11 серпня о 18:00Вебінар: Зберегти креативність: корисні вправи для вчителів та учнів

«Розвиток емоційного інтелекту соціального педагога як основа соціально-психологічного клімату освітнього середовища»

Про матеріал
Матеріал для роботи соціальних педагогів в школах. Підбір вправ та методик для керування власним емоційним інтелектом
Перегляд файлу

Практикум для соціальних педагогів

 

Тема: «Розвиток емоційного інтелекту соціального педагога

як основа соціально-психологічного клімату освітнього середовища»

 

  1. Вправа «Що хорошого…»

Мета: створити у групі невимушену атмосферу спілкування, доброзичливості.

Кожен учасник, передаючи  по колу  іграшку розповідає, що відбулося  у нього сьогодні хорошого.

Рефлексія.

 

  1. Вправа «Фотопортерет за хвилину».

Мета:  вміння визначати та аналізувати свій емоційний стан та

емоційний стан інших людей.

Учасникам пропонується за одну хвилину відобразити свій настрій зобразивши його на грушці. Потім передати свій фотопортрет сусідові справа, який має вгадати настрій, зображений на малюнку. По колу учасники розповідають про настрій сусіда, який уточнює почуте та прикріпляє грушку на дерево.

Рефлексія.

Важко/легко вам було визначати емоційний стан людини?

Чи легко вам було зобразити свій настрій?

 

  1. Інформаційне повідомлення «Емоційний інтелект»

Якщо ви звернетесь до своїх спогадів зі школи чи вузу, ви, ймовірно, можете згадати однокласників/одногрупників, котрі гарно вчилися, отримували п’ятірки та витрачали безліч часу на підготовку до занять, однак так і не стали успішними в соціальній сфері та не настільки успішно реалізувались у професійній сфері. У чому ж проблема? – людина може бути розвинена інтелектуально, але соціально не адаптована та не розуміє емоційної складової поведінки інших. Тому, у розумінні інтелекту, як пізнавальної здатності людини, слід виокремлювати емоційний інтелект.

Емоційний інтелект – здатність усвідомлювати і визнавати власні почуття, а також почуття інших для самомотивації, для управління власними емоціями в стосунках з іншими(Д. Гоулман).

Деніель Гоулман людей  з розвиненим емоційним інтелектом він описував так:

  1. Вони добре розуміютьвласні емоції (самосвідомість).
  2. Вони добре керуютьвласнимиемоціями (самоконтроль).
  3.  Вони з емпатієюставляться до емоційінших людей (соціальне розуміння).
  4.  Вони добре справляються з емоціямиінших людей (управління взаємовідносинами).

 

Основні складові емоційного інтелекту:

1.Самосвідомість

Її можна назвати фундаментом емоційного інтелекту. Це здатність людини усвідомлювати свої емоції, вміти аналізувати і правильно їх тлумачити.

2.Володіння собою

Уміння зберігати емоційний баланс, особливо в критичних ситуаціях. Володіти емоціями не означає пригнічувати їх у собі. Важливо відчути і усвідомити свій емоційний стан і діяти відповідно до нього.

3. Соціальна свідомість

Простими словами, це – вміння розуміти оточуючих людей. Допомагати їм з урахуванням їх емоційного стану.

4. Управліннявзаємовідносинами

Це здатність будувати контакти та взаємодіяти з оточуючими людьми, враховуючи емоційний стан не окремо взятої людини, а цілого колективу.

 

Чим відрізняється життя людини, чий емоційний інтелект розвинений більше, ніж у інших?

У дослідженні Мартіна Селігмана було виявлено, що люди з високим емоційним інтелектом  мають високий рівень оптимізму. У цьому сенсі Seligman має на увазі здатність справлятися з невдачами.

Ті люді, що мають високий рівень EQ показують кращі результати в житті і на роботі: їм простіше приймати рішення і брати на себе відповідальність. Крім того, це допомагає налагоджувати контакт з людьми і отримувати більше задоволення від спілкування. А якщо зуміти вчасно розпізнати ту чи іншу емоцію співробітника – можна вирішити проблему ще на етапі зародження.

 

Наприклад, австралійські дослідники Емі Чан та Пітер Капуті виявили залежність між емоційним інтелектом (ЕІ) та задоволеністю життям: чим вищий у людини емоційний інтелект, тим більше вона задоволена власним життям.

Також емоційний інтелект пов’язаний із задоволеністю роботою. Дослідники Сатья Кумар і Відья Ієр з Індії опитали працівників освітніх закладів і виявили, що чим вищий рівень емоційного інтелекту, тим більше працівники задоволені своєю роботою. Це пояснюють тим, що викладацька робота передбачає постійне спілкування з людьми, а де люди, – там і емоції.

Пригадайте або уявіть: перший урок в школі, 8.30 ранку, більшість учнів не приходить вчасно, вчитель не встиг купити кави, присутні на занятті не готові дискутувати про Платона й Арістотеля. Вчитель не виспався, дратується, розчаровується, злиться.

Остання надія на емоційний інтелект: чим більше він розвинений, тим простіше вчителю зрозуміти, оцінити і врегулювати свої емоції, зберегти спокій і конструктивний діалог з учнями.

Від емоційного інтелекту залежить, на скільки людина здатна бути емпатичною, тобто уявляти себе на місці іншого і розуміти, як інший почувається.

Розвиток "емоційного інтелекту" спрямований на:

  • розвиток самосвідомості (усвідомлення власних емоцій і почуттів) і саморегуляції (усвідомленої регуляції емоційних станів і поведінки);
  •  розвиток почуття емпатії, здатності до розуміння внутрішнього світу інших людей;
  • підвищення впевненості в собі, розвиток почуття самоприйнятия;
  • розвиток комунікативних навичок та вміння вирішувати конфлікти;
  • розвиток соціально значущих мотивів поведінки;
  • розвиток когнітивної сфери;
  • становлення творчої діяльності та усвідомлення своєї індивідуальності;
  • зниження агресивності і антисоціальної поведінки;
  • підвищення лідерських якостей і навичок міжособистісного спілкування.

 

За Гоулманом, для розвиткуEI треба освоїти 4 основних навички:
1. Розуміти свої емоції. Наскільки добре людина розуміє себе, настільки добре розвинений її ЕІ. По-перше, треба навчитися прислухатися до своїх емоційних реакцій. Розширювати свій емоційний словник.  Наприклад, якщо вас щось дратує, важливо не робити вигляд, що все добре і ви любите всіх і вся, а визнати свій стан і постаратися зрозуміти його причину. Так набагато легше знайти шляхи з ним впоратися. Те ж стосується і позитивних емоцій – треба вміти розрізняти їх тонкощі, шукати джерела ресурсів і радості.
2. Контролювати емоції. Якщо у людини погано з емоційним контролем – її чекає багато складнощів на шляху до успіху. Безконтрольний гнів, образа, сльози, агресія на оточуючих, відстороненість, депресії і незліченна кількість інших подібних реакцій зіпсували кар'єру не одній розумній людині. При цьому контролювати емоції – не означає придушувати і витісняти їх. Це означає визнати їх наявність і вміти правильно з ними справлятися. Запам'ятайте правило 6-ти секунд – саме стільки проходить між першою емоцією і другою продуманою реакцією. Це час вам дається, щоб ви змовчали і тим самим не встигли накоїти лиха, а впоралися з емоціями і відреагували адекватно. 
3. Бути емпатичним, або розуміти почуття інших. Якщо у вас всередині вирує емоційна буря, ви не в змозі тонко і точно сприймати те, що відбувається з тими, хто вас оточує. Оволодівши першими двома навичками, розвивається і здатність краще відчувати і розуміти інших людей. 
4. Впливати на інших людей. Найбільш ефективно ми можемо це робити, коли у нас добре розвинені три попередніх навички. Дослідники ЕІ стверджують, що ми впливаємо один на одного, навіть коли мовчки їдемо в одному ліфті. Це пов'язано з тим, що та система людини, що пов'язана з емоціями, на відміну від всіх інших систем, відкрита: по ледь помітним і тонким, але численним сигналам ми відчуваємо емоційний стан один одного, навіть коли нічого не говоримо. Якщо розвивати цю сферу ЕІ – наприклад, на тренінгах по психології впливу, – можна навчитися заражати людей потрібної емоцією; переконувати, розуміючи інтереси і бажання опонента; створювати потрібну атмосферу і емоційний клімат в своєму колективі.

  1. Методика вимірювання емоційного інтелекту ЕмІн

 

Ми гадаємо, що результати тестування показали, що всім нам є над чим працювати для розвитку емоційного інтелекту.

І перший крокнавчитися розпізнавати емоції.

 

  1. Вправа«Театр емоційних станів»  (10 хв.)

Мета: збагачення учасників інформацією про емоції та емоційні стани,

розвиток умінь передавати, сприймати, інтерпретувати невербальну інформацію в процесі спілкування.

Ведучі звертають увагу учасників на 10 базових емоцій: інтерес, радість,подив, сум, гнів, відраза, презирство, страх, сором, провина.

Учасникам роздаються заготовлені картки,  на  яких відмічені емоційні стани,  і та частина тіла, за допомогою якої потрібно ці емоційні стани виразити. Наприклад, картка «Сум. Руки» означає,  що сумм потрібно виразити  за  допомогою  рук. Учасникам потрібно відгадати,  яку  емоцію або емоційний стан виражають учасники.

Емоції та емоційні стани:

  1. «Інтерес. Очі»
  2. «Радість.Губи»
  3. «Відраза. Губи»
  4. «Гордість. Спина»
  5. «Страх. Ноги»
  6. «Задоволення. Очі, рот»
  7. «Гнів. Руки»
  8. «Здивування. Брови»
  9. «Злість. Зуби»
  10.  «Сором. Очі»
  11.  «Гнів. Рука»
  12.  «Образа.Губи»
  13.  «Сум. Брови.Губи»
  14.  «Хвилювання. Очі»
  15.  «Флірт» (за власним вибором)

 

Рефлексія

Які емоції найлегше розпізнати за невербальними виявами?

Чому деякі люди стримані у демонструванні своїх емоцій?

Якщо двоє посварилися, а лише один із них виглядає сердитим, чи означає це, що другий не сердиться?

 

Історія про двох друзів

Одного разу друзі посперечалися, і один з них дав ляпаса іншому. Останній, відчуваючи біль, написав на піску: «Сьогодні мій найкращийдруг дав мені ляпаса». Вони пішли далі, дорогою побачили оазис і вирішили поплавати. Той, який отримав ляпаса, почав тонути, і друг його врятував. Прийшовши до тями, він написав на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя». Тоді рятівник запитав: «Коли я тебе образив, ти написав на піску,а тепер пишеш на камені. Чому?». Друг відповів:

– Коли хтось нас ображає, краще написати це на піску, щоб вітри могли це стерти. Коли хтось чинить добре, краще вигравіювати це на камені, щоб ніякий вітер не зміг це стерти.

Навчіться писати образи на піску і гравіювати радощі на камені.

Зараз виконаємо вправу, яка дасть відповідь на запитання: «Як можна управляти своїми емоціями».

 

  1. Вправа «Чарівний шолом, або влучний постріл» (так…але)

Ведучі разом в швидкому темпі підходять до кожного учасника і «атакують» його негативними висловлюваннями в адресу учасника. Завдання учасників швидко реагувати висловом так… (я погоджуюсь з твоїм правом мати таку думку), але … в швидкому темпі вказуючи на свої кращі риси, або сильні сторони.

  1. Ви  сьогодні запізнились на перший урок!
  2. Ви постійно займаєте робочий телефон для вирішення особистих питань!
  1. У вас поведінка учнів на уроках жахлива!
  2. Ви сьогодні без роздаткового матеріалу!
  3. Ви не вмієте оперувати науковою термінологією!
  4. Ви безвідповідальний працівник!
  5. Ви не знаєте науково-методичної документації!
  6. Ви ходите на роботу відсиджувати години в підсобці!
  7. Ви ганьба нашого колективу!
  8.  На роботі ви тільки й думаєте, де б це поїсти!
  9.  Ви не виконали роботу, на якій я вам наголошував!
  10.  Ви сьогодні працюєте як сонна муха!
  11.  Ви завжди всім незадоволені!
  12.  Ви негативно впливаєте на учнів!
  13.  На роботі треба працювати , а не в хмарах літати!
  14. Ви нічого сьогодні корисного не зробили!
  15.  Ваша поведінка псується на очах!
  16.  Ви невмілий, пасивний працівник!
  17.  Ви не вмієте співпрацювати з адміністрацією школи!
  18.  Ви не підтримуєте інновацій батьківського колективу!

Рефлексія вправи.

Як почувалися під час виконання вправи?

Який досвід здобули?

  1. Вправа «Сліпий, глухий, німий…»

Мета: розвинути вміння розуміти один одного за допомогою слів, жестів, міміки, усвідомлення відповідальності за власні почуття, формування готовності до управління емоційними реакціями.

Ведучі обирають три добровольця і дають їм ролі «Сліпого» (може чути, говорити, але не може бачити), другому – роль «Німого» (бачить, чує, але не говорить), третьому учаснику –«Глухого» (може бачити, говорити, але не чує).

Сліпий знає місце (ведучий говорить на вушко)

Німий знає час (ведучий говорить на вушко)

Глухий знає причину (прочитає на папірці)

Завдання для учасників: домовитись про місце, час і причину зустрічі.

Зустріч біля кінотеатру о 15.00

(Ця вправа є корисною в тому плані, що учасники можуть практично переконатися в уже відомих їм знаннях про важливість уміння пояснювати, слухати, бачити і говорити для кращого розуміння свого співрозмовника).

Рефлексія вправи.

Які Ваші враження після виконання цієї вправи?

Чи легко Вам було зрозуміти своїх співрозмовників?

Що допомагало а що заважало Вам досягти бажаного результату?

Як ви себе зараз почуваєте?

Що відчували впродовж виконання вправи?

Ви молодці. Не дивлячись на перешкоди, Вам все рівно вдалось зрозуміти своїх колег.

 

А зараз ми з Вами спробуємо вирішити інші вигадані, але цілком можливі життєві ситуації. Я впевнена, що Вам вдасться тактовно і толерантно порозумітися зі своїми співрозмовниками.

 

  1. Вправа «Карусель»

Мета: формування навичок швидкого реагування під час вступу в контакт, розвиток емпатії, розвиток вміння розуміти стани інших людей та адекватно реагувати на них.

Хід вправи.

У вправі організовують серію зустрічей, при чому щора­зу — з новою людиною. Завдання: легко вступити в контакт, підтримати розмову і попрощатися.

Члени групи шикуються за принципом каруселі, тобто обличчям один до одного, й утворюють два кола: внутрішнє нерухоме і зовнішнє рухоме.

Ведучий дає для усіх завдання відобразити ситуації. Час на встановлення контакту і проведення бесіди 1хв. Потім ведучий дає сигнал, і учасники тренінгу переходять до наступного учасника.

Приклади ситуацій:

  •                               Перед вами людина, яку ви добре знаєте, але досить довгий час не бачили. Ви дуже раді цій зустрічі.
  •                               Перед вами незнайома людина. Познайомтеся з нею.
  •                               Перед вами маленька дитина, вона чогось злякалася. Заспокойте її.
  •                               Перед вами директор школи, який на вас дуже розлючений, а вам потрібна відпустка за свій рахунок.
  •                               Адміністрація просить вас безкоштовно замінити 5 уроків вчителя, який захворів.
  •                               Перед вами агресивно налаштований батько учня, спробуйте його заспокоїти.
  •                               Вам стало відомо, що ця людина зробила щось незвичайне врятувала людину, вам випала честь з нею зустрітись.
  •                               Ця людина зробила вам щось дуже приємне й несподіване і ви щойно про це довідалися.

Рефлексія

Для  закінчення  вправи важливим є обговорення учасниками  їх вражень та емоцій.

Як я почуваю себе після виконання вправи

Як себе зараз почуваєте?

Що відбулося в процесі виконання цієї вправи?

 

  1. Вправа-асоціація «Шлях до себе».

Учасники об’єднуються у 2 команди за кольором грушки по 7 – 8 чоловік. Ведучий пропонує учасникам  вирішити яким чином можливо запобігти емоційному виснаженню, і записати на ватмані.

 Наприклад:

Ш – шум моря, шикарні страви, шопінг.

Л – легкість настрою, лімузин на прокат.

Я – яблучний сік та пиріг, яскраві речі.

Х – художня діяльність, хобі.

Д – дача, друзі.

О – острів, огіркова маска для обличчя.

С – солодощі, сім’я.

Е – ескімо, елегантний одяг.

Б – букет квітів, бажання.

Е – емоційний розряд.

Кожна група обравши ведучого висловлює свої варіанти відповідей, вони обговорюються, приймаються до уваги, або не приймаються усією  групою.

 

  1.  Вправа «Глечик».

Ведучі роздають учасникам картинку з намальованим глечиком і пропонують учасникам наповнити його емоціями, які вас переповнюють і домалюйте обов’язкову емоцію, якої вам  не вистачає.

 

 

 

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
19 квітня
Переглядів
135
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку