Тема:Суцільна колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу.

  Козерема М. В.: вчитель історії КЗ «СЗШ» № 31 м Кам’янського.

Тема:Суцільна колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу.

Очікувані результати. Учні повинні:

- розкрити причини,  етапи  здійснення  та масштаби Голодомору;

- дати правову оцінку Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу;

- розвивати в  учнів  уміння  аналізувати  історичні  події  та  факти,  робити  самостійні  висновки,  удосконалювати  навички  роботи  з  різноманітними  джерелами  історичної  інформації:  статистичними  та  архівними  матеріалами,  історичними  документами,  ілюстраціями;висловлювати і аргументувати власні судження щодо порушення прав людини в умовах тоталітарного режиму;

- виховувати в учнів нетерпимість до тоталітаризму, розуміння недопустимості порушення прав людини, репресій і узурпації влади в державі.

Питання:

1. Хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр. Курс на суцільну колективізацію.

2. Насильницьке створення колгоспів. «Розкуркулення» селян.

3. Голодомор 1932-1933 рр. — геноцид українського народу.

Поняття:

- Голодомор; геноцид; розкуркулення; хлібозаготівлі; «чорна дошка».

Обладнання: настінна карта «Україна», Фільм «Голодомор 1932—1933 рр. Постгеноцидний синдром»: https://www.youtube.com/watch?v=bHFo_8cthSY

Фільм «Суцільна колективізація в СРСР (укр.). ЗНО з історії України»: https://www.youtube.com/watch?v=KlR1vUwF_Gg

                                                      Хід уроку:

І. Організаційний момент

Перевірка готовності приміщення та учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

 

1-й варіант

 Які форми землекористування існували в добу непу?

• Що стало головними джерелами індустріалізації?

• Яка форма господарювання прийшла на зміну ринковій економіці?

2-й варіант.

Історичний диктант:. 

1. Що передбачала індустріалізація в СРСР?

А – покращення добробуту робітників;

Б – прискорений розвиток важкої та енергетичної промисловості;

В – формування ринкової економіки в СРСР;

Г – швидкий розвиток легкої та харчової промисловості.

2. Що таке «ножиці цін»?

А – безвідплатне вилучення майна на користь держави в результаті адміністративного чи судового рішення;

Б – примусове вилучення державою чи органами влади за певну плату майна громадян, підприємств або установ;

В – примусове вилучення державою у селян максимальних обсягів зерна за суттєво заниженими цінами;

Г – штучне завищення цін на промислові товари й заниження на сільськогосподарську продукцію.

3. Укажіть рік початку першої п’ятирічки:

А – 1927 рік;

Б – 1928 рік;

В – 1929 рік;

Г – 1930 рік.

4. Якого року керівництво Радянського Союзу вирішило відмовитися від нової економічної політики в цілому?

А – 1928 року;

Б – 1929 року;

В – 1930 року;

Г – 1931 року.

5. Як називається випуск в обіг додаткових грошових знаків і платіжних засобів, що викликає збільшення грошової маси?

А – емісія;

Б – інфляція;

В – монетизація;

Г – приватизація.

6. У якому році радянське керівництво оголосило курс на індустріалізацію?

А – у 1925 році;

Б – у 1926 році;

В – у 1927 році;

Г – у 1928 році.

7. Розташуйте події у хронологічній послідовності:

А – завершення відбудови промисловості;

Б – завершення першої п’ятирічки;

В – перехід до форсованої індустріалізації;

Г – організаційне оформлення Української автокефальної православної церкви.

8. Установіть відповідність між іменами історичних діячів і їхніми посадами:

1 – Михайло Волобуєв	А – голова Раднаркому УСРР
2 – Василь Липківський	Б – генеральний секретар КП(б)У
3 – Микола Скрипник	В – економіст
4 – Влас Чубар	Г – митрополит Української автокефальної православної церкви
	Д – нарком освіти УСРР

9. Укажіть джерела індустріалізації (три відповіді):

1 – внутрішні примусові державні позики;

2 – денаціоналізація промисловості;

3 – експорт сировини  і продовольства;

4 – іноземні інвестиції;

5 – репарації з Німеччина та її союзників;

6 – розширення продажу горілки;

7 – створення системи трестів і концесій.

Відповіді на тести:

 1-Б; 2-Г; 3-Б; 4-Б; 5-А; 6-А; 7-ГАВБ; 8-1В, 2Г, 3Д, 4А; 9-136.

 

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

   Радянська модернізація держави, наряду з індустріалізацією, передбачала також суцільну колективізацію сільського господарства яке повинне було стати джерельною базою для проведення запланованих змін. Радянський тоталітарний режим не зважав на людей. Заради побудови «соціалізму», організованим більшовицькою владою голодомором,  було фізично знищене українське селянство.

ІV. Оголошення теми та завдань уроку

Тема уроку «Суцільна колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу», а метою заняття буде встановлення причин ,  етапів  здійснення  та масштабу Голодомору

V. Вивчення нового матеріалу 

1. Хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр. Курс на суцільну колективізацію.

         1). Чому більшовики прагнули запровадити на селі колективну форму господарювання?

     Більшовики завжди доводили, що без ліквідації приватної власності на землю і перетворення одноосібних селянських господарств на колективні побудова соціалізму неможлива. Саме тому вони й поширювали ідею утворення колективних господарств, бо з їхньою допомогою можна було примусити селян працювати безплатно. Ще в перші роки більшовицької влади утворювали комуни, товариства спільного обробітку землі, радгоспи. Натомість за доби непу на селі відновилися приватновласницький аграрний сектор та різні форми добровільної кооперації, а до нечисленних сільськогосподарських артілей та комун у 1927 р. належало тільки 3% селянських господарств.

          2). Визначте причини хлібозаготівельної кризи.

       Визнавши пріоритетом розвиток промисловості, держава здійснювала його головно за рахунок сільського господарства. Виникли ножиці цін: низькі ціни на сільськогосподарські товари і високі — на промислові. Наслідком такої політики стала відмова селян здавати зерно за надміру заниженими державними закупівельними цінами і купувати необхідні їм промислові товари за надто завищеними цінами. У промисловості почалася криза збуту, в аграрному секторі — хлібозаготівельна криза. Оскільки після скасування продрозверстки хлібний фонд формувався майже повністю закупівлями з ринку, в держави не вистачало хліба для забезпечення міст, новобудов, армії; різко зменшився експорт зерна, який давав валюту для оплати імпортованої техніки.

        3). Який вихід із хлібозаготівельної кризи знайшло більшовицьке керівництво?

        Із хлібозаготівельної кризи було два виходи: підвищити ціни на зерно і тим самим — попит селянства на товари широкого вжитку й засоби виробництва; або під загрозою штрафних санкцій аж до конфіскації майна примусити селян здавати хліб за невигідними цінами. Упродовж 1922-1927 рр. більшовицьке керівництво діяло першим шляхом. Однак така політика тривала недовго. На XV з’їзді ВКП(б) у грудні 1927 р. проголошено курс на колективізацію сільського господарства. В січні 1928 р. було прийнято рішення про вилучення у селян «зернових надлишків» і відновлення надзвичайних заходів у хлібозаготівлях. Під час особистої подорожі Й. Сталіна до Сибіру в січні 1928 р. відбулося опробування цих «надзвичайних заходів», а влітку й восени 1928 р. їх застосування і в Україні, коли республіка через вимерзання 60% озимих втратила понад половину очікуваного врожаю. Тоді ж в Україну повернулися репресії проти незгодних із новою продрозкладкою. При доведенні хлібозаготівельного плану «до двору» використовували протиставлення бідняків і заможних, наслідком чого стало різке зростання напруження на селі. У листопаді 1929 р. ухвалено рішення про суцільну колективізацію, яку в Україні планували завершити навесні 1932 р. Місцеве керівництво скоротило цей термін: у степових районах — весною 1930 р., на іншій території України — до осені того ж року. Такі високі темпи міг забезпечити лише примус. Для управління новоутвореними колгоспами часто скеровували робітників-комуністів, більшість із яких не мали жодного уявлення про сільське господарство, а діяли за девізом: «Нема таких фортець, яких більшовики не могли б узяти».

2. Насильницьке створення колгоспів. «Розкуркулення» селян.

     1). Назвіть основні заходи колективізації.

    Колективізація – процес докорінної перебудови аграрного сектора економіки, що передбачав перетворення дрібних індивідуальних господарств на колективні підприємства (колгоспи, радгоспи). Мета колективізації: встановлення цілковитого контролю держави за сільськогосподарським виробництвом і використання його ресурсів та потенціалу для модернізації всього господарства.

     Суцільна колективізація – державна політика примусового об’єднання селян-одноосібників у колективні господарства з метою ліквідації приватної власності на засоби виробництва.

    Такі дії влади породжували опір, котрий набув різних форм. Селяни відмовлялися йти в колгоспи, забирали з них своє зерно і худобу, навмисно псували інвентар, який підлягав колективізації, тощо. Найпоширеніша форма протесту зводилася до того, що селяни стали різати домашню худобу, не бажаючи віддавати її владцям. Селянські протести нерідко переростали у відкриті збройні повстання, які охоплювали цілі райони. В окремих місцевостях спротив проходив під гаслами: «Геть радянську владу! Хай живе самостійна Україна!». За підрахунками британського історика Роберта Конквеста, кількість учасників селянських повстань в Україні перевищувала 40 тис. осіб. У деяких районах проти повсталих була задіяна армія. 2 березня 1930 р. газета «Правда» видрукувала статтю Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів», у якій він критикував «перегини» у колгоспному будівництві і всю провину за репресивні методи колективізації поклав на місцевих керівників. Селянам дозволили виходити з колгоспів. Але їхній відтік був настільки масовим, що наприкінці 1930 р. вирішили його призупинити.

      2). Яка доля спіткала заможних селян під час колективізації?

       У процесі колективізації постало питання про долю заможних селян. За пропозицією Й. Сталіна, влада визначила стратегічне завдання щодо цієї соціальної групи — ліквідувати куркульство як клас. Розкуркулення – ліквідація заможних селянських господарств. Здійснювалося з метою зміцнення матеріальної бази колгоспів, залякування загальної маси селян, знищення спротиву колективізації (бо заможні селяни-одноосібники були поганим зразком для агітації за «квітуче» колгоспне життя).

 У січні 1930 р. політбюро ЦК ВКП(б) схвалило таємну постанову «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Згідно з нею, всі розкуркулювані поділялися на тих, хто підлягав: а) ізоляції в концтаборах або розстрілу; б) висилці у «віддалені місцевості СРСР»; в) переселенню на землі за межами створюваних колгоспів. Під «розкуркулювання» потрапили не тільки заможні селяни, а й ті, хто не бажав іти в колгосп. їх оголошували «підкуркульниками». Отже, політика ліквідації «куркульства як класу» була формою репресій стосовно всього селянства. За період колективізації постраждало понад 1 млн осіб. Частина з них була виселена у Сибір і на Північ. Там цих людей називали «спецпереселенцями» і використовували на важких роботах: лісорозробках, рибних та інших промислах у віддалених районах, що потребували робочої сили. Право пересування спецпереселенців і їхніх сімей було обмежено. Вони могли залишати територію поселення тільки за спеціальним дозволом. Доля більшості цих людей склалася трагічно. Багато «розкуркулених» загинули.

          3). Визначте соціально-економічні наслідки колективізації.

         У 1932 р. в Україні було усуспільнено майже 70% господарств з охопленням понад 80% посівних площ. Колективізацію тут вважали в основному завершеною. Її наслідки були невтішними. Встановлювався повний контроль комуністичного режиму над сільським господарством, в якому утверджувалася командно-адміністративна система управління; забезпечені дармові джерела для індустріалізації та розвитку військово-промислового комплексу; відбулася дезорганізація аграрного сектора. Селян перетворили в «заручників» держави, а найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів фізично знищили. Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйновитість, ініціативність, працелюбність. Реаліями життя стали зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку, повна незацікавленість в ефективній, продуктивній праці. Створені у 1928-1929 рр. для технічної допомоги колгоспам машинно-тракторні станції (МТС) не покращили ситуації. Тракторів поставляли небагато, до того ж вони були низької якості й часто ламалися. Колективізація, яка стала економічною та соціальною катастрофою для українського села, спричинила ще більше лихо — Голодомор 1932-1933 рр.

3. Голодомор 1932-1933 рр. — геноцид українського народу.

Фільм «Голодомор 1932—1933 рр. Постгеноцидний синдром»:

Учні записують опори в зошит під час перегляду фільму.

1. Назвіть причини Голодомору 1932-1933 рр.

2. За які «провини» населені пункти заносили до «чорних дощок»?

3. Які наслідки Голодомору 1932-1933 рр. для українського народу?

Передумови Голодомору:

- форсована індустріалізація;

- суцільна колективізація;

- розкуркулення;

- хлібозаготівлі;

- терор проти національної інтелігенції;

- нищення духовності.

Причини Голодомору:

- волюнтаристська політика сталінського керівництва;

- завищений план хлібозаготівель для України на 1932 рік;

- експорт продовольства на потреби індустріалізації;

- відсутність допомоги голодуючим союзного центру.

Масштаби Голодомору:

- голод охопив практично всі регіони радянської України (учитель демонструє картосхему України із зазначенням регіонів за рівнем смертності у 1932-1933 роках).

Наслідки Голодомору:

- величезні людські втрати (за різними оцінками – від 3,5 млн. до 8 млн. осіб);

- знищене старе українське село з його народними звичаями і традиціями;

- сільську місцевість перетворено на резервацію фактично закріпачених селян;

- деградація сільського господарства, знищено селянина-господаря;

- придушено опір колективізації, остаточна перемога колгоспного ладу на селі.

Окрім мільйонів загиблих від голоду і ненароджених, що само по собі суттєво вплинуло на генофонд і розвиток українського народу, Голодомор боляче вдарив по тих, хто залишився живими. Він негативно вплинув на їхню соціальну та політичну активність, посіяв страх перед владою. Історична пам'ять і психологія тих, хто вижив у 1932-1933 роках, була скалічена згадка мами про людоїдство, про доноси на сусідів тощо.

До спустошеної України переселяли селян з Росії, Білорусії, Казахстану.

 

Практична робота: «Голодомор мовою документів, свідчень, чисел...». Опрацюйте матеріал параграфа та цитати з писемних джерел. Дайте письмові відповіді на запитання: 1) Якими були причини Голодомору 1932-1933 рр.? 2) До яких наслідків призвів Голодомор 1932-1933 рр.? 3) Чому Голодомор 1932-1933 рр. є злочином геноциду українського народу?

Робота з джерелами

 Фрагмент публікації в газеті «Більшовицька будова» 1932 р. з матеріалами про хлібозаготівлі із сумновідомими «чорними дошками»

Голодомор 1932-1933 рр. спричинив значні людські втрати. Останні дослідження істориків показують, що тільки в 1932-1933 рр. в Україні померло понад 7 млн. осіб, а за її межами, у місцях компактного проживання українців у РСФРР — ще близько 3 млн людей. Демографи називають цифру надсмертності за 1932-1934 рр. (тобто тільки тих, хто помер від голоду) 3942 тис. осіб, обґрунтовуючи свої підрахунки матеріалами Всесоюзних переписів. Вдумайтесь, адже за кожною цифрою стояло людське життя. У спорожнілі українські села масово переселялися жителі з інших регіонів СРСР, зокрема з Росії і Білорусі. Крім цього та величезного морального удару, голод завдав непоправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими традиціями. Замість нього стало реальністю так зване колгоспне село, яке вже ніколи не піднімалося проти більшовицької влади. 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким це явище визнане геноцидом українського народу. 13 січня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва прийняв постанову у кримінальній справі УСБУ № 475, у якій судово підтверджено, що Голодомор 1932-1933 рр. в Україні є злочином геноциду, і доведено вину головних його організаторів.

1. Назвіть причини Голодомору 1932-1933 рр.

2. За які «провини» населені пункти заносили до «чорних дощок»?

3. Які наслідки Голодомору 1932-1933 рр. для українського народу?

 

Мовою джерела. З листа секретаря Троянівського райпарткому (Житомирщина) Михайлова Київському обкому КП(б)У:

«Троянівськнй район на 8 грудня по даним райфілії Заготзерно виконав річний план хлібозаготівлі 2197 т., або 87%; колгоспний сектор — на 80%. Фактично невиконання затримують 2-3 села: Велика Татарнівка, де по одноосібному сектору ще недовиконано до 64 т. хліба; Кодня — до 60 т.

Репресивних заходів (суди, штрафи, безмірне стягнення) до них застосовувалось в достатній мірі, хліб в цих селах є, але вся біда в тому, що хліб закопаний в землю, перехований...».

Через це згідно з директивою ЦК ВКП(б) РПК просить занести ці два села: на чорну дошку...».

1. Визначте наслідки виконання плану заготівлі за документом.

Мовою джерела. Американський дослідник Голодомору Джеймс Мейс:

«Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія. Зважаючи на фактичне знищення міських еліт, вона означала ліквідацію їх як соціального організму й політичного фактора, приречення на становище, яке німці зазвичай називали naturvolk («первісний народ»)».

1. У чому дослідник вбачає трагедію українців?

Мовою джерела. Спогади уродженки села Нова Борова Володарськ-Волинського району (Житомирщина) Аделіни Свінціцької (1923 р. н.):

«Нас у сім’ї було 9 дітей. Ми були середняками, в господарстві мали корову, тільну телицю, поросят, птицю. Але прийшли комуністи і забрали все: худобу, нажите майно. Мати випросила в них тільну телицю, але за декілька дній забрали і її, зарізали, пили, гуляли цілу ніч. Після того вся наша сім’я вимерла, а мене від голоду врятували родичі, які виходили мене, і завдяки їм я залишилася жити».

Мовою джерела. Спогади жительки села Дубище Чуднівського району ( Житомирщина ):

«Люди пухли, вмирали, не було що їсти. У сім’ї Сколубів вимерли майже всі члени родини: мати, батько, троє маленьких діток, залишився тільки 17-літній син... Часто-густо траплялися випадки канібалізму. Жителі села, рятуючись від голоду, ловили і їли горобців, собак, котів, ховрахів».

1. Проаналізуйте спогади очевидців. Які почуття вони у вас викликають? Чому?

Мовою джерела. Помічник Сталіна в Україні Мендель Хатаєвич у 1933 р.:

«Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він вартував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну!»

1. Про що йдеться в документі? Чи можна до нього застосувати тезу: «Мета виправдовує засоби»? Чому?

VІ. Рефлексія. Підсумок уроку

28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», де Голодомор 1932-1933 років визнано геноцидом українського народу. Наведіть аргументи на користь такого визначення.

Геноцид – знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами. Згідно конвенції «Про попередження злочину геноциду і покарання за нього», ухваленою Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 року, під геноцидом розуміють:

1) убивство членів якої-небудь національної, етнічної, расової або релігійної групи;

2) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;

3) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її;

4) заходи, розраховані на недопущення дітонародження в середовищі такої групи;

5) насильницька передача дітей із однієї групи в іншу.

VІІ. Домашнє завдання

      Опрацювати текст параграфа підручника; Практична робота: «Голодомор мовою документів, свідчень, чисел...». Опрацюйте матеріал параграфа та цитати з писемних джерел. Дайте письмові відповіді на запитання: 1) Якими були причини Голодомору 1932-1933 рр.? 2) До яких наслідків призвів Голодомор 1932-1933 рр.? 3) Чому Голодомор 1932-1933 рр. є злочином геноциду українського народу?

Робота з джерелами

 Фрагмент публікації в газеті «Більшовицька будова» 1932 р. з матеріалами про хлібозаготівлі із сумновідомими «чорними дошками»

Голодомор 1932-1933 рр. спричинив значні людські втрати. Останні дослідження істориків показують, що тільки в 1932-1933 рр. в Україні померло понад 7 млн. осіб, а за її межами, у місцях компактного проживання українців у РСФРР — ще близько 3 млн людей. Демографи називають цифру надсмертності за 1932-1934 рр. (тобто тільки тих, хто помер від голоду) 3942 тис. осіб, обґрунтовуючи свої підрахунки матеріалами Всесоюзних переписів. Вдумайтесь, адже за кожною цифрою стояло людське життя. У спорожнілі українські села масово переселялися жителі з інших регіонів СРСР, зокрема з Росії і Білорусі. Крім цього та величезного морального удару, голод завдав непоправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими традиціями. Замість нього стало реальністю так зване колгоспне село, яке вже ніколи не піднімалося проти більшовицької влади. 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким це явище визнане геноцидом українського народу. 13 січня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва прийняв постанову у кримінальній справі УСБУ № 475, у якій судово підтверджено, що Голодомор 1932-1933 рр. в Україні є злочином геноциду, і доведено вину головних його організаторів.

1. Назвіть причини Голодомору 1932-1933 рр.

2. За які «провини» населені пункти заносили до «чорних дощок»?

3. Які наслідки Голодомору 1932-1933 рр. для українського народу?

Мовою джерела. З листа секретаря Троянівського райпарткому (Житомирщина) Михайлова Київському обкому КП(б)У:

«Троянівськнй район на 8 грудня по даним райфілії Заготзерно виконав річний план хлібозаготівлі 2197 т., або 87%; колгоспний сектор — на 80%. Фактично невиконання затримують 2-3 села: Велика Татарнівка, де по одноосібному сектору ще недовиконано до 64 т. хліба; Кодня — до 60 т.

Репресивних заходів (суди, штрафи, безмірне стягнення) до них застосовувалось в достатній мірі, хліб в цих селах є, але вся біда в тому, що хліб закопаний в землю, перехований...».

Через це згідно з директивою ЦК ВКП(б) РПК просить занести ці два села: на чорну дошку...».

1. Визначте наслідки виконання плану заготівлі за документом.

Мовою джерела. Американський дослідник Голодомору Джеймс Мейс:

«Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія. Зважаючи на фактичне знищення міських еліт, вона означала ліквідацію їх як соціального організму й політичного фактора, приречення на становище, яке німці зазвичай називали naturvolk («первісний народ»)».

1. У чому дослідник вбачає трагедію українців?

Мовою джерела. Спогади уродженки села Нова Борова Володарськ-Волинського району (Житомирщина) Аделіни Свінціцької (1923 р. н.):

«Нас у сім’ї було 9 дітей. Ми були середняками, в господарстві мали корову, тільну телицю, поросят, птицю. Але прийшли комуністи і забрали все: худобу, нажите майно. Мати випросила в них тільну телицю, але за декілька дній забрали і її, зарізали, пили, гуляли цілу ніч. Після того вся наша сім’я вимерла, а мене від голоду врятували родичі, які виходили мене, і завдяки їм я залишилася жити».

Мовою джерела. Спогади жительки села Дубище Чуднівського району ( Житомирщина ):

«Люди пухли, вмирали, не було що їсти. У сім’ї Сколубів вимерли майже всі члени родини: мати, батько, троє маленьких діток, залишився тільки 17-літній син... Часто-густо траплялися випадки канібалізму. Жителі села, рятуючись від голоду, ловили і їли горобців, собак, котів, ховрахів».

1. Проаналізуйте спогади очевидців. Які почуття вони у вас викликають? Чому?

Мовою джерела. Помічник Сталіна в Україні Мендель Хатаєвич у 1933 р.:

«Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він вартував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну!»

1. Про що йдеться в документі? Чи можна до нього застосувати тезу: «Мета виправдовує засоби»? Чому?