«Резільєнтність як спосіб подолання стресів » .

                      «Психічне здоров’я- спосіб подолання стресів » .

  По перше Дякую всім  , що довірили  мені говорити про  важливість    психічного  здоров’я в  нашому житті Це великий кредит довіри говорити про те, що ми переживаймо зараз .

Коли , я готувалась до виступу то вирішила що буду говорити про  « Резільєнтність ».  З цим терміном , вперше я познайомилась в інституті коли вивчала військову психологію . Я спробую поділитися з вами своїми думками , це власне буде не стільки організована доповідь а моя власна рефлексія .

Війна кардинально змінила  світогляд та вплинула на всі сфери життя .Стреси виникненні війною домінують над усіма механізмами психічного захисту .Коли війна зненацька  охопила нашу розвинуту європейську  країну , змінилося все – від буденного життя до професійних якостей.

Щоб допомогти викладачам працювати в умовах війни, варто розвивати  в собі Резільєнтність. Це надважлива якість для українців. Що ж це таке ?

- « Резільєнтність » -це здатність людини вибудовувати нормальне, повноцінне життя в складних умовах.

Оскільки термін «Резільєнтність» активно впроваджується в психологічну науку, зазначимо, що цей термін увійшов до психологічного лексикону з фізики, де він позначає властивість матерії набувати початкової форми після деформації, отриманої в результаті тиску (опір матеріалів).

Ми живемо в стані невизначеності, ніхто з нас не знає, що з ним станеться через 5 хвилин,  в нас  немає можливості планувати своє життя. Але хороша новина полягає в тому, що ми, люди, маємо психіку, історично пристосовану до невизначеності, тому ми можемо  адаптуватись  до різних стресових ситуацій. З 1970-х років психологи почали вивчати резильєнтність і зробили висновок що це явище природне .Тому його можна тренувати, як м'язи, щоб розвивати розумову гнучкість і запобігати розладам. Щоб «прокачати» стійкість, потрібно бути уважним до своїх емоцій і реакцій, і пам'ятати, що робити це потрібно, коли ви перебуваєте в стані відносного спокою.

                Резільєнтність складається з таких  елементів:

• надія – пов’язана із впевненістю в тому, що ми можемо пройти через

складнощі та «вийти до світла»;

• оптимізм – у контексті війни це не про веселощі, а про віру в те, що

перемога буде;

• адаптивність – здатність пристосовуватися до змін, у військовий час –

дуже швидко;

• стійкість – здатність не опускати руки навіть попри трагічні обставини.

Надзвичайно складно піклуватися про себе під час війни. Проте необхідно, тримати рівновагу. Аби нагадувати тілу, що воно живе, треба дбати про сон, харчування, фізичні навантаження.

        Щоб підтримувати дух, насамперед кожній людині потрібно любити себе   – що б не відбувалося. Бути для себе самого найкращим другом.

Необхідно постійно нагадувати собі: «Що б я не робив– зараз це найкраще, що я можу». Якщо цькувати себе – це паралізує та руйнує самооцінку. Якщо ж навчитися завжди бути за себе – саме з цієї позиції ми можемо довіряти собі, любити себе, а відтак – рухатися до перемоги. Ідеться про самоцінність – тобто здатність цінувати себе не за щось, а за те, що ти просто є.

Дбайте про свій розум так само, як і про тіло!

Вправи для мозку є ключем до покращення когнітивних функцій. Щоб давати собі більше енергії, допомагайте створювати нові

нейронні зв’язки за допомогою таких вправ 1)-Дзеркальне малювання Мета: розвиток двох півкуль одночасно. Матеріали: чистий аркуш паперу, 2 олівця2) Вправа –« Капітан » .

Також важливо підтримувати інших . психотерапевти з США вивели щоденну норму обіймів. Вони зазначили, що для хорошого самопочуття необхідно обійнятися не менше восьми разів за добу! Мінімальна кількість обіймів у день — 4 рази, а для гарного самопочуття необхідно обійматися не менше восьми разів на добу.

Людям важливо відчувати, що їх чують, приймають, визнають їхні

почуття, розуміють складність їхньої ситуації, без оцінок, звинувачень та

очікувань. Але, знову-таки: щоб бути поряд із людиною в її ситуації – нам

треба мати сили на це. Не можна віддавати свою «кисневу маску» іншим, якщо сам не можеш дихати – спочатку подбайте про себе.

            Психологічними факторами розвитку резильєнтності є  такі правила :

1) «так буде не завжди». Це про віру. Війна також закінчиться, перемога буде. Проте тут важливо не встановлювати дати, адже ніхто не знає, коли саме.

2) «не все так погано». Це про надію. Так, є безліч жахливих подій. Проте є й ті, за які можна триматися, щоб іти далі.

3) «Я люблю себе», а, отже, не кажу собі: «Все погано – і я сам поганий, тому що не зробив…». Натомість ми маємо говорити собі: «Так, мені болить. І іншим болить. Але я роблю все, що можу в цій ситуації».

І здавалося б, під час війни жарти недоречні. Проте гумор зараз дуже важливий, він дійсно допомагає вистояти.

Ми маємо прийняти, що наш світ змінився. І навіть після нашої перемоги

все буде дещо по-іншому.

4 ) Добрі стосунки в колективі почуття узгодженості життя і професійної діяльності, перевага позитивних емоцій, життєстійкість, висока адекватна самооцінка, оптимізм, наявність соціальної підтримки та спроможність звертатись за підтримкою до інших, когнітивна гнучкість, висока духовність особистості.

Викладачам закладів освіти завжди складно адаптуватися до змін, а коли вони настільки кардинальні та болючі – особливо. Проте пам’ятайте «Якщо ти не можеш вплинути на ситуацію, то зміни своє ставлення до неї…»

Що стосовно нашої професії то надо зазначити , що ми виховуємо нове сучасне покоління , яке набагато бистрійше адаптується до нових  нажаль складних умов життя . Сучасний педагог – не лише «урокодавець», а й наставник, тьютор, дослідник, що працює в інклюзивному просторі з дітьми цифрового покоління. Вчитель нового покоління має вільно орієнтуватися у складному та насиченому інформаційному просторі, оскільки в сучасному світі постійно збільшується обсяг інформації, що впливає на свідомість як студентів та й  педагога. Тому ми знаходимось в постійному стресі ,який негативно впливе на нас.

                                      Висновок .

  рекомендую -пройти курси або вебінари по вдосконаленню свого психічного здоров’я;

-особисті невдачі сприймати як великий досвід ;

-хвалити себе та студентів  за зусилля, наполегливість та старання, а не лише за результат.