Консультація для батьків

«Патріотичне виховання дошкільнят»

Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам'яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов'язує з рідною домівкою, місцями , де вона народилася і зросла. Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до рідної оселі, селища, в якому народилися, рідної землі, шанобливому ставленні до культури своєї родини , мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості: любов, гідність, вірність, відданість батькам, залучення до джерел національної культури, збереження природи рідного краю. Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань,серед яких патріотичними є :

· Виховання в дитини любові і почуття причетності до своєї сім"ї, до дитячого садка,вулиці,міста;

· Формування бережливого ставлення до природи рідного краю;

· Формування толерантності, почуття поваги до інших людей;

· Формування поваги до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури рідного народу;

· Ознайомлення дітей із символами держави.

Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки, домашнього вогнища. Із знання свого родоводу починається свідоме життя людини. Усіх членів сім'ї завжди об’єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки. Від батька до сина – земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. Тут, біля родинного вогнища вчили поважати свій рід, бути добрими і чуйними. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається. «З родини йде життя людини», « Без сім"ї немає щастя на землі» - саме так говорить народна мудрість про родину. Саме в родині закладаються засади патріотично – моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутку зароджується взаємоповага між людьми, любов, симпатія. При цьому важливо,щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов,турбуватися про рідних з дитинства ,бути уважною до близьких людей. Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками, прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи, до людей, що оточують, до рідного селища Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят мають традиції та звичаї сім"ї. Потрібно, щоб діти пам'ятали в дошкільному віці, звичайно, з допомогою дорослих, про дні народження батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів, своїх товаришів, не забували про подарунки для них. Добре, коли діти дарують те, що зроблено своїми руками. А головне свято - день народження самої дитини. Як не складно про це говорити, але дитячі свята, дорослі частіше створюють для себе. У дорослих свої інтереси, бесіди. Дітям на такому святі не цікаво і сумно: ніхто не пам'ятає про винуватця свята. Його залишають за спільним столом, він стає свідком дорослих розмов, нерідко долучається до них. Щоб звернути увагу на себе, дитина робить не завжди продумані вчинки. Дорослі роблять вигляд, що це весело, чекають від нього нових «подвигів».Дитина звикає бути центром уваги, що виховує в ньому нескромність та розв'язаність. Про таке свято розповідає вірш С.Михалкова « Бідний Костя»

Если вдруг приходят гости

В дом на праздничный пирог,

Мама с папой просят Костю:

«Спой, пожалуйста, сынок! »

Начинает Костя мяться,

Дуться, хныкать и сопеть.

И не трудно догадаться:

Мальчуган не хочет петь.

«Пой! – настаивает мама, -

Только стой на стуле прямо! »

Папа шепчет: «Константин,

Спой куплетик! Хоть один! »

От досады и от злости

Все кипит в груди у Кости.

Он, кряхтя, на стул встает,

С отвращением поет.

А поен он, как не странно,

Серенаду Дон – Жуана,

Что запомнилась ему

Неизвестно почему.

Гости хлопают в ладоши:

«Ах, певец какой хороший! »

Кто – то просит: «Ты, малыш,

Лучше спой «Шумел камыш… »

За столом смеются гости,

И никто не скажет: «Бросьте!

Перестаньте приставать,

Малышу пора в кровать».

Кожна людина з великою Любов'ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилась, де промайнуло її босоноге дитинство з дивосвітом-казкою у затишній батьківській оселі. І в останню мить свого життя людина прагне хоча б думкою повернутись до дому, до рідних місць. Перед її очима промайне те, що вона побачила, полюбила всією душею в ранньому дитинстві. Клаптик землі, на якому ростуть ось ці берези, далеку дорогу за селом, рідне селище. Розквітле, уквітчане… Оксамито-темними стрічками стеляться городи, подвіря й будинки потопають у сніжно-білій, незаймано-чистій заметілі вишневого квітування. Ніколи в житті не забути це озеро з його мальовничими берегами, ліси, поля, луки. Ніколи в житті не забути ці липки, посаджені тобою ще маленьким. Вони росли разом з тобою, сумуючі проводжали тебе в далеку дорогу життя і радісно зустрічали, коли ти знову повертався додому. І сонце світить в рідному краї ніби веселіше, і пташки співають голосніше, і небокрай голубіший. Без любові до рідного краю, до української мови, української пісні, до національних звичаїв неможливе життя людини. І вам, батькам необхідно навчити всього цього своїх малюків. Навчаючи дітей любити своє місто, селище,природу рідного краю прагніть покати їх велич, красу. Мандруйте з дітьми лісовою зоною, луками, полями, до річки Дніпро. Милуючись красою довкілля наголошуйте на тому, що таку красу не можна чіпати, її треба відчувати. Відвідайте з дітьми історичні місця нашого міста. Виховуйте у дітей відвагу, стійкість, розповідайте про героїзм людей в роки Великої Вітчизняної війни, про подвиги українців, які і зараз боронять свою землю. Знайомте дітей з державними символами України (прапор, герб, гімн). Ознайомлюючи дітей з національними символами України (калина, верба, барвінок, соняшник, вишня) не тільки показуйте їх дітям, а також розповідайте про них легенди, вірші. Виростіть своїх дітей патріотами своєї Батьківщини.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних – це дуже важливо, для інших – нічого особливого, треті – поняття не мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов’язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.

Саме поширена асоціація про людину – патріота – це людина у формі, особливо у військовій. Але для того, що б бути патріотом не обов’язково бути військовозобов’язаним, носити форму, і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шанування традицій, дотриманні свого як фізичного, так і морального здоров’я, створенні міцної сім’ї, і вихованні дітей на тих же засадах.

Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім’ї.