Рефлексія на уроках трудового навчання

Рефлексія на уроках трудового навчання

Прийоми рефлекси стимулюють процес навчан­ня. Застосовуючи їх, можна досягти запланова­них результатів. Вони спрямовані насамперед на самореалізацію дитини, осмислення нею мети ос­віти, оволодіння навичками самоорганізації на­вчальної діяльності, усвідомлення віри у свої по­тенційні можливості.

Вміло застосовуючи прийоми рефлексії, можна так організува­ти навчальний процес, що в ньо­му братимуть участь усі учні, ос­кільки кожен з них матиме конк­ретне завдання, за яке буде звітувати перед усіма, або від його діяльності залежатиме якість виконання поставленого перед усім класом чи окремою групою завдання. Завдання су­часного вчителя — допомогти учням у цьому, використовуючи на кожному етапі уроку різні прийоми рефлексій.

Розглянемо методику засто­сування прийомів рефлексій навчання на уроках обслуговую­чих видів праці. Перш за все, виділимо основні структурні елементи уроку.

•   підготовка до основного етапу уроку;

• засвоєння нових знань і спо­собів дій;

• закріплення знань і способів Дій;

• узагальнення і систематиза­ція знань.

Підготовчий етап уроку — це мабуть найважливіша його частина. Від того, як він буде ор­ганізований, залежить основний етап уроку, тобто наскільки плід­ною буде робота на уроці, на­скільки повно буде засвоєний новий матеріал. Тому прийоми, які вчитель використовуватиме на даному етапі уроку, мають бути добре про­думані та наці­лені на підготов­ку учня до сприйняття нового матеріалу.

 Тут    важливі всі        моменти. Вчителю    необхідно з перших хвилин      уроку створити добро­зичливу   атмос­феру    в    класі, встановити кон­такт   з   дітьми. Адже для учнів важливу     роль відіграє    те,    з яким     виразом обличчя зайшов учитель у клас, яким тоном при­вітався і якими жестами   супроводжував   своє привітання з ними. Відкрите об­личчя, осяяне посмішкою, завж­ди викликає позитивну реакцію, покращує настрій.

Відомо, що успіх навчального процесу залежить від дотриман­ня його основних принципів: ло­гічної послідовності у викладі матеріалу (від простого до склад­ного), доступності, використанні набутих раніше знань для за­своєння нових, застосування міжпредметних зв'язків. Тому важливу роль у вивченні нового

матеріалу відіграє перевірка учителем рівня засвоєння учнем попередньо вивченого матеріа­лу. Мета вчителя на даному ета­пі уроку — з'ясувати, чи пра­вильно учні засвоїли поперед­ній навчальний матеріал, вияви­ти білі плями та заповнити їх. Мета учня — корекція знань, на­бутих на попередніх уроках.

Один із прийомів рефлексії, який доцільно застосовувати на підготовчому етапі уроку, нази­вається «Перевір себе». Він по­лягає у виконанні учнями само­стійної роботи, написанні диктанту, тестуванні. По закінченню роботи учні здійснюють самопе­ревірку за допомогою зразка, ін­дивідуально працюють над кла­сифікацією помилок, виконують коригувальну роботу (записують правильну відповідь, поясню­ють відповідні правила, наводять аналогічні приклади). Дуже важ­ливим є висновок учня, в якому прослідковується усвідомленість причини допущеної помилки: «Я зробив помилку, тому що...». На цьому ж етапі можна застосувати і прийом рефлексії «Спіймай по­милку». Технологія його полягає у тому, що учні отримують за­вдання з навмисно допущеною помилкою, вони наперед попе­реджені про неї. Далі учні знахо­дять помилку в запропоновано­му матеріалі, наприклад у тексті, пояснюють її та виправляють. При цьому вони вчаться само­стійно знаходити, виправляти і пояснювати помилки. У них фор­муються навички самоконтролю, самооцінки, усвідомлене сприй­няття навчального матеріалу.

Наступний важливий мо­мент — це чітко сформульована мета уроку. Важливо, щоби пред­ставлена учневі мета була для нього не лише простою і зрозумі­лою, а ще й обов'язково приваб­ливою. Мета вчителя на даному етапі уроку — навчити учнів ста­вити перед собою мету уроку і визначати пріоритетну для себе мету у вивченні певної теми. Мета учнів — оволодіти навич­ками самоорганізації навчальної діяльності, навчитися ставити перед собою мету і планувати свою роботу на уроці.

Прийом рефлексії, що реко­мендується використовувати на даному етапі уроку, називається «Цілепокладання». Він полягає у виборі учнями цілей діяльності з кількох запропонованих учите­лем, формулювання ними влас­ної мети. Технологія цього при­йому полягає в наступному:

• учитель пропонує учням на­бори цілей із вивчення теми на їхній вибір;

• учні обирають пріоритетний набір цілей із виучуваної теми, доповнюють їх;

• учитель аналізує обрані уч­нями набори цілей, визначає мо­тиви такого вибору;

•  самовизначення учнів у за­гальному списку наборів цілей, уточнення їх, визначення влас­них цілей і мети.

У даному випадку учні ос­мислюють мету освіти, набува­ють навичок самоорганізації нав­чальної діяльності, сповнюються вірою у свої потенційні можли­вості. Але найголовніше — це за­цікавити дитину. Необхідно по­казати учневі кінцевий результат його роботи, пояснити її прак­тичну цінність.

Можна використовувати ме­тод змагального азарту: розказа­ти дітям, що у процесі виконання завдання всі вони стануть учас­никами змагання або конкурсу (на уроках у 5 класі — проведен­ня конкурсів на звання «Міс Чарівний Клубок» або «Міс Золо­та Голка»). Якщо поставлена мета видасться дитині привабливою, то, щоб досягнути її, вона свідо­мо або підсвідомо виконуватиме ті навчальні дії, які запланував учитель.

Наступний структурний еле­мент уроку — засвоєння нових знань і способів дій. Мета вчите­ля на даному етапі уроку — ство­рити умови для раціональних ор­ганізаційних дій учня з вивчення нового матеріалу, забезпечити сприйняття і первинне запам'я­товування знань і способів дій, зв'язків і відношень в об'єктах вивчення. Мета учня — виявити активні дії і самостійність у здо­бутті знань та оволодінні новими навичками й уміннями.

На цьому етапі можна засто­совувати різні прийоми рефлексій. Один з них — «Фіксація ін­формації у стислому вигляді». Технологія застосування такого прийому полягає в наступному:

• первинне сприйняття учнем нової інформації в ході пояснен­ня її учителем;

•  самостійна робота учня з джерелом інформації (навчаль­ним текстом, інструкційною кар­тою, ілюстраціями);

• фіксація інформації у стисло­му вигляді (складання схеми, таблиці, побудова креслення);

• самоперевірка, взаємопере­вірка, порівняння зі зразком.

У результаті в учнів формуєть­ся усвідомлене сприйняття но­вого навчального матеріалу, ни­ми ефективно засвоюються нові знання, активізується процес са­морозвитку.

Звичайно, вчитель зобов'я­заний переконатися, що учні справді засвоїли нові знання, уміння і навички. Цьому слугує такий структурний елемент уро­ку: закріплення знань і способів дій. Мета вчителя на даному етапі уроку — організація іміта­ції реальності за допомогою розподілу ролей між учнями і створення для них можливості діяти «по-справжньому», ство­рення умов для визначення їх ставлення до конкретної життє­вої ситуації, набуття досвіду че­рез гру, надання допомоги учням у навчанні. Мета учня — визна­чення власного ставлення до конкретної життєвої ситуації, на­буття досвіду поведінки у подіб­них ситуаціях шляхом «гри», ви­конання «ролі», близької до ре­альної життєвої ситуації.

Прийоми рефлексії, які мож­на запропонувати на цьому етапі уроку, — «Рольова гра», «Ак­варіум».

Під час проведення рольової гри учасники розігрують у ролях певну проблему чи ситуацію.

Технологія проведення «Ро­льової гри»:

•  вчитель формулює пробле­му чи ситуацію, яку учні ілюстру­ватимуть у рольовій грі;

• організаційна робота вчите­ля (визначення чисельного скла­ду учасників, кількість груп, сце­нарій);

•  організаційна робота учнів (розподіл ролей, підготовка ма­теріалів);

 • розігрування ситуації;

• обговорення ситуації. Технологія проведення «Ак­варіума»:

•  формування групи учнів з 4—5 чоловік, що займає місце в центрі класу й утворює своє ма­леньке коло. Ця група створюєть­ся для обговорення запропоно­ваної вчителем проблеми;

•   для виконання завдання групі необхідно: прочитати вго­лос завдання; обговорити його, використовуючи метод дискусії; протягом 3—5 хв. прийняти спільне рішення;

• решта учнів лише слухають, не втручаючись у обговорення;

•   після закінчення дискусії клас повинен обговорити: чи згодні учні з думками групи; чи було рішення групи достатньо аргументованим, доведеним; який з аргументів був найпере­конливішим.

В «Акваріумі» може побувати кілька груп учнів і обговорити декілька проблем.

Застосування цих прийомів рефлексій допомагає навчанню через досвід і відчуття учнів, до­помагає їм виробити власне ставлення до ситуації, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення. Прийом «Ак­варіум», крім того, допомагає удосконалити навички роботи у малих групах і, якщо є час, можна навіть запропонувати учням са­мостійно оцінити свою роботу у

групі, відповівши на запитання анкети.

Нарешті, заключний етап уро­ку — узагальнення і система­тизація знань. Мета вчителя на даному етапі уроку — забезпе­чити самостійне виконання уч­нями завдань, що вимагають знань у схожій і зміненій ситуа­ціях. Мета учня — самостійно ви­конати завдання, що вимагають застосування знань у схожій і зміненій ситуаціях, здійснити са­моперевірку результатів викона­них завдань.

На цьому етапі уроку можна застосувати прийом рефлексії «Долання сходинок», що поля­гає у самостійному виконанні уч­нями завдань зі зростаючим сту­пенем складності. Цей прийом формує усвідомлене сприйняття і фіксацію в пам'яті знань (зро­зумів, запам'ятав, відтворив), го­товність застосовувати знання у схожих і змінених умовах. В учнів формуються навички самооцін­ки, самовизначення, самоосвіти, готовність до творчого застосу­вання знань (оволодів знаннями та навчився переносити їх у нові умови).

Звичайно ж, для ефективного застосування різних прийомів рефлексій на уроках, учитель зобов'язаний старанно планува­ти кожне заняття. Деякі прийоми вимагають виконання учнями попередніх завдань: щось про­читати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання, попрацювати з літературою. Для посилення контролю за проце­сом навчання із застосуванням прийомів рефлексій учителю не­обхідно:

• досконально вивчити і про­думати матеріал, у тому числі роздавальний;

•     старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання і можливі відповіді, виробити критерії оці­нювання ефективності заняття;

•     стимулювати навчальну діяльність учнів шляхом добору найбільш цікавих для них про­блем, повідомлення очікуваних результатів заняття і критеріїв оцінювання роботи учнів;

•  передбачити різноманітні методи для підтримки уваги учнів, налаштування їх на ро­боту, підтримки дисципліни, необхідної для нормальної ро­боти класу.

У цілому прийоми рефлексій дають змогу підвищити ефек­тивність діяльності і учня, і вчи­теля.

У додатку розроблено прийо­ми рефлексій при вивченні теми «Конструювання і моделювання швейних виробів» у 7 класі.

Прийом рефлексії «Спіймай помилку»

Знайди у пропонованому тек­сті помилки і перекресли їх. Пра­вильні варіанти напиши зверху.

Для побудови креслення швей­ного виробу необхідно зняти мір­ки. Розміри фігури людини визна­чають за допомогою лінійки. Той, з кого знімають мірки, повинен бути в щільному одязі і стояти у вільній позі. Мірки знімають по лівій стороні фігури. З метою економії тканини при побудові викрійки швейного виробу врахо­вують мірки півобхватів. Прийом рефлексії < «Цілепокладання»

Тематика проектів, пропоно­ваних учням для розробки з теми

«Конструювання і моделю­вання поясного виробу»

1. Види та моделі поясних ви­робів. Українські національні особливості пошиття й оздоб­лення поясних виробів.

2.  Види тканин, що викорис­товуються для пошиття поясних виробів. Естетичні, гігієнічні, екс­плуатаційні вимоги до тканин.

3.   Конструювання поясного виробу: визначення конструю­вання, конструктивні лінії фігури

людини, правила зняття та запи­су мірок, види припусків.

4.  Базисна сітка: визначення, послідовність побудови, основні лінії базисної сітки.

5. Побудова креслення осно­ви прямої спідниці.

6.  Побудова креслення кли­нової спідниці.

7.  Побудова креслення спід­ниці кльош: «сонце» та «півсон-це».

8. Моделювання поясного ви­робу: визначення «мода», «мо­дель», «моделювання»; напрями сучасної моди.

9. Професія модельєра, вимо­ги до професії, знання навчаль­них предметів, необхідних мо­дельєру.

10. Технологія розробки бажа­ного фасону спідниці на основі викрійки прямоїспідниці, внесен­ня змін в основу викрійки.

Прийом рефлексії «фіксація інформації у стислому вигляді» Робота учнів з інструкційни­ми картами: зняття мірок; при­пуски на облягання; побудова креслення основи прямої спід­ниці, побудова креслення спід­ниці  клинової,  побудова  крес­лення спідниці «сонце», «півсон-це»;   складання   і   оформлення таблиць з розрахунками; вико­нання креслень.

Прийом рефлексії «Рольова гра» Робота у групах по 4—5 чо­ловік.

Завдання: розробити модель спідниці, запропоновану вчите­лем, або власну.

Під час виконання завдання необхідно:

• виконати зміни креслення основи прямоїспідниці;

• назвати застосований спосіб моделювання (закриття або пе­ренесення виточок, конічне пе­реміщення);

•  скласти технологічну карту пошиття даної моделі;

•  охарактеризувати тип тка­нини, що рекомендується для пошиття моделі;

• розрахувати витрати ткани­ни при її ширині 100 см і 150 см;

•  охарактеризувати тип фігу­ри, вікову категорію, сезон року для даної моделі.

Прийом рефлексії «Акваріум» Даний прийом можна вико­ристовувати як підготовку до проведення практичної роботи з моделювання поясного виро­бу. Група учнів, які перебувають в «Акваріумі», обговорює техно­логію моделювання спідниці. При цьому розглядаються такі питання:

1.     Способи моделювання спідниці.

2.  Порядок внесення змін у викрійку основи спідниці від­повідно до придуманої моделі.

3. Технологія виконання швів під час пошиття спідниці.

4.  Відповідність тканини об­раній моделі спідниці (гігієнічні, естетичні, експлуатаційні ви­моги).

5. Правила розрахунку ткани­ни, необхідної для пошиття спід­ниці, за різної ширини тканини.

6.  Відповідність розробленої моделі певному типу людської фігури, віковій категорії, сезону року.

Ці самі питання можна дати різним групам учнів (по одному питанню на групу), які по черзі займають місце в «Акваріумі».