Результати Версальської конференції

18 січня 1919 – 21 січня 1920р. – Паризька мирна конференція(27 країн)

Версальський мирний договір — підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні (США, Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Бельгією тощо) з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого. З іншими центральними державами, які воювали на стороні Німецької імперії у Першій світовій війні були підписані окремі договори. Хоча перемир'я, підписане 11 листопада 1918 року, фактично закінчило бойові дії, знадобилося шість місяців переговорів на Паризькій мирній конференції щодо укладання мирного договору. Договір був зареєстрований у секретаріаті Ліги Націй 21 жовтня 1919 року, і надрукований в Treaty Series.

28 червня 1919 р. – Версальський договір з Німеччиною

Версальський договір Територіальні обмеження Німеччина поступалася територіями на користь п’яти сусідніх країн, до того ж її було розчленовано на дві частини. Три міста з територією навколо них (Данциґ, Саар, Мемель) підлягали управлінню Ліги Націй, у майбутньому населення цих регіонів мало право висловити шляхом плебісциту своє бажання  щодо приєднання до Німеччини чи навпаки. Вугільні шахти Саару передавалися Франції на 15 років. Східна Пруссія відокремлювалася від Німеччини «польським коридором».  Усі заморські німецькі колонії відходили під мандат Ліги Націй (в основному цим мандатом скористалася Велика Британія).  Німеччина втратила усі землі, захоплені на Сході внаслідок поразки Росії. Деякі з них (Україна, Білорусія) Росія повернула собі, а інші постали як незалежні держави — Польща, Естонія, Латвія, Литва. 

Версальський договір Військові та політичні обмеження  Збройні сили було скорочено:  • чисельність війська не могла перевищувати 100 тис. чоловік;  • дозволялося мати не більше шести «кишенькових» крейсерів;  • заборонялося мати підводний флот та військову авіацію;  • накладалася заборона на важку артилерію й танки;  • термін служби солдатів встановлювався у 12 років, а офіцерів — 25.  Західна частина країни вздовж обох берегів Рейну перетворювалася на зону, вільну від зброї, — підлягала демілітаризації. Зона простягалася на захід до кордонів Франції і на 50 км на схід від правого берегу Рейну. До того ж у зону на захід від Рейну на 15 років вводилися війська переможців. Заборонялося об’єднання Німеччини з Австрією (аншлюс) з метою утворення єдиної Німецької держави.  Німеччина проголошувалася єдиним винуватцем війни.  Накладалися великі репарації (в основному на користь Франції), суму яких згодом мала визначити спеціальна комісія. 

Версальський договір фінансово-економічні обмеження Німеччина повинна була передати союзникам золото і коштовності, які вона отримала в ході війни від інших держав (у тому числі від Росії).  Державам-переможцям Німеччина повинна була сплачувати значну суму репарацій. Не вдалося встановити суму репарацій. Лише у 1921 р. на Лондонській конференції вона була встановлена в сумі 132 млрд золотих марок. Франція мала отримати 52 %, Велика Британія — 22 %, Італія — 10 % загальної суми.  Репарації – це повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державоюРепарації – це повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу. Контрибуції – це примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, що зазнала поразки у війні, державам-переможницям; примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які проводять окупаційні війська на свою користь.

Наслідки Умови Версальського мирного договору традиційно вважаються виключно принизливими та жорстокими стосовно Німеччини. Саме вони спричинили крайню соціальну нестабільність всередині країни (після початку світової економічної кризи в 1929 році), виникнення ультраправих сил й приходу до влади нацистів (у 1933 році). Проте жорсткі обмеження, накладені на Німеччину, належним чином не контролювалися європейськими державами або ж порушення їх навмисно спускалися Німеччині з рук, у тому числі: Ремілітаризація Рейнської області, аншлюс Австрійської республіки, відторгнення Судетської області Чехословацької республіки і подальша окупація Чехії й Моравії. «Підписання мирного договору в Дзеркальній галереї»  (Вільям Орпен, Імперський воєнний музей)

14 лютого 1919 р. – утворено Лігу Націй(1919-1946)

10 вересня 1919р. – Сен-Жерменський договір з Австрією

4 червня 1920р. – Тріанонський договір з Угорщиною Репарації; Втрата територій на користь сусідніх держав Обмеження війська до 33тис.

27 листопада 1919 – Нейїський договір з Болгарією Репарації Втрата територій на користь Румунії, КСХС та Греції. Обмеження армії до 20тис.

10 серпня 1920р. – Севрський договір з Туреччиною

Умови договору склали на Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр. Договір набув чинності 10 січня 1920р., після ратифікації його Німеччиною і чотирма головними союзними державами — Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія і Японською імперією. США, Хіджаз і Еквадор підписали Версальський мирний договір, але відмовилися його ратифікувати. Сенат США відмовився від ратифікації через небажання республіканської більшості в Сенаті на чолі з Генрі Каботом Лоджем зв'язувати себе участю в Лізі Націй, статут якої був складовою частиною Версальського договору, оскільки в Лізі Націй переважав вплив Великої Британії і Французької республіки. У серпні 1921 року США уклали з Німеччиною особливий договір, майже ідентичний Версальському, але який не містив статей про Лігу Націй.