Робота з батьками, виставка на тему: "Обереги українського народу"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з батьками по патріотичному вихованню

на тему:

 

 

 

 

 

 

                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Михайлівський НВК «Загальноосвітня школа І ступеня –дитячий садок»

 

 

Мета: Залучити батьків до патріотичного виховання дітей,     

           сприяти тісній взаємодії школи і дому. Домовитись     

           про виставку вишивки на патріотичну тему;

           розвивати активність у дітей та їх батьків.

   Провести бесіду про важливість такого виховання і     

   спільної співпраці. Виховувати пошану до україн –

ських традицій, вишивки, оберегів.

 

 

 

 

Обладнання: Вишивка, підготована батьками і вчителем,  зображення             

        державних та народних символів  України,   

національний український одяг сучасний та

стародавній, деякі предмети вжитку, якими

        користувались українці у давні часи (ткацький верс –

тат, глиняні розписані тарілки, дерев`яні ложки, писанки, ляльки-мотанки).    

        Віршики про Україну, запис українських пісень,

        ноутбук, колонки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід виставки

І. Організаційна частина до виставки.

 

 1. Зустріч з батьками. Залучення їх до патріотичного виховання.

 

 2. Пояснення важливості такого виховання.

 

Діти, ми народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут народилися і живуть наші батьки, тут – корінь українського народу. Тому цю землю ми називаємо Батьківщиною. Любов до нашої неосяжної Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, до пам’яті про рідний поріг, стежки дитинства до народних звичаїв і традицій.

- Чи знаєте ви, звідки пішла назва нашої країни?

 

3. Послухайте легенду.

ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ

Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мити стала думати, яке ім’я дати своєму дитяті. Тут, звідки – невідомо, осяяна маревом, з’явилася в хаті чарівниця. Вона з тривогою і жалістю дивилася на немовля і сказала вдові: «Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре.» Дівчина росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї немає імені. І ось їй виповнилось 16 років. Задумала вона вирушити у білий світ, щоб знайти своє ім’я. мати ніяк

не хотіла розлучатися з донькою, але вона була невідступна і потайки вирушила в дорогу. Бідна вдова чекала день, другий, не витримала розлуки і пішла свою доньку шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте-жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі замилувалась нею. Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужою мовою. Це були війська хана Батия. Попереду їхав син хана. Раптом він побачив красуню-дівчину, зупинився і вигукнув: «Укра-юина», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав із собою. Мати, побачивши це, опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дитини. Раптом стало все чорне-чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжно- блакитні хмаринки. Лише курява здіймалась навкруги, і на полі стояла самотня вдова. Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті лишилося одне – Україна, Україна. Йшла… З очей падали сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростали квіти волошки. Мати йшла боса, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватись Україною.

- Чи сподобалась вам ця легенда?

-Що значить слово Україна в перекладі на українську мову (молода дівчина)?

 

 3. Демонстрація речей, які призначені для виставки вихо –

вчителем (предмети вжитку українців у давні часи (ткаць –

кий верстат, розписаний глиняний посуд, дерев`яні ложки , писанки, ляльки-мотанки);

зображення державних та народних символів України, сучасний та стародавній національний одяг, вишиті образи, вірші про Україну, стаття про обереги українського народу, запис українських пісень.

 

Значення кольорів писанок:

Жовтий – символ сонця, зірок і врожаю.

 

Червоний – колір радості та повноти духу, любові.

 

Зелений – пробудження природи.

 

Синій – небеса, вода, повітря.

 

Блакитний – чистота.

 

Коричневий, у різних відтінках чорний – символ землі.

 

  

 

ІІ. Виставка виробів, які підготували батьки. 

 

1.Читання віршів про Україну.

 

Село живе, коли не сплять лелеки,

Із виріїв вертаються далеких,

Приносять діток до домівок тихих,

Нас захищають і відводять лихо.

 

 

Дні дитинства, наче плин води.

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається материнська пісня, повна казок,

Пам`ять зостається назавжди.

 

Хай буде щасливою ваша дорога!

Любіть прекрасну Україну,

Цінуйте мову солов'їну,

Шануйте маму завжди, тата!

Працюйте, щоб жилось багато!

Ще посадіть вербу й калину,

Оберігайте Україну!

 

 2. Бесіда «Що таке оберіг?». Повідомлення про обереги, що           шанувалися і шануються у нашій Батьківщині.

 

Обереги – наші прадавні символи-захисники, знаки віри у вище заступництво. Символи-обереги втілювались у побутових речах, їх шанували, про них складали легенди. Вишитий рушник, вишита сорочка, писанка, лялька, віночок, намисто, хустка, колиска, калина, верба,береза. Птахи – символи та обереги: лелека, ластівка, зозуля. Без них усіх нам важко уявити нашу Україну. Саме з оберегів починається для кожного Батьківщина.

 

 

 Давайте разом відроджувати обереги. Вони оберігають наші домівки і донесуть культуру та звичаї українців до наступних поколінь. Плетіть собі на долю віночки, робіть ляльки, малюйте писанки, садіть калину, вербу, оберігайте лелек, вишивайте рушники, сорочки. Нехай вони оберігають від зла, підлості і неправди.

 

 

 3.Слухання українських пісень.

 

ІІІ. Підсумок виставки.

 

1. Бесіда «Пам`ятаймо, ми – українці!».

 

- Я пропоную вам хором прочитати акровірш.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж святий в пустині рай.

Їм красить все їх рідний край,

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини!

 

Але цей вірш не простий, якщо ви прочитаєте у стовпчик перші букви кожного рядка, ви зможете дати відповідь на запитання:

- Діти, а в якій країні ми живемо?

- Так, ми живемо в Україні. Україна – наша держава, Україна – наша Батьківщина.

 

2. Подяка батькам за участь у виставці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шановні батьки!

Висловлюю Вам подяку за участь

у виставці «Обереги українського

народу», за гарне та належне

виховання Ваших дітей і небайдужість

до життя нашого класу.

Пам’ятаймо, що ми – українці!

Здоров’я Вам та Вашій сім’ї!