Роздатковий матеріал з української мови для 5 класу на тему: "Діалог"

ПРАВДА БУВАЄ ГІРША ЗА НЕПРАВДУ

Василь Сухомлинський

Мама послала Сергійка до сусідів позичити солі.
Сергійко щось довго не повертався. Вже й борщ закипів а його немає. Нарешті прийшов приніс у баночці солі. Мама й питає
    Чого це ти так довго ходив
    А я снідав      каже Сергійко.
    Як — снідав      дивується мати.
    А вони запросили мене снідати...
    А що ж ти їм відповів
    Нічого... Сів і поснідав.
    Який же ти нечема Сергійку      розгнівалась мати     Треба було сказати  дякую, я не голодний.
    Але ж мені їсти дуже хотілося... Сказати — не голодний... Це ж неправда. Хіба ж неправду можна говорити
    Правда буває гірша за неправду   каже мати
А Сергійкові тепер думай: як же це так?

 

 

 

 

 

ПРАВДА БУВАЄ ГІРША ЗА НЕПРАВДУ

Василь Сухомлинський

Мама послала Сергійка до сусідів позичити солі.
Сергійко щось довго не повертався. Вже й борщ закипів а його немає. Нарешті прийшов приніс у баночці солі. Мама й питає
    Чого це ти так довго ходив
    А я снідав      каже Сергійко.
    Як — снідав      дивується мати.
    А вони запросили мене снідати...
    А що ж ти їм відповів
    Нічого... Сів і поснідав.
    Який же ти нечема Сергійку      розгнівалась мати     Треба було сказати  дякую, я не голодний.
    Але ж мені їсти дуже хотілося... Сказати — не голодний... Це ж неправда. Хіба ж неправду можна говорити
    Правда буває гірша за неправду   каже мати
А Сергійкові тепер думай: як же це так?

 

ЧОГО СИНИЧКА ПЛАЧЕ?

Василь Сухомлинський

У хаті край села жили чоловік і жінка.
Було в них двоє дітей — Мишко й Оля. Біля хати ріс високий гіллястий осокір.
    Зробимо на осокорі гойдалку       сказав раз Мишко.
    Ой, добре буде гойдатися      зраділа Оля.
Поліз Мишко на осокір  прив’язав до гілки мотузку. Стали на гойдалку Мишко й Оля та й ну собі гойдатися.
Гойдаються діти  й осокір гойдається. Гойдаються діти  а навколо них синичка літає та й співає співає.
Мишко й каже
    І синичці весело  що ми гойдаємось. Як вона радісно співає.
Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло  а в дуплі — гніздечко синиччине  а в гніздечку — пташенята маленькі.
    Синичка не радіє а плаче      сказала Оля.
    Чого ж їй плакати      здивувався Мишко.
    Подумай, чого      відповіла Оля.
Мишко зліз із гойдалки став на землю дивиться на синиччине гніздо й думає    Чого синичка плаче

 

ЧОГО СИНИЧКА ПЛАЧЕ?

Василь Сухомлинський

У хаті край села жили чоловік і жінка.
Було в них двоє дітей — Мишко й Оля. Біля хати ріс високий гіллястий осокір.
    Зробимо на осокорі гойдалку       сказав раз Мишко.
    Ой, добре буде гойдатися      зраділа Оля.
Поліз Мишко на осокір  прив’язав до гілки мотузку. Стали на гойдалку Мишко й Оля та й ну собі гойдатися.
Гойдаються діти  й осокір гойдається. Гойдаються діти  а навколо них синичка літає та й співає співає.
Мишко й каже
    І синичці весело  що ми гойдаємось. Як вона радісно співає.
Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло  а в дуплі — гніздечко синиччине  а в гніздечку — пташенята маленькі.
    Синичка не радіє а плаче      сказала Оля.
    Чого ж їй плакати      здивувався Мишко.
    Подумай, чого      відповіла Оля.
Мишко зліз із гойдалки став на землю дивиться на синиччине гніздо й думає    Чого синичка плаче

 

 

 

Павло Глазовий

Допитливий син

Гумореска

 Чуєш тату  син питає що таке хамелеон

Відчепися я не знаю каже Филимон.

Чуєш тату ще спитаю. Що таке аукціон

Відчепися я не знаю злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця

Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.

Не кричи говорить батько Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає а то виросте дурним.

 

Павло Глазовий

Допитливий син

Гумореска

 Чуєш тату  син питає що таке хамелеон

Відчепися я не знаю каже Филимон.

Чуєш тату ще спитаю. Що таке аукціон

Відчепися я не знаю злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця

Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.

Не кричи говорить батько Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає а то виросте дурним.

 

Павло Глазовий

Допитливий син

Гумореска

 Чуєш тату  син питає що таке хамелеон

Відчепися я не знаю каже Филимон.

Чуєш тату ще спитаю. Що таке аукціон

Відчепися я не знаю злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця

Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.

Не кричи говорить батько Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає а то виросте дурним.

 

Павло Глазовий

Допитливий син

Гумореска

 Чуєш тату  син питає що таке хамелеон

Відчепися я не знаю каже Филимон.

Чуєш тату ще спитаю. Що таке аукціон

Відчепися я не знаю злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця

Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.

Не кричи говорить батько Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає а то виросте дурним.

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв

Знов учворив хлопче

 

Мне в руках подерту шапку

не підводить чола.

То не я то хлопці   каже

грали у футбола.

 

Батько

Ну а ти дивився,

роззявивши рота?

Ні    Підскочив аж Івасик

Стояв на воротах!

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв

Знов учворив хлопче

 

Мне в руках подерту шапку

не підводить чола.

То не я то хлопці   каже

грали у футбола.

 

Батько

Ну а ти дивився,

роззявивши рота?

Ні    Підскочив аж Івасик

Стояв на воротах

 

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв

Знов учворив хлопче

 

Мне в руках подерту шапку

не підводить чола.

То не я то хлопці   каже

грали у футбола.

 

Батько

Ну а ти дивився,

роззявивши рота?

Ні    Підскочив аж Івасик

Стояв на воротах

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв

Знов учворив хлопче

 

Мне в руках подерту шапку

не підводить чола.

То не я то хлопці   каже

грали у футбола.

 

Батько

Ну а ти дивився,

роззявивши рота?

Ні    Підскочив аж Івасик

Стояв на воротах

 

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв

Знов учворив хлопче

 

Мне в руках подерту шапку

не підводить чола.

То не я то хлопці   каже

грали у футбола.

 

Батько

Ну а ти дивився,

роззявивши рота?

Ні    Підскочив аж Івасик

Стояв на воротах

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв

Знов учворив хлопче

 

Мне в руках подерту шапку

не підводить чола.

То не я то хлопці   каже

грали у футбола.

 

Батько

Ну а ти дивився,

роззявивши рота?

Ні    Підскочив аж Івасик

Стояв на воротах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Павло Глазовий

Допитливий син

Гумореска

• Чуєш, тату, -  син питає, - що таке хамелеон?
• Відчепися, я не знаю, - каже Филимон.
• Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
• Відчепися, я не знаю, - злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця

• Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
• Не кричи, - говорить батько. - Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

 

Павло Глазовий

Допитливий син

Гумореска

• Чуєш, тату, -  син питає, - що таке хамелеон?
• Відчепися, я не знаю, - каже Филимон.
• Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
• Відчепися, я не знаю, - злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця

• Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
• Не кричи, - говорить батько. - Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

 

Павло Глазовий

Допитливий син

Гумореска

• Чуєш, тату, -  син питає, - що таке хамелеон?
• Відчепися, я не знаю, - каже Филимон.
• Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
• Відчепися, я не знаю, - злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця

• Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
• Не кричи, - говорить батько. - Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

 

Павло Глазовий

Допитливий син

Гумореска

• Чуєш, тату, -  син питає, - що таке хамелеон?
• Відчепися, я не знаю, - каже Филимон.
• Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
• Відчепися, я не знаю, - злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця

• Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
• Не кричи, - говорить батько. - Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

 

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв:

- Знов учворив, хлопче!...

 

Мне в руках подерту шапку,

не підводить чола.

- То не я , то хлопці, - каже, -

грали у футбола.

 

Батько: Ну, а ти дивився,

роззявивши рота?

- Ні! – Підскочив аж Івасик. –

Стояв на воротах!

 

 

 

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв:

- Знов учворив, хлопче!...

 

Мне в руках подерту шапку,

не підводить чола.

- То не я , то хлопці, - каже, -

грали у футбола.

 

Батько: Ну, а ти дивився,

роззявивши рота?

- Ні! – Підскочив аж Івасик. –

Стояв на воротах!

 

 

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв:

- Знов учворив, хлопче!...

 

Мне в руках подерту шапку,

не підводить чола.

- То не я , то хлопці, - каже, -

грали у футбола.

 

Батько: Ну, а ти дивився,

роззявивши рота?

- Ні! – Підскочив аж Івасик. –

Стояв на воротах!

 

 

 

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв:

- Знов учворив, хлопче!...

 

Мне в руках подерту шапку,

не підводить чола.

- То не я , то хлопці, - каже, -

грали у футбола.

 

Батько: Ну, а ти дивився,

роззявивши рота?

- Ні! – Підскочив аж Івасик. –

Стояв на воротах!

 

 

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв:

- Знов учворив, хлопче!...

 

Мне в руках подерту шапку,

не підводить чола.

- То не я , то хлопці, - каже, -

грали у футбола.

 

Батько: Ну, а ти дивився,

роззявивши рота?

- Ні! – Підскочив аж Івасик. –

Стояв на воротах!

 

 

 

 

Виправдався

Йосип Струцюк

Як вернувсь Івась додому:

не шапка – а клоччя.

Батько поглядом відміряв:

- Знов учворив, хлопче!...

 

Мне в руках подерту шапку,

не підводить чола.

- То не я , то хлопці, - каже, -

грали у футбола.

 

Батько: Ну, а ти дивився,

роззявивши рота?

- Ні! – Підскочив аж Івасик. –

Стояв на воротах!