Роковини пам'яті героя Майдану та АТО

РОКОВИНИ ПА’ЯТІ ГЕРОЯ МАЙДАНУ ТА АТО

ВІДЕО про атовця (авторське)

На екрані( фото атовця Москотіна Л.П.)

“Хто вмирає в боротьбі – в серцях живе повіки “

В.  Всі ми добре знаємо, що в минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

В Вже котрий рік на території України триває неоголошена війна....Ненька -Україна віддає найкращих своїх синів -воїнів, які боронять її від ворога.

В.Наша Ніжинська земля може пишатися своїми героями, які не вагаючись ні хвилини у тяжкий для Батьківщини час стали на її захист. Багато втрат зазнали наша держава за ці неспокійні роки, наші земляки теж полягли захищаючи честь та свободу рідної землі.

В.Світла пам'ять про їх подвиг назавжди залишиться у наших серцях..

В.Шановні учні, колеги, гості, рідні! Сьогодні ми всі зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять випускника нашої школи, який загинув захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України -Москотіна Леоніда  Павловича

В. Мітинг, з нагоди вшанування пам’яті героя нашого міста  Москотіна Леоніда Павловича оголошується відкритим.

ЗВУЧИТЬ ГІМН

Ведуча. Він бачив згорілі поля, по яких текли ріки крові.
Він бачив, як доля важка, рвала душі,  як паперові.
Він бачив, як небо палає в  сльозах за «небесні серця».
Він бачив, як подих зникає на устах в молодого мерця.
Вінбачив,  як в зливахіз куль не тонули гарячідуші.
Та одного лише не збагнув – чому люди такібайдужі.
Вінбачивтілабійців,  у якихбулощастя, родини.
І як їх стелили у рів, пам’ятаючи , щохвилини.
Вінбачив,  як руки тремтять у людей!
Вінбачив усе щобуло, і бачив усе щозосталось.
 

В.  Він обіцяв вернутися, бо не міг не піти.  І святкував би 14 січня, сьогодні День народження.Та доля розсудила інакше.

В. Народився Леонід Павлович  14 січня 1956 року в с. КомарівкаБорзнянського району району Чернігівської області.  З 1963 -1973 рік  навчався у Ніжинській середній школі №1.

В. Після закінчення школи вступив у Ніжинський державний педагогічний  інститут ім. Миколи Гоголя. Після закінчення вузу працював учителем хімії та біології у школі с. Григоро-Іванівка  Ніжинського району. Згодом перейшов працювати на завод Сільмаш, де  5 років пропрацював  майстром. Доля переносить його на північ тодішнього Радянського Союзу – Чукотку, де в суворих  кліматичних у мовах 5,5 років пропрацював енергетиком.  Після розпаду Радянського Союзу повернувся на Батьківщину і приєднався до прогресивних політичних рухів. На початку 1990 років підтримав ідею  незалежності України. Останні роки політичну діяльність поєднував з роботою  на Ніжинському комбінаті хлібопродуктів.

В. Події Революції гідності знайшли палкий відгук у його відданому Україні серцю. Леонід Павлович був одним із героїчних учасників Майдану. Пройшов його з перших днів до останнього.

В.Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу віддають

І голову схиляєм перед вами.

Як голосно стогне від болю земля,

Біль у душі і печаль на очах.

Сини України віддали життя

Сумує країна, у сльозах рідня

В.Сьогодні поряд з нами стоять ті, хто добре знав Леоніда Павловича . Запрошуємо до слова________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Вірш читає учениця 8 класу

Він загинув в аеропорту

Під Донецьком…  Загинув – спитайте чому,
Бо у правду і чесність він вірив,
Та ішов воювать за країну свою!

Загинув… напевно так треба,
Може чи Богу – байдуже йому
Він боровся, ішов не за себе,
А за щастя і мир, за країну свою

Він загинув… його вже немає…
Плаче рідна земля, дружина, рідня
Не повернеться більше до рідного краю,
Не побачить вже батька більше дочка…

Не пожме більше руку він сину
Він загинув….

В.   Виражаємо щире співчуття сім’ї загиблого героя. Леонід Павлович вічно житиме у наших серцях.

В.  Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України - героїв антитерористичної операції, наших земляків: Горбенко Ігор, Биков Олег, Баширов Тахір, Макидон Віктор, Рябуха Сергій, Яковенко Денис.

В.Запалим свічкупам’яті про тих,

Кого війна забрала в домовину.
Бог забираєкращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.
В.Запалим свічку й тихо пом’янемо
Героїв тих, що бились за свободу.

В.  Вшанувати пам'ять загиблого хвилиною мовчання

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

В. Від педагогічного колективу, батьків, учнів квіти до меморіальної дошки квіти (квіти виносить президент школи  та представник учнівського самоврядування ).

                        ЗУЧИТЬ МУЗИКА « ПЛИНЕ КАЧА»

В. Вже другий рік  у душах  наших українців

шумлять- шумлять осінні дні

 В очах пливуть невпинно  сльози,

У серці  морок і  ці чорні, сірі  безкінечні дні.

Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала.

І заморозила зима навіки у печалі…. Їх з нами більше вже нема

 Як хочеться весни у серці. Як хочеться яскравих, теплих днів.

 Ми, українці, чекаємо  весну надій.

 Щоб принесла з собою мир.

                      ЛІТЕРАТУРНА КОМПОЗИЦІЯ « ВЕСНА НАДІЙ» танцює зразковий ансамбль танцю “Вікторія”

Читає Ю.Король.

Мені приснився дивний сон,

Що ніби я лечу на Батьківщину

Земля вкраїнська так чекає,  мене, Весну надій.

 І я, крокуючи на зустріч Україні,

Йду не сама до вас

Веду я за собой  Надію, яка живе у кожного із вас.

Трима за руку  вона Віру,  Любов до України нехай єднає вас,

Щоб Україна, українці були єдині у думках,

Щоб слово ваше рідне лунало на вустах.

А я -  сміливим кроком іду вперед, я вирушаю у дорогу,

Щоб звільнити вас від колючих, чорних, отрутою пронизаних тенет, які окутали всю Україну.

 Я подарую вам блакитні крила,

А журавлі ключем надії

Несуть мене по всій країні.

 Ой, приземліться, журавлі. Я бачу Ніжин сивочолий….

Він теж знаходиться в біді…

Його синів в АТО забрали і вже достатньо поховали на кладовищах

Їх нам не забуть.

Церковні дзвони в храмах тих святих вже не співають,

Сумну мелодію гудуть

В ріці Остер течуть солоні, гіркі і вічні сльози матерів

А Гоголівська проводжає їх синів

Героям слава, ніжинці говорять

І мріють про повернення з війни свої орлів

Весну надій сьогодні Ніжин так чекає!

Всі барви подарую я йому

 Відтінки сірого і чорного стираєм

Яскраві лише залишаєм

Блакитне небо, золоті поля, волошки сині, мак червоний

Ми скажем ні біді,

Ми переможем,

Ми  Ніжинці – частина України, а значить ми єдині.

                                  ПІСНЯ « МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ»

 В. Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв.

Москотін Леонід   з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Вшанування його пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

В. Мітинг з нагоди вшанування пам’яті Москотіна Леоніда Павловича оголошується закритим.

                                                ГІМН

 В.        Моя Україно! Ти сильна й багата,

          У тебе мільйони найкращих синів,

           І мова твоя, солов'їна й крилата,

           Ще світу покаже величний мотив.

Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,

Добробуту, миру на довгі роки

                                    СЛАВА УКРАЇНІ Героям Слава

 В. Дякуємо, що були сьогодні з нами.