дихання може бути ефективним інструментом для заспокоєння та зняття напруги. Деякі техніки дихання можуть використовуватися для досягнення стану розслаблення та або зосередження на навчанні (після ігор, уроків фізичної культури і тд.) Техніки дихання можуть бути корисними для учнів: