«Робота з дітьми, які мають прояви антисоціальної поведінки: співпраця батьків і майстрів виробничого навчання»

                                             Кіценко Аліна Леонідівна

                                                     Майстер виробничого навчання

Маріупольського професійного машинобудівного ліцею

«Робота з дітьми, які мають прояви антисоціальної поведінки: співпраця батьків і майстрів виробничого навчання»

Человек обладает способностью любить, и если он не

может найти применение своей способности любить,

он способен ненавидеть, проявляя агрессию и

жестокость. Этим средством

он руководствуется как бегством от

собственной душевной боли”.

Эрих Фром, ―Искусство любви‖

Однією з найгостріших  та актуальних проблем на сьогодні, є зростання

правопорушень і злочинності, скоєних дітьми, підлітками та молоддю.

Педагогічна практика стверджує, і це засмучує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей іноді класифікують, як діти і

підлітки з нестандартною поведінкою. Це викликає стурбованість і примушує

сконцентрувати увагу на профілактиці девіантної поведінки серед дітей.

Важливо пам‘ятати, що діти набувають «непривабливий» соціальний образ не тому, що вони такими народжуються, а під впливом різних, головним чином, не залежних від них факторів ризику.

Фактори та причини виникнення відхилень у поведінці категорії дітей «групи ризику» та появи важковиховуваних учнів:

 Нескладні розлади нервової системи, затримка психічного розвитку, різні види акцентуації.

 Сімейні конфлікти –дитина в сім'ї є засобом вирішення батьківських конфліктів.

 Несприятлива мікросоціальна середа, відсутність виховання дитини

вдома (сім’ї з активною аморальною спрямованістю, сім'ї з низьким виховним

потенціалом, неправильні виховні позиції матері або батька)

 Відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці.

 Несвоєчасне виявлення у дитини як позитивних, так і негативних якостей.

 Відсутність захисту та надання допомоги дитині в процесі її розвитку.

Втрата інтересу до школи.

 Неспроможність соціально-прийнятими засобами компенсувати свою дезадаптацію.

 Труднощі адаптації до шкільного життя.

 Виявлення дітей з соціально-емоційними проблемами здійснюється нами в процесі дослідження особливостей контингенту учнів або внаслідок одержання сигналу щодо проблеми від самого учня, педагога, батьків або інших представників найближчого оточення дитини. Зазвичай, психологу складно самостійно охопити весь учнівський колектив. Тому виконання цього завдання відбувається у співпраці з класними керівниками, які складають соціальні паспорти класів.

Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була однією з

найважливіших у педагогіці, психології, кримінології, але сьогодні, вона

носить масовий характер та потребує особливої уваги.

Аналіз психолого–педагогічної літератури дозволив зробити висновок,

про те що цій проблемі велику увагу приділяли такі науковці як І.Єрмаков,

О.Зюбіна, Л.Сохань, М.Рижков, Е.Павлютенков, В.Крижко, Т.Титаренко, М.Степаненок, О.Дьяченко, Б.Рей, Г.Халашта ін. Однак, порушення

життєвої компетентності не розглядалося в руслі чинників становлення

девіантної поведінки. Тому метою нашої роботи є визначення складових

життєвої компетентності, спотворення яких викликає становлення девіантної

поведінки.

Компетентність –це здатність приймати рішення й нести

відповідальність за їх реалізацію у різних галузях людської діяльності.

Поняття компетентності передбачає сукупність фізичних та інтелектуальних

якостей людини і властивостей, необхідних людині для самостійного й

ефективного виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови

для себе в конструктивній взаємодії з іншими. Отже, компетентність означає наявність знань про різні аспекти життя людини, навичок творчого володіння інтелектуальним і фізичним інструментарієм, здатності взаємодіяти з іншими людьми в різних ситуаціях, враховуючи конфліктні ;характеризує повноту, достатність та адекватність здійснюваних дій, що базуються на наявності великих знань та відповідного практичного досвіду . Під компетентністю сьогодні

розуміється інтегрована характеристика якостей особистості людини і рівня її

підготовки до виконання діяльності у певній галузі діяльності. Компетентність

включає когнітивний, емоційно-вольовий, комунікативний компоненти .

Тому, розглядаючи компетентність, важливо враховувати не тільки те,

що знає людина і якими методами вона користується, але і те, що рухає її

діями, які погляди вона поділяє,  як вона реагує на різні ситуації, причо

му все це розглядається не окремо, а в цілому. Крім цього компетентність–це

ситуативна категорія, тому що виражається в готовності до здійснення якої-небудь діяльності в конкретних життєвих ситуаціях. Зовнішня дійсність структурується відповідно до внутрішньої, а внутрішня, у свою чергу, відтворює вплив навколишнього середовища .Прояв компетентності можна оцінити тільки на основі сформованої в людини сукупності умінь та її поведінкових реакцій. Аналіз зазначених положень дає змогу висловити думку проте, що некомпетентність може служити критерієм девіантного розвитку людини.

Розглядаються окремі сторони компетентності: у спілкуванні, інтелектуальна компетентність, соціально –психологічна компетентність.

Критерії комунікативної компетентності вперше були сформульовані Т. Гордоном. Він визначив її як уміння вийти з будь-якої ситуації, не загубивши внутрішньої волі і водночас не давши втратити її партнерові по спілкуванню.

Таким чином, критерієм компетентності є партнерська позиція в спілкуванні або «на рівних»(на відміну від «прибудови зверху»або «прибудови знизу»). У працях Ю.Ємельянова, Л.Петровської та ін. під комунікативною компетентністю розуміється «здатність установлювати і підтримувати необхідні контакти з людьми. До складу компетентності включають певну сукупність знань і вмінь, щозабезпечують ефективне протікання комунікативного процесу».

Характерною рисою девіантних підлітків є недостатня сформованість у них навичок спілкування, а саме замкнутість; нездатність одержувати інформацію в спілкуванні; нездатність використовувати зворотний зв'язок, тобто наявність труднощів при формулюванні запитання для одержання додаткової інформації; нездатність звернутися по допомогу і прийняти її; нездатність брати участь у спільній діяльності з іншими дітьми при виконанні спільного завдання. Як ми бачимо, такі характерні риси являють собою критерії наявності відхилень у комунікативній сфері або критерії девіантності.

Девіації в підлітковому та юнацькому віці виникають також і як відповідь на неспроможність особистості реалізувати свої особистісні тенденції до самоактуалізації. Тому профілактика та подолання девіацій можливі шляхом навчання людини способів самореалізації, які б стали джерелом особистісного зростання та позитивності Я-концепції, що в цілому сприятиме психологічному благополуччю підлітка або молодої людини. Ефективне вирішення цієї проблеми ґрунтується на розкритті причин виникнення відхи­лень у поведінці дитини, психологічних ме­ханізмів формування асоціальної поведінки. До виникнення відхилень у поведінці й появи «важ­ких» дітей призводять соціально-економічні, соціально-політичні та медико-біологічні при­чини. Як правило, вони діють у тісному зв'язку. Випадки «чистої» важковиховуваності трапля­ються рідко.

Формами соціально-психологічної допомоги в роботі з девіантними підлітками є профілактика й корекція когнітивних розладів у формі вправ і ігор, що засновані на сполученні когнітивних і сугестивних компонентів, корекція емоційно-особистісних порушень тощо. Рання профілактика, тобто попередження девіантної поведінки може дати більш ефективний результат.

Девіантна поведінка та її прояви.

Девіантна поведінка – це поведінка з відхиленнями. Психологи розглядають девіантність як поведінку, що знаходиться на межі правової та деліквентної (кримінальної). Діти, яким притаманні відхилення поведінкових реакцій, називають по – різному : недисципліновані, педагогічно або соціально занедбані, важкі діти, важковиховувані, схильні до правопорушень, девіантні підлітки тощо. Ці терміни найчастіше використовуються як синоніми. Відхилення в поведінці значущі для оточуючих , таким чином суспільство ставить діагноз девіантності або деліквентності.

Під девіантною поведінкою розуміють вчинки (дії індивіда) або такі що виражаються у відносно стійких і масових формах діяльності соціальні явища що не відповідають очікуваним нормам, які фактично склалися або офіційно встановлені в даному суспільстві. Хоча теоретично девіантну поведінку поділяють на позитивну - що слугує прогресу суспільства, й негативну - що підточує підвалини суспільства й гальмує його розвиток. Термін використовується в негативному сенсі.

Кожен підліток з девіантною поведінкою має свою життєву історію, свою ситуацію розвитку, не схожу на всі інші. Таким чином, ми говоримо про те, що тут дуже важливий індивідуальний підхід до кожної окремо взятої робочої ситуації, пов'язаної з підлітком - девіантом. І в такому контексті варто пам'ятати про те, що дорослий або однокласник (або хтось інший з оточення підлітка), який дає запит (у вигляді нерідко скарги) на роботу з «важким учнем», висловлює свою думку, у якій є відсоток його власного виховання, соціокультурної адаптованості, його моральні норми. Всі перераховані вище суб'єктивні фактори мають особливе значення у зв'язку з тим, що в роботі з девіантами варто враховувати не тільки ці фактори, а й те, які норми, цінності й соціокультурні рамки( або їхню аморфність) існують у підлітка(клієнта), а також ті, які існують в його родині й були прищеплені йому батьками в процесі виховання й розвитку дитини. Таким чином, ми можемо говорити про те, що процес роботи з підлітком - девіантом вимагає втручання фахівця не тільки в особисту історію підлітка - девіанта, а й у процес розвитку внутрішньо сімейних відносин.

Також варто пам'ятати про те, що далеко не завжди причиною девіантної поведінки підлітка стає психологічна проблема ( або тільки психологічна проблема), детермінанти такої поведінки можуть носити іноді психіатричний характер. Однак це зовсім не означає, що кожного підлітка-девіанта варто відразу ж відправляти на психіатричну експертизу. При роботі з таким підлітком необхідно уважно вивчити документацію, зокрема і медичну карту підлітка, а також,по можливості,одержати інформацію про здоров'я батьків клієнта, і тільки переконавшись у тому, що причиною такої поведінки є не психіатричні особливості, а психологічні, можна продовжувати роботу.

КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ УЧНЯ ЯК ВАЖКОВИХОВУВАНОГО

1. Неуспішність з навчальних дисциплін.

2. Систематичний пропуск уроків.

3. Відсутність моральних, соціокультурних норм.

4. Створення дисгармонійної поведінкової й емоційної атмосфери в колективі учнів.

5. Вербальні й невербальні вияви агресії.

6. Наявність проблем в психологічному контексті:

• відсутність конструктивних комунікативних навичок;
• відсутність мотивації до навчання й особистісного росту;
• відсутність навичок самостійного вирішення конфліктних ситуацій;
• акцентуації;
• неврози;
• неврастенії;
• «важковиховуваність» як індикатор сімейних проблем;
• відмовляється від допомоги фахівців за наявності проблемної ситуації.

7. Уживання алкоголю, тютюну, наркотиків.

8. Схильність до бродяжництва, вимагання.

9.  Зв'язок зі злочинними угрупуваннями.

10.  Участь у розповсюдженні наркотичних речовин.
11.  Помічений у сексуальному домаганні, насильстві.
12.  

Причини відхилень поведінки дитини.

Причинами відхилення в поведінці можуть стати деякі особливості стану здоров'я підлітка (особливості розвитку, відхилення від норми в психофізичному розвитку тощо), дисонанс у міжособистісних відносинах, особливості педагогічного впливу на учні, особливості відносин у родині, ситуації, які можна віднести до психотравмуючих.

Девіантна поведінка може бути спрямована на себе (алкоголізм, наркоманія й т.д.,  що можна вважати аутоагресією), також така поведінка може бути спрямована на інших людей або на матеріальні предмети.

Найбільш часті причини вчинків, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам, пов'язані з неузгодженістю всередині мотиваційної сфери:

•      розбіжність усвідомлюваних і неусвідомлюваних мотивів (амбівалентність);
•      низька синхронність розвитку усвідомлюваних і реально діючих мотивів;
•      депривація.

Під депривацією розуміємо: позбавлення або обмеження можливостей задоволення життєво важливих потреб. Можливими порушеннями при яскраво вираженій депривації можуть бути : дивакуватість, що не за рамки нормальної емоційної картини, досить грубі ураження розвитку інтелекту й особистості.

(Розрізняють декілька видів деривації: - рухову (тривале обмеження рухової активності найчастіше з медичних причин), у поведінці й спілкуванні виражається у вигляді частих депресій, які можуть прориватися спалахами люті й агресивності, підвищеній тривожності, плаксивості й вразливості; - сенсорну (виникає в результаті сенсорного голоду, при якому людина не одержує достатньої кількості стимулів); - інформаційну, соціальну (соціальна ізоляція, люди заздрісні, надмірно критичні до інших людей, невдячні, увесь чекають підступу з боку інших); - материнську (причина такого виду деривації насамперед пов'язана з рідкими контактами з батьками, у таких умовах у дитини можуть сформуватися особливості: інтелектуальне відставання, невміння вступати в значимі відносини з іншими людьми, млявість емоційних реакцій, непевність у собі, замкнутість).

До типових неузгодженостей в афективно-емоційній сфері належать:

Ознаки психічної нестійкості:

• емоційно-вольова незрілість: безвільність, слабовілля, нестійкий настрій;
• моральна незрілість: відсутність почуття обов'язку, відповідальності, нездатність гальмувати свої бажання, підкорятися вимогам шкільної дисципліни, підвищена чутливість до «неправильних» форм поведінки оточення.

 При нестійкості патологічного характеру порушення поведінки мають більш виражений характер: запальність, конфліктність, імпульсивна агресія (вигукування образ, кидання предметів, розривання зошитів на очах у викладача тощо).

Розгальмування потягів{ психосексуальний потяг виявляється в афективних агресивних реакціях і спрямований, насамперед, на суперників, на тих, хто принижує підлітків в очах об'єкта потягу. Вияви розгальмування потягів:

•      невмотивована агресія з жорстокістю, задоволенням від заподіювання болю іншим, частіше дітям, тваринам;
•      відсутність бридливості;
•      піроманія - особливе прагнення до ігор з вогнем;
•      схильність до бродяжництва;

Важкі форми патологічних потягів:

- імпульсивні втечі, підпали, крадіжки, сексуальні перекручення, схильність до правопорушень;

- зловживання алкоголем, наркотиками поступово стає непереборним.

Типи важковиховуваності дітей та підлітків:

1. Тип педагогічно занедбаних дітей — низький рівень розвитку моральних уявлень та соціально схвалених навичок поведінки.

2. Конституціональний тип — утруднення у вихованні, зумовлені індивідуально-психологічними особливостями особистості (акцентуації характеру, емоційна нестійкість, імпульсивність).

3. Ситуативний тип — невмілі виховні дії, які призводять до конфліктів (несправжня важковиховуваність).
4. Тип важковиховуваних дітей — утруднення у вихованні, спричинені функціональними новоутво­реннями особистості, які призводять до протидії виховному впливу:

• феномен «смислового бар'єра»;
• феномен «афекту неадекватності»;
• «розгалуженість взаємин» у домінуючих сферах уяви та дійсності.

ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ МАЙСТРАМ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ З ДЕВІАНТНИМИ ПІДЛІТКАМИ

1. Під час зустрічі з молодими людьми говоріть: «Привіт!»
2. Запитуйте їхню думку.
3. Давайте їм відчути себе прийнятими.
4. Запитуйте їх про них самих.
5. Вислуховуйте їх.
6. Займайтеся їхніми проблемами та конфліктами до того, як вони стануть великими.
7. Дозволяйте робити помилки.
8. Допомагайте їм вчитися на власних помилках.
9. Створюйте безпечні та відкриті взаємовідносини.

10. Розмовляйте з ними відкрито.
11. Станьте їхнім прибічником.
12. Дайте зрозуміти, що ви завжди поряд, у їхньому розпорядженні.
13. Під час розмови дивіться їм в очі.
14. Скажіть їм, що готові вислухати їх у будь-який час.
15. Заохочуйте їх високо ставити „планку".
16. Вітайте їхні пропозиції.
17. Прощайте їх.
18. Завжди давайте їм ще один шанс.
19. Радьтеся з ними.
20. Дякуйте їм.
21. Будьте чесними.
22. Дайте їм зрозуміти, що ви їхній друг.
23. Розділяйте разом з ними їхню радість та хвилювання.
24. Допоможіть їм повірити в себе.
25. Запитайте, про що вони мріють, заохочуйте їх, переконуючи в тому, що мрії можуть стати реальністю.
26. Називайте їх тільки на ім'я.
27. Вислуховуйте їхні історії та розповіді.

28. Дайте підлітку відчути відповідальність.
29. Часто й невимушено говоріть компліменти.
30. Будьте доброзичливим учителем для підлітка.

Вправи рекомендовані для роботи з « важкими» підлітками:

Вправа «Промінчик сонця»

Мета: усвідомлення своїх позитивних і негативних рис характеру.

Дітям пропонується на аркуші паперу намалювати сонечко і написати на промінчиках 5 позитивних і 5 негативних рис.

Обговорення:

•    Чи важко було визначити риси характеру?
•    Що важче і чому?

Ведучий говорить: «Хваліть себе. Критика руйнує внутрішній світ, а похвала зміцнює його».

Вправа «Що я даю людям і чого від них чекаю?»

Мета: розвиток навичок самоаналізу.

Ведучий дає дітям аркуш паперу А4 і пропонує умовно поділити його на дві частини. На одній написати те, що учасник дає людям, а на іншій – що отримує від них.

Обговорення малюнків:

•    Що я відчував, коли працював над цим?
• Вправа «Усі ми – різні»
• Мета: усвідомлення своєї індивідуальності, неповторності.
• Ведучий зачитує записаний на дошці епіграф: «Люди, як ріки: вода у всіх однакова і всюди одна і та сама, але кожна річка буває то вузька, то швидка, то широка, то тиха, то тепла» (Л.Толстой)
• Тренер. Дійсно, всі ми різні. Але щось особливе виокремлює нас серед інших. Що саме?
• Назвіть і напишіть на пелюстці квітки свою особливу неповторну рису, прикріпивши її до середини квітки.
• А тепер погляньте, яка у нас чудова квітка. Вона одна, а нас багато.

Вправа «Ситуації»

Мета: формування навичок аналізу доброзичливого ставлення.

Необхідно знайти позитивні слова у запропонованих ситуаціях (діти працюють у парах, ситуації надруковані на окремих картках):

картка 1. Друг занедужав.

картка 2. Поділися яблуком.

картка 3. Друг одержав погану оцінку.

картка 4. Хтось зателефонував.

картка 5. Приятель запропонував пограти у гру.

картка 6. Поділися цукерками.

картка 7. Тебе запросили у гості.

картка 8. Одногрупник просить поділитися печивом.

картка 9. Ти не можеш виконати прохання друга.

картка 10. Друг штовхнув тебе.

картка 11. Ти заходиш до класу.

картка 12. Ви зустрілися після розлуки.

картка 13. Сусід тебе скривдив.

картка 14. Ти втішаєш і розраджуєш друга.

Притча «Долина і пісок»

Дівчина, гуляючи разом з мамою пляжем, запитала:

• Мамо, як мені поводитися, щоб утримати своїх улюблених друзів?

Мама подумала хвилинку, потім схилилась і взяла дві пригорщі піску. Підняла обидві руки вгору і затиснула міцно одну долоню. Пісок утікав крізь її пальці: що більше стискала пальці, то швидше висипався пісок. Друга долоня була відкритою: весь пісок на ній залишився.

Дівчина подивилася здивовано, а потім вигукнула…

Обговорення:

•    Як ви гадаєте, що сказала дівчина?
•    Що треба робити, щоб не втратити друзів?
•     

Руханка «Броунівський рух»

Мета: створити в групі атмосферу довіри та згуртованості.

Учасники ходять по кімнаті із заплющеними очима. Після оплеску ведучого кожен учасник бере за руку того, хто стоїть поруч і називає його ім’я. Після другого оплеску рух відновлюється. На два оплески підряд – вправа припиняється.

Історія «Скибка хліба»

Якось один чоловік, який уже двадцять років не ходив до церкви, підійшов до священика. За хвилю вагання, майже з плачем, почав розповідати: «Мої руки забруднені кров'ю. Сталося це тоді, коли ми відступали на російському фронті. Щодня хтось із нас помирав від ран або голоду. Нам дали наказ – не входити до хат без рушниці і стріляти при найменших рухах місцевих жителів…

У хаті, куди я увійшов, був лише один старий і дівчинка-підліток.

- Хліба, дайте хліба! – жадібно просив я. Дівчинка нахилилась… Я думав, що вона хотіла взяти якусь зброю, бомбу. Я вистрелив… Дівчинка впала…

Коли я підійшов, то побачив, що вона тримала в руці скибку хліба. Я вбив чотирнадцятирічну дівчинку, яка хотіла дати мені хліба… Повернувшись додому, я почав пити, щоб забути все це…Але не можу…Чи простить мені Бог?»

Хто ходить із зарядженим крісом, той вистрелить. Якщо єдиним знаряддям, яке ти маєш, є молоток, і ти носиш його за собою, то інші люди будуть для тебе цвяхами: цілий день будеш бити по них.

Обговорення:

•    Які агресивні та жорстокі дії людини впливають на життя?
•    Як ставляться до таких людей у соціальному середовищі?

Притча про пихатого мандарина

Колись давно у старому Китаї жив розумний, але надзвичайно пихатий мандарин(державний урядовець). Цілий день він те й робив, що приміряв багате вбрання і вихвалявся своїм розумом. Так минали дні за днями, роки за роками… Аж ось країну облетіла звістка, що неподалік поселився чернець, розумніший за мандарина. Мандарин страшенно розлютився, але не виказав цього ні жестом, ні словом.

Задумав він оголосити поєдинок і відстояти славу наймудрішого нечесним способом: «Візьму я в руки метелика, сховаю його за спиною і спитаю, що у мене в руках – живе чи мертве? Якщо чернець скаже, що живе, я задушу метелика, а якщо мертве – випущу його».

І ось настав день поєдинку. У пишній залі зібралось багато людей, усім кортіло побачити змагання найрозумніших людей у світі. Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері відчинились, і до зали увійшов невеликий худорлявий чоловік. Він підійшов, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. Тоді пихатий мандарин запитав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках – живе чи мертве?»

Мудрець усміхнувся й відповів: «Усе в твоїх руках». Збентежений мандарин випустив метелика з рук, і той полетів, радісно тріпочучи яскравими крильцями.

Обговорення:

•    Як ви розумієте вислів «Усе в твоїх руках»?
•    Від кого залежить рішення, яке ми приймаємо?
•    Висновок. Усе, що робить людина, залежить, у першу чергу, лише від неї, вибір може впливати на її майбутнє.

Проблемна ситуація: «Як досягти успіху в житті»

Пропонуємо такий список:

1. Я можу наполегливо працювати.

2. Я можу навчитися аналізувати свої дії.

3. Я можу бути хитрим і «видурити» гроші у багатія.

4. Я можу ретельно обирати собі друзів.

5. Я можу нічого не робити й очікувати удачі.

6. Я можу ходити на уроки й виконувати домашні завдання вдумливо й ретельно.

7. Я можу одного разу ризикнути й «обійти закон», щоб домогтися свого.

8. Я можу зупинитися й добре подумати, перш ніж діяти.

9. Я можу спокійно сприйняти свої невдачі та критику від інших людей і навчитися виправляти помилки.

10. Я можу  звинувачувати інших людей, якщо мені не щастить.

11. Я можу навчитися сам долати свої тривоги а бо гнів.

12. Я можу поліпшити свій поганий настрій за допомогою паління, ліків чи алкоголю.

Обговорення. Обговорюються з іншими учасниками та тренером наслідки вибору та разом шукають найефективніші засоби досягнення мети.

Вправа «Лінія життя»

Мета: формування навичок відповідальної поведінки за наслідки своїх рішень.

Тренер пропонує учасникам намалювати свій життєвий шлях від народження до смерті у вигляді лінії. Потім підлітки розкладають картки, на яких коротко позначено події їхнього минулого, теперішнього та майбутнього. Після цього тренер пропонує уявити, як зміниться сценарій їхньої лінії життя, якщо на певному етапі вони потрапляють в алкогольну або наркотичну залежність.

Обговорення

Під час обговорення зробити акцент на негативному ставленні до зловживання психотропними речовинами.

Вправа «Скринька непорозумінь»

Мета: формування навичок успішного розв’язання конфліктів.

Формуються малі групи.(Руханка «Молекули») Один учасник із кожної команди витягає зі «скриньки непорозумінь» опис певних ситуацій.

Кожна ситуація – це ситуація зародження своєрідного конфлікту. Знайдіть правильний вихід із ситуації, не спровокувавши конфлікт.

1-ша ситуація. Один учень каже іншому: «Я ніколи не сидітиму з тобою за однією партою: розляжешся, як слон, а мені незручно писати!»

Інший відповідає… (допишіть).

Прокоментуйте ситуацію.

2-га ситуація. Іде урок, учні виконують завдання. Раптом один учень починає стукати ручкою по парті. Учитель робить зауваження: «Сергію, не стукай, будь ласка, по парті, виконуй завдання».

Сергій відповідає: «Чому знову я? Знову крайній! Ви що, бачили?!»

•    Яка реакція вчителя на слова Сергія?
•    Як би вчинили ви у цій ситуації?

3-тя ситуація. Мама прийшла з роботи і каже доньці: «Скільки можна говорити?! Прибирай за собою, порозкидала все, неначе смерч пронісся у квартирі! Не дівчина, а нещастя якесь! Кажеш, я їй як об стіну горох!»

 - Яка реакція дівчини?

Як би вчинили ви на місці мами?

4-та ситуація. Учитель перевіряє домашні завдання. Дійшла черга і до Олега. Андрій Іванович, перевіряючи роботу учня, сказав: «Та що ж це таке? Цей нездара знову не зробив, як потрібно, написав у зошиті так, що нічого не розбереш!».

- Яка реакція учня?

- Як би вчинили ви на місці вчителя?

Висновок ведучого: серед звичок, які породжують конфлікти між людьми, особливо поширеними є надмірна емоційність, агресивність, вимогливість, неувага до потреб та інтересів інших, невміння вислухати інших.

Деструктивний спосіб мислення – розв’язання своїх проблем і конфліктів через насильство та агресію. Деструктивно мислити – означає працювати у напрямку самознищення, а не самовдосконалення. Якщо ви прагнете для себе миру і любові, то ваш шлях – це свідомий контроль негативних думок і вчинків.

Притча «два горобчики»

На дереві спокійно сиділи два горобчики. Один – у горі, а другий – нижче. Через якийсь час один горобчик, який сидів на вершечку, щоб якось розпочати розмову, сказав:

•    Яке гарне зелене листячко!

Горобчик, який сидів нижче, зрозумів ці слова як виклик і одразу ж відповів:

•    Чи ти сліпий?! Хіба не бачиш, що воно сіро-біле?
•    То ти сліпий! Листя – зелене.

Горобчик знизу, певний, що правда на його боці, зацвірінькав:

•    Закладаюся пір'ям свого хвоста, що листя сіро-біле. Ти нічого не розумієш, ти – дурний.

Горобчик, який сидів на вершечку, розсердився і з усієї сили кинувся на свого ворога, щоб відповісти. Але перш ніж почати двобій, вони обидва поглянули в гору. Горобчик, який злетів з вершечка, здивовано скрикнув:

- Дивись, дивись! Листя справді сіро-біле!

     А потім додав:

- А ходи зі мною на вершечок, - і вони разом стрибнули туди.

- Дивись, дивись! Листя справді зелене!

Обговорення. Отже, послухавши притчу, що ми можемо сказати? Не осуджуй нікого, якщо ти не жив його життям.

Бесіда «Вмій правильно повестися у певній ситуації»

Життя дуже складне. В ньому багато труднощів, невдач, непорозумінь. Треба вміти боротися, діяти. Необхідно вчитися це робити. Уяви ситуацію. В одного хлопця є знайомий, який постійно псує відносини цього хлопця з його друзями. Але хлопець кмітливий, сильний, спроможний захистити себе. Рано чи пізно він поверне свій авторитет у компанії. Уяви, що в подібній ситуації міг опинитися слабкий хлопець, який не вміє відстоювати власну точку зору, неавторитетний. Цей — приречений. Йому потрібно було б тільки втікати з компанії.

Важливе й інше. Погано, коли світ бачиш тільки через « рожеві окуляри», але ще гірше — якщо через темні Необхідно все бачити в реальному світі. Не збільшувати труднощів, але й не зменшувати їх. Найгірше — це обманювати себе. (Зворотний зв'язок).

Вправа  «Тренування сили волі»

Інструкція:

1. Сідайте зручно, розслабтеся. Уявіть собі всі сумні події, які відбулися внаслідок слабкості вашої сили волі, те, що вже сталося, чи те, що ще може статися. Чітко сформулюйте, роз­гляньте ці події. Не соромтесь виявляти свої почуття, які зараз виникають. Це може бути незадоволення, сором, жах тощо.

2. Уяви собі всі переваги, які може тобі надати тренування сили волі, те задоволення та користь, яку отримаєш. Уважно поміркуй над цим: чітко сформулюй ці уявлення. Скільки нових можливостей для тебе відкриється, скільки бажань може здійснитися!

3. Якомога яскравіше уявіть, що ви вже маєте сильну волю, уявіть, як крокуєте твердою ходою, ніколи не втрачаєте контролю над ситуацією, створюєте опір тим, хто намагається маніпулювати.

4. Пригадайте ситуації, які потребують сили волі. А тепер уявіть себе в цій ситуації, але так, ніби ви вже маєте всі необхідні якості, і уявіть, як ви маєте діяти за цих обставин зараз.

5. Аналіз «щоденника почуттів». (разом з учнем).

Список літератури:

1.Збірник корекційних програм з профілактики девіантної поведінки учнів професійно-технічних навчальних закладів /Укладач: Сиско Н.М. – Хмельницький, НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області, 2014. – 473 с.

 2. Методика та технологія профілактичної роботи з учнями з девіантною поведінкою. Матеріали роботи творчої групи/Авторський колектив: Т.І.Вишинська, Н.О.Голишкіна, С.Л. Кузнякова, О.І. Пронякіна, Л.В. Федотьєва, І.С. Шевченко  - Кременчук, 2010. – 38с.

     3. Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие / Пер. с нем., 3-е изд., стер. — М.: Генезис, 2001. — 256 с.

     4.Психолого-педагогічна робота з дітьми, схильними до прояву девіантної, делінквентної поведінки (з досвіду роботи спеціалістів психологічної служби системи освіти України) [Електроннийресурс] авт.кол.:О.П.Абухажар,Н.М.Акімов,В.В.Білецьката ін; упор.: ВГ.Панок, Ю.А.Луценко–К. :Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2014. –1 електрон. опт. диск (CD-ROM);12 см.