Роль вірусів у природі та житті людини

9клас

Тема уроку: Роль вірусів у природі та житті людини

Епіграф уроку:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно і плідно працювати!

Мета уроку:

Розширити знання учнів про особливості будови вірусів.

Ознайомити учнів із різноманітними вірусними захворюваннями рослин, тварин і людини.

Розвивати вміння працювати з додатковою інформацією, аналізувати результати наукових досліджень.

Сприяти формуванню основних гігієнічних норм і правил життєдіяльності.

Здійснювати валеологічне виховання.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

Мозковий штурм. (Закінчити речення).

До неклітинних форм життя належать …

 Наука, що вивчає віруси …

Існування вірусів довів …

Віруси було відкрито у … році

 Бактеріофаги розмножуються у клітинах …

Білкова оболонка вірусів називається …

Віруси мають розміри …

Чинники спадковості, розміщені в клітинах поза хромосомами …

Учні здійснюють взаємоперевірку.

Правильні відповіді:

Віруси

 Вірусологія

Д.Івановський

1892 рік

Бактерій

Капсид

 Від 20 до 300 нм

Плазміди

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення учня

На початку ХХ ст.. лютував грип. 1,5 млрд людей перехворіли на цю недугу. Грип призвів до загибелі 20 млн людей за всі роки. Віспа. Люди не знайшли для неї влучнішого порівняння, ніж «червона смерть». Тільки у ХVІІІ ст.. від віспи у Європі померло близько 60 млн людей.

Чим пояснити ці явища?

Чому не всі люди хворіють під час епідемії?

У пошуках відповідей на поставлені запитання нам допоможуть науковці –представники творчих груп, які заздалегідь підготували відповідну інформацію.
ІV. Вивчення нового матеріалу.

На дошку проектуються слайди з фотографіями різних вірусів, а учні здійснюють повідомлення про дані віруси та перегляд відеороликів.

1. Вірус жовтої лихоманки.

Жовта лихоманка є гострим вірусним геморагічним захворюванням, яке передається інфікованими комарами. "Жовтою" вона називається через жовтяницю, що розвивається у деяких пацієнтів.

Від жовтої лихоманки помирає до 50% людей, у яких розвивається тяжка хвороба.

За оцінками, щорічно у світі відбувається 200000 випадків захворювання жовтою лихоманкою, 30000 з яких закінчуються смертельним результатом.

Цей вірус є ендемічним в тропічних районах Африки та Латинської Америки із загальним населенням більше 900 мільйонів чоловік.

За останні два десятиліття число випадків захворювання на жовту лихоманку виросла у результаті зниження імунітету населення до інфекції, вирубки лісів, урбанізації, міграції населення і зміни клімату.

Ліків від жовтої лихоманки немає. Можливе лише симптоматичне лікування, спрямоване на ослаблення симптомів для більш комфортного стану пацієнтів. Вакцинація є найбільш важливим заходом для профілактики жовтої лихоманки. Вакцина безпечна, доступна за вартістю і високоефективна. Вона забезпечує захист протягом 30-35 років і більше. Для 95% вакцинованих людей вакцина забезпечує ефективний імунітет через тиждень після імунізації унаслідок активного відтворення молекул РНК віроїду, що спричиняє патологічний процес в інфікованій клітині.

2. Вірус натуральної віспи.

Віспа — одне з найдавніших захворювань. Опис віспи було знайдено в єгипетському папірусі Аменофіса I, складеному близько 4 тис. років до нашої ери. В російській імперії  вакцинація була проведена після смерті від віспи 15- річного імператора Петра II. Першими щепленими від віспи були Катерина ІІ, Великий князь Павло Петрович, Велика княгиня Марія Федорівна, а через кілька днів і онуки Катерини — Олександр і Костянтин Павловичі. Звичайному селянському хлопчині Олександру Маркову, від якого була щеплена віспою Катерина II, було даровано дворянство, прізвище Оспєнний і герб. В кінці XVIII століття англійський лікар  Едвард Дженнер винайшов безпечне щеплення від віспи на основі вірусу коров'ячої віспи, яка потім була щеплена в Європі масово.

Вітряна віспа.

Вітряна віспа - вірусна повітряно-краплинна інфекція з характерними висипаннями, її інкубаційний період - 10-21день. Вітрянка починається гостро, з лихоманки, болю в горлі; потім з'являються папули, що зудять, які через 24-48 годин перетворюються на бульбашки; потім вони покриваються скориночками. Висипання продовжуються протягом 3-4 днів. Хворий заразливий, починаючи з виражених клінічних симптомів (2-3-й день від початку захворювання), і протягом 7 днів після появи останньої бульбашки. 

 

3. Вірус грипу.

Грип - різновид застуди (ГРВІ). Виявити його може тільки лабораторія. Він відрізняється від застуди стрімким початком. Симптоми грипу : сильна слабкість, сонливість, розколювальний головний біль, біль в очах, суглобах, м'язах, жар. Іноді - біль у горлі, кашель, нежить, нудота, блювання, пронос. Іноді симптоми грипу можуть і не проявлятися. Відомо, що уникає грипу тільки 1/5 громадян. Причому грип у дітей зустрічається частіше, ніж у дорослих.  Відкрито 2000 видів, але вірус грипу продовжує змінюватися. Новий штам знайдений у Хмельницькому (лютий, 2011р.), а в Монголії - вірус грипу з ознаками пташиного і свинячого грипу.

4. Віруси папілом відносяться до сімейства паповавірусів, групі Papillomavirus (HPV) і являють собою групу вірусів, що вражають велику рогату худобу, птахів і людину, які здатні інфікувати базальні клітини шкіри і плоского епітелію. Бородавки зустрічаються у тварин багатьох видів, проте епідеміологічне значення цього феномена невідомо.

Бородавки - хронічне доброякісне захворювання. Розрізняють бородавки звичайні (різко відмежовані щільні епідермальні вузлові утворення з шорсткою поверхнею), плоскі (гладкі, сплощені, що злегка піднімаються над рівнем шкіри, епідермальні папули або вузлові або ниткоподібні вирости на слизовій оболонці рота), підошовні (звичайні, але вкриті товстим шаром ороговілих клітин ), загострені кондиломи (блідо-червоні, м'які).

5.Вірус сказу.

Сказ  гостра інфекційна хвороба, яка уражає центральну нервову систему і завершується летально; передається від хворих тварин шляхом укусу або ослинення шкіри чи слизових оболонок, особливо за наявності на них мікротравм.

6. Вірус гепатиту.

Вірусний гепатит — гостра інфекційна хвороба з переважним ураженням  системи травного каналу і пе­чінки; характеризується інтоксикацією, часто супроводиться жов­тяницею. Захворювання відоме з часів Гіппократа, більше двох тисяч років тому.

 

7. Вірус поліомієліту.

Поліомієліт – вірусне захворювання, при якому вражається сіра речовина центральної нервової системи. Вірус поліомієліту у зовнішньому середовищі зберігає здатність до зараження хазяїна впродовж кількох днів. Поліомієліт – тяжке вірусне захворювання нервової системи людини; зазвичай завершується смертю або паралічем. Ефективним методом боротьби з даним захворюванням є жива поліомієлітна вакцина.

8.  Кір — хвороба, викликана вірусом роду Morbillivirus, гостре вірусне захворювання, яке характеризується вираженою інтоксикацією, порушенням роботи дихальних шляхів, кон'юнктивітом, появою своєрідних плям на слизовій оболонці щоки і висипом на шкірі.

Повідомлення про кір повертаються до як мінімум 600 року до н. е., проте, перший науковий опис хвороби і його відмінності від віспи віднесений до персидського лікаря Ібн Разі (Разеса) 860—932 рр., який видав книгу названу «Віспа і кір». У 1954 р. був ізольований вірус, що викликає хворобу, і вакцини проти цієї хвороби стали доступні в 1963 р.

9. Свинка (Епідемічний паротит) - гостре інфекційне захворювання яке характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, враженням слинних залоз, а іноді статевих та інших залоз, нервової системи. Хвороба передається повітряно-краплинним шляхом від хворих, є найбільш заразною наприкінці інкубаційного періоду та до 9-го дня захворювання включно. Відмічається сезонність - березень-квітень. Частіше хворіють діти. Після хвороби формується стійкий імунітет.

10. Вірус СНІДу.

  ВІЛ-інфекція на кожного впливає по-різному емоційно та фізично. Деякі почувають фізичний вплив ВІЛ майже відразу ж після інфікування і страждають захворюваням протягом усього життя, що залишилося. Інші відчувають слабкий вплив вірусу протягом багатьох років. Багато ВІЛ-інфікованих людей існують у проміжку "між" цими двома екстремальними випадками, періодично хворіючи і маючи проблеми зі здоров'ям та протягом тривалих періодів часу не випробуючи чи хвороб, чи дискомфорту. Різні люди реагують по різному, дізнавшись, що він чи вона інфіковані ВІЛ. Деякі намагаються не думати про Віл-інфекцію і живуть, як і колись. Іншим же важко ігнорувати цю проблему, і вона стає основною частиною їхнього життя. В даний час не існує можливості лікування від СНІДу. При відсутності належного лікування в більшості ВІЛ-інфікованих людей, ВІЛ переходить у стадію СНІДу через 5-10 років з моменту зараження. Тому СНІД вважається смертельним захворюванням. Незважаючи на це, багато людей з Віл-інфекцією живуть повноцінним життям протягом багатьох років.

Учні колективно складають пам’ятку: «ВІЛ передається…», «ВІЛ не передається…» і по черзі  вносять її до порожнього слайду презентації.

ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами: 

При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ) для ін'єкцій;

При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині;

При занятті незахищеним сексом; 

Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми (слід зазначити, що зараз існують ефективні препарати, що дозволяють запобігти передачі ВІЛ від матері до дитини. Ці препарати доступні в Україні).

 

ВІЛ не передається: 

Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий і гине поза організмом людини); 

Через укуси комах; 

Через домашніх тварин; 

При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.;

При обіймах, рукостисканні, поцілунку.

 

11. Вірусні захворювання рослин.

У природних умовах віруси поширюються шляхом прямого контакту або через переносників. Нерідко віруси потрапляють у листок через пошкодження, що виникло внаслідок тертя листків один об одного. Передаванню вірусів можуть сприяти і рослини-паразити, багато вірусів переносять комахи. Генетичним матеріалом вірусів рослин найчастіше виступає РНК.

Вірусне зараження рослин зазвичай призводить або до появи жовтих цяточок на листках (так званої мозаїки листків), або до зморшкуватості чи карликовості листків. Віруси спричиняють і затримання росту рослин, що пізніше призводить до зменшення врожаю. Низку серйозних захворювань спричиняють віруси жовтої мозаїки турнепсу, тютюнової мозаїки, карликової кущистості і бронзовості томатів. Поява смуг на пелюстках деяких сортів тюльпанів також зумовлена вірусом.

Вивчаючи інфекційне захворювання картоплі, відоме під назвою «веретеноподібність бульб», Теодор Дінер у 1971 р. відкрив віроїди. З’ясувалось, що інфекцію спричиняє одноланцюгова молекула РНК, яка має форму замкненого ланцюга і складається з 375 нуклеотидів. Ця РНК не кодує жодного білка, оскільки самовідтворюється в клітині хазяїна. В інфікованій клітині ця частинка потрапляє до ядра або хлоропласта, де використовує клітинний фермент РНК-полімеразу для відтворення власних молекул. 

12. Захисні реакції організму проти вірусних інфекцій.

1. У відповідь на проникнення вірусу в організмі людини і тварин виробляються антитіла білкової природи – імуноглобуліни. Вони блокують прикріплені білки вірусу й ті не здатні зв’язуватися з клітинною мембраною;

2. У відповідь на проникнення вірусу можуть вироблятися захисні білки – інтерферони, що пригнічують його розмноження;

3. Клітинний імунітет – здатність певних видів лейкоцитів розпізнавати інфіковані вірусами клітини і знищувати їх;

4. Організм, що переніс певну вірусну інфекцію, зберігає несприйнятливість до її збудника.

13. Значення вірусів. (вчитель)

Віруси є збудниками багатьох небезпечних хвороб людини, тварин та рослин. Вони передаються при безпосередньому фізичному контакті, повітряно-крапельним, статевим та іншими шляхами. А також  можуть переноситися іншими організмами (переносниками): так, вірус сказу переноситься собаками, лисицями або летючими мишами.

Більше десяти груп вірусів патогенні для людини. Серед ДНК-вірусів це: вірус віспи, вірус герпесу, аденовіруси (захворювання дихальних шляхів та очей), паповавіруси (бородавки), гепаднавіруси (гепатит B).

Серед РНК-вірусів це: пикорнавіруси (гепатит A, полиомієліт, ГРЗ), міксовіруси (грип, кір, свинка), арбовіруси (енцефаліт, жовта лихоманка).

До вірусних захворювань належить і відкритий у 1981 р. вірус імунодефіциту людини, що викликає СНІД.

 Бактеріофаги як фактор еволюції мікроорганізмів.
Трансдукція (від лат. transductio— переміщення)— форма горизонтального переносу генів, при якій передача генетичного матеріалу від однієї клітини до іншої відбувається за допомогою віруса (бактеріофага у випадку бактерій), що, як і у випадку інших форм горизонтального переносу генів, призводить до зміни спадкових властивостей.
Явище трансдукції було відкрите американськими ученими Д. Ледербергом і Н. Циндером у 1952 році. Особливі бактеріальні віруси — помірні фаги — у процесі вегетативного розмноження спроможні випадково захоплювати і переносити в інші клітини будь-які ділянки ДНК, зруйнованих ними клітин.

V. Узагальнення й систематизація знань.

Установіть відповідність між назвами вірусів та організмами, які вони уражають:

1.ВІЛ;                                                                                а) людина;

2. бактеріофаг;                                                               б) гриби;

3.віруси, що спричинюють мозаїки;                         в) рослини;

4.вірус герпесу;                                                               г) тварини;

                                                                                             д) бактерії;

 

Рефлексія.

сьогодні я узнав…

було цікаво…

було важко…

я зрозумів, що…

тепер я можу…

я навчився…

у мене отрималось …

я зміг…

-      я спробую…

-      мене здивувало…

-      урок дав мені для життя…

Вчитель.

Тож хочу вам побажати:

Чистих світанків, сонячних ранків,

Променів сонця у кожне віконце,

Ніжної ласки, душевної казки,

Щастя без ліку, здоров’я довіку.

Будьте здорові!

VІ. Домашнє завдання.

Вивчити § , створити пам’ятки «Шляхи запобігання ураження вірусами».