Реферат, буклет Шарль Перро - відомий казкар

Про матеріал

ВЕЛИКИЙ КАЗКАР

12 січня 1628 року в одному з багатих паризьких домів народилися близнюки. Подружжя Перро вже виховувало четверо синів. Батько – впливовий адвокат Фернан Перро вирішив назвати новонароджених на честь французьких королів: Шарль та Франсуа. Та через півроку маленький Франсуа помер.

Перегляд файлу

Великомостівський НВК

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей»

 

 

 

foto3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор першої дитячої книги – Шарль Перро

 

Пам’ятка

 

 

 

 

 

 

Великі Мости


ВЕЛИКИЙ КАЗКАР

12 січня 1628 року в одному з багатих паризьких домів народилися близнюки. Подружжя Перро вже виховувало четверо синів. Батько – впливовий адвокат Фернан Перро вирішив назвати новонароджених на честь французьких королів: Шарль та Франсуа. Та через півроку маленький Франсуа помер.

Дитинство Шарля було благополучним. Років з 6-ти він навчився від мами читати. Першу чарівну казку хлопчик почув від своєї няні. Йому настільки сподобались чарівні казки, що він готовий був слухати їх без кінця. Він навіть спробував разом зі старшими братами написати свою казку. І називалася вона «Кохання лінійки та компаса».

Шарлю було 8 років, коли його віддали на навчання в коледж Бове, який був розташований недалеко від будинку родини Перро. Це було на цілий рік раніше, ніж треба було на той час.

Спочатку Шарль відставав у навчанні. Але зовсім не ранній вік хлопця був причиною тому. Вчені стверджують, що в силу того, що між близнюками до кінця життя існує невидимий зв’язок. Смерть одного з них навіть в ранньому дитинстві стає глибокою травмою для другого. Дослідники творчості Перро припускають, що з Шарлем трапилося щось подібне, коли помер його близнюк Франсуа. Шарлю було так важко, ніби, за його словами, йому «відрізали половину». Це відчувають і можуть зрозуміти лише близнюки.

Шарль став мовчазним, усього боявся, цурався людей. Навчання було для нього суцільним жахом. Вчителі вважали хлопця за ідіота; батьки теж вважали свого молодшого сина не зовсім нормальним. І це було не випадково: в перший же день навчання Шарль в свої 8 років не міг дати відповідь на питання вчителя, як же його звуть.

До 13 років коледж Бове був для Шарля справжнім жахом. В нього тут не було друзів, бо однолітки сторонилися його. Але не чіпали, тому що в цьому ж коледжі навчалися старші брати Шарля, які могли за нього заступитися.

Разом з Шарлем вчився Борен, якому було ще гірше. Адже над ним, товстим хлопчиком, весь час насміхалися, глузували з нього, а одного разу штовхнули в брудну калюжу. Хто знає чому, але Шарль, який ніколи не втручався у відносини однолітків, раптом не витримав і кинувся до хлопців, які били Борена. Він кусався, дряпався та видирав волосся. Цей випадок здружив Шарля з Бореном, який начебто замінив йому Франсуа. Хлопці розгубилися. Вони належали до найшляхетніших родин Франції і не звикли, аби їм давали таку відсіч. Наступного ранку вперше за 5 років Шарль у класі підняв руку. На подив вчителя й однокласників він блискучою латиною відповів урок. І отримав найвищий бал.

Перро осмілів настільки, що згодом навіть почав сперечатися з педагогом. А коли йому заборонили брати участь у диспутах, він разом з Бореном покинув коледж та продовжив навчатися самостійно.

Шарль закінчив коледж на відмінно. Батько наполягав, щоб син одержав юридичну освіту. І хоча Шарль мріяв стати письменником, він після закінчення університету працював в паризькому суді адвокатом. Однак Шарль бачив, що не може протистояти несправедливості. Через 5 років пішов з адвокатури.

Перро почав писати поеми. Правда, ще в коледжі він писав вірші. Йому дуже подобалася антична література. І він з братами зробив переклад на французьку «Енеїди».

В 25 років він присвячував деякі свої поеми королеві. Молодого юриста помітили при дворі й міністр фінансів Ніколо Фуке запросив Перро на роботу. Шарль збирав податки та писав вірші, які невдовзі вийшли друком. Він познайомився з політиками та письменниками, відвідував бали та світські салони. Писав легкі комедії, вірші та трагедії. Через кілька років він був призначений головою соціального «бюро», яке мало прославляти Людовика XIV. Перро став завідувати королівським будівництвом та майстернями гобеленів. Інколи він сам розробляв проекти і вигадував девізи й гасла для тріумфальних арок. Король був задоволений, і навіть інколи радився із Шарлем. Перро розбагатів, став членом Французької академії наук. Але й надалі свої придворні обов’язки він поєднував з літературною діяльністю. Він працював над створенням «Всезагального словника французької мови». Його перу належить робота «Великі люди Франції». Творчий спадок Шарля Перро великий. Ним написані статті, книги, мемуари, поеми у віршах, багато поезій.

Життя у Франції часів Людовика XIV проходило під знаком прославлення короля. І у 1687 році Перро читає в академії свою поему «Сторіччя Людовика Великого».

І хоча писав Шарль багато і в різному жанрі, основним жанром його творчості стала чарівна казка. А приводом для написання цих казок стала ось така історія:

Коли Шарлю було 44 роки, він зустрів Марі Пішон, дуже гарненьку, граціозну 17-річну дівчину з веселою вдачею. Доти Шарль уникав жінок через вроджену сором’язливість.

Марі була набагато молодша від нього. За нею давали гарне придане, і він спокусився об’єднати капітали. І Шарль одружився. Це сталося 1 травня 1672 року. А закохався у свою дружину після весілля. Прожили Марі та Шарль разом 6 років. Марі народила йому 3-х дітей (1675, 1676, 1678 р.р.), але захворіла на віспу і в 1678 році померла. Її смерть була важким ударом для Шарля. Діти ще були зовсім маленькими, а їх батькові вже виповнилося 50 років. Біля могили Марі Шарль дав обіцянку ніколи більше не одружуватися. І слово своє стримав. Він залишив двір та вирішив присвятити себе своїм дітям, їх вихованню та освіті. Відтоді Шарль Перро й почав розповідати і писати казки. До нього спреціально для дітей ніхто не писав. І це, напевно, найбільша заслуга Шарля Перро – його казки поклали початок дитячої літератури. Зате з виходом у світ його казок дитячі книги стали з’являтися як гриби після дощу.

Цікаво, що Перро звернувся до національного фольклору не випадково. Як критик, Шарль Перро пропонував вводити в літературу новий матеріал, близький до народу. «Для чого, - казав Шарль, - брати античні сюжети?». «А що ж ви пропонуєте замість багатої античної літератури?» - запитували його. «Казки! – відповідав він, - народні казки». А в ті часи література вважалася справою вибраних і відповідно читати її могли лише вибрані. А французький казкар захищав сміливу для своєї епохи ідею про те, що гідність (достойність) людини визначається не панським походженням, не грошима, а високими особистими якостями.

Перші свої казки Ш. Перро написав у віршах. І закінчував їх повчальними віршиками. Наприклад, казка «Червона Шапочка» містила віршик, який давав дівчатам настанову, що небезпечно слухати лихих людей. Та потім казки Перро почали друкуватися без повчальних додатків, бо вони були зайві. Читачі й самі добре розуміли, що хоче сказати казкар у своїх творах.

Напевно при житті Ш. Перро навіть не мав гадки про те, що його ім’я прославленого поета, академіка обезсмертять, зроблять знаним на цілий світ декілька дитячих казок. Хто знає, в чому тут таємниця? Можливо, в доброті його героїв, а можливо, у вірності, любові, порядності, які нечасто зустрічаються в нашому непередбаченому світі. Як хочеться вірити, що в житті все закінчиться щасливо!

Звісно, казки Шарль Перро вигадував не сам. Деякі він пам’ятав з дитинства, інші довідався протягом життя. Адже коли він почав писати свої казки, йому було вже 65 років. Казки Шарля Перро – літературні, створені за фольклорним сюжетом.

Славу приніс йому збірник «Казки матусі Гусині». А почалося все з 1696 року, коли в одному журналі з’явилася казка «Спляча Красуня». Казка дуже сподобалася читачам. І тоді-то Перро вирішив написати цілу книжку під назвою «Казки моєї матусі Гусині», з якою пов’язана одна сімейна таємниця. Ця книга була видана під ім’ям П’єр Перро. Чому, Шарль підписав цим ім’ям? Таємниця з’ясувалася дослідниками його творчості через багато років. Вважають, що книжку написав сам Шарль Перро. З’ясувалося, що Шарль, щоб допомогти синові П’єру зробити кар’єру при дворі, пише казки та присвячує їх юній принцесі Орманській, племінниці короля. І підписує книжку ім’ям сина. Сподівання Шарля виповнилися. Син П’єр Перро подарував принцесі присвячену їй книгу і одержав як нагороду – дворянський титул, а також увійшов в коло близьких друзів принцеси.

А вийшло так, що саме ця книга принесла авторові світову славу. «Казки матусі Гусині» сподобалися парижанам. Щодня у паризькій крамниці Клода Барбена за 1 день продавалося до 50-ти цих книжок. Протягом року видавець тричі повторював тираж. Це був безпрецедентний випадок в історії книгодрукування Франції. Таке не снилося нікому з авторів сучасних дитячих бестселлерів. Поступово вся Європа вже знала та полюбила героїв казок Шарля Перро.

Його казки чарівні: в них діють чарівники та чарівниці, є чоботи –скороходи, чарівна паличка. В його казках вовк розмовляє по-людськи, а в «Синій Бороді» на ключику не відмиваються криваві плями.

Отже, Шарль Перро першим відчинив двері в літературу чарівній казці, став основоположником цього жанру. Червону Шапочку, Кота в чоботях, Хлопчика-Мізинчика, Віслюкову Шкіру, Сплячу Красуню та Синю Бороду знають всі дорослі давним-давно. Але Шарль Перро спромігся так їх переповісти, що його перекази сподобалися всім. Всесвітня енциклопедія казок стверджує: «Це був найдобріший казкар в історії літератури. Він перший створив справжні дитячі казки – добрі та щасливі. Адже народні оповідки, які він використовував, були доволі жорстокими. У «Попелюшці», наприклад, мачуха відрубує дівчинці ноги, аби та не бігла на бал. А Спляча Красуня прокидається в народних оповідках не від поцілунку, а від народження двох дітей, яких «подарував» їй прекрасний принц і поїхав собі.

Ось таким був він, автор першої дитячої книжки, основоположник жанру «чарівна казка» - Шарль Перро. 380 років виповнилося від дня його народження, а його ім’я пам’ятають, казки - читають».

16 травня 1703 року Шарль Перро пішов з життя. Йому було лише 75 років. Поховали його на паризькому кладовищі Сен Бонуа. На початку ХІХ століття в зв’язку із закриттям кладовища, останки Шарля Перро були перенесені до підземного некрополя церкви Сен Бонуа.

16 травня цього року вже виповниться 305 років як Шарля Перро поховали, але живі його казки, живе пам’ять про нього. Казки – справа давня. Вони прийшли з тих часів, коли не було ані книги, ані письменників. Але Шарль Перро зумів переповісти те, що чув від няні з дитинства таким чином, що його казками зачитувалися не лише діти, але й дорослі. А ще його твори відкрили справжній «казковий рух». Спляча Красуня танцювала в балеті, Попелюшка співала в опері, а скільки ще героїв Шарля Перро розмовляли з екранів кінотеатрів та телевізорів?!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пам’ятка «Автор першої дитячої книги – Шарль Перро»[1] присвячена ювілею великого казкаря, французького письменника XVII століття Шарля Перро. Призначається для організаторів дитячого читання.

Всесвітня енциклопедія казок називає Шарля Перро найдобрішим казкарем в історії літератури. Дійсно, одна з багатьох заслуг Шарля Перро в тому, що він вперше створив справжні дитячі казки, - добрі та щасливі, - які поклали початок дитячої літератури, адже до нього спеціально для дітей ніхто не писав.

До «золотої колекції» його книжок увійшли «Кіт у чоботях», «Віслюкова Шкіра», «Синя Борода», «Спляча Красуня», «Хлопчик-Мізинчик», «Червона Шапочка», «Попелюшка».

 

Автор – укладач:

Ферендович О. Д.

 

 

 

 

 

 

1

 


[1] Для підготовки пам`ятки використані джерела: Автор первой детской книги// Шкільна б-ка. - 2007.- №12. - C.48.; Бойко С. Волшебная страна Шарля Перро.-Ставрополь,1992.; Кириченко, Л. Загадка фарфоровой куклы//Артмозаика. – 2008. - №9. – С.16; http://www.odessapassage.com; http://gpu-ua.info/index.php?&id=202196

 

doc
Додано
11 грудня 2018
Переглядів
1201
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку