Реферат РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ У КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………...2

1. Поняття творчих здібностей в освітньому процесі…………………4

2. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках історії України……6

3. Гра як форма організації навчальної діяльності та розвитку

    творчих здібностей учнів на уроках історії ……………………….10

Висновки………………………………………………………………..12

Список використаної літератури……………………………………...14

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства одним із пріоритетних завдань є створення передумов для виховання особистості, здатної творчо мислити. У зв’язку з цим перед системою освіти постало важливе завдання – створення найбільш сприятливих умов для розвитку високоосвіченої та активної людини, вироблення новітніх концепцій виховання людини.

Визначальним фактором в цьому виступає формування базових компетентностей учнів. Для сучасної стратегії розвитку національної школи характерним є зростання уваги до особистості школяра, максимального розкриття його обдарування, інтелектуального розвитку.

Безперечно, щоб щось створити, потрібно мати певну кількість знань. Знання – фундамент творчості. Ця тема не є новою, але залишається актуальною вже не один рік. Отже, актуальність обраної теми зумовлена сучасними тенденціями соціально — економічного розвитку нашої країни, підвищенням ролі людського фактору у всіх сферах діяльності, де стратегічним завданням є формування творчої особистості, реалізація її природних нахилів і здібностей в освітньому процесі, встановлення провідної ролі творчості як суб’єктивного й об’єктивного факторів розвитку культури самої особистості учня.

Виходячи з усього вище сказаного ми визначили такі елементи даної роботи:

Об'єкт дослідження: творчі здібності учнів;

Предмет дослідження: особливості розвитку творчих здібностей учнів на уроках історії;

Метою даного дослідження є розкриття особливостей розвитку творчих здібностей учнів під час проведення уроків з історії Україні. 

До проблеми розвитку творчих здібностей особистості у своїх працях зверталися відомі педагоги, вчені, науковці як нашої країни так і країн зарубіжжя: В. Сухомлинський, А. Макаренко, Ю. Бабанський, В. Давидова, В. Рубцов, Г.Цукерман та інші.

Відповідно до мети вирішувались наступні завдання дослідження:

- вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну і науково-методичну літературу з даної проблеми;

-   визначити сутність творчих здібностей;

- обгрунтувати педагогічні умови для формування творчих здібностей в процесі навчання;

- вивчити особливості розвитку творчих здібностей в учнів.

 Для досягнення поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження: пошуково-бібліографічний – аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, історико-педагогічний аналіз друкованих джерел, матеріалів педагогічної преси; предметно-цільовий – аналіз педагогічної, психологічної літератури; структурно-системний аналіз.

Однією з основних передумов розвитку творчої особистості на передній план виходить проблема виховання у школярів виробничої культури, розвитку творчої особистості.

1. Поняття творчих здібностей в освітньому процесі

Поняття “творчість” в українському педагогічному словнику трактується, як “ продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення”. На основі всіх загальних понять можна виділити основні риси. Творчість — це діяльність, результатом якої є створення нових цінностей, як матеріальних та і духовних. Тобто творчість завжди передбачає діяльність, кінцевим результатом якої є певна новизна та унікальність.

Поняття “творчість” розглядають вчені, дослідники, педагоги і психологи нашої країни та країн зарубіжжя. В. Сухомлинський визначав, що творчість — це особлива сфера духовного життя, самоствердження, коли розгортається оригінальність та особливість усякої дитини. Педагоги розглядають творчу діяльність учнів як таку, що сприяє розвитку цілого комплексу якостей творчої особистості: самостійність у виборі знань; працелюбність; вміння бачити головне; бачити спільне в різних і різне в подібних явищах; розумова активність; підбір матеріалу, який необхідний для виконання конкретного завдання, здатність до генерації ідей, гнучкість мислення, оригінальність ідей, легкість асоціювання, здатність до вдосконалення і т. д. Результатом цих якостей повинен стати кінцевий продукт творчої діяльності.

Творчість, обдарованість з погляду сучасної психологічної науки вважається наслідком трьох якостей:

- інтелектуальних здібностей;

- творчого підходу вчителів-учнів;

- наполегливість.

У літературних джерелах публікаціях педагогічної науки говориться про те, що творчість — це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми: метод алгоритмізації творчого процесу; методи, які дозволяють посилити розумові операції; методи, в яких є завдання на груповий пошук; інтегровані методи; методи генерації ідей; метод асоціацій; метод записника; метод дискусії; рольова гра; коло ідей і т.д.

Перед школою та позашкільними закладами ХХІ століття стоїть завдання — виховання всебічної, гармонійної та творчої особистості. І тому важливо створити умови, які б дозволили успішно організувати творчу діяльність, а також правильно організувати цей процес.

Для досягнення розвитку творчості у дітей вчитель має дотримуватись наступних правил:

1. Створити відповідні умови для розвитку творчих здібностей.

2. Постійно працювати з класними керівниками та батьками.

3. Знати творчі здібності своїх дітей.

4. Враховувати індивідуальні здібності кожної дитини.

5. Заохочувати до пізнання.

6. Поважати дитину.

7. Спонукати учнів до ініціативи, самостійності.

8. Створювати ситуації успіху.

9. Впроваджувати інтерактивні технології.

10. Самому подавати приклад.

11. Допомогти учневі знайти себе в житті.

Отже, сьогодні у суспільстві виникла потреба в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадян. Реформування системи освіти висуває розвиток творчої особистості дитини як одне з пріоритетних завдань. Саме від творчих людей, залежить розвиток суспільства. 

2. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках історії України

Історична освіта є невід’ємною частиною сучасної гуманітарної освіти. Вивчення і знання подій у різних цивілізаціях протягом віків дає можливості людям не лише осягнути різноманітний цікавий світ, але й сформувати своє ставлення до реалій буття, визначити економічні, політичні, культурні пріоритети, оскільки історія є циклічною.

Давні римляни називали історію наступницею життя, отже лише глибоке знання історії допомагає правильно його будувати. Для багатьох людей знайомство з цією наукою починається ще в дитинстві або в юності і залишається, як правило, назавжди, адже саме в юному віці складаються сприятливі умови для формування допитливості, інтересу до поглибленого вивчення історії, розвитку творчих здібностей учнів, навичок дослідницької роботи.

Досвід роботи в розвитку творчих здібностей учнів свідчить про необхідність поступової систематичної роботи зі школярами, розвитку їх уяви, вироблення вміння бачити певні історичні події не відокремлено, а синхронно з тими, які відбувалися у світі.

Для залучення до творчості захоплених історією дітей слід забезпечити умови досягнення ними високого рівня навчальних та спеціальних умов та навичок, оволодіння методами пізнавальної діяльності історичних знань. Творче здібним можуть стати учні, які мають стійкий інтерес до предмету, широку загальну ерудицію, особисті погляди на світові події, здатність багато і наполегливо працювати над собою.

На своїх уроках я використовую різноманітні прийоми та методи, одним з них є метод розвитку навчальних здібностей, який формує загальні навчальні уміння та навички. Діти отримують навички самостійно здобувати знання, працюючи з підручником, картами, статистичним матеріалом, картинами, схемами, проводити спостереження, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, контролювати висувати гіпотези, знаходити різноманітні засоби розв’язання проблеми, застосовувати отримані знання при виконанні творчих завдань.

Для досягнення мети також використовуються проблемний і дослідницький методи з урахуванням вікових особливостей учнів. Важливу роль відіграє і якісне оцінювання, яке характеризує досягнення, сприяє розвитку бажання надалі оволодівати знаннями, створювати ситуацію успіху.

Важливим фактором досягнення мети є системність. Неможливо розвивати уміння мислити самостійно тільки час від часу на окремих уроках або лише у старших класах. Мотивація прагнення учнів до пошуку додаткових знань самостійно, отримання радості пошуку від процесу набуття знань, формування вміння аргументувати власну точку зору повинні формуватися постійно, починаючи з 5 класу.

Ефективність навчання залежить в першу чергу від самого учня. Навчання учнів готовим прийомам розумової діяльності – це шлях досягнення звичайної активності, який готує базу для розвитку творчої активності. Використання різноманітних пам’яток, алгоритмів розгляду питань вчить учнів бачити причинно-наслідкові зв’язки між подіями, проводити паралель між сучасністю та подіями минулого. Технології навчання історії повинні включати індивідуальний підхід, різнорівневі завдання, діалогічні форми навчання.

Історичні події відбуваються не тільки в часі, а й в просторі. Створення правильних уявлень про місце історичних подій – допомагає історична карта. Учні повинні використовувати різні прийоми роботи з історичними картами:

- карти в тексті підручника і в атласах є тематичними;

- схематичні карти – для встановлення сутності історичних подій, внутрішніх зв’язків, закономірностей досліджуваних явищ;

- сучасні політичні карти світу – для розуміння учнями пізнавального матеріалу карти.

Особливо цікавими є пізнавальні задачі для самостійної роботи з атласом, наприклад, завдання на різних історичних картах – порівняння двох карт.

Залучення історичних документів сприяє конкретизації історичного матеріалу, створенню яскравих образів і картин минулого, допомагає відчути дух і мову часу.

Така робота активізує мислення. «Залучення документа призводить до розвитку в учнів прийомів критичного аналізу…» - зазначав Бернадський. Великій інтерес викликають архівні матеріали, тому прагнемо навчити дітей користуватися архівними матеріалами: що являє собою даний матеріал, коли і ким він складений, про що ми можемо довідатись з цього документу. Ці завдання носять творчий характер: використання тексту як аргументу, висловлення своїх наукових припущень.

Велику роль відіграють прийоми формування історичних понять. З власного досвіду, можу порекомендувати використовувати такі моменти:

1. Створення цілісної картини історичного явища, у якому відбито всі історичні істотні явища.

2. Пошук істотних ознак явища.

3. Пошук терміна, що закріплює дане поняття.

4. Визначення поняття.

5. Вправа з використанням нового поняття, застосувати його для пізнання нового історичного матеріалу або для аналізу його з нових точок зору.

Добре організована робота над характеристикою й оцінкою видатних історичних діячів допомагає учням опанувати різноманітними знаннями й стає для них серйозною школою морального пізнавального виховання.

Вносячи до характеристики й оцінки історичного діяча своє особисте безпосереднє почуття й ставлення, учень удосконалює власний характер, виховує в собі якості, властиві його улюбленим героям минулого та сучасності. Завдання можуть бути такими:

- впізнати історичного діяча за портретом без підпису;

- визначити кому належить даний вислів;

- на основі художнього тексту визначити про якого діяча йдеться, розповісти про його роль в історії, знайти портрет серед інших.

У своїй роботі часто використовує елементи проблемного навчання, використовуючи проблемні ситуації та пізнавальні задачі. Це дає змогу активізувати творчу та розумову діяльність учнів.

Сутність проблемного навчання полягає у створенні перед учнями проблемних ситуацій, які вони під керівництвом учителя повинні розв’язати. Психологічною наукою встановлена певна послідовність етапів продуктивної пізнавальної діяльності: виникнення проблемної ситуації → усвідомлення сутності проблеми → пошук способів розв’язання → доказ гіпотези → перевірка правильності розв’язання проблеми.

При проблемному навчанні, діяльність вчителя полягає в тому, що він проводить в необхідних випадках пояснення змісту найскладніших понять, систематично створює проблемні ситуації, так що на основі аналізу фактів учні самостійно роблять виведення і узагальнення, формують за допомогою вчителя певні поняття і висновки.

Для перевірки глибини засвоєних знань використовуються тести з помилками. Подібні завдання можна використовувати в двох варіантах:

1. Учням пропонується текст з навмисно допущеними помилками, які необхідно знайти і виправити.

2.Учням пропонується скласти текст з помилками як домашнє завдання, а при опитуванні школярі обмінюються завданнями з сусідом по парті для подальшого виправлення помилок.

Цікаво використовувати дане завдання при вивченні доби Русі України, Гетьманщини, культурних здобутків різних періодів історії України.

3. Гра як форма організації навчальної діяльності та розвитку творчих

    здібностей учнів на уроках історії України

Активізація творчих здібностей учнів стає можливою лише за умови наявності елементів гри. Гра належить також до методів стимулювання пізнавальної активності учнів, засіб її підвищення. Гра на уроці – це не розважальна програма, а форма розвитку дитини, спонтанного вияву функціональної тенденції. Тому при проведенні гри в освітньому процесі необхідно враховувати її особливості:

- навчальна інформація розглядається як засіб створення особистості;

- організація пізнавальної і комунікативної діяльності базується на співпраці.

Учасники освітнього процесу за ігровою моделлю знаходяться в інших умовах, ніж при традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише правилами гри. Саме це робить одну й ту ж саму гру в різних класах несхожою між собою.

Ігрова модель реалізується в чотири етапи:

1. Орієнтація (ознайомлення з правилами гри).

2. Підготовка до проведення гри (визначення ролей, проблем).

3. Основна частина (безпосередньо гра).

4. Обговорення.

Навчати творчо здібних, обдарованих дітей цікаво, але непросто. Це використання нових форм, методів активізації пізнавальної діяльності:

1. Метод-урок «Мозковий штурм».

2. Моделювання ситуації за заданими алгоритмами.

3. Відтворення «логічного ланцюжка».

4. Метод імітаційних моделей.

5. Асоціативний зв'язок.

6. Метод «Гудіння вулика».

7. Експертні групи.

8. Проектна робота.

9. Складання проблемних запитань.

10. Рольова гра.

11. Промова у малюнках.

12. Дебати.

13. Інтерв’ювання.

14. Прес-конференція.

15. Складання гіпнотичного прогнозу розвитку країни, регіону, світу

Якби президентом України був я …

Якби не було Другої світової війни …

Якби не розпався СРСР …

16. Робота учнів у ролі експертів, які мають оцінювати інших.

17. Експрес опитування.

Та багато інших. Головне це правильно пристосувати дані методи до відповідної теми, а також до конкретного класу.

Поряд із засвоєнням знань, умінь і навичок учень у процесі навчання повинен навчитися мислити, завдяки самоосвіті поповнювати знання, оновлювати їх, свідомо і творчо використовувати набутий багаж знань для розв’язання  завдань.

Учень повинен вміти порівнювати, розв’язувати проблемні завдання, розуміти зміст понять і оперувати ними, аргументувати свою точку зору, характеризувати події, робити висновки, використовувати одержані знання на уроках з інших предметів, аналізуючи історичні факти.

Отже, навчання та виховання обдарованої дитини – складна соціально-педагогічна проблема. Вчитель сучасної школи повинен знати головні методологічні положення, що відображають природу здібностей дитини, механізми їх функціонування та прояву. Структура чинників розвитку здібностей має стати основою моделювання власних програм вчителя, під час реалізації яких розвивається творчий потенціал учнів.

Висновки

Проблема творчого розвитку особистості в сучасному світі стоїть гостро. Для сучасної стратегії розвитку національної школи характерним є зростання уваги до особистості школяра, максимального розкриття його обдарування, інтелектуального розвитку, що забезпечує пріоритетність розвитку творчих рис.

Творчість — це діяльність, результатом якої є створення нових цінностей, як матеріальних та і духовних. Тобто творчість завжди передбачає діяльність, кінцевим результатом якої є певна новизна та унікальність.

Творчість для школяра в навчальному процесі передбачає наявність у нього здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонентів розумової активності, а також потреби особистості в самоактуалізації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей.

Успішний розвиток творчих здібностей можливий лише за створення певних умов, сприяючих їх формуванню. Такими умовами є:

1.Ранній фізичний та інтелектуальний розвиток дітей.

2.Створення ситуацій випереджуючого розвитку дитини.

3.Самостійне рішення дитиною завдань, які потребують максимальної напруги сил, коли дитина дістається "стелі" своїх можливостей.

4.Надання дитині свободи у виборі діяльності, чергуванні справ, тривалості занять однією справою і т.д.

5.Розумна, доброзичлива допомога (а не підказка) дорослих.

6.Комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнення дитини до творчості.

За останні роки інтерес до проблеми творчості значно зріс, а в умовах закладів нового типу він є особливо актуальним.

Знати своїх учнів і знати те, що вони знають і можуть знати кожний окремо і всі разом, - значить бути справжнім учителем.

Змінюються позиції вчителя й учнів освітнього процесу. Із носія готових знань учитель перетворюється в організатора пізнавальної діяльності учнів, а останні стають рівноправними суб’єктами в навчанні. Водночас створюється та реалізується модель творчої особистості, яка не лише володіє навичками спілкування, розуміє історичний процес і правові явища, а й вміє самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культури й моралі, виявляє свій творчий потенціал, що є основою успішного подальшого професійного становлення особистості.

Список використаної літератури

1. Гавриш М. Творчість на кожному уроці/ М. Гавриш // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2010. - № 4 — С. 54 — 58

2. Крамаренко, С. Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів / С. Г. Крамаренко // Відкритий урок. - 2002. - № 5-6. - С. 7-11.

3. Нова навчальна програма з історії: стратегії перспективи та вимоги до організації уроку історії // Історія та правознавство. - 2013. - № 6. - С. 6 — 14

4. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. - К.: Генеза, 2005. - 328 с.

5. Роговенко М.М. Аналіз, синтез, порівняння – конструюючі елементи творчого мислення старшокласників на уроках історії // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – К., НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. Том 46. – С. 88-95.

6. Шеремет М. Педагогічний потенціал історичної дисципліни в творчому розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів: інтегративний підхід / Микола Шеремет // Історія в сучасній школі. - 2013. - № 11. - С. 40 - 44