робота на Конференцію "Пам'яткоохоронні традиції Слобожанщини"

 

 

Актуальні проблеми відродження культури Слобідської України

«Національний літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди»

 

Анотація. Виконане дослідження проблем діяльності традиційних музеїв України на прикладі Національного літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди створює підвалини для більш широкого дослідження проектування сучасного музею. Головним бажанням автора було показати мало досліджений матеріал стосовно ро­зуміння соціальної значущості музейної інституції в рамках життя держави.

Ключові слова: музей, держава, соціальна складова.

Аннотация. Проведенное исследование проблем деятельности традиционных му­зеев Украины на примере Национального литературно-мемориального музея Г.С.Сковороды создает фундамент для более широкого исследования проектирования современного музея. Основным желанием автора было показать мало исследован­ный материал, касающийся понимания социальной значимости музейной институции в рамках жизни государства.

Ключевые слова: музей, государство, социальная составляющая.

 

Annotation. A study of the problems of the traditional museums of Ukraine on the example of the National Literary and Memorial Museum of G.S. Skovoroda creates the foundation for a broader study of the design of a modern museum. The main desire of the author was to show the little researched material relating to the understanding of the social significance of the museum institution in the framework of  the life of the state .

Key words: museum, state, social component.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лише той Учитель,

хто живе так, як навчає.

Г.С.Сковорода

 

 На сучасному етапі спостерігаються значні зміни в

формах і методах музейної роботи, концептуальних засадах музейної

діяльності. Започаткування нових музейних закладів також потребує

окремого аналізу та узагальнення досвіду їхньої діяльності.

Історія розвитку музейної справи на Харківщині розпочинається з

колекціонування, яке відбувалося в стінах Харківського університету.

Саме університет з початку свого існування збирав у навчальних цілях

найрізноманітніші колекції художніх творів, історичних пам’яток,

природничих матеріалів, зразки фауни і флори. Сьогодні цією традицією

та історією пишаються не лише університет і Харків, але й Україна. Саме

цей напрямок діяльності університету дає можливість закріпити за

Харковом першість у започаткуванні й становленні музейної справи в

Україні.

 Національний літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди з 2004 року набув статусу Обласного комунального закладу «Літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди». Садиба Ковалівських входить до реєстру пам’яток історії національного значення культурної спадщини згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1761 від 27 грудня 2001 року. «Меморіальний комплекс філософа і поета Г. С. Сковороди» Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. № 928 внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як об’єкт культурної спадщини національного значення (охоронний № 200024-Н) [ 6, с.272].
 Ураховуючи діяльність Літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди з вивчення і популяризації наукової та творчої спадщини видатного українського філософа, просвітителя й письменника, а також особливу роль Музею у збереженні сковородинівських меморіальних місць, Указом Президента України № 570/2008 від 18 червня 2008 року музею було надано статус національного.
 Сьогодні обласний комунальний заклад «Національний літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди» активно проводить науково-методичну, експозиційну, просвітницьку та культурно-масову роботу. Щорічно на його базі  відбуваються Всеукраїнська наукова конференція, Харківські міжнародні філософські Сковородинівські читання, Студентські Сковородинівські читання, надаються консультації учасникам конкурсу-захисту наукових робіт Малої академії наук. Традиційно проходять на території музею й обласне свято «Сьогодні – Івана, завтра – Купала», з 2012 року започатковано проведення літературно-мистецького фестивалю «De Libertate». Молодь радо долучається до екологічних акцій «Збережемо вертоград Сковороди» та «Жива вода», відвідує творчі пленери, які дедалі частіше організовуються на території музею.

 Останні місяці свого життя Сковорода провів у слободі Пан-Іванівка в садибі свого доброго друга Андрія Ковалівського[2,с.4-6]. Тепер тут Національний літературно-меморіальний музей, в якому зберігаються унікальні експонати: годинник із дарчим написом Григорія Сковороди, скрипка, на якій він грав у будинку Якова Правицького в Бабаях, копії особистих посохів. Оригінали згоріли під час пожежі 1943 року в Харківському історичному музеї .У ньому є речі XVIIІ століття: картини, на яких зображено великого філософа, величезний писемний фонд, хоча зібрати все, що написано про Григорія Сковороду, надзвичайно складно, адже це щонайменше тисяч п’ять праць»...

 У будинку є меморіальна кімната — «спокійна келія», в якій Григорій Савич любив працювати. У квітні 1794 року саме з Пан-Іванівки Сковорода вирушає в село Хотєтово Білгородської області до свого учня і друга Ковалинського. У цей же час у Пан-Іванівці було написано єдиний прижиттєвий портрет філософа. Господар маєтку Андрій Ковалівський замовив портрет Сковороди харківському художнику Лук’янову.

 На місці поховання великого українського філософа, педагога, поета 18 століття Григорія Сковороди, що на території Національного літературно-меморіального музею у Сковородинівці під Харковом, нема хреста, тільки викарбуваний напис: "Світ ловив мене, але не спіймав" і дата: 1722-1794.  Учені намагаються розгадати суть цього послання. Одна теорія змінює іншу, але принадлива таємниця живе, даючи можливість новим поколінням заявити про себе як тлумачам філософської спадщини великого українця.

 Вагому роль у роботі з охорони, вивчення та збереження пам’яток відіграв Музей Слобідської України ім. ГС Сковороди. Ідея його заснування належала Харківському музейному товариству “Музей Слобожанщини”

[3, с. 37].

 3 грудня 2017-го виповнилося 295 років від дня народження філософа. Біля музею зібралися люди  із Харкова, Полтави, звідки родом герой дня, а також із півдня, заходу, центру країни. В основному - вчений люд, представники влади, сфери культури та туризму. Люди говорять про постать Сковороди як джерело натхнення, про те, що треба не тільки пишатися ним як надбанням української та світової історії, але й популяризувати його творчість.  Більшість дослідників спадщини Сковороди розглядають  його у контексті 18 століття, але ж він цілком міг бути нашим сучасником: жив би під Харковом або у будь-якому іншому місці, мандрував містами та селами, країнами та континентами, осягаючи закони життя...[ 4, с.17 ].

 Постать Г.Сковороди  - неосяжна.  Науковці вивчали і філософію Сковороди, і його поезію, і його богослов'я, і його зв'язок з античною культурою, і його місце в культурі бароко, і багато іншого. Але чим більше ми дізнаємося про Сковороду, тим більше у нас запитань, що потребують відповіді. І в цьому немає нічого дивного, особливо, якщо врахувати, що Сковорода - справжня емблема високої української культури...

Один із найбільш освічених людей свого часу.

 Ідею  створення музею в селі Пан-Іванівка під Харковом (тепер Сковородинівка) ще у лютому 1922 року висловив харків'янин, академік Дмитро Багалій. З різних причин музей відкрили за півстоліття: у 1972 році, до 250-річчя з дня народження Сковороди.

 Для відвідувачів відкрита меморіальна кімната, де жив і помер Сковорода. Тут відтворена обстановка того часу: старовинне бюро з безліччю шухлядок, рукописи, гусячі пера... За переказами, Сковорода сам викопав собі могилу. За день до смерті він сказав усім, що помре, переодягнувся в білі шати, а на ранок відійшов у інший світ.

 Григорія Сковороду традиційно пов’язують із полтавською землею — козацьким містечком Чорнухи, де він народився, з Києво-Могилянською академією, де він вчився, із древнім Переяславом, де молодий викладач спробував поламати ста­рі канони піїтики, із Санкт-Петербургом, де альт Сковорода співав у придвор­ній капелі, із селом Кавраєм на Черкащині, де поет заклав «Сад божественних пісень», і навіть із угорським містечком Токай, звідки жадібний до знань юнак робив неодноразові мандрівки до університетів Європи, У всіх цих місцях Григорій Сковорода сформувався як поет, музикант, філософ, педагог.  

 На території музею з'явилася символічна Алея прапорів низки країн-членів ЄС, де колись бував Сковорода. Вона ж зібрала представників сфери культури і туризму з Харківської та сусідньої Полтавської областей Слобожанщини на так звану стратегічну сесію, простіше кажучи, круглий стіл для обговорення підготовки до майбутнього у 2022 році 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди. Між іншим, майбутній генеральний план урочистостей, як вирішено, представлять на затвердження у Верховну Раду і Кабмін: свято буде проведене на міжнародному рівні, а це вимагає уваги влади і коштів. Як, утім, і відкриття нових туристичних маршрутів, присвячених Сковороді. Один із них, пішохідний, розроблений як бренд Сковороди співробітниками музею: протяжністю 250 км, цей піший тур починається в селі Чорнухи Полтавської області, де свого часу народився філософ, і закінчується у Сковородинівці, де він знайшов вічний спокій. Мета туру: пробудження історичної пам'яті про геніального філософа і поета.

У листопаді 2012 року учасники VII студентських Сковородинівських читань «Дух свободи всередину нас родить»: мудрість Григорія Сковороди у ХХІ столітті» висадили на території музею у Сковородинівці 290 дубів - з нагоди 290-річчя з дня народження філософа.

 Україна обрала шлях європейської та світової інтеграції, який зумовлює необхідність докорінних змін у політичному, економіч­ному, соціальному житті держави, потужне оновлення системи національної культури в руслі світових модернізаційних процесів. Сучасне суспільство орієнтується на новий тип гуманістично-інно­ваційної співпраці, конкурентність у європейському та світовому просторі, виховання покоління молоді, захищеного і мобільного на ринку праці, здатного робити особистісний духовно-світогляд­ний вибір. Сучасна культурологія використовує порівняльно-типологіч­ний метод підходу до діяльності у сфері культури, який враховує динаміку соціокультурних процесів. Специфіка суспільно-культур­них складових діяльності у контексті традиційного музею полягає в тому, що вони ламають встановлений порядок речей..              Сучасний музейний мистецький проект може бути виділеною части

ною со­ціально-культурної програми, її окремим напрямом або виступати як самостійна складова, направлена на вирішення соціально-куль­турних проблем. Новітній мистецький проект характеризується ці­леспрямованістю, цілісністю, обмеженістю в часі, комунікативніс­тю, новизною та адаптованістю. Культурна політика є провідним регулятором соціально-куль­турних процесів на державному, регіональному та місцевому рів­нях. Ефективність культурної політики визначається наявністю пріоритетів, що формуються з урахуванням ключових проблем со­ціокультурного життя, історико-культурних та геополітичних осо­бливостей регіонів країни, духовних явищ та процесів українського суспільства.

 Другу половину життя Сковорода  провів на Слобожанщині  в Харківській губернії. Між тим, сучасники Сковороди, жителі Харкова, містечок, сіл і хуторів Слобідської України вважали мандрівного просвітителя своїм земляком, бажаним гостем у кожній оселі — і в поміщицькій, і в селянській.

Традиційно вже у дев’ятий раз відбувся фестиваль «Сад пісень Сковороди». Основному заходу передувала урочиста частина – вшанування українського письменника і покладання квітів до погруддя Григорія Сковороди біля Бабаївського Палацу культури.

Видовищні урочистості чекали на гостей у Бабаївському лісі, адже саме тут видатний український поет, педагог, філософ Григорій Савич Сковорода, надихаючись мальовничими краєвидами ,створив 15 з 30 своїх видатних байок.

 14 вересня 2019 року безперервне дійство сучасного музичного фольклорного й поетичного мистецтва відбувалося на території знаменитої Сковородинівської криниці, а виступи народних професійних та аматорських вокальних колективів, гуртів, солістів, музикантів різних жанрів – від аутентичного співу до сучасної української естради очікували на гостей на території Грушевої галявини «Грушник».

Галявина перед сценою, де проходила мистецька програма, була заповнена глядачами, які тепло приймали виступи почесних гостей та артистів. Усі бажаючі могли оглянути художню виставку «Натхнення Слобожанщини» та роботи юних художників Харківського району, відвідати виставку-продаж різних видів декоративно-ужиткового мистецтва не лише Харківської області, а й інших областей України та сувенірної продукції, що пов’язана з життям та творчістю Григорія Савича Сковороди.

Творчість поета справила помітний вплив також на Тараса Шевченка. Тарас Григорович  добре знав сковородинські псальми, а також листи філософа, оприлюднені на сторінках «Украинского вестника». Зважмо й на те, що серед Шевченкових знайомих були Платон Лукашевич, син друга Сковороди Якима Лукашевича, та Олексій Капніст – син Василя Капніста. Тож навряд чи випадково христологічні ідеї Шевченкових «Неофітів» нагадують сковородинську “теологію хреста” , а усталену риторичну схему окреслення екзистенційного вибору: “того вабить те, того – те, а от мене втішає це”, – що на ній засновується похмурий філософічний початок комедії «Сон» (“У всякого своя доля…”), Шевченко, поза сумнівом, уперше надибав у псальмі «Всякому городу нрав і права». Інтерес до Сковороди не згасає навіть у другій половині ХІХ століття, коли в царині гуманістики першенство міцно обійняв доволі плаский позитивізм, обтяжений на Сході Європи “вибухом просвіченості” та суспільного радикалізму, а в Україні – ще й небаченим досі національним підупадом. Так, на початку 1860-х років Микола Костомаров завзято обороняв Сковороду від нігілістичних кпинів Всеволода Крестовського; перегодом з’являється трохи загадкова стаття про Сковороду в славетному Лярусовому словникові та перша згадка про нього як про “козака й дивовижного християнського філософа та поета” в американській пресі.

Харківщина — це край, який є визнаним родоначальником організації музейної справи в Україні. Сьогодні експозиційну спадщину Харківщини представляють краєзнавчі музеї в Ізюмі, Змієві, Барвінковому, Богодухові, Люботині, Краснограді, Золочеві, Первомайську, Лозовій, Валках, Балаклеї, Чугуєві й Куп'янську.

Етнографічним осередком Слобожанщини стали сільські музеї-заповідники Золочівського району, а саме Етнографічний музей "Українська Слобода" у Писарівці, де зібрано кращі зразки народної архітектури й побуту Слобідського краю, та Національний літературно-меморіальний музей видатного народного мислителя Григорія Сковороди у Сковородинівці. А прадавню історію Харківщини висвітлює історико-археологічний музей-заповідник "Верхній Салтів" у Верхньому Салтові, створений на місці залишків могутнього міста-фортеці епохи Руського каганату (УП—IX ст.), створеного аланами-русами й місцевим слов'янським населенням верхів'їв Сіверського Дінця й Дону.

Харків — це східноукраїнська музейна "столиця" України. Тут знаходяться Історичний музей, Художній музей і його філія — Музей народного мистецтва Слобожанщини, Художня галерея, Літературний музей, Музей природи Харківського Національного університету тощо.

Серце, учив Сковорода, - це інтимні мислі людини, переконання, почуття і зв’язані з ними прагнення, що визначають її діла і вчинки, її поведінку. Головне в людині – її серце. «Сердце есть корень и существо» людини. Воно як зерно в горісі. За Сковородою, сердечне задоволення, «веселість серця» є характерною ознакою щастя, до якого прагнуть люди. «Люди в жизни своей трудятся, мятутся, сокровиществуют, а для чего, то многие и сами не знают. Если рассудить, то всем человеческим затеям, сколько их там тысяч разных ни бывает, выйдет один конец – радость сердца». Отож, «щастя в серці, а «серце в любові». Тому актуальним є афоризм філософа-мислителя: «Коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю», адже любов – найголовніша потреба людського серця і один із головних чинників людського щастя.

Через філософські трактати, притчі, за допомогою усної розповіді Сковорода навчав тих, хто хотів навчатися. Він не дбав про славу імені своєму, про чини й маєтки – все це непотрібно було йому. Ішов туди, де його чекали, де потребували його мудрого слова, де був він бажаний, - і навчав: «Все минає, а любов зостається після всього». І «коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий».

Сковорода заявляв, що «весь світ спить, пора прокидатися!».

У сучасних умовах змінюється вектор зв’язків музею із соціумом: музей не тільки відбирає із навколишнього середовища артефакти, предмети, але й надає їм історичного та естетичного значення[5,с.265]. Відповідно музей, розширюючи своє середовище експозиціями, пам’ятками архітек­тури, що стають об’єктами показу, із звичайного просвітницького закладу перетворюється в особливу систему виробництва культурних цінностей. Музейна діяльність у ширшому вимірі – це суспільна діяльність із збереження та популяризації історико-культурної спадщини, має стати складовою частиною місцевих соціокультурних процесів[ 1, с.17].

Це зумовило означення нової функції музею, що полягає в освоєнні культурної спадщини, відтворенні культурно-історичного середовища, використанні культурного потенціалу минулого у сучасних культурних процесах.

“Наука – це організовані знання, мудрість – це організоване життя.”, – Іммануїл Кант.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.Вербицька П.В. Збірник наукових праць.Випуск 16(1-2014), р.І, с.17.

2.Іваньо І. В. Про Григорія Сковороду / І. В. Іваньо // Зоря. – 1967. – 19, 21, 24 жовтня.

3.Іваньо І. В. Філософія і людське щастя (до 175-річчя від дня смерті Г.С. Сковороди) /

4. Іваньо І. В // Наука і суспільство. – 1969. – №11. – . 17–19.

5.Музейна справа на Харківщині : становлення та розвиток : (наук.-

допоміж. покажч.) / Держ. закл. "Харк. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Ко-

роленка" ; [уклад. : Т. О. Сосновська, В. О. Ярошик]. – Х., 2009. – 265 с.

6.Чижевський Д.  Філософія Г. С. Сковороди / Дмитро Чижевський ; передм. Л. Ушкалова. – Харків : Прапор, 2004. – 272 с.