Роль і місце лекції у вищій школі.

Семінарське заняття 4. Тема: Організаційні форми і методи навчання у закладах вищої освіти (ЗВО)Роль і місце лекції у вищій школі. Підготувала студентка групи 2 ММЗ СОАртемчук Аліна. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі

Значне місце у підготовці фахівців з вищою освітою належить лекціям. Лекція - чіткий, системний виклад окремої наукової проблеми або теми. Мета лекції полягає в допомозі студентам оволодіти методами самостійної роботи з підручниками, посібниками, першоджерелами. Лекція - один з найважливіших чинників в організації навчальної діяльності студентів. Лекція (лат. lectio — читання) - систематичне, наукове і послідовне викладення навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмету, методів науки.

Основна дидактична мета лекції - дати систематизовані засади наукових знань із навчальної дисципліни, розкрити стан і перспективи прогресу в конкретній галузі науки і техніки, сконцентрувати увагу на найскладніших та вузлових питаннях, а також забезпечити орієнтовну основу для подальшого засвоєння навчального матеріалу.

високий науково-теоретичний і соціально-культурний рівень лекції;триланкова структура кожної лекції: вступ, основна частина і висновки;жвава і цікава подача змісту лекції, що посилюється чіткістю вимови, граматичною та стилістичною правильністю живого мовлення лектора, а також умілим використанням допоміжних засобів — інтонації, міміки, жестів;повідомлення на лекції не лише теоретичних знань, а й соціально-унормованої та культурно-ціннісної інформації;економне використання лекційного часу завдяки вибору оптимального темпу викладення освітнього змісту, підготовки проблемних запитань студентам задля налагодження оперативного зворотного зв'язку, щоб бачити, як відбувається процес розуміння у студентській аудиторії;професійна робота з психоемоційним настроєм аудиторії на тлі повного душевного втілення лектора як фахівця-науковця, громадянина та особистості за принципом "тут і тепер".

Переваги навчальної лекції: послідовність викладу навчального матеріалу – зв’язок теорії з практикою, лекції з практичними і лабораторними заняттями; «необмеженість» аудиторії; організаційна і виховна роль лекції;   можливість викласти більшу за обсягом і узагальнену інформацію в порівняно короткі строки (оглядові, проблемні та комплексні лекції); виклад найновіших досягнень науки і практики; особистий контакт викладача зі студентами, виклад особистої точки зору з приводу наукових фактів; можливість ведення конспекту з наступним повторенням змісту лекції; можливість використання демонстраційного й ілюстративного матеріалів.

Недоліки навчальної лекції:пасивна форма передачі інформації та засвоєння знань, неможливість управління пізнавальною діяльністю студентів; перевага фактора повідомлення над фактором засвоєння, низька ефективність засвоєння матеріалу (10-25%); нераціональне використання праці викладача, необхідність великих затрат часу і праці на підготовку лекції; нераціональне використання навчального часу, дублювання підручників; орієнтація на «середнього» студента; швидка стомлюваність слухачів; необхідність ораторського хисту і педагогічного досвіду.

Висновок. Лекції з більшості навчальних дисциплін, які викладають у ЗВО, посідають провідне місце серед інших форм навчальних занять. Це пояснюється високим теоретичним змістом, науковою постановкою в них актуальних проблем відповідних галузей знання. Актуальності, змістовності, проблемності і практики, спрямованості методики проведення лекції досягають відповідним рівнем професійної готовності викладача, яка передбачає високу теоретичну підготовку, досконале володіння методикою та кропітку самостійну працю кожного педагога над підвищенням своєї педагогічної кваліфікації.

Список використаних джерел. Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.http://www.kspu.edu/File. Download.ashx/%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BE%D1%82.pdf?id=27184308-2f4e-40e5-bcfb-bd9ec45129cbhttps://studfile.net/preview/5285068/