РМ Письмовий твір- опис памятки культури на основі власних спостережень

Cалій З.О. вчитель української мови та літератури ХЗОШ №10

форма навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвивальною, виховною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання в школі та є високоефективною.

поліфункціональне, багатоаспектне явище в навчально-виховному процесі; відображення поєднання традиційності та новацій; засіб установлення суб'єктно-суб'єктних стосунків учителя й учнів

1.Наочності 2.Емоційності 3.Міцності 4. Свідомості й активності 5. Науковості 6. Виховання 7. Індивідуалізації 8. Доступності 9. Систематичності та послідовності 10.Колективності 11.Проблемності

відповідність навчального матеріалу з української мови та літератури вимогам науковості, оптимальності, єдності навчання й виховання, зв’язку з життям; реалізація комплексної мети уроку: навчальної, виховної та розвивальної; урахування вікових особливостей учнів та їх пізнавальних можливостей, інтересів і запитів; реалізація інноваційних технологій сучасного уроку;

інтегральність уроку (використання міжпредметних зв’язків); цілеспрямованість і копітка робота над пізнавальними завданнями й запитаннями, що виникають у результаті створення проблемних ситуацій; практична спрямованість уроку – всебічний мовленнєвий розвиток учнів

- відповідне теоретичне підґрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку; - за умови належного наукового рівня забезпечувати оптимальність змісту уроку; - місткість, але не перевантаження (порушення цієї умови призводить до механічного запам’ятовування матеріалу, послаблення інтересу); - урізноманітнення видів робіт, методів і прийомів, організаційних форм уроку, широке поєднання індивідуальних, групових і фронтальних форм роботи;

- добір суб’єктивно значущих для учнів інформації, текстів художніх творів і різноманітних мовленнєвих зразків для наслідування; - забезпечення інтенсивної мовленнєвої практики учнів, цілеспрямованої та систематичної роботи над розвитком мовлення; - постійна активізація учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвиток їхньої самостійності та ініціативності;

- урахування навчально-виховних можливостей уроку, сприяння змісту вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня; - виховання в учнів стійкого інтересу до мови та літератури; - постійне збудження позитивного емоційного ставлення до навчання, стимулювання інтелекту й естетичних потреб школярів; - висока педагогічна культура вчителя-словесника, його постійне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.

урок засвоєння нових знань; урок формування й удосконалення вмiнь і навичок; урок закрiплення знань, умiнь і навичок; урок систематизації й узагальнення знань; урок перевірки й коригування знань, умiнь і навичок; комбiнований урок.

Мета: оволодiння учнями новими навичками, матерiалом та новими способами дiяльностi. Структура Органiзацiйний момент. Пiдготовка до сприйнятгя матерiалу або актуалiзацiя опорних знань, умiнь, уявлень та життєвого досвiду. Мотивацiя навчальної дiяльностi. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Вивчення нового матерiалу (первинне засвоєння). Осмислення нових знань, умiнь. Закрiплення, систематизацiя та узагальнення. Контрольно-коригувальний етап. Пiдбиття пiдсумкiв уроку. Iнструктаж щодо виконання домашнього завдання.

Мета: закрiплення й усвiдомлення ранiше засвоєного матерiалу (знань, умiнь, навичок) i формування нових навичок та вмiнь. Структура Органiзацiйний момент. Актуалiзацiя опорних знань та їх коригування. Повiдомлення теми й мети. Мотивацiя навчальної дiяльностi. Вступнi вправи (можуть поєднуватись iз поглибленням або вивченням невеликих порцiй нового матерiалу та ознайомленням з правилами, алгоритмами виконання певних дiй). Пробнi та тренувальнi вправи (використання вивченого в стандартних умовах). Творчi вправи. Пiдсумки уроку. Домашнє завдання.

Мета: повторення та закрiплення, уточнення та поглиблення попередньо засвоєних знань, умiнь i навичок. Структура Повiдомлення теми, мети уроку. Мотивацiя навчальної дiяльностi. Повторення основних понять теми. Повторення основних закономiрностей, правил теми. Виконання практичних завдань на повторення й закрiплення основних умiнь i навичок. Пiдсумки уроку. Домашнє завдання.

Мета: встановлення рiвня оволодiння учнями основними теоретичними знаннями, повторення, бiльш глибоке осмислення навчального матерiалу, приведення його до певної системи. Структура Повiдомлення теми й мети уроку. Мотивацiя навчальної дiяльностi. Відтворення та коригування опорних знань. Узагальнення та систематизацiя понять. Засвоєння провiдних iдей i теорiй на основi широкої систематизацiї. Домашнє завдання.

Мета: перевiрка якостi та мiцностi засвоєного матерiалу, сформованостi умiнь i навичок; внесення коректив. Структура Повiдомлення теми та мети уроку. Мотивацiя навчальноi дiяльностi. Перевiрка знання фактичного матерiалу та основних понять. Перевiрка глибини усвiдомлення знань. Використання знань у стандартних умовах. Використання знань у змiнених умовах. Збiр виконаних завдань (їх перевiрка, оцiнювання, аналiз, як правило, виконуються до наступного уроку). Пiдсумки уроку. Домашнє завдання.

Мета: перевiрка якостi раніше засвоєного матерiалу й оволодіння новими знаннями, уміннями й навичками. Структура: 1. Організація учнів. 2. Перевірка домашнього завдання. 3. Повторення вивченого матеріалу (фронтальні бесіди; індивідуальне усне опитування чи невелика письмова робота з тестовими завданнями). 4. Мотивація навчальної діяльності. 5. Повідомлення теми, мети уроку. 6. Вивчення нового матеріалу. 7. Самостійна робота учнів. 8. Осмислення, узагальнення й систематизація знань. 9. Підсумок уроку, повідомлення домашнього завдання й інструктаж до нього.

На тенденцію зниження інтересу учнів до занять масова практика відреагувала нестандартними уроками – імпровізованими навчальними заняттями, що мають нетрадиційну структуру. Найпоширенішими є урок-дослідження, урок-аукціон, урок-ділова гра, урок-змагання, урок-КВК, урок-калейдоскоп, урок з використанням ІКТ, урок творчості, урок-екскурсія тощо.

Тема уроку являє собою формулювання частини програми або відповідного параграфа підручника. Темою уроку може бути спеціально сформоване вміння, контрольна робота, її аналіз (робота над помилками). Так, наприклад, у 7 класі під час вивчення теми «Прийменник» конкретно формулюється тема одного з уроків: «Написання похідних прийменників разом, окремо й через дефіс». У цій темі ми бачимо спеціально сформоване вміння – правопис різних прийменників.

Мета уроку складається з трьох компонентів: навчальна (дидактична), розвивальна й виховна. Навчальну мету уроку необхідно формулювати таким чином, щоб із неї однозначно витікало, якими конкретними знаннями, уміннями й навичками мають оволодіти учні на уроці. У навчальній меті уроку української мови повинні знайти відображення дві частини – мовна й мовленнєва.

Розвивальна мета уроку повинна бути спрямована на формування вміння аналізувати навчальний матеріал, порівнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, діяти за аналогією тощо. Якщо вивчається новий матеріал, то формуються конкретні навчальна й розвивальна цілі. Наприклад, при вивченні в 6 класі теми «Поділ іменників на відміни» визначається така мета: ознайомити учнів із системою словозміни іменників, принципами поділу на відміни та групи, формування вмінь визначати відміни іменників, аналізувати визначальні особливості іменників тієї чи іншої відміни в тексті.

Виховна мета уроку має ширші й більш загальні завдання: розвиток мовної особистості учня, його духовне зростання; активне становлення й самореалізацію особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Тема уроку. «Види обставин. Порівняльний зворот» Тип уроку: урок формування й удосконалення вмінь і навичок. 1. Чого навчати? Навчальна (дидактична) мета передбачає конкретизацію того розділу програми, у якому вказується, що учень повинен знати й що – вміти. Формулювання мети може передбачати: формування, поглиблення, удосконалення, розширення, закріплення знань і вмінь, а саме: застосовувати на практиці знання про обставину як другорядний член речення й порівняльний зворот; розуміти роль порівняльного звороту в текстах різної стильової належності; уміти визначати види обставин.

3. Що розвивати? Розвивальна мета уроку передбачає розвиток лінгвістичного мислення (уміння відображати мовні факти та явища, установлювати зв’язки між ними), розвиток мовлення школярів, розвиток уміння аналізувати, порівнювати (під час виконання практичних робіт) тощо: пунктуаційні вміння виділяти порівняльні звороти комами на письмі; навички правильно використовувати різні види обставин як в усному, так і в писемному мовленні.

3. Що виховувати? Виховна мета визначається залежно від теми уроку й передбачає застосування різних методичних прийомів для її реалізації: аналітичний підхід до розгляду мовних явищ; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу сприяти осмисленню основних цінностей людини.

1.С.Чавдаров. В.Масальський, Є.Дмитровський методами навчання мови називають взаємозв'язані способи роботи вчителя й учнів, за допомогою яких здійснюються завдання навчального процесу. 2.В.Онищук уважає, що методи навчання становлять систему взаємопов'язаних видів діяльності вчителя й учнів і прийомів викладання й учіння, а кожний прийом – систему дій та операцій учителя й учнів, які визначаються раціональною послідовністю й цілеспрямованістю. 3. Л.Федоренко : методи навчання мови — це способи роботи вчителя й залежні від них способи роботи учнів з відібраним для вивчення мовним матеріалом. 4. На думку І.Олійника, методи навчання мови — це об'єднана в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямована на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів. 5. О.Біляєв зазначає, що методи навчання мови об'єднують в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямовану на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів.

пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний; репродуктивний; проблемний виклад; частково-пошуковий, або евристичний; - дослідницький.

усний виклад учителем матеріалу (розповідь, пояснення); бесіда вчителя з учнями; спостереження учнів над мовою; робота з підручником; метод вправ.

Методи навчання мови за О.Текучовим: слово вчителя; 2) бесіда; 3) аналіз мови (спостереження за мовою, граматичний розбір); 4) вправи; 5) використання наочних посібників (схем, таблиць); 6) робота з навчальною книгою; 7) екскурсія. Л.Федоренко визначає три групи методів : 1) методи теоретичного вивчення мови (бесіда, повідомлення, робота з підручником); 2) методи теоретико-практичного вивчення мови й мовлення (до них відносяться спостереження, розбір, диктант; реконструювання, конструювання); 3) практичні (робота з текстом для запам'ятовування традиції використання мовних одиниць у мовленні й для розвитку мовлення) — це перекази, твори.

імітаційний метод (метод наслідування) пов’язаний із продукуванням сприйняття на слух мовленнєвих одиниць чи фрагментів мовлення. Найбільш типовими та поширеними прийомами цього методу є наслідування зразка. Позитивною якістю імітації є легкість, доступність і простота. оперативно-конструктивний метод Суть полягає в усному чи письмовому відтворенні мовних і мовленнєвих одиниць у поєднанні з аналітичними й конструктивними діями. Головна мета цього методу – розвиток частково-мовленнєвих (передмовленнєвих) умінь з переходом їх у навички, удосконалення диференційних механізмів мовлення (еквівалентних замін, пам'яті тощо). комунікативно-творчий метод спрямований на формування вмінь самостійно продукувати комунікативні одиниці від речення до зв'язного висловлювання. Головною функцією цього методу є розвиток мовленнєво-комунікативних умінь і навичок. Він функціонує за умови, якщо продукування відбувається з метою мовленнєвого тренування. Комунікативно-творчий метод знаходить вияв у вправах творчого характеру.

Методи навчання При якому змісті матеріалу доцільно застосовувати? При розв’язанні яких завдань ефективні? Для яких учнів дають найкращий результат? Які можливості повинен мати вчитель? Словесні Матеріал теоретико-інформаційного змісту Формування знань теоретичного та практичного характеру Готових до сприймання вербальної інформації Такі, якими володіє краще, ніж іншими Наочні Який може бути поданий у наочному вигляді Розвиток уваги, спостережливості, уміння аналізувати Для учнів із чуттєво-образним мисленням Може знайти й самостійно виготовити наочність Практичні Коли зміст передбачає вміння застосовувати на практиці Розвиток практичних умінь і навичок, збагачення досвіду Готових до виконання практичних завдань Наявність приладів, посібників для учнів Репродуктивні Занадто простий чи дуже складний Формування базових знань, умінь і навичок Не готових до проблемного навчання Не має часу на застосування інших методів Проблемно-пошукові Зміст середнього рівня складності Розвиток мислення, дослідницьких умінь, творчого підходу до справи Тих, які володіють необхідними вміннями Володіє методикою проблемного навчання, має час

Метод створюється тільки системою прийомів і ґрунтується на логіці процесу навчання. Особливість кожного методу створюють домінуючі в ньому прийоми, бо вони є засобами його реалізації. Прийоми здатні включатися в різні методи навчання.

Наприклад, дати учням поняття про самостійні й службові частини мови можна й методом розповіді, і пояснення або бесіди вчителя з учнями, але в кожному випадку необхідно застосовувати такі прийоми, як повторення трьох основних критеріїв визначення частин мови: • узагальнене значення; • які граматичні форми властиві кожному зі слів як частині мови; • синтаксична роль.

Специфічні прийоми навчання української мови зумовлені змістом теми, наприклад, різними видами розбору (фонетичного, лексичного, морфемного, словотворчого, морфологічного, синтаксичного, стилістичного)

Відомі прийоми графічного розбору, розбору-міркування; заміна, поширення, перестановка мовних одиниць; моделювання структури речення, словосполучення, конструювання словосполучень, речень певного типу, заміна мовних одиниць співвідносними, лінгвістичний і стилістичний експерименти, алгоритмізація (може використовуватися при вивченні майже всіх розділів курсу мови).

На уроці української мови в 5 класі застосовуємо алгоритмічну таблицю для характеристики голосних звуків, їх вимови. Учні пригадують вимову [е], [и], виконують ряд таких розумових операцій: 1. Правильно прочитайте слова весело, вилитий. Визначте в них наголоси. 2. Як вимовляються звуки під наголосом? 3. Чому ненаголошені вимовляються нечітко? 4. Доберіть перевірні слова (веселий, лити). 5. Які звуки чуємо під наголосом в аналізованих словах? Пишіть у слові весело – е, у слові вилитий – и.

Корисним під час вивчення будови слова у 5 класі або при повторенні цього матеріалу в старших класах буде застосування прийому змішаного аналізу – фонетико-морфемного. Наприклад, у словах мрія, діяти звук [й] входить до складу кореня (мрі[й]-[а], ді[й]-[а]-ти), а в словах читають, співають – до закінчення (чит-а-[й][у]ть, спів-а-[й][у]ть).

Озаголовлення тексту, членування тексту, складання плану, визначення основної думки тексту, побудова тексту певного стилю, відтворення деформованого тексту, композиційне оформлення текстів різних типів мовлення тощо.

МИСЛИТЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАННЯ МОВИ РОБОТИ З ТЕКСТОМ -  аналіз; синтез; порівняння; зіставлення; узагальнення; абстрагування; класифікація; диференціація; алгоритмізація.    - мовний розбір; заміна, поширення, перестановка мовних одиниць; моделювання структури речення, словосполучення; побудова різних типів синтаксичних конструкцій; заміна мовних одиниць співвідносними; лінгвістичний експеримент. - виразне читання; добір заголовка; визначення головної думки; членування тексту на мікротеми; складання плану, тез, конспекту; побудова тексту певного стилю; складання питань для обговорення прочитаного.

Уживання великої літери: Рада Економічної Взаємодопомоги, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Організація Об’єднаних Націй, Національна Спілка письменників України… На таких таблицях повинно бути приблизно 10 – 20 слів чи словосполучень. Виходячи з потреб вивчення чи повторення орфографічного матеріалу, їх треба міняти через 10 – 12 днів.

Грамзаписи – ефективні засоби правильної вимови, використовуються не тільки на уроках української мови під час вивчення фонетики, орфоепії, лексики, фразеології, морфології, синтаксису, але й на уроках української літератури, коли слід продемонструвати виразне читання художнього твору його автором чи професійним актором.

Організація класу, що характеризується зовнішньою та внутрішньою (психологічною) готовністю учнів до уроку, перевірка домашнього завдання, підготовка до нової теми, організація сприйняття й осмислення нової інформації чи форми діяльності, організація засвоєння інформації чи виконання пізнавальних завдань, творче застосування знань, умінь і навичок, узагальнення вивченого й уведення його в систему знань, умінь і навичок, засвоєних раніше, контроль за результатами навчальної діяльності та її оцінка, домашнє завдання й підведення підсумків уроку.

когнiтивнi (мета навчальної діяльності – пізнання об’єкта); креативнi (мета – створення усної чи письмової навчальної продукції); методи організації навчання (учень самостійно оцінює свій рівень знань чи відбувається взаємонавчання, взаємоконтроль).

Метод змістовного (смислового) бачення (наприклад: спрощення приголосних. Яка причина цього явища, його походження? Що відбувається зі звуком у слові при спрощенні? Чому відбувається саме це явище, а не інше?) Метод образного бачення – емоцiйно-образне дослідження об’єкта. Учні проговорюють, записують або малюють результати своїх досліджень. Наприклад, на що вказує суфікс -ен- у словах «гусеня», «цуценя», «вовченя», «лисеня»? (Висновок: уci подiбнi слова ми пишемо із суфiксом -ен-). Метод символічного бачення. Символ може виступати засобом спостереження та пізнання реальності, оскільки відтворює її в собі.

Метод фактів спрямований на пошук фактів. Наприклад, це факти, які підтверджують, що лексичний склад невпинно збагачується. Метод досліджень. Вибирається об’єкт досліджень: вірш, система правил із певної теми, літера (ґ), звук. Пропонується самостійно дослiдити об’єкт за планом: мета дослідження; план роботи; факти про об’єкт; досліди; нові факти; питання та проблеми, що виникли; версії відповідей; гіпотези; рефлексiйнi міркування; висновки. Метод конструювання понять. Актуалiзацiя уявлень школярів щодо виучуваного поняття; порівняння й обговорення уявлень учнів; добудова уявлень.

• Метод конструювання правил. Учні створюють, «відкривають» правила. Наприклад, «відкриття» правила про постановку розділових знаків при однорідних і неоднорідних означеннях. • Метод гіпотез. Учням пропонується сконструювати версію вiдповiдi на запитання. Різноплановий пiдхiд до конструювання гіпотез. Навчання робити найбільш повні й чітко сформульовані вiдповiдi, спираючись на логіку й інтуїцію. Наприклад: якщо в сучасній українській лiтературнiй мові з’явиться набагато більше, ніж 10 % іншомовних слів (або мова піде про кальки, жаргонізми, вульгаризми тощо), то ... .

Метод «Якби...». Наприклад: що б відбулося, якби зникли закінчення в усіх словах? Метод аглютинації. Учням пропонується поєднати непоєднувані якості, властивості тощо. Наприклад: опишіть, яким ви уявляєте гарячий сніг, обсяг пустоти, чорне світло. • Асоціативний кущ. Асоціації, аналогії сприяють запам’ятовуванню матеріалу та його успішному відтворенню. Наприклад, 5 клас. Тема «Написання слів іншомовного походження». Тлумачення слів «ін’єкція», «кар’єра»: Ін’єкція (лікарні, біль, хворий, голка, укол). Кар’єра (робота, успіх, слава, начальник, гроші).

Метод морфологічного аналізу (або метод багатовимірних матриць). В основі – принцип систематичного аналізу. У процесі розробки нової ідеї учням необхідно скласти матрицю, у якій слід розкрити повний перелік ознак (характеристики, процеси, критерії). Багатомірна матриця переноситься вчителем на дошку чи роздається дітям. Наприклад, на уроці розвитку мовлення в 6 класі за темою «Твір-опис природи за власним спостереження» (наступний слайд):

Небо безкрає глибоке прозоре блакитне похмуре Сонце чисте золоте яскраве життєсяйне вечірнє Повітря спокійне легке прозоре гаряче холодне Хмари прудкі ворухливі білі сірі димчасті Вітер приємний ласкавий свіжий прохолодний сильний

Три рівні домашнього завдання: І – обов’язковий мінімум: воно має бути цілком зрозумілим і під силу будь-якому учню. Тобто виконується за аналогією до тих завдань і вправ, які виконувались на уроці. ІІ – тренувальний: для учнів, які мають бажання добре знати предмет і без зайвих труднощів оволодіти програмовим матеріалом. ІІІ – творче завдання: звичайно виконується на добровільних засадах і стимулюється високою оцінкою й схваленням.

Продуктивність усіх етапів може знижуватися тому, що значно виріс обсяг знань, які вивчаються на уроці, переповненість класів, що ускладнює управління пізнавальними процесами, погіршилось ставлення школярів до навчання. У зв’язку з цим виникли й практикуються інші типи уроків, на яких учні займаються переважно яким-небудь одним видом діяльності (наступний слайд):

уроки засвоєння нових знань; формування нових умінь; узагальнення й систематизації знань, умінь; застосування знань, умінь на практиці; контролю й корекції знань.

Сьогодні вчитель вільно обирає структуру уроку. Йому не обов’язково дотримуватися формального поєднання й послідовності етапів уроку. Але при цьому педагог не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності.

У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів, форм і засобів навчання, необхідних для розв’язання поставлених навчальних завдань.

Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чи інших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.

«Урок - це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, ерудиції» (В.Сухомлинський).