Рекомендації для батьків у вихованні дитини.

Батьківські збори РОДИННО-СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ. Рекомендації для батьків у вихованні дитини. Організація навчально-виховного процесу вдома.

Де згода в сімействі, де мир і тишина,

щасливі там люди, блаженна сторона.

                                І.П.Котляревський

Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім`ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

 Рекомендації батькам :

-Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім`я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім`я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

Турбота батька і матері про здорову сім`ю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім`я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

6.Готових рецептів сімейного виховання немає.

Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.
                                  Поради батькам першокласників

Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

Не посилайте дитини в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.

Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!”, "Щоб не було поганих оцінок” тощо. У дитини попереду важка праця.

Забудьте фразу: "Що ти сьогодні отримав?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після робочого дня), Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

-Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

-Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

-Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15 години). Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.

-Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочити 10-15 хв.

-Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: "не хвилюйся”, "ти все вмієш”, "давай поміркуємо разом”, "згадай, як пояснював вчитель” тощо.

-При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то…”. Часом умови ставлять важкі й тоді ви опиняєтесь у неприглядному стані.

Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

-У сім`ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

Завжди будьте уважними до стану здоров`я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об`єктивні показники втомлення, перевантаження.

- Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

                                                             Поради для тат та мам

У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. "Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

"Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями” (В.А. Сухомлинський).

Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.

Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур`я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.

Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.

Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.

Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання, читайте статті про виховання.

                                         Рекомендації щодо подолання конфлікту

Якщо реакція дитини помітно відрізняється од тієї, яку можна очікувати в даній ситуації, проаналізуйте: які глибинні проблеми або потреби тривожать дитину?

Намагайтесь прийняти погляд вихованця, подивитися на суть конфлікту його очима: що він може думати про дану ситуацію?

Оцініть свою поведінку з погляду своєї дитини: що ви могли зробити такого, чого б ваші діти не зрозуміли?

Осмисліть ситуацію: можливо, на даний момент ваш вихованець відчуває тиск певних обставин, які могли спровокувати таку реакцію.

Поміркуйте над тим, як ненав'язливо запропонувати обговорення реальних причин конфлікту.

Продемонструйте дитині, що ви усвідомлюєте її потреби, що виявляєте про неї турботу.

Виявляйте готовність зосередити свою увагу на інтересах, потребах дитини. Покажіть, що ви розумієте, як їй важко, і зробіть усе для того, щоб підтримати її.

Спробуйте поділитися з дитиною своїми турботами про виникнення конфлікту в спокійній обстановці, уважно вислухайте її. Зробіть наголос на тому, що ви хочете усунути проблему і сконцентрувати свою увагу на її вирішенні. Недоцільно припускати взаємних звинувачень і роздратувань з приводу того, що сталося раніше в стосунках між дорослими та дітьми.

                                             Як ми будуємо свої відносини зі школою

 У батьків відносини зі школою часто бувають складні. За дев’ять років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, «індивідуальної консультації», на яку періодично запрошують вчителі. . . Але всі батьки розуміють-роздільність зі школою тягне за собою непривабливі наслідки для обох сторін, не говорячи про дитину, яка є яблуком розбрату цих двох соціальних інститутів-школи та сім’ї.

Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що умови в ній залишають бажати кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж. Якщо подивитись на ситуацію інакше: що залежить від нас, батьків? Як ми будуємо свої відносини зі школою? НЕ секрет, що школа-це широкий простір для конфліктів, що іноді провокуємо ми, батьки. Змінити устрій шкільної системи ми не спроможні, але, можливо, щось змінити в собі?
· Не вимагайте від школи більше, ніж вона може вам дати. Школа - це частина життя дитини. У першокласників-велика, у випускників-менша . . . Потурбуйтеся про те, щоб вона дитина жила цікавим життям і після школи, тоді можливі шкільні невдачі не будуть такі руйнівні для її особистості.

· Вчителі-як і всі люди-різні. Не узагальнюйте і не переносьте свої незадоволення на весь колектив школи. Напевне серед педагогів є ті, з ким ви обов’язково знайдете спільну мову.

· Під час виникнення неприємної ситуації, пов’язані з вашою дитиною, запам’ятайте, будь ласка, що ви єдина людина, яка здатна виявити моральну підтримку. Ваше завдання-у школі прояснити ситуацію. А ось інші заходи краще вживати вдома, після спільного обговорення з дитиною.

· Приходячи до школи, обов’язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не особистих вражень учителів. Враження можуть бути дуже суб’єктивні, не варто покладатися лише на них. Постарайтеся отримати різнобічну інформацію про життя дитини й аналізуйте її самі.

· Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини у класі (у школі), але й загальну атмосферу учбового закладу. Будь-які вчинки дітей обов’язково пов’язані з соціальним контекстом, у якому вона розвивається. Не поспішайте робити висновки похапцем, не зрозумівши причини її поведінки.

· Не приймайте вчительську правоту. Зрозуміло, не потрібно обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки)вчителів, спробуйте в кожному явищі знаходити цю крупинку корисного, яка обов’язково присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.

· Намагайтеся регулярно відвідувати батьківські збори. Якщо є можливість, попросіть класного керівника повідомити план зборів і їхню тривалість.

· На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов’язані з вашою дитиною, найкраще обговорювати підчас індивідуальної бесіди з учителем. Правильно буде вибрати для цієї бесіди спеціальний час, оскільки після зборів повноцінна розмова може не вийти, якісь нюанси залишаться нез’ясованими.

· Подумайте, чим би ви могли допомогти школі або конкретному учителеві? Не завжди ця допомога мусить виражатися у матеріальній підтримці. Можливо, ви володієте якоюсь цінною інформацією, чи маєте можливість працевлаштування школярів влітку, чи ви могли б дати консультацію з питань, пов’язаних із вашою професійною діяльністю, а можливо, ви можете допомогти школі в тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп’ютерними програмами.

· Ваша участь в житті школи обов’язково буде сприятливою не лише для дитини, але й для того середовища, в якому вона знаходиться.

· І останнє. Для того, щоб навчити дитину необхідним соціальним навичкам, батьки повинні не тільки розповідати про них, але й демонструвати на практиці. Подумайте, будь ласка, як бачить ваша дитина ваші ділові і особисті стосунки з учителями? Чи погодилися б ви, щоб вона будувала стосунки з іншими людьми, користуючись вашою моделлю? Якщо так-то вас можна тільки привітати. Якщо ні-у вас ще є час, щоб щось змінити.

                                               Як виховати у дітей інтерес до читання.

 На успішність учнів впливає дуже багато різноманітних факторів. Але одним з найважливіших є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі при виконанні домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, бо читання приносить не задоволення, а муку.

Що таке читання або уміння дитини читати? Це, насамперед, наявність інтересу до читання, до книг як джерела пізнання і громадського виховання, опанування літературною мовою, а отже і морально-естетичне та суспільно-політичне виховання, розвиток духовного світу дитини, її почуттів. Отже читання є ефективним засобом навчання, виховання та розвитку дитини.

Старайтеся підтримувати інтерес до книжки. Сьогодні школа не лише вчить дітей учитися, але й викликає у них зацікавленість навчання. Цей інтерес підтримується і в позакласній роботі. В 1-му класі проводиться свято «Посвячення в читачі». Центральну роль на такому заході відіграє бібліотекар школи, яка запрошує дітей у Книжкове королівство.

«Казка-це активна естетична творчість,що охоплює всі сфери духовного життя дитини-її розум, почуття, уяву, волю. Вона починається уже з розповіді, вищий етап-інсценізація»,- писав В.О.Сухомлинський.

Викликала у дітей інтерес літературна година «Книга – морська глибина», де книголюби розповідали про свої уподобання, відзначали кращих читачів.

Досягти якісного читання неможливо без допомоги батьків.

Впевненість у собі, в своїх силах і можливостях зароджується у дружній, теплій атмосфері сім’ї. Дитина потребує підтримки, уваги, поваги. Якщо в сім’ї з повагою ставляться до книжки, таке ставлення виробляється і в дитини. Не тільки в школі, але й вдома вчимо дітей читати і любити книги. Мабуть, немає батьків, які б не хотіли навчити своїх дітей швидко і виразно читати, викликати інтерес до читання, адже роль книги в житті велика.

І чим би в школі не захоплювалася ваша дитина:історією, природознавством, технікою, на допомогу завжди прийдуть книги. Вони відкриють їй небезпечні обрії, вони доторкнуться до історії народу, до таємниць природи, життя. Працювати з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках. Треба і вдома надавати велику увагу роботі з книгою. На перших порах учень працює в школі з допомогою вчителя, вдома-батьків.

Психологія довела, те, що сьогодні дитина робить спільно з дорослими, завтра зуміє самостійно. Читання нерозривно пов’язане з письмом, а також іншими навчальними предметами. У більшості випадків, якщо учень добре читає, він і грамотно пише, краще розвинений, естетично вихований. Якщо учень уміє визначати головну думку твору, зробити висновок з прочитаного, тобто вміє логічно мислити, то йому легше дається розв’язання задач з математики. Дитина, котра погано читає, відчуватиме великі труднощі під час виконання домашніх завдань. Їй буде нецікаво на уроках.

Дитина повинна читати в темпі розмовної мови. МИ повинні прагнути, щоб в кінці початкового навчання більша частина учнів мала швидкість читання не нижчу за 120 слів за хвилину. Читання в початкових класах-це і закладення основ розуміння світу, і початок виховання людини,її культури, художнього смаку.

Виникає запитання, що і як читати з дітьми? Перш за все , ви самі повинні ознайомитися із змістом багатьох дитячих книг. Це допоможе краще зрозуміти дитячий світ, порівняти свою дитину з ровесниками. Від деяких батьків можна почути, що вони купують багато книг, а дитина не дивиться на них. Звичайно, помиляються ті батьки, які думають, що куплена ними книга відразу сподобається сину чи доньці. З боку дорослих потрібна велика увага до читання молодшого школяра.

Якщо дитина тільки починає виявляти інтерес до самостійного читання, старайтеся купувати їй тоненькі книжечки з великими малюнками, тому що сторінка, яка має багато шрифту, лякає дитину. Але з кожною самостійно прочитаною сторінкою впевненість у своїх силах росте.

Слідкуючи за читанням дітей, треба обов’язково прагнути до того, щоб книги були різноманітні: казки, розповіді про тварин і рослини, пригоди, про школу, музику й мистецтво. Підбираючи книги,треба враховувати індивідуальні особливості, інтереси дітей. Хлопчики часто захоплюються пригодницькою літературою. Ця тяга до пригод цілком зрозуміла, але її треба направити в потрібне русло. Треба прослідкувати, щоб книги пригодницького жанру не були єдиним в читанні дітей, щоб в їх руки не попадали книги для дорослих. Якщо дитині цікаве життя рослин і тварин, нові машини, подорожі, треба підібрати книги, з яких вона могла б одержати нові й цікаві для неї відомості. У вихованні любові до книги можуть допомогти і незначні, на перший погляд, моменти. Наприклад, власна бібліотека, поличка для книжок-це все сприяє зацікавленню дітей.

Для того, щоб привчити дітей самостійно читати, можна використати наступні прийоми. Хто-небудь з дорослих починає читати дитині, але на самому цікавому місці зупиняється. Захоплена подіями в книзі, з бажанням дізнатися, що відбудеться далі з героями, дитина в більшості випадків продовжує читати самостійно. Дорослі повинні запитати її, про що вона прочитала, похвалити за самостійність, висловити сподівання, що тепер вона завжди буде самостійно читати. Наступну книгу можна починати читати так само. Поступово у дитини прокинеться любов до читання. Можна розповісти дитині хоча б один, але найбільш захоплюючий епізод з книги.

Важлива атмосфера читання і слухання в сім’ї. Під час вечорів сімейного читання можуть бути запрошені й друзі дітей. Виховання любові до книги відбувається значно легше в тих сім’ях, де дорослі самі люблять читати, багато говорять про книги, віддають своє дозвілля читанню.

Як починати читати книгу з дитиною?

Треба привчати дітей починати читати з обкладинки і титульної сторінки книги, на яких знаходяться прізвища афтора, художника, видавництво, рік видання. Діти, як правило, не звертають уваги і не намагаються запам’ятати ці дані про книгу. Батьки повинні терпляче вимагати від дітей, щоб вони запам’ятали автора і художника, назву книги. Корисно буває перед початком читання запитати дитину, які книги цього письменника вона вже читала і що знає про нього? Треба, щоб школяр читав книжку уважно, не спішив. Буває, що дитина, прочитавши декілька сторінок заглядає на останню сторінку, щоб швидше довідатися чим закінчилось. Коли прочитає закінчення, тоді продовжує читати, але менш уважно, пропускає багато місць з книги, а інколи просто залишає її. Батьки уважно повинні слідкувати, щоб у дітей не з’явилася така шкідлива звичка. Не треба розповідати наперед дітям, як розвиватимуться події і чим вони закінчаться.

Необхідно привчити дітей дотримуватись правил гігієни читання. Не можна читати при слабкому освітленні. Лампа повинна бути з боку лівої руки дитини, світло не повинно попадати в очі, а падати тільки на поверхню столу, де лежить книга. При читанні необхідно давати відпочинок очам.