РЕЗУЛЬТАТИ – ЦЕ ВАЖЛИВО !

                                       РЕЗУЛЬТАТИ – ЦЕ ВАЖЛИВО !

           По - різному складається учительська доля: хтось усе життя працює в одній школі, на одному місці, і навчальний заклад, і місто своє знає досконало. Комусь випадає поїздити по білому світу, змінювати місце проживання й місце роботи, приживатися в новому колективі, вивчати дітей, знайомитися, здружуватися з колегами, жити й працювати, пізнавати батьків, учнів, а потім і дітей своїх же випускників. Ніби й звикаєш до роботи зі старшокласниками, але ось несподівано у житті твоєму зявляються такі собі невеличкі хлопчики й дівчатка, які тільки – но випурхнули з початкової школи – і вже допитливими й розумними оченятами дивляться на тебе, ніби запитують: « І чим же Ви сьогодні здивуєте нас? Що розповісте? Чого навчите? А цікаво буде?» По – різному складається учительська доля… Ось і в моєму житті  відбулися зміни: найстарші учні – шестикласники, невгамовні, непосидючі, надзвичайно активні, усі дуже різні. Політ фантазії величезний, бажань багато, висловити думку хоче кожен – і негайно! Найчастіше це буває усно, іноді – у письмовій формі. Як відомо, для цього потрібно більше вміння й наполегливості, терпіння й старанності. А ще треба вміти міркувати, логічно мислити й правильно, грамотно висловлювати власну думку. Цьому навчаю своїх непосидючих, невгамовних учнів на уроках української мови та літератури. А вони ж зовсім не схожі на тих, що вже були, вони - зовсім інші! І все ж приємно, що мої школярі мають саме такі якості, адже бажані результати праці приносять радість і задоволення всім, тільки потрібно дуже любити те, чим займаєшся, що робиш і до чого прагнеш…

Зимові фантазії

З приходом зими в природі все змінилося: білосніжною ковдрою вкрилася земля. Тиша… Тільки чути, як шепоче вітер, розповідаючи засніженим  деревам свої морозні зимові казки.

Зима- чудова пора року. Вона зовсім не сумна й сувора, як це здається на перший погляд,  а весела й захоплююча. Узимку дітвора полюбляє бавитись у сніжки, ліпити сніговика Добряка, заповзято кататися на санчатах з ковзанки, крутити піруети на ковзанах, прокладати шлях по заметеному снігом лісу на лижах.

Узимку всі люди відзначають головні свята року. Ой, скільки ж справ у дітлахів: прикрасити ялинку різнокольоровими вогниками та яскравими кульками, дочекатися Святого Миколая та дідуся Мороза, привітати сусідів і родичів колядками та щедрівками, пригостити святою вечерею хрещеного і хрещену...

 А як щодо подорожей? Зимові курорти в Україні просто заворожують !

Я дуже люблю гори. Цього літа я мала змогу милуватися природою найвищої точки Українських Карпат - Говерли. Для мене це було дивовижно та захоплююче.  Карпати красиві будь-якої пори, але Карпати взимку - особливо прекрасні. Усі шанувальники гірськолижного туризму обирають зимовий відпочинок у Карпатах, і це насправді чудова нагода гарно провести час. Я мрію побувати в зимових Карпатах, відчути морозний дух багаторічних  ялин, покататися на лижах, санчатах, сноуборді чи навіть на снігоході. Уявляю, як мчусь із засніженої гори на сноутюбі на чималій швидкості, повз мене пролітають мої друзі – нам весело, навколо лунає дитячий сміх та радощі. Мрію піднятися високо-високо в гори за допомогою снігових ракет, які дають можливість рухатися по дуже глибокому снігу.

А як було б добре подорожувати на канатній дорозі!  З висоти підйомника можна насолоджуватися дивовижними краєвидами зимових Карпат, які мають напрочуд казковий вигляд.

Санний потяг – ще одна моя мрія, це вже класика зимових розваг, але, як і все хороше , ніколи не набридає! Щільно загорнуті в теплі ковдри учасники їдуть на зручних санях. Увечері атмосферу доповнює блиск факела. Екскурсія, як правило, закінчується багаттям і запіканням ковбасок. Траси для санних потягів вибирають дуже старанно й прокладають через мальовничі карпатські долини. Маю величезне бажання, щоб мої мрії рано чи пізно здійснилися і я змогла відчути ті емоції, які так чітко уявляю…                                                                                                                                                                                                       

                                                                                     Зінченко Варвара

                                                          Краса весни

Нещодавно на вулиці стояли кучугури снігу, дув холодний вітер, а дерева були голими. А тепер уже все зелено, цвіте й пахне. Це так непомітно відбувається! Ще вчора листочки й травичка були зовсім маленькі, а вже сьогодні через густе листя - не розгледіти нічого з вікна.

Я дивлюся у вікно. На вулиці вже справжня весна. Повітря стало теплим, лагідним. Яскраво світить сонечко. Погода чудова! Земля вкрита молодою травичкою, а на деревах проклюнулося зелененьке листя. На квітниках під вікном буяють весняні квіти. Найбільше мені подобаються своїми яскравими барвами тюльпани.

Стільки дивного можна роздивитися довкола: галявину з жовтими кульбабками, божу корівку на смарагдовій травинці, чарівну веселку після весняного дощику. Навіть він радує навесні! Так приємно чути гучний гуркіт грому й засинати під колискову пісеньку дощу!

Весна, на мою думку, найживіша з усіх пір року. Адже саме з її приходом прокидаються звірі, птаство, усе навколо оживає, і ніби заново починається життя. Розходяться на небі хмари,  воно стає блакитним і таким милим! Можна лягти на першу травичку і, дивлячись у небо, помріяти. Стає радісно на душі, ніби заново народжуєшся. Природа вбирається в яскраві весняні шати й кольори.

Як здорово прокидатися вранці під спів птахів! Вийти на вулицю і вдихнути аромат теплого вітерцю! Як чудово пахне весною! Навіть люди стають добрішими та частіше посміхаються. Привіт, веснонько! Я тобі надзвичайно рада!  

                                                                                         Говорун Анна                                                                  

                                    Справжня дружба

На перший погляд,  справжніх друзів багато, але це не так. Кажуть, що  справжні друзі пізнаються в біді. Вони ніколи не покинуть і не зрадять.

Але справжня  дружба перевіряється не лише бідою, а й повсякденними справами. Друг не дасть списати складне завдання, а допоможе розібратися в ньому. Він допоможе у чергуванні, коли ти поспішаєш на гурток. Справжній друг не заздрить твоїм успіхам, а говорить прямо про власні й твої недоліки.

Ось за це й цінують справжню дружбу.  Тож коли хочеш мати справжнього дуга, сам будь ним.

                                     Улюблені заняття

У мене є декілька улюблених занять. А найкраще вибрати складно.

Я дуже люблю мистецтво, тому займаюся музикою і танцями п’ять днів на тиждень . Щодня, навіть  у вихідні,  відвідую уроки в музичній школі та заняття в танцювальних колективах «Жарт», «Сувенір» та «Карнавал».  У своїх захопленнях я маю гарні успіхи. Це десять медалей із турнірів зі спортивно-бальних танцям, три медалі за перемоги у фестивалях з хореографії. Зараз я готуюся до конкурсу на краще виконання фортепіанного етюду.

Заняття музикою та танцями дарують мені багато позитивних емоцій, вчать розуміти прекрасне.

                                       Цікаве навколо нас

   Щоб дізнаватися більше про рідну землю, не обов’язково їхати далеко. А я дуже люблю подорожувати.

   На осінніх канікулах я з родиною відвідала цікаві місця міста Тростянця. Ми розраховували на пречудову погоду, але в день подорожі несподівано  пішов дощ. Негода не стала нам на заваді.

   У цьому невеликому містечку ми відвідали краєзнавчий музей, де привітний екскурсовод познайомив нас з історією Тростянеччини. Потім ми завітали до прекрасного палацу Голіцина. З балкону другого поверху відкривався чудовий вид на парк. Найбільшу цікавість у мене викликав музей шоколаду. Уже з порогу відчулися приємні аромати цукерок і кави. Цікаві експонати, кімната шоколаду «Мілка» , «Корона» залишили в мене незабутнє враження.

  Ось так один із звичайних осінніх днів став для мене найцікавішим та незабутнім. Дуже хочеться, щоб їх, днів таких, у житті кожного було якнайбільше, тоді й життя наше стане  не одноманітним, а яскравим, цікавим, схожим на казку, а хто ж не любить казок?                                                                   

                                                                             Лобовньова  Софійка

Україна – моя доля!

       Народилася я українкою і безмежно цим пишаюсь. Адже Україна – дивовижна країна. Я – ще маленька дівчинка, але вже твердо вирішила для себе, що все життя присвячу тому, щоб прославити мій рідний край. Нізащо в житті я не переїду жити до іншої країни, тому що весь цей час моє серденько буде тужити за Батьківщиною. 

         Україна подарувала світові геніальних письменників, поетів, художників, музикантів, архітекторів, учених та філософів. Також чудова  природа України ніби зачаровує кожного. Особисто я дуже люблю милуватися безмежним полем соняшників, мені хочеться залишитися там назавжди й кожного дня спостерігати за сходом та заходом сонця, цього прекрасного світила.

         Мудрий Тарас Григорович Шевченко писав про тяжку долю рідного народу - українців. Його ніколи не покидало почуття патріотизму, він розповідав усе зі справжньою вірою в серці. Усю любов він майстерно перекладав у зворушливі  рядки поезії …І сьогодні кращі представники молоді України читають твори Тараса Шевченка, а такими є ми всі, успадковуємо його талант, щоб бути справжніми патріотами своєї Батьківщини.

         Зараз для нас настали тяжкі часи, але ж кожна країна, кожний народ  через таке проходить: війна, смерть,  розлука, загроза… Тому я все ж таки сподіваюся на покращення стану в України, вірю: він буде! Я намагаюся робити все, що в моїх силах, наприклад, написала листа захиснику Вітчизни, беру участь в акціях, щоденно слідкую за новинами, щоб бути в курсі справ…

          Раніше всі люди тихенько любили свою Україну, десь там, у глибині власного серця. І злії люди, підступні, цим скористалися. Вони вирішили, що ми без всіляких воєн віддамо їм нашу землю. Але ж не на тих напали! Люди всі разом стали горою за свою рідну країну! Сьогодні ми готові захищатися до останнього, і нехай це всі зарубають собі на носі. З гордістю скажу: «Моя країна не впаде на коліна! Україна – вільна країна!»

                                                                                       Ритікова Олеся