Родинне свято "Хліб усьому голова"

 

Ведучий. Добрий день вам , люди щирі!

Ведуча. Добрий день вам, друзі милі!

Ведучий. Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про те, що завжди було турботою і радістю людини.

Ведуча. Про те, без чого не уявити ні поліської долі, ні світанку, ні рідного дому.

Ведучий. Про те, що для кожного з нас необхідне , як сонячне світло чи дихання.

Ведуча. Про хліб поговорим сьогодні,

Бо хліб – усьому голова.

Від хліба все – і радість, і пісня,

І життя, і зростання, і матері посміх,

І кроки дитини, і доля щаслива.

Ведучий. Візьму я в руки хліб духмяний.

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

( Учень підносить коровай директору школи)

Вчитель. Хліб – усьому голова. З давніх-давен він у великій пошані у нашого народу. Це людська святиня. Одне з див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова «життя». А чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб.

Учениця. Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

Любов’ю трударів і радістю земною.

І сонцем, що всміхається весною.

І щастям наших неповторних діб –

Духмяно пахне хліб!

Вірш «Чим пахне хліб»

Учні. 1. Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Всі. Хліб пахне працею людською.

2. Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Всі. Він пахне щастям хлібозбору.

3. Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Всі. Хліб пахне соками земними.

4. Чи знаєш ти, чим хліб землі,

Пахтить на нашому столі

Весною,влітку і зимою?

Всі. Хліб пахне радістю людською.

Учень. Хліб – найважливіша наша страва,

Його з дитинства вчать нас поважать.

У ньому вкладена всіх хліборобів слава,

Їх мужність, щоб на втому не зважать.

Пісня «Зеленеє жито»

(Виконують батьки і діти)

Вчитель. Любі мої друзі! А що таке на вашу думку хліб? Хліб – це наша щоденна їжа. Це найдавніша і найпотрібніша їжа. Україну з давніх-давен називали хлібним краєм, бо люди, що жили тут, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і вирощувати на ній хороші врожаї.

Для нашого народу хліб був не просто стравою, це була основа основ життя і найдорожча святиня. Хліб у кожній родині – найперший годувальник, батько, всього голова і розпорядник. Ось прослухайте такі прислів’я: Де є хліб і вода, там голоду нема; Коли є хліба край, то і під вербою рай. Без перебільшення можна сказати: без хліба немає життя. Недарма у слів «жито» і «життя» один корінь. А чи знаєте ви, звідки до нас прийшов хліб?

Ведуча. На думку вчених перший хліб людина почала збирати і культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам’яному віці люди їли сирі зерна, лише пізніше вони навчилися розтирати їх між каменями, змішувати з водою. Очевидно, звідси й веде свій початок історія про перші жорна, перше борошно і перший хліб у вигляді рідкої каші. Археологи стверджують, що ту кашу і можна вважати прахлібом. З часом зерна почали обжарювати, а потім з’явився перший прісний хліб – коржі з густої зернової каші – тіста. Ці перші ячмінні коржі й знаменували собою початок епохи хлібопечення.

Учень. Мій пращур брів із пралісу густого,

Як звір голодний, бо не вполював,

Остання сила гаснула у нього,

І, падаючи між високих трав, пізніше.

Хапавсь у порятунку за стеблинку,

Здавалось, на самісінькім краю,

І ненароком у руці живинку

Відчув, затис, як знахідку свою…

Тоді, можливо і з’явилось жито,

Коли мій пращур залишивсь живим,

Коли на сито пальців – перше сито –

Зерно просіяв і наситивсь ним.

Ведучий. Хліб із збродженного тіста з’явився пізніше. Його батьківщиною вважають Єгипет. Пекли його різною форми – довгастий, у вигляді пірамід і сфінксів, риб та різних фантастичних тварин. Процес розпушування тіста був знайомий також грекам та римлянам. Перший спогад про такий хліб відноситься до V ст. до н.е. Уже до ІХ ст. випікання було звичайною справою. Про це свідчать літописи та археологічні знахідки.

Ведуча. З глибини віків прийшов до нас хліб. Він батько всіх земних цивілізацій. У нього сила людства і його прогрес.

Ведучий. Хоч би де людина трудилася: у місті чи в селі, на суші чи в морі або на повітряних трасах – всі ми голосом серця поєднані з тими, хто годує країну, чия невсипуща доля – літо і зиму – в полях, у цехах, під відкритим небом.

Ведуча. Звідки ж бере початок шматок хліба (перегляд презентації).

Ведучий. В народі існує багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів. Переступати які були великим гріхом. Послухайте їх.

1-й учень. Коли народжувалась дитини і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток.

2-й учень. На весіллі молодих зустрічали хлібом-сіллю і молоде подружжя схиляло голови перед хлібом, цілували його, приймаючи благословення.

3-й учень. На тому місці, де мали ставити хату, сіяли пшеницю. Якщо вона добре сходила, це означало, що місце добре, чисте і хату можна будувати.

4-й учень. В нову хату входили тільки с паляницею. Принести хліб означало щире побажання господарям достатку, здоров’я та добра.

5-й учень. Хліб випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається життя.

6-й учень. Випікали хліб у суботу і дивилися: якщо хліб гарно вдається – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новини.

7-й учень. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух.

8-й учень. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин «на позику», бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

9-й учень. Із хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу – на померлі душі.

10-й учень. По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім’ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.

11-й учень. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.

Учень. Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг,

І паска й паляниця.

Ще – бакалійник і калач,

Перепічка і піца,

І завиванець і рогач,

Галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна,

І мандрик , і пампушки.

Ведуча. Це все – хліб, вирощений на нашій рідній українській землі, під нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами та людським потом. Він дає сило і наснагу, робить дужими і стійкими у всіх труднощах.

Ведучий. Одного разу я підслухав розмову бублика і паляниці. Про що вони говорили? Я думаю, що вам буде цікаво дізнатися.

Автор.

Бублик житній паляниці

Говорив хвастливо:

Бублик.

Ти засмагла, чорнолиця –

Зовсім невродлива.

Я ж біленький, солоденький,

Вигнутий красиво.

У малечі викликаю

Посмішку щасливу.

Автор.

І сказала хвастунові

Паляниця свіжа:

Паляниця.

Ті для діток подарунок,

Я буденна їжа –

Я до кожної родини

Йду щодня до хати.

Ти, як гість, у дім приходиш,

Я ж – як рідна мати.

Мама читає вірш «На захист хліба»

 

Звучит музика.Діти запалюють свічки.

Ведуча. Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила його із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити голодне лихоліття.

У роки Другої світової війни не тільки від куль, а від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за вирощування хліба. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих.

Ведучий. А ще був страшний голодомор в Україні 1933 року. Скрізь, як говорив Шевченко, «село неначе погоріло, неначе люди подуріли». Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.

І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Вчитель. Сьогодні ми не даремно запалили свічки, як у храмі. Нехай у цю хвилину наша зала стане храмом пам’яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

(Хвилина мовчання, діти гасять свічки).

Ведуча. Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум’яні, схожі на сонце паляниці.

Ведучий. В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Тож вклонімося всій тій святині, щоб одвічно був хліб у кожній хаті, щоб не черствів (діти вклоняються).

Пісня «Батьківське жито»

Учень.І кожен день, і кожну мить

Дай , Боже, хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

Учень. В народі хліб,мов матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди сстрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Учень.Та хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком

Учні(разом)Його величність – годувальник Хліб!

Ведуча. А скільки склав народ прислів´їв про хліб, щоб пам’ятали люди, який він важливий у житті.

Прислів´я та приказки про хліб.

( Діти зачитують по черзі)

1. Глибше орати – більше хліба мати.

2. Сій вчасно, вродить рясно.

3. Земля  - матінка, а хліб – батечко.

4. Паляниця – хлібові сестриця.

5. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

6. Не страшна біда, коли є хліб та вода.

7. Лежачого хліба нігде нема.

8.Не кожух гріє, а хліб.

Ведучий. Загадки.

1. Щоб город перекопати, що беруть до рук (лопату).
2. Потім з рук у м’яку грядку висівають що? (зернятко).
3. Щоб зернятко ожило треба сонце і (тепло).
4. Зуби має, а їсти не просить (борона ).
5. Ходить полем з краю в край ріже чорний коровай (трактор).
6. Відгадай загадочку, кину її в грядочку, нехай моя загадочка лежить до весни (озимина).
7. Не чоловік не звір а має вуса (овес).
8. Крилами махає, а не літає( млин).
9.  Б´ють  мене ціпами, ріжуть мене ножами за те мене отак гублять бо всі мене люблять( хліб ).  

А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно в цій господі, воно поселить в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.

(Учні говорять слова і засівають світлицю зерном).

Учень 1. Сієм щедро, сієм рясно.

Учень2. Сієм радість, сієм щастя.

Учень1. Засіваємо світлицю –

Хай росте овес, пшениця.

Хай шумлять колосся в полі,

Хай цвіте щаслива доля.

Учень 2. Сієм, сієм зернята,

Щоб земля була багата,

З наших рук приймала ласку

На життєву щиру казку!

Пісня «Пшениченька»

Учениця читає вірш М.Рильського «Не кадайсь хлібом»

(Перегляд мультфільму «»

Ведуча. Пам´ятаймо, що в хлібі – велика праця.

Веедучий. Пам´ятаймо завжди, що хліб – святий.

Вчитель.Шануймо його так, як шанували наші предки.

Поводьтеся з хлібом обережно, ніколи не кидайте залишки.Пам´ятайте, що хліб і через декілька днів не втрачає своїх смакових властивостей.Беріть хліба стільки, скільки зможете з’їсти, а якщо не з´їли, посушіть і додайте сухарики до інших страв.

Ми будемо пам’ятати про людей, які вирощують пшеницю, із зерна роблять борошно, з борошна – хліб, булочки, кондитерські вироби.

Низько вклонімося їм.

Ведуча .Гості наші дорогенькі!

Добра вам бажаємо,

І за добрим звичаєм

Хлібом пригощаємо!

Вчитель. На закінчення свята ми хочемо пригостити всіх вас хлібом у вигляді сушки, пиріжками, щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі часи, в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежала , немов сонце, кругла паляниця.

Звучить музика, учасники заходу  на підносах розносять сушку,пиріжки.