Рекомендації щодо запобігання конфліктним ситуаціям для педагогів

Рекомендації щодо запобігання конфліктним ситуаціям

Для педагогів

     Рекомендації підготувала Констатинова Л.М., практичний психолог НВК 56

Можна умовно виокремити три фази проті­кання конфліктної ситуації.

Перша фаза — кон­фліктний гострий початок із явним порушенням соціальних норм і цінностей одним з учасників ситуації.

Друга фаза — відповідна реакція «супер­ника», від форми та змісту якої залежать резуль­тат протиборства і, найголовніше, наслідки, тобто напрям перебудови сформованих раніше взаємин. Друга фаза є центральною ланкою ситуації, що за­звичай має стресогенний характер.

Третя фаза — відносно швидка й радикальна зміна прийнятих норм і цінностей у двох різних напрямах — поліпшення або погіршення раніше сформованих взаємин.

У будь-якому разі педагогічні наслідки завдяки третій фазі бувають доволі значними.

Коректне розв'язання конфліктних ситуацій — необхідний елемент професійної підготовки вчителя. Але головне в психологічному вмінні вчителя — не допускати конфліктних ситуацій. Часто джерелом конфліктних ситуацій є різка, нетактовна реакція вчителя на ненормоване поводження школяра. Ось схема такої взаємодії: учень поводиться негідно, учитель грубо і прямо реагує на це, виявляючи тим самим свою педагогічну слабкість, у результаті клас і учень налаштовуються проти вчителя.

Учителю доцільно дотримуватися таких правил педагогічного спілкування

Правило 1. Не намагайтеся за кожним нега­тивним учинком школяра бачити лише негативні мотиви.

Правило 2. Ретельно готуйтеся до уроку, не до­пускайте навіть найменшої некомпетентності у ви­кладанні свого предмета.

Правило 3. Школярі схильні більш охоче ви­конувати розпорядження вчителів у разі опосеред­кованого способу впливу.

Існує два способи впливу на людину — прямий і непрямий (опосередкований). Перший спосіб — традиційний, він ігнорує особливості особистості, ґрунтується на вольовому тиску на психіку учня

й тому є найменш ефективним, хоча зовні вида­ється єдиним із можливих. Однак для учня такий прямий вплив, а на до­дачу з погрозливими відтінками голосу й роздра­туванням із боку вчителя, спричиняє відповідну протидію негативного характеру. У результаті ви­никають напружені  взаємини.

Зміст непрямого методу полягає в тому, що через збудження інтересів, потреб і мотивів пово­дження людини від неї можна домогтися більшого. Саме через спонукання, через стимули можна по­ставити учня в такі умови, коли він сам діятиме в інтересах колективу і спільної справи

й водно­час — в інтересах власного самоствердження як особистості.

Правило 4. Впливати на учня можна за допо­могою спеціальних прийомів оцінювання вчинків особистості.

Правила оцінюванювання вчинків особистості:

•   позитивна оцінка ефективна в поєднанні з ви­сокою вимогливістю до людини;
•   неприйнятні глобальна позитивна та глобальна негативна оцінки;

* глобальна позитивна оцінка викликає почуття непогрішності, знижує самокритичність, вимо­гливість;

* глобальна негативна оцінка підриває в школяра віру в себе, спричиняє відразу до школи.
Найбільш доцільними є:

^* парціальна позитивна оцінка, завдяки чому особистість пишатиметься своїми досягнен­нями в одній конкретній справі й водночас усвідомлюватиме, що успіх не дає підстав для самозаспокоєння;

* парціальна негативна оцінка, за якої учень розуміє, що в цьому конкретному випадку він припустився помилки, яку можна випра­вити.

Правило 5. Спільна діяльність зближує людей та підвищує їхній авторитет.

Правило 6. Передбачливість і коректність по­водження вчителя знижує напруження в спілку­ванні.

Процес психологічного протиборства має го­стрий характер і в разі поразки вчителя призво­дить до втрати його авторитету в учнів. При цьому знижується привабливість тих норм і цінностей, які захищає і яких дотримується вчитель у кон­флікті. Ці норми корисні дітям, але школярі, як це не парадоксально, іноді схильні до прийняття протилежних норм. На цьому парадоксі й будують свої дії школярі — порушники порядку. Вони зна­ють, що клас підтримує їх. Тож учень, який бере участь у конфлікті, упроваджує своїм поводженням такі негативні норми, як розв'язність, лінь, нероб­ство, що відбувається за мовчазної підтримки од­нокласників.

Дуже важливо для вчителя гідно вийти з кон­фліктної ситуації. Щоб виграти психологічне про­тистояння в зіткненні двох полярних систем норм і цінностей, учителю доцільно використати такі правила впливу на особистість школяра в конфліктній ситуації:

► Дві збуджені людини не в змозі дійти згоди. (Д. Карнегі)

Постарайтеся докласти вольових зусиль, щоб у гострій ситуації стримати себе, у жодному ви­падку не сваріться й не дратуйтеся. Підліткова та юнацька аудиторія високо цінує спокій, статечну неквапливість і почуття гумору педагогів у напру­жених ситуаціях.

► Затримка реакції

Не варто відразу ж вступати з опонентом в по­леміку. Слід зробити вигляд, що ви наче не по­мічаєте порушника, хоча водночас потрібно дати зрозуміти, що добре бачите його дії. Суть прийому полягає в тому, що він підкреслює другорядність зухвалої поведінки порушника, тому педагогу на­чебто поки що не до нього.

Факт «непомічання» явного порушення дозво­ляє внести певну розгубленість у дії дезорганізатора і знизити його активність, вносить сумнів у сві­домість інших учнів щодо їхньої позиції — кого підтримати: учителя чи учня? Оптимальний час затримки — 10-15 секунд.

► Переведення реакції

Цей прийом технічно реалізується через вико­нання вчителем звичайних дій на уроці (звертання до класу з привітанням, робота з журналом), не­зважаючи на надзвичайну обстановку.

У результаті «герой» конфлікту залишається наодинці із собою, чим знижується власне задум боротьби.

► Раціоналізація ситуації

Відомо, що все, що стало смішним і незугар­ним в очах оточення, втрачає силу впливу й пе­рестає бути небезпечним. Осміяний порушник як носій негативних групових норм втрачає автори­тет в очах класу, його негативний вплив на клас різко зменшується, зате авторитет і вплив учителя різко зростає. Здатність учителя використовувати гумор у конфліктній ситуації швидко розряджає обстановку, а дружний сміх присутніх із приводу незугарності їхнього товариша завершує справу. Конфлікт знімається, тріумфує вчитель, а в його особі — позитивні норми й цінності.