Реферат "Творчі приправи на уроках математики"

Незвичайні творчі приправи до уроків

математики

Ми привчаємо дітей до стареотипного мислення, сковуємо їх ініціативу, а потім вони вже самі для себе придумують у кожному конкретному випадку обмеження, які багатьом з них не дають можливрсті побачити нешаблонні варіанти або способи під час аналізу умови і розв’зання задач.

Побачити ж незвичний хід розв’язування задачі може тілбки людина смілива у діях, яка вміє зосередити свою увагу на об’єктах задачі.

От чому я вважаю, що на кожному уроці, крім завдання вивчити деякий програмований матеріал, повинна стояти “надзадача”: на досліджуваного матеріалу розвивати творчість, формувати в учнів прийоми, які вони моглиб використовувати під час самостійної діяльності.

Крім того, навчання творчості здійснюється тоді, коли учень потрапляє в ситуацію, яка вимагає від нього нестандартного підходу до її розв’язування.

Завжди необхідно вчити учнів використовувати досвід розв’язуваної задачі для розв’язування наступних. Ця педагогічна настанова допомагає їм побачити результати своєї праці й оцінити їх.

Тому завдання вчителя – організовувати процес навчання так, щоб кожне зусилля з оволодіння знаннями проходило в умовах розвитку пізнавальних здібностей учнів, творчого мислення, формування в них таких основних прийомів розумовоїдіяльності, як аналіз, синтез, абстрагуавння, узагальнення, порівняння тощо. Школярів необхідно вчити самостійно прцювати, висловлювати і перевіряти гіпотези, вміти робити узагальнення досліджуваних фактів, творчо застосовувати знання в нових ситуаціях.

Творча діяльність учнів не обмежується лише оволодінням нового. Робота буде творчою, коли в ній проявляється власний задум учнів, ставляться нові задачі і самостійно розв’язуються за допомогою отриманих знань.

Пропоную лише добірку незвичайних творчих “приправ” до уроків математики.

1. Пошук нових способів розв’язування задач. Складання своїх задач, їх розв’язування. Доцільнопропонуавти учням розв’язувати задачі не по діях, а за допомогою виразів, користуватися властивостями додавання під час розв’язування рівнянь, складати й розв’язуавти свої задачі. Адже загально відомо, що самостійно придумана і розв’язувана задача запам’ятовується краще і надовго.
2. Написання математичних творів. Пропонувати учням написати казку, вірш, байку, сценку на математичну тему. Наприулад, на тему “Математика  в житті моїх батьків”, “Де я бачу геометричні фігури” тощо. Написані твори діти із задоволенням читають один одному. Такі завдання виховують навички досліджуваної діяльності, ефективні щодо висвітлення практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним.
3. Математичні диктанти складає найчастіше вчитель, але можна запропонувати скласти їх учням. Це творча робота. Можна поєднквати новий і раніше вивчений матеріал,але ускладнений. Такий вид роботи розвиває увагу, кмітливість, забезпечує грунтовне знання навчального матеріалу, активізує навчаль-пізнавальну діяльність учнів.
4. Залік за домашнім завданням. Учням пропонується скільки задач чи прикладів, скільки учнів у класі (за змістом є задачі прості, середньої складності, складні). Термін виконання завдання – від одного-двох тижнів до місяця. Оцінюється творчий підхід до розв’язування, кількість способів розв’язування однієї задачі тощо. Поступово, від уроку до уроку, у дітей з’являється бажання не просто розв’язати задачу, а розв’язати її “найкрасивішим” способом. Успішний пошук такого способу влане і є маленьким відкриттям.
5. Самостійне вивчення нової теми. Учням на тиждень дається завдання: самостійно опрацювати нову тему. Після цього на уроці проводиться аукціон “Учитель та учні”. Вони самостійно знаходять скільки цікавого матеріалу із заданої теми, що дивуєшся цьому. Завдяки таким завданням учні вчаться самостійно працювати з додатковою літературою. Потім слід разом підсумувати всі ті нові факти, яких немає в підручнику, й осмислити їх. Після такої роботи учням простіше розв’язувати складні задачі: маючи великий обсяг знань, легко розв’язувати складну задачу.
6.  Гра “Так – Ні”. За допомогою такої гри можна зацікавити дітей, активізувати їх діяльність. Ця гра вчить пов’язувати розрізнені факти в єдине ціле, систематизовувати вже наявну інформацію, слухати і чути однокласників. Грк доцільно використовувати для створення на уроці ситуації, що інтригує, а іноді й для організації відпочинку. Правила гри прості: учитель загадує щось (число, прізвище великого математика, геометричну фігуру, формулу, тощо). Учні намагаються назвати задумане, ставлячи вчителю запитання. На ці запитання вчитель відповідає словами “так”, “ні”, “і так”, “і ні”. Наприкінці обов’язково проводиться коротке обговорення: які запитання були суттєвими і наштовхнули учнів на правильну відповідь, а які (і чому) несуттєвими? Адже треба намагатися навчити дітей виробляти стратегію пошуку, а не зводити гру до безладного перебору запитань.
7. Пошук цікавих математичних загадок і логічних задач. Усе починається з першого уроку, на якому я пропоную учням цікаві для даної вікової групи задачі, загадки тощо. Учні також загадують відомі їм загадки. До наступних уроків з розгадування загадок готуються вже самі. Діти пропонують їх один одному, а найцікавіші з них беруть участь у конкурсі загадок.
8. “Громадський огляд знань”. У рамках такого заходу відбуваються виступи дітей з власними творчими дослідницькими роботами. Доцільно його проводити під час тематичної атестації.
9. Гра “Дублер починає діяти”. Гра полягає у залученні учнів до ведення уроків. У 9-му класі я запропонувала учневі стати “вчителем на один урок”. Учня заздалегідь попередила, що він має провести урок геометрії, обговорила з ним приблизний хід уроку і запропонувала короткий конспект. Для класу це було сюрпризом. На уроці я зрідка допомагала дублеру тримати дисципліну. Було приємно, що учень досить добре підготувався до уроку, вніс свої “родзинки” тощо. Після цього бажання спробувати свої сили на педагогічній ниві у ролі “вчителя на один урок” виявила третина учнів. Якщо враховувати, що проведення уроку вимагає від учня відмінного знання матеріалу, то чому б ні?
10.  “Інтерв’ю”. Обирається учень на роль журналіста і кілька учнів у ролі тих, у яких буде братися інтерв’ю за запитаннями, що стосуються певної теми. Такий прийом можна використовувати як на етапі закріплення і повторення матеріалу, так і на етапі “відкриття” учнями нових знань (в цьому разі ті, хто дають інтерв’ю, та інтерв’юєр заздалегідь готуються до нього, добираючи запитання та відповіді на них).
11.  “Історична зупинка”. На таких “зупинках” діти ознайомлюють один одного з відомими вченими-математиками, які зробили внесок в розвиток математики з теми, що вивчається.
12. “Гра знайди загублене”. Під час такої гри учням пропонують розв’язати задачі, де відсутні деякі числа або символи. Дітям цікаво знаходити ”загублене” і відновлювати записи. Без сумніву, у такій діяльності також проявляється творчість.

Чи потрібно на уроках математики пропонувати учням такі творчі “приправи”? Вважаю, що потрібно, якщо хочемо одержати на виході гармонійно розвинуту особистість, яка пізнає світ з інтересом; щоб менше було людей байдужих, жорстоких, загублених.

До того ж мені просто цікаво працювати з учнями саме так, а їм – цікаво в мене вчитися. Я так думаю!