Роль учнівського самоврядування у вихованні учнів гуртожитку

ДНЗ « Борщівський професійний ліцей»

Тема:  Роль учнівського самоврядування у вихованні  учнів гуртожитку

Підготував:  Вихователь Вахула С.С.

Учнівське самоврядування — це спосіб організації життя колективу,формування навичок самоврядування, соціальної активності в процесі практичної громадської діяльності  учня.

Учнівське самоврядування є організацією, що складається з людей,створена людьми і для людей, а учні Є людьми!

Учнівське самоврядування - це старт для початку професійного зростання, можливість вчитися, бути відповідальним за себе і за інших.

Учнівське самоврядування є універсальною формою активності, яку можна з однаковим успіхом вважати як способом організації буття  учнівського колективу, так і чинником творчої самореалізації особистості. Воно має на меті через широко розвинуту систему органів самоуправління забезпечити включення учнів у різноманітну глибоко змістовну діяльність колективу; умови масового залучення учнів до організаторської роботи, до управління справами колективу; сформувати права і визначитися з обов'язками учнів; сформувати почуття господаря класу, школи, міста, держави.

Досвід свідчить, що самоврядування дозволяє учням розвинути такі соціальні якості людини, як толерантність, критичність та конструктивність мислення, повага до власної та чужої праці, оптимізм, гуманізм, здатність до самоаналізу і самовиховання.

Виховання – організований і цілеспрямований процес формування особистості. У сім’ї виховання є своєрідною передачею досвіду, накопиченого родиною і передається від старшого покоління до молодшого.

Виховання має різні напрямки, і де б не перебувала молода людина, вона всюди буде знаходитись під виховним впливом суспільства, громадських організацій, навчальних закладів.

Система виховної роботи у професійно-технічному навчальному закладі дає змогу вихователю розвивати пізнавальні здібності учнів, забезпечити професійну самореалізацію особистості, виховувати таких громадян, які володіють системою загальнолюдських цінностей, духовними надбаннями українського народу, моральною, художньо-естетичною, правовою, трудовою та економічною культурою.

Виховання є найважливішою функцією суспільства з найдавніших часів. Без передачі суспільно-історичного досвіду від одного покоління іншому, без залучення молоді до соціальних і виробничих відносин неможливий розвиток суспільства, забезпечення культури та існування людської цивілізації. З розвитком суспільства змінюється і виховання: його мета, зміст, засоби.

Нашим дітям випало жити на зламі епох, бути свідками криз, природних катаклізмів, боротьби батьків за виживання родини, занепаду моральних цінностей, насадження культу речей, фізичної сили, тілесних утіх, розваг, грошей, зброї як атрибуту підсилення «Я». Вони зростають із настановою на красиве життя, яке дається легко, без особливих зусиль. Сучасна дитина живе здебільшого в ілюзорному, віртуальному світі, далека від життєвих реалій.

«Людина – мета, а не засіб» - основна формула гуманізму, і це вимагає нових підходів до формування особистості учня. Виховання має сьогодні виходити з необхідності розвитку в учнів рис, які допоможуть реалізувати себе, як частку суспільства, як неповторну індивідуальність зі своїми специфічними запитами, індивідуальними планами самореалізації.

Педагогічна спадщина нашого народу має цінний досвід формування свободолюбивої людини, борця за народні ідеали, господаря рідної землі, громадянина незалежної України. Ідеал такої особистості завжди був у центрі народної педагогіки, національної системи виховання.

Сучасне виховання будується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Час, у якому ми живемо, вимагає від нас творчого підходу до учнів, до їх переконань, їхньої життєвої позиції. Ми повинні шукати шляхи до кожного серця, спонукати дітей до відвертості.

Виховання молоді, яка проживає в гуртожитку – процес складний і багатогранний, що потребує від вихователя зваженого відбору виховних заходів. Потрібно постійно шукати і знаходити нові форми роботи з організації дозвілля учнів, щоб вони зростали духовно, морально, щоб могли знайти своє місце в житті. Тоді, через багато літ, учні добрим словом згадають роки, проведені в гуртожитку, душевну теплоту і товариську атмосферу, яка оточувала їх.

Вік учнів, які проживають у гуртожитку 15-18 років – час значних психологічних і фізіологічних змін. У цьому віці молодь бажає стверджувати своє власне «я» в очах однолітків. Не маючи змоги виділитись з позитивної сторони, вони нерідко виділяються з негативної, аби тільки їм не залишатися поза увагою – «сірими».

Прагнення підлітків здаватися дорослими не може ігноруватися вихователем. Учні відзначаються особливою чутливістю до мотивації вимог. Оцінка, думка старшого береться до відома, розцінюється, як справедлива, коли вона мотивована. Тільки аргументовані вимоги, без утиску прав підлітків, можуть вплинути на їх поведінку.

Дітям імпонує дружній тон, ставлення до них з повагою і довірою.

В.О Сухомлинський застерігав проти грубощів у ставленні до дітей, надмірного підвищення голосу, крику. У крикові виражається найпримітивніша інтенсивна реакція, в якій губляться ті зерна емоційної культури, що є в душі кожного вчителя. У вихованні не можна нехтувати ніякими дрібницями. Їх у виховній роботі не буває і бути не може. Адже тут мова йде  про одну з найскладніших і найвідповідальніших справ – про формування людських душ, їх характерів, про загартовування сердець  і розуму.

Нашим вихованцям потрібна не стільки опіка, скільки дружня порада, розумне керівництво. Потрібно бути цікавим для своїх вихованців, роботу організувати так, щоб наша допомога учням не проявлялася криком, а поради не були нав’язливими.

Певною мірою дитина сама створює себе. І завдання дорослих допомогти їй.

Я вважаю, що найскладнішим і найважчим у роботі вихователя є озброєння вихованців системою позитивних поглядів на життя. Утвердження в юних душах цієї системи неможливе без горіння пристрастей, без гарячої, нещадної нетерпимості і непримиренності до зла, до неправди, до приниження людської гідності, без принциповості.

Вихована криком, а вдома ще й штурханнями, потиличниками, грубістю дитина не бачить, не відчуває краси навколо себе, вона байдужа, безжалісна, і в її поведінці інколи можна помітити найстрашніше, що буває  в людині – жорстокість.

Зрозуміло, що вдосконалення стилю і форм спілкування з учнями слід повсякчас поєднувати з роз’ясненням їм необхідності правил культури спілкування, переконувати в тому, що  повага до старших, грубість, нестриманість у взаєминах з ними – зовсім не є свідченням дорослості.

Учні, які проживають під час навчання у гуртожитку, вперше у своєму житті відірвані від сім’ї, дому. Вплив батьків значно знижується, різко виростає незалежність і самостійність. Далеко не всі до цього готові. В основному у гуртожитку проживають учні з сільської місцевості.

На початку навчального року, з метою ознайомлення учнів з вимогами до проживаючих, у нашому гуртожитку проводяться загальні збори, де перед мешканцями поставлені конкретні вимоги щодо їх побуту, проживання та організації дозвілля.

Вихователь у повсякденній практиці використовує різноманітні форми і методи організації дозвілля учнів: тематичні вечори, усні журнали, бесіди, конкурси, і особливо, індивідуальне спілкування.

Організація виховного процесу у гуртожитку – це кропітка робота, яка по краплині ведеться щодня, щогодини, щохвилини. Вона базується на основних орієнтирах, що спрямовані на вихованні ціннісного ставлення до себе, сім’ї, родини, людей, ціннісного ставлення до праці, природи, культури та мистецтва, ціннісного ставлення до суспільства та держави.

Девізом виховної роботи є слова А.Макаренка: «Ми самі себе виховуємо».

Вчити виховувати самого себе – це найскладніше завдання, з яким, я вважаю, колектив гуртожитку успішно справляється. Безумовно, у гуртожитку повинна створюватися позитивна морально-психологічна атмосфера, коли довіра вихованцям поєднується з вимогами і принциповістю, коли в основі праці вихователя лежить педагогічний такт.

 Учнівське самоврядування спонукає до осмислення власної ролі у життєдіяльності колективу і є реальним фактором формування демократичних, правових засад і традицій у міжособистісному спілкуванні  учнів, їх підготовки до розбудови громадського суспільства нашої України.

І, нарешті, учнівське самоврядування є організацією, що складається з учнів, створена учнями й існує для учнів.

Головне завдання в організації учнівського самоврядування полягає в тому, щоб через розвиток соціальної активності учнів виховувати в них почуття власної гідності, надати їм можливість виявити себе на ділі.             

  Рада гуртожитку ДНЗ «Борщівський професійний ліцей» створена   у відповідності до Закону «Про освіту»,Статуту навчального закладу та з метою вдосконалення організаційно-виховної роботи та сприяння адміністрації гуртожитку у поліпшенні житлово-побутових та санітарно-гігієнічних умов,

  Рада гуртожитку (надалі - Рада) - є виконавчим органом учнівського самоврядування і у своїй

діяльності керується законодавством України, Положенням про учнівське самоврядування,     постановами зборів представників мешканців кімнат гуртожитку 

             Мета і завдання Ради.

Рада гуртожитку функціонує з метою забезпечення виконання мешканцями гуртожитку

 своїх обов'язків та захисту їх прав і сприяє гармонійному розвитку особистості учнів.

     Основні  завдання Ради:

-забезпечення і захист прав, та інтересів учнів;     

-забезпечення виконання учнями своїх обов'язків;

 -сприяння у створенні необхідних умов для проживання, навчання і відпочинку учнів;

 -сприяння діяльності учнівських гуртожитків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами; організація співробітництва з учнями інших навчальних закладів і молодіжними організаціями: безпосередня участь учнів у реалізації державної молодіжної політики;

-залучення учнів до трудової діяльності у вільний від навчання час;

  -координація діяльності старост поверхів.

 Отже основні завдання, які вирішує учнівське самоврядування в ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»:

1. Сприяє навчальній та творчій діяльності учнів.
2. Формує особистість з глибоко усвідомленою громадянською позицією.
3. Забезпечує комплексний виховний вилив на учнів шляхом їх залучення до усвідомленої і систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу та школи.
4. Формує ініціативну, здатну приймати нестандартні рішення, особистість.
5. Забезпечує захист прав і інтересів учнів.
6. Створює широке поле можливостей для самореалізації  учнів в конкретних справах.

7.Виховує почуття власної гідності, вчить досягати індивідуальної та суспільної мети.

8.Відвертає  учнів  від асоціальних форм поведінки.

Головний принцип планування виховної роботи в гуртожитку полягає в тому, щоб вона була логічним продовженням освітнього процесу в ліцеї, тісно пов’язана з навчанням та позаурочною діяльність учнів. Він організовується згідно планів роботи ліцею, перспективного плану на рік, місяць, тиждень. Також велика увага приділяється веденню такої документації:             

- щоденник педагогічних спостережень;

- щоденний план  індивідуальної роботи з учнями, які потребують особливої педагогічної уваги;

-       план роботи  Ради гуртожитку;

-       протоколи засідань Ради гуртожитку.     

Велику роль в організації виховної роботи в гуртожитку належить учнівському самоврядуванню.

 Воно базується на тому, що учні самі керують життям та діяльністю мешканців через Раду гуртожитку, старост поверхів і кімнат, які обираються строком на один рік на загальних зборах.

В Раді гуртожитку  створені відповідні комісії, а саме:

- культурно-просвітницька;

- спортивно-оздоровча;

- комісія підтримки порядку і дисципліни;

- навчально-виробнича комісія;

- житлово-побутова комісія;

- екологічна комісія;

- редколегія.

В їхні обов’язки входить  контроль за дотриманням правил проживання, збереження чистоти і комфорту у кімнатах та інших приміщеннях загального користування, організація дозвілля учнів.

Роль вихователя в учнівському самоврядуванні це – організація та його  активізація, спрямування його діяльності на розвиток суспільної активності кожного проживаючого у гуртожитку.

 Важливе місце належить вихованню в  учнів любові та поваги до країни, культури, української мови, відродження національних та родинних традицій. З цією метою проводяться вечори відпочинку: «Я люблю Україну», «Українському роду нема переводу», «Дзвенить струмочком рідна мова», «Традиції моєї сім’ї». Такі заходи допомагають розкрити красу рідної мови, невичерпні духовні багатства нашого народу – звичаї, традиції, обряди.

Велика увага приділяється превентивному вихованню. Воно передбачає реалізацію заходів, спрямованих на попередження злочинів і злочинності, вдосконалення способу життя учнів без порушень норм моралі; розвиток умов, що сприяють збереженню здоров’я та життя дітей, виявлення негативних змін у поведінці учнів, вивчення причин і умов, що сприяють скоєнню злочину, попередження їх подальшого розвитку; організацію змістовного дозвілля, поліпшення роботи з підлітками з девіантною поведінкою, надання їм допомоги в самовихованні.

Учені-психологи довели, що людина краще засвоює ту чи іншу інформацію, коли вона не байдужа до неї. Тоді інформація перетворюється на погляди і переконання. Цікавою формою превентивного виховання є вікторини, конференції, круглі столи, вечори запитань і відповідей. Особливе місце займає перегляд відеоматеріалів.

Тематика вказаних заходів різноманітна, наприклад, «Молодь за здоровий спосіб життя», «Шкідливий тютюн», «Твоє життя – твій вибір», «Наркоманія – крок у безодню», «СНІД», «Кримінальна і адміністративна відповідальність неповнолітніх», «Насильство в сім’ї»  та інші.

Прямим продовженням навчальної діяльності учнів на заняттях є самопідготовка, яка проводиться з 16.00  до 18.30. Це час, відведений на виконання домашніх завдань, які є важливою складовою навчання, тому визначається в педагогіці, як самостійна навчальна діяльність учнів за завданням учителя. 

Організація та проведення самопідготовки – важливий елемент педагогічного процесу, спрямований на розвиток самостійної діяльності учнів. На самопідготовці органічно поєднуються освітні та виховні цілі й завдання. У ній міститься значний виховний потенціал: розвиток в учнів навичок самостійної праці, уміння самому здобувати нові знання, працювати з підручником, довідковою та іншою літературою.

Серед учнів-мешканців гуртожитку є сироти та учні, які залишились без батьківського піклування, юнаки та дівчата з сімей, які опинились у кризових ситуаціях (неблагонадійні, малозабезпечені), вихованці дитячих будинків та інтернатів. Робота з цією категорією учнів потребує особливого підходу, тактовності, чуйності, уважності, знань індивідуальних особливостей.

Важливе значення має тісна співпраця вихователів з майстрами виробничого навчання, практичним психологом, соціальним педагогом та класними керівниками. Також ведеться активна робота з батьками, яка включає не лише участь у батьківських зборах, але і індивідуальні зустрічі, листування, зв’язок у телефонному режимі.

Враховуючи запити сьогодення, не слід забувати про те, що мало сповідувати мораль, потрібно кожному бути активним, творчим та ініціативним. Ніщо так не виховує людину, як добрий приклад.

Народні вислови «Добрий приклад – кращий за сто слів», «Приклад кращий за правило» втілюють велику педагогічну правду, оскільки вони є наслідком багаторічних спостережень та узагальнень.

Я, як вихователь, намагаюсь бути врівноваженим, життєрадісним, впевненим в собі, позитивно сприймати себе і учнів, проявляти максимальну гнучкість у вирішенні спірних питань, співпереживати і чуйно ставитись до потреб молоді.

Перед нами мета – виховати в учнів національну, громадську свідомість, сформувати гармонійно розвинуту, суспільно-активну особистість. Кожна наша дитина – наше майбутнє. Тож прикладаємо всі зусилля, щоб наше майбутнє було світлим, виховуємо так, щоб нам, дорослим, було не соромно дожити до старості.